Рішення

від 04.06.2024 по справі 914/151/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.06.2024 Справа № 914/151/24

за позовом: Національного банку України, м.Київ,

до відповідача: Приватного акціонерного товариства Шкіряне підприємство Світанок, м. Львів,

за участю третьої особи 1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю Мі2кра, м.Львів,

за участю третьої особи 2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватне виробничо-комерційне підприємство Універсал-Сервіс, м.Львів,

за участю третьої особи 3, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: фізичної особи-підприємця Волощука Василя Івановича, смт.В. Бичків Закарпатської області,

про виселення із займаних приміщень.

Суддя Б. Яворський.

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: Т. Каратун,

від відповідача: Н. Білан,

від третьої особи 1: Х. Непіп,

від третьої особи 2: І. Гарагуц,

від третьої особи 3: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України судове засідання проводилося в режимі відеоконференції за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку vkz.court.gov.ua

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області через систему Електронний суд надійшла позовна заява Національного банку України до Приватного акціонерного товариства Шкіряне підприємство Світанок про виселення з будівлі за адресою: м.Львів, вул.Жовківська, 63.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 17 січня 2024 року справу № 914/151/24 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою від 22.01.2024 позовну заву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження; суд встановив строк для реалізації учасниками справи процесуальних прав. Подальший хід справи у підготовчому засіданні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань.

08.03.2024 позивач подав заяву про виправлення описки, допущеної у прохальній частині позовної заяви та інформував суд, що підтверджена доказами площа будівлі літ. «А-4» становить 7417,0, про що зазначено у мотивувальній частині позовної заяви, тому просить вважати предметом позову вимогу про виселення відповідача з будівлі літ. «А-2», загальною площею 1363,5 кв.м.; будівлі літ «А'-2», загальною площею 1610,7 кв.м.; будівлі літ. «А-4», загальною площею 7417,0 кв.м., що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Жовківська, 63.

Ухвалою від 18.03.2024 суд постановив прийняти заяву позивача про виправлення описки у прохальній частині позовної заяви; залучив ТОВ Мі2кра, ПВКП Універсал-Сервіс та ОСОБА_1 до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.

Ухвалою від 29.04.2024 суд відмовив ПрАТ «ШП «Світанок» у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі, закрив підготовче провадження та призначив справу №914/151/24 до судового розгляду по суті.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обгрунтовані тим, що договір оренди №ОР-04/01/22 від 04.01.2022 є нікчемним в силу закону, оскільки банк як іпотекодержатель згоди на укладення такого не надавав. Лист НБУ №63-0005/85401 від 09.12.2022 не є згодою іпотекодержателя, оскільки така має існувати виключно на момент укладення договору оренди; іпотека припинилася з моменту набуття позивачем права власності на нерухоме майно (23.08.2022)

Аргументи відповідача.

Зазначив, що позивач як новий власник майна без належних правових підстав та за наявності чинного договору оренди нежитлового приміщення №ОР-04/01/22 від 04.01.2022 ухиляється від переведення на себе прав та обов`язків за наведеним договором оренди. З огляду на вказане, товариство звернулось із позовом до Національного банку України та ТОВ Юрок Плюс про переведення прав і обов`язків орендодавця за вказаним договором.

Аргументи третіх осіб.

Третя особа 1, третя особа 2 та третя особа 2 просили суд відмовити у задоволенні позову за безпідставністю заявлених банком вимог, доводи про що наведено у поясненнях по суті спору, зокрема, чинних договорів суборенди щодо спірного майна. Вважають лист НБУ від 09.12.2022 пропозицією продовження договору оренди №ОР-04/01/22 від 04.01.2022.

Позивач, у судовому засіданні 04.06.2024 позовні вимоги підтримав, просив їх задоволити.

Представники відповідача та третьої особи 1 та 2 у судове засідання 04.06.2024 з`явилися, зазначили, що повернення майна має відбуватися на законних підставах. Проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві та поясненнях по суті спору.

Третя особа 3 участь повноважного представника у судове засідання не забезпечила, причин відсутності не повідомила, з заявами та клопотаннями на адресу суду не зверталася..

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Враховуючи, що учасники провадження були належним чином повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, підстав для відкладення розгляду справи не встановлено.

У судовому засіданні 04.06.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

04 червня 2014 року між Національним банком України та Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "Фінансова ініціатива" укладено кредитний договір №12/09/6 з додатковими договорами, за умовами якого кредитор надає позивальнику кредит на суму 2'000'000'000,00 грн на строк з 04.06.2014 до 30.12.2016 (включно), шляхом збільшення ліміту за відкритою кредитною лінією відповідно до кредитного договору від 16.02.2009 №12/09.

11 червня 2014 року, в якості забезпечення виконання зобов`язань за зазначеним кредитним договором з додатковими договорами до нього, між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю Юрок Плюс укладено іпотечний договір (зареєстрований в реєстрі за № 583).

Відповідно до п. 5.1 договору іпотеки, в забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором іпотекодавець надав в іпотеку належне йому на праві власності нерухоме майно, а саме:

1) Будівлю їдальні, літ. «А-2» загальною площею 780 кв.м., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 06.05.2008 р., виданого Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради та зареєтрованим в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як об`єкт нерухомого майна - будівля їдальні літ. «А-2», загальною площею 780 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 20786746101. Право власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 333378, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2013 р. №1186676.

2) Будівлю, літ. «А-2» загальною площею 1363,5 кв.м., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005 р., виданому Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради та зареєстрованим в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як об`єкт нерухомого майна - будівля літ. «А-2», загальною площею 1363,5 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 20734046101. Право власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 332352, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 13.03.2013 №1183079.

3) Будівлю, літ. «А'-2» загальною площею 1610,7 кв.м., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005 р., виданого Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради та зареєтрованого в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як об`єкт нерухомого майна - будівля літ. «А'-2», загальною площею 1610,7 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 18962946101. Право власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 304964, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.03.2013 №1078458.

4) Будівлю, літ. «А-4» загальною площею 7417 кв.м., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить іпотекодавцю на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005 р., Шевченківською районною адміністрацією Львівської міської ради та зареєтроване в Державному реєстрі прав на нерухоме майно як об`єкт нерухомого майна - будівля літ. «А-4», загальною площею 7417 кв.м., реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 18952346101 (далі - нерухоме майно). Право власності на предмет іпотеки за іпотекодавцем зареєстровано в Державному реєстрі прав на нерухоме майно, номер запису про право власності 304839, що підтверджується Витягом з Державного реєстру прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 09.03.2013 №1078013.

Інформацію про обтяження вказаного нерухомого майна іпотекою 11.06.2014 було внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (копії інформаційних довідок долучено до матеріалів справи).

Рішенням Господарського суду Львівської області від 30.09.2020 у справі №914/569/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 23.02.2021, позовні вимоги Національного банку України до ТОВ «ЮРОК ПЛЮС» за участю третьої особи ПАТ КБ Фінансова ініціатива про звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено повністю. В рахунок часткового погашення заборгованості ПАТ Комерційний банк Фінансова ініціатива за кредитним договором від 04.06.2014 № 12/09/6 з додатковими договорами, перед Національним банком України в загальній сумі заборгованості (станом на 05.12.2017) у розмірі 2'135'863'013,70 грн звернуто стягнення на предмет іпотеки за іпотечним договором від 11.06.2014, укладеним між Національним банком України та Товариством з обмеженою відповідальністю ЮРОК ПЛЮС, а саме: 1) будівлю їдальні, літ. А-2 загальною площею 780 кв.м., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю ЮРОК ПЛЮС на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 06.05.2008; 2) будівлю літ. А-2 загальною площею 1363,5 кв.м., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю ЮРОК ПЛЮС на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005; 3) будівлю літ. А-2 загальною площею 1610,7 кв.м., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю ЮРОК ПЛЮС на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005; 4) будівлю літ. А-4 загальною площею 7417 кв.м., що розташована за адресою: Львівська область, місто Львів, вул. Жовківська, буд. 63, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю ЮРОК ПЛЮС на праві власності на підставі свідоцтва про право власності на будівлю від 18.04.2005 та встановлено спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах із визначеннями вартості майна у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження" на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Присуджено до стягнення з ТОВ ЮРОК ПЛЮС на користь Національного Банку України 61'670,00 грн. в рахунок відшкодування сплаченого судового збору. Ухвалою Верховного Суду від 09.07.2021 у справі №914/569/18 касаційну скаргу не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику.

11.03.2021 Господарським судом Львівської області видано відповідні накази.

08.04.2021 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Берегових В.С. винесена постанова про відкриття виконавчого провадження № 65057201.

04 січня 2022 року ТОВ ЮРОК ПЛЮС (орендодавець) та ПрАТ «ШП «Світанок» (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення №ОР-04/01/22, відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає у тимчасове платне користування нежитлові приміщення, а саме: нежитлове приміщення загальною площею 1363,5 кв.м., під літ. А-2; нежитлове приміщення загальною площею 1610,7 кв.м., під літ. А-2; нежитлове приміщення загальною площею 7417,0 кв.м., під літ. А-4. Адреса приміщення 79024, м.Львів, вул.Жовкіська, 63.

04.01.2022 згідно акту прийому-передачі передано нежитлові приміщення в оренду.

10.06.2022 між орендодавцем і орендарем підписано додаткову угоду №1 до договору оренди, якою продовжено строк дії договору до 31.05.2025.

При цьому, 04.01.2022 між ПрАТ «ШП «Світанок» та третіми особами у справі укладено ряд договорів суборенди нерухомого майна по вул. Жовківська. 63 у м.Львові з додатковими угодами до таких. 02.01.2023 такі договори суборенди були переукладені на новий строк. 01.01.2024 відповідачем та третіми особами укладено додаткові угоди до договорів суборенди від 02.01.2023.

23.08.2022 Національному Банку України видано свідоцтва про право власності (реєстраційний номер 3379, 3382 та 3385) на зазначені вище нежитлові приміщення.

На підставі наказу Національного банку України №292-но від 18.06.2019 «Про створення комісії з огляду набутого майна» було здійснено виїзд комісії для огляду набутого нерухомого майна та встановлено, що майно використовується ПрАТ «ШП «Світанок» відповідно до договору оренди №ОР-04/01/22 від 04.01.2022.

Національний банк України листом №63-0005/85401 від 09.12.2022 «Про правонаступництво по договору оренди» повідомив відповідача, що 23.08.2022 в рахунок погашення кредиту рефінансування НБУ набуто право власності на спірні об`єкти та інформував товариство про необхідність повідомити банк про готовність продовжити оренду майна.

23.11.2023 НБУ звернувся до ПрАТ «ШП «Світанок» з вимогою №63-0006/86703 про звільнення нерухомого майна.

21.12.2023 відповідач повідомив банк про відсутність підстав для звільнення нерухомого майна з посиланням на додаткову угоду №1 від 10.06.2022 до договору оренди №ОР-04/01/22 від 04.01.2022.

Позивач стверджує що НБУ згоди на укладення договору оренди №ОР-04/01/22 від 04.01.2022 та додаткової угоди до нього не надавалося. Такі є нікчемними в силу приписів ч.3 ст.12 Закону України «Про іпотеку». Відповідач користується належним позивачу нерухомим майном без законних підстав.

ОЦІНКА СУДУ.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.14 ГПК України).

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

В силу положень ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Зі змісту ч.1 ст.638 ЦК України вбачається, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Як уже відзначалося, звертаючись з вимогою про виселення з будівель позивач стверджує, що банк, як іпотекодержатель не повідомлявся іпотекодавцем про передачу предмета іпотеки в оренду та банк згоду на таку передачу не надавав. Позивач вважає, що в силу положень ст.12 Закону України «Про іпотеку», спірний договір оренди є нікчемним.

За нормами статті 761 Цивільного кодексу України право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права. Наймодавцем може бути також особа, уповноважена на укладення договору найму.

Згідно з положеннями статті 9 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець має право виключно на підставі згоди іпотекодержателя передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізинг, оренду, користування.

Відповідно до частини третьої статті 12 Закону України «Про іпотеку» правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (ч.ч. 1, 2 ст. 215 Цивільного кодексу України). Статтею 216 ЦК України визначено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. Правові наслідки недійсності нікчемного правочину, які встановлені законом, не можуть змінюватися за домовленістю сторін. Вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути пред`явлена будь-якою заінтересованою особою. Суд може застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину з власної ініціативи.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що матеріали справи не містять доказів в підтвердження згоди позивача на передачу в строкове платне користування майна, яке є предметом спору та перебувало в іпотеці, а тому договір оренди нежитлового приміщення №ОР-04/01/22 від 04.01.2022 з додатковою угодою №1 від 10.06.2022 до нього є нікчемним в силу ч. 3 ст.12 Закону України «Про іпотеку» і не створює прав та обов`язків для сторін. Відтак, у відповідача відсутні підстави для користування орендованим майном та передачі його у суборенду.

Національний банк України набув право власності на нерухоме майно, тому заявлена банком вимога про виселення відповідача зі спірних будівель є реалізацією права позивача як органу, що здійснює управління нерухомим майном. Доказів повернення позивачу спірного майна суду не надано.

Зважаючи на зазначене, встановивши факт нікчемності договору оренди, а також відсутність підстав для користування відповідачем та третіми особами, як похідне, об`єктами оренди, позовна вимога про примусове виселення відповідача з будівлі літ. «А-2», загальною площею 1363,5 кв.м.; будівлі літ «А'-2», загальною площею 1610,7 кв.м.; будівлі літ. «А-4», загальною площею 7417,0 кв.м., що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Жовківська, 63 підлягає задоволенню. Такий спосіб захисту є належним у даних спірних відносинах, що підтверджується постановами Верховного Суду, зокрема від 17.03.2021 у справі №914/784/20 та від 04.03.2020 у справі №910/6475/19.

Суд також відзначає, що твердження відповідача про ухиляється від переведення на себе прав та обов`язків за чинним договором оренди не знайшли свого правового обгрунтування, з огляду на нікчемність спірного правочину.

Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №153900328 від 12.04.2024 на суму 2'422,40 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, тому при розподілі судових витрат судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Виселити Приватне акціонерне товариство Шкіряне підприємство Світанок (79024, м.Львів, вул. Промислова, 53; ідентифікаційний код 00307891) з будівлі літ. «А-2», загальною площею 1363,5 кв.м.; будівлі літ «А'-2», загальною площею 1610,7 кв.м.; будівлі літ. «А-4», загальною площею 7417,0 кв.м., що розташовані за адресою: м.Львів, вул.Жовківська, 63.

3.Стягнути з Приватне акціонерне товариство Шкіряне підприємство Світанок (79024, м.Львів, вул. Промислова, 53; ідентифікаційний код 00307891) на користь Націорнального банку України (01601, м. Київ, вул. Інституцька, 9; ідентифікаційний код 00032106) 2'422,40 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення виготовлено 11.06.2024 року.

Суддя Б. Яворський.