Ухвала

від 09.09.2024 по справі 916/4933/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"09" вересня 2024 р.м. Одеса Справа № 916/4933/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. розглянувши заяву (вх.№2-992/24 від 13.06.2024р.) Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ про розстрочення виконання рішення суду, подану у справі №916/4933/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю МАРТІН ТРЕЙД (59052, Чернівецька область, Сторожинецький район, с. Великий Кучурів, вул. Головна, 76, код ЄДРПОУ 40042088)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ (68802, Одеська область, Ізмаїльський район, м. Рені, вул. Дунайська, буд. 188А, код ЄДРПОУ 31460973)

про стягнення 784 239,31грн.

Представники сторін:

Від позивача: Поліщук П.Я. ордер;

Від відповідача: Ланчковський Ю.В. ордер;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 року у справі №916/4933/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю МАРТІН ТРЕЙД задоволено; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю МАРТІН ТРЕЙД збитки за договором надання послуг щодо організації прийому, накопичення та перевантаження вантажів від 12.12.2022 року №12/12 у розмірі 784 239 грн. 31 коп., витрати по сплаті судового збору у розмірі 11 763 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 21 000 грн.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 10.06.2024р. рішення суду від 26.03.2024 було залишено без змін.

13.06.2024р. до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ надійшла заява про розстрочення виконання рішення суду від 26.03.2024р.

01.07.2024р. матеріали господарської справи №916/4933/23 були повернуті на адресу Господарського суду Одеської області.

Ухвалою суду від 02.07.2024р. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ про розстрочення виконання рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024р. по справі №916/4933/23 було призначено до розгляду в засіданні суду.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 09.07.2024 № 916/4933/23 у ТОВ «УКРЧЕМ» було витребувано виписки про обороти за всіма відкритими розрахунковими рахунками, довідку про наявність відкритих банківських рахунків за період з 26.03.2024 по 08.07.2024.

29.07.2024р. за вх. №28341/24 на виконання вимог ухвали суду відповідачем було надано витребувані судом документи.

Так в обґрунтування поданої заяви про розстрочення виконання рішення суду від 26.03.2024р. відповідач посилається на пошкодження його виробничих потужностей, які розташовані у порту в результаті атаки БПЛА, що, в свою чергу, стало причиною звільнення відповідачем більшої частини працівників та відправлення працівників у відпустки без збереження заробітної плати. Незначні кошти, які надходять на рахунки товариства в рахунок погашення кредиторської заборгованості минулих періодів контрагентів, дозволяють погашати борг незначними частинами протягом тривалого часу. Проте, арешт рахунків матиме негативний наслідок для обох підприємств: ТОВ Укрчем не зможе працювати і виплачувати заборгованість, а ТОВ МАРТІН ТРЕЙД не отримає присуджених судовим рішенням грошових коштів.

29.07.2024р. за вх. №28366/24 до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю МАРТІН ТРЕЙД надійшли заперечення на заяву про розстрочення виконання рішення суду, згідно яких останній вказує, що заявником як не доведено наявності обставин, так і не надано доказів в підтвердження обставин, на підставі яких можна б було дійти висновку про необхідність та доцільність розстрочення виконання рішення суду у справі №916/4933/23, а також не доведено наявності обставин, що істотно ускладнюють чи роблять неможливим виконання грошового зобов`язання у розмірі 817 002,90 грн., а тому обумовлені статтею 331 Господарського процесуального кодексу України підстави для відстрочення виконання рішення відсутні.

Щодо строку розгляду заяви, суд зазначає, що оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду заяви у розумні строки, судом здійснено розгляд зяви у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, застосувавши ст. ст. 2, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ст. 3 Конституції України та ст. 2, 11 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ про розстрочення виконання судового рішення у справі № 916/4933/23, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Вказані положення кореспондуються з частиною 2 статті 13 Закону України Про судоустрій та статус суддів.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Вказані положення кореспондують зі статтею 18 ГПК України.

Як передбачено статтею 327 ГПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини на державу покладено позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як у теорії, так і на практиці, а затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається відповідно до пункту 1 статті 6 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 17.05.2005 р. у справі "Чижов проти України", заява № 6962/02). За практикою Європейського суду з прав людини в окремих справах проти України було встановлено, що короткі затримки, менші ніж один рік, не вважаються настільки надмірними, щоб піднімати питання про порушення пункту 1 статті 6 Конвенції ("Корнілов та інші проти України", заява № 36575/02, ухвала від 07.10.2003 р.). І навіть строк у два роки та сім місяців не був визнаний надмірним і не вважався таким, що суперечить вимозі стосовно його розумної тривалості, передбаченої у статті 6 Конвенції (ухвала від 17.09.2002 р. у справі "Крапивницький та інші проти України", заява № 60858/00).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі Савіцький проти України (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 р. судом наголошено, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Держава зобов`язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці (рішення від 07.06.2005 р. у справі Фуклев проти України, заява № 71186/01, п. 84).

Механізм розстрочення або відстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення, при цьому винятковість обставин, які повинні бути встановлені судом щодо розстрочення виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

Відтак, особа, яка подала заяву про розстрочку або відстрочку виконання рішення, повинна довести наявність обставин, що ускладнюють або роблять неможливим виконання рішення господарського суду у даній справі.

Саме на державу покладається обов`язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункту 1 статті 6 Конвенції.

Приписами статті 1 Закону України Про виконавче провадження від 02.06.2016 р. № 1404-VIII встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України Про виконавче провадження за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.

Конституційний Суд України неодноразово зазначав, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення від 13.12.2012 р. по справі № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення від 25.04.2012 року по справі № 11-рп/2012).

Поряд з цим, господарським процесуальним законодавством передбачено механізм розстрочення виконання рішення за наявності певних умов.

Так, за приписами частини 1 статті 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі.

Відповідно до частини 3 та 4 статті 331 ГПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Як роз`яснено у пунктах 7.2., 7.1.1. Постанови Пленуму ВГСУ від 17.10.2012 р. № 9 „Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Відстрочка це відкладення чи перенесення виконання рішення на новий строк, який визначається господарським судом.

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз`яснення в частині 10 постанови Пленуму Верховного суду України від 26.12.2003 р. № 14 „Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження).

Верховним Судом у постанові від 27.02.2019 р. по справі № 796/43/2018 наголошено, що при вирішенні питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен враховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами.

Частиною 5 статті 331 ГПК України встановлено, що розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина 1 статті 5 ГПК України).

Відповідно до статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 14 ГПК України).

Так 29.07.2024р. на виконання вимог ухвали суду від 09.07.2024 відповідачем було надано витребувані судом документи, а саме виписки про обороти за всіма відкритими розрахунковими рахунками, та довідку про наявність відкритих банківських рахунків за період з 26.03.2024 по 08.07.2024.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Зі змісту статті 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

За умовами статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Так, при дослідженні наданих заявником документів суд зазначає, що надана заявником виписка по рахунку ТОВ «УКРЧЕМ» в ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» за період з 26.03.2024 по 08.07.2024 свідчить про надходження на рахунок ТОВ «УКРЧЕМ» 4 122 429,13 грн. Також з вказаної виписки вбачається, що ТОВ «УКРЧЕМ» розміщує тимчасово вільні кошти на депозитних рахунках за договорами банківського вкладу: 419 283,10 грн. розміщено 12.04.2024, 421 114,49 грн. розміщено 11.04.2024, 604 207,65 грн. розміщено 10.04.2024, 229 091,98 грн. розміщено 09.04.2024, згідно договору банківського вкладу № DK 060623/004 26 від 06.06.2023. Загалом в ПАТ «КБ «АКОРДБАНК» заявником з 26.03.2024 по 08.07.2024 розміщено депозитних вкладів на суму 1 673 697,22 грн.

Крім того, з виписки про рух коштів по рахунку в АБ «Південний» вбачається отримання заявником за період 26.03.2024 по 08.07.2024 коштів у розмірі 9 684 249,07 грн. Еквівалент 194 215.79 грн. становить залишок коштів на валютному рахунку в ПАБ «БАНК ВОСТОК». Загалом за вищезазначеними виписками про рух коштів відповідачем у період з 26.03.2024 по 08.07.2024 отримано 14 000 893,99 грн., з яких 1 673 697,22 грн. розміщено на депозитних вкладах.

Поряд з цим, як зазначено по тексу ухвали вище, рішення Господарського суду Одеської області від 26.03.2024 № 916/4933/23 передбачає його виконання шляхом сплати заявником грошових коштів в загальному розмірі 817 002,90 грн., що складає 6 % від надходжень коштів на рахунки ТОВ «УКРЧЕМ» з дати ухвалення рішення суду по 08.07.2024. Порте, як встановлено судом та підтверджено сторонами з дати ухвалення рішення суду по 27.07.2024 відповідачем жодних коштів на виконання рішення суду, яке набрало законної сили сплачено не було.

Отже, суд зазначає, що обсяг надходжень грошових коштів на рахунки відповідача свідчить, що виконання рішення суду не спричинить істотний вплив на платоспроможність відповідача, а можливе зменшення заощаджень відповідача на його депозитних рахунках не належить до обставин, що істотно ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду.

Також, випискою по рахунку ТОВ «УКРЧЕМ» в АБ «ПІВДЕННИЙ» за період з 26.03.2024 по 08.07.2024 та додатково наданими відповідачем договорами підтверджується, що відповідач в день надходження коштів за виконані роботи перераховував отримані грошові кошти за договорами позики ТОВ «ГРАНД ТОРГ», ТОВ «КИЇВ ПОЛІГРАФ СЕРВІС», ТОВ «ВУСТЕР ПЛЮС», ТОВ «ЕЙ ПІ ЕЛЕМЕНТ».

Суд зазначає, що доданих заявником документів вбачається, що в день ухвалення рішення суду по цій справі, ТОВ «УКРЧЕМ» уклало Договір поворотної фінансової допомоги № 26/03/2024-1 від 26.03.2024 з ТОВ «ЕЙ ПІ ЕЛЕМЕНТ», за умовами якого, ТОВ «УКРЧЕМ» (позикодавець) передає у власність ТОВ «ЕЙ ПІ ЕЛЕМЕНТ» (Позичальникові) грошові кошти у розмірі 10 000 000 грн. Проценти за користування коштами не нараховуються. По вказаному Договору фінансової допомоги відповідачем надано безпроцентну позику ТОВ «ЕЙ ПІ ЕЛЕМЕНТ» платежами від 29.05.2024 на суму 96 270 грн., від 22.04.2024 на суму 43 020 грн., від 05.04.2024 на суму 61 230 грн.

Більш того, суд зазначає, що обставини щодо важкого фінансового стану, на які посилається Відповідач, з урахуванням положень статті 331 ГПК України не являються тими виключними обставинами, які б надавали підстави для розстрочення виконання рішення суду, адже їх наявність (відсутність) прямо залежить від власної діяльності суб`єкта господарювання.

Розстрочення виконання рішення має базуватися на принципах співмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини відсутність грошових коштів не може бути підставою відмови від виконання грошових зобов`язань (Справа "Бурдов проти Росії" від 07.05.2002 р. (заява №59498/00), справа "Горнсбі проти Греції" від 19.03.1997 р. (заява № 18357/91) та інші).

На думку суду, відповідачем не надано обґрунтованих та переконливих доказів на підтвердження як неможливості виконання ним судового рішення, так і не надано доказів, які б свідчили про наявність обставин які істотно ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення суду.

Також, суд також зазначає, що введення в Україні воєнного стану в результаті військової агресії Російської Федерації не може бути безумовною підставою для відстрочення виконання судового рішення.

Наразі суд зазначає, що в п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 р. у справі "Шмалько проти України" (заява N 60750/00) суд наголошує, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будь-яких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд", одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільно-правових питань до суду. Однак це право було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній зі сторін. Було б незрозуміло, якби стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, - і, водночас, не передбачала виконання судових рішень. Якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується виключно доступу до судового органу та судового провадження, то це могло б призводити до ситуацій, що суперечать принципу верховенства права, який договірні держави зобов`язалися поважати, ратифікуючи Конвенцію. Отже, для цілей статті 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина "судового розгляду".

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

З огляду на викладене та враховуючи те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, суд зазначає, що, з урахуванням інтересів позивача та ступеня вини відповідача у виникненні спору, розстрочення виконання рішення суду у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів держави, фізичних та юридичних осіб.

Отже враховуючи встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане у встановленому законом порядку, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви відповідача.

Керуючись ст.ст. 233, 234, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. В задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю УКРЧЕМ за вх.№2-992/24 від 13.06.2024р. про розстрочення виконання рішення суду по справі №916/4933/23 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст.235 ГПК України та може бути оскаржена шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня її проголошення (підписання).

Повний текст ухвали складено та підписано 16.09.2024р.

Суддя К.Ф. Погребна