Постанова

від 10.06.2024 по справі 916/4933/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4933/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Діброви Г.І.

суддів: Колоколова С.І., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання, за дорученням головуючого судді: Іванова І.В.

за участю представників учасників справи:

від Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ», Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Рені Ланчковський Ю.В. на підставі ордеру;

від Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД», Чернівецька обл, Стророжинецький р-н, с. Великий Кучурів Поліщук П.Я. на підставі ордеру;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ», Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Рені

на рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року, м. Одеса, суддя Погребна К.Ф., повний текст рішення складено та підписано 05.04.2024 року

у справі №916/4933/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД», Чернівецька обл, Стророжинецький р-н, с. Великий Кучурів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ», Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Рені

про стягнення 784 239 грн. 31 коп.

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.

У листопаді 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД», Чернівецька обл, Стророжинецький р-н, с. Великий Кучурів звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ», Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Рені, в якій просило суд стягнути з відповідача на свою користь збитки за договором з надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів від 12.12.2022 року №12/12 у розмірі 870 813 грн. 86 коп., а також вирішити питання щодо відшкодування позивачу за рахунок відповідача витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та витрат за надання послуг адвоката.

Зокрема, позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем, всупереч умовам укладеного між ним та позивачем договору надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів від 12.12.2022 року №12/12 належним чином зобов`язання щодо повернення з відповідального зберігання частини дизельного палива обсягом 15, 221 тон в повному обсязі не виконано, внаслідок чого позивачем було нараховано збитки за договором у вищезазначеному розмірі.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 20.12.2023 року у справі №916/4933/23 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» прийнято до розгляду, відкрито провадження, справу № 916/4933/23 вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, призначено дату підготовчого судового засідання.

21.02.2024 від позивача до Господарського суду Одеської області надійшла заява (вх.7105/24) про зменшення розміру позовних вимог, згідно якої останній просив стягнути з відповідача збитки в сумі 784 239 грн.31 коп.

Протокольною ухвалою Господарського суду Одеської області від 27.02.2024 року заяву позивача від 21.02.2024 року за вх.№7105/24 про зменшення позовних вимог було задоволено.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» збитки за договором надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів від 12.12.2022 року №12/12 у розмірі 784 239 грн. 31 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 763 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21 000 грн.

Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що під час розгляду справи по суті позивачем належними та допустимими доказами було підтверджено, що відповідачем не повернуто з відповідального зберігання частину дизельного палива обсягом 15, 221 тон, з огляду на що позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» грошових коштів у розмірі 784 239 грн. 31 коп. є обґрунтованими.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи.

Товариство з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» з рішенням суду першої інстанції не погодилось, тому звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просило суд скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23 повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» до Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» про стягнення 784 239 грн. 31 коп. відмовити у повному обсязі, вирішити питання про розподіл судових витрат у справі.

Апеляційна скарга мотивована порушенням місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та неповним з`ясуванням всіх обставин справи.

Зокрема, за доводами апеляційної скарги скаржник, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи та умови спірного договору, вказує, що суд неправильно витлумачив поняття «повної кількості» в контексті договору, оскільки кількість вантажу треба визначати з урахуванням об`єктивних обставин приймання та відвантаження дизельного пального та спеціального нормативного акту - Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України № 281 від 20.05.2008 р.

Скаржник зауважив, що Інструкція затверджена спільним наказом органів державної влади і зареєстровано в Міністерстві юстиції України за № 805/15496 від 02.09.2008 р., тому вона є актом цивільного законодавства в силу ч.5 ст. 4 Цивільного кодексу України.

Апелянт зазначає, що в пункті 1 Інструкції прямо зазначено, що її вимоги є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання, що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, а обов`язковість для сторін договору положень Інструкції випливає зі змісту та суті відносин між сторонами.

Також апелянт зазначає, що в процесі виконання договору після перевантаження дизельного пального з танкера в резервуар кількість прийнятого пального була визначена об`ємно-масовим статичним методом, а відповідно до ДСТУ 7094:2009 Метрологія. Маса нафти та нафтопродуктів. Загальні вимоги до методик виконання вимірювання (ГОСТ 8.587-2009, MOD) та п.4.2.2.2. Інструкції похибка вимірювань об`ємно-масовим статичним методом складає +- 0,5%.

Отже, на думку відповідача, в силу об`єктивних причин, що не залежали від волі сторін, кількість прийнятого на зберігання дизельного пального могла відрізнятись від кількості пального зазначеного в Генеральних актах на + - 0,5%.

Скаржник зазначає, що зазначені обставини суд першої інстанції не прийняв до уваги і відкинув існування похибки вимірювання як такої.

Також, на переконання апелянта, судом першої інстанції не прийнято до уваги доводи відповідача про обов`язковість застосування Інструкції з огляду на положення абзацу 3 п.1 Інструкції, яким визначено що вона не поширюється на міждержавні перевезення нафти та нафтопродуктів.

Скаржник зауважив, що судом було помилково застосовано зазначену норму, оскільки договором не охоплюється будь - яке перевезення нафтопродуктів, предметом договору є лише зберігання і перевантаження дизельного пального в порту м. Рені. Виконання договору відбувалось в порту м. Рені на митній території України юридичними особами, зареєстрованими в Україні, тому висновок суду про незастосування Інструкції до спірних правовідносин є помилковим і суд застосував норму матеріального права, яку не повинен був застосувати.

Водночас, як вказано апелянтом, судом першої інстанції у своєму рішенні неправильно витлумачено положення пункту 5.1.3. Інструкції і не застосовано положення пп.4.2.4.1 та пп. 4.2.2.2. Інструкції, хоча останній мав би їх застосувати.

Наведені обставини, на думку скаржника, є належними підставами для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.07.2024 року у справі № 916/4933/23 було відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ», Одеська область, Ізмаїльський район м. Одеса на рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23, справу призначено до судового розгляду.

24.05.2024 року електронною поштою до Південно-західного апеляційного господарського суду від позивача надійшов відзив (вх. №1511/24/Д1), в якому Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД», Чернівецька обл, Стророжинецький р-н, с. Великий Кучурів просило суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Рені залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23 залишити без змін та стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» 30 000,00 грн. судових витрат оплати правової допомоги адвоката на стадії апеляційного перегляду справи. Відзив колегією суддів долучено до матеріалів господарської справи.

Зокрема, у відзиві відповідач, посилаючись на встановлені судом першої інстанції обставини справи, зазначив, що п. 6.1. договору кореспондує положенням п. 9.1. договору, за змістом якого постачальник послуг несе повну майнову відповідальність за збереження кількісних характеристик вантажу під час надання послуг за цим договором.

Тому позивач вважає, що укладаючи договір, сторони поза розумним сумнівом, передбачили, що всю відповідальність за збереження кількісних характеристик прийнятого на відповідальне зберігання вантажу беззастережно несе відповідач, як професійний зберігач такого майна.

Позивач вказує, що хибним є висновок апелянта про застосування до спірних правовідносин максимально допустимого в пп. 4.2.2.2., 4.2.4.1. Інструкції № 281 розміру похибки вимірювання, якщо сторони не визначили іншого в договорі.

Зокрема, позивач зазначає, що п.5.1.3. Інструкції, як спеціальною нормою встановлено, що межі відносної похибки вимірювань обумовлюються договором і не мають перевищувати значень, наведених у ГОСТ 26976 для методу вимірювання маси, що застосовується вантажовідправником та вантажоодержувачем. Відсутність встановлених в договорі меж відносної похибки не дає права апелянту встановлювати такі межі в односторонньому порядку.

Також, позивач вказує, що зі змісту договору з надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів № 12/12 від 12.12.2022 вбачається, що застосування норми допустимої похибки до господарських операцій з розвантаження та зберігання нафтопродуктів сторонами не встановлено.

Позивач зауважує, що застосування похибки вимірювання може допускатися лише відносно до маси того товару, який безпосередньо вимірюється, а не до всіх обсягів товару за договором, вимірювання щодо яких безпосередньо не здійснюється.

Стосовно судових витрат позивача на стадії апеляційного перегляду справи вказує, що розмір винагороди адвоката у відповідності до п. 3.1. договору про надання правової допомоги складає 30 000 грн. Витрати позивача на правову допомогу адвоката включають: складання відзиву на апеляційну скаргу, підготовку до судового засідання на стадії апеляційного перегляду справи, представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні на стадії апеляційного перегляду справи. (п. 3.2. договору про правову допомогу).

Отже, позивач вказує, що розмір судових витрат, які він поніс на стадії апеляційного перегляду справи на даний момент становить 30 000 грн. оплати послуг адвоката з надання правової допомоги, що підтверджується платіжною інструкцією № 434 від 26.04.2024, договором про надання правової допомоги № 231/24 від 26.04.2024, Свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю № 4704 від 25.10.201, Витягом з єдиного реєстру адвокатів України , ордером на надання правової допомоги від 23.05.2024 року.

В судовому засіданні, яке проводилося в режимі відеоконференції, представник скаржника підтримав свої доводи та вимоги з мотивів, викладених письмово в апеляційній скарзі, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу скаржника задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення, яким у позовних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» відмовити у повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні заперечував проти доводів апелянта з мотивів, викладених письмово у відзиві, просив суд апеляційної інстанції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» залишити без задоволення, оскаржуване рішення без змін.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Обговоривши доводи та вимоги апеляційної скарги, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права України, фактичні обставини справи, оцінивши докази на їх підтвердження в межах доводів апеляційної скарги, надавши правову кваліфікацію відносинам сторін і виходячи з фактів, встановлених у процесі перегляду справи, правових норм, які підлягають застосуванню, та матеріалів справи, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» не потребує задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23 не потребує скасування, з огляду на наступне.

Господарським судом Одеської області та Південно-західним апеляційним господарським судом було встановлено та неоспорено учасниками справи наступні обставини.

12.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» (постачальник послуг) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» (клієнт) було укладено договір №12/12 з надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів, за умовами п. 1.1. якого предметом є організація постачальником послуг клієнту зі зберігання і перевантаження дизельного пального, далі - «вантаж» у порядку, передбаченому договором.

Комплекс послуг, які постачальник послуг організує, за цим договором включає, але не обмежується, організацією прийому вантажу з транспорту клієнта , відвантаження товару через причал з наданих клієнтом суден на автомобільній та/або залізничний транспорт та організацією зберігання вантажу через систему резервуарів терміналу, а саме, ємністю 5000 м3, на умовах, визначених договором (далі «послуги»).

Відповідно до п. 1.2. договору, клієнт власним коштом здійснює митне декларування імпорту/експерту вантажу в Україну в порту м. Рені.

Пунктом 2.1. договору передбачено, що не пізніше ніж за 5 календарних днів до прибуття танкеру, клієнт надсилає замовлення та графік вивантаження/завантаження вантажу із заявкою шляхом, визначеним у пункті 12.4 цього договору.

Пунктом 2.2. договору передбачено, що клієнт планує обсяги танкерної партії, враховуючи добову потужність терміналу.

Згідно із п. 2.3. договору, при наданні послуг з перевантаження вантажу автомобільним транспортом або залізничним транспортом клієнт при відправленні замовлення вказує обсяг вантажу, який буде доставлено/вивезено до/з терміналу автотранспортом або залізничним транспортом.

За умовами п. 3.1. договору, обсяг та асортимент вантажу за цим договором узгоджується сторонами шляхом погодження графіків про вивантаження/завантаження вантажу, що вважаються невід`ємною частиною договору.

Відповідно до п. 6.1. договору постачальник послуг зобов`язується - організувати прийом Вантажу від судна Клієнта в систему трубопроводів Терміналу для завантаження на вантажні автомобілі або залізничні цистерни Клієнта; - організувати обслуговування відповідно до інструкцій про порядок приймання, транспортування, тимчасового зберігання, постачання та обліку Вантажу. - організовувати інші суміжні послуги за взаємною згодою Сторін; - відповідно до письмових вказівок Клієнта та на підставі актів приймання-передачі забезпечити передачу Вантажу від Клієнта Новому Власнику Вантажу. Постачальник послуги гарантує передачу повної кількості прийнятого Вантажу; - повідомляти Клієнта про всі дії із Вантажем, що вимагають прийняття рішення Клієнтом, та очікувати на такі рішення не більше 1 доби.

Пунктом 8.1. договору визначено, що підписання акту приймання-передачі наданих послуг розглядається як факт, що підтверджує виконання договірних послуг постачальником послуг.

За умовами п.8.2. договору моментом приймання передачі наданих послуг є дата підписання акту приймання наданих послуг. У разі, якщо клієнт не підписує акт приймання послуг про надання послуг, виданий постачальником, протягом 5 (п`яти) календарних днів з дати отримання акту приймання послуг, наданих цим договором , а також не надає письмову мотивовану відмову, послуги за договором вважаються виконаними постачальником послуг повністю та відповідно до умов договору. Зауваження щодо підписання акту приймання послуг мають бути врегульовані між сторонами протягом 10-ти календарних днів.

Пунктом 9.5. договору передбачено, що постачальник послуг несе повну майнову відповідальність за збереження кількісних характеристик вантажу під час надання послуг за цим договором. У випадку встановлення вини постачальника послуг, розмір збитків в такому разі визначається документально підтвердженими витратами. У випадку знищення, втрати, вантажу внаслідок проведення військових дій постачальник послуг не несе майнової відповідальності і не компенсує вартість втраченого вантажу, за умови документального підтвердження згідно з розділом 11 цього договору.

Відповідно до п.12.5. цей договір набуває чинності з моменту його підписання і діє до 31 грудня 2023 року, але в будь - якому випадку до повного виконання сторонами зобов`язань за цим договором. Строк дії цього договору може бути продовжений або розірваний за взаємною письмовою згодою сторін.

Вказаний договір підписано та скріплено печатками сторін без застережень та зауважень.

01.02.2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» було підписано додаткову угоду №1 до договору №12/12 з надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів від 17.10.2022 року, якою сторони дійшли згоди, що у січні місяці 2023 року клієнту не буде нараховуватися додаткова ставка за послуги на користь постачальника у розмірі 10 доларів США на добу за кожну тонну невивантаженого вантажу, як це передбачено п.6.4. договору. Інші умови договору залишаються чинними в тій редакції, в якій вони викладені сторонами раніше.

Також, у матеріалах господарської справи наявні наступні документи, а саме:

-генеральний акт від 02.01.2023 року, з якого вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» фактично вивантажено з танкера MTS EMIRHAN до свого терміналу 4 163,499 тонн дизельного пального та зазначено, що в процесі вивантаження та приймання вищевказаного вантажу складені акти-повідомлення на нестачі або надлишки, розбіжності або пошкодження за №1;

-генеральний акт №14 від 23.12.2022 року з якого вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» було розвантажено з танкера MTS ARISTOTEL та прийнято на зберігання в морському порті Рені 2 424, 772 тонни дизельного пального та зазначено, що в процесі вивантаження та приймання вищевказаного вантажу складені акти-повідомлення на нестачі або надлишки, розбіжності або пошкодження за №14;

-акт повідомлення№14 від 23.12.2022 року з якого вбачається, що Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» було розвантажено з танкера MTS ARISTOTEL та прийнято на зберігання в морському порті Рені 2 424, 772 тонни, нестача становить 0,498 mt in vac;

-акт звірки руху дизельного палива на відповідальне зберігання станом на 15.01.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що на відповідальному зберіганні ТОВ «УКРЧЕМ» станом на 15.01.2023 року знаходяться залишки дизельного палива в кількості 23,181 тн метричних;

-акт видачі з відповідального зберігання від 03.01.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання згідно з відомістю обсяг вантажу 250040 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 13.01.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 359 120 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 23.12.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 381620 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 24.01.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 7 960 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання за період з 24.12.2023 по 03.01.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 1 195 178 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 24.12.2022 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 115200 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 27.12.2022 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 264060 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 28.12.2022 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 49981 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 29.12.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 199240 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 04.01.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 50160 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 06.01.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 144 420 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 07.01.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 93 380 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 10.01.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 121 600 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 11.01.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 24 280 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 12.01.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 170 780 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 14.01.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 833 340 кг;

-акт видачі з відповідального зберігання від 25.12.2023 року нафтопродуктів, що належить ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» та зберігається в РВС №5 ТОВ «УКРЧЕМ» згідно договору №12/12 від 12.12.2022 року з якого вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» видав з відповідального зберігання нафтопродукти згідно з відомістю обсяг вантажу 272100 кг.

Вищезазначені акти були підписані та скріплені печатками сторін без застережень та зауважень.

24.03.2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» надіслано лист (вх.№654) Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД», в якому зазначено, що в рамках договору з надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів від 12.12.2022 року за №12/12 за період з 21.12.2022 року по 24.01.2023 року було прийнято на зберігання 6588,371 тон вантажу; видано зі зберігання 6573,1500 тон вантажу. Різниця 15,221 тон, що в відсотковому співвідношенні складає 0,23% в межах допустимої похибки відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України 20.05.2008 №281, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 02.09.2008 за № 805/15496 (межа допустимої похибки становить+/- 0,5 %).Просило підписати направлені акти звірки акцизного пального станом на 24.01.2023 року в двох примірниках та один примірник акту повернути на адресу ТОВ «УКРЧЕМ».

З акту звірки залишків акцизного пального ULSD 10PPM станом на 24 січня 2023 року вбачається, що з 21.12.2022 по 24.01.2023 року прийнято на зберігання 6588,371 тон вантажу; видано зі зберігання 6573,1500 тон вантажу. Різниця 15,221 тон, що в відсотковому співвідношенні складає 0,23% в межах допустимої похибки відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпустку та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України 20.05.2008 №281, зареєстрованої в Міністерстві юстиції 02.09.2008 за № 805/15496 (межа допустимої похибки становить+/- 0,5 %). Залишок пального в РВС №5 та трубопроводі станом на кінець дня 24 січня 2023 року становить 0 (нуль) тонн.

Вищезазначений акт Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТІН-ТРЕЙД» не підписаний.

Також у матеріалах справи наявна платіжна інструкція в іноземній валюті №245 від 26.12.2022 року; платіжна інструкція в іноземній валюті № 241 від 21.12.2022 року; платіжна інструкція в іноземній валюті №243 від 22.12.2022 року; платіжне доручення в іноземній валюті від 26.12.2022 року; платіжне доручення в іноземній валюті від 09.12.2022 року; платіжне доручення в іноземній валюті від 12.01.2023 року; платіжна інструкція №1243 від 30.12.2023; платіжна інструкція №1245 від 30.12.2023; платіжна інструкція №1244 30.12.2023; платіжна інструкція №1216 30.12.2023.

Інших належних та допустимих письмових доказів матеріали справи не містять.

Предметом спору у даній справі є встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для стягнення з відповідача на користь позивача суми грошових коштів у розмірі 784 239 грн. 31 коп., як збитків за неналежне надання останнім послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів згідно договору №12/12 від 12.12.2022.

Норми права, які регулюють спірні правовідносини, доводи та мотиви відхилення аргументів, викладених скаржником в апеляційній скарзі, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції.

Відповідно до частини 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 14 Цивільного кодексу України, цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Правочином є правомірна, тобто не заборонена законом, вольова дія суб`єкта цивільних правовідносин, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обов`язків. Правомірність є конститутивною ознакою правочину як юридичного факту.

Згідно з п.1 ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є укладання господарського договору та іншої угоди, що передбачені законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ч. 1 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ч.1. ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію: передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо, або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання виконання його обов`язку. Частиною 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цього Кодексу.

Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до приписів ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ст.936 Цивільного кодексу України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Згідно ч.1 ст.938 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання.

Відповідно до ч.1ст.942 Цивільного кодексу України, зберігач зобов`язаний вживати усіх заходів, встановлених договором, законом, іншими актами цивільного законодавства, для забезпечення схоронності речі.

Положеннями ст.949 Цивільного кодексу України передбачено, що зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Річ має бути повернена поклажодавцю в такому стані, в якому вона була прийнята на зберігання, з урахуванням зміни її природних властивостей.

Так, з матеріалів господарської справи судами встановлено, що 12.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» (Клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» (Постачальник послуг) було укладено Договір з надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів № 12/12 від 12.12.2022 р. (далі Договір).

Предметом цього Договору є організація Постачальником послуг Клієнту зі зберігання і перевантаження дизельного пального, далі - "Вантаж", у порядку, передбаченому Договором. Комплекс послуг, які Постачальник послуг організує, за цим Договором включає, але не обмежується організацією прийому Вантажу з транспорту Клієнта, відвантаження Товару через причал з наданих Клієнтом суден на автомобільний та /або залізничний транспорт та організацією зберігання Вантажу через систему резервуарів терміналу, а саме ємністю 5000 м3, на умовах, визначених Договором (п. 1.1 Договору).

Пунктом 1.2. Договору визначено, що Клієнт власним коштом здійснює митне декларування імпорту/експорту вантажу в Україну в порту м. Рені.

За змістом п. 6.1. Договору Постачальник послуг зобов`язується: - організувати прийом Вантажу від судна Клієнта в систему трубопроводів Терміналу для завантаження на вантажні автомобілі або залізничні цистерни Клієнта; - організувати обслуговування відповідно до інструкцій про порядок приймання, транспортування, тимчасового зберігання, постачання та обліку Вантажу. - організовувати інші суміжні послуги за взаємною згодою Сторін; - відповідно до письмових вказівок Клієнта та на підставі актів приймання-передачі забезпечити передачу Вантажу від Клієнта Новому Власнику Вантажу. Постачальник послуги гарантує передачу повної кількості прийнятого Вантажу; - повідомляти Клієнта про всі дії із Вантажем, що вимагають прийняття рішення Клієнтом, та очікувати на такі рішення не більше 1 доби.

На виконання умов Договору з надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів № 12/12 від 12.12.2022 відповідачем 23.12.2022 було розвантажено з танкера MTS ARISTOTEL та прийнято на зберігання в морському порті Рені (Україна, Одеська область) 2 424,772 тонни дизельного пального, що підтверджується Генеральним актом № 14 від 23.12.2022 та Актом повідомлення № 14 від 23.12.2022.

02.01.2023 відповідачем було фактично вивантажено в його термінал № 5 з танкера MRC EMIRHAN 4 163,599 тонн дизельного пального на умовах Договору, що підтверджується Генеральним актом від 02.01.2023 та Актом повідомлення № 1 від 02.01.2023.

З акту звірки руху дизельного палива на відповідальне зберігання станом на 15.01.2023 вбачається, що загалом позивачем було передано відповідачу на відповідальне зберігання 6 588,371 тонн дизельного пального; вивантажено 6565,190; сальдо на кінець дня становить 23,181 грн.

Тобто, залишок пального на відповідальному зберіганні відповідача в резервуарі № 5 склав 23,181 тонни, що сторони зафіксували в Акті звірки руху дизельного палива на відповідальне зберігання станом на 15.01.2023.

Відповідачем було відвантажено ТОВ «МАРТІН ТРЕЙД» з відповідального зберігання лише 7,960 тонн дизельного пального, із 23,181 тонн, які перебували на зберіганні, що підтверджується актом видачі з відповідального зберігання від 24.01.2023.

Щодо частини дизельного палива обсягом 15,221 тонн, відповідачем повідомлено у листі № 654 від 24.03.2023, що «різниця 15,221 тонн, яка в відсотковому співвідношенні складає 0,23 % в межах допустимої похибки відповідно до Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України 20.05.2008 № 28 (межа допустимої похибки становить +/- 0,5 %». З доданого до листа Акту звірки від 24.01.2023, складеного та підписаного відповідачем в односторонньому порядку, вбачається, що у відповідача відсутнє дизельне паливо позивача обсягом 15,221 тонн.

Спір у сторін виник з приводу того, чи підлягають застосуванню до операції по видачі з відповідального зберігання 23,181 тонн дизельного пального норми допустимої похибки у розмірі 0,5% на підставі Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої наказом Мінпаливенерго України 20.05.2008 №281.

Отже, з наведеного вбачається, що відповідач свого обов`язку передбаченого договором щодо видачі повної кількості прийнятого вантажу не виконав.

Відповідно до статті 950 Цивільного кодексу України передбачено, що за втрату (нестачу) або пошкодження речі, прийнятої на зберігання, зберігач відповідає на загальних підставах. Професійний зберігач відповідає за втрату (нестачу) або пошкодження речі, якщо не доведе, що це сталося внаслідок непереборної сили, або через такі властивості речі, про які зберігач, приймаючи її на зберігання, не знав і не міг знати, або внаслідок умислу чи грубої необережності поклажодавця.

Пункт 1 ч.1 ст.951 Цивільного кодексу України вказує, що збитки, завдані поклажодавцеві втратою (нестачею) або пошкодженням речі, відшкодовуються зберігачем у разі втрати (нестачі) речі - у розмірі її вартості.

Пунктом 9.1. договору визначено, що постачальник послуг несе повну майнову відповідальність за збереження кількісних характеристик вантажу під час надання послуг за цим договором.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок збитків за товар, який не був повернутий з відповідального зберігання в кількості 15,221 тонн дизельного пального в сумі 784 239, 31грн., з урахування заяви про зменшення розміру позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про правильність та обґрунтованість здійсненого позивачем розрахунку.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що Товариством з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ прийняті на себе зобов`язання щодо передачі повної кількості прийнятого на зберігання вантажу належним чином не виконано, а тому позовна вимога про стягнення з відповідача збитків в розмірі 784 239,31 грн. є обґрунтованою та підтвердженою відповідними доказами.

При цьому не заслуговують на увагу доводи відповідача про невірне тлумачення судом першої інстанції п.6.1.договору, оскільки п.6.1 договору кореспондує положенням п.9.1. договору , за змістом якого постачальник послуг несе повну майнову відповідальність за збереження кількісних характеристик вантажу під час надання послуг за цим договором. Тобто, укладаючи договір, сторони поза розумним сумнівом передбачили, що всю відповідальність зберігання вантажу беззастережно несе відповідач, як професійний зберігач такого майна.

Доводи апелянта про те, що судом першої інстанції неправильно витлумачено положення пункту 5.1.3 Інструкції і не застосовано положення пп.4.2.4.1 та пп.4.2.2.2. Інструкції, колегія суддів також відхиляє, оскільки в даному випадку сторони взагалі не узгодили в тексті договору можливість застосування у їх правовідносинах будь-яких Інструкцій, в тому числі і Інструкції №281. Так, дійсно вимоги цієї Інструкції є обов`язковими для всіх суб`єктів господарювання (підприємств, установ, організацій та фізичних осіб - підприємців), що займаються хоча б одним з таких видів економічної діяльності, як закупівля, транспортування, зберігання і реалізація нафти і нафтопродуктів на території України, але при умові, що спеціальні питання приймання, перевезення визначені сторонами у правочині. Зокрема, п. 5.1.3. Інструкції № 281 визначено, що межі відносної похибки вимірювань такої продукції обумовлюються договором і не мають перевищувати значень, наведених у ГОСТ 26976 для методу вимірювання маси, що застосовується вантажовідправником та вантажоодержувачем. Тому розмір похибки може бути застосований до спірних правовідносин лише в разі узгодження сторонами у договорі допустимості такої похибки при відвантаженні товару.

При цьому, користуючись принципом свободи договору, визначеним ст. 6 Цивільного кодексу України, сторони можуть повністю покласти ризики нестачі товару як на одну, так і на іншу сторону, визначити межі похибки, в яких несе ризики втрати товару сторона, встановити недопустимість застосування межі похибки до спірних правовідносин.

Між тим, в даному випадку текст договору, як вже зазначалося вище за текстом постанови, такого не містить і колегія суддів зазначає, що сторони добровільно та на законних підставах узгодили, що відповідач гарантує передачу повної кількості прийнятого вантажу (п.6.1 договору) та несе повну майнову відповідальність за збереження кількісних характеристик вантажу ( п.9.1.договору).

Враховуючи наведене, судова колегія зазначає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у даному разі є обґрунтованим та таким, що відповідає і нормам матеріального права, і обставинам справи, а доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі не знайшли свого підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, ґрунтуються на припущеннях та фактично лише зводяться до незгоди з прийнятим судом першої інстанції рішенням, що не може слугувати підставами для його скасування або зміни.

За загальними правилами судового процесу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ст. 74 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 1 ст. 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

При цьому, слід зазначити, що доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідно до чинного законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оскільки в даному випадку, під час перегляду судом апеляційної інстанції оскаржуваного рішення суду першої інстанції колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачем належними, допустимими та достовірними доказами у справі не доведено факту відсутності у нього обов`язку повернення з відповідального зберігання частину дизельного палива обсягом 15, 221 тонн, тому позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача збитків у вигляді вартості недоотриманого палива в розмірі 784 239 грн. 31 коп. є доведеними та такими, що підлягають стягненню, з огляду на що колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду вважає, що апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» задоволення не потребує, а рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23 відповідає обставинам справи та вимогам закону і достатніх правових підстав для його скасування не вбачається

Щодо стягнення судових витрат з Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь позивача на стадії апеляційного перегляду у розмірі 30 000 гривень колегія суддів зазначає таке.

Так, 26.04.2024 року між Адвокатом Поліщук Павло Ярославовичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» було укладено договір № 231/24 про надання правової допомоги.

Відповідно до умов п.1.1. вказаного договору адвокат зобов`язується надавати клієнту правову допомогу щодо захисту прав та інтересів останнього в господарській справі щодо стягнення заборгованості з відшкодування збитків з Товариства з обмежено відповідальністю «УКРЧЕМ» на користь клієнта на стадії апеляційного перегляду справи.

Пунктом 1.2. договору передбачено, що правова допомога полягає в зборі та правову аналізі інформації, документів та матеріалів, що стосуються справи клієнта; проведенні розрахунків до позовної заяви по справі клієнта; складанні, підписанні та подачі від імені клієнта необхідних процесуальних документів, клопотань, скарг, претензій та позовних заяв тощо; виконанні окремих доручень клієнта, що стосуються справи; представництві клієнта в Південно-західному апеляційному господарському суді з усіх питань, що стосуються його справи.

Розділом 3 договору визначено вартість послуг та порядок розрахунків.

Зокрема, за вимогами п. 3.1. договору сторони погодили, що за надання правової допомоги клієнт сплачує адвокату гонорар (винагороду).Розмір гонорару (винагороди) встановлюється в розмірі 3 000 гривень за одну годину роботи адвоката.

Пунктом 3.2. договору передбачено, що розмір гонорару складається з наступних сум:

- складання відзиву на апеляційну скаргу 8 год. 24 000 грн.

- підготовка до судового засідання на стадії апеляційного перегляду справи 1 год. 3 000 грн.

- представництво інтересів клієнта в одному судовому засіданні на стадії апеляційного перегляду справи 1 год. 3 000 гривен.

Згідно з п.4.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2024 року.

Договір підписано та скріплено печатками сторін без застережень та зауважень.

З платіжної інструкції №434 від 26.04.2024 року вбачається, що Товариство з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» оплатило адвокату Поліщуку Павлу Ярославовичу 30 000 грн. за правову допомогу адвоката згідно договору №231/24 від 26.04.2024 року.

При цьому, розподіл судових витрат визначений ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, ч. 4 якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до ч. 3 ст. 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правовий аналіз зазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та, зокрема, у разі відмови у задоволенні апеляційної скарги, покладаються за аналогією закону, на апелянта.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.

Тобто, критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

З огляду на вказане та наведені вище обставини, оцінивши подані заявником письмові докази на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, беручи до уваги відсутність особливої складності справи, яка переглядалася судом апеляційної інстанції, сталу правову позицію позивача, викладену у доводах позовної заяви, кількість і тривалість судових засідань у даній справі, в яких брав участь представник позивача в суді апеляційної інстанції (1 судове засідання), а також те, що опрацювання апеляційної скарги відповідача на рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23 та суттєвий проміжок часу, витрачений адвокатом на підготовку відзиву на апеляційну скаргу є по своїй суті фактично складовими підготовки відзиву на подану відповідачем апеляційну скаргу на оскаржуване рішення суду першої інстанції, при цьому зміст і доводи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу значною мірою повторюють доводи, викладені в позовній заяві, що свідчить про відсутність необхідності вивчати додаткові джерела права, законодавства, що регулює спір у даній справі, враховуючи, що правова позиція позивача була сформована ще до укладення договору про надання правничої допомоги з адвокатом Поліщуком П.Я., а, відповідно, складання процесуальних документів не займало багато часу та не вимагало значних зусиль, колегія суддів зазначає, що у даному випадку, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, розмір правничої допомоги адвоката у сумі 30 000 грн. є частково обґрунтованим, але, на думку суду апеляційної істанції, значно завищеним, що для Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» буде становити надмірний фінансовий тягар, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим буде сума відшкодування позивачу витрат на правничу допомогу у розмірі 9000 грн.

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованим клопотання адвоката Поліщука Павла Ярославовича щодо стягнення витрат на правничу допомогу за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23 та таким, що потребує часткового задоволення з відмовою в іншій частині.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.

Керуючись ст. 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Рені на рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23 залишити без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23 залишити без змін.

Клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» Чернівецька обл, Стророжинецький р-н, с. Великий Кучурів щодо стягнення витрат на правничу допомогу за результатами апеляційного перегляду рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23 задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ (68802, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188А, код ЄДРПОУ 31460973) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАРТІН ТРЕЙД (59052, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 76, код ЄДРПОУ 40042088) судові витрати на оплату професійної правничої допомоги у суді апеляційної інстанцій у сумі 9 000 грн.

Відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу Товариству з обмеженою відповідальністю «МАРТІН ТРЕЙД» Чернівецька обл, Стророжинецький р-н, с. Великий Кучурів за результатами розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКРЧЕМ» Одеська область, Ізмаїльський р-н, м. Рені на рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23 в розмірі 21 000 грн.

Доручити Господарському суду Одеської області видати наказ.

Постанова суду є остаточною і не підлягає оскарженню, крім випадків, передбачених у п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11 червня 2024 року.

Головуючий суддя Г.І. ДіброваСудді С.І. Колоколов Я.Ф. Савицький