Рішення

від 03.06.2024 по справі 910/2148/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2024справа №910/2148/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Марченко О.В., за участю секретаря судового засідання Роздобудько В.В., розглянув у відкритому судовому засіданні

справу № 910/2148/24

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята стража Київ» (вул. Будіндустрії, буд. 7, літера «г», м. Київ, 01013; ідентифікаційний код 35838823)

до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661)

про стягнення 410 994 грн,

за участю представників:

позивача Ковальова Ю.Ю. (ордер від 28.09.2021 серія АІ №1158926);

відповідача Гриценко В.С. (витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань).

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Стислий виклад позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «П`ята стража Київ» (далі Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (далі Компанія) 243 964 грн втрат від інфляції та 118 849 грн 3% річних, а всього 362 813 грн.

Позовні вимоги мотивовано тим, що:

- 16.05.2019 Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом (правонаступником якого є Компанія) та Товариством укладено договір №20682-2019/20-121-01-19-08047 «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №5. Реакторне відділення. Заміна устаткування автоматичної пожежної сигналізації (впровадження засобів протипожежної сигналізації у відповідності із спеціальними вимогами). 1, 2, 3 СБ. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи. Енергоблок № 5. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Модернізація системи автоматичної пожежної сигналізації приміщень РВ, ДВ, МЗ, ЕЕТУ, БНС. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи» (далі Договір), за умовами якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконання робіт за темою: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №5. Реакторне відділення. Заміна устаткування автоматичної пожежної сигналізації (впровадження засобів протипожежної сигналізації у відповідності із спеціальними вимогами). 1,2,3 СБ. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи. Енергоблок № 5. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Модернізація системи автоматичної пожежної сигналізації приміщень РВ, ДВ, МЗ, ЕЕТУ, БНС. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи»;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/3758/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, позов задоволено повністю; стягнуто з Компанії на користь Товариства 8 353 974,59 грн основного боргу, 1 302 665,89 грн втрат від інфляції, 409 076,18 грн 3% річних та 150 985,75 грн судового збору; у справі №910/3758/22 Господарським судом міста Києва встановлено, що Компанією порушено умови Договору; розрахунок розміру втрат від інфляції та 3% річних, відповідно до якого суд задовольнив вимоги позивача у вказаній справі, здійснювався за весь період прострочення і до 13.05.2022 включно; станом на 21.02.2024 Компанія свої грошові зобов`язання не виконала;

- рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/12431/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Компанії на користь Товариства 1 513 444 грн втрат від інфляції 304 862 грн 3% річних та 27 274,59 грн судового збору за період з 14.05.2022 по 04.08.2023;

- в період з листопада 2021 року по квітень 2022 року сторони зменшили суму заборгованості (8 353 974,59 грн) на 36 855,8 грн шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог; загальний розмір заборгованості відповідача з оплати виконаних позивачем робіт складає 8 317 118 грн. (за довідками №87, №236 та №317), які відповідач має сплатити з врахуванням втрат від інфляції та 3% річних;

- у зв`язку неналежним виконанням (невиконанням) Компанією зобов`язань за Договором щодо своєчасної та повної оплати виконаних Товариством робіт згідно з довідками №87, №236 і №317 позивачем нараховано 243 964 грн втрат від інфляції та 118 849 грн 3% річних за період з 01.09.2023 по 21.02.2024.

2. Стислий виклад заперечень відповідача

Компанія 09.04.2024 подала суду відзив на позовну заяву, в якому вказала таке:

- зобов`язання відповідача за довідкою ф. КБ-3 від 31.08.2021 №317 частково виконано, а саме 31.12.2021 проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9 640,82 грн (заява від 30.11.2021 №30-11/21-2), 28.02.2022 проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 9 714,46 грн (заява позивача від 18.01.2022 №18-01/22-1) та 30.04.2022 проведено зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 8 027,59 грн (заява від 21.03.2022 №21-03/22-1);

- крім того, 18.12.2023 та 31.12.2023 з банківських рахунків боржника стягнуто заборгованість за судовим рішенням №910/3758/22 у сумі 12 000 грн;

- проте позивач не підтвердив наявність заборгованості за довідками №87, №236 та №317 у сумі 8 317 118 грн, на яку здійснюється нарахування втрат від інфляції та 3% річних (враховуючи вчинення правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог та часткову сплату);

- відповідач просить суд врахувати, що втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які істотно ускладнили своєчасне виконання зобов`язань за Договором.

3. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2024 позовну заяву Товариства залишено без руху та встановлено позивачу п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви.

26.03.2024 позивачем подано суду документи на виконання ухвали від 28.02.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2024 прийнято до розгляду позовну заяву та заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, в якій Товариство просить суд стягнути з Компанії: 269 648 грн втрат від інфляції та 141 346 грн 3% річних за період з 01.09.2023 по 25.03.2024, а всього 410 994 грн; відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 06.05.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2024 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 03.06.2024.

Представник позивача у судовому засіданні 03.06.2024 оголосив вступне слово та підтримав позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог.

Суд, заслухавши вступне слово представників сторін, з`ясувавши обставини, на які посилаються сторони, дослідив в порядку статей 209 і 210 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) докази у справі.

Після закінчення з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.

Представники сторін виступили з промовами (заключним словом), в яких посилалися на обставини і докази, досліджені у судовому засіданні.

У судовому засіданні 03.06.2024 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до статті 233 ГПК України.

Судом згідно з вимогами статей 222 і 223 ГПК України здійснювалося повне фіксування судового засідання технічними засобами та секретарем судового засідання велися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ

16.05.2019 Товариством (підрядник) і Компанією (замовник) було укладено Договір, за умовами якого:

- замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконання робіт за темою: «Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №5. Реакторне відділення. Заміна устаткування автоматичної пожежної сигналізації (впровадження засобів протипожежної сигналізації у відповідності із спеціальними вимогами). 1,2,3 СБ. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи. Енергоблок № 5. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Модернізація системи автоматичної пожежної сигналізації приміщень РВ, ДВ, МЗ, ЕЕТУ, БНС. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи» (пункт 1.1 Договору);

- вимоги щодо якості, виду та результатів робіт за Договором зазначені у технічних вимогах (додаток №2 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору);

- вартість робіт складає 58 087 362 грн, окрім того ПДВ 11 617 472,40 грн, разом 69 704 834,40 грн (пункт 2.1 Договору);

- оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 45 днів з дати підписання довідки замовником; оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку (пункт 2.4 Договору);

- підрядник, щомісячно в строк до 20 числа, надає замовнику акт виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) в 4 екземплярах; замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акта в частині об`ємів і вартості виконаних робіт, оформлює акт (ф. КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) у встановленому порядку або надсилає мотивовану відмову від приймання робіт (пункт 4.1 Договору);

- Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 30.03.2022 (пункт 12.1 Договору в редакції додаткової угоди від 15.12.2020 №2).

Додатком №1 до Договору сторони погодили розмір договірної ціни у сумі 69 704 834,40 грн.

На виконання умов Договору сторонами підписано та скріплено печатками довідки за формою №КБ-3 на загальну суму 44 876 658,68 грн, а саме: за липень 2019 року на суму 12 205 337,02 грн; за серпень 2019 року на суму 4 362 562,58 грн; за вересень 2019 року на суму 5 635 977,90 грн; за жовтень 2019 року на суму 9 677 960,71 грн; за квітень 2021 року на суму 9 330 681,48 грн; за червень 2021 року на суму 2 675 467,91 грн; за серпень 2021 року на суму 988 671,08 грн, а також зареєстровані податкові накладні.

Компанією здійснено часткову оплату вартості виконаних Товариством робіт у сумі 36 522 684,09 грн, внаслідок чого у відповідача наявний перед позивачем борг у сумі 8 353 974,59 грн.

У травні 2022 року Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії про стягнення 8 353 974,59 грн основного боргу, 1 302 665,89 грн втрат від інфляції та 409 076,18 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/3758/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, позов задоволено повністю; стягнуто з Компанії на користь Товариства 8 353 974,59 грн основного боргу, 1 302 665,89 грн втрат від інфляції, 409 076,18 грн 3% річних та 150 985,75 грн судового збору.

Оскільки відповідачем зазначене рішення не виконано, то позивачем у серпні 2023 року подано до Господарського суду міста Києва позовом про стягнення з Компанії 1 513 444 грн втрат від інфляції та 304 862 грн 3% річних за період з 14.05.2022 по 31.07.2023 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/12431/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Компанії на користь Товариства 1 513 444 грн втрат від інфляції 304 862 грн 3% річних та 27 274,59 грн судового збору.

Наразі вказане рішення оскаржується в апеляційному порядку.

ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ

Частинами першою і другою статті 837 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов?язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов?язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов?язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

ВИСНОВКИ

Оскільки Компанією не виконано рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/3758/22, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, то Товариством нараховано відповідачу 269 648 грн втрат від інфляції та 141 346 грн 3% річних за період з 01.09.2023 по 25.03.2024.

Слід зазначити, що при розрахунку суми заборгованості, на яку позивач нараховує втрати від інфляції та 3% річних, Товариством було враховано зарахування зустрічних однорідних вимог у сумі 36 855,80 грн.

Що ж до доводів Компанії стосовно того, що 18.12.2023 та 31.12.2023 з банківських рахунків боржника стягнуто заборгованість за судовим рішенням №910/3758/22 у сумі 12 000 грн, то стягнення наведеної суми документально не підтверджено, крім того, відповідачем взагалі не подано жодного документа до суду, крім відзиву на позов.

Згідно з абзацами першим - третім пункту 7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань» за відсутності інших підстав припинення зобов`язання, передбачених договором або законом, зобов`язання, в тому числі й грошове, припиняється його виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Саме лише прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов`язання.

В той же час позивачем заявлено до стягнення суми втрат від інфляції та 3% річних, нарахованих на суму основної заборгованості, розмір якої встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/3758/22, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023.

Відтак, Товариством правомірно заявлено до стягнення з Компанії втрати від інфляції та 3% річних з огляду на невиконання відповідачем рішення Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/3758/22, залишеного без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023.

Судом перевірено розрахунок сум втрат від інфляції та 3% річних і період їх нарахування, та встановлено, що період нарахування визначений позивачем правильно, проте суми розраховано неправильно.

Так, за перерахунком суду за період з 01.09.2023 по 25.03.2024 сума втрат від інфляції становить 312 581,97 грн, а 3% річних 141 346,18 грн.

Разом з тим, частиною другою статті 237 ГПК України передбачено, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Відтак, оскільки суд не може виходити за межі позовних вимог Товариства в частині стягнення з Компанії сум втрат від інфляції та 3% річних, то стягненню з відповідача підлягає 269 648 грн втрат від інфляції та 141 346 грн 3% річних за розрахунком позивача.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, Компанія вказує, що втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання Компанією в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які істотно ускладнили своєчасне виконання зобов`язань за Договором.

Разом з тим, умови Договору в частині оплати поставленого позивачем товару мали бути виконанні відповідачем у 2019 і 2021 роках, тобто до введення на території України воєнного стану (24.02.2022), відтак посилання Компанії на надзвичайні обставини є безпідставними.

У судовому засіданні 03.06.2024 представник відповідача просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем 3% річних до 0,00 грн посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Так, чинне цивільне законодавство України не містить чіткого визначення поняття «санкція».

У науці цивільного права сутність санкції як правового засобу в механізмі правового регулювання цивільних відносин розуміють як фінансово-правову міру відповідальності.

Санкції як правові засоби, спрямовані на забезпечення інтересів суб?єктів цивільних правовідносин і захист цивільних прав та інтересів, мають такі ознаки:

- спрямовані на усунення перешкод у задоволенні інтересів учасників цивільних правовідносин;

- виступають елементами механізму правового регулювання цивільних відносин і забезпечують його ефективне функціонування;

- призводять до негативних наслідків для особи, яка не виконала цивільного обов?язку, встановленого законом чи договором.

Можна сформулювати таке визначення санкції, як певного негативного наслідку, встановленого законом або договором, який застосовується в разі невиконання (неналежного виконання) цивільно-правового обов?язку, порушення заборон, обмежень та в інших випадках, встановлених законом.

З аналізу змісту статей 524 та 533 ЦК України можна зробити висновок, що цивільне законодавство містить визначення грошового зобов?язання, як такого, що виражається в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті і стосується права однієї особи сплатити певну кількість грошей, а іншої сторони - їх отримати.

Згідно із частиною першою статті 229 ГК України учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов?язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов?язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов?язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.

За змістом статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов?язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов?язання.

Суб?єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Визначення розміру штрафних санкцій передбачено у статті 231 ГК України, якою встановлено, що законом щодо окремих видів зобов?язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Стаття 233 ГК України регулює питання зменшення розміру штрафних санкцій. Так, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов?язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов?язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов?язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Погоджуючись зі зменшенням загального розміру процентів річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов?язання, Велика Палата Верховного Суду вважала їх господарськими санкціями, розмір яких може бути зменшений у розумінні наведених норм матеріального права.

Проте, такий висновок не враховує наведених далі вимог закону.

Статтею 625 ЦК України встановлено відповідальність за порушення грошового зобов?язання. Так, частиною першою цієї статті визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов?язання.

У частині другій зазначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов?язання, на вимогу кредитора зобов?язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Стаття 625 ЦК України розміщена в розділі І «Загальні положення про зобов??язання» книги 5 ЦК України, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов?язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов?язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов?язань.

Зазначена норма передбачає, що проценти та індекс інфляції, що стягуються у разі порушення стороною грошового зобов?язання, має компенсаційний, а не штрафний характер.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних входять до складу грошового зобов?язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов?язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Проценти, передбачені статтею 625 ЦК України, за своєю природою є відшкодуванням кредитору понесених втрат за несвоєчасне повернення грошових коштів. Тобто такі проценти є гарантією для кредитора у вигляді настання певних правових наслідків для боржника через неналежне виконання ним взятих за договором зобов?язань.

Отже, наслідки прострочення боржником грошового зобов?язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов?язання.

За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись статтями 129, 233, 236 238, 240 та 241 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята стража Київ» (вул. Будіндустрії, буд. 7, літера «г», м. Київ, 01013; ідентифікаційний код 35838823) до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) про стягнення 410 994 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «П`ята стража Київ» (вул. Будіндустрії, буд. 7, літера «г», м. Київ, 01013; ідентифікаційний код 35838823) 269 648 (двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот сорок вісім) грн втрат від інфляції, 141 346 (сто сорок одну тисячу триста сорок шість) грн 3% річних і 6 164 (шість тисяч сто шістдесят чотири) грн 91 коп. судового збору.

Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 11.06.2024.

Суддя Оксана Марченко