Постанова

від 04.06.2024 по справі 910/1927/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа№ 910/1927/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Барсук М.А.

суддів: Пономаренка Є.Ю.

Руденко М.А.

при секретарі:Муковоз В.І.;

за участю представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницятеплоенерго"

на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2024

у справі №910/1927/24 (суддя Ломака В.С.)

за позовом Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницятеплоенерго"

до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Семпал Ко Лтд"

про зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи у суді першої інстанції

Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницятеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Семпал Ко Лтд" про зобов`язання замінити непрацюючі теплолічильники S10Н (СВТУ-11Т) в модифікації 11 Н RР відповідно до додатку 1 до позовної заяви (Перелік непрацюючих лічильників) у кількості 66 штук на ідентичні лічильники належної якості.

Ухвалою від 18.03.2024 у справі № 910/1927/24 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху; встановив позивачу строк для усунення недоліків - 10 днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху; встановив спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання заяви з зазначенням у прохальній частині конкретних вимог, які позивач просить суд задовольнити; подання доказів надіслання відповідачу усіх додатків до по позову.

25.03.2024 року через відділ діловодства господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про усунення недоліків позовної заяви.

Короткий зміст ухвали місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 позовну заяву у справі № 910/1927/24 повернуто Комунальному підприємству Вінницької міської ради «Вінницятеплоенерго».

Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції дійшов до висновку, що у встановлений строк позивач не виконав вимог ухвали суду від 18.03.2024 в частині зазначення у прохальній частині конкретних вимог, які позивач просить суд задовольнити.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницятеплоенерго" звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва у справі № 910/1927/24 від 04.04.2024 і направити справу для подальшого розгляду до Господарського суду міста Києва.

Апеляційна скарга мотивована тим, що на виконання вимог ухвали суду від 18.03.2024 позивач надав позовну заяву в новій редакції, однак судом першої інстанції не взято до уваги усунуті апелянтом недоліки.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/1927/24 передано на розгляд колегії суддів у складі: Барсук М.А. - головуюча суддя; судді Пономаренко Є.Ю., Руденко М.А.

В той же час, на час надходження апеляційної скарги, матеріали справи №910/1927/24 на адресу Північного апеляційного господарського суду не надходили.

Ухвалою суду від 22.04.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/1927/24.

06.05.2024 на адресу суду надійшли матеріали справи.

Ухвалою суду від 13.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницятеплоенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/1927/24 та призначено справу до розгляду на 04.06.2024.

Від представника Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницятеплоенерго" Жданова Віктора Олександровича надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

Ухвалою суду від 28.05.2024 заяву представника Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницятеплоенерго" про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції задоволено.

Явка представників сторін

Представники сторін у судове засідання 04.06.2024 не з`явились, хоча про час та дату судового засідання учасники справи повідомлялись належним чином шляхом направлення процесуальних документів до електронного кабінету в системі ЄСІТС.

Колегією суддів під час розгляду даної справи враховано, що на підставі указу Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 (з подальшими змінами), Закону України № 2102-IX від 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України.

Статтею 3 Конституції України передбачено, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Стаття 27 Конституції України передбачає, що обов`язок держави - захищати життя людини.

Разом з тим, у відповідності до вимог п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи у відповідності до вимог матеріального та процесуального законів.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає її розгляду.

А тому, враховуючи, що під час воєнного стану суди не припинили свою діяльність та продовжують здійснювати правосуддя, колегія суддів, з урахуванням принципу розумності строків розгляду справи судом, з метою забезпечення права на доступ до правосуддя, передбаченого Конституцією України і гарантованого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (право на справедливий суд), зважаючи на те, що явка представників учасників справи у судове засідання не визнавалась обов`язковою, дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги у судовому засіданні 04.06.2024 за відсутності представників сторін.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 1 статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Суд створює такі умови, за яких кожному учаснику судового процесу гарантується рівність у реалізації наданих процесуальних прав та у виконанні процесуальних обов`язків, визначених процесуальним законом (частина 2 статті 9 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Згідно з частинами 1, 3, 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Відповідно до частини 1 статті 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Як вже було зазначено вище, Комунальне підприємство Вінницької міської ради "Вінницятеплоенерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Фірми "Семпал Ко Лтд" про зобов`язання останнього замінити непрацюючі теплолічильники S10Н (СВТУ-11Т) в модифікації 11 Н RР відповідно до додатку 1 до позовної заяви (Перелік непрацюючих лічильників) у кількості 66 штук на ідентичні лічильники належної якості.

В ухвалі від 18.03.2024 у справі № 910/1927/24 Господарський суд міста Києва вказану позовну заяву залишив без руху та встановив позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом: подання заяви з зазначенням у прохальній частині конкретних вимог, які позивач просить суд задовольнити; подання доказів надіслання відповідачу усіх додатків до по позову.

Зокрема, суд першої інстанції зазначив, що позивач в прохальній частині позовної заяви просить суд зобов`язати Товариство замінити непрацюючі теплолічильники S10H (СВТУ-11Т) в модифікації 11 Н RP відповідно до додатку 1 до позовної заяви (Перелік непрацюючих лічильників) у кількості 66 штук на ідентичні лічильники належної якості.

Суд першої інстанції вказав, що позовні вимоги мають бути викладені в прохальній частині позовної заяви чітко та безумовно, зокрема, без посилання на додаток 1 до позову.

25.03.2024 через відділ діловодства господарського суду міста Києва від позивача надійшла заява про усунення недоліків, до якої останнім додано докази надсилання відповідачу усіх додатків до позову та позовну заяву в новій редакції, в якій останній просив суд зобов`язати Товариство замінити непрацюючі теплолічильники S10H (СВТУ-11Т) в модифікації 11 Н RP у кількості 66 штук на ідентичні лічильники належної якості.

Дослідивши заяву про усунення недоліків, суд зазначив, що позивач не усунув у повному обсязі недоліки, визначені в ухвалі суду від 18.03.2024, а саме не подав заяви з зазначенням конкретних вимог, які позивач просить суд задовольнити.

Згідно з пунктом 4 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них.

Під вимогою розуміється матеріально-правова вимога, тобто предмет позову, який являє собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

При цьому ГПК України не передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а наділяє позивача правом визначати учасників справи та довільно викласти зміст позовних вимог, спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачених законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.

Отже, стаття 162 ГПК України не конкретизує вимоги щодо змісту позовної заяви, який викладається позивачем в довільній формі. Головним є те, щоб позовна заява містила виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, достатність яких в подальшому має бути оцінена судом в ході судового розгляду справи по суті.

Колегія суддів відзначає, що позивач у позовній заяві та у заяві, поданій на виконання ухвали про залишення позовної заяви без руху, на власний розсуд обґрунтував подання позову та визначив предмет позову, який являє, на його думку, собою одночасно спосіб захисту порушеного права.

Саме цей спосіб захисту порушеного права суд попередньої інстанції і мав перевірити та надати йому належну оцінку під час розгляду справи по суті.

Відповідно до пункту 5 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним із принципів господарського судочинства є диспозитивність, суть якого визначена у статті 14 цього Кодексу та полягає в тому, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, який одночасно становить спосіб захисту порушеного права, а підставою позову є факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу.

Правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (частина 3 статті 45 ГПК України).

Пунктом 2 частини другої статті 46 ГПК України визначено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. Згідно з частиною третьою цієї ж статті ГПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви.

Отже, визначені наведеними нормами ГПК України права, що належать тільки позивачу, певним чином визначають диспозитивність господарського процесу. Принцип диспозитивності у господарському процесі означає, що процесуальні правовідносини виникають, змінюються і припиняються за ініціативи безпосередніх учасників спірних матеріальних правовідносин, які мають можливість за допомогою господарського суду розпоряджатися процесуальними правами і спірним матеріальним правом.

При цьому, позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи і залежно від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту.

Колегія суддів зауважує, що суд першої інстанції на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі не має права давати оцінку обраному позивачем способу захисту порушеного права, доказам та встановлювати наявність чи відсутність обставин, якими обґрунтовуються вимоги.

Після відкриття провадження у справі суд першої інстанції в разі наявності підстав, визначених господарським процесуальним законодавством, може провести підготовче судове засідання, у якому мають бути з`ясовані всі питання, визначені статтею 177 ГПК України, зокрема, щодо остаточної визначеності предмета спору, характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів тощо.

За змістом ч.1 п.4 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Вирішуючи спір, суд надає об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначає, чи відповідає обраний спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Суд зобов`язаний з`ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний спосіб (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 912/1856/16, від 24.12.2019 у справі № 902/377/19).

Отже, попри обов`язок суду вирішити наявний між сторонами спір з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів відповідних осіб, предмет та підстави позову визначаються та можуть в установленому порядку змінюватися тільки позивачем, тоді як суд позбавлений права на відповідну процесуальну ініціативу (подібні висновки, викладені в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.03.2019 у справі № 908/1165/17, від 06.11.2019 у справі № 909/51/19, від 25.03.2020 у справі № 5023/1123/12).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожній фізичній або юридичній особі гарантовано право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення у справі "Кутіч проти Хорватії" (Kutiс v. Croatia), заява № 48778/99).

Україна як учасниця Конвенції повинна створювати умови для забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства.

Рішеннями ЄСПЛ визначено, що право на доступ до суду має "застосовуватися на практиці і бути ефективним" (рішення у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) від 04.12.1995). Для того, щоб право на доступ було ефективним, особа "повинна мати реальну можливість оскаржити дію, що порушує його права" (рішення у справі "Белле проти Франції" (Bellet v. France) від 04.12.1995 та "Нун`єш Діаш проти Португалії" (Nunes Dias v. Portugal) від 10.04.2003).

Суворе трактування національним законодавством процесуального правила (надмірний формалізм) можуть позбавити заявників права звертатися до суду (рішення ЄСПЛ у справі "Перес де Рада Каванил`ес проти Іспанії" (Perez de Rada Cavanilles v. Spain) від 28.10.1998.

А тому судом першої інстанції передчасно (на стадії відкриття провадження у справі) надано оцінку визначеному позивачем предмету позову, у зв`язку з чим місцевий господарський суд дійшов помилкового висновку про невідповідність позовної заяви вимогам статей 162, 164 ГПК України і наявності підстав для залишення позовної заяви без руху та в подальшому повернення позовної заяви на підставі частини 4 статті 174 Господарського процесуального кодексу України.

Вказане вище узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12.01.2022 у справі № 916/2449/21.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 ГПК України передбачено, що підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи.

Згідно ч. 3 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

За таких обставин, Північний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що місцевий господарський суд дійшов передчасного висновку про наявність підстав для повернення позовної заяви, чим порушив норми процесуального права згідно ч. 4 ст. 174 ГПК України, відтак апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала місцевого суду - скасуванню з направленням справи до Господарського суду міста Києва для вирішення питання щодо відкриття провадження у справі.

Оскільки судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у ч.3 ст.271 Господарського процесуального кодексу України, то розподіл сум судового збору, пов`язаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, має здійснюватися судом першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 129, 252, 269, 270, 273, 275, 277, 281, 282, 285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства Вінницької міської ради "Вінницятеплоенерго" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/1927/24 задовольнити.

2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 04.04.2024 у справі № 910/1927/24 скасувати.

3. Матеріали справи № 910/1927/24 направити до Господарського суду міста Києва на стадію вирішення питання про відкриття провадження в порядку, визначеною Главою 2 Розділу ІІІ ГПК України.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 10.06.2024

Головуючий суддяМ.А. Барсук

СуддіЄ.Ю. Пономаренко

М.А. Руденко