Постанова
від 11.06.2024 по справі 513/194/22
ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/1638/24

Справа № 513/194/22

Головуючий у першій інстанції Бучацька А.І.

Доповідач Заїкін А. П.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 року м. Одеса

Єдиний унікальний номер судової справи: 513/194/22

Провадження номер: 22-ц/813/1638/24

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

- головуючого судді Заїкіна А.П. (суддя-доповідач),

- суддів - Погорєлової С.О., Таварткіладзе О.М.,

учасники справи:

-позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Південний регіон»,

-відповідач ОСОБА_1 ,

розглянув у передбаченому ст. 369 ЦПК України порядку цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний регіон» до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно отриманих коштів та процентів за користуванням коштами, за апеляційною скаргою адвоката Папуши Анастасії Олегівни, діючої від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний регіон», на рішення Саратського районного суду Одеської області, ухвалене у складі судді Бучацької А.І. 23 травня 2023 року, повний текст рішення складений 01 червня 2023 року,

встановив:

2. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У лютому 2022 року ТОВ «Південний регіон» звернулося до суду позовну з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ "Південний регіон" грошові кошти в розмірі - 30963,53 грн., які складаються з: - 20 000 грн. - безпідставно отримані грошові кошти; - 8 146 грн. - інфляційні збитки; - 2 817,53 грн. - 3% річних.

ТОВ «Південний регіон» обґрунтовує позовні вимоги тим, що 09 червня 2017 року відповідачем ОСОБА_1 отримано від ТОВ «Південний регіон» грошові кошти у розмірі 20 000 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 09.06.2017 року, який містить підпис відповідача в графі про одержання коштів

У відповідності до вказаного касового ордеру, відповідач отримав кошти в рахунок виконання договору оренди землі від 09.06.2017 року, за умовами якого в оренду передається земельна ділянка, загальною площею - 8,26 га, яка знаходиться на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області, ділянка № НОМЕР_1 - кадастровий номер 5124584900:01:001:0202, ділянка № НОМЕР_2 кадастровий номер 5124584900:01:001:0228. Ділянка №1, кадастровий номер 5124584900:01:001:0201, належить відповідачу на праві приватної власності на підставі державного акту про право власності на землю від 02.11.2005 року серії ЯА № 847231. Ділянка №2, кадастровий номер 5124584900:01:001:0205, належать відповідачу на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 11.12.2013 року серії ВТО № 017327.

Водночас,згідно зінформацією зДержавного реєструправ нанерухоме майнота Реєструправ власностіна нерухомемайно,право користуванняна вищевказаніземельні ділянки зареєстровано за Селянським (Фермерським) господарством "НИВА" на підставі договору оренди землі, серія та номер: б/н, від 01.04.2012 року та додаткової угоди від 25.07.2018 року до договору оренди землі від 01.04.2012 року (а. с. 2 5).

Позиція відповідача в суді першої інстанції

У жовтні 2022 року надійшов відзив на позовну заяву,в якому представник відповідача просить відмовити у позові повністю. Послається на те, що у червні 2017 році ОСОБА_2 , діючи в інтересах позивача, перебуваючи в с. Плахтіївка Саратського району Одеської області, підійшов до відповідача за місцем мешкання та запропонував відповідачу передати свої земельні ділянки в оренду позивачу, пообіцявши за це одноразову виплату в розмірі 20 000 грн. та збільшену ніж у СФГ "НИВА" орендну плату.

Відповідач пояснив ОСОБА_2 , що земельні ділянки знаходяться в оренді у СФГ "НИВА, але ОСОБА_2 запевнив його, що питання передачі земельних ділянок позивачу він вирішить сам. 09.06.2017 року ОСОБА_2 передав йому кошти у сумі - 20 000 грн., а він підписав видатковий касовий ордер та договір оренди землі з позивачем від 09.06.2017 року.

На прохання ОСОБА_2 16.06.2017 року відповідач оформив у Плахтіївській сільській раді Саратського району Одеської області довіреність, якою уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси при розірванні договорів оренди земельних ділянок, загальною площею - 8,26 га, які належать йому на праві власності. Довіреність була надана строком на один рік. Представник відповідача вважає, що відповідач виконав свої зобов`язання перед позивачем у повному обсязі.

У зв`язку з тим, що позивач відповідно до наданої довіреності на ОСОБА_2 не виконав умови щодо розірвання договору оренди з СФГ «НИВА», ані у 2017 році, ані у 2018 році не виходив на зв`язок, відповідач був вимушений у липні 2018 року підписати додаткові угоди з СФГ «НИВА"», чим продовжив дію договорів оренди власних земельних ділянок.

Представник відповідача зробив заяву про застосування строків позовної давності, оскільки договір був укладений між позивачем та відповідачем - 09.06.2017 року, а з позовом до суду позивач звернувся - 24.02.2022 року, тобто з пропуском трирічного строку позовної давності.

Представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову, так як позивачем не надано достатніх та допустимих доказів на підтвердження позовних вимог та у зв`язку із спливом строків позовної давності (а. с. 92 - 102).

Позиція позивача на відзив в суді першої інстанції

У січні 2023 року до суду надійшла відповідь представника позивача на відзив на позов. Представник позивача зазначає, що з відзиву вбачається, що відповідачем визнано позицію позивача, щодо неукладеності правочину. Позивачем у даній справі та стороною договору є юридична особа - ТОВ «Південний регіон», грошові кошти у розмірі - 20 000 грн. отримано від юридичної особи як орендну плату. Довіреність, яка долучена до відзиву, видана не на ТОВ «Південний регіон», а на фізичну особу, та жодним чином не доводить виконання відповідачем своїх зобов`язань перед позивачем у повному обсязі. Грошові кошти у розмірі 20 000 грн. отримано в якості орендної плати за договором оренди землі, однак договір є неукладеним в силу ч. 2 ст. 640 ЦК України, ч. 1 ст. 638 ЦК України, ст. ст. 18, 20 Закону України «Про оренду землі».

Щодо позиції відповідача про сплив строку позовної давності зазначає, що відповідно до Закону України № 540-ІХ від 30.03.2020 "Про внесення змін де деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)", який набрав чинності 02.04.2020, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено п. 12, відповідно до якого:«Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 (зі змінами та доповненнями) було встановлено з 12.03.2020 по 11.05.2020 карантин на всій території України для запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, який неодноразово продовжувався Урядом і діє на даний час.

Станом на 02.04.2020 року (дата набрання чинності Законом України № 540-ІХ від 30.03.2020) строк позовної давності тривалістю у три роки, встановлений ст. 257 ЦК України, для звернення до суду із вимогами про стягнення отриманих 09 червня 2017 року позивачем грошових коштів у розмірі - 20 000 грн. не сплинув. Тому позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з позовом по даній справі (а. с. 130 - 133).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції, мотивування його висновків

Рішенням Саратського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року відмовлено у задоволенні вищевказаних позовних вимог ТОВ «Південний регіон».

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, відповідач ОСОБА_1 є власником розташованих на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок: - ділянка № НОМЕР_1 кадастровий номер 5124584900:01:001:0202; - ділянка № НОМЕР_2 кадастровий номер 5124584900:01:0228.

Вказані належні відповідачу земельні ділянки перебували в оренді СФГ «НИВА» за договором оренди землі від 01.04.2012 року б/н, укладеним строком на 5 років. На підставі додаткової угоди б/н від 25.07.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2012 року, договір оренди з СФГ «Нива» продовжено на 7 років, строком до 25.07.2025 року.

09.06.2017 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Південний регіон» за пропозицією позивача було укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду були передано вищевказані дві земельні ділянки. Під час укладання вказаного договору оренду ТОВ «Південний регіон» достеменно було відомо про знаходження земельних ділянок в оренді СФГ «Нива», однак останній завірив відповідача про те, що вказані договори оренди будуть розірвані.

Згідно видаткового касового ордеру від 09.06.2017 року ОСОБА_1 отримано від ТОВ «Південний регіон» одноразову виплату орендодавцю за оренду землі кошти у розмірі 20 000 грн..

16.06.2017 р. ОСОБА_1 видав довіреність виконавчому директору ТОВ «Південний регіон» Романову В.О., якою уповноважив останнього на розірвання договорів оренди з СФГ «Нива».

Таким чином, відповідачем були повністю виконанні з його боку обов`язки.

У зв`язку з тим, що між сторонами було укладено правочин, виходячи з презумпції правомірності правочину, суд не знайшов підстав для застосування ст. 1212 ЦК України.

Суд дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позову у зв`язку з його недоведеністю, а не у зв`язку із пропуском строку позовної давності (а. с. 183 187 зворотна сторона).

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Адвокат Папуша Анастасія Олегівна, діюча від імені Товариства з обмеженою відповідальності «Південний регіон», в апеляційній скарзі проситьскасувати рішенняСаратського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року. Ухвалити нове судове рішення, яким повністю задовольнити позовну заяву ТОВ «Південний регіон» (а. с. 193 -195).

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Апелянт обґрунтовує вимоги апеляційної скарги тим, що рішення Саратського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених в рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права та неправильному застосуванні норм матеріального права.

Апелянт вказує на те, що, що договір оренди від 09 червня 2017 року, в рахунок якого відповідач отримав грошові кошти у розмірі 20 000 грн., не був зареєстрований, а тому є неукладеним. У зв`язку із вказаним грошові кошти були набуті ОСОБА_3 без достатньої правової підстави, а відтак підлягають стягненню з останнього на користь апелянта.

Позиція відповідача в суді апеляційної інстанції

ОСОБА_1 у відзиві на апеляційну скаргу просить апеляційну скаргу адвоката Папуши А.О., діючої від імені ТОВ «Південний регіон», залишити без задоволення, рішення Саратського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року залишити без змін. Посилається на законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Рух справи в суді апеляційної інстанції

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 16.06.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Папуши Анастасії Олегівни, діючої від імені Товариства з обмеженою відповідальності "Південний регіон", на рішення Саратського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року (а. с. 199 - 199 зворотна сторона).

Копію ухвали про відкриття апеляційного провадження у справі, з пропозицією надати відзив протягом встановленого строку, та копію апеляційної скарги було надіслано учасникам справи.

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ОСОБА_1 повернулося 07липня 2023 року до апеляційного суду з відміткою пошти про отримання копії ухвали від 16.06.2023 року (а. с. 203).

Рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення на ім`я ТОВ "Південний регіон" повернулося 04 липня 2023 року до апеляційного суду з відміткою пошти про отримання копії ухвали від 16.06.2023 року (а. с. 204).

10 липня 2023 року на адресу Одеського апеляційного суду надійшов відзив ОСОБА_1 на апеляційну скаргу (а. с. 206 - 211).

За вказаних обставин апеляційний суд вважає, що учасники справи є повідомленими про надходження апеляційної скарги та розгляд справи в апеляційному суді.

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 10.06.2024 року закінчено підготовку справи до апеляційного розгляду. Призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) її учасників.

Згідно із ч. 13 ст. 7 ЦПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи (їх виклик). У такому випадку судове засідання не проводиться.

Пунктом 1 ч. 4, п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.

Малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно п. 1 ч. 1, ч. ч. 2, 4 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

В порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об`єднанні з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1 5 цієї частини.

Дана справа з ціною позову є малозначною, тому згідно зі ст. 369 ЦПК України справу розглянуто апеляційним судом без виклику її учасників.

3. Мотивувальна частина

Позиція апеляційного суду

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скаргаадвоката Папуши Анастасії Олегівни, діючої від імені Товариства з обмеженою відповідальності «Південний регіон», не підлягає задоволенню.

Встановлені обставини, визначені відповідно до них правовідносини

ОСОБА_1 є власником розташованих на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок: - ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5124584900:01:001:0202; - ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5124584900:01:0228.

Вищевказані належні відповідачу земельні ділянки перебували в оренді СФГ "НИВА" за договором оренди землі від 01.04.2012 року б/н, укладеним строком на 5 років. На підставі додаткової угоди б/н від 25.07.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2012 року, договір оренди з СФГ "Нива" продовжено на 7 років строком до 25.07.2025 року.

09.06.2017 р. між ОСОБА_1 та ТОВ «Південний регіон» за пропозицією позивача було укладено договір оренди землі, за умовами якого в оренду були передано вищевказані дві земельні ділянки. Під час укладання вказаного договору оренду ТОВ «Південний регіон» достеменно було відомо про знаходження земельних ділянок в оренді СФГ «Нива», однак останній завірив відповідача про те, що вказані договори оренди будуть розірвані.

Згідно видаткового касового ордеру від 09.06.2017 року ОСОБА_1 отримано від ТОВ «Південний регіон» одноразову виплату орендодавцю за оренду землі кошти у розмірі 20 000 грн..

16.06.2017 р. ОСОБА_1 видав довіреність виконавчому директору ТОВ «Південний регіон» Романову В.О., якою уповноважив останнього на розірвання договорів оренди з СФГ «Нива».

Відомостей про розірвання укладених відповідачем з СФГ «Нива» договорів оренди матеріали справи не містять.

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 12 ЦПК України).

Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмови у позові.

Мотиви відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття аргументів відзиву на апеляційну скаргу

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Передбачений ст. 1212 ЦК України вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав. Отже, предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і неврегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави (яке іменується також зобов`язанням із безпідставного збагачення) полягає у вилученні в особи-набувача (зберігача) її майна, яке вона набула (зберегла) поза межами правової підстави у випадку, якщо така підстава для переходу майна (його збереження) відпала згодом, або взагалі без неї, якщо цей перехід (збереження) не ґрунтувався на правовій підставі, та у переданні відповідного майна тій особі-потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Не підлягають поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом (ст. 1215 ЦК України).

Тлумачення вказаних норм свідчить, що при визначенні того чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності. Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач ОСОБА_1 є власником розташованих на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області та призначених для ведення товарного сільськогосподарського виробництва земельних ділянок: - ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5124584900:01:001:0202; - ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5124584900:01:0228.

Вищевказані належні відповідачу земельні ділянки перебували в оренді СФГ "НИВА" за договором оренди землі від 01.04.2012 року б/н, укладеним строком на 5 років. На підставі додаткової угоди б/н від 25.07.2018 року до договору оренди земельної ділянки від 01.07.2012 року, договір оренди з СФГ "Нива" продовжено на 7 років строком до 25.07.2025 року.

09 червня 2017 року між ОСОБА_4 та ТОВ «Південний регіон», в особі виконавчого директора ОСОБА_2 , було укладено договір оренди землі (а. с. 10 - 13).

Відповідно до пункту 2 договору в оренду передається земельна ділянка, загальною площею - 8,26 га, яка знаходиться на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області і складається з: - ділянка № НОМЕР_1 , кадастровий номер 5124584900:01:001:0202; - ділянка № НОМЕР_2 , кадастровий номер 5124584900:01:001:0228. Договір укладено строком на 10 років (п. 7 договору). Орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: - 6 000 зерна, але не менше 3% від нормативної вартості земельної ділянки за кожний рік (п. 12). Орендна плата вноситься до кінця поточного року. Орендна плата може виплачуватися достроково. У випадку дострокової виплати, розмір сплаченої орендної плати в подальшому не переглядається (п. п. 14, 15).

Пунктом 23 Договору встановлено, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється не пізніше трьох днів з моменту підписання та державної реєстрації цього договору. Договір оренди набирає чинності з дня підписання сторонами акту приймання-передачі земельної ділянки, що є невід`ємною частиною договору.

Умовами пункту 51 Договору визначено, що цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами.

Згідно видаткового касового ордеру від 09 червня 2017 року ОСОБА_1 отримав від ТОВ "Південний регіон" одноразову виплату орендодавцю за оренду землі (8,26 га) в сумі 20 000 грн. (а. с. 9).

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 09.06.2017 року щодо юридичної особи ТОВ "Південний регіон" в розділі " Керівник юридичної особи, а також відомості про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори, тощо" зазначений - ОСОБА_2 (Повноваження: Вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (виконавчий директор)) (а. с. 161 - 165).

16 червня 2017 року ОСОБА_1 уповноважив ОСОБА_2 представляти його інтереси щодо розірвання договору оренди земельних ділянок, загальною площею - 8,26 га, розташованих на території Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області з кадастровими номерами ділянки № 1 - 5124584900:01:001:0202, ділянки № 2 - 5124584900:01:001:0228, та інших питань, які стосуються його законних прав та інтересів в судах України з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом позивачу, відповідачу, третій особі та потерпілому, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви, тощо. Довіреність видана терміном на один рік, дійсна до 16 червня 2018 року та посвідчена секретарем виконавчого комітету Плахтіївської сільської ради Саратського району Одеської області Іваньком С.С., зареєстровано в реєстрі за № 184 (а.с. 103).

Зміст довіреності та обсяг повноважень, наданих виконавчому директору ТОВ "Південний регіон" Романову В.О. підтверджують, що на час укладання договору оренди землі з відповідачем позивачу було достеменно відомо про наявність договорів оренди землі між відповідачем та СФГ "НИВА". Повноваження за довіреністю були надані представнику позивача з метою розірвання договорів оренди земельних ділянок між відповідачем та СФГ "Нива".

Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, оскільки вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Вказане кореспондується із правовим висновком, викладеним Верховним Судом у постанові від 11 січня 2023 року у справі № 548/741/21 (провадження № 61-1022св22).

Безпідставним є посилання ТОВ «Південний регіон» у позовній заяві та апеляційній скарзі на те, що договір оренди від 09 червня 2017 року, в рахунок якого відповідач отримав суму грошових коштів у розмірі 20 000 грн., не зареєстрований у встановленому порядку, тобто є неукладеним.

Колегія суддів зазначає, що за положенням ч. 1 ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Зазначена норма кореспондує частинам другій, третій статті 215 ЦК України, висвітлює різницю між нікчемним і оспорюваним правочином і не застосовується до правочинів, які не відбулися, бо є невчиненими.

Згідно ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зроблено висновок, що у разі, якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше)

Таким чином та обставина, що ТОВ «Південний регіон» 09 червня 2017 року сплатило ОСОБА_1 одноразову виплату як орендодавцю за оренду землі у розмірі 20 000 грн., свідчить про те, що договір оренди землі від 09 червня 2017 року виконувався сторонами, і вказане виключає кваліфікацію договору як неукладеного.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що суд першої інстанції у повному обсязі визначився з характером спірних правовідносин, правильно застосував норми матеріального права, у зв`язку із чим рішення Саратського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Доводи апеляційної скарги є неспроможними, зводяться до власного тлумачення правовідносин між сторонами та переоцінки доказів, що не є підставою для скасування рішення суду.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції

Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги адвоката Папуши Анастасії Олегівни, діючої від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний регіон», є недоведеними, а тому вона підлягає залишенню без задоволення.

Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справ «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burgandothers v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги залишає судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержання норм матеріального і процесуального права.

За вищевикладених обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є справедливим, законним та обґрунтованим. Судом повно та всебічно досліджені наявні в матеріалах справи докази, їм надана правильна оцінка, порушень норм матеріального та процесуального права не допущено. Підстави для скасування, зміни рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги адвоката Папуши А.О., діючої від імені ТОВ «Південний регіон», відсутні.

Дата ухвалення рішення, порядок та строк касаційного оскарження

Згідно з ч. ч. 4, 5 ст. 268 ЦПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

4. Резолютивна частина

Керуючись ст. ст.367,368,374,375,381,382,383,384 ЦПК УкраїниЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справи,

постановив:

Апеляційну скаргуадвоката Папуши Анастасії Олегівни, діючої від імені Товариства з обмеженою відповідальністю «Південний регіон», залишити без задоволення.

Рішення Саратського районного суду Одеської області від 23 травня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному не підлягає за винятками, передбаченими частиною 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя: А. П. Заїкін

Судді: С. О. Погорєлова

О. М. Таварткіладзе

СудОдеський апеляційний суд
Дата ухвалення рішення11.06.2024
Оприлюднено13.06.2024
Номер документу119646716
СудочинствоЦивільне
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них оренди

Судовий реєстр по справі —513/194/22

Постанова від 11.06.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Заїкін А. П.

Ухвала від 10.06.2024

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Заїкін А. П.

Ухвала від 16.06.2023

Цивільне

Одеський апеляційний суд

Заїкін А. П.

Рішення від 23.05.2023

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Бучацька А. І.

Рішення від 23.05.2023

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Бучацька А. І.

Ухвала від 31.10.2022

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Бучацька А. І.

Ухвала від 25.05.2022

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Бучацька А. І.

Ухвала від 19.04.2022

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Бучацька А. І.

Ухвала від 28.03.2022

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Бучацька А. І.

Ухвала від 16.03.2022

Цивільне

Саратський районний суд Одеської області

Бучацька А. І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2025Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні