Постанова

від 22.10.2024 по справі 920/1461/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 жовтня 2024 року

м. Київ

cправа № 920/1461/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Мачульський Г. М.,

за участю секретаря судового засідання - Прокопенко О. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Сумське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

на рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 (головуючий суддя Резніченко О. Ю., судді Вдовенко Д. В., Яковенко В. В.)

і постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 (головуючий суддя Михальська Ю. Б., судді Коробенко Г. П., Тищенко А. І.)

у справі № 920/1461/13

за позовом Окружної прокуратури міста Суми в інтересах держави в особі Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Сумське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"

до 1) Сумської міської ради і 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Група",

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру у Сумській області,

про скасування рішення, визнання недійсним та розірвання договору оренди, визнання відсутності права і зобов`язання повернути земельну ділянку,

(у судовому засіданні взяли участь: прокурор - Шапка І. М., представник позивача - Черненко Д. О., представник відповідача-2 - Афанасьєва І. М.)

СУТЬ СПОРУ

1. Прокурор звернувся до міської ради і товариства, посилаючись на те, що рада незаконно з перевищенням повноважень передала в оренду товариству земельну ділянку лісогосподарського призначення державної форми власності, яка належить на праві постійного користування позивачеві.

2. Справа розглядалася неодноразово. Під час останнього нового розгляду справи, суди в задоволенні позовних вимог відмовили, вказавши, що прокурор і позивач не довели тих обставин, на які вони посилалися в обґрунтування своїх вимог. Окрім того, наголосили, що товариство користується спірною земельною ділянкою, на якій розташоване його нерухоме майно, на правах попереднього землекористувача, що в цій справі не оспорюється.

3. Не погодившись із вказаними судовими рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою.

4. За результатом розгляду касаційної скарги позивача, Верховний Суд не вбачає підстав для зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій, про що детально викладено нижче у цій постанові.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Узагальнений зміст і підстави позовних вимог

5. У липні 2013 року Сумський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Сумської області в інтересах держави в особі Державного підприємства "Сумське лісове господарство" (далі - позивач, ДП "Сумське лісове господарство") з позовом до Сумської міської ради (далі - відповідач-1, Рада) і Товариства з обмеженою відповідальністю "Альфа-Група" (далі - відповідач-2, ТОВ "Альфа-Група") про:

1) визнання незаконним і скасування рішення відповідача-1 від 25.05.2011 №502-МР "Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою";

2) визнання недійсним та розірвання договору оренди від 13.07.2012 про надання відповідачу-2 в оренду земельної ділянки (кадастровий номер 5910136600:08:018:0005) площею 2,16 га, яка знаходиться за адресою: м. Суми, вул. Нагорна;

3) визнання відсутності у відповідача-2 права користування земельною ділянкою згідно з договором оренди від 13.07.2012;

4) зобов`язання відповідача-2 повернути позивачу земельну ділянку площею 2,16 га.

6. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач користується земельною ділянкою площею 28044 га на праві постійного користування на підставі Державного акта від 01.01.1965 на право постійного користування земельною ділянкою, виданим Сумською районною Радою депутатів, і звернень щодо добровільної відмови від права постійного користування цією ділянкою від позивача не надходило. Відповідачем-1, натомість, передано в оренду відповідачу-2 земельну ділянку площею 2,16 га на підставі рішення №502-МР від 25.05.2011, яке не відповідає вимогам чинного законодавства та з перевищенням наданих повноважень щодо розпорядження лісовими земельними ділянками, вилучення яких проведено без згоди постійного землекористувача, яким є позивач.

7. Прокурор зазначає, що оскільки спірна земельна ділянка відноситься до лісогосподарських земель, тому вказане вище рішення прийнято з порушенням приписів статей 122, 149 Земельного кодексу України (далі - ЗК України), статей 27, 46, 57 Лісового кодексу України (далі - ЛК України) та розпорядження Кабінету Міністрів України від 10.04.2008 №610-р (далі - розпорядження від 10.04.2008 №610-р), оскільки компетентним органом, який наділений повноваженнями розпоряджатися земельними ділянками, які відносяться до категорії лісів, у тому числі приймати рішення про поновлення договорів оренди таких земельних ділянок, є Кабінет Міністрів України, тоді як міська рада відповідними повноваженнями не наділена.

8. Відповідач-1, у свою чергу, проти позову заперечував, наголошуючи на тому, що Рада має право розпоряджатися земельними ділянками на території міста Суми, що підтверджується містобудівною документацією "Генеральний план м. Суми". Спірна земельна ділянка не використовується для потреб лісового господарства, а тому не є земельною ділянкою лісогосподарського призначення. Згадана земельна ділянка віднесена до категорії земель рекреаційного призначення, на яких знаходиться спортивно-оздоровчий табір "Олімпієць". Позивач є лише суміжним землекористувачем.

9. Відповідач-2 також заперечував проти позову, наголошуючи, що позивачем та прокурором не надано доказів на підтвердження факту державної власності щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005; надаючи спірну земельну ділянку в оренду, Рада діяла у відповідності до своїх повноважень, передбачених ЗК України, отже спірний договір оренди не може вважатися недійсним, а рішення Ради таким, що підлягає скасуванню; відповідач-2 є власником нерухомого майна, що збудоване та введене в експлуатацію до дати видачі Державного акта про право постійного користування, на який посилається позивач та прокурор.

Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень

10. Справа розглядалася неодноразово. Під час останнього нового розгляду справи, рішенням Господарського суду Сумської області від 13.12.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024, у задоволенні позову відмовлено.

11. Судові рішення щодо позовних вимог про визнання незаконним і скасування рішення Ради від 25.05.2011 №502-МР, мотивовані у тому числі посиланням на висновок експерта №1265/4193-4199, наданий за результатами проведення у справі комплексної земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою, у якій встановлено, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 віднесена до комунальної форми власності. Водночас, згідно з експертним висновком встановити розмір перетину чи накладення спірної земельної ділянки із земельною ділянкою відповідно до даних Державного акта на право користування землею позивачем від 01.07.1965 не видалося можливим, у зв`язку із тим, що в межах планів "Сумского лесххоззага" маються землі стороннього користування, в тому числі піонерських таборів 6 га, місця та площі розташування яких у акті не вказано.

12. Звідси суди дійшли висновку, що відповідно до статті 12, пункту 12 розділу Х Перехідних положень Земельного кодексу України, пункту 34 частини 1 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" Рада мала повноваження щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, зокрема, щодо передання її в оренду відовідачу-2.

13. Щодо вимоги про визнання недійсним договору оренди від 13.07.2012 суди зазначили, що право користування спірною земельною ділянкою перейшло до відповідача у зв`язку з придбанням відповідачем-2 у підприємця Сасіна В. Ф. за договором купівлі-продажу від 02.02.2011 будівель та споруд дитячого оздоровчого табору (спортивно-оздоровчого центру "Олімпієць"), розташованих на землях рекреаційного призначення (земельній ділянці площею 2,16 га по АДРЕСА_1 , кадастровий номер 5910136600:08:018:0005), та згідно з нормами статей 120 ЗК України та 377 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та рішення Ради від 25.05.2011 № 502-МР. При цьому, правомірність набуття у власність відповідачем-2 нерухомого майна на спірній земельній ділянці учасниками справи не оспорюється, тобто до відповідача-2 в силу закону з моменту набуття права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення спортивно-оздоровчого табору "Олімпієць") за договором від 02.02.2011 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій це майно розміщене. Земельна ділянка ж, на якій розміщене це майно, вже була об`єктом оренди за договором від 30.08.2006, який укладався відповідачем-1 з попереднім власником нерухомого майна.

14. З огляду на встановлені у справі обставини, те, що спірна земельна ділянка належить до комунальної форми власності, суди дійшли висновку, що прокурор не довів підстав, за яких може бути виправдано втручання у майнове право відповідача-2 на оренду землі, оскільки таке втручання є непропорційним тому заходу, якого вимагає прокурор, а позов у частині визнання недійсним договору оренди від 13.07.2012 задоволенню не підлягає.

15. Щодо вимоги про визнання відсутності у ТОВ "Альфа-Група" права користування спірною земельною ділянкою, суди відмовили в її задоволенні, оскільки така є неефективним способом захисту прав та інтересів, так як не забезпечує їх реального захисту, є нічим іншим яка правовим наслідком визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 12.07.2012.

16. Щодо вимоги про зобов`язання відповідача-2 повернути спірну земельну ділянку позивачу, то ця вимога є похідною від вищезазначених вимог, у зв`язку з чим суди також відмовили в її задоволенні.

Касаційна скарга

17. Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати, прийняти нове рішення про задоволення позовних вимог.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи касаційної скарги

18. У касаційній скарзі позивач наполягає, що спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення відноситься до державної форми власності, в свою чергу вказує на те, що суди не встановили, на підставі якого саме документу земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 віднесена до комунальної форми власності.

19. Вказує на те, що в цій справі фактично спір полягає у незаконному (не у відповідності до статті 20 ЗК України (в редакції від 07.05.2011), без відповідного рішення) зміні категорії земель, що призвело в свою чергу до зміни власності з державної на комунальну, вибуття з користування ДП "Сумське лісове господарство" земель лісогосподарського призначення та укладання незаконної угоди (договору оренди від 13.07.2012).

20. Наголошує на тому, що висновок Верховного Суду щодо застосування норми права, а саме статті 20 ЗК України щодо зміни категорії земель (цільового призначення) без ухвалення органом державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідного рішення і як наслідок вибуття з користування земельних ділянок у належних користувачів - відсутній.

Відзив

21. ТОВ "Альфа-Група" подало відзив на касаційну скаргу в якому не погоджується з її доводами, вважає її безпідставною і необґрунтованою. Вказує на те, що судові рішення у справі ухвалені з правильним застосуванням норм матеріального права, дотриманням норм процесуального права, повним та всебічним дослідженням наявних в матеріалах справи доказів з наданням оцінки всім доводам та запереченням сторін. Просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Стислий виклад обставин справи, установлених судами попередніх інстанцій

22. 02.02.2011 між Сасіним Віталієм Федоровичем (продавець) і ТОВ "Альфа-Група" (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежилих приміщень, відповідно до умов якого продавець зобов`язується передати у власність покупцю нежилі приміщення спортивно-оздоровчого табору "Олімпієць", що знаходиться за адресою: місто Суми, лісний масив "Баранівка", розташовані на орендованій земельній ділянці, загальною площею 2,1600 га, на території Ради.

23. Рішенням Ради від 25.05.2011 №502-МР "Про припинення та перехід права користування земельною ділянкою" (далі - рішення від 25.05.2011 №502-МР) припинено право користування земельною ділянкою підприємцю Сасіну Віталію Федоровичу та дію договору оренди землі. Надано земельну ділянку по АДРЕСА_1, загальною площею 2,1600 га ТОВ "Альфа-Група".

24. 13.07.2012 між Радою і ТОВ "Альфа-Група" укладено договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого позивач надав, а відповідач-2 прийняв в оренду земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер - 5910136600:08:018:0005, площею 2,1600 га, нормативна грошова оцінка земельної ділянки на момент укладення договору становить 1 763 856,00 грн.

25. Згідно з пунктом 2.2 договору оренди його укладено терміном до 25.05.2016.

26. 01.07.2013 державним інспектором сільського господарства в Сумській області проведено позапланову перевірку з питання дотримання вимог земельного законодавства, в результаті якої встановлено, що Рада передала в оренду ТОВ "Альфа-Група" земельну ділянку площею 2,16 га на підставі рішення, яке не відповідає вимогам чинного законодавства та з перевищенням наданих повноважень щодо розпорядження лісовими земельними ділянками, вилучення яких проведено без згоди постійного землекористувача ДП "Сумське лісове господарство", що підтверджується актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 01.07.2013 №107.

27. Також суди дослідили, що за даними Держземагентства у Сумській області та витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку станом на 26.07.2013, та станом на 01.02.2019 власником земельної ділянки є Рада (відповідач-1), форма власності - комунальна та зазначено, що земельна ділянка площею 2,1600 га (кадастровий номер - 5910136600:08:018:0005) відноситься до категорії земель "землі житлової та громадської забудови", цільове призначення "07.01 Для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення", вид використання земельної ділянки "під розміщення спортивно-оздоровчим центром".

28. Під час розгляду справи судом першої інстанції, враховуючи питання, що входять до предмету доказування в межах розгляду справи, ухвалою Господарського суду Сумської області від 28.04.2021 призначено комплексну судову земельно-технічну експертизу та експертизу з питань землеустрою, проведення якої доручено Сумському відділенню Національного наукового центру "Інституту судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса" та на вирішення якої, серед іншого, поставлені такі питання: чи є земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 землею комунальної власності?; чи знаходилась земельна ділянка кадастровий номер 5910136600:08:018:0005 станом на 25.05.2011 в межах міста Суми (момент прийняття рішення Радою від 25.05.2011 №502-МР)?; чи відповідають межі міста Суми станом на 25.05.2011 в районі розміщення земельної ділянки кадастровий номер 5910136600:08:018:0005 межам міста Суми, затвердженим Постановою ВРУ від 15.09.2015 "Про зміну і встановлення меж міста Суми і Сумського району Сумської області"?

29. За результатами проведеної у справі судової земельно-технічної експертизи судовим експертом Таранець В. М. надано висновок експерта від 30.06.2023 №1265/4193-4199 (далі - висновок), згідно з яким по вказаним питанням зазначено наступне:

- по другому питанню проведеним дослідженням, у межах наданих матеріалів (перелік наведено на аркушах 5-8 висновку) встановлено, що станом на дату складання висновку, відповідно до даних Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 віднесена до комунальної форми власності; характеристики земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, відповідно до даних "Поземельної книги 5910136600080180005 від 07.09.2012" станом на дату проведення дослідження, наступні: кадастровий номер - 5910136600:08:018:0005; адреса - АДРЕСА_1; площа - 2,1600 га; документація із землеустрою, на підставі якої здійснена державна реєстрація земельної ділянки - Технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку, в тому числі при поділі чи об`єднанні, 10.02.2012, ПФ "Геоцентр"; дата державної реєстрації у Державному земельному кадастрі - 07.09.2012; форма власності - комунальна; категорія земель - землі житлової та громадської забудови; цільове призначення - 07.01 для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення.

- по шостому питанню проведеним дослідженням, у межах наданих матеріалів, встановлено, що земельні ділянки у межах контурів лісництва "Сумского лесхоззага", відповідно до даних акта на право користування землею 01.07.1965, не сформовано та не зареєстровано у Державному земельному кадастрі, а отже не значаться у Державному земельному кадастрі;

- по сьомому питанню проведеним дослідженням, у межах наданих матеріалів, встановлено, що згідно з даними Генеральних планів м. Суми, станом на 16.10.2002, 19.12.2012, 06.03.2013, даних Державного земельного кадастру, даних КОАТУУ (5910136600:08:018:0005) станом на 25.05.2011 (дата прийняття рішення від 25.05.2011 №502-МР) територія земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 знаходилась у межах міста Суми;

- по восьмому питанню проведеним дослідженням, у межах наданих матеріалів, встановлено, що межі міста Суми, станом на 25.05.2011, в районі розміщення земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, графічно відповідають межам міста Суми, затвердженим Постановою Верховної Ради України від 15.09.2015 "Про зміну і встановлення меж міста Суми і Сумського району Сумської області".

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів скаржника і висновків судів попередніх інстанцій

30. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

31. Причиною виникнення цього спору стала незаконна, за доводами прокурора, передача відповідачем-1 відповідачеві-2 спірної земельної ділянки в оренду, з перевищенням наданих повноважень щодо розпорядження лісовими земельними ділянками, вилучення яких проведено без згоди постійного землекористувача, яким є позивач.

32. У постанові Верховного Суду від 30.01.2019 у цій справі, ухваленій під час попереднього нового розгляду справи зазначено, зокрема, таке:

"23. Отже, предметом доказування в цій справі є питання встановлення форми власності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 (державна чи комунальна), а також, в залежності від встановленого, обставини наявності правових підстав для визнання незаконним та скасування рішення міської ради №502-МР від 25.05.2011 і, в зв`язку з цим, підстави для визнання недійсним та розірвання договору оренди земельної ділянки від 13.07.2012, визнання відсутності у Відповідача-2 права користування земельною ділянкою (кадастровий номер земельної ділянки - 5910136600:08:018:0005) та зобов`язання повернути її Позивачу.

26. Так, направляючи на новий розгляд справу, Вищий господарський суд України в постанові від 15.10.2014 вказав, що, зокрема, слід дослідити чи є спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 земельною ділянкою, яка відповідно до Державного акту від 01.01.1965 надана Позивачу, оскільки кадастровий номер земельної ділянки - це індивідуальний цифровий код (номер) земельної ділянки, що не повторюється на всій території України, присвоюється земельній ділянці під час проведення її Державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування такої ділянки.

30. Проте, судами не виконано вказаних вище вимог Вищого господарського суду України та не встановлено, чи входить спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 площею 2,1600 га до складу земельної ділянки площею 28044 га, яка відповідно до Державного акту від 01.01.1965 надана Позивачу.

36. Колегія суддів вважає, що для правильного вирішення спору щодо законності прийняття Відповідачем-1 спірного рішення та, як наслідок, укладення між Відповідачами спірного договору оренди землі, є встановлення судами обставин справи щодо форми власності спірної земельної ділянки (державна чи комунальна) з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, її приналежність до земельної ділянки за Державним актом від 01.01.1965, а також встановлення обставин, які пов`язані з чинністю та достовірністю відомостей щодо спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку від 26.07.2013.

41. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що спірна земельна ділянка відповідно до матеріалів лісовпорядкування Сумського лісництва Позивача, проведеними Київською лісовпорядною експедицією у 2007 році, планшетів лісовпорядкування 1976, 1986, 1995, 2007 років, а також пояснень ГУ Держгеокадастру у Сумській області, входить до складу земельної ділянки площею 28044 га, користувачем якої є Позивач за актом від 01.01.1965, і лише під час надання її частини площею 2,1600 га в оренду Відповідачу-2 було присвоєно кадастровий номер 5910136600:08:018:0005. Проте суд, надаючи оцінку цим доказам, не врахував, що для встановлення таких обставин та надання таких висновків, мають бути застосовані спеціальні знання спеціаліста або експерта з питань землеустрою та землевпорядкування, оскільки дослідження та встановлення точних даних стосовно розміщення саме спірної ділянки відносно ділянки за Державним актом від 01.01.1965 в даному спорі виходить за рамки правової оцінки і потребує спеціальних знань.

44. Разом з тим, необхідно мати на увазі, що правомірність набуття у власність Відповідачем-2 нерухомого майна на спірній земельній ділянці учасниками справи не оспорюється, тобто до Відповідача-2 в силу закону з моменту набуття права власності на нерухоме майно (нежитлові приміщення спортивно-оздоровчого табору "Олімпієць") за договором від 02.02.2011 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій це майно розміщене.

44.1. Згідно з частиною 2 статті 120 ЗК України якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об`єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

44.2. При цьому, земельна ділянка, на якій розміщене це майно вже була об`єктом оренди за договором від 30.08.2006, який укладався Відповідачем-1 з попереднім власником нерухомого майна".

33. Під час останнього нового розгляду справи, на виконання вказівок Верховного Суду, враховуючи положення статей 236, 316 ГПК України, суди попередніх інстанцій, надавши оцінку наявним в матеріалах справи доказам, а також висновку експерта, в їх сукупності, зокрема встановили, що:

- наявними в матеріалах справи документами та висновком судового експерта підтверджується, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 віднесена (у тому числі станом на дату прийняття Радою оспорюваного рішення) до комунальної форми власності;

- ні прокурор, ні позивач не довели на підставі належних, допустимих, достовірних та вірогідних у розумінні статей 76-79 ГПК України доказів факт приналежності спірної земельної ділянки до земель державної форми власності;

- як вбачається із висновку, експертом проведено графічне співставлення меж земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, відповідно до даних ДЗК та меж земельних ділянок, що знаходяться у постійному користуванні ДП "Сумське лісове господарство", відповідно до даних Державного акта на право користування землею від 01.07.1965, за результатами якого встановлено наступне: (1) межі земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, площа 2,16 га, відповідно до даних ДЗК, повністю розташовані у межах контуру ур. Сосняк "Сумского лесхоззага", відповідно до даних Державного акта на право користування землею від 01.07.1965; (2) висновку експерта, як вбачається з його змісту, передувало відповідне застереження експерта про те, що на дослідження не надано та у матеріалах справи відсутній каталог координат поворотних точок межі ур. Сосняк, зазначеного в Державному акті на право постійного користування землею від 01.07.1965. Тому експертом проведено оцифрування (переведення інформації в цифрову форму) даних поворотних точок межі ур. Сосняк, зазначеного в Державному акті. Точність оцифрування склала +- 15м, й подальше дослідження носить ймовірний характер і використовується лише для більш чіткої графічної візуалізації меж земельних ділянок, виділів, кварталів; (3) визначити розмір перетину чи накладання меж земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, площа 2,16 га, відповідно до даних ДЗК та меж земельної ділянки ур. Сосняк "Сумского лесхоззага", відповідно до даних Державного акта на право користування землею від 01.07.1965, площа 222,0 га, не видається за можливе, у зв`язку з тим, що відповідно до наданих даних в межах планів "Сумского лесхоззага" наявні землі стороннього користування, в т.ч. піонерських таборів - 6 га; (4) місця та площі територій таборів в Державному акті на право користування землею від 01.07.1965 не вказані; (5) відповідно до даних Експлікації земель Державного акта на право користування землею від 01.07.1965 значиться, що "Сумскому лесхоззагу", станом на 01.07.1965, не передавались землі під громадськими будівлями, дворами та вулицями; (6) відповідно до даних довідки Фонду державного майна України, Регіональне відділення по Сумській області, від 02.04.1998 №09/61, про статутний фонд ВАТ "Сумсільмаш" значиться, що будівлі та споруди п/т "Олімпієць": спальний корпус, адміністративний корпус, їдальня, підвал, комора, огорожа, введені в експлуатацію в 1961 році; (7) відповідно до даних "Проекту організації та розвитку лісового господарства ДП "Сумське лісове господарство" Сумського обласного управління лісового та мисливського господарства, Київська лісовпорядна експедиція, Українське державне проектне лісовпорядне виробниче об`єднання, Ірпінь-2008, інв. №60, прим. №1" значиться, що земельна ділянка площею 2,16 га під д/т "Олімпієць" надана у тимчасове довгострокове користування (3-25 років) відповідно до розпорядження/постанови РМ УРСР від 19.05.1962 №716-р. При цьому, розпорядження/постанова РМ УРСР №716-р від 19.05.1962 на дослідження не надано та у матеріалах справи відсутні;

- отже, під час проведення дослідження експерт не підтвердив доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка, на якій розташовані будівлі та споруди п/т "Олімпієць", охоплюється Державним актом на право постійного користування позивача, а земельні ділянки позивача та відповідача накладаються одна на одну.

- як вбачається зі змісту висновку експерта, земельна ділянка площею 2,16 га під д/т "Олімпієць" передана у тимчасове довгострокове користування ще 19.05.1962, тобто на момент оформлення Державного акта на право постійного користування від 01.07.1965 вже знаходилась у довгостроковому користуванні;

- за відсутності доказів протилежного, позивачем на доведено наявності його порушеного права на постійне користування земельною ділянкою згідно з Державним актом від 01.07.1965 зі сторони відповідача-2, оскільки матеріалами справи не підтверджується, а позивачем не доведено приналежності спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 до земельної ділянки, користувачем якої за Державним актом від 01.01.1965 він є;

- у зв`язку з придбанням відповідачем-2 у підприємця Сасіна В. Ф. за договором купівлі-продажу від 02.02.2011 нежилих приміщень спортивно-оздоровчого табору "Олімпієць" на земельній ділянці площею 2,16 га на території Сумської міської ради (кадастровий номер 5910136600:08:018:0005), у відповідності з вимогами статей 12, 120 ЗК України та статті 377 ЦК України та згідно з рішення Ради від 25.05.2011 №502-МР до відповідача-2 від підприємця Сасіна В. Ф. перейшло набуте останнім за правомірним (стаття 204 ЦК України) договором оренди земельної ділянки від 30.08.2006, укладеним із Радою, право користування вищезгаданою земельною ділянкою, на якій це майно розміщене;

- правомірність набуття у власність відповідачем-2 нерухомого майна на спірній земельній ділянці учасниками справи не оспорюється;

- при цьому, земельна ділянка, на якій розміщене це майно вже була об`єктом оренди за договором від 30.08.2006, який укладався відповідачем-1 з попереднім власником нерухомого майна Сасіним В. Ф. ;

- знаючи про існування договору оренди спірної земельної ділянки від 30.08.2006 між підприємцем Сасіним В. Ф. та Сумською міською радою, ні прокурор, ні позивач не оспорювали ні згаданого договору оренди земельної ділянки, ні рішення Ради від 12.07.2006 року №114-МР про її надання в оренду підприємцю Сасіну В. Ф., яке було зазначене в підписаному позивачем акті про погодження (встановлення), закріплення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 06.08.2006.

34. Отже, підставою для відмови в задоволенні позовних вимог слугував висновок судів про недоведення прокурором і позивачем обставин, на які вони посилалися в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме стосовно того, що Рада з перевищенням повноважень розпорядилася та надала в оренду земельну ділянку державної форми власності, яка належить на праві постійного користування позивачеві на підставі Державного акта від 01.01.1965.

35. Звертаючись із касаційною скаргою на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 20 ЗК України (пункт 20 цієї постанови).

36. Так, відповідно до пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

37. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

38. Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник повинен обґрунтувати, в чому саме полягає неправильне застосування норми матеріального права чи порушення норми процесуального права, щодо якої відсутній висновок Верховного Суду (у чому саме полягає помилка судів попередніх інстанцій при застосуванні відповідних норм права та як саме ці норми права судами були застосовано неправильно). При цьому формування правового висновку не може ставитися в пряму залежність від обставин конкретної справи та зібраних у ній доказів і здійснюватися поза визначеними ГПК України межами розгляду справи судом касаційної інстанції.

39. Позивач у касаційній скарзі посилається на відсутність висновку Верховного Суду стосовно застосування 20 ЗК України щодо зміни категорії земель (цільового призначення) без ухвалення органом державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідного рішення і як наслідок вибуття з користування земельних ділянок у належних користувачів.

40. З цього приводу колегія суддів наголошує, що, по-перше, Верховний Суд під час попереднього розгляду справи наголосив, що є ключовим для правильного вирішення цього спору, а саме: встановлення судами обставин справи щодо форми власності спірної земельної ділянки (державна чи комунальна) з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005, її приналежність до земельної ділянки за Державним актом від 01.07.1965, а також встановлення обставин, які пов`язані з чинністю та достовірністю відомостей щодо спірної земельної ділянки в Державному земельному кадастрі про земельну ділянку від 26.07.2013; по-друге, за встановлених у цій справі обставин, прокурор та позивач не довели приналежність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 5910136600:08:018:0005 до земельної ділянки, користувачем якої за Державним актом від 01.07.1965 є позивач, а навпаки встановили, що відповідач-2 є користувачем спірної земельної ділянки з урахуванням положень статей 120 ЗК України, статті 377 ЦК України, що позивачем взагалі не оскаржувалося.

41. Наведене, на переконання колегії суддів, свідчить про те, що доводи скаржника стосовно відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування статті 20 ЗК України (а саме стосовно зміни цільового призначення земельної ділянки державної або комунальної власності), без доведення наявності його порушених прав / законного інтересу відносно спірної земельної ділянки, не спростовують висновків судів, покладених в основу оскаржуваних судових рішень про відмову в задоволенні позовних вимог, а відтак не можуть слугувати достатньою підставою для зміни чи скасування оскаржуваних судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

42. При цьому, колегія суддів наголошує, що доводи позивача стосовно того, що відповідно до наявних у матеріалах справи доказів, а саме: планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, Державного акта на право користування землею, висновку експерта, листів Департаменту забезпечення ресурсних платежів Сумської міської ради від 11.12.2018 № 06.01-18/7577, від 14.01.2019 № 06.01-18/276 спірна земельна ділянка відносить до земель державної форми власності лісогосподарського призначення були детально проаналізовані та відхилені судами попередніх інстанцій (пункти 11-14, 33-34 цієї постанови). Водночас, до переоцінки відповідних обставин в силу положень ГПК України суд касаційної інстанції вдаватись не може, оскільки встановлення обставин справи, дослідження доказів та надання правової оцінки цим доказам є повноваженнями судів першої й апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 73 - 80, 86 цього Кодексу.

43. Більше того, відповідні доводи позивача не обґрунтовані підставами касаційного оскарження, передбаченими частиною 2 статті 287 ГПК України.

44. Усі інші доводи касаційної скарги позивача на рішення і постанову у цій справі підставами касаційного оскарження не обґрунтовані, підставою відкриття касаційного провадження не слугували, також направлені на переоцінку встановлених у справі обставин, що виходить за межі касаційного розгляду, передбачені статтею 300 ГПК України, вирішального значення для правильного розгляду цієї справи не мають, а тому судом касаційної інстанції і не розглядаються.

45. У зв`язку із наведеним вище, Суд враховує доводи відзиву відповідача-2 в тій мірі, в якій вони узгоджуються з наведеним у цій постанові і з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

46. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

47. Звертаючись із касаційною скаргою, ДП "Сумське лісове господарство", в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростувало наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довело неправильного застосування ними норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

48. За таких обставин, касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу позивача залишити без задоволення, а постанову апеляційного господарського суду і рішення суду першої інстанції - без змін.

Розподіл судових витрат

49. Оскільки суд відмовляє у задоволенні касаційної скарги та залишає без змін оскаржувані судові рішення, відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі філії "Сумське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.05.2024 і рішення Господарського суду Сумської області від 13.12.2023 у справі № 920/1461/13 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Случ

Судді Н. О. Волковицька

Г. М. Мачульський