Постанова

від 29.05.2024 по справі 914/3056/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2024 р. Справа №914/3056/23

м. Львів

Західний апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого (судді-доповідача): Бойко С.М.

Суддів:Бонк. Т.Б.

Якімець Г.Г.

секретар судового засідання: Гавриляк І.В.

явка представників сторін:

від позивача- Цукорник С.Г.

від відповідача- не з`явилися

розглянув апеляційну скаргу приватного підприємства Індустріальний парк Жидачів б/н та б/д,

на рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2024 суддя: Сухович Ю.О., м. Львів, повний текст рішення складено 07.03.2024,

у справі №914/3056/23

за позовом приватного підприємства Індустріальний парк Жидачів, м. Львів,

до відповідача акціонерного товариства Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті, м. Львів,

про стягнення 1 675 574,86 грн. та зобов`язання повернути об`єкт оренди,

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог

12.10.2023 на розгляд Господарського суду Львівської області подано позов приватного підприємства «Індустріальний парк «Жидачів» (надалі ПП «Індустріальний парк «Жидачів») до акціонерного товариства «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (надалі АТ «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті»), про:

1) стягнення 1 675 574,86 грн. заборгованості, з яких 390 000,00 грн. основний борг по орендній платі, 1 170 000,00 грн. неустойка за прострочення терміну повернення об`єкта оренди, 96 698,63 грн. неустойка за прострочення терміну внесення орендної плати, 9 740,61 грн. інфляційні втрати, 9 135,62 грн. 3% річних;

2) зобов`язання повернути об`єкт оренди за договором оренди №07/05/2021/01 від 07.05.2021 року: майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Жидачів, вулиця Галицького Данила, будинок 86, до якого входять: - частина нежитлової будівлі, літера А-1 площею 379 м кв; - виробничий майданчик з твердим покриттям загальною площею 1,82 га; - під`їзна залізнична колія з естакадою (99 м) із металевим трапом загальною протяжністю 1 185,1 м; - бетонне покриття з плит площею 4734,54 кв.м; - огорожа (металева сітка) довжиною 56 м/п; - ворота металеві шириною 6 м у кількості 2 (дві) штуки; - комплектна трансформаторна підстанція (КТП-250 кВА 10/0,4); - альтанка дерев`яна на бетонній основі; - 4 щогли залізобетонні; - 2 опори за актом прийому-передачі згідно з умовами договору.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем, допущено порушення умов укладеного сторонами 07.05.2021 договору оренди №07/05/2021/01 майнового комплексу з виробничим майданчиком, який розташований за адресою вулиця Данила Галицького,86, місто Жидачів, Львівська область.

Як зазначає позивач, у період існування договірних відносин з оренди, відповідач листом від 30.06.2022 звернувся до позивача з повідомленням про форс-мажорні обставини, військову агресію російської федерації проти України та у зв`язку з цим неможливість здійснення оплати за оренду нерухомого майна.

Крім того, посилаючись на зупинення виконання робіт через відсутність державного фінансування відповідач зазначав про необхідність розірвання договору оренди №907/05/2021-01 від 07.05.2021.

Натомість, позивач вважає, що відсутність державного фінансування (при цьому без жодних доказів такого) не є підставою для дострокового розірвання договору оренди, а додатковою угодою № 2 до договору оренди орендодавцем вже було зменшено розмір орендної плати на період оголошення воєнного стану.

За наслідками повторного звернення відповідача з ініціативою розірвати договір оренди, позивач листом від 04.10.2022 повідомив про можливість розірвання договору в порядку, передбаченому п. 10.4. договору по спливу 6 місяців від повідомлення орендаря про розірвання договору в односторонньому порядку.

Однак, відповідач обов`язку з повернення орендованого майна у строк до 23.01.2023 та підписання акту прийому-передачі майна між сторонами договору не виконав, на вимоги позивача щодо повернення об`єкту оренди не реагував.

Оскільки орендні правовідносини за договором припинилися 12.01.2023, а орендар здійснював оплату за договором оренди по червень 2022 рік, то за період з 01.07.2022 року по 01.01.2023 розмір прострочених орендних платежів за 6 місяців, згідно розрахунку позивача, становить 390 000, 00 грн.

Враховуючи факт прострочення зобов`язання щодо оплати оренди орендодавцю нараховано також пеню на підставі п. 9.2.1. договору оренди у розмірі 96 698,63 грн., а також на підставі статті 625 ЦК України інфляційні втрати в розмірі 9740,61 грн. та 3% річних в розмірі 9 135,62 грн.

Також, орендодавцем за період прострочення виконання обов`язку щодо повернення майна (9 місяців) нараховано орендарю неустойку у розмірі у розмірі подвійної плати за найм речі за час прострочення в сумі 1 170 000,00 грн. на підставі частини 2 статі 785 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Львівської області від 28.02.2024 позов задоволено частково.

Стягнуто з АТ «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька Республіка), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» на користь ПП «Індустріальний парк «Жидачів» 390 000,00 грн. заборгованості з орендної плати, 96 698,63 грн. пені за прострочення сплати орендної плати, 9 740,61 грн. інфляційних втрат, 9 135,62 грн. 3 % річних, 585 000, 00 грн. неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди та 27 817, 62 грн. судового збору.

Зобов`язано відповідача згідно акту прийому-передачі повернути ПП «Індустріальний парк «Жидачів» об`єкт оренди за договором оренди №07/05/2021/01 від 07.05.2021: майновий комплекс, що знаходиться за адресою: Львівська область, місто Жидачів, вулиця Галицького Данила, будинок 86, до якого входять: - частина нежитлової будівлі, літера А-1 площею 379 м кв; - виробничий майданчик з твердим покриттям загальною площею 1,82 га; - під`їзна залізнична колія з естакадою (99 м) із металевим трапом загальною протяжністю 1 185,1 м; - бетонне покриття з плит площею 4734,54 кв.м; - огорожа (металева сітка) довжиною 56 м/п; - ворота металеві шириною 6 м у кількості 2 (дві) штуки; - комплектна трансформаторна підстанція (КТП-250 кВА 10/0,4); - альтанка дерев`яна на бетонній основі; - 4 щогли залізобетонні; - 2 опори.

Рішення суду першої інстанції мотивовано порушенням умов укладеного сторонами 07.05.2021 договору оренди №07/05/2021/01 майнового комплексу з виробничим майданчиком, який розташований за адресою вулиця Данила Галицького,86, місто Жидачів, Львівська область.

Відмовлено в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 585 000,00 грн. неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди з тих підстав доцільності зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) на 50%.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

В апеляційній скарзі позивач просить рішення місцевого господарського суду скасувати в частині зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) на 50% та в цій частині ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог, в зв`язку з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків, викладених в рішенні суду першої інстанції обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач зазначає наступне:

-неустойка, заявлена на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України, є самостійною майновою відповідальністю в сфері орендних правовідносин і визначається, як подвійна плата за користування річчю за час прострочення і не може бути ототожнена з неустойкою (штрафом, пенею) передбаченою ст. 549 ЦК України та ст. 230 ГК України, до якої застосовуються положення ст. 551 ЦК України;

-до неустойки у розмірі подвійної орендної плати, передбаченої ч. 2 ст. 785 ЦК України, приписи ст. 551 ЦК України не застосовуються;

-посилається на правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 29.03.2018 в справі № 914/730/17 та від 30.10.2019 в справі № 924/80/19.

Відповідач не скористався правом передбаченим ст. 263 ГПК України, відзиву на апеляційну скаргу не подав.

У судове засідання 29.05.2024 з`явився представник позивача, представник відповідача в судове засідання не з?явився, хоча своєчасно та належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового засідання, що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції та довідкою Західного апеляційного господарського суду про доставку ухвали суду до електронного кабінету.

Враховуючи положення ч. 12 ст. 270 ГПК України, відповідно до якого неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, беручи до уваги позицію представника позивача про можливість розгляду справи за відсутності представника відповідача, а також зважаючи на те, що явка учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалась та враховуючи положення п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, судова колегія вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача, що не з`явився за наявними в справі доказами.

Представник позивача в судовому засіданні просив апеляційну скаргу задоволити, рішення місцевого господарського суду скасувати в частині відмови в задоволенні позову щодо стягнення з відповідача на користь позивача 585 000,00 грн. неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди та прийняти в цій частині нове рішення про задоволення позовних вимог.

Згідно з ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши доводи і заперечення, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини

07.05.2021 ПП «Індустріальний парк «Жидачів» (орендодавець) та представництвом «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті (орендар) укладено договір оренди № 07/05/2021/01 (надалі - договір), предметом якого є передача у тимчасове платне користування об`єкта оренди: майнового комплексу з виробничим майданчиком площею 1,82 га, що знаходиться за адресою Львівська область, місто Жидачів, вулиця Данила Галицького, будинок 86 та частину земельної ділянки площею 27 300 м2 (п.1.1. договору).

Сторонами у п.5.1. - 5.3. договору визначено, що розмір орендної плати за місяць становить 150 000, 00 грн. Орендна плата сплачується шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок орендодавця або готівкою в касу підприємства щомісячно, до 05 числа місяця, в якому здійснюється оренда. Орендна плата не залежить від наслідків господарської діяльності орендаря і має вноситись в порядку і строки визначені в пп. 5.1.-5.3. договору.

Відповідно до п. 10.3., 10.4. договору орендар має право розірвати цей договір достроково в односторонньому порядку за умови письмового попередження орендодавця про дострокове розірвання за 6 (шість) місяців до такого розірвання.

Листом від 30.06.2022 орендар повідомив орендодавця про неможливість здійснення оплати згідно вищевказаного договору, а також зазначив про необхідність розірвання договору оренди №07/05/2021-01 від 07.05.2021 та долучив проект угоди про розірвання.

Зазначений лист орендодавець (позивач) отримав 12.07.2022.

Таким чином, момент припинення договору оренди - 12.01.2023, тобто після спливу шестимісячного строку від ініціювання орендарем розірвання відповідного договору в односторонньому порядку (12.07.2022 + 6 місяців).

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач (орендар) не вносив орендну плату в період з 01.07.2022 по 01.01.2023, загальний розмір якої складає 390 000,00 грн. і на суму якої нараховано інфляційні втрати та 3% річних, а також впродовж 9 місяців користувався об`єктом оренди після припинення договірних правовідносин.

При цьому, місцевий господарський суд частково задоволив вимогу позивача про стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди.

Доводи та вимоги апеляційної скарги зводяться до оскарження рішення місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог щодо стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди в розмірі 585 000,00 грн. А тому предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції положень ст.233 ГК України та ст. 551 ЦК України щодо зменшення заявленого позивачем розміру неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди на 50 %.

У зв`язку з цим, апеляційний господарський суд не аналізує в межах цього апеляційного перегляду правильні висновки суду першої інстанції про визначення характеру спірних правовідносин та застосування до них норм матеріального права, зокрема, в частині: (1) виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин щодо оренди об`єкта визначеного в договорі оренди № 07/05/2021/01 від 07.05.2021; (2) факту порушення відповідачем зобов`язання щодо оплати орендної плати в розмірі 390 000,00 грн. та нарахування інфляційних втрат в розмірі 9 740,61 грн. та 3% річних в розмірі 9 135,62 грн. (3) припинення дії договору оренди шляхом його розірвання 12.01.2023 та невиконання орендарем обов`язку з повернення орендодавцеві об`єкта оренди після припинення строку дії договору.

Встановивши факт припинення дії договору оренди шляхом його розірвання 12.01.2023 та невиконання орендарем обов`язку з повернення орендодавцеві об`єкта оренди після припинення строку дії договору, а саме користуванням об`єктом оренди впродовж 9 місяців після припинення договірних правовідносин, місцевий господарський суд задоволив вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди, однак на підставі ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, зменшив її на 50 % від розміру заявлених до стягнення вимог, з врахуванням того, що розмір заявленої до стягнення неустойки в сумі 1 170 000,00 грн. значно перевищує розмір заборгованості з орендної плати у період існування договірних правовідносин з оренди нерухомого майна.

Враховуючи те, що предметом апеляційного перегляду є правильність застосування судом першої інстанції положень ст.233 ГК України та ст. 551 ЦК України щодо зменшення заявленого позивачем розміру неустойки на 50 %, то під час апеляційного перегляду, суд перевіряє чи відповідають вимогам закону обставини справи, які регламентують порядок зменшення судом розміру неустойки.

Під час апеляційного перегляду цієї справи, судом апеляційної інстанції встановлено неправильне застосування місцевим господарським судом норм матеріального права, а саме ст. 551 ЦК України, яке є обов`язковою підставою для зміни судового рішення, а тому суд реалізовує надане ч. 4 ст. 269 ГПК України право на вихід за межі доводів та вимог апеляційної скарги.

Суди встановили, що станом на 11.10.2023 (дата подання позовної заяви) відповідач не повернув орендоване майно та продовжував ним користуватися, що стало підставою для стягнення неустойки за статтею 785 ЦК України, починаючи з 23.01.2023.

Зобов`язання щодо повернення майна є істотною умовою договору оренди у відповідності до частини 1 статті 284 ГК України та окремим зобов`язанням орендаря у відносинах найму.

Зобов`язання, в тому числі щодо повернення орендованого майна, повинне виконуватися на умовах, встановлених договором.

Порядок повернення об`єкта оренди визначено сторонами у розділі 8 договору.

Відповідно до п. 8.2. договору протягом 3 (трьох) календарних днів з дати закінчення терміну дії даного договору або його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний підготувати об`єкт оренди до передачі орендодавцю та звільнити його.

Об`єкт оренди повинен бути переданий орендарем та прийнятий орендодавцем протягом 3 календарних днів (п. 8.3. договору).

При передачі об`єкта оренди складається акт приймання-передачі з оренди, який підписується уповноваженими представниками сторін (п. 8.4. договору).

Об`єкт оренди вважається фактично переданим орендодавцю з моменту підписання акта приймання-передачі з оренди представниками двох сторін (п. 8.5. договору).

Законом передбачено, що у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі (частина 1 статті 785 ЦК України).

Таким чином, припинення договору визначене підставою повернення орендованого майна.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами договір оренди припинив свою дію - 12.01.2023, тобто після спливу шестимісячного строку від ініціювання орендарем розірвання відповідного договору в односторонньому порядку (12.07.2022 + 6 місяців).

Отже, з 23.01.2023 (враховуючи умови погоджені сторонами в розділі 8 договору та доводи позивача викладені в позовній заяві, т. 1 а.с. 1-6) у відповідача (орендаря) виник обов`язок щодо повернення об`єкта оренди.

Таким чином, судом встановлено виникнення моменту порушення зобов`язання відповідачем щодо повернення об`єкта оренди, від якого може нараховуватися неустойка в порядку статті 785 ЦК України.

Однією з основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини 1 статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, що зумовлює вимогу щодо сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків та здійсненні своїх суб`єктивних прав. Поведінкою, яка суперечить добросовісності та чесній діловій практиці, є, зокрема, поведінка, що не відповідає попереднім заявам або поведінці сторони, за умови, що інша сторона, яка діє собі на шкоду, розумно покладається на них.

При здійсненні оцінки правомірності заявлених вимог про стягнення неустойки в порядку частини 2 статті 785 ЦК України обов`язковим для суду є врахування обставин невиконання орендарем зобов`язання щодо неповернення майна в контексті його добросовісної поведінки як контрагента за договором оренди та її впливу на обставини неповернення майна орендодавцеві зі спливом строку дії орендних правовідносин.

Такий висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у постанові від 24.10.2019 у справі №904/3315/18 (пункти 137-139) та у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 13.12.2019 у справі №910/20370/17.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України), а простроченням боржника є невиконання його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 ЦК України та статті 216 ГК України.

Згідно з ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 614 ЦК України для застосування наслідків, передбачених частиною 2 статті 785 ЦК України, необхідна наявність вини в особи, яка порушила зобов`язання. Тобто судам потрібно встановити обставини, за яких орендар мав можливість передати майно, що було предметом оренди, але умисно цього обов`язку не виконав.

Аналогічні за змістом правові позиції викладені у постановах Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №914/4238/15, від 24.04.2018 у справі №910/14032/17 та від 09.09.2019 у справі №910/16362/18 (пункт 51), від 13.12.2019 у справі №910/20370/17, від 06.07.2021 у справі №906/562/20.

Неустойка, стягнення якої передбачено частиною 2 статті 785 ЦК України, є самостійною формою майнової відповідальності у сфері орендних правовідносин, яка застосовується у разі, якщо наймач не виконує обов`язку щодо негайного повернення речі, і є належним способом захисту прав та інтересів орендодавця, коли користування майном стає неправомірним. Для притягнення орендаря, що порушив зобов`язання, до зазначеної відповідальності необхідна наявність вини (умислу або необережності) відповідно до вимог статті 614 ЦК України.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24.06.2021 у справі №908/3592/19.

Всупереч умовам визначеним в п. 8.2 договору з 23.01.2023 орендар не виконав зобов`язання щодо підготовки об`єкту оренди до передачі орендодавцю та не звільнив його. Також, в матеріалах справи відсутній та сторонами не поданий акт приймання-передачі об`єкта з оренди, який підписується уповноваженими представниками сторін, як це передбачено п. 8.4. договору.

Посилання відповідача в клопотанні про зменшення розміру неустойки на те, що нарахована неустойка не є справедливою компенсацією, а лише способом тиску на орендаря та джерелом збагачення, розмір заявленої неустойки значно (на 100%) перевищує розмір збитків не свідчить про відсутність вини відповідача щодо неповернення об`єкта оренди.

Інших причин неповернення майна, та доказів, які б підтверджували такі обставини відповідачем не подано.

Таким чином, апеляційним господарським судом досліджено обставини, які би переконливо свідчили про вину відповідача щодо неповернення об`єкта оренди з 23.01.2023, яка враховується при стягненні неустойки, передбаченої статтею 785 ЦК України.

Як вбачається з оскаржуваного рішення, місцевим господарським судом застосовано положення ст.233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України щодо зменшення заявленого позивачем розміру неустойки на 50 %.

Проте, апеляційний господарський суд не погоджується з таким висновком місцевого господарського суду та вважає, що до спірних правовідносин слід застосувати ч. 2 ст. 616 ЦК України, за змістом якої суд має право зменшити розмір збитків та неустойки, які стягуються з боржника, якщо кредитор умисно або з необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов`язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Апеляційний господарський суд зазначає, що порушення зобов`язання допустив боржник (відповідач, орендар), проте кредитор умисно або з необережності не вчиняв дії щодо повернення об`єкта оренди, не вжив заходів щодо зменшення збитків (подав позовну заяву по спливу 9 місяців з моменту припинення дії договору оренди), а відтак сприяв збільшенню розміру збитків боржника.

Таким чином, місцевий господарський суд не надав оцінки можливості кредитора сприяти зменшенню неустойки відповідача з урахуванням обставин нереалізації права позивача на судовий захист упродовж тривалого строку порушення його прав, як вважає позивач, протягом якого позивач тричі (листи від 03.08.2023, від 22.08.2023 та від 04.10.2024) звертався до відповідача з листами повернути майно та за який позивач нарахував відповідачу неустойку у подвійному розмірі орендної плати в порядку статті 785 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.02.2022 в справі № 908/1627/19, яка в силу вимог ч. 4 ст. 236 ГПК України врахована апеляційним господарським судом.

З огляду на викладене, апеляційний господарський суд погоджується з висновком місцевого господарського суду про наявність підстав для зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій (неустойки) на 50% в розмірі 585 000,00 грн. (від заявлених в розмірі 1 170 000,00 грн.) за прострочення терміну повернення об`єкта оренди, проте з підстав викладених в мотивувальній частині цієї постанови.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Апеляційний суд доходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не відповідають встановленим обставинам по справі, а тому апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ним обставин та в межах доводів апеляційної скарги позивача, апеляційний суд дійшов до висновку про зміну рішення місцевого господарського суду в частині підстав відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 585 000,00 грн. неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови. В решті рішення місцевого господарського суду залишено без змін.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1-3 статті 86 ГПК України (в редакції Закону №132-IX від 20.09.2019), суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи залишення апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про покладення на апелянта (відповідача) судового збору в розмірі 13 162.50 грн., який сплачений згідно з платіжною інструкцією за № 173 від 09.04.2024.

Керуючись ст.ст. 86, 269, 270, 275, 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

апеляційну скаргу приватного підприємства Індустріальний парк Жидачів б/н та б/д залишити без задоволення

Рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2024 в справі № 914/3056/23 в частині відмови у стягненні 585 000,00 грн. неустойки за прострочення терміну повернення об`єкта оренди змінити, шляхом викладення його мотивувальної частини у редакції цієї постанови.

В решті рішення Господарського суду Львівської області від 28.02.2024 в справі № 914/3056/23 залишити без змін.

Судовий збір в розмірі 13 162,50 грн. покласти на апелянта.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.

Справу скерувати на адресу місцевого господарського суду.

Головуючий-суддя Бойко С.М.

Судді Бонк Т.Б.

Якімець Г.Г.

Повний текст постанови складено 07.06.2024