Постанова

від 05.11.2024 по справі 910/2148/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" листопада 2024 р. Справа№ 910/2148/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Козир Т.П.

суддів: Агрикової О.В.

Мальченко А.О.

при секретарі Вага В.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Ковальов Ю.Ю. орд.;

від відповідача: Гриценко В.С. самопредст.;

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2024 (повний текст складено 11.06.2024)

у справі №910/2148/24 (суддя Марченко О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ята стража Київ"

до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом"

про стягнення 410 994 грн,

УСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю "П`ята стража Київ" (далі - позивач, Товариство) звернулось у Господарський суд міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - відповідач, Компанія) та просило стягнути 362 813,00 грн, у тому числі: 243 964,00 грн інфляційних втрат та 118 849,00 грн 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/3758/22, яке набрало законної сили, стягнуто з відповідача на користь позивача борг за договором №20682-2019/20-121-01-19-08047 від 29.05.2019 в розмірі 8 353 974,59 грн, однак відповідач вказану заборгованість не сплачує, тому позивачем нараховані інфляційні втрати та 3% річних за період з вересня 2023 року по лютий 2024 року.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилався на те, що зобов`язання відповідача частково зменшились за рахунок зарахування зустрічних однорідних вимог та стягнення коштів з його рахунків; позивач не підтвердив наявність заборгованості за довідками №87, №236 та №317 у сумі 8 317 118грн, на яку здійснюється нарахування втрат від інфляції та 3% річних (враховуючи вчинення правочинів про зарахування зустрічних однорідних вимог та часткову сплату); відповідач також просив суд врахувати, що втрата відповідачем значної частини виробничих потужностей внаслідок окупації Запорізької АЕС, виконання відповідачем в умовах воєнного стану спеціальних обов`язків на ринку електричної енергії для забезпечення загальносуспільного інтересу і необхідність в таких умовах підтримувати безпеку АЕС (Рівненської, Хмельницької, Південноукраїнської) є надзвичайними обставинами, які істотно ускладнили своєчасне виконання зобов`язань за Договором.

Представник відповідача також просив суд зменшити розмір нарахованих позивачем 3% річних до 0,00 грн посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03 червня 2024року позовні вимоги задоволено повністю.

Стягнуто з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ята стража Київ" 269 648 грн втрат коштів від інфляції, 141 346 грн - 3% річних і 6 164 грн 91 коп. судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Акціонерне товариство "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" подало апеляційну скаргу, у якій просить скасувати оскаржуване рішення в частині стягнення 141346,00 грн - 3% річних та ухвалити нове рішення з урахуванням клопотання відповідача про зменшення розміру процентів річних.

Апеляційна скарга мотивована тим, що судом неправильно застосовані норми матеріального права та не надана належна оцінка доводам відповідача на обґрунтування клопотання про зменшення розміру 3% річних, не враховані висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №910/12277/23 щодо можливості зменшення розміру 3% річних і відповідачем наведено достатньо доводів і обґрунтувань для зменшення розміру процентів річних.

Представник відповідача (апелянта) у судовому засіданні підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, розглянувши апеляційну скаргу, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 29.05.2019 між позивачем (підрядник) і відповідачем (замовник) було укладено Договір №20682-2019/20-121-01-19-08047, за умовами якого:

- замовник доручає, а підрядник приймає на себе зобов`язання виконання робіт за темою: "Технічне переоснащення. ВП ЗАЕС, м. Енергодар, Промислова, 133. Енергоблок №5. Реакторне відділення. Заміна устаткування автоматичної пожежної сигналізації (впровадження засобів протипожежної сигналізації у відповідності із спеціальними вимогами). 1,2,3 СБ. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи. Енергоблок № 5. Реакторне відділення. Турбінне відділення. Модернізація системи автоматичної пожежної сигналізації приміщень РВ, ДВ, МЗ, ЕЕТУ, БНС. Будівельно-монтажні та пусконалагоджувальні роботи" (пункт 1.1 Договору);

- вимоги щодо якості, виду та результатів робіт за Договором зазначені у технічних вимогах (додаток №2 до Договору), що є невід`ємною частиною Договору (пункт 1.2 Договору);

- вартість робіт складає 58 087 362 грн, окрім того ПДВ - 11 617 472,40 грн, разом 69 704 834,40 грн (пункт 2.1 Договору);

- оплата виконаних робіт замовником проводиться на підставі довідки про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3), оформленої у встановленому порядку, шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок підрядника протягом 45 днів з дати підписання довідки замовником; оплата замовником частини вартості робіт у розмірі суми ПДВ здійснюється після отримання ним від підрядника податкової накладної, оформленої та зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) у встановлених Податковим кодексом України випадках та порядку (пункт 2.4 Договору);

- підрядник, щомісячно в строк до 20 числа, надає замовнику акт виконаних будівельних робіт (ф. КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) в 4 екземплярах; замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє реальність акта в частині об`ємів і вартості виконаних робіт, оформлює акт (ф. КБ-2в) та довідку про вартість виконаних будівельних робіт (ф. КБ-3) у встановленому порядку або надсилає мотивовану відмову від приймання робіт (пункт 4.1 Договору);

- Договір вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє до 30.03.2022 (пункт 12.1 Договору в редакції додаткової угоди від 15.12.2020 №2).

Додатком №1 до Договору сторони погодили розмір договірної ціни у сумі 69 704 834,40 грн.

На виконання умов Договору сторонами підписано та скріплено печатками довідки за формою №КБ-3 на загальну суму 44 876 658,68 грн, а саме: за липень 2019 року на суму 12 205 337,02 грн; за серпень 2019 року на суму 4 362 562,58 грн; за вересень 2019 року на суму 5 635 977,90 грн; за жовтень 2019 року на суму 9 677 960,71 грн; за квітень 2021 року на суму 9 330 681,48 грн; за червень 2021 року на суму 2 675 467,91 грн; за серпень 2021 року на суму 988 671,08 грн, а також зареєстровані податкові накладні.

Компанією здійснено часткову оплату вартості виконаних Товариством робіт у сумі 36 522 684,09 грн, внаслідок чого у відповідача наявний перед позивачем борг у сумі 8 353 974,59 грн.

У травні 2022 року Товариство звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Компанії про стягнення 8 353 974,59 грн основного боргу, 1 302 665,89 грн втрат від інфляції та 409 076,18 грн 3% річних.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.02.2022 у справі №910/3758/22, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 08.06.2023, позов задоволено повністю; стягнуто з Компанії на користь Товариства 8 353 974,59 грн основного боргу, 1 302 665,89 грн втрат від інфляції, 409 076,18 грн 3% річних та 150 985,75 грн судового збору.

Оскільки відповідачем зазначене рішення не виконано, то позивачем у серпні 2023 року подано до Господарського суду міста Києва позов про стягнення з Компанії 1 513 444 грн втрат від інфляції та 304 862 грн 3% річних за період з 14.05.2022 по 31.07.2023 (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.09.2023 у справі №910/12431/23 позов задоволено повністю; стягнуто з Компанії на користь Товариства 1 513 444 грн втрат від інфляції 304 862 грн 3% річних та 27 274,59 грн судового збору.

У подальшому, постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.05.2024 було задоволено апеляційну скаргу Компанії, змінено зазначене рішення у справі №910/12431/23, стягнуто з Компанії на користь Товариства інфляційні втрати у розмірі 1 513 444 грн., три проценти річних у розмірі 30486,20 грн. та судовий збір у розмірі 27 274,59.

У зв`язку із викладеними обставинами Товариство звернулось в суд із даним позовом та просило стягнути з Компанії 243 964,00 грн інфляційних втрат коштів та 118 849,00 грн 3% річних, нарахованих за період з 01 вересня 2023 року по 21 лютого 2024 року.

В процесі розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних до 0,00 грн посилаючись на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

За наслідком розгляду даного спору суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню у повному розмірі, при цьому відхилив клопотання про зменшення 3% річних, посилаючись на те, що вказані проценти не є санкціями і не підлягають зменшенню.

Відповідач у апеляційній скарзі оскаржує рішення суду першої інстанції виключно в частині стягнення 141346,00 грн 3% річних та розгляду клопотання відповідача про зменшення розміру процентів річних.

Частинами 1, 2 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно з ч.4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального права в частині задоволених позовних вимог, апеляційний господарський суд встановив, що правовідносини між сторонами виникли на підставі договору підряду, розмір заборгованості за яким встановлений судовим рішенням у справі №910/3758/22, яке набрало законної сили, та наданими позивачем доказами щодо часткового зменшення заборгованості.

Матеріалами справи підтверджується, що прострочений борг відповідача перед позивачем у період з 01.09.2023 по 21.02.2024 становив 8 317 118,00 грн, а тому позивачем обґрунтовано нараховані і заявлені до стягнення 243964,00грн інфляційних втрат коштів та 118 849,00 грн 3% річних, а тому суд першої інстанції дійшов вірного висновку щодо обґрунтованості та доведеності позовних вимог в цій частині.

Однак, статтею 233 Господарського кодексу України (далі - ГК України) передбачене право суду зменшити розмір штрафних санкцій у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналогічне право суду визначено і частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Проаналізувавши зазначені норми, слід дійти висновку, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи тощо.

При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши подані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Водночас, висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 Цивільного кодексу України).

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто, цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто, має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Аналогічна правова позиція щодо можливості зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, що є правом суду, яке реалізується ним на власний розсуд, викладена у постановах Верховного Суду від 30.05.2019 року у справі №916/2268/18, від 04.05.2018 року у справі №917/1068/17, від 22.01.2019 року у справі №908/868/18, від 13.05.2019 року у справі №904/4071/18, від 18.02.2020 у справі №920/694/19, від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

При цьому чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 ГПК України, тобто, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі №911/2269/22 викладено висновок про те, що індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, зумовлюють висновок про відсутність універсального максимального і мінімального розміру неустойки, на який її може бути зменшено, що водночас вимагає, щоб цей розмір відповідав принципам верховенства права.

Розмір неустойки, до якого суд її зменшує (на 90 %, 70 % чи 50 % тощо), у кожних конкретно взятих правовідносинах (справах) також має індивідуально-оціночний характер, оскільки цей розмір (частина або процент, на які зменшується неустойка), який обумовлюється встановленими та оціненими судом обставинами у конкретних правовідносинах, визначається судом у межах дискреційних повноважень, наданих суду відповідно до положень частини першої, другої статті 233 ГК України та частини третьої статті 551 ЦК України, тобто у межах судового розсуду.

В процесі розгляду справи представник відповідача заявив клопотання про зменшення розміру нарахованих позивачем 3% річних до 0,00 грн.

Відхиляючи клопотання відповідача суд першої інстанції вказав, що наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді трьох процентів річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов`язання.

Зазначений висновок місцевого суду про неможливість зменшення судом розміру трьох процентів річних є таким, що не узгоджуються із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду зазначила, що виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Отже, Велика Палата Верховного Суду у справі №902/417/18 зробила загальний висновок про можливість суду за певних умов зменшити розмір процентів річних, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України, тоді як підстави та обставини для такого зменшення процентів річних суд повинен встановлювати у кожному конкретному випадку.

Із цього випливає, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки, штрафу, процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Велика Палата Верховного Суду також вказала, що відсотки річних, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника та не можуть розглядатися як спосіб отримання кредитором доходів.

Апеляційний господарський суд при цьому також враховує висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 27.03.2024 у справі №910/12277/23, який у п. 4.12 вказав на те, що висновки судів попередніх інстанцій про неможливість зменшення судом розміру трьох процентів річних є помилковими та такими, що не узгоджуються із висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у пунктах 8.35, 8.38 постанови від 18.03.2020 у справі №902/417/18.

Частиною 4 ст. 236 ГПК України, яка кореспондується з положеннями ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

В порушення наведених приписів ст.236 ГПК України суд першої інстанції не врахував вказаних висновків Верховного Суду щодо можливості зменшення судом розміру трьох процентів річних.

Розглянувши доводи відповідача про наявність підстав для зменшення штрафу, апеляційний господарський суд виходить з наступного.

Так, 24.02.2022 року в зв`язку із військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" №64/2022 від 24.02.2022 року, затвердженим Законом України від 24.02.2022 року № 2102-IX, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.

Частиною 3 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Апеляційний господарський суд вважає, що загальновідомими обставинами є те, що Компанія була створена на базі майна атомних електростанцій України та їх інфраструктури відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 1996 року № 1268. Цією постановою на державне підприємство "НАЕК "Енергоатом" покладено функції експлуатуючої організації. Підприємство утворено з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, введення в експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб`єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки. Компанія є оператором чотирьох діючих атомних електростанцій України, на яких експлуатується 15 атомних енергоблоків (13 енергоблоків типу ВВЕР-1000 і два ВВЕР-440) загальною встановленою потужністю 13835 МВт, 2 гідроагрегати Олександрівської ГЕС (25 МВт), 3 гідроагрегати Ташлицької ГАЕС (453 МВт) (гідроагрегат № 3 у 2022 році було приєднано до енергосистеми). Компанія належить до суб`єктів господарської діяльності, у власності та користуванні яких об`єкти підвищеної небезпеки відповідно до вимог Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" та забезпечує більше 55 % потреби України в електроенергії.

Позивач звернувся з позовом про стягнення з Компанії додаткових сум 3% річних та інфляційних втрат за підрядні роботи, виконані на Запорізькій АЕС, у період існування вищевикладених виняткових обставин, які не залежать від волі відповідача: перебування в окупації Енергодарської територіальної громади Запорізької області, в межах якої розташовані виробничі потужності Запорізької АЕС, повне зупинення атомної станції з 11 вересня 2022 року, відсутність доходів від діяльності ВП ЗАЕС. Відповідно, і виконання рішення по справі ускладнене з огляду на існування надзвичайний та виняткових обставин, а стягнення з Компанії додаткових грошових коштів ставить під загрозу фінансування заходів із забезпечення сталої та безпечної роботи об`єктів атомної енергетики чим загрожує енергобезпеці держави та населенню України.

При розгляді клопотання відповідача про зменшення розміру відповідальності судом першої інстанції також помилково не враховано, що відповідача внесено до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави; діяльністю відповідача є виробництво дешевої та чистої електроенергії; за підсумками першого місяця 2024 року українські АЕС згенерували 5 млрд 882 млн 931 тис. кВт-год. Між тим, нові обстріли РФ енергетичної інфраструктури призвели до масштабного дефіциту електроенергії в Україні, застосовуються аварійні відключення світла по всій країні. За умов дефіциту потужності енергосистеми України, є виправданим та обґрунтованим зменшення відповідальності державного підприємства як основного суб`єкта генерації електроенергії в країні.

Оцінивши докази у справі у їх сукупності, апеляційний господарський суд прийшов до висновку щодо можливості зменшення розміру 3% річних на 50% - до суми 70673,00 грн, оскільки відповідач в умовах воєнного стану має для країни вкрай важливе стратегічне значення, постійно зазнає людських та інфраструктурних втрат внаслідок бойових дій на території України, обстрілів енергетичної інфраструктури, усунення наслідків яких потребує значних ресурсів.

Зменшення розміру 3% річних на 50% відповідає принципу збалансованості інтересів сторін, є справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що цілком відповідає принципу верховенства права.

У зв`язку із викладеним, рішення першої інстанції підлягає зміні в частині розміру стягнутих 3% річних, отже апеляційна скарга задовольняється частково.

Відповідно до ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Однак, судовий збір, у разі зменшення судом розміру неустойки/річних на підставі ст. 233 ГК України та ч.3 ст.551 ЦК України, покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки/річних, оскільки таке зменшення є наслідком не необґрунтованості позовних вимог в цій частині, а виключно застосування судами свого права на таке зменшення, передбаченого наведеними нормами.

Аналогічна правова позиція щодо розподілу судових витрат викладена у постановах Верховного Суду від 04.05.2018 у справі №917/1068/17, від 05.04.2018 у справі №917/1006/16, від 03.04.2018 у справі №902/339/16.

З огляду на викладене, судовий збір за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги підлягає стягненню з відповідача на користь позивача у повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 267-285 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" задовольнити частково.

2. Змінити рішення Господарського суду міста Києва від 03 червня 2024 року, виклавши пункт його резолютивну частину у наступній редакції:

"1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ята стража Київ" (вул. Будіндустрії, буд. 7, літера "г", м. Київ, 01013; ідентифікаційний код 35838823) до Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) про стягнення 410 994 грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (вул. Назарівська, буд. 3, м. Київ, 01032; ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "П`ята стража Київ" (вул. Будіндустрії, буд. 7, літера "г", м. Київ, 01013; ідентифікаційний код 35838823) 269 648 (двісті шістдесят дев`ять тисяч шістсот сорок вісім) грн втрат від інфляції, 70673 (сімдесят тисяч шістсот сімдесят три) грн 3% річних і 6 164 (шість тисяч сто шістдесят чотири) грн 91 коп. судового збору."

3. Справу повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 07.11.2024.

Головуючий суддя Т.П. Козир

Судді О.В. Агрикова

А.О. Мальченко