Рішення

від 28.03.2024 по справі 915/1049/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2024 року Справа № 915/1049/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,

за участю:

прокурора: -,

представника відповідача: -,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Керівника Миколаївської окружної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910048, 54006, м. Миколаїв, вул. Бузький Бульвар, 15, e-mail: mykokrug@myk.gp.gov.ua)

в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404, 54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, e-mail: mykolaiv@land.gov.ua)

до відповідача - 1: Надбузького професійного аграрного ліцею (код ЄДРПОУ 02546140, 57130, Миколаївська область, Миколаївський р-н, с. Надбузьке, вул. Павла Глазового, 18, e-mail: pty31@ukr.net)

відповідача- 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Салоха-П» (код ЄДРПОУ 39483940, 57116, Миколаївська область, Миколаївський р-н, Степанівська ТГ, с. Михайлівка, вул. Польова, 4А, e-mail: swan_2010@ukr.net)

про: визнання недійсним договору, зобов`язання повернути земельну ділянку площею 207,7377 га

В С Т А Н О В И В:

03.07.2023 керівник Миколаївської окружної прокуратури звернувся до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 50-3731ВИХ-23 від 29.06.2023 (вх. № 8698/23) в інтересах держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області до Надбузького професійного аграрного ліцею та Товариства з обмеженою відповідальністю "САЛОХА-П", в якій просить суд:

- визнати недійсним договір від 10.09.2021 № 20210910 про партнерство та співпрацю, укладений між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм та ТОВ "САЛОХА-П";

- зобов`язати ТОВ "САЛОХА-П" повернути земельну ділянку площею 207,7377 га, що використовується на підставі договору від 10.09.2021 № 20210910 постійному землекористувачу - Надбузькому професійному аграрному ліцею;

- стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури сплачений судовий збір;

- про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру.

Ухвалою суду від 07.07.2023 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви. Ухвала від 07.07.2023 отримана представником Позивача 14.07.2023, що підтверджується повідомленням про вручення.

Від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 9439/23 від 17.07.2023).

Ухвалою від 21.07.2023 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 02.10.2023.

14.08.2023 від відповідача-2 надійшов відзив на позовну заяву, проти задоволення позову заперечував.

Ухвалою суду від 02.10.2023 підготовче засідання відкладалось на 23.10.2023.

Ухвалою від 23.10.2023 закрито підготовче провадження, розгляд справи призначено на 18.12.2023.

Ухвалою суду від 18.12.2023 сторони повідомлені про відкладення судового засідання на 12.02.2024.

В судовому засіданні 12.02.2024 судом оголошено перерву до 28.03.2024.

Суд здійснив розгляд справи у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні за указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

В судовому засіданні 28.03.2024 учасники справи підтримали свої правові позиції та надали доводи на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 28.03.2024 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив:

На підставі розпорядження Миколаївської райдержадміністрації від 30.11.2005 № 437-р навчальному закладу Надбузькому професійному аграрному ліцею (далі - Надбузький ПАЛ) виданий державний акт на право постійного користування земельної ділянки для навчальних цілей, ведення підсобного сільського господарства серії ЯЯ № 080035. Згідно з Витягу з Державного реєстру речових прав зареєстровано право постійого користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4824282500:02:000:0002) за Надбузьким ПАЛ перебуває у державній власності.

10.09.2021 між Надбузьким ПАЛ та ТОВ «Салоха-П» укладено договір № 20210910 про партнерство та співпрацю, яким фактично надано для обробку земельну ділянку площею 207,7377 га, розташовану в межах території Веснянської територіальної громади, яка знаходиться в постійному користуванні державний акт відповідно до державного акту серії ЯЯ № 080035 зі строком дії до 14.09.2025.

Відповідно до п. 1.1 Договору, предметом цього договору є партнерство та співпраця між сторонами в напрямках, що визначаються статутами сторін, умовами цього договору та додатковими угодами, зокрема:

- Проходження практики студентами Надбузького ПАЛ та організація співробітників на учбовій та технічній базі ТОВ «Салоха-П»;

- Працевлаштування у ТОВ «Салоха-П» студентів Надбузького ПАЛ;

- Надання ТОВ «Салоха-П» стипендій перспективним студентам Надбузького ПАЛ;

- Надання Надбузьким ПАЛ приміщень для організації спільно з ТОВ «Салоха-П» навчального комплексу, проведення навчальних заходів, прес-конференцій, презентацій;

- Розробка студентами проектів, пропозицій, ноу-хау, спрямованих на покращення діяльності сторін;

- шляхом об`єднання своїх зусиль та майна, що належить сторонам на відповідних правових засадах, спільно діяти для досягнення спільних господарських цілей, таких як вирощування, переробка та реалізація насіння всіх категорій; вирощування та реалізація товарної сільськогосподарської продукції, впровадження сучасних технологій вирощування та ін.

- З цією метою Сторона -1 бере на себе зобов`язання надати для спільного обробку земельну ділянку площею 207,7377 га, розташовану в межах території с. Весняне, яка знаходиться в постійному користуванні відповідно до державного акту серії ЯЯ № 080035 , а Сторона-2 бере на себе зобов`язання вдасними силами та коштами провести необхідний комплекс заходів по забезпеченню повного сільськогосподарського циклу вирощування сільськогосподарської продукції. Пари цьому передання (відчуження) права володіння та користування земельної ділянки не відбувається.

Договір набуває чинності з моменту підписання та діє до 14.09.2024 (п. 7,2).

Прокурор вважає, що відповідач - 1 не може бути учасником договору про спільну діяльність та отримувати прибуток, оскільки статутом відповідача-1 передбачено, що фінансування професійно-технічної підготовки робітників, соціальний захист учнів, слухачів та педагогічних працівників здійснюється в межах обсягів державного/регіонального замовленя відповідно до законодавства.

Також прокурор зазначає, що земельним законодавством не передбачено право постійного користувача розпоряджатись земельною ділянкою шляхом передачі її іншим особам у платне користування.

Вищевказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з метою захисту порушених прав.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 11 ЦК України визначено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договір.

Згідно з чинним законодавством, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 202 ЦК України).

Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчиняться в формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частини 1-5 статті 203 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина 1 статті 628 ЦК України). За статтями 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються в відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться в змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору (частина 2 статті 628 ЦК України).

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі, зокрема, вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству (частина 4 статті 179 ГК України).

Нормами статті 215, частиною 1 статті 216 ЦК України визначено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1-3, 5 та 6 статті 203 ЦК України. Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, установлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, установлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає в користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили. Якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили (стаття 235 ЦК України).

Удаваний правочин може бути визнаний недійсним на підставі частини 1 статті 215, частини 3 статті 203 ЦК України, оскільки зовнішнє волевиявлення сторін не збігається з їх внутрішньою волею. Обов`язковою ознакою удаваного правочину є фактичне встановлення між сторонами правочину інших правовідносин, ніж ті, щодо яких було оформлено відносини.

Специфіка удаваного правочину полягає в тому, що він, існуючи в парі з іншим правочином, який ним прикривається, є завжди таким, що не відповідає положенням ЦК України, тобто є удаваним. Другий же правочин (прихований) може бути як дійсним, так і недійсним, у залежності від того, наскільки він відповідає вимогам до правочинів, що містяться в статті 203 ЦК України.

Відповідна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 925/1199/18.

Тобто, удаваний правочин вчинюється для прикриття іншого правочину, внаслідок чого в наявності два правочини - прихований і удаваний - такий, що прикриває перший правочин. Удаваний правочин, на відміну від прихованого, сторонами не виконується. Відповідні права і обов`язки сторонами не реалізуються. Сторони правочину виконують тільки ті обов`язки та реалізують ті права, що випливають із прихованого правочину. З учиненням удаваного правочину сторони навмисно виражають не ту внутрішню волю, що насправді має місце.

Удавані правочини - це правочини з дефектами волі такого правочину та мети.

Таким чином, для висновків суду про удаваність правочину, позивачем має бути доведено, що укладений договір дійсно направлений на приховування іншого правочину, який сторони фактично вчинили. Позивач має зазначити який саме правочин сторонами вчинено, а також зазначити відповідне обґрунтування невідповідності вимогам законодавства фактично вчиненого сторонами правочину.

Отже, кінцевою метою позивача в такому спорі є не тільки чи не стільки зазначення про удаваність укладеного правочину, скільки доведення перед судом справжнього волевиявлення сторін, мети вчинення фактичного правочину та невідповідності такого правочину вимогам законодавства.

Прихований правочин завжди підлягає оцінці з точки зору відповідності його загальним умовам чинності правочину і сам факт прикриття його іншим правочином не може бути підставою його недійсності. Закон не передбачає недійсність удаваного правочину, а лише пропонує застосувати до відносин сторін норми, що регулюють той правочин, який сторони дійсно мали на увазі. Установивши під час розгляду справи, що правочин вчинено з метою приховати інший правочин (удаваний правочин), суд, на підставі статті 235 ЦК України, має визначити, який правочин насправді вчинили сторони, та вирішити спір із застосуванням норм, що регулюють цей правочин. Якщо правочин, який насправді вчинено, суперечить закону, суд ухвалює рішення, в якому встановлює нікчемність цього правочину або визнає його недійсним.

Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.01.2019 у справі № 522/14890/16-ц, у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 15.06.2018 у справі № 916/933/17.

За приписами частини 1 статті 1130 ЦК України, за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов`язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.

Згідно з частиною 2 наведеної норми, спільна діяльність може здійснюватися на основі об`єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об`єднання вкладів учасників.

За статтею 1131 ЦК України, договір про спільну діяльність укладається в письмовій формі. Умови договору про спільну діяльність, у тому числі координація спільних дій учасників або ведення їхніх спільних справ, правовий статус виділеного для спільної діяльності майна, покриття витрат та збитків учасників, їх участь у результатах спільних дій та інші умови визначаються за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом про окремі види спільної діяльності.

Отже, зі змісту вказаних норм вбачається, що за своєю суттю спільна діяльність на основі договору є договірною формою об`єднання осіб для досягнення спільної мети.

За статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку в володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 цього Закону, істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (місце розташування та розмір земельної ділянки); дата укладення та строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

Таким чином, на відміну від договору про спільну діяльність, договір оренди землі укладається з метою отримання можливості користуватися земельною ділянкою та вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі. При цьому, правовими наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки). З моменту укладення договору оренди землі орендар набуває право володіти та користуватися земельною ділянкою на умовах такого договору та з дотриманням вимог земельного законодавства, в той час як в орендодавця такі права припиняються на погоджений сторонами строк.

У той же час, аналізуючи положення Договору від 10.09.2021, судом встановлено відсутність спільних дій по обробітку земельних ділянок

Згідно Договору весь цикл виробництва сільськогосподарської продукції здійснюється Стороною - 2. Реалізація вирощеної продукції на земельних ділянках згідно умов Договору здійснюється виключно Стороною - 2.

Водночас, відповідач-2 за використання земельних ділянок сплачує відповідачу-1 плату, що в свою чергу свідчить про те, що кожна сторона Договору є власником визначеного результату своїх дій. Так, метою укладеного Договору для відповідача - 2 виступає обробіток земельної ділянки та отримання врожаю, а, як наслідок, і прибутку від його реалізації, а для відповідача -1 - отримання плати за використання іншим суб`єктом належних йому на праві постійного користування земельних ділянок.

Враховуючи вищевикладене, Договір не містить ознак, передбачених для договору про спільну діяльність, оскільки ні за структурою, ні за змістом не відповідає положенням Глави 77 ЦК України, що підтверджується вищенаведеними законодавчо обгрунтованими доводами.

Натомість аналіз оспорюваного правочину, в даному випадку,свідчить про те, що він містить всі ознаки договору оренди.

За статтею 1 Закону України «Про оренду землі» (далі - Закон) оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно ст. 13 Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати земельну ділянку у володіння, користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 15 цього Закону істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату. За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови. У разі, якщо договором оренди землі передбачено здійснення заходів, спрямованих на охорону та поліпшення об`єкта оренди, до договору додається угода щодо відшкодування орендарю витрат на такі заходи.

Таким чином, на відміну від інших договорів, договір оренди землі укладається саме для отримання можливості користуватися земельною ділянкою, вилучення внаслідок такого користування корисних властивостей землі та отримання прибутку. При цьому правовимц наслідками договору оренди землі є для однієї сторони (орендодавця) отримання плати за надане в користування майно (земельну ділянку), а для іншої (орендаря) - використання майна (земельної ділянки) на визначений строк.

Наведені вище положення оспорюваного Договору свідчать про наявність в ньому істотних умов договору оренди.

Враховуючи викладене, можливо стверджувати, що укладений між відповідачами Договір за своєю правовою природою та юридичними ознаками є договором оренди землі, а не договором про спільну діяльність, оскільки як вже зазначалося вище, в даному випадку весь цикл вирощування сільськогосподарських культур здійснюється відповідачем- 2 одноособово. Натомість відповідач - 1 лише надає земельну ділянку і не приймає участі в її обробітку та реалізації продукції, а визначення в пункті 3.1. розміру винагороди, яка сплачується Стороною - 2 на користь Сторони - 1 є нічим іншим як орендною платою, розмір якої розраховано без дотримання вимог Закону.

Таким чином, між сторонами існують фактичні відносини з передання в користування земельних ділянок, метою яких є отримання прибутку від врожаю, який там вирощується, а умови укладеного між відповідачами правочину свідчать про те, що останні фактично уклали договір оренди земельних ділянок державної та комунальної форми власності, а відтак, до оспорюваного правочину слід застосовувати норми законодавства, якими врегульовано питання укладення та виконання договору оренди землі (ЗК України, Закон України «Про оренду землі», інш.).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 07.11.2013 у справі № 926/123/13-г.

Відповідно до ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено ст. 215 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5,6 ст. 203 ЦК України.

Так, ч. 1 ст. 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності (ч. 2 ст. 203 ЦК України). Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч. 5 ст. 203 ЦК України).

Згідно ст. 235 ЦК України удаваним є правочин, який вчинено сторонами для приховування іншого правочину, який вони насправді вчинили.

У відповідності до ч. 2 ст. 235 ЦК України якщо буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами для приховання іншого правочину, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.

Враховуючи викладене, позов прокурора підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Визнати недійсним договір від 10.09.2021 № 20210910 про партнерство та співпрацю, укладений між Надбузьким професійним аграрним ліцеєм (код ЄДРПОУ 02546140) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Салоха - П» (код ЄДРПОУ 39483940).

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Салоха-П» (код ЄДРПОУ 39483940, 57116, Миколаївська область, Миколаївський р-н, Степанівська ТГ, с. Михайлівка, вул. Польова, 4А) повернути земельну ділянку площею 207,7377 га, що використовується на підставі договору від 10.09.2021 № 20210910 постійному землекористувачу - Надбузькому професійному аграрному ліцею (код ЄДРПОУ 02546140, 57130, Миколаївська область, Миколаївський р-н, с. Надбузьке, вул. Павла Глазового, 18), підтвердивши вказане відповідним актом прийому-передачі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Салоха-П» (код ЄДРПОУ 39483940, 57116, Миколаївська область, Миколаївський р-н, Степанівська ТГ, с. Михайлівка, вул. Польова, 4А) на користь Миколаївської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910048, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, ДКСУ м. Києва, р/р UA 748201720343150001000000340) 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

5. Стягнути з Надбузького професійного аграрного ліцею (код ЄДРПОУ 02546140, 57130, Миколаївська область, Миколаївський р-н, с. Надбузьке, вул. Павла Глазового, 18) на користь Миколаївської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910048, м. Миколаїв, вул. Спаська, 28, ДКСУ м. Києва, р/р UA 748201720343150001000000340) 2 684,00 грн. витрат зі сплати судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст.241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст.254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Пований текст судового рішення складено та підписано 05.06.2024.

Суддя О. В. Ткаченко