Постанова

від 05.06.2024 по справі 914/3669/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2024 р. Справа №914/3669/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді: Плотніцького Б.Д.

Суддів: Матущака О.І.,

Скрипчук О.С.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області

на рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 (повний текст рішення підписано 19.03.2024, суддя Коссак С.М.)

у справі №914/3669/23

за позовом:Сумського обласного центру зайнятості в особі Шосткинської філії Сумського обласного центру зайнятості, м. Шостка, Сумська обл.

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, м. Львів

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: ОСОБА_1 , м. Шостка, Сумська обл.

про стягнення коштів

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився

від відповідача: Слюсар Г.В.

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

На розгляд Господарського суду Львівської області Сумським обласним центром зайнятості в особі Шосткинської філії подано позов до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про стягнення шкоди у сумі 11 959,15грн та судового збору у розмірі 2684,00грн.

Рух справи в судах.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 позов задоволено. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на користь Сумського обласного центру зайнятості в особі Шосткинської філії Сумського обласного центру зайнятості 11 959,15грн. шкоди та 2 684,00грн. судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 08.04.2024.

Апелянт зазначає, що в даному випадку відсутній причинний зв`язок між шкодою та правопорушенням, що не було взято до уваги судом першої інстанції. Окрім того, апелянт посилається на висновки, наведені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2018у справі №916/1599/17.

Відтак, апелянт просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Відзиву на дану апеляційну скаргу не надходило.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив таку задоволити та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач та представник третьої особи в судове засідання не з`явились, хоча були належним чином повідомлені про час та дату судового засідання.

Згідно з ч. ч. 3, 11 ст. 270 ГПК України передбачено, що розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених ч. 10 цієї статті та ч. 2 ст. 271 цього Кодексу і суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 202 ГПК України).

У цій справі участь представників сторін в судовому засіданні обов`язковою не визнавалась.

Виходячи зі ст. 129 Конституції України, ст. 2 ГПК України, своєчасний розгляд справи є одним із завдань судочинства, що відповідає положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо права кожного на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

Зважаючи на те, що явка представників учасників справи обов`язковою не визнавалась, матеріали справи є достатніми для перевірки правильності застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, позиція позивача викладена у позовній заяві, а також на строки розгляду апеляційної скарги на рішення, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника позивача та третьої особи.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

Наказом директора Шосткинської філії Сумського обласного центру зайнятості від 21.06.2023 №НТ230621 гр. ОСОБА_2 була призначена допомога по безробіттю відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття.||

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 року у справі № 480/6601/22, яке набрало законної сили 13.07.2023 було зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області скасувати рішення від 16.02.2022 №184250007575 та повторно розглянути заяву гр. ОСОБА_3 від 08.02.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1. На виконання зазначеного рішення суду гр. ОСОБА_1 органами Пенсійного Фонду України призначено пенсію за віком на пільгових умовах з 08.02.2022 року.

15.08.2023 року гр. ОСОБА_4 під час чергового відвідування центру зайнятості надала довідку Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 14,08.2023 року № 814 про призначення їй пенсії з 08.02.2022 року за рішенням суду.

За період перебування на обліку в Шосткинській філії Сумського обласного центру зайнятості як безробітної, з 21.06.2023 року до 14.08.2023 року гр. ОСОБА_4 отримала допомогу по безробіттю в сумі 11 959,15 гри.

Позивачем на адресу Відповідача було направлено письмову Претензію за №14 від 26.10.2023 року проте те, що виплачені кошти підлягають поверненню органом Пенсійного фонду України, на рахунки Державної служби зайнятості, оскільки несвоєчасним призначенням, нарахуванням та виплатою пенсії завдано майнової шкоди Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіттю. У зв`язку із цим, Позивач пропонував Відповідачу кошти в сумі 11 959,15грн перерахувати на рахунок Позивача протягом п`ятнадцяти календарних днів.

20.11.2023 року Позивачем отримано відповідь на претензію про відмову у поверненні зазначених коштів у зв`язку з відсутністю вини.

Предметом спору є стягнення з Відповідача на користь Позивача заподіяної шкоди Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття у розмірі суми виплаченої допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_2 а саме 11 959,15грн за обставин непризначення їй пенсії за віком на пільгових умовах.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Предметом доказування є встановлення факту вчинення незаконних дій Відповідачем щодо несвоєчасного призначення пенсії за віком, встановлення факту складу правопорушення, наслідком якого є заподіяння шкоди Позивачу, а відтак стягнення спірної суми коштів.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, суб`єктами відповідальності, відповідно до статті 1173 ЦК України, є органи державної влади або місцевого самоврядування, а відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, органом влади Автономної республіки Крим або органом місцевого самоврядування, настає незалежно від вини цих органів.

Статтею 6 Конституції України встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Відповідно до пункту 1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.2014 №280, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, що реалізує державну політику з питань пенсійного забезпечення та ведення обліку осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню. Згідно з пунктом 7 цього Положення, Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області є органом виконавчої влади, тобто суб`єктом відповідальності в розумінні статті 1173 ЦК України.

На відміну від загальної норми статті 1166 ЦК України, яка вимагає встановлення усіх чотирьох елементів цивільного правопорушення (протиправної поведінки, наявності шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою та завданою шкодою, вини заподіювача шкоди), спеціальна норма статті 1173 ЦК України, на підставі якої заявлені позовні вимоги у даній справі, передбачає відшкодування шкоди незалежно від вини державного органу та його посадової або службової особи.

Необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох елементів цивільного правопорушення: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою.

Згідно з частиною 1 статті 107 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", Пенсійний фонд, його органи та посадові особи за шкоду, заподіяну особам внаслідок несвоєчасного або неповного надання соціальних послуг, призначення (перерахунку) та виплати пенсій, передбачених цим Законом, а також за невиконання або неналежне виконання ними обов`язків з адміністративного управління Накопичувальним фондом несуть відповідальність згідно із законом.

Відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", статусу безробітного може набути особа працездатного віку до призначення пенсії (зокрема за віком, на пільгових умовах або за вислугу років), яка через відсутність роботи не має заробітку або інших передбачених законодавством доходів, готова та здатна приступити до роботи, а пунктом 2 частини 1статті 44 Закону України "Про зайнятість населення"визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"та цього Закону.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття", припинення реєстрації безробітного відповідно до статті 45 Закону України "Про зайнятість населення".

Відповідно до п.13 ч.1 ст.45 Закону України Про зайнятість населення реєстрація безробітного в територіальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, припиняється у разі: досягнення особою встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" пенсійного віку або призначення пенсії на пільгових умовах, або за вислугу років.

Як вірно встановив суд першої інстанції, 08.02.2022 гр. ОСОБА_1 звернулась із відповідною заявою до ГУ ПФУ у Львівській області за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах, із додатком переліку необхідних документів. У зв`язку з відмовою, оскаржила ці дії до суду.

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду адміністративний позов гр. ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково.

Рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Львівській області від 16.02.2022 №184250007575 скасовано. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області зарахувати до пільгового стажу заявника період роботи на пільгових умовах за Списком №1 з 15.12.1999 по 25.07.2001 на посаді складальника виробів капсульного виробництва, виробництва №5 у Державному підприємстві Шосткинський завод Імпульс. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Львівській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 08.02.2022 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 з урахуванням рішення Конституційного суду України від 23 січня 2020 року №1-р/2020по справі 1-5/2018 (746/15) та п. а ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" у редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення, а також із зарахуванням до пільгового стажу період роботи на пільгових умовах за Списком №1 з 15.12.1999 по 25.07.2001 на посаді складальника виробів капсульного виробництва, виробництва №5 у Державному підприємстві Шосткинський завод Імпульс та прийняти рішення по суті заяви від 08.02.2022.

13.07.2023 ухвалою Другого апеляційного адміністративного суду у справі №480/6601/22 апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області повернуто скаржнику. Отже, сторони не заперечують, що рішення набрало законної сили 13.07.23 р.

На виконання рішення суду розпорядженням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області Веретенниковій А.А. призначено пенсію за віком з 08.02.22 року.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення шкоди з органу державної влади необхідні лише три елементи: неправомірні дії органу виконавчої влади, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою, а відповідно до статті 1173 ЦК України відповідальність за шкоду, завдану органом державної влади, настає незалежно від вини цих органів, тобто і при випадковому завданні.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду постанові від 07 грудня 2018 року у справі №922/3435/17зазначає, що заявлена до стягнення сума сплачена позивачем добровільно, є необґрунтованими, оскільки положенням пункту 2 частини 1 статті 44 Закону України "Про зайнятість населення" визначено, що зареєстровані безробітні мають право на матеріальне забезпечення на випадок безробіття та соціальні послуги відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття"та цього Закону. Отже, виплата допомоги по безробіттю здійснювалася позивачем не добровільно, а на виконання вимог Закону України "Про зайнятість населення", і така виплата відповідно до частини 1 статті 43 Закону України "Про зайнятість населення", пункту 7 частини 1 статті 31 Закону України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" не здійснювалася би у випадку своєчасного призначення та виплати пенсії, що свідчить про наявність шкоди у позивача та причинного зв`язку між неправомірними діями відповідача та заподіяною шкодою. 07 грудня 2018 року

Аналогічного висновку Верховний Суд дійшов у Постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №927/455/17 та від 13.02.2018 у справі №915/282/17.

Колегія суддів погоджується з доводами Позивача та висновками суду першої інстанції і зазначає, що підставами для стягнення шкоди з Відповідача є протиправна поведінка, яка не відповідає вимогам закону і полягає у відмові Відповідача у призначенні пенсії гр. ОСОБА_2 , незаконність якої визнана рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня справі № 480/6601/22, яке набрало законної сили 13.07.2023. Наявність шкоди, що оцінюється сумою витрат Фонду соціального страхування на випадок безробіття на виплату допомоги по безробіттю гр. ОСОБА_1 з 21.06.2023 року до 14.08.2023, права на яку остання не отримала б за умови своєчасного призначення пенсії за вислугу років і перебування у статусі пенсіонера.

Внаслідок неправомірних дій Відповідача гр. ОСОБА_1 своєчасно не отримала призначення пенсійного забезпечення, яке їй гарантовано чинним законодавством, а Позивач безпідставно здійснив їй виплату допомоги по безробіттю, як особі, яка не має будь-яких доходів, за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, що свідчить про наявність причинно-наслідкового зв`язку між незаконними діями Пенсійного фонду та понесеною шкодою. Як зазначено вище, шкода відшкодовується незалежно від вини цього органу. Отже, Позивачем доведено склад правопорушення.

Щодо постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25.04.2018у справі №916/1599/17, на яку посилається апелянт, колегія суддів зазначає, що в даному випадку правовідносини не є подібними, оскільки матеріалами справи підтверджено, що після набрання рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 22 грудня 2022 законної сили ОСОБА_1 повідомила Сумський обласний центр зайнятості в особі Шосткинської філії про призначення пенсії за віком:

-Наказом від 21.06.23 Шосткинської філії Сумського обласного центру зайнятості призначено допомогу по безробіттю;

- 14.08.2023р. №814 Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області видано довідку ОСОБА_1 про отримання пенсії;

-Наказом від 15.08.23 Шосткинської філії Сумського обласного центру зайнятості припинено допомогу по безробіттю на підставі поданої заяви.

При цьому слід наголосити, що Відповідач до 13.07.2023 вчиняв активні дії з приводу непогодження щодо призначення пенсії гр. ОСОБА_1 .

Відтак, дослідивши наявні у справі докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 14.03.2024 у справі №914/3669/23 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 10.06.2024

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддяМатущак О.І.

СуддяСкрипчук О.С.