Постанова

від 14.05.2024 по справі 925/354/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" травня 2024 р. Справа№ 925/354/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Тарасенко К.В.

при секретарі судового засідання: Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

прокурор: Синюк І.А.;

від позивача: не з`явився;

від відповідача: , Махно А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан Плюс"

на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2023 (повний текст складено 21.07.2023)

у справі № 925/354/22 (суддя Спаських Н.М.)

за позовом Заступника керівника Черкаської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі: Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан Плюс"

про стягнення 233 978,98 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та заперечень.

У квітні 2022 року Заступник керівника Черкаської окружної прокуратури (далі прокурор) в інтересах держави в особі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради (далі Департамент, позивач) звернувся до Господарського суду Черкаської області з позовом (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан Плюс" (далі ТОВ "Каштан Плюс", відповідач) про стягнення 214 769,01 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані нікчемністю Додаткових угод №2 та №4 до Договору про поставку товару №08 від 13.03.2019, якими сторони в порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" декілька разів вносили зміни до Договору щодо ціни товару, оскільки у період з 13.03.2019 (день укладання Договору) до 23.04.2019 (день укладання Додаткової угоди №2) та до 27.01.2020 (день укладення Додаткової угоди №4) було відсутнє коливання ціни на ринку на хліб пшеничний, хліб з борошна ІІ г і житнього та батон із пшеничного борошна вищого ґатунку. Посилаючись на нікчемність Додаткових угод та частину 5 статті 215 Цивільного Кодексу України, а також пункт 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" прокурор просить стягнути з відповідача кошти, які були зайво сплачені позивачем за товар, ціну на який було безпідставно збільшено у спірних Додаткових угодах, мотивуючи порушенням сторонами вимог статті 670 Цивільного Кодексу України.

Мотивуючи наявність підстав для представництва інтересів держави та подання позову у даній справі в інтересах Департаменту, прокурор вказав, що не повернення відповідачем коштів до місцевого бюджету підриває матеріальну і фінансову основу місцевого самоврядування, якою є, в тому числі, доходи місцевих бюджетів, що перебувають у власності відповідних територіальних громад, що, у свою чергу, завдає істотної шкоди інтересам держави, яка згідно зі статтею 7 Конституції України гарантує місцеве самоврядування, тоді як відповідно Департамент, якого уповноважено вирішувати питання місцевого бюджету (є головним розпорядником коштів, основними завданнями якого є реалізація політики у сфері освіти, культури та роботи з молоддю, фізкультури та спорту, управління підпорядкованими закладами освіти, культури, фізичної культури і спорту, контроль за використанням коштів місцевого бюджету), не виявив намір вживати заходи на захист інтересів територіальної громади щодо стягнення коштів з відповідача за укладеним ними Договором, Додаткові угоди до якого є нікчемними.

Заперечуючи позовні вимоги прокурора, ТОВ "Каштан Плюс" вважає укладені Додаткові угоди такими, що відповідають вимогам чинного законодавства щодо публічних закупівель, а сторони Договору при їх укладенні діяли у відповідності до приписів чинного законодавства та є вільними у можливості зміни ціни товару за Договором, який був спрямований на настання реальних наслідків.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 27.06.2023 у справі № 925/354/22 позов задоволено повністю.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Каштан Плюс" на користь Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради 214 769,01 грн за нікчемними Додатковими угодами до Договору поставки товару № 08 від 13.03.2019.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Каштан Плюс" на користь Черкаської обласної прокуратури 3 221,54 грн на відшкодування сплаченого судового збору.

Задовольняючи позовні вимоги в повному обсязі, суд першої інстанції встановив, що у спірних правовідносинах за відсутності належних і допустимих доказів коливання ціни у бік збільшення, Додаткова угода №2, як і Додаткова угода №4 до Договору (яка лише продублювала зростання цін за даними Додаткової угоди № 2), якими збільшувалася ціна за одиницю поставки хлібопродуктів, є нікчемними у відповідності до вимог статті 37 Закону України "Про публічні закупівлі" в частині встановлення нових цін на товар, а тому оплата поставленого товару була здійснена Департаментом за ціною, що є більшою від встановленої ціни згідно Договору поставки товару №08 від 13.03.2019. На підставі зазначених обставин суд першої інстанції виснував про обгрунтованість заявлених прокурором вимог про стягнення з відповідача на користь відповідача 214 769,01 грн вартості непоставленого товару за нікчемними Додатковими угодами № 2 та № 4 до Договору поставки товару № 08 від 13.03.2019 у відповідності до приписів частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги відповідача та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, ТОВ "Каштан Плюс"07.08.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2023 у справі № 925/354/22 та ухвалити нове рішення, відповідно до якого у позові прокурора в інтересах держави в особі Департаменту до ТОВ "Каштан Плюс" про стягнення 233 978,98 грн відмовити з покладенням на прокурора витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги відповідач зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте внаслідок неправильного застосування норм матеріального та процесуального права.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до такого:

- прокурором не доведено належними та допустимими доказами, що спірні Додаткові угоди укладені з порушенням вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", тобто те, що вони є нікчемними;

- між сторонами було правомірно укладено Додаткові угоди №2 та №4 до Договору про збільшення ціни за одиницю товару, оскільки сторони діяли у порядок та спосіб, встановлений нормами чинного законодавства, в тому числі Закону України "Про публічні закупівлі";

- укладаючи Додаткову угоду № 2 до Договору сторони керувалися, зокрема, листом товаровиробника, в якому зазначено відсоток коливання ціни у бік збільшення на 10%, який є належним і допустимим доказом у розумінні пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" та пункту 3 Додаткової угоди №1/1 до Договору від 21.03.2019;

- зміст Додаткових угод до Договору не суперечать Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

- судом першої інстанції проігноровано та не оцінено наданих відповідачем доказів, а саме: Додаткової угоди №1/1 до Договору від 21.03.2019, якою сторонами було визначено порядок підтвердження коливання ціни на ринку товарів (зокрема, підтвердження наявності коливань ціни товару на ринку листом товаровиробника, який здійснює поставку товару постачальнику за Договором) та цінову довідку №1081/08.1-7.3 від 17.04.2023, з якої убачається, що в період з дати підписання Договору та по дату укладення Додаткової угоди відбулося коливання ціни на ринку товарів на 11%.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.08.2023 матеріали апеляційної скарги ТОВ "Каштан Плюс" у судовій справі № 925/354/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді - Тищенко О.В., Станік С.Р.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.08.2023 витребувано з Господарського суду Черкаської області матеріали справи №925/354/22; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Каштан Плюс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2023 у справі № 925/354/22 до надходження до суду матеріалів справи.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2023 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи у зв`язку з перебуванням судді Станіка С.Р., який не є головуючим суддею (суддею-доповідачем), у відрядженні.

Згідно з Витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.09.2023 матеріали апеляційної скарги ТОВ "Каштан Плюс" у судовій справі № 925/354/22 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя - Кравчук Г.А., судді - Тищенко О.В., Коробенко Г.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.10.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Каштан Плюс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2023 у справі №925/354/2, розгляд справи призначено на 06.11.2023 о 15 год 20 хв, запропоновано учасникам справи вчинити відповідні процесуальні дії в установлені судом строки.

06.11.2023 з 15 год 04 хв до 16 год 31 хв в місті Києві була оголошена повітряна тривога, у зв`язку з чим розгляд даної справи не відбувся з об`єктивних причин, які не залежали від суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.11.2023 розгляд апеляційної скарги ТОВ "Каштан Плюс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2023 у справі № 925/354/22 призначено на 11.12.2023 о 14 год 30 хв.

У судовому засіданні 11.12.2023 за результатами розгляду клопотання ТОВ "Каштан Плюс" про зупинення провадження у даній справі колегією суддів апеляційного господарського суду його задоволено. Відповідною ухвалою зупинено апеляційне провадження у справі № 925/354/22 до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №922/2321/22 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду; зобов`язано учасників судового процесу повідомити Північний апеляційний господарський суд про результати розгляду справи №922/2321/22.

16.02.2024 від прокурора надійшло клопотання про поновлення провадження у справі № 925/354/22.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.02.2024 клопотання прокурора про поновлення провадження у даній справі задоволено; поновлено апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Каштан Плюс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2023 у справі № 925/354/22; розгляд справи призначено на 11.03.2024 о 14 год 30 хв.

У зв`язку з тимчасовою непрацездатністю головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А. з 09.03.2024 по 18.03.2024 включно, судове засідання у призначений час не відбулось.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 справу № 925/354/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Коробенка Г.П., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 призначеною колегією суддів прийнято до свого провадження апеляційну скаргу ТОВ "Каштан Плюс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2023 у справі № 925/354/22, розгляд апеляційної скарги призначено у судовому засіданні на 14.05.2024 о 16 год 20 хв.

Позиція інших учасників справи.

25.10.2023 до Північного апеляційного господарського суду від прокурора надійшов відзив на апеляційну скаргу, у якому прокурор заперечує проти доводів апеляційної скарги, яку просить залишити без задоволення.

Узагальнені заперечення прокурора у відзиві на апеляційну скаргу зводяться до таких підстав:

- лист товаровиробника ТОВ "Черкасихліб ЛТД" №1094 від 18.04.2019 не може бути підставою для підвищення ціни, оскільки він не містить даних про рівень цін на товар, який поставляється за Договором, не містить порівняння цін на відповідний товар з попередніми періодами і не дає жодних підстав вважати, що відбулось коливання цін на відповідний товар на ринку;

-пункт 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" не передбачав підвищення закупівельних цін на товар для постачальника (відповідача) виробником цього товару як підставу для зміни істотних умов договору про закупівлі;

-Міністерство розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, як уповноважений орган щодо формування державної політики у сфері публічних закупівель, у своємі роз`ясненні від 27.10.2016 №3302-06/34307-06 "Щодо зміни істотних умов договору" акцентував увагу, що внесення змін до договору про закупівлю у залежності від коливання ціни товару на ринку повинно бути обгрунтованим та документально підтвердженим;

- відхиляючи висновок експерта №8/296 від 22.2019, що наданий прокурором до позову, суд першої інстанції дослідив та надав належну оцінку листу товаровиробника - ТОВ "Черкасихліб ЛТД" №1094 від 18.04.2019 та визнав його таким, що не дає права на підвищення цін на товар за Договором, що стало підставою для задоволення позовних вимог у відповідності до сталої судової практики Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Позивач не скористався правом на подання відзиву на апеляційну скаргу у строк, встановлений судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження від 05.10.2023, яку, як підтверджується матеріалами справи, ним отримано.

Однак, зазначене відповідно до вимог частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції у даній справі.

Явка представників сторін.

У судове засідання 14.05.2024 з`явилися прокурор та представик відповідача.

Позивач не забезпечив участь у судовому засіданні свого представника, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, із заявами до суду про відкладення розгляду справи з зазначенням будь-яких поважних причин неможливості явки представника у судове засідання не звертався.

Враховуючи наведене, висновки Європейського суду з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", а також те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги по суті за відсутності представника позивача.

Представник відповідача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити у повному обсязі, скасувати рішення суду першої інстанції, ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову прокурора відмовити в повному обсязі.

Присутній у судовому засіданні прокурор заперечив вимоги апеляційної скарги, просив у її задоволенні відмовити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 13.03.2019 між Департаментом (замовник) та ТОВ "Каштан-Плюс" (постачальник) укладено Договір поставки товару № 08 (далі Договір), у відповідності до пункту 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а замовник в порядку та на умовах, визначених Договором зобов`язується прийняти і оплатити постачальнику хлібопродукти, свіжовипечені хлібобулочні та кондитерські вироби за ДК 021:2015 - 15810000- (далі - товар) за асортиментом та цінами, зазначеними у Специфікації товару, що додається до Договору і є його невід`ємною частиною (а.с. 23-28, том 1).

Відповідно до додатку - Специфікації товару до Договору поставки товару №08 від 13.03.2019 поставці підлягають продукти харчування на загальну суму 3 606 004,08 грн, а саме:

1.Хліб пшеничний в обсязі 67 852 кг за ціною 15,84 грн за кг на суму (з ПДВ) 1 074 775,68 грн;

2. Хліб з борошна II г і житнього в обсязі 65354 кг за ціною 15,40 грн за кг на суму (з ПДВ) 1 006 451,60 грн;

3. Батон із пшеничного борошна в/г в обсязі 67468 кг за ціною 22,60 грн за кг на суму (з ПДВ) 1 524 776,80 грн.

Згідно з пунктом 2.1 Договору якість товару, що постачається, повинна відповідати діючим в Україні ДСТУ і сертифікатам якості виробника товару.

Ціна договору становить 3 606 004,08 (три мільйона шістсот шість тисяч чотири гривні 08 коп.) з ПДВ (пункт 3.1 Договору).

За умовами пункту 3.3 Договору ціна Договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін.

Остаточний розрахунок за товар замовник здійснює шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на умовах відстрочки платежу до 10 (десяти) банківських днів з моменту поставки товару на умовах розділу 5 Договору (пункт 4.2 Договору).

Поставка Товару - це передача замовнику товару, якість якого відповідає умовам, встановленим розділом 2 Договору. Товар постачається замовнику транспортом і за рахунок постачальника протягом 24 (двадцяти чотирьох) годин з моменту отримання постачальником заяви (у разі усної - з обов`язковим подальшим письмовим підтвердженням) від замовника на умовах DDP ("Інкотермс" у редакції 2010 року) за адресами вказаними у розділі 5 Договору (пункт 5.1 Договору).

Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін (пункт 10.1 Договору).

За змістом пункту 10.2 Договору сторони узгодили, що дія Договору припиняється при настанні однієї з умов:

- закінчення терміну дії Договору - 13.03.2020;

- за згодою сторін;

- інших підстав, передбачених чинним законодавством України.

Всі зміни та доповнення до Договору оформлюються додатковими угодами до Договору (пункт 11.1 Договору).

Відповідно до пункту 11.3 Договору підставами зміни Договору, у тому числі є:

- зміни умов та порядку оплати у разі прийняття після укладення Договору нормативно правових актів, які регулюють питання оплати за рахунок державних коштів, відповідно до правил, установлених такими актами;

- зміни ціни товару у зв`язку із зміною ставок податків і зборів пропорційно змінам таких ставок;

- зміни ціни товару у разі зміни встановленого згідно з законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін.

Після укладення Договору відповідач звернувся до позивача з листом №95 від 23.04.2019, в якому виклав прохання про погодження збільшення ціни одиниці товару (хдібопродуктів) на 10%, долучивши до вказаного звернення лист виробника ТОВ "Черкасихліб ЛТД" №1094 від 18.04.2019, язгідно з яким підприємство повідомило відповідача про збільшення ціни з 19.04.2019 на продукцію, яка поставляється ТОВ "Каштан-Плюс", у зв`язку з підвищенням ціни на сировину, енергоносії та збільшення рівня заробітної плати.

За результатами розгляду вказаного звернення 23.04.2019 між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до договору поставки товару №8 від 13.03.2019 (далі Додаткова угода №2, а.с. 30 том 1), згідно з якою, враховуючи лист постачальника №95 від 23.04.2019 та лист виробника (ТОВ "Черкасихліб ЛТД") №1094 від 18.04.2019, керуючись пунктом 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", пунктом 11.1 Договору сторони дійшли згоди про наступне:

1. Специфікацію товару, наведену в додатку до Договору, викласти у наступній редакції:

"З 13.03.2019 по 23.04.2019

1.Хліб пшеничний в обсязі 673,2 кг, за ціною 15,84 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 10 663,49 грн;

2. Хліб з борошна II г і житнього в обсязі 8 500,9 кг, за ціною 15,40 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 130 913,86 грн;

3. Батон із пшеничного борошна в/г в обсязі 12 758 кг, за ціною 22,60 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 288 330,80 грн.

Всього: 429 908,15 грн.

З 24.04.2019

1.Хліб пшеничний:

орієнтовна кількість на 2019 рік 48 756,4 кг, за ціною 17,42 грн за кг, загальна вартість з ПДВ - 849 336,49 грн;

орієнтовна кількість на 2020 рік 12 329,2 кг, за ціною 17,42 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 214 774,66 грн;

2. Хліб з борошна II г і житнього:

орієнтовна кількість на 2019 рік 39 687,3 кг, за ціною 16,94 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 672 472,26 грн;

орієнтовна кількість на 2020 рік 11 987,2 кг, за ціною 16,94 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 203 063,17 грн;

3. Батон із пшеничного борошна в/г:

орієнтовна кількість на 2019 рік 37 4636 кг, за ціною 24,86 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 931 345,10 грн;

орієнтовна кількість на 2020 рік 12 272,7 кг, за ціною 24,86 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 305 099,32 грн;

Всього: 3 176 091,00грн, з яких загальна вартість на 2019 рік 2 453 153,85 грн, на 2020 рік 722 937,15 грн.

2. Пункт 3.2. Договору викласти у наступній редакції:

"Ціна Договору становить 3 605 999, 15 грн (три мільйона шістсот п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 15 коп.) з ПДВ. При цьому:

фінансування 2019 року 2 883 062,00 грн (два мільйона вісімсот вісімдесят три тисячі шістдесят дві гривні 00 коп);

фінансування 2020 року 722 937,15 грн (сімсот двадцять дві тисячі дев`ятсот тридцять сім гривень 15 коп.)".

3. Інші пункти Договору залишаються без змін.

4. Ця додаткова угода набирає чинності з моменту підписання її сторонами і діє в термін, визначений Договором".

Як убачається з преамбули Додаткової угоди №2, підставою для зміни ціни продуктів харчування, за переліком визначеним у Специфікації товару, слугували лист постачальника №95 від 23.04.2019, в якому останній просив погодити збільшення ціни одиниці товарів (хлібопродуктів) на 10% та лист виробника ТОВ "Черкасихліб ЛТД" № 1094 від 18.04.2019 (а.с. 192 том 26), згідно якого вказане підприємство повідомляло про збільшення ціни з 19.04.2019 на продукцію, яка поставляється ТОВ "Каштан-Плюс", у зв`язку із підвищенням ціни на сировину, енергоносії та збільшення рівня заробітної плати.

27.01.2020 сторонами укладено Додаткову угоду № 4 до договору поставки товару №08 від 13.03.2019 (далі Додаткова угода №4, а.с. 31, том 1), згідно з якою у відповідності до пункту 11.1 Договору сторони дійшли згоди про наступне

1. Пункт 3.2. Договору викласти у наступній редакції:

"Ціна Договору становить 3 605 999, 15 грн (три мільйона шістсот п`ять тисяч дев`ятсот дев`яносто дев`ять гривень 15 коп.) з ПДВ. При цьому:

фінансування 2019 року 2 545 704,44 грн (два мільйона п`ятсот сорок п`ять тисяч сімсот чотири гривні 44 коп);

фінансування 2020 року 1 060 294,71 грн (один мільйон шістдесят тисяч двісті дев`яносто чотири гривні 71 коп.)".

2. Специфікацію товару, наведену в додатку до Договору, викласти у наступній редакції:

"1.Хліб пшеничний:

з 13.03.2019 по 23.04.2019

орієнтовна кількість на 2019 рік: 673,2 кг, за ціною 15,84 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 10 663,49 грн;

з 24.04.2019

орієнтовна кількість на 2019 рік: 41 568 кг, за ціною 17,42 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 724 114,56 грн;

орієнтовна кількість на 2020 рік: 18 497 кг, за ціною 17,42 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 322 217,74 грн.

2. Хліб з борошна II г і житнього:

з 13.03.2019 по 23.04.2019

орієнтовна кількість на 2019 рік: 8 500,9 кг, за ціною 15,40 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 130 913,86 грн;

з 24.04.2019

орієнтовна кількість на 2019 рік: 34 435,11 кг, за ціною 16,94 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 583 330,76 грн;

орієнтовна кількість на 2020 рік: 17 394,69 кг, за ціною 16,94 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 294 666,05 грн.

3. Батон із пшеничного борошна в/г:

з 13.03.2019 по 23.04.2019

орієнтовна кількість на 2019 рік: 12 758 кг, за ціною 22,60 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 288 330,80 грн;

з 24.04.2019

орієнтовна кількість на 2019 рік: 32 516 кг, за ціною 24,86 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 808 350,97 грн;

орієнтовна кількість на 2020 рік: 17 836,32 кг, за ціною 24,86 грн за кг, загальна вартість з ПДВ 443 410,92 грн.

Всього: 3 605 999,15 грн, з яких загальна вартість на 2019 рік 2 545 704 грн, на 2020 рік 1 060 294,71 грн.

3. Інші пункти Договору залишаються без змін".

Додатковими угодами до договору поставки товару №08 від 13.03.2019 №5 від 11.03.2020 та №6 від 09.04.2020 сторонами внесено зміни до пункту 10.2 Договору, виклавши його в новій редакції щодо однієї з умов, при настанні якої припиняється дія Договору, зокрема: закінчення терміну дії Договору 13.05.2020 та 31.12.2020 відповідно.

Матеріали справи не містять доказів того, що вказаний Договір з Додатковими угодами було визнано недійсним за рішенням суду чи щодо його розірвання за згодою сторін.

Договір його сторонами виконувався.

За наданим відповідачем на вимогу суду першої інстанції Актом звірки розрахунків да Договором (додаток до заяви від 11.04.2023; а.с.100, 110-183, том 27) убачається, що відповідачем поставлено, а позивачем оплачено (в межах дії Додаткових угод №2 та №4):

-хліб пшеничний в кількості 3 536,05 кг за ціною 17,41грн (з ПДВ), за кг;

-хліб з борошна ІІ г і житнього в кількості 45 042,75 кг за ціною 16,93грн (з ПДВ) за кг;

-батон із пшеничного борошна вищого гатунку в кількості 62 634,79 кг за ціною 24,84 грн (з ПДВ) за кг.

Прокурор в позовній заяві (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) вказує, що позивач відповідно до ціни товару, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити відповідачу за поставлений товар кошти у розмірі 2 165 215,63 грн (56 011,03 + 693 658,35 +1 415 546,25), натомість сплатив 2 379 984,64 грн (61 562,74 + 762 573,76 + 1 555 848,14), а отже розмір коштів, які підлягають поверненню позивачу становить 214 769,01 грн, які прокурор просить стягнути з відповідача.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Перевіривши доводи учасників справи та дослідивши матеріали справи, судова колегія апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову прокурора в повному обсязі, зважаючи на таке.

Щодо підстав представництва інтересів держави прокурором у даній справі.

Як убачається зі змісту позовної заяви, колегія суддів апеляційного господарського суду доходить висновку, що прокурором було правильно визначено позивача у цій справі та дотримано процедуру звернення до суду в його інтересах, встановлену статтею 23 Закону України "Про прокуратуру" та статтею 53 Господарського процесуального кодексу України.

Так, статтею 1 Закону України "Про прокуратуру" встановлено, що прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту, зокрема, загальних інтересів суспільства та держави.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Європейський Суд з прав людини (ЄСПЛ) неодноразово звертав увагу на участь прокурора в суді на боці однієї зі сторін як обставину, що може впливати на дотримання принципу рівності сторін. Оскільки прокурор або посадова особа з аналогічними функціями, пропонуючи задовольнити або відхилити скаргу, стає противником або союзником сторін у справі, його участь може викликати в однієї зі сторін відчуття нерівності (рішення у справі "Ф.В. проти Франції" (F.W. v. France) від 31.03.2005, заява 61517/00, пункт 27).

Водночас, існує категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, у справі "Менчинська проти Російської Федерації" (рішення від 15.01.2009, заява № 42454/02, пункт 35) ЄСПЛ висловив таку позицію (у неофіційному перекладі):

"Сторонами цивільного провадження виступають позивач і відповідач, яким надаються рівні права, в тому числі право на юридичну допомогу. Підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави".

При цьому ЄСПЛ уникає абстрактного підходу до розгляду питання про участь прокурора у цивільному провадженні. Розглядаючи кожен випадок окремо Суд вирішує - наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідала принципу рівноправності сторін.

У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) "Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону" щодо функцій органів прокуратури, які не відносяться до сфери кримінального права, передбачено важливість забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і вирішення загальних завдань щодо захисту інтересів держави через систему відправлення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій були засновані окремі, належним чином розміщені і ефективні органи.

Враховуючи викладене, з урахуванням ролі прокуратури в демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу у питанні рівноправності сторін судового провадження, зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України, щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах, не може тлумачитися розширено.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України).

Положення пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України відсилає до спеціального закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким законом є Закон України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, крім випадку, визначеного абзацом четвертим цієї частини.

Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".

У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини).

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

З урахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Наведене Конституційним Судом України розуміння поняття "інтереси держави" має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру".

Таким чином, "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному конкретному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація "інтересів держави", особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічна позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 26.07.2018 у справі № 926/1111/15, від 08.02.2019 у справі № 915/20/18).

Відповідно до частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні компетентні органи, а не прокурор. Прокурор не повинен вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати компетентний орган, який може і бажає захищати інтереси держави.

У Рішенні від 05 червня 2019 року № 4-р(II)/2019 Конституційний Суд України вказав, що Конституцією України встановлено вичерпний перелік повноважень прокуратури, визначено характер її діяльності і в такий спосіб передбачено її існування і стабільність функціонування; наведене гарантує неможливість зміни основного цільового призначення вказаного органу, дублювання його повноважень/функцій іншими державними органами, адже протилежне може призвести до зміни конституційно визначеного механізму здійснення державної влади її окремими органами або вплинути на обсяг їхніх конституційних повноважень.

Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює в судовому провадженні відповідний компетентний орган, який усупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу.

Згідно з частинами 4, 7 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень. У разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Частина 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачає, що наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень. Таке оскарження означає право на спростування учасниками процесу обставин, на які посилається прокурор у позовній заяві, поданій в інтересах держави в особі компетентного органу, для обґрунтування підстав для представництва.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі 912/2385/18.

Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Департаменту освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, в зв`язку з невиконанням нею своїх обов`язків щодо захисту інтересів держави в суді, суд апеляційної інстанції зважає на таке.

Відповідно до статті 2 Закону України "Про місцеве самоврядування" місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, а також через районні та обласні ради, які представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст.

До повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі бюджету, фінансів і цін, зокрема, віднесено фінансування видатків з місцевого бюджету в установленому законом порядку (пункт 4 частини 1 статті 28 Закону України "Про місцеве самоврядування").

Матеріальною основою місцевого самоврядування є рухоме та нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є в комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах.

Зазначені прокурором у позові порушення вимог Закону України "Про публічні закупівлі" завдають шкоди територіальній громаді у вигляді незаконних витрат бюджетних коштів, унеможливлюють їх раціональне та ефективне використання і здатне спричинити істотну шкоду інтересам територіальної громади.

Департамент освіти та гуманітарної політики Черкаської міської ради, який входить в систему органів місцевого самоврядування, є розпорядником бюджетних коштів у розумінні статті 22 Бюджетного кодексу України, що уповноважений на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов`язань та здійснення видатків бюджету, водночас, зобов`язаний ефективно та раціонально використовувати бюджетні кошти, чим сприяти недопущенню порушень інтересів держави в бюджетній сфері.

Департамент, укладаючи Додаткові угоди до Договору про закупівлю, які за доводами прокурора суперечать вимогам пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", сприяв порушенню інтересів територіальної громади. Тобто, Департамент є органом, до компетенції якого віднесені повноваження контролю за використанням виділених йому бюджетних коштів, при цьому, неналежно їх реалізує.

Прокуратурою до подання позову здійснено попереднє листування із Департаментом.

Так, листом від 30.03.2022 № 54-159-916ВИХ-2254-163-51-22 прокурор звернувся до Департаменту про надання інформації щодо вжиття заходів про застосування наслідків недійсності нікчемних Додаткових угод №2 та №4 до Договору №08 від 13.03.03.2019 про закупівлю хлібопродуктів, свіжовипечених хлібобулочних та кондитерських виробів, укладених між Департаментом та ТОВ "Каштан-Плюс", та стягнення надмірно сплачених за ними коштів. Зокрема, прокурор просив повідомити чи пред`явлено Департаментом відповідний позов до суду або чи має намір Департамент звертатись до суду з відповідним позовом або не вбачає підстав для пред`явлення даного позову, зазначивши причини.

Листом №80-12-4 від 22.04.2022 Департамент повідомив прокуратуру, що не звертався до суду з позовом про стягнення надміру сплачених коштів та не планує звертатися.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що вказані обставини свідчать про неналежне здійснення Департаментом повноважень щодо захисту власних інтересів, оскільки ним не вжито належних заходів до повернення надлишково сплачених коштів, зокрема шляхом звернення до суду з відповідним позовом, а тому такі дії позивача свідчать про його бездіяльність щодо захисту інтересів держави та територіальної громади.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що прокурор правильно визначив позивача у цій справі, оскільки Департамент є замовником товару при здійсненні процедури закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів за законодавством України, є стороною укладеного Договору та Додаткових угод до нього, та саме на його користь мають бути стягнуті надмірно перераховані кошти.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій стала усвідомлена пасивна поведінка позивача, яка є стороною спірних правочинів, юридичною особою, що може від свого імені придбати майнові права та нести обов`язки, є розпорядником бюджетних коштів та здійснює процедуру закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок коштів місцевого бюджету за законодавством України і має право звернутись до суду щодо захисту порушених інтересів.

Таким чином, компетентний орган був обізнаний з фактом порушення законодавства в сфері публічних закупівель, та у позивача було достатньо часу для вжиття будь-яких заходів з метою реагування на порушення інтересів держави, проте він самостійно не захистив інтереси держави в суді.

У порядку частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор, попередньо, до звернення до суду, повідомив позивача про намір подати позов в інтересах держави в особі Департаменту до ТОВ "Каштан Плюс" про стягнення безпідставно отриманих коштів (лист №54-159-1099ВИХ-22 від 21.04.2022).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції доходить висновку про доведення прокурором факту бездіяльності Департаменту, як підстави для звернення органу прокуратури до суду за захистом інтересів держави.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду враховує, що можливість використання відповідачем безпідставно набутого майна, яким виступають у даному випадку грошові кошти, становить суспільний інтерес. Разом з тим, потенційно факт перерахування відповідачу зайвих бюджетних коштів порушує вимоги чинного законодавства, принципи максимальної економії та ефективності, а тому призводить до протиправного витрачання бюджетних коштів, унеможливлює їх раціональне та ефективне використання, що підриває фінансово-економічні основи держави. З наведеного слідує, що при вирішенні даного спору наявний як державний, так і суспільний інтерес.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції вважає, що прокурор правомірно звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі позивача.

Щодо суті заявлених прокурором позовних вимог.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За приписами частини 1 статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частинами 1 та 2 статті 632 Цивільного кодексу України визначено, що ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, установлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише в випадках і на умовах, установлених договором або законом.

Судом першої інстанції правомірно визначено, що за своєю правовою природою укладений між сторонами Договір є договором поставки.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави, територіальних громад та об`єднаних територіальних громад визначені Законом України "Про публічні закупівлі" (тут і надалі у редакції, чинній на момент укладення Договору).

Цей Закон передбачає, що договір про закупівлю укладається відповідно до норм Цивільного та Господарського кодексів України з урахуванням особливостей, визначених цим Законом (частина 1 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі").

За пунктами 5, 9 та 18 статті 1 Закону України "Про публічні закупівлі":

- договір про закупівлю це договір, що укладається між замовником і учасником за результатами проведення процедури закупівлі та передбачає надання послуг, виконання робіт або набуття права власності на товари;

- замовники це органи державної влади, органи місцевого самоврядування та органи соціального страхування, створені відповідно до закону, а також юридичні особи (підприємства, установи, організації) та їх об`єднання, які забезпечують потреби держави або територіальної громади, якщо така діяльність не здійснюється на промисловій чи комерційній основі, за наявності однієї з таких ознак:

юридична особа є розпорядником, одержувачем бюджетних коштів;

органи державної влади чи органи місцевого самоврядування або інші замовники володіють більшістю голосів у вищому органі управління юридичної особи;

у статутному капіталі юридичної особи державна або комунальна частка акцій (часток, паїв) перевищує 50 відсотків.

- предмет закупівлі це товари, роботи чи послуги, що закуповуються замовником у межах єдиної процедури закупівлі, щодо яких учасникам дозволяється подавати тендерні пропозиції або пропозиції на переговорах (у разі застосування переговорної процедури закупівлі). Предмет закупівлі визначається замовником у порядку, встановленому Уповноваженим органом.

Відповідно до частин 1 3 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами в передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані в будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За приписами частини 4 статті 36 вказаного Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов`язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема: зміни ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків у разі коливання ціни такого товару на ринку, за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі (пункт 2 частини 4 цієї статті).

В абзаці 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України визначено, що сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

З огляду на викладене суд апеляційної інстанції констатує, що Закон України "Про публічні закупівлі" встановлює імперативну норму, за якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", зокрема, за пунктом 2 - у випадку коливання цін на ринку товару, що надає сторонам право змінювати умови договору щодо ціни товару, при цьому не більше ніж на 10% та не збільшуючи загальну суму договору.

Як свідчать матеріали справи, позивач та відповідач уклали Договір поставки товару №08 від 13.03.2013, за результатами процедури відкритих торгів на виконання вимог Закону України "Про публічні закупівлі". На момент підписання Договору сторони погодили всі його істотні умови - предмет, ціну, строк виконання зобов`язань за Договором, що узгоджується з положеннями частини 3 статті 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".

Виходячи з умов пункту 1.1 Договору та Специфікації товару, яка є додатком до Договору, сторони узгодили поставку товару за таким переліком та цінами (з ПДВ): хліб пшеничний за ціною 15,84 грн за кг, хліб з борошна ІІг і житнього за ціною 15,40грн за кг, батон із пшеничного борошна вищого гатунку за ціною 22,60 грн за кг, загальна сума Договору 3 606 004,08грн (з ПДВ).

Внаслідок укладення Додаткової угоди №2 до Договору сторонами з 24.03.2019 збільшено ціну за одиницю товару відповідно: хліб пшеничний з 15,84 грн за кг на 17,42 грн за кг; хліб з борошна ІІ г і житнього з 15,40 грн за кг на 16,94 грн за кг, батон із пшеничного борошна вищого гатунку з 22,60 грн за кг на 24,86 грн за кг, що становить +10%, а також зменшено загальну суму (ціну) Договору до 3 605 999,15 грн та повторно визначено розподіл фінансування на 2019 та 2020 роки, який відповідає змісту Додаткової угоди №1.

Вказане збільшення ціни за одиницю товару вплинуло на кількість товару, що підлягав поставці за Договором, обсяг якого, навіть орієнтовний, відповідно зменшився.

В подальшому, Додатковою угодою №4 сторонами змінено обсяги поставки кожного із зазначеного переліку товарів в межах дії Договору з розбивкою по періодах: 2019 рік ( з 13.03.2019 по 23.04.2019; з 24.04.2019) та 2020 рік та відповідним розподілом фінансування на ці роки, враховуючи ціну товару, яка була підвищена та зафіксована в Додатковій угоді №2.

Як убачається зі змісту Додаткової угоди №2, необхідність її укладення обгрунтована листами постачальника (відповідача) № 95 від 23.04.2019 та виробника - ТОВ "Черкасихліб ЛТД" № 1094 від 18.04.2019.

У листі №95 від 23.04.2019 відповідачем викладено прохання про погодження збільшення ціни одиниці товару (хлібопродуктів) на 10%, мотивуючи його отриманням від виробника - ТОВ "Черкасихліб ЛТД" листа №1094 від 18.04.2019, в якому повідомляється, що останнє з 19.04.2019 збільшує ціни на продукцію, яка поставляється відповідачу, у зв`язку з підвищенням цін на сировину, енергоносії та збільшення рівня заробітної плати.

В апеляційній скарзі відповідач стверджує, що саме зазначений лист товаровиробника, який здійснює поставку товару відповідачу, є підтвердженням наявності коливань ціни товару на ринку, оскільки в Додатковій угоді №1/1 від 21.03.2019 сторони узгодили, що такий лист товаровиробника є належним доказом наявності коливань ціни товару на ринку та є підставою для збільшення ціни товару в пропорційному відношенні.

Досліджуючи наявну в матеріалах справи Додаткову угоду №1/1 від 21.03.2019, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Зі змісту цієї Додаткової угоди убачається, що нею не вносилося змін до жодного із пунктів укладеного Договору та не доповнювався Договір новими пунктами.

Пунктом 1 Додаткової угоди №1/1 від 21.03.2019 передбачено, що на виконання вимог пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" сторони погодили, що належними документами, які підтверджують коливання ціни на товар на ринку є експертні висновки надані Торгово-промисловою палатою України та її структурними підрозділами (регіональними відділеннями) та/або листи товаровиробників, які здійснюють поставку товару постачальнику, з інформацією про відсоткове значення збільшення вартості товару.

Сторони погодили, що для визначення (обрахунку) коливань ціни товару на ринку для порівняльного аналізу (підтвердження наявності коливань) застосовується ціна за одиницю товару станом на дату укладення Договору, або станом на дату останнього внесення змін до Договору про зміну ціни Товару, та станом на дату видачі Торгово-промисловою палатою України або її структурними підрозділами (регіональними відділеннями) експертного висновку (пункт 2 Додаткової угоди №1/1 від 21.03.2019).

За умовами пункту 3 цієї Додаткової угоди встановлено, що її пункт 2 не застосовується у випадку підтвердження наявності коливань ціни товару на ринку на підставі листа товаровиробника, який здійснює поставку товару постачальнику, в цьому разі ціна за одиницю товару підлягає збільшенню пропорційно збільшенню вартості за одиницю товару, що зазначена в листі.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що дійсно Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено ані переліку органів, які уповноважені надавати інформацію щодо коливання ціни на товар на ринку, ані форму/вигляд інформації щодо такого коливання. Проте, зазначеним Законом, зокрема у пункті 2 частини 4 статті 36, встановлено, що внесення змін до договору про закупівлю можливе лише у випадку коливання ціни такого товару на ринку, що вимагає від сторони, яка ініціює внесення змін до договору, обґрунтувати і документально підтвердити коливання цін відповідного товару на ринку.

Зокрема, у документі, який видає компетентний орган, має бути зазначена чинна ринкова ціна на товар і її порівняння з ринковою ціною станом на дату, з якої почалася змінюватися ціна на ринку, як у бік збільшення, так і у бік зменшення (тобто, наявність коливання). Необхідність зазначення такої інформації зумовлюється також тим, що у випадку коливання цін, зміни до договору про закупівлю вносяться з урахуванням показників такого коливання, що стали підставою для здійснення попередніх змін до договору. Кожна зміна до договору має містити окреме документальне підтвердження. Документ про зміну ціни повинен містити належне підтвердження викладених в ньому даних, проведених досліджень коливання ринку, джерел інформації тощо.

Під коливанням ціни необхідно розуміти зміну за певний період часу ціни товару на ринку чи то в сторону зменшення, чи в сторону збільшення. І таке коливання має відбуватись саме в період після укладання договору і до внесення відповідних змін до нього.

Коливання ціни на ринку повинно розцінюватися після підписання договору, оскільки частиною 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" урегульовано саме зміну істотних умов у разі виникнення такого явища, як коливання ціни на ринку.

З викладеного вбачається, що внесення змін до договору є правомірним лише у випадку документального підтвердження коливання ціни на товар у період з моменту укладення договору до моменту укладення додаткової угоди (або отримання пропозиції про її укладення).

Отже, обґрунтованим підтвердженням коливання ціни на ринку товару та в подальшому необхідності підвищення такої ціни може бути чітко визначений (окремий) період такого зростання/зменшення, а не формальне зазначення у листі товаровиробника відсоткове значення збільшення вартості товару на певну дату.

При цьому, колегія суддів апеляційного господарського суду також звертає увагу, що навіть виключно коливання цін на ринку товарів не може бути беззаперечною підставою для автоматичного перегляду (збільшення) погодженої сторонами ціни за одиницю товару, оскільки при зверненні до замовника з пропозиціями підвищити ціну, постачальнику треба не лише довести підвищення ціни на певний товар на певному ринку за допомогою доказів, але й обґрунтувати для замовника самі пропозиції про підвищення ціни, визначеної у договорі. Постачальник повинен обґрунтувати, чому таке підвищення цін на ринку зумовлює неможливість виконання договору по запропонованій замовнику на тендері ціні, навести причини, через які виконання укладеного договору стало для нього вочевидь невигідним. Постачальник також має довести, що підвищення ціни є непрогнозованим (його неможливо було передбачити і закласти в ціну товару на момент подання постачальником тендерної пропозиції).

Подібний висновок викладено в постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19.

Суд апеляційної інстанції вважає помилковим тлумачення сторонами при укладенні Додаткової угоди №1/1 від 21.03.2019 положень пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі" як достатньої підстави для збільшення ціни товару без документального та обгрунтованого підтвердження коливання ціни товару на ринку.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист виробника ТОВ "Черкасихліб ЛТД" № 1094 від 18.04.2019 не може бути підставою для підвищення ціни на хліб за Додатковими угодами до Договору, оскільки він взагалі не містить даних про рівень цін на товар, який поставляється згідно умов Договору (хліб пшеничний, хліб з борошна II г і житнього та батон із пшеничного борошна вищого ґатунку) у порівнянні з цінами на відповідний товар з попередніми періодами у різних виробників і тому не дає жодних підстав вважати, що відбулось коливання цін на цей товар на ринку. Вказаний лист містить лише повідомлення одним з виробників постачальника про підвищення оптово-відпускних цін для нього на хлібобулочні вироби і не говорить про рівень цін на відповідний товар чи про їх коливання на ринку в цілому.

Суд першої інстанції правомірно виснував, що на підставі листа виробника - ТОВ "Черкасихліб ЛТД" № 1094 від 18.04.2019 сторони Договору були позбавлені законних підстав для внесення до нього змін щодо збільшення ціни товару в розмірі 10% відносно первісної ціни при укладенні Договору.

Встановленими обставинами стростовуються доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, що прокурором не доведено відсутність коливання цін товару на відповідному ринку, оскільки вирішальним у даних спірних правовідносинах є доведення обставин наявності коливання цін стороною, яка внесла пропозицію про підвищення цін на товари за Договором, укладеним за результатами відкритих торгів на підставі пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі".

Колегія суддів апеляційного господарського суду також відхиляє твердження відповідача про те, що надана ним до суду першої інстанції цінова довідка №1081/08.1-7.3, яка складена Торгово-промисловою палатою України 17.04.2023, тобто після укладення спірних Додаткових угод, може слугувати доказом наявності підстав для внесення змін до Договору на підставі пункту 2 частини 4 статті 36 Закону України "Про публічні закупівлі", оскільки на момент укладення Додаткових угод №2 та №4 цієї довідки не існувало та у Додатковій угоді №2 міститься посилання на інші документи як підставу її укладення, оцінку яким надав суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Таким чином, Додаткова угода № 2, а також Додаткова угода №4, в якій зафіксовані змінені Додатковою угодою №2 ціни на відповідні товари, укладені сторонами без дотримання вимог частини 4 статті 36 Закону "Про публічні закупівлі".

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач також посилається на роз`яснення Міністерства економічного розвитку і торгівлі України "Щодо зміни істотних умов договору про закупівлю", що міститься у листі від 07.04.2015 № 3302-05/11398-07. Згідно з цим роз`ясненням у залежності від коливання ціни товару на ринку сторони протягом дії договору про закупівлю можуть вносити зміни декілька разів в частині ціни за одиницю товару не більше ніж на 10 відсотків кожного разу з урахуванням попередніх змін, внесених до нього, сукупність яких може перевищувати 10 відсотків від ціни за одиницю товару, визначеної сторонами на момент укладання договору про закупівлю та за умови, що зазначена зміна не призведе до збільшення суми, визначеної у договорі, і виконати свої зобов`язання відповідно до такого договору з урахуванням зазначених змін. Враховуючи викладене, при кожному внесенні змін до договору про закупівлю у вищезазначеному випадку шляхом укладання додаткової угоди до договору сторони договору зобов`язані належним чином виконувати умови такого договору з урахуванням змінених його умов кожного разу. Водночас, внесення таких змін до договору про закупівлю повинно бути обґрунтованим та документально підтвердженим.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє вказані доводи відповідача, оскільки право тлумачити норму права є виключним правом суду. Роз`яснення державних органів (листи, рекомендації) не є нормою права і не мають юридичного значення, про що вказано і в самому листі Мінекономіки.

Крім того, слід зазначити, що метою вказаного Закону України "Про публічні закупівлі" є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про публічні закупівлі" закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об`єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.

Перемога у тендері (закупівля за державні кошти) та укладення договору з однією ціною та її подальше підвищення шляхом укладення додаткових угод є нечесною і недобросовісною діловою практикою з боку продавця. Можливість зміни ціни договору внаслідок недобросовісних дій сторін (сторони) договору робить результат закупівлі невизначеним та тягне за собою неефективне використання бюджетних коштів, що є прямим порушенням принципів процедури закупівлі, визначених преамбулою та статтею 3 Закону України "Про публічні закупівлі".

Кожна сторона договору має добросовісно користуватися наданими їй правами, не допускати зловживання правом, його використання на шкоду іншим особам (стаття 13 Цивільного кодексу України).

Будь-який суб`єкт підприємницької діяльності діє на власний ризик. Укладаючи договір поставки товару на певний строк у майбутньому, він гарантує собі можливість продати свій товар, але при цьому несе ризики зміни його ціни. Підприємець має передбачати такі ризики і одразу закладати їх у ціну договору.

Таким чином, беручи участь у процедурі публічних закупівель, відповідач самостійно визначаючи ціну на предмет закупівлі, з урахуванням власного економічного обґрунтування рентабельності підприємства і можливості виконати взяті зобов`язання упродовж дії Договору, чітко усвідомлював свою можливість поставки товару за заявленими цінами протягом дії Договору, адже вчиненню таких дій повинні передувати організаційні дії щодо закупки товару, в тому числі з попередньою оплатою на випадок можливого здорожчання товару. Саме по собі коливання цін на ринку - природна обставина ринкових відносин, яка повинна братися до уваги при укладенні договорів з урахуванням підприємницького ризику. Саме лише коливання цін не є безумовною підставою внесення змін до договору.

Як правильно зазначив суд першої інстанції, матеріали справи не містять жодних доказів, що постачальник (відповідач) у розглядуваний період застосування спірних Додаткових угод дійсно змушений був придбавати товар для його подальшого продажу позивачу на виконання обов`язків за Договором за цінами, вказаними у відповідному листі товаровиробника, та не міг укласти відповідні договори з іншими виробниками зазначених хлібопродуктів.

Покупець товару, за звичайних умов, не може бути зацікавленим у збільшенні його ціни, а відповідно й у зміні відповідних умов договору. Тобто, навіть за наявності росту цін на ринку відповідного товару, який відбувся після укладення договору, покупець має право відмовитися від підписання невигідної для нього додаткової угоди, адже ціна продажу товару вже визначена в договорі купівлі-продажу чи поставки.

При цьому, Департамент, який мав беззаперечне право на отримання товару по ціні, визначеній в укладеному сторонами Договорі, без надання письмових заперечень чи проведення переговорів щодо необґрунтованих пропозицій відповідача про збільшення ціни, підписав Додаткові угоди, внаслідок чого ціна на закуплені товари збільшилась, а обсяги поставки цих товарів за Договором зменшилися.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладення Додаткових угод №2 та 4 щодо зміни ціни на товар, за відсутності для цього визначених Законом України "Про публічні закупівлі" підстав, спотворює результати торгів та нівелює економію, яку було отримано під час підписання Договору.

Відповідно до Закону України від 19 вересня 2019 року № 114-IX Закон України "Про публічні закупівлі" було викладено в новій редакції.

За правилами частини 6 Розділу X Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про публічні закупівлі" (в редакції Закону від 19 вересня 2019 року № 114-IX) договори про закупівлю, укладені у порядку та на умовах, установлених до введення в дію цього Закону, виконуються в повному обсязі до закінчення строку, на який такі договори були укладені. Зміни до таких договорів вносяться у порядку та на умовах, встановлених до введення в дію цього Закону.

У відповідності до положень статті 37 Закону "Про публічні закупівлі" (яку слід застосовувати до всіх укладених сторонами Додаткових угод у редакції, чинній на момент укладення сторонами Договору), договір про закупівлю є нікчемним у разі, зокрема, його укладення з порушенням вимог частини четвертої статті 36 цього Закону.

За наявності спору щодо правових наслідків недійсного правочину, одна зі сторін якого чи інша заінтересована особа вважає його нікчемним, суд перевіряє відповідні доводи та у мотивувальній частині судового рішення, застосувавши відповідні положення норм матеріального права, підтверджує чи спростовує обставину нікчемності правочину.

Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 10.04.2019 у справі № 463/5896/14-ц та від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17.

Зважаючи на встановлені обставини та чинні норми Закону України "Про публічні закупівлі", колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що суд першої інстанції, розглядаючи спір у даній справі та перевіривши доводи прокурора про нікчемність Додаткових угод №2 та №4, в мотивувальній частині оскаржуваного рішення дійшов правильного висновку, що за відсутності належних і допустимих доказів коливання ціни у бік збільшення, Додаткова угода №2, як і Додаткова угода №4 до Договору (в якій сторонами повторно зафіксовано підвищенні ціни за підставі Додаткової угоди № 2), якими сторони внесли зміни до Договору щодо збільшення цін за одиницю товару (хліб пшеничний, хліб з борошна II г і житнього та батон із пшеничного борошна вищого ґатунку), є нікчемними в частині встановлення нових цін на зазначений товар в силу Закону.

Згідно з частиною 2 статті 215 Цивільного кодексу України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

За правилами статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою.

За приписами частини 1 статті 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

Як вже зазначалося, у частині 2 статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У статті 669 Цивільного кодексу України визначено, що кількість товару, що продається, встановлюється у договорі купівлі-продажу у відповідних одиницях виміру або грошовому вираженні. Відповідно до частини 1 статті 670 Цивільного кодексу України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Нікчемність додаткових угод означає, що зобов`язання сторін регулюються Договором з урахуванням змін, внесених Додатковими угодами, за виключенням Додаткових угод №2 та № 4.

Відповідно до Спеціфікації товару (додаток до Договору) з урахуванням Додаткової угоди №1 до Договору ТОВ "Каштан-Плюс" повинно були поставити в межах дії Договору товари в кількості за первісною погодженою ціною, а саме:

1. Хліб пшеничний в кількості 67 852 кг за ціною 15,84 грн/кг на загальну суму 1 074 775,68 грн;

2. Хліб з борошна ІІ г і житнього в кількості 65 354 кг за ціною 15,40 грн/кг на загальну суму 1 006 451,60 грн;

3. Батон із пшеничного борошна в/г в обсязі 67 468 кг за ціною 22,60 грн/кг на загальну суму 1 524 776,80 грн.

За наданим відповідачем на вимогу суду першої інстанції Актом звірки розрахунків за Договором, складеним сторонами за результатами звіряння розрахунків за поставлений та оплачений товар за зміненими (збільшеними) за нікчемними Додатковими угодами №2 та №4, убачається, що відповідачем поставлено, а позивачем оплачено:

-хліб пшеничний в кількості 3 536,05 кг за ціною 17,41грн (з ПДВ), за кг;

-хліб з борошна ІІ г і житнього в кількості 45 042,75 кг за ціною 16,93грн (з ПДВ) за кг;

-батон із пшеничного борошна вищого гатунку в кількості 62 634,79 кг за ціною 24,84 грн (з ПДВ) за кг.

Прокурор в заяві про зменшення позовних вимог, яка прийнята судом першої інстанції до розгляду, здійснив розрахунок розміру надлишково сплачених позивачем сум за вказаним Договором, згідно з яким позивач відповідно до ціни товару, зазначеної у Договорі, повинен був сплатити відповідачу за поставлений товар кошти у розмірі 2 165 215,63 грн, натомість сплатив 2 379 984,64 грн.

Отже, різниця між сумою коштів, які фактично перераховано ТОВ "Каштан-Плюс" за товари по ціні, визначеній з урахуванням Додаткових угод №2 та №4, та сумою за ціною, встановленою Договором без урахування зазначених Додаткових угод, становить 214 769,01 грн (2 379 984,64 - 2 165 215,63).

За викладених обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що отримані відповідачем кошти у розмірі 214 769,01 грн, сплачені позивачем за товар за завищеними цінами на підставі нікчемних Додаткових угод №2 та №4, підлягають поверненню Департаменту, а тому вимоги прокурора в цій частині є законними, обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Прокурором обрано належний та ефективний спосіб захисту порушеного права у вигляді застосування наслідків нікчемного правочину та стягнення коштів з відповідача, які фактично сплачені за безпідставно завищеними цінами на товар.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та дослідивши доводи учасників справи, дійшов висновку, що судом першої інстанції за результатами розгляду справи було прийнято законне та вмотивоване рішення на підставі належних та допустимих доказів, а скаржником в апеляційній скарзі вищенаведені висновки суду першої інстанції не спростовано.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2023 у справі №925/354/22.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

У даній справі суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у вказаній справі про задоволення позову прокурора, пред`явленого в інтересах держави в особі Департаменту до ТОВ "Каштан Плюс", в повному обсязі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Каштан Плюс" на рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2023 у справі №925/354/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 27.06.2023 у справі 925/354/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №925/354/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.06.2024

Головуючий суддяГ.А. Кравчук

СуддіГ.П. Коробенко

К.В. Тарасенко