Постанова

від 30.05.2024 по справі 904/2077/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.05.2024 року м.Дніпро Справа № 904/2077/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Коваль Л.А. (доповідач)

суддів: Мороза В.Ф., Чередка А.Є.

секретар судового засідання Михайлова К.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Бід" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 (прийняте суддею Кеся Н.Б., повне судове рішення складено 23.10.2023) у справі № 904/2077/23

за позовом Дніпровської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Бід"

Третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці Відповідача - Моргун Андрій Іванович

Третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці Відповідача - Беркін Дмитро Георгійович

Третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на боці Позивача - Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовної заяви.

Дніпровська міська рада звернулася до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Бід", в якому просить усунути перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "БІД" знести самочинно побудоване нерухоме майно, а саме: Л-1 - виробнича будівля, загальною площею 333 кв. м., М-1 - виробнича будівля, загальною площею 68,5 кв. м., навіси літ. Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X.

2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 у справі № 904/2077/23:

-позов задоволено у повному обсязі;

-усунуто перешкоди Дніпровській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Бід" знести самочинно побудоване нерухоме майно, а саме: Л-1 - виробнича будівля, загальною площею 333 кв. м., М-1 - виробнича будівля загальною площею 68,5 кв. м., навіси літ. Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, що розташована за адресою: м. Дніпро, вул. Липова, буд. 10;

-стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Бід" на користь Дніпровської міської ради 2684,00 грн судового збору.

Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог місцевий господарський суд виходив з тих обставин, що порушення законних прав та інтересів територіальної громади міста в особі органу місцевого самоврядування - Дніпровської міської ради полягає у тому, що право власності на спірну виробничу будівлю було зареєстроване на підставі судового рішення, яке було скасовано, а також зазначений об`єкт нерухомості був побудований на земельній ділянці, що належить до комунальної власності без згоди власника - Дніпровської міської ради, такий об`єкт нерухомості вважається самочинно побудованим, чим саме і порушує законне право Дніпровської міської ради на користування та розпорядження земельною ділянкою, порушує встановлений законодавством порядок набуття права власності на об`єкти нерухомості, набуття прав та реалізації прав на землю (земельну ділянку) комунальної власності, а також порушує майнові інтереси територіальної громади міста Дніпра, в особі Дніпровської міської ради щодо користування та розпорядження землею, що є порушенням економічних інтересів громади. Права Дніпровської міської ради, яка є власником майна - земельної ділянки, на якій самовільно побудоване спірне нерухоме майно, підлягають захисту шляхом задоволення даного позову з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 376, 1212 ЦК України та ст.152 Земельного кодексу України.

3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Бід" подало апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 у справі № 904/2077/23, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначає, що невідкладно після оформлення права власності на виробничі будівлі за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Бід", останнє звернулося із клопотанням до Дніпровської міської ради про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, орієнтовано площею 0, 2725 га, яка розташована у м. Дніпро, в Самарському районі, за адресою: вул.Липова, буд. 10. На ділянці розміщені виробничі будівлі та споруди.

Проте, рада не розглянула вказане клопотання. ТОВ ВКП "Бід" було вчинено всі залежні від нього дії, спрямовані на оформлення права на земельну ділянку, на якій розташовані виробничі будівлі.

З моменту надання клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, підприємство сплачує земельний податок щодо земельної ділянки загальною площею 0,2725 га.

На недобросовісність позивача вказує те, що з 2017 року як власник землі не сплачує земельний податок, а тягар утримання земельної ділянки перекладено на Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Бід", хоча саме з вини позивача наше підприємство не набуло статусу постійного землекористувача земельної ділянки.

Окрім того, суд у рішення послався на акт перевірки земельної ділянки від 17 травня 2017 року щодо іншого об`єкту.

Пред`являючи позов, з підстав передбачених ч. 4 ст.376 ЦК України, Дніпровська міська рада повинна була встановити та надати суду докази того, що саме Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче комерційне підприємство "Бід" здійснено самочинне будівництво, докази наявності порушеного права.

Надання таких доказів саме Дніпровською міською радою обумовлено його повноваженнями, які визначені Законом України "Про регулювання містобудівної діяльності" та Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні".

При цьому, пред`явленню органом державного архітектурно-будівельного контролю позову передують такі дії: 1) виявлення факту самочинного будівництва об`єкта; 2) визначення такого об`єкту як такого, що його перебудова з метою усунення істотного відхилення від проекту або усунення порушень законних прав та інтересів інших осіб є неможливою; 3) внесення припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності; 4)встановлення факту невиконання припису протягом встановленого строку.

У разі відсутності передбачених вищевказаних дій уповноваженого органу, то не має і підстав для звернення до суду позовом про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою.

У спірному випадку позивач перевірку не проводив, акт перевірки не складав. Суду не надано належних та допустимих доказів, які б свідчили про самочинне будівництво саме відповідачем, про порушення прав інших осіб.

Тобто, у спірному випадку позивачем не було надано доказів наявності умов, з якими ч.4 ст.376 ЦК України пов`язує можливість зобов`язання відповідача знести самочинне будівництво.

5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.

Позивач проти задоволення позову заперечує та зазначає, що земельна ділянка на якій розташоване нерухоме майно по вул. Липова, буд. 10 у м. Дніпрі, належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності.

Земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1 під будівництво відповідачу Дніпровською міською радою не надавалася. Право власності або право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 не оформлювалося.

Отже, земельна ділянка за адресою: м. Дніпро, вул. Липова, буд. 10 підлягає звільненню від самовільно збудованого нерухомого майна за рахунок власника майна, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо- комерційне підприємство "Бід", оскільки останнє є власником відповідної самочинної забудови.

Права Дніпровської міської ради, яка є власником майна - земельної ділянки на якій самовільно побудоване спірне нерухоме майно, підлягають захисту шляхом задоволення даного позову з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 376 та 1212 ЦК України.

Інші учасники справи своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

23.05.2024 третя особа-2 подала клопотання про відкладення розгляду справи. У клопотанні зазначено, що ОСОБА_1 має намір особисто надати пояснення в судовому засіданні, однак у зв`язку із призовом за мобілізацією, захистом Батьківщини, суверенітету та цілісності державного кордону, вимушений клопотати про відкладення розгляду справи.

Зазначене клопотання не підлягає задоволенню. Третя особа під час розгляду справи не була обмежена у виборі представника або наданні письмових заперечення щодо суті спору. Проходження служби зазначеною особою наразі триває та третя особа не зазначає, коли зможе забезпечити особисту явку в судове засідання. Довготривалий розгляд справи порушує права інших учасників провадження.

6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.12.2024 відкрито апеляційне провадження, розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 07.03.2024 о 15:00 год.

В судовому засіданні 07.03.2024 оголошено перерву в судове засідання на 30.05.2024 о 15:30 год.

В судовому засіданні 30.05.2024 оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

7. Встановлені судом обставини справи.

Земельна ділянка, на якій розташоване спірне нерухоме майно по АДРЕСА_1 , належить територіальній громаді міста Дніпро, в особі Дніпровської міської ради та віднесена до земель комунальної власності в силу ст. 80, 83 Земельного кодексу України та ст. 26, 60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Так, Актом обстеження земельної ділянки від 17.05.2016 №2 (арк.с. 42-43 Т.1) встановлено, що "за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться підприємство ТОВ "ВКП "БІД".

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016 (арк.с. 16-18 Т.1) визнано право власності ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровський області, 28 лютого 2001 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на виробничу будівлю літ.А-1, загальна площа 333,0 кв.м., виробничу будівлю літ.М-1, загальна площа 68,5 кв.м., навіси літ. Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, розташовані по АДРЕСА_1 .

Визнано право власності ОСОБА_2 (паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Індустріальним РВ ДМУ УМВС України в Дніпропетровський області, 28 лютого 2001 року, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 ідентифікаційний код НОМЕР_2 ) на виробничу будівлю літ. А-1, загальна площа 333,0 кв.м., виробничу будівлю літ.М-1, загальна площа 68,5 кв.м., навіси літ. Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, розташовані по АДРЕСА_1 таким, що підлягає державній реєстрації уповноваженим на те органом.

На підставі рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 29.12.2016 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою А.А. зареєстровано за ОСОБА_2 право власності на виробничу будівлю літ.Л-1 (в рішенні Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016 зазначено, що виробнича будівля літ.А-1), загальна площа 333,0 кв.м., виробничу будівлю літ.М-1, загальна площа 68,5 кв.м., навіси літ. Е, Ц О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, розташовані по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1139452612101, номер запису про право власності 18423262.

20.03.2017 за договором купівлі-продажу, що посвідчений Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою Анастасією Анатоліївною, ОСОБА_2 продав ОСОБА_1 виробничі будівлі, які розташовані за адресою: м. Дніпро, вулиця Липова, буд.10. Право власності за ОСОБА_1 зареєстроване Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою Анастасією Анатоліївною в реєстре за номером 19515384.

На загальних зборах учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Бід" прийнято рішення про формування статутного капіталу та сплати таким чином: громадянин України ОСОБА_1 в рахунок сплати своєї частки у статутному капіталі Товариства вніс виробничі будівлі, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , загальною вартістю 149435 (сто сорок дев`ять тисяч чотириста тридцять п`ять) грн., а саме: виробничу будівлю Л.-1, загальною площею 333,0 кв.м, виробничу будівлю М-1, загальною площею 68,0 кв.м, навіси літ. Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, що оформлено протоколом загальних зборів Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Бід" № 5 від 29.03.2017.

Відповідно до Акту прийому-передачі нерухомого майна учасником у власність ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Бід" від 05.04.2017 (арк.с. 214 Т.1) з метою формування статутного капіталу ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Бід" учасник Товариства Громадянин України ОСОБА_1 передав у власність ТОВ "Виробничо-комерційне підприємство "Бід", а останнє прийняло у власність виробничі будівлі на загальну суму 149435 (сто сорок дев`ять тисяч чотириста тридцять п`ять) грн., що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: виробничу будівлю літ. Л-1, загальною площею 333,0 кв.м та виробничу будівлю літ. М-1, загальною площею 68,5 кв.м, навіси літ. Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X.

На підставі протоколу №5 загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Бід" та акту прийому-передачі нерухомого майна учасником у власність Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Бід" від 05.04.2017 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Бід" зареєстровано Приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Арсеньєвою Анастасією Анатоліївною право власності на зазначене нерухоме майно, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1139452612101, номер запису про право власності 19890967 (арк.с. 44-46 Т.1).

Так, станом на час розгляду справи право власності на вказаний об`єкт зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Бід".

11.04.2017 рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016 (арк.с. 19-23 Т.1) в частині задоволення зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності та в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судового збору у розмірі 1 000,00 грн скасовано. У задоволені зустрічних позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_4 про визнання права власності відмовлено.

Отже, ОСОБА_2 не набув право власності виробничу будівлю літ. Л-1 (відповідно до рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 16.12.2016 - літ А), загальною площею 333,0 кв.м та виробничу будівлю літ. М-1, загальною площею 68,5 кв.м, навіси літ. Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, що розташовані за зазначеною вище адресою та не мав права розпорядження ними.

14.03.2019 Дніпровська міська рада звернулася до Самарського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Бід", про визнання недійсним договору купівлі-продажу, рішення загальних зборів, акту прийому-передачі, скасування записів про державну реєстрацію права власності та зобов`язання звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівель, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2019 у задоволенні позову відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2020 апеляційну скаргу Дніпровської міської ради задоволено. Рішення Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 21.10.2019 скасовано та ухвалено нове, яким позовні вимоги Дніпровської міської ради задоволено в повному обсязі.

На підставі постанови Дніпровського апеляційного суду від 28.10.2020 в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно було припинено речове право за товариством з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "БІД" на виробничу будівлю літ.Л-1, загальна площа 333,0 кв.м., виробничу будівлю літ.М-1, загальна площа 68,5 кв.м., навіси літ. Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, розташовані по АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1139452612101.

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Бід", в інтересах якого діє адвокат Борисова Тетяна Валеріївна, задоволено частково. Постанову Дніпровського апеляційного суду від 28.01.2020 скасовано. Рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 21.10.2019 змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині рішення Самарського районного суду міста Дніпропетровська від 21.10.2019 залишено в силі.

В Постанові Верховного Суду від 19.10.2022 у справі №206/1501/19 (арк.с. 24-41 Т.1) зазначено, що "у справі, що переглядається, Дніпровська міська рада позов в частині приведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 до попереднього стану шляхом знесення приміщення магазину пред`явила до колишнього власника ОСОБА_2 , який є неналежним відповідачем за такою вимогою, тому апеляційний суд дійшов помилкового висновку про задоволення позову в цій частині."

Як зазначає позивач у позові, земельна ділянка розташована по АДРЕСА_1 під будівництво відповідачу Дніпровською міською радою не надавалася. Право власності або право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 не оформлювалося, у зв`язку з чим позивач звернувся з цим позовом до суду.

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.

Відповідно до частини першої статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (частини перша та друга статті 319 ЦК України).

Згідно із частиною першою статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом статті 376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

У силу спеціального застереження, наведеного в частині другій статті 376 ЦК України, особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Отже, правовий режим самочинного будівництва врегульовано статтею 376 ЦК України. Норми зазначеної статті є правовим регулятором відносин, які виникають у зв`язку із здійсненням самочинного будівництва.

Стаття 376 Цивільного кодексу України розміщена у главі 27 "Право власності на землю (земельну ділянку)", тобто правовий режим самочинного будівництва пов`язаний з питаннями права власності на землю.

Знаходження на земельній ділянці одного власника об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) іншого власника істотно обмежує права власника землі, при цьому таке обмеження є безстроковим. Так, власник землі в цьому разі не може використовувати її ані для власної забудови, ані іншим чином і не може здати цю землю в оренду будь-кому, окрім власника будівлі чи споруди. Тому державна реєстрація будівлі, споруди на чужій земельній ділянці є фактично і реєстрацією обмеження права власника землі (пункт 84 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18).

З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22 виснувала, що самочинне будівництво нерухомого майна особою, яка не є власником земельної ділянки, слід розглядати як порушення прав власника відповідної земельної ділянки.

Можливі способи захисту прав особи - власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво, також прямо визначені статтею 376 ЦК України.

Так, частинами третьою-п`ятою статті 376 ЦК України встановлено, що право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Якщо ж власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

У разі задоволення однієї із зазначених вимог юридична доля самочинно побудованого майна (спірного об`єкта нерухомості) буде вирішена у встановленому законом порядку.

Отже, знесення самочинно побудованого спірного об`єкта нерухомості відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України є належним та ефективним способом захисту прав власника земельної ділянки, на якій здійснено самочинне будівництво.

Формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею.

Ураховуючи наведене, коли належний власник земельної ділянки не надавав згоди на будівництво на його земельній ділянці об`єкта нерухомого майна, він має право вимагати усунення будь-яких порушень його прав як власника земельної ділянки (частина друга статті 152 Земельного кодексу України).

Висновки щодо способу захисту прав власника земельної ділянки у разі зведення на ній самочинного будівництва шляхом задоволення вимоги про знесення самочинно побудованого нерухомого майна є усталеними в судовій практиці Верховного Суду (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.07.2022 у справі № 923/196/20, Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 910/14328/17, від 01.07.2020 у справі № 755/3782/17, від 02.06.2021 у справі № 910/14524/19, а також від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22).

Виходячи із вимог статті 83 Земельного кодексу України, презюмується належність земельних ділянок на території міста Дніпра територіальній громаді міста з визначенням її власником Дніпровської міської ради.

За приписами ч. 1 ст. 122 Земельного кодексу України міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування, із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Згідно з ч. 1 ст. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та право користування земельними ділянками із земель комунальної власності на підставі рішення органу місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.

Право власності чи користування землею фізичними особами набувається та реалізується в порядку і на підставах, визначених Конституцією України (ст.ст. 13, 14), Земельного кодексу України (ст. ст. 78, 92, 93, 102-1, 116, 118, 119, 123, 125, 126), а також інших законів, що видаються відповідно до них (Закону України "Про оренду землі", Цивільного кодексу України).

Водночас, згідно з положеннями статті 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Як вказано вище, відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

При цьому формулювання положень статті 376 ЦК України виключають можливість існування інших способів легітимізації самочинного будівництва та набуття права власності на таке нерухоме майно, ніж ті, що встановлені цією статтею. Тож, як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила таке будівництво, у силу наведених вище положень законодавства та приписів частини другої статті 376 ЦК України не змінює правового режиму такого будівництва як самочинного з метою застосування, зокрема положень частини четвертої цієї статті (постанова від 07.04.2020 у справі № 916/2791/13 (пункти 6.31- 6.33), постанова від 23.06.2020 у справі № 680/214/16-ц (пункти 53- 56), постанова від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 46)). Тобто відповідно до приписів частин третьої та п`ятої статті 376 ЦК України як особа, що здійснила самочинне будівництво, так і власник земельної ділянки, на якій здійснили самочинне будівництво, можуть набути самочинно збудоване майно у власність. Однак для цього їм необхідно дотримуватись чіткого алгоритму дій, передбаченого в зазначеній статті.

При цьому відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, за обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.

Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно.

За встановленими у даній справі обставинами, земельна ділянка, розташована по АДРЕСА_1 , під виробничою будівлею літ.Л-1, загальною площею 333,0 кв.м та виробничою будівлею літ. М-1, загальною площею 68,5 кв.м, також навіси літ. Е, Н, О, П, Р, С, Т, У, Ф, X, не надавалась Дніпровською міською радою під будівництво будь-кому, право користування нею також наразі відсутнє й у Відповідача.

Отже, спірний об`єкт нерухомості є самочинним будівництвом, оскільки збудований на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети. Також у справі відсутні обставини, які свідчать про те, що спірний об`єкт нерухомості побудований на підставі відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту. Рішення суду, на підставі якого було вперше зареєстровано право власності, скасовано.

Відтак, первісний зареєстрований власник цього об`єкту громадянин ОСОБА_2 не набув права власності на нього і не мав права розпоряджатися ним.

Поведінка третьої особи-1 щодо спорудження об`єкта нерухомості за відсутності земельної ділянки, відведеної для цієї мети, не була добросовісною і у нього не було законних підстав вважати, що реєстрація права власності на самочинно побудоване нерухоме майно без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку підміняє цей порядок та здатна легітимізувати об`єкт, самочинно збудований на земельній ділянці, що належить територіальній громаді міста Дніпро.

Так, реєстрація права власності на самочинне будівництво за особою, що здійснила самочинне будівництво не змінює правовий режим такого будівництва, як самочинного. Отже, чинним законодавством для спірних правовідносин визначено єдину підставу для набуття права власності на самочинно збудоване нерухоме майно, яка, як вбачається із обставин справи, не настала.

Для особи, яка самочинно забудувала земельну ділянку, Цивільний кодекс України передбачає настання таких негативних наслідків майнового характеру: а) знесення збудованого об`єкта; б) визнання за власником (користувачем) земельної ділянки права власності на збудований об`єкт; в) проведення перебудови; ґ) відшкодування витрат, пов`язаних з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (стаття 1212 Цивільного кодексу України).

Статтею 152 Земельного кодексу України визначено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина друга). Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом, зокрема, відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав (пункт "б" частина третя).

Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є відновлення становища, яке існувало до порушення, що передбачено пунктом 4 частини 2 статті 16 Цивільного кодексу України.

Отже, земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 підлягає звільненню від самовільно збудованого нерухомого майна за рахунок власника майна, Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Бід", оскільки останнє є фактичним власником відповідної самочинної забудови.

Права Дніпровської міської ради, яка є власником майна - земельної ділянки, на якій самовільно побудоване спірне нерухоме майно, підлягають захисту шляхом задоволення даного позову з використанням правового механізму, встановленого ст. ст. 376, 1212 ЦК України та ст.152 Земельного кодексу України.

Щодо застосування положень статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод суд зазначає, що відповідні позовні вимоги у цій справі не становлять втручання у права відповідача на мирне володіння своїм майном, оскільки самочинно збудоване нерухоме майно не є об`єктом права власності та на нього не поширюється дія статті 1 Протоколу 1 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Колегія суддів відхиляє доводи відповідача, що він не є належним. Так, у постанові КГС ВС від 19.03.2024 у справі № 915/1439/21 наведено висновок, що належним відповідачем за позовом власника землі про знесення самочинного будівництва є останній набувач такого об`єкта, який зареєстрував право власності на самочинне будівництво.

Також у постанові КГС ВС від 23.04.2024 у справі № 904/994/22 судом відхилено твердження скаржника про неправомірність заявлення позивачем та задоволення судом саме до нього позовних вимог про повернення земельної ділянки шляхом звільнення її від будівель та споруд. Адже факт здійснення самочинного будівництва іншою особою не спростовує того, що на даний час саме відповідач чинить перешкоди міській раді у користуванні її власною земельною ділянкою.

Відповідно до чітких та зрозумілих вимог чинного законодавства обов`язковою умовою використання земельної ділянки під забудову є наявність в особи, що її використовує, правовстановлюючих документів на цю земельну ділянку, а відсутність таких документів свідчить про самовільне її зайняття. Відповідні приписи стосовно охорони земель і регламентування підстав для повернення самовільно зайнятої земельної ділянки є доступними, чіткими та передбачуваними.

Посилання відповідача на те, що під час реєстрації права власності на спірний об`єкт рішення суду було чинним, а відповідач не є особою, яка здійснила самочинне будівництво, судом відхилюється через те, що обставини відсутності речових прав на земельну ділянку під спірним об`єктом нерухомості були очевидними весь час і для усіх учасників спірних обставин. Отже, незаконність використання спірної земельної ділянки суд вважає доведеним.

Також суд відхилює аргументи відповідача про те, що у справі відсутні докази перевірки спірної земельної ділянки спеціально уповноваженими компетентними органами та складені ними матеріали перевірок. Так, закон не пов`язує встановлення факту порушення прав власника земельної ділянки виключно на підставі висновків контролюючих органів.

Суд приймає до уваги доводи апелянта щодо ініціювання ним питання оформлення прав на спірну земельну ділянку. Проте, позивач не зобов`язаний виділяти земельну ділянку під уже самочинно збудовану споруду.

З огляду на викладене вище, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення заявленої у цій справі позовної вимоги.

9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до частини 1 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (частина 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду зміні або скасуванню.

10. Судові витрати.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись статтями 129, 269, 275, 276, 277, 281-283 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробниче-комерційне підприємство "Бід" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 у справі № 904/2077/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 12.10.2023 у справі № 904/2077/23 залишити без змін.

Витрати з оплати судового збору, понесені у суді апеляційної інстанції, віднести на апелянта.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 10.06.2024

Головуючий суддя Л.А. Коваль

Суддя В.Ф. Мороз

Суддя А.Є. Чередко