Постанова

від 02.05.2024 по справі 920/1461/13

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 р. Справа№ 920/1461/13

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Михальської Ю.Б.

суддів: Коробенка Г.П.

Тищенко А.І.

секретар судового засідання: Смаголь А.О.

за участю представників: згідно протоколу судового засідання від 02.05.2024,

розглянувши апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

на рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 (повний текст рішення складено 20.12.2023)

у справі №920/1461/13 (головуючий суддя О.Ю. Резніченко)

за позовом Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»

до 1. Сумської міської ради,

2.Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група»

третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області

про скасування рішення, визнання недійсним та розірвання договору оренди, визнання відсутності права, зобов`язання повернути земельну ділянку,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2013 року Сумський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері звернувся до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Державного підприємства «Сумське лісове господарство» (далі, позивач) з позовом до Сумської міської ради (далі, відповідач-1) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група» (далі, відповідач-2) про:

1) визнання незаконним і скасування рішення відповідача-1 №502-МР від 25.05.2011 «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою»;

2) визнання недійсним та розірвання договору оренди від 13.07.2012 про надання відповідачу-2 в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 5910136600:08:018:0005) площею 2,16 га, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Нагорна;

3) визнання відсутності у відповідача-2 права користування земельною ділянкою згідно договору оренди від 13.07.2012;

4) зобов`язання відповідача-2 повернути позивачу земельну ділянку площею 2,16 га.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач користується земельною ділянкою площею 28044 га на праві постійного користування на підставі Державного акту від 01.01.1965 на право постійного користування земельною ділянкою, виданим Сумською районною Радою депутатів, і звернень щодо добровільної відмови від права постійного користування цією ділянкою від позивача не надходило. Відповідачем-1, натомість, передано в оренду відповідачу-2 земельну ділянку площею 2,16 га на підставі рішення №502-МР від 25.05.2011, яке не відповідає вимогам чинного законодавства та з перевищенням наданих повноважень щодо розпорядження лісовими земельними ділянками, вилучення яких проведено без згоди постійного землекористувача, яким є позивач.

Прокурор зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка відноситься до лісогосподарських земель, тому вказане вище рішення прийнято з порушенням приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України, статей 27, 46, 57 Лісового кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008, оскільки компетентним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які відносяться до категорії лісів, у тому числі приймати рішення про поновлення договорів оренди таких земельних ділянок, є Кабінет Міністрів України, тоді як міська рада відповідними повноваженнями не наділена.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 02.08.2021 було замінено найменування заявника із Сумської міжрайонної прокуратури з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері на Окружну прокуратуру міста Суми та замінено третю особу Головне управління Держземагенства у Сумській області на правонаступника Головне управління Держгеокадастру у Сумській області.

Також ухвалою Господарського суду Сумської області від 24.05.2023 було задоволено клопотання представника позивача та замінено позивача - Державне підприємство «Сумське лісове господарство» на його правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Історія справи, короткий зміст оскарженого рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду Сумської області від 17.10.2013 у даній справі у задоволені позову відмовлено повністю.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2013 скасовано частково, прийнято нове рішення, яким позовні вимоги задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано пункти 2-5 рішення Сумської міської ради №502-МР від 25.05.2011 «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою»; визнано недійсним укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки від 13.07.2012. В інший частині рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2013 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 15.10.2014 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.01.2014 та рішення Господарського суду Сумської області від 17.10.2013 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового розгляду справи рішенням Господарського суду Сумської області від 18.02.2015 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2015 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено частково. Визнано незаконними та скасовано пункти 2-5 рішення міської ради №502-МР від 25.05.2011 «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою». Зобов`язано відповідача-2 повернути позивачу земельну ділянку (кадастровий номер 5910136600:08:018:0005) площею 2,16 га, що розташована за адресою: м.Суми, вул. Народна. Припинено провадження у справі в частині визнання недійсним та розірвання укладеного між відповідачами договору оренди земельної ділянки від 13.07.2012. У решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №920/1461/13 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група» задоволено частково; постанову Харківського апеляційного господарського суду від 15.08.2017 та рішення Господарського суду Сумської області від 18.02.2015 у справі №920/1461/13 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Сумської області.

Направляючи справу на новий розгляд, Верховний Суд зауважив, зокрема, на тому, що для правильного вирішення спору щодо законності прийняття відповідачем-1 спірного рішення та, як наслідок, укладення між відповідачами спірного договору оренди землі, є встановлення судами обставин справи щодо форми власності спірної земельної ділянки (державна чи комунальна) з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, її приналежність до земельної ділянки за Державним актом від 01.01.1965, а також встановлення обставин, які пов`язані з чинністю та достовірністю відомостей щодо спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку від 26.07.2013.

Суд касаційної інстанції зазначив про передчасність висновку суду апеляційної інстанції про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 не перебуває у комунальній власності, оскільки судом не було встановлено скасування у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за міською радою. Водночас, суд апеляційної інстанції, надаючи оцінку матеріалам лісовпорядкування Сумського лісництва позивача, проведеним Київською лісовпорядною експедицією у 2007 році, планшетам лісовпорядкування 1976, 1986, 1995, 2007 років, а також поясненням ГУ Держгеокадастру у Сумській області, не врахував, що для встановлення обставин входження до складу земельної ділянки площею 28044 га, користувачем якої є позивач за актом від 01.01.1965, спірної земельної ділянки площею 2,1600 га з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, мають бути застосовані спеціальні знання спеціаліста або експерта з питань землеустрою та землевпорядкування, оскільки дослідження та встановлення точних даних стосовно розміщення саме спірної ділянки відносно ділянки за Державним актом від 01.01.1965 в даному спорі виходить за рамки правової оцінки і потребує спеціальних знань.

Також Верховний Суд вказав, що питання визначеності цільового призначення спірної земельної ділянки та її категорії з визначенням підставності її надання в орендне користування як ділянки лісового фонду мають вирішуватися лише після визначення та встановлення приналежності або неприналежності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 до земельної ділянки, користувачем якої за Державним актом від 01.01.1965 є позивач, тобто чи є спірна земельна ділянка частиною ділянки по акту від 01.01.1965. У разі встановлення на підставі належних та допустимих доказів обставин, які будуть свідчити про належність вказаної ділянки до ділянки по акту від 01.01.1965, тоді будуть наявні підстави для здійснення розгляду питань щодо категорії земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 та обставин, пов`язаних з її вибуттям зі складу ділянки по акту від 01.01.1965.

Під час нового розгляду справи ухвалою Господарського суду Сумської області від 11.06.2019 на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву було залишено без розгляду.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 ухвалу Господарського суду Сумської області від 11.06.2019 скасовано, а справу повернуто до суду першої інстанції.

Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.10.2019 постанову Північного апеляційного господарського суду від 13.08.2019 у справі №920/1461/13 залишено без змін.

За результатами вирішення спору по суті рішенням Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі №920/1461/13 у позові Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до Сумської міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група», третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Сумській області, про скасування рішення, визнання недійсним та розірвання договору оренди, визнання відсутності права, зобов`язання повернути земельну ділянку відмовлено повністю.

Приймаючи вказане рішення, суд щодо позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 №502-МР, у тому числі посилаючись на висновок експерта №1265/4193-4199, наданий за результатами проведення у справі комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, встановив, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 віднесена до комунальної форми власності. Водночас, згідно експертного висновку встановити розмір перетину чи накладення спірної земельної ділянки із земельною ділянкою відповідно до даних Акту на право користування землею позивачем від 01.07.1965 не видалося можливим, у зв`язку із тим, що в межах планів «Сумского лесххоззага» маються землі стороннього користування, в тому числі піонерських таборів 6 га, місця та площі розташування яких у акті не вказано.

З огляду на те, що рішення Сумської міської ради №502-МР від 25.05.2012 уже виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення 13.07.2012 договору оренди, суд дійшов висновку, що визнання недійсним такого рішення не може забезпечити ефективного захисту прав територіальної громади, оскільки вимагає спростування в судовому порядку законності укладення договору оренди та повернення спірної земельної ділянки або відшкодування шкоди (за наявності підстав), а тому у задоволенні позову про визнання недійсним рішення відмовив через неефективність обраного позивачем способу захисту прав територіальної громади.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди від 13.07.2012 суд зазначив, що право користування спірною земельною ділянкою перейшло до відповідача у зв`язку з придбанням другим відповідачем у підприємця Сасіна В.Ф. за договором купівлі-продажу від 02.02.2011 будівель та споруд дитячого оздоровчого табору (спортивно-оздоровчого центру «Олімпієць»), розташованих на землях рекреаційного призначення (земельній ділянці площею 2,16 га по вул. Народній у м. Суми , кадастровий номер 5910136600:08:018:0005), згідно норм статей 120 Земельного кодексу України та 377 Цивільного кодексу України та рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 № 502-МР. При цьому, правомірність набуття у власність відповідачем-2 нерухомого майна на спірній земельній ділянці учасниками справи не оспорюється, тобто до відповідача-2 в силу закону з моменту набуття права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення спортивно-оздоровчого табору «Олімпієць») за договором від 02.02.2011 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій це майно розміщене. Земельна ділянка ж, на якій розміщене це майно, вже була об`єктом оренди за договором від 30.08.2006, який укладався відповідачем-1 з попереднім власником нерухомого майна.

З огляду на встановлені у справі обставини, те, що спірна земельна ділянка належить до комунальної форми власності, суд дійшов висновку, що прокурором не доведено підстав, за яких може бути виправдано втручання у майнове право відповідача-2 на оренду землі, оскільки таке втручання є непропорційним тому заходу, якого вимагає прокурор, а позов у частині визнання недійсним договору оренди від 13.07.2012 задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги про визнання відсутності у ТОВ «Альфа-Група» права користування спірною земельною ділянкою, суд відмовив у її задоволенні, оскільки така є неефективним способом захисту прав та інтересів, так як не забезпечує їх реального захисту, є нічим іншим яка правовим наслідком визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.07.2012.

Щодо вимоги про зобов`язання другого відповідача повернути спірну земельну ділянку позивачу, то ця вимога є похідною від вищезазначених вимог, у зв`язку з чим суд також відмовив у її задоволенні.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись із прийнятим судовим рішенням, 09.01.2024 (що підтверджується відміткою Укрпошти на конверті) Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі №920/1461/13 повністю та ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення відповідача-1 №502-МР від 25.05.2011 «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою» не відповідає вимогам чинного законодавства, прийняте з перевищенням наданих повноважень щодо розпорядження лісовими земельними ділянками, спірна земельна ділянка відноситься до лісогосподарських земель, тому вказане рішення відповідача-1 прийнято з порушенням приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України, статей 27, 46, 57 Лісового кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008, оскільки компетентним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які відносяться до категорії лісів, є Кабінет Міністрів України, тоді як міська рада відповідними повноваженнями не наділена.

За доводами скаржника спірна земельна ділянка є державною власністю, що підтверджується і висновком експерта №1265/4193-4199 від 20.06.2023 (стор 22 абз. 4 висновку), і листами Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради за №06.01-18/7577 від 11.12.2018, за №06.01-18/276 від 14.01.2019 та відноситься до земель лісового фонду.

Кабінетом Міністрів України, у свою чергу, жодних рішень щодо переведення лісових земельних ділянок з державної власності в комунальну в межах контуру ур. Сосняк «Сумського лесхоззагу» відповідно до Акту на право користування землею від 01.07.1965 не приймалось.

Суд першої інстанції неповно і не всебічно з`ясував обставини справи, зокрема, щодо затвердження меж міста Суми після прийняття рішення №502-МР від 25.05.20211, а також знаходження спірної земельної ділянки відповідно до даних ДЗК повністю у межах контуру ур. Сосянк «Сумського лесхоззагу», відповідно до Акту на право користування землею від 01.07.1965.

Також позивач заперечує проти покладення на нього витрат на проведення судової експертизи, оскільки відповідно до ухвали про зупинення провадження у справі від 28.04.2021 витрати по проведенню експертизи було покладено 50% на позивача та 50% на другого відповідача.

Узагальнені доводи та заперечення учасників справи

01.03.2024 від відповідача-2 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він просив суд залишити апеляційну скаргу позивача без задоволення, а оскаржене рішення суду без змін.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач-2 зазначає, що експертом однозначно встановлено, що спірна земельна ділянка віднесена до комунальної форми власності (відповідь на питання №2), що повністю спростовує доводи позивача та прокурора про належність спірної земельної ділянки до державної власності.

Листи Сумської міської ради, на які посилається позивач, не є належним доказом, оскільки не стосуються спірної земельної ділянки, а їх суть зводиться до порядку оподаткування земель, що знаходяться у постійному користуванні позивача.

Позивач у скарзі використовує підміну понять, плутаючи значення та зміст категорії земельної ділянки та виду цільового призначення. Так, згідно наявних у справі документів, категорія спірної земельної ділянки - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення - землі рекреаційного призначення.

Позивач оспорює факт знаходження спірної земельної ділянки у межах міста Суми, однак згідно відповіді експерта на питання №7 та №8 за результатами дослідження Генпланів міста Суми на 16.10.2002, 19.12.2012, 06.03.2013 та порівнюючи їх з межею міста, затвердженою постановою ВРУ від 15.09.215 «Про встановлення меж міста Суми», межа міста Суми в районі розташування спірної земельної ділянки не змінювалась.

Отже, Сумська міська рада мала повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.

Крім того, відповідач-2 наголосив на тому, що оспорюючи право Сумської міської ради на розпорядження спірною земельною ділянкою, позивач в той же час сам звертався до Сумської міської ради у тому ж порядку, що й звертався відповідач-2, за наданням дозволу для передачі земельної ділянки у постійне користування. Так, 03.05.2018 рішенням Сумської міської ради №3380-МР було задоволено заяву ДП «Сумський лісгосп» про надання дозволу на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Зокрема, згідно вказаного рішення та додатку до нього Державному підприємству «Сумський лісгосп» Сумською міською радою надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо земельної ділянки площею 281 га район Баранівка, урочище Сосняк. Саме тут, як доводить позивач протягом декількох років, знаходиться спірна земельна ділянка. Таким чином, рішення Сумської міської ради від 03 травня 2018 року №3380-МР «Про надання дозволу Державному підприємству «Сумське лісове господарство» на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок» фактично спростовує всі доводи позивача щодо наявності у останнього права постійного користування на спірну земельну ділянку. Копія зазначеного рішення знаходиться в матеріалах справи як додаток до відзиву ТОВ «Альфа-Група» від 02.04.2019 на позовну заяву.

Представники прокуратури, Сумської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Сумській області письмових відзивів на апеляційну скаргу суду не надали, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги по суті.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2024 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі №920/1461/13 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко А.І.

Колегією суддів встановлено, що апеляційна скарга була подана скаржником безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.01.2024 витребувано у Господарського суду Сумської області матеріали справи №920/1461/13, відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі №920/1461/13 до надходження матеріалів справи з Господарського суду Сумської області.

22.01.2024 матеріали справи №920/1461/13 надійшли до суду апеляційної інстанції та були передані судді-доповідачу.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.01.2024 апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі №920/1461/13 залишено без руху, роз`яснено Державному спеціалізованому господарському підприємству «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у розмірі 58 077,18 грн.

02.02.2024 (про що свідчить відмітка Укрпошти на конверті) засобами поштового зв`язку до Північного апеляційного господарського суду на виконання вимог вищезазначеної ухвали від представника Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» адвоката Черненка Д.О. надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи платіжної інструкції № 315 від 02.02.2024 про сплату судового збору в сумі 58 077,18 грн.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю., який входить до складу колегії суддів, з 13.02.2024 у відрядженні, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду №09.1-08/520/24 від 12.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи.

Згідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 справу №920/1461/13 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П.,Тищенко А.І.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 14.02.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі №920/1461/13 колегією суддів у складі: головуючий суддя Михальська Ю.Б., судді: Коробенко Г.П.,Тищенко А.І., розгляд справи призначено на 11.03.2024.

01.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група» надійшло клопотання про участь його представника адвоката Афанасьєвої Ірини Миколаївни у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

05.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду від Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» надійшло клопотання про участь його представника адвоката Черненка Дмитра Олексійовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 08.03.2024 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група» та заяву Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» про участь їх представників адвоката Афанасьєвої Ірини Миколаївни та адвоката Черненка Дмитра Олексійовича у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду задоволено.

У судове засідання, призначене на 11.03.2024, з`явилися представники Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» - Черненко Дмитро Олексійович та Товариства з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група» - Афанасьєва Ірина Миколаївна, які приймали участь у розгляді справи в режимі відеоконференції.

До приміщення Північного апеляційного господарського суду інші учасники справи не з`явились.

Представники прокуратури, Сумської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про причини неявки суд не повідомили.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 розгляд справи №920/1461/13 відкладено на 09.04.2024.

У зв`язку з перебуванням головуючого судді Михальської Ю.Б. та судді Тищенко А.І. у відрядженні судове засідання за апеляційною скаргою Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі №920/1461/13, призначене на 09.04.2024, не відбулося.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 призначено до розгляду апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі №920/1461/13 в режимі відеконференції на 02.05.2024.

У судовому засіданні 02.05.2024 суд оголосив вступну та резолютивну частини постанови.

Явка представників учасників справи

У судове засідання 02.05.2024 з`явилися представники позивача та відповідача-2.

Представники прокуратури, Сумської міської ради та Головного управління Держгеокадастру у Сумській області у судове засідання 02.05.2024 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку електронного документа (ухвали суду від 15.04.2024) до електронних кабінетів учасників справи в системі «Електронний суд».

Відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без участі представників зазначених учасників справи.

Представник позивача у судовому засіданні підтримував доводи апеляційної скарги, просив її задовольнити, оскаржене рішення суду скасувати, позов задовольнити повністю.

Представник відповідача-2 у судовому засіданні заперечувала проти доводів апеляційної скарги позивача, просила її відхилити, а оскаржене рішення суду залишити без змін.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції у даній справі та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2011 між Сасіним Віталієм Федоровичем (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю нежилі приміщення спортивно-оздоровчого табору «Олімпієць», що знаходиться за адресою: місто Суми, лісний масив «Баранівка», розташовані на орендованій земельній ділянці, загальною площею 2,1600 га, на території Сумської міської ради (том 1, а.с.99-100).

Рішенням Сумської міської ради від 25.05.2011 №502-МР «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою» припинено право користування земельною ділянкою підприємцю Сасіну Віталію Федоровичу та дію договору оренди землі. Надано земельну ділянку по вул. Народна, загальною площею 2,1600 га, ТОВ «Альфа-Група» (том 1, а.с.14).

13.07.2012 між Сумською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «Альфа-Група» було укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач надав, а другий відповідач прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: місто Суми, вулиця Народна, кадастровий номер - 5910136600:08:018:0005, площею 2,1600 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 1763856,00 грн. (том 1, а.с.15-16).

Згідно пункту 2.2. Договору оренди його укладено терміном до 25 травня 2016 року.

01.07.2013 державним інспектором сільського господарства в Сумській області було проведено позапланову перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства, в результаті якої встановлено, що Сумською міською радою передано в оренду ТОВ «Альфа-Група» земельну ділянку площею 2,16 га на підставі рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства та з перевищенням наданих повноважень щодо розпорядження лісовими земельними ділянками, вилучення яких проведено без згоди постійного землекористувача ДП «Сумське лісове господарство», що підтверджується актом №107 перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.07.2013 (том 1, а.с.23-24).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначив, що позивач користується земельною ділянкою площею 28044 га на праві постійного користування на підставі Державного акту від 01.01.1965 на право постійного користування земельною ділянкою, виданим Сумською районною Радою депутатів, і звернень щодо добровільної відмови від права постійного користування цією ділянкою від Позивача не надходило. Відповідачем-1 передано в оренду відповідачу-2 земельну ділянку площею 2,16 га на підставі рішення №502-МР від 25.05.2011, яке не відповідає вимогам чинного законодавства та з перевищенням наданих повноважень щодо розпорядження лісовими земельними ділянками, вилучення яких проведено без згоди постійного землекористувача, яким є позивач.

Прокурор зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка відноситься до лісогосподарських земель, тому вказане вище рішення прийнято з порушенням приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України, статей 27, 46, 57 Лісового кодексу України та розпорядження Кабінету Міністрів України №610-р від 10.04.2008, оскільки компетентним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які відносяться до категорії лісів, у тому числі приймати рішення про поновлення договорів оренди таких земельних ділянок, є Кабінет Міністрів України, тоді як міська рада відповідними повноваженнями не наділена.

Відповідач-1, у свою чергу, проти позову заперечував, наголошуючи під час розгляду справи судом першої інстанції на тому, що Сумська міська рада має право розпоряджатися земельними ділянками на території міста Суми, що підтверджується містобудівною документацією «Генеральний план м. Суми». Спірна земельна ділянка не використовується для потреб лісового господарства, а тому не є земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Згадана земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, на яких знаходиться спортивно-оздоровчий табір «Олімпієць». Позивач є лише суміжним землекористувачем.

Відповідач-2 також заперечував проти позову, наголошуючи, що позивачем та прокурором не надано доказів на підтвердження факту державної власності щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005; надаючи спірну земельну ділянку в оренду, Сумська міська рада діяла у відповідності до своїх повноважень, передбачених Земельним кодексом України, отже спірний договір оренди не може вважатися недійсним, а рішення Сумської міської ради таким, що підлягає скасуванню; відповідач-2 є власником нерухомого майна, що збудоване та введене в експлуатацію до дати Акту постійного користування, на який посилається позивач та прокурор.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 316 Господарського процесуального кодексу України вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 30.01.2019 у даній справі, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга позивача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав.

За змістом статей 13, 19 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 3 Земельного кодексу України (тут і надалі у редакції, чинній станом на дату виникнення спірних правовідносин - дату прийняття відповідачем-1 оспорюваного рішення) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, вказаним Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

За приписами статті 2 Земельного кодексу України земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею. Суб`єктами земельних відносин є громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади. Об`єктами земельних відносин є землі в межах території України, земельні ділянки та права на них.

Землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення. Земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадян чи юридичних осіб, можуть перебувати у запасі (стаття 19 Земельного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві приватної власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення Ради) було визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Пунктом 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

За приписами пунктів «а» та «в» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України було передбачено, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, та земель, на яких розташовані державні, в тому числі казенні, підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об`єкти незавершеного будівництва та законсервовані об`єкти, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Як вірно наголосив суд першої інстанції, враховуючи вказівки суду касаційної інстанції, викладені у постанові від 30.01.2019 у даній справі, для правильного вирішення спору щодо законності прийняття відповідачем-1 спірного рішення та, як наслідок, укладення між відповідачами спірного договору оренди землі, є встановлення судами обставин справи щодо форми власності спірної земельної ділянки (державна чи комунальна) з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, її приналежність до земельної ділянки за Державним актом від 01.01.1965, а також встановлення обставин, які пов`язані з чинністю та достовірністю відомостей щодо спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку від 26.07.2013.

Щодо форми власності спірної земельної ділянки судом встановлено таке.

Згідно з нормами статей 181-184, 202-204 Земельного кодексу України, законів України «Про Державний земельний кадастр» та «Про землеустрій» дані державного земельного кадастру - це документальне підтвердження відомостей про правовий режим земель, їх цільове призначення, їх розподіл серед власників землі і землекористувачів за категоріями земель, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, які ґрунтуються на підставі землевпорядної документації.

За даними Держземагентства у Сумській області та Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 26.07.2013 (том 1, а.с. 55), та станом на 01.02.2019 (том 7, а.с. 10) власником земельної ділянки є Сумська міська рада (відповідач-1), форма власності - комунальна та зазначено, що земельна ділянка площею 2,1600 га (кадастровий номер - 5910136600:08:018:0005) відноситься до категорії земель «землі житлової та громадської забудови», цільове призначення « 07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення», вид використання земельної ділянки «під розміщення спортивно-оздоровчим центром».

Колегія суддів зазначає, що доказів скасування у встановленому законом порядку відомостей про реєстрацію права власності на вказану земельну ділянку за Сумською міською радою матеріали справи не містять.

Під час розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи питання, що входять до предмету доказування в межах даної справи, ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.04.2021 у справі №920/1461/13 також було призначено комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, доручення якої проведено Сумському відділенню Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» та на вирішення якої, серед іншого, поставлені такі питання: чи є земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 землею комунальної власності?; чи знаходилась земельна ділянка кадастровий номер 5910136600:08:018:0005 станом на 25.05.2011 року в межах міста Суми (момент прийняття рішення Сумською міською радою №502-МР від 25.05.2011 про надання земельної ділянки в оренду ТОВ «Альфа Група»)?; чи відповідають межі міста Суми станом на 25.05.2011 року в районі розміщення земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:08:018:0005 межам міста Суми, затвердженим Постановою ВРУ від 15.09.2015 року «Про зміну і встановлення меж міста Суми і Сумського району Сумської області»?.

За результатами проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи судовим експертом Таранець В.М. надано висновок експерта №1265/4193-4199 від 30.06.2023 (далі, Висновок; том 10, а.с. 15-45), згідно якого по вказаним питанням зазначено наступне:

По другому питанню проведеним дослідженням, у межах наданих матеріалів (перелік наведено на аркушах 5-8 висновку) встановлено, що станом на дату складання висновку, відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 віднесена до комунальної форми власності.

Характеристики земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, відповідно до даних «Поземельної книги 5910136600080180005 від 07.09.2012» станом на дату проведення дослідження, наступні:

- Кадастровий номер - 5910136600:08:018:0005;

- Адреса - м. Суми, вул. Народна, 56;

- Площа - 2,1600 га;

- Документація із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні, 10.02.2012, ПФ «Геоцентр»;

- Дата державної реєстрації у Державному земельному кадастрі - 07.09.2012;

- Форма власності - комунальна;

- Категорія земель - землі житлової та громадської забудови;

- Цільове призначення - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

По шостому питанню проведеним дослідженням, у межах наданих матеріалів, встановлено, що земельні ділянки у межах контурів лісництв «Сумского лесхоззага», відповідно до даних Акту на право користування землею 01.07.1965, не сформовано та не зареєстровано у Державному земельному кадастрі, а отже не значаться у Державному земельному кадастрі.

По сьомому питанню проведеним дослідженням, у межах наданих матеріалів, встановлено, що згідно даних Генеральних планів м. Суми, станом на 16.10.2002, 19.12.2012, 06.03.2013, даних Державного земельного кадастру, даних КОАТУУ (5910136600:08:018:0005) станом на 25.05.2011 (дата прийняття рішення Сумською міською радою №502-МР від 25.05.2011 про надання земельної ділянки в оренду ТОВ «Альфі Груп») територія земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 знаходилась у межах міста Суми.

По восьмому питанню проведеним дослідженням, у межах наданих матеріалів, встановлено, що межі міста Суми, станом на 25.05.2011 року, в районі розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, графічно відповідають межам міста Суми, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 15.09.2015 року «Про зміну і встановлення меж міста Суми і Сумського району Сумської області».

Відповідно до статті 104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.

Згідно статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до частин 6,7 статті 98 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (прізвище, ім`я, по батькові, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків.

При перевірці й оцінці експертного висновку суд повинен з`ясувати: чи було додержано вимоги законодавства при призначенні та проведенні експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; достатність поданих експертові об`єктів дослідження; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Дослідивши Висновок експерта, колегія суддів встановила, що останній не викликає сумнівів у його правильності, оскільки узгоджується із наявними матеріалами справи та відповідає вимогам статті 98 Господарського процесуального кодексу України і вищенаведеним критеріям.

Отже, наявними у матеріалах справи документами та Висновком судового експерта підтверджується, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 віднесена (у тому числі станом на дату прийняття Радою оспорюваного рішення) до комунальної форми власності.

Посилання скаржника на безпідставність посилання суду на затверджені межі міста Суми після прийняття рішення №502-МР від 25.05.20211 колегією суддів до уваги не приймаються, оскільки, як вбачається зі змісту експертного Висновку, такі висновки зроблені експертом за результатами дослідження даних Генеральних планів м. Суми, станом на 16.10.2002, 19.12.2012, 06.03.2013 та порівнюючи їх з межею міста, затвердженою Постановою Верховної Ради України від 15.09.2015 року «Про зміну і встановлення меж міста Суми і Сумського району Сумської області» й встановлено, що межі міста Суми в районі розташування спірної земельної ділянки не змінювалися. Тобто, оскільки з 2002 до 2015 року межа не змінювалася, експертом і зроблено висновок, що станом на 25.05.2011 територія земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 знаходилась у межах міста Суми.

Таким чином, відповідно до статті 12, пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» Сумська міська рада мала повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, зокрема, щодо передання її в оренду відовідачу-2.

Стосовно посилань позивача в апеляційній скарзі на листи Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради за №06.01-18/7577 від 11.12.2018 (том 6, а.с. 153), за №06.01-18/276 від 14.01.2019 (том 6, а.с. 154) як на підтвердження факту приналежності спірної земельної ділянки до державної форми власності, то колегія суддів, зазначає, що зі змісту таких листів не вбачається, що вони стосуються спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, у них відсутні будь-які відомості про приналежність тих чи інших земельних ділянок до земель державної форми власності. У листі №06.01-18/7577 від 11.12.2018 взагалі йде мова про оподаткування земель позивача лісового призначення (без конкретного зазначення яких).

З огляду на зазначене, ні прокурором, ні позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними у розумінні статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України доказами факту приналежності спірної земельної ділянки до земель державної форми власності.

Щодо питання приналежності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 до земельної ділянки за Державним актом від 01.01.1965 суд зазначає таке.

Так, обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначав, що позивач користується земельною ділянкою площею 28044 га на праві постійного користування на підставі Державного акту від 01.01.1965 на право постійного користування земельною ділянкою, виданим Сумською районною Радою депутатів.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України №449 від 02.04.2002 «Про затвердження форми державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою» встановлено, що раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинним і підлягають заміні у разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб (постанова Верховного Суду України від 26.09.2011 у справі №6-14цс11).

Касаційний господарський суд у складі Верхового Суду, направляючи постановою від 30.01.2019 дану справу на новий розгляд, вказав, що апеляційний господарський суд (при попередньому розгляді справи) дійшов вірного висновку про те, що Державний акт від 01.01.1965, долучений до матеріалів справи, є належним доказом користування позивачем земельною ділянкою площею 28044 га, водночас, наголосив, що судами не встановлено, чи входить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 площею 2,1600 га до складу земельної ділянки площею 28044 га, яка відповідно до Державного акту від 01.01.1965 надана позивачу.

При цьому, суд касаційної інстанції наголосив, що для встановлення обставин входження до складу земельної ділянки площею 28044 га, користувачем якої є позивач за актом від 01.01.1965, спірної земельної ділянки площею 2,1600 га з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, мають бути застосовані спеціальні знання спеціаліста або експерта з питань землеустрою та землевпорядкування.

За результатами проведеної у даній справі вже згаданої судової експертизи при дослідженні поставленого на вирішення експерта питання: 1. Чи перетинаються (накладаються) межі земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 з межами земельних ділянок, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Сумське лісове господарство» згідно Державного акту від 01.01.1965 (у якому місці та у якому розмірі)?», експертом було встановлено, що на дослідження був наданий акт на право користування землею не від 01.01.1965 року, а від 01.07.1965 року, за яким і проводилось порівняння експертом.

Як зазначено в оскаржуваному судовому рішенні, представник позивача з цього приводу пояснив, що дійсно акт був датований 01.07.1965, а помилково у матеріалах позову, заявах по суті було посилання на акт від 01.01.1965, якого взагалі не існує.

Так, як вбачається із Висновку, експертом було проведено графічне співставлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, відповідно до даних ДЗК та меж земельних ділянок, що знаходяться у постійному користуванні ДП «Сумське лісове господарство», відповідно до даних Акту на право користування землею від 01.07.1965, за результатами якого встановлено наступне.

Межі земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, площа 2,16 га, відповідно до даних ДЗК, повністю розташовані у межах контуру ур. Сосняк «Сумского лесхоззага», відповідно до даних Акту на право користування землею від 01.07.1965.

Визначити розмір перетину чи накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, площа 2,16 га, відповідно до даних ДЗК та меж земельної ділянки ур. Сосняк «Сумского лесхоззага», відповідно до даних Акту на право користування землею від 01.07.1965, площа 222,0 га, не видається за можливе, у зв`язку з тим, що відповідно до даних «Решения исполкома Сумского райсовета депутатов трудящихся №25 от 29.01.1965 «О выдаче акта на право пользования землей Сумскому лесхоззагу» значиться, що в межах планів «Сумского лесхоззага» маються землі стороннього користування в т.ч. піонерських таборів - 6 га. Місця та площі територій таборів в «Акті на право користування землею від 01.07.1965» не вказано.

Також, відповідно до даних «Експлікації земель» «Акту на право користування землею від 01.07.1965» значиться, що «Сумскому лесхоззагу», станом на 01.07.1965 рік, не передавались землі під громадськими будівлями, дворами та вулицями.

Відповідно до даних «Довідки Фонду державного майна України, Регіональне відділення по Сумській області, №09/61 від 02.04.1998, про статутний фонд ВАТ «Сумсільмаш» значиться, що будівлі та споруди п/т «Олімпієць»: спальний корпус, адміністративний корпус, їдальня, підвал, комора, огорожа, введені в експлуатацію в 1961 році.

Відповідно до даних «Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП «Сумське лісове господарство» Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства, Київська лісовпорядна експедиція, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання, Ірпінь-2008, інв. №60, прим. №1» значиться, що земельна ділянка площею 2,16 га під д/т «Олімпієць» надана у тимчасове довгострокове користування (3-25 років) відповідно до розпорядження/постанови РМ УРСР №716-р від 19.05.1962 р. При цьому, розпорядження/постанова РМ УРСР №716-р від 19.05.1962 р. на дослідження не надано та у матеріалах справи відсутні.

Отже, під час проведення дослідження експерт не підтвердив доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка, на якій розташовані будівлі та споруди п/т «Олімпієць», охоплюється Актом про право постійного користування позивача, а земельні ділянки позивача та відповідача накладаються одна на одну.

При цьому, як вбачається зі змісту експертного Висновку, земельна ділянка площею 2,16 га під д/т «Олімпієць» передана у тимчасове довгострокове користування ще 19.05.1962, тобто на момент оформлення Акту постійного користування від 01.07.1965 вже знаходилась у довгостроковому користуванні.

Стосовно доводів апеляційної скарги позивача про те, що на сторінці 22 (абзац 4) Висновку зазначено, що «Межі земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, площа 2,16 га, відповідно до даних ДЗК, повністю розташовані у межах контуру ур. Сосняк «Сумского лесхоззага», відповідно до даних Акту на право користування землею від 01.07.1965.» і таке твердження, на переконання скаржника, свідчить про наявність у нього порушеного права на користування земельною ділянкою, зазначеною в акті від 01.07.1965, зі сторони відповідача-2, суд зазначає наступне.

По-перше, даному висновку, як вбачається з його змісту, передувало відповідне застереження експерта про те, що на дослідження не надано та у матеріалах справи відсутній каталог координат поворотних точок межі ур.Сосняк, зазначений в Акті на право постійного користування землею від 01.07.1965. Тому експертом проведено оцифрування (переведення інформації в цифрову форму) даних поворотних точок межі ур. Сосняк, зазначеного в Акті на право постійного користування землею від 01.07.1965. Точність оцифрування склала +- 15м, й подальше дослідження носить ймовірний характер і використовується лише для більш чіткої графічної візуалізації меж земельних ділянок, виділів, кварталів.

По-друге, у послідуючих висновках експерта вказано, як уже зазначалося, про те, що в межах планів «Сумского лесхоззага» маються землі стороннього користування в т.ч. піонерських таборів - 6 га, місця та площі яких в Акті на право користування землею від 01.07.1965 не вказано.

Таким чином, за відсутності доказів протилежного, позивачем на доведено наявності його порушеного права на постійне користування земельною ділянкою згідно акту від 01.07.1965 зі сторони відповідача-2, оскільки матеріалами справи не підтверджується, а позивачем не доведено приналежності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 до земельної ділянки, користувачем якої за Державним актом від 01.01.1965 він є.

За таких обставин питання визначення цільового призначення спірної земельної ділянки та її категорії з визначенням підставності її надання в орендне користування як ділянки лісового фонду судом не досліджуються, що відповідає вказівкам Верховного Суду, наведеним у постанові від 30.01.2019 у даній справі.

Предметом позову прокурора в інтересах позивача в даній справі є позовні вимоги про визнання незаконним і скасування рішення відповідача-1 №502-МР від 25.05.2011 «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою»; визнання недійсним та розірвання договору оренди від 13.07.2012 про надання відповідачу-2 в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 5910136600:08:018:0005) площею 2,16 га, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Нагорна; визнання відсутності у відповідача-2 права користування земельною ділянкою згідно договору оренди від 13.07.2012; зобов`язання відповідача-2 повернути позивачу земельну ділянку площею 2,16 га.

Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини 1 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського процесуального кодексу України юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання порушенням.

Отже, з позовом може звертатися особа за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів. При цьому, звертаючись до суду з позовом, позивач повинен визначити позовні вимоги таким чином, щоб у разі їх задоволення судом відбувся захист, визнання та поновлення його прав і охоронюваних законом інтересів.

З урахуванням наведених законодавчих норм, завданням суду при здійсненні правосуддя є забезпечення, зокрема, захисту прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави. Разом із цим, вирішуючи спір, суд має перевірити наявність в особи, яка звертається з позовом, порушеного права чи охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано цей позов, з`ясувати, у чому полягає порушення цих прав та інтересів. При цьому відсутність факту порушення права особи є підставою для відмови в позові, оскільки саме порушене (оспорюване) право та інтерес підлягають захисту (правова позиція викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №911/1330/17).

Положеннями частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідно до частини 1 статті 21 Цивільного кодексу України правовий акт органу державної влади, органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визначається судом незаконним та скасовується.

Захист права постійного користування, оренди здійснюється нарівні із захистом права власності на земельну ділянку відповідно до закону.

Прокурором у даній справі пред`явлено позов з метою захисту постійного права користування позивача земельною ділянкою згідно Акту від 01.07.1965.

Однак, як встановлено судом, таке право позивача зі сторони відповідача-2 не порушене, а Сумська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, розташованої у межах міста Суми, була уповноваженим органом на прийняття рішення №3502-МР від 25.05.2011.

Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на виконання рішення Сумської міської ради №502-МР від 25.05.2011 було укладено договір оренди спірної земельної ділянки від 13.07.2012, недійсність якого також є предметом даної справи та строк дії якого, до того ж, уже закінчився, що сторонами не заперечується.

У свою чергу вимога про визнання недійсним рішення органу місцевого самоврядування, яке виконано на час звернення з позовом до суду шляхом укладення відповідного договору оренди за таких обставин у будь-якому випадку є неефективним способом захисту прав особи. Зазначене рішення вичерпало свою дію виконанням, а можливість його скасування не дозволить позивачу ефективно відновити володіння відповідною земельною ділянкою (подібних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в постановах від 21 серпня 2019 року у справі №911/3681/17 (провадження № 12-97гс19, пункт 39) та від 11 лютого 2020 року у справі № 922/614/19 (провадження № 12-157гс19), від 28 вересня 2022 року у справі № 483/448/20 (провадження №14-206цс21).

Враховуючи вказане, суд не вбачає підстав для задоволення позову про визнання незаконним і скасування рішення Сумської міської ради №502-МР від 25.05.2011.

Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди від 13.07.2012.

Як уже зазначалося, 13.07.2012 на підставі рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 №502-МР «Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою», між Сумською міською радою та ТОВ «Альфа-Група» було укладено договір оренди земельної ділянки, загальною площею 2,16 га, яка знаходиться за адресою: місто Суми, вулиця Народна.

Відповідно до частини 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно із частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Положеннями частини 2 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Частиною 4 статті 4 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

З огляду на зазначену норму прокурор вважає, що у зв`язку із тим, що спірна земельна ділянка, яка не перебувала у комунальній власності, передана в оренду Сумською міською радою без належних повноважень, договір підлягає визнанню недійсним.

Однак, судом встановлено, що Сумська міська рада, як власник спірної земельної ділянки, розташованої у межах міста Суми, була уповноваженим органом на прийняття рішення №3502-МР від 25.05.2011 й, відповідно, мала право передати договір в оренду відповідачу-2.

Поруч із цим у контексті заявленої вимоги про визнання недійсним договору оренди слід також враховувати наступне.

Відповідно до частини 2 статті 120 Земельного кодексу України (у редакції, чинній станом на 02.02.2011) якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користування, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельної ділянкою, на якій вони розміщені на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі статтею 377 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній станом на 02.02.2011) до особи, яка набула право власності на житловий будинок (крім багатоквартирного), будівлю або споруду переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника (землекористувача). Розмір та кадастровий номер земельної ділянки, право на яку переходить у зв`язку з переходом права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, є істотними умовами договору, який передбачає набуття права власності на ці об`єкти (крім багатоквартирних будинків).

Як вірно встановлено судом першої інстанції, у зв`язку з придбанням відповідачем-2 у підприємця Сасіна В.Ф. за договором купівлі-продажу від 02.02.2011 (том 1, а.с. 99-100) нежилих приміщень спортивно-оздоровчого табору «Олімпієць», розташованих за адресою м. Суми, лісний масив «Баранівка» на земельній ділянці площею 2,16 га на території Сумської міської ради (кадастровий номер 5910136600:08:018:0005), у відповідності з вимогами статей 12, 120 Земельного кодексу України та статті 377 Цивільного кодексу України та згідно рішення Сумської міської ради від 25.05.2011 №502-МР до відповідача-2 від підприємця Сасіна В.Ф. перейшло набуте останнім за правомірним (стаття 204 ЦК України) договором оренди земельної ділянки від 30.08.2006 із Сумською міською радою, право користування вищезгаданою земельною ділянкою, на якій це майно розміщене.

Правомірність набуття у власність відповідачем-2 нерухомого майна на спірній земельній ділянці учасниками справи не оспорюється.

При цьому, земельна ділянка, на якій розміщене це майно вже була об`єктом оренди за договором від 30.08.2006, який укладався відповідачем-1 з попереднім власником нерухомого майна Сасіним В.Ф .

У зв`язку з наведеним слід враховувати наступне.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 суд постановив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Із наведеного слідує висновок про те, що, по-перше, особа, яка набула право власності на нерухоме майно та до якої в силу статті 120 Земельного кодексу України перейшло право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, а також, якій відповідним рішенням надано в оренду земельну ділянку, має правомірні очікування щодо набуття права володіння та користування майном (право оренди) ще до укладення відповідного договору оренди на виконання даного рішення, по-друге, після укладення відповідного договору оренди у особи виникає право мирно володіти майном, яким є майнові права (право оренди) протягом певного строку. При цьому, право власності на майно у вигляді як правомірних очікувань, так і майнового права (права оренди), є об`єктом правового захисту згідно зі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та національного законодавства України.

У спірному випадку, знаючи про існування договору оренди спірної земельної ділянки від 30.08.2006 між підприємцем Сасіним В.Ф. та Сумською міською радою, ні прокурор, ні позивач не оспорювали ні згаданого договору оренди земельної ділянки, ні рішення Сумської міської ради від 12.07.2006 року №114-МР про її надання в оренду підприємцю Сасіну В.Ф., яке було зазначене в підписаному позивачем акті про погодження (встановлення), закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 06.08.2006 року.

Відповідач-2, у свою чергу, який набув право власності на нежитлові приміщення, розміщені на земельній ділянці, що перебувала в оренді підприємця Сасіна В.Ф., мав правомірні (більш того за умови наявності відповідного рішення органу публічної влади щодо припинення права користування попереднього власника об`єкта нерухомості та передання йому такого права) очікування на право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача, які підлягають захисту відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод з огляду на вищевикладені обставини.

Тому, з огляду на встановлені у справі обставини, позов у частині визнання недійсним договору оренди від 13.07.2012 задоволенню також не підлягає.

Прокурор у позові також просив суд розірвати Договір оренди, що неможливо одночасно із вимогою про визнання такого Договору недійсним, адже такі вимоги є альтернативними. Більш того, наразі строк дії оспорюваного Договору вже закінчився.

Позовні вимоги прокурора щодо визнання відсутності у відповідача-2 права користування земельною ділянкою з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, площею 2,16 га, розташованою в м. Суми по вул. Народній, згідно договору оренди від 13.07.2012, та про зобов`язання відповідача-2 повернути спірну земельну ділянку позивачеві задоволенню не підлягають, оскільки є похідними від вимог про визнання незаконним та скасування рішення Ради та про визнання недійсним Договору оренди, підстав для задоволення яких судом не встановлено.

З огляду на вищевикладене, позовні вимоги прокурора в інтересах держави в особі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» у даній справі є недоведеними, необґрунтованими і такими, що не підтверджуються матеріалами справи, у зв`язку з чим задоволенню не підлягають, висновки суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Щодо клопотання відповідача-2 про застосування строку позовної давності, то суд першої інстанції вірно вказав, що перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. Якщо таке право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстави його необґрунтованості.

Оскільки у даному випадку судом встановлена необґрунтованість заявлених позовних вимог, то заява про застосування строку позовної давності судом не розглядається.

Відмова в задоволенні позову у зв`язку з відсутністю порушеного права не потребує зазначення у рішенні суду висновку щодо вирішення питання спливу позовної давності як додаткової підстави для відмови в задоволенні позову.

Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.12.2019 №522/1029/18.

Стосовно заперечень скаржника проти покладення на нього витрат за проведення у даній справі судової експертизи, оскільки відповідно до ухвали про зупинення провадження у справі від 28.04.2021 витрати по проведенню експертизи було покладено 50% на позивача та 50% на другого відповідача, колегія суддів зазначає, що після закінчення розгляду справи витрати, пов`язані з проведенням експертизи, підлягають розподілу господарським судом на загальних підставах, визначених статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, а тому, оскільки у задоволенні позову було відмовлено, суд правомірно поклав такі судові витрати на позивача в повному обсязі.

Усі інші доводи та міркування учасників справи, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги, однак не спростовують вищенаведених висновків суду.

При цьому судом враховано, що Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення ЄСПЛ у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, пункт 29; рішення ЄСПЛ у справі «Серявін проти України» від 10 травня 2011 року, пункт 58).

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості, що скаржником зроблено не було.

Доводи апеляційної скарги позивача не приймаються колегією суддів до уваги, оскільки не спростовують висновків суду першої інстанції. Скаржником не надано суду доказів, які б свідчили про обґрунтованість позовних вимог, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для зміни чи скасування рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Порушень норм процесуального права, які могли бути підставою для скасування або зміни оскарженого рішення у відповідності до норм статті 277 Господарського процесуального кодексу України, судом апеляційної інстанції не виявлено.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі обґрунтованим та таким, що відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Апеляційна скарга Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» на рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі №920/1461/13 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі №920/1461/13 залишити без змін.

Судовий збір за подання апеляційної скарги покласти на Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» в особі Філії «Сумське лісове господарство» Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Матеріали справи №920/1461/13 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2024 після виходу з членів колегії суддів з відпусток.

Головуючий суддя Ю.Б. Михальська

Судді Г.П. Коробенко

А.І. Тищенко