Рішення

від 15.04.2024 по справі 915/717/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2024 року Справа № 915/717/23

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ткаченка О. В., при секретарі судового засідання Сулеймановій С. М.,

за участю:

представника позивача: - Данилюк Н. В.,

представника відповідача-2: - Валішинського М. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Фермерського господарства «Фортуна» (код ЄДРПОУ 22440745, 57240, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Партизанське, вул. Шевченка, 2)

до відповідача - 1: Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404, 54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34, e-mail: mykolaiv@land.gov.ua)

відповідача- 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор-Н» (код ЄДРПОУ 34772903, 54017, м. Миколаїв, вул. Маріупольська, 61/7)

про: визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії.

В С Т А Н О В И В:

10.05.2023 Фермерське господарство «Фортуна» (далі Позивач) звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою (вх. № 5958/23) до Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області та Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор-Н», в якій просить суд:

- витребувати у Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (далі ГУ Держгеокадастру) копії наказів про виділення та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по 2 га, яким в подальшому було надано кадастрові номери 4823380400:07:000:0406, 4823380400:07:000:0413, 4823380400:07:000:0412, 4823380400:07:000:0401, 4823380400:07:000:0394, 4823380400:07:000:0411, 4823380400:07:000:0410, 4823380400:07:000:0393, 4823380400:07:000:0398, 4823380400:07:000:0397, 4823380400:07:000:0414, 4823380400:07:000:0409, 4823380400:07:000:0399, 4823380400:07:000:0395, 4823380400:07:000:0396 в результаті розподілу по 2 га із земельних ділянок, яким було надано кадастрові номери 4823380400:07:000:0385 та 4823380400:07:000:0386.

- Витребувати у приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Середи О. О. (54030, м. Миколаїв, вул. Потьомкінська, 36) копії договорів купівлі продажу земельних ділянок (кадастрові номери 4823380400:07:000:0406, 4823380400:07:000:0413, 4823380400:07:000:0412, 4823380400:07:000:0401, 4823380400:07:000:0394, 4823380400:07:000:0411, 4823380400:07:000:0410, 4823380400:07:000:0393, 4823380400:07:000:0398, 4823380400:07:000:0397, 4823380400:07:000:0414, 4823380400:07:000:0409, 4823380400:07:000:0399, 4823380400:07:000:0395, 4823380400:07:000:0396, де покупцем зазначено ТОВ «Монітор-Н» за травень червень 2020 за реєстровими номерами 233, 246, 245, 244, 243, 261, 242, 241, 260, 251, 257, 236, 235, 234, які зазначені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

- Визнати протиправним та незаконним наказ ГУ Держгеокадастру від 08.04.2020 №7156-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення», яким у власність громадян виділено земельні ділянки №№ 4823380400:07:000:0406, 4823380400:07:000:0413, 4823380400:07:000:0412, 4823380400:07:000:0401, 4823380400:07:000:0394, 4823380400:07:000:0411, 4823380400:07:000:0410, 4823380400:07:000:0393, 4823380400:07:000:0398, 4823380400:07:000:0397, 4823380400:07:000:0414, 4823380400:07:000:0409, 4823380400:07:000:0399, 4823380400:07:000:0395, 4823380400:07:000:0396.

- витребувати у ТОВ «Монітор-Н» у постійне користування Позивача земельні ділянки площею 15.90 га та 14.612 га, які надані в постійне користування ФГ «Фортуна» (кадастрові номери 4823380400:/07:000:0385 та 4823380400:07:000:0386), які були виділені громадянам по 2 га землі, та яким в подальшому надано кадастрові номери 4823380400:07:000:0406, 4823380400:07:000:0413, 4823380400:07:000:0412, 4823380400:07:000:0401, 4823380400:07:000:0394, 4823380400:07:000:0411, 4823380400:07:000:0410, 4823380400:07:000:0393, 4823380400:07:000:0398, 4823380400:07:000:0397, 4823380400:07:000:0414, 4823380400:07:000:0409, 4823380400:07:000:0399, 4823380400:07:000:0395, 4823380400:07:000:0396.

- стягнути на користь Позивача судові витрати.

Ухвалою суду від 30.05.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання у справі призначено на 12.07.2023 о 13:15.

Зобов`язано ГУ Держгеокадастру, разом із відзивом на позовну заяву, надати до суду копії наказів про виділення та дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок по 2 га, яким в подальшому було надано кадастрові номери 4823380400:07:000:0406, 4823380400:07:000:0413, 4823380400:07:000:0412, 4823380400:07:000:0401, 4823380400:07:000:0394, 4823380400:07:000:0411, 4823380400:07:000:0410, 4823380400:07:000:0393, 4823380400:07:000:0398, 4823380400:07:000:0397, 4823380400:07:000:0414, 4823380400:07:000:0409, 4823380400:07:000:0399, 4823380400:07:000:0395, 4823380400:07:000:0396 в результаті розподілу по 2 га із земельних ділянок, яким було надано кадастрові номери 4823380400:07:000:0385 та 4823380400:07:000:0386.

Також зобов`язано приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Середу О. О. надати до суду в строк до 10.07.2023 копії договорів купівлі продажу земельних ділянок (кадастрові номери 4823380400:07:000:0406, 4823380400:07:000:0413, 4823380400:07:000:0412, 4823380400:07:000:0401, 4823380400:07:000:0394, 4823380400:07:000:0411, 4823380400:07:000:0410, 4823380400:07:000:0393, 4823380400:07:000:0398, 4823380400:07:000:0397, 4823380400:07:000:0414, 4823380400:07:000:0409, 4823380400:07:000:0399, 4823380400:07:000:0395, 4823380400:07:000:0396, де покупцем зазначено ТОВ «Монітор-Н» за травень червень 2020 за реєстровими номерами 233, 246, 245, 244, 243, 261, 242, 241, 260, 251, 257, 236, 235, 234, які зазначені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

28.06.2023 від ГУ Держгеокадастру (далі відповідач 1) надійшов відзив на позовну заяву від 13.06.2023 № 9-14-0.88-7/2.23 (вх. № 8466/23), в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі з наступним обгрунтуванням.

По-перше, посилаючись на ст. 2, 4 ГПК України, ст. 177, 181, 184, 190, 316 ЦК України, ст. 78, 79 ЗК України, ст. 10, 15, 16, 30 Закону України «Про Державний земельний кадастр», відповідач -1 стверджує, що суд не вправі витребувати земельну ділянку, якої не існує на час розгляду справи судом, як об`єкта цивільних прав, оскільки земельні ділянки з кадастровими номерами 4823380400:07:000:0385 та 4823380400:07:000:0386 на момент звернення до суду із позовом у справі № 915/717/23 перестали існувати, як індивідуально визначені речі.

По-друге, відповідач 1 вважає, що позов поданий до неналежного відповідача та без залучення до справи осіб, рішення у якій може вплинути на їх права та обов`язки. Оскільки право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4823380400:07:000:0413 належить фізичній особі ОСОБА_1 , то такий спір за суб`єктним складом сторін підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. Крім того повідомляє суд, що 14 інших спірних земельних ділянок обтяжені речовим правом правом оренди, яке з 24.03.2021 зареєстровано за ФГ «Маран» (код ЄДРПОУ 43402930).

По-третє, з посиланням на ст. 81, 118, 122, 186-1 ЗК України, відповідач 1 стверджує, що наказ № 7156-СГ від 08.04.2020 не є за своєю природою самоініційованим, оскільки його прийняття було завершальним етапом передбаченого положеннями ЗК України процесу реалізації громадянами свого права на одержання земельних ділянок із земель державної власності в межах норм безоплатної приватизації. Наявність на момент винесення спірного наказу судової справи № 915/200/20 не була перешкодою для винесення вищевказаного наказу, оскільки позивачу було відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову. Відповідач звертає увагу суду, що поінформованість відповідача 1 про існування спірних правовідносин щодо земельної ділянки не визначено ЗК України ні самостійною, ні додатковою обставиною, яка унеможливлює прийняття ним розпорядчих рішень. Крім того, винесення відповідачем 1 наказів, що є предметом справи № 915/717/23, було здійснено, коли спір у справі № 915/200/20 ще не був вирішений по суті, а рішення у цій справі ще не набрало законної сили. Також, із посиланням на практику Верховного Суду, вважає, що звернення з позовом про визнання спірних наказів незаконними та їх скасування не є ефективним способом захисту, оскільки задоволення такої вимоги не призведе до відновлення володіння відповідною земельною ділянкою.

По-четверте, відповідач 1 стверджує, що позивачем при зверненні з позовною заявою до суду було пропущено строк позовної давності, та в зв`язку із цим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

03.07.2023 від Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор-Н» (далі відповідач 2) надійшла заява про наявність недоліків позовної заяви та залишення її без руху від 30.06.2023 (вх. № 8622/23). Заява обґрунтована наступними доводами:

- до позову не надано опис вкладення про направлення відповідачам додатків до позовної заяви;

- клопотання про витребування доказів оформлено неналежним чином та не містить доказів неможливості отримання запитуваних документів самостійно;

- позовна заява не містить змісту позовних вимог щодо кожного з відповідачів окремо, із зазначенням того, до якого з відповідачів спрямовано ту чи іншу позовну вимогу. Крім того, позовна заява не містить пояснень щодо дотримання правил юрисдикції під час звернення з позовом до господарського суду;

- позивачем порушено правила щодо об`єднання в одному позові вимог про визнання наказів незаконними та витребування земельних ділянок та не визначено, яка з вимог є основною, а яка похідною;

- позивачем не сплачено судовий збір у встановленому порядку та розмірі;

- позивачем введено суд в оману щодо неподання ним такого самого позову з тим самим предметом;

- позовна заява підписана неналежною особою без достатніх на те правових підстав.

В зв`язку з перерахованими обставинами відповідач 2 просить суд залишити позовну заяву без руху та надати строк для усунення вказаних недоліків.

Відзиву на позовну заяву від відповідача 2 на час проведення судового засідання у справі № 915/717/23 не надходило.

10.07.2023 відповідачем 1 надано до суду (вх. № 9049/23) копію наказу від 08.04.2020 № 7156-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення».

12.07.2023 позивачем надано до суду клопотання (вх. № 9174/23) про доручення у справу нових доказів.

Приватним нотаріусом Середою О. О. копії договорів купівлі продажу земельних ділянок (кадастрові номери 4823380400:07:000:0406, 4823380400:07:000:0413, 4823380400:07:000:0412, 4823380400:07:000:0401, 4823380400:07:000:0394, 4823380400:07:000:0411, 4823380400:07:000:0410, 4823380400:07:000:0393, 4823380400:07:000:0398, 4823380400:07:000:0397, 4823380400:07:000:0414, 4823380400:07:000:0409, 4823380400:07:000:0399, 4823380400:07:000:0395, 4823380400:07:000:0396, де покупцем зазначено ТОВ «Монітор-Н» за травень червень 2020 за реєстровими номерами 233, 246, 245, 244, 243, 261, 242, 241, 260, 251, 257, 236, 235, 234, які зазначені у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на час проведення судового засідання у справі № 915/717/23 не надані.

Ухвалою суду від 12.07.2023 відмовлено ТОВ «Монітор-Н» в задоволенні заяви про залишення позовної заяви без руху та надання часу для усунення недоліків від 30.06.2023 (вх. № 8622/23), задоволено клопотання ТОВ «Монітор-Н» про поновлення процесуального строку на подачу відзиву на позовну заяву та відкладено підготовче засідання у справі на 18.09.2023.

Ухвалами суду від 04.10.2023 та від 23.10.2023 підготовче провадження відкладалось на 23.10.2023 та 11.12.2023 відповідно.

Ухвалою суду від 11.12.2023 закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 05.02.2024.

Ухвалами від 05.02.2024 та від 11.03.2024 розгляд справи відкладався на 11.03.2024 та 15.04.2024 відповідно.

В судовому засіданні 15.04.2024 сторони підтримали свої правові позиції та доводи, викладені на їх обґрунтування.

У судовому засіданні 15.04.2024 суд оголосив про вихід до нарадчої кімнати для ухвалення рішення.

16.04.2024 після виходу з нарадчої кімнати судом підписано вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2021 № 915/200/21 задоволено її позов, визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 18.12.2019 №12152/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» та від 20.12.2019 №12367/0/14-19-СГ «Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 18 грудня 2019 року №12152/0/14-19-СГ».

Фермерське господарство «Фортуна» (код ЄДРПОУ 22440745) визнано таким, що набуло права постійного користування на земельні ділянки з кадастровим номером 4823380400:07:000:0385 площа 15,90 га та 4823380400:07:000:0386 площа 14,612 га, розташовані на території Білозірської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, на підставі державного акту на право постійного користування землею, що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №534.

В подальшому позивач дізнався, що всупереч рішенню Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2021 № 915/200/21, вищевказані земельні ділянки були вилучені, розподілені між громадянами по 2 га та продані ТОВ «Монітор-М».

Відповідно до преамбули Закону України «Про фермерське господарство» цей Цей Закон визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України. Закон спрямований на створення умов для реалізації ініціативи громадян щодо виробництва товарної сільськогосподарської продукції, її переробки та реалізації на внутрішньому і зовнішньому ринках, а також для забезпечення раціонального використання і охорони земель фермерських господарств, правового та соціального захисту фермерів України.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про фермерське господарство» відносини, пов`язані із створенням, діяльністю та припиненням діяльності фермерських господарств, регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

Згідно ст.. 116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» визначено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Враховуючи вищевикладене, позивач вважає, що прийняття Головним управлінням Держгеокадастру у Миколаївській області оспарюваних наказів є неправомірним, тим більше що відповідачу було відомо про існування судового спору у справі № 915/200/21.

Вищезазначені обставини призвели до необхідності звернення позивача до суду з метою захисту своїх прав.

На підставі повно і всебічно з`ясованих обставин справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам сторін, суд дійшов наступних висновків.

За приписами статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 15, визначено, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (далі - Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.

Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14 січня 2015 року № 5 «Про утворення територіальних органів Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру» ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області є територіальним органом Держгеокадастру.

Відповідно до пункту 3 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, затвердженого наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру від 17.11.2016 року №308 (у редакції наказу Держгеокадастру від 20.02.2020 року №53) завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території Миколаївської області.

Згідно з підпунктом 13 пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Миколаївській області, до компетенції останнього належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Миколаївської області.

Звідси ГУ Держгеокадастру наділене повноваженнями з передачі у власність або в користування для всіх потреб земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, розташованих у межах Миколаївської області.

Право постійного землекористування є безстроковим і може бути припинене лише з підстав, передбачених статтею 141 Земельного кодексу України (у редакції Закону від 25 жовтня 2001 року, на момент прийняття оспорюваних наказів), перелік яких є вичерпним. Дії органів державної влади, спрямовані на припинення права користування земельною ділянкою поза межами підстав, закріплених у земельному законодавстві, є такими, що порушують право користування земельною ділянкою.

З моменту створення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) виникають відповідні правомочності та юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки цим господарством. Такі правомочності набувають сталого юридичного зв`язку саме з фермерським господарством, стають частиною його майна.

Конституція України закріплює, що людина визнається найвищою соціальною цінністю в Україні, яка є соціальною і правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права (статті 1, 3 та 8).

Громадяни для задоволення своїх потреб можуть користуватися об`єктами права державної та комунальної власності відповідно до закону (частина третя статті 41 Конституції України).

Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції).

Поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації певного блага у внутрішньому праві країни. Згідно з Конвенцією, інші права та інтереси є активами, тому можуть вважатися «правом власності», а відтак і «майном».

Звідси право користування земельною ділянкою, отриманою громадянином - засновником для ведення селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства), є майном у розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції, право на яке підпадає під її захист.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції закріплює три правила: 1) у першому реченні першого абзацу - загальне правило, що фіксує принцип мирного володіння майном; 2) друге речення того ж абзацу охоплює питання позбавлення майна й обумовлює таке позбавлення певними критеріями; 3) другий абзац визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друге та третє правила, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, мають тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного у першому правилі (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), пункти 166-168).

Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право.

Втручання держави у право мирного володіння майном повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, а останнє - характеризуватися доступністю для заінтересованих осіб, чіткістю, наслідки його застосування мають бути передбачуваними.

Якщо можливість втручання у право мирного володіння майном передбачена законом, то Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів чи штрафів.

Втручання у право мирного володіння майном, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає такого втручання. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа - добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (рішення ЄСПЛ у справах «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), пункт 68, «Кривенький проти України» від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07), пункт 45).

ЄСПЛ констатує порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо хоча б один із зазначених критеріїв сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном не буде дотриманий. І навпаки - встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.

Втручання держави у право особи на мирне володіння своїм майном повинно здійснюватися на підставі закону, під яким розуміється нормативно-правовий акт, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

ЄСПЛ у рішенні «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року (Shtokin v. Ukraine, заяви № 23759/03 та № 37943/06, пункти 50 та 51) зазначив, що позбавлення власності можливе тільки при виконанні певних вимог. Суд вказує у своєму рішенні, що перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним. Так, друге речення першого пункту передбачає, що позбавлення власності можливе тільки «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення «законів». Говорячи про «закон», стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції. Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні.

Вирішуючи спори про припинення права власності на земельну ділянку чи права користування нею, суди ураховують, що орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування має право прийняти рішення про це лише в порядку, з підстав і за умов, передбачених статтями 140-149 Земельного кодексу України (пункт 7.28 постанови Великої Палати Верховного Суду від 05 листопада 2019 року у справі № 906/392/18 (провадження № 12-57гс19).

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.01.2021 № 915/200/21 задоволено позов ФГ «Фортуна», визнано незаконними та скасовано накази Головного управління Держгеокадастру в Миколаївській області від 18.12.2019 №12152/0/14-19-СГ «Про припинення права постійного користування земельною ділянкою» та від 20.12.2019 №12367/0/14-19-СГ «Про внесення змін до наказу Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області від 18 грудня 2019 року №12152/0/14-19-СГ».

Фермерське господарство «Фортуна» (код ЄДРПОУ 22440745) визнано таким, що набуло права постійного користування на земельні ділянки з кадастровим номером 4823380400:07:000:0385 площа 15,90 га та 4823380400:07:000:0386 площа 14,612 га, розташовані на території Білозірської сільської ради Вітовського району Миколаївської області, на підставі державного акту на право постійного користування землею, що зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №534.

Частинами 1, 2 ст. 18 ГПК України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

За такого, прийняття Головним управлінням Держгеокадастру в Миколаївській області наказу від 08.04.2020 №7156-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення» є неправомірним та тягне за собою необхідність скасувати спірний наказ.

Як наслідок, земельні ділянки площею 15.90 га та 14.612 га, які надані в постійне користування ФГ «Фортуна» (кадастрові номери 4823380400:/07:000:0385 та 4823380400:07:000:0386), що в подальшому були отримані ТОВ «Монітор-М» на підставі договорів купівлі продажу у фізичних осіб, та яким в подальшому надано кадастрові номери 4823380400:07:000:0406, 4823380400:07:000:0412, 4823380400:07:000:0401, 4823380400:07:000:0394, 4823380400:07:000:0411, 4823380400:07:000:0410, 4823380400:07:000:0393, 4823380400:07:000:0398, 4823380400:07:000:0397, 4823380400:07:000:0414, 4823380400:07:000:0409, 4823380400:07:000:0399, 4823380400:07:000:0395, 4823380400:07:000:0396 підлягають поверненню.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст.73, 74, 76-79, 91, 129, 210, 220, 232, 233, 238, 240, 241 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Визнати протиправним наказ Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404, 54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34) від 08.04.2020 № 7156-СГ «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність без зміни цільового призначення», в частині надання у власність громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 по 2 га кожному, а ОСОБА_15 надання земельної ділянки розміром 1,082 га, кадастрові номери 4823380400:07:000:0406, 4823380400:07:000:0412, 4823380400:07:000:0401, 4823380400:07:000:0394, 4823380400:07:000:0411, 4823380400:07:000:0410, 4823380400:07:000:0393, 4823380400:07:000:0398, 4823380400:07:000:0397, 4823380400:07:000:0414, 4823380400:07:000:0409, 4823380400:07:000:0399, 4823380400:07:000:0395, 4823380400:07:000:0396.

2. Витребувати у Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор-Н» (код ЄДРПОУ 34772903, 54017, м. Миколаїв, вул. Маріупольська, 61/7) у постійне користування Фермерського господарства «Фортуна» (код ЄДРПОУ 22440745, 57240, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Партизанське, вул. Шевченка, 2) земельні ділянки, які були надані в постійне користування Фермерському господарству «Фортуна» (кадастрові номери 4823380400:07:000:0385 та 4823380400:07:000:0386), та які було розподілено ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 по 2 га кожному, а ОСОБА_15 надання земельної ділянки розміром 1,082 га, та яким в подальшому надано кадастрові номери 4823380400:07:000:0406, 4823380400:07:000:0412, 4823380400:07:000:0401, 4823380400:07:000:0394, 4823380400:07:000:0411, 4823380400:07:000:0410, 4823380400:07:000:0393, 4823380400:07:000:0398, 4823380400:07:000:0397, 4823380400:07:000:0414, 4823380400:07:000:0409, 4823380400:07:000:0399, 4823380400:07:000:0395, 4823380400:07:000:0396, на які Товариством з обмеженою відповідальністю «Монітор-Н» було укладено договори купівлі продажу про їх придбання.

3. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Миколаївській області (код ЄДРПОУ 39825404, 54034, м. Миколаїв, пр. Миру, 34) на користь Фермерського господарства «Фортуна» (код ЄДРПОУ 22440745, 57240, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Партизанське, вул. Шевченка, 2) 2 684,00 грн. судового збору.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Монітор-Н» (код ЄДРПОУ 34772903, 54017, м. Миколаїв, вул. Маріупольська, 61/7) на користь Фермерського господарства «Фортуна» (код ЄДРПОУ 22440745, 57240, Миколаївська обл., Вітовський р-н, с. Партизанське, вул. Шевченка, 2) 2 684,00 грн. судового збору.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 ГПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно ч.1 ст. 254 ГПК України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції.

Згідно ч.ч.1, 2 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення складено та підписано 06.06.2024

Суддя О. В. Ткаченко