ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"06" червня 2024 р. Справа№ 920/22/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Яценко О.В.
суддів: Палія В.В.
Хрипуна О.О.
секретаря судового засідання Вороніної О.С.,
за участю представників учасників справи відповідно до протоколу судового засідання від 06.06.2024
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Селянського (фермерського) господарствоа Люба
на рішення Господарського суду Сумської області від 18.03.2024
у справі №920/22/24
за позовом Селянського (фермерського) господарствоа Люба
до Буринської міської ради
про визнання укладеною додаткової угоди
ВСТАНОВИВ:
Селянське (фермерське) господарство Люба (далі СФГ Люба, позивач) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Буринської міської ради (далі відповідач) про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі №54 від 14.07.2011, державна реєстрація від 26.12.2011 №592098144000824, з моменту набрання рішенням законної сили в редакції, наведеній у прохальній частині позовної заяви.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до ст. 33 Закону України «Про оренду землі» СФГ Люба має переважне право на укладення договору оренди землі на новий строк.
Рішенням Господарського суду Сумської області від 18.03.2024 у справі №920/22/24 у позові відмовлено повністю.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням Господарського суду Сумської області від 18.03.2024 у справі №920/22/24, СФГ Люба звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Основним доводом апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції помилково встановлено обставину щодо зміни істотних умов договору оренди землі №54 від 14.07.2011 за умовами спірної додаткової угоди.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.04.2023 апеляційна скарга передана на розгляд колегії суддів у складі: Яценко О.В. (головуючий суддя), Хрипун О.О., Яковлев М.Л.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.04.2024 витребувано з Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/22/24; відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги СФГ Люба на рішення Господарського суду Сумської області від 18.03.2024 у справі №920/22/24 до надходження до суду матеріалів справи.
29.04.2024 матеріали справи №920/22/24 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.
Розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 06.05.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи у зв`язку з перебуванням судді Яковлєва М.Л. у відпустці.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.05.2024 справа №920/22/24 передана на розгляд колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Яценко О.В., суддів Палія В.В., Хрипуна О.О.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.05.2024 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.06.2024.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 28.05.2024 задоволено заяву представника позивача про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.
24.05.2024 від Буринської міської ради надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржене у справі судове рішення залишити без змін як таке, що є законним та обґрунтованим.
В судовому засіданні 06.06.2024 представник СФГ Люба апеляційну скаргу підтримав, представник Буринської міської ради просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення суду залишити без змін.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, встановлено судом першої інстанції та перевірено судом апеляційної інстанції, 14.07.2011 між позивачем та Буринською районною державною адміністрацією укладений договір оренди землі №54 (землі запасу), а саме земельної ділянки державної власності сільськогосподарського призначення, загальною площею 39,1766 га (кадастровий номер 5920981400:02:002:0025, кадастровий номер 5920981400:02:001:0486) (далі договір №54).
Відповідно до умов вищевказаного договору строк дії договору 5 років, розмір орендної плати 3,25% від нормативно-грошової оцінки землі.
Договір №54 зареєстрований у відділі Держкомзему у Буринському районі 26.12.2011.
25.11.2016 між СФГ «Люба» та Головним управлінням Держгеокадастру у Сумській області укладена додаткова угода №1 про поновлення терміну дії договору оренди землі від 14.07.2011 №54 (далі додаткова угода).
Згідно з вищевказаною додатковою угодою п. 2 Договору №54 викладено в новій редакції, а саме зазначені кадастрові номери земельних ділянок, що передаються в оренду.
Також, згідно з п. 3 додаткової угоди збільшено термін дії договору оренди землі від 14.07.2011 року №54 на 7 років, тобто до 26.12.2023 та викладено п. 5 договору оренди в редакції, згідно з якою договір укладено на 12 років, тобто до 26.12.2023.
Відповідно до п. 5 договору №54 передбачено переважне право орендаря на поновлення договору у разі письмового повідомлення про це орендарем орендодавця не пізніше ніж за місяць до закінчення строку дії договору.
14.11.2023 позивач надіслав на адресу відповідача клопотання про внесення змін до договору №54 разом з доданим для підписання відповідачем примірником додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі.
Листом від 16.11.2023 №3016 відповідач повідомив позивача про відмову в поновленні договору оренди №54.
Листом від 11.12.2023 відповідач повідомив позивача, що проект рішення було винесено на сесію Буринської міської ради, пленарне засідання якої відбулось 05.12.2023, але за результатами розгляду вказаний проект рішення депутатами міської ради не підтриманий
14.12.2023 відповідачу надана довідка №8034/АП/18-28-13-02-05Е ГУ ДПС у Сумській області про відсутність заборгованості з платежів, контроль за сприянням яких покладено на контролюючі органи.
На підставі встановлених обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом частини другої статті 792 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі визначає Закон України «Про оренду землі».
Законом України «Про оренду землі», а саме статтею 1, визначено, що оренда землі-це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди землі його сторонами, Сторони договору є вільними в підписанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору.
Крім цього, порядок поновлення договору оренди землі регулюється ст. 33 Закону України «Про оренду землі» та Земельним Кодексом України.
Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству» №340-ІХ від 05.12.2019 доповнено Земельний Кодекс України ст. 1261 «Поновлення договору оренди землі, договору про встановлення земельного сервітуту, договорів про надання права користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб або для забудови» та розділ ІХ Перехідних положень Закону України «Про оренду землі» доповнено абз. 4, згідно якого правила, визначені статтею 1261 Земельного кодексу України щодо поновлення договорів оренди землі, поширюються на договори оренди землі, укладені або змінені після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», а поновлення договорів оренди землі ,укладених до набрання чинності зазначеним Законом, здійснюється на умовах, визначених такими договорами, за правилами, чинними на момент їх укладення».
Так, стаття 33 Закону України «Про оренду землі» мала таку редакцію (станом на 14.07.2011 в редакції Закону України №3038-VI):
По закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).
Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі.
До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди.
При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.
У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із:
власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності);
уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).
Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу.
Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку.
Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.
Як вбачається із змісту проекту додаткової угоди, направленого позивачем для підписання відповідачу, проект вказаної угоди містить умову про строк дії договору, який складає 19 років (п. 1 проекту додаткової угоди).
Водночас, відповідно до пункту 7 договору №54 строк вказаного договору складає 12 років.
Згідно з ч. 4 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції на момент укладення договору оренди) при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Істотні умови договору оренди землі визначені у ст. 15 Закону України «Про оренду землі», до яких у тому числі, закон відносить: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки), строк дії договору та орендна плата із зазначенням її розміру.
Відповідно до п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вирішення питань щодо регулювання земельних відносин є виключною компетенцією пленарних засідань сільської, селищної, міської ради.
Також матеріалами справи підтверджується, що листом від 16.11.2023 №3016 відповідач повідомив позивача про відмову в поновленні договору №54.
Крім того, на сесії Буринської міської ради, яка відбувалась 05.12.2023, не підтримано проект рішення щодо клопотання позивача про внесення змін до договору оренди землі.
Таким чином, відповідач не погодився із запропонованою позивачем у проекті додаткової угоди зміною істотних умов договору №54, що унеможливлює поновлення договору оренди землі відповідно до ч. 5 ст. 33 Закону України «Про оренду землі» (у редакції, що діяла на момент укладення договору оренди).
Наведеним спростовується довід апеляційної скарги є те, що судом першої інстанції помилково встановлено обставину щодо зміни істотних умов договору №54 за умовами спірної додаткової угоди.
Законом України "Про оренду землі" визначено умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі, а статтею 13 передбачено, що договором оренди землі є договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 33 Закону України "Про оренду землі" регламентовано порядок поновлення договору оренди землі на новий строк як у випадку реалізації переважного права орендаря перед іншими особами (частини 1-5 цієї норми), так і у випадку, коли орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (частина 6 цієї норми).
Аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що для застосування положень частини 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належним чином виконує свої обов`язки за договором; орендар до спливу строку договору повідомив орендодавця у встановлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди; орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень і своє рішення.
Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення із проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5 статті 33 Закону України "Про оренду землі").
Частиною 4 цієї ж статті також визначено, що при поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Таким чином, реалізація переважного права на поновлення договору оренди, передбачена частиною 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі", можлива лише за умови дотримання встановленої цією нормою процедури та наявності волевиявлення обох сторін.
При цьому у разі поновлення договору оренди землі згідно з частинами 1-5 статті 33 Закону України "Про оренду землі" умови договору можуть бути змінені за згодою сторін з укладенням додаткової угоди. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати чи інших істотних умов договору, передбачених статтею 15 цього Закону, переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється.
Як вбачається з матеріалів справи, між орендарем земельної ділянки та орендодавцем велося листування щодо продовження договору оренди №54 з новими істотними умовами договору, зокрема щодо строку оренди землі, проте сторони не дійшли згоди, що в свою чергу виключає можливість поновлення договору на підставі частин 1-5 статті 33 Закону України «Про оренду землі».
Таким чином, позивачем не доведено наявність тих обставин, з якими закон пов`язує можливість поновлення договору оренди землі.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Викладеним вище спростовуються доводи апеляційної скарги, покладені в обґрунтування її вимог.
Як зазначено у п. 41 висновку №11(2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03 від 28.10.2010).
Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18.07.2006).
З наведених підстав судова колегія вважає, що у справі, яка розглядається, скаржнику надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновку місцевого господарського суду про відсутність підстав для задоволення позову, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
У зв`язку з відсутністю підстав для задоволення апеляційної скарги судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на апелянта.
Відповідно до ч. 9 ст. 145 ГПК України у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову, суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову.
Враховуючи, що в задоволені позову прокурору відмовлено повністю, заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024, підлягають скасуванню.
Керуючись ст.ст. 275-276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Селянського (фермерського) господарствоа Люба залишити без задоволення.
2. Рішення Господарського суду Сумської області від 18.03.2024 у справі №920/22/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено 10.06.2024
Головуючий суддяО.В. Яценко
СуддіВ.В. Палій
О.О. Хрипун
Суд | Північний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 06.06.2024 |
Оприлюднено | 13.06.2024 |
Номер документу | 119645675 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про невиконання або неналежне виконання зобов’язань що виникають з договорів оренди |
Господарське
Північний апеляційний господарський суд
Яценко О.В.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні