Рішення

від 06.06.2024 по справі 922/1041/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.06.2024м. ХарківСправа № 922/1041/24

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Чабан А.А.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО", м. Київ до Приватного підприємства "Будівельна фірма "Промтекс", м. Харків про стягнення 11704,13 грн. за участю представників:

позивача - Погорілець Р.В.

відповідача - Михайлова В.О.

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство "СОЛДІ І КО" (позивач) звернулось до Господарського суду Харківської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Будівельна фірма "Промтекс" (відповідач) про стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 5023,50 грн. за поставлений товар, пені в розмірі 4345,67 грн., штрафу 502,35 грн., інфляційних втрат 1515,61 грн. та 3% річних від суми боргу в розмірі 317,00 грн. Також, позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь суму судового збору в розмірі 2422,00 грн., а також суми витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.04.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, призначено розгляд справи в судовому засіданні на 29.04.2024 о 11:15.

Відповідач 23.04.2024 за вх.№ 10803 надав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого просив суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 4345,67 грн. та штрафу у розмірі 502,35 грн., зменшити розмір заявлених позивачем судових витрат на професійну правничу допомогу до 3000,00 грн. та стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у зв`язку із розглядом цієї справи, пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Позивач 29.04.2024 за вх.№ 11226 надав відповідь на відзив на позовну заяву, згідно якої просить суд задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

У судовому засіданні 29.04.2024, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 23.05.2024 о 11:15.

Відповідач 03.05.2024 за вх.№ 11769 надав письмові заперечення на відповідь на відзив, згідно яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі, судові витрати з розгляду цієї справи покласти на позивача у повному обсязі, стягнути з позивача на користь відповідача витрати на професійну правничу допомогу, понесені відповідачем у зв`язку із розглядом цієї справи.

Позивач 20.05.2024 за вх.№ 13035 надав додаткові пояснення, згідно яких просить суд задовольнити позовні вимоги позивача в повному обсязі.

У судовому засіданні 23.05.2024, судом, без виходу до нарадчої кімнати, було постановлено ухвалу із занесенням її до протоколу судового засідання про відкладення розгляду справи по суті на 06.06.2024 о 12:00.

Відповідач 06.06.2024 за вх.№ 14736 надав письмові заперечення на додаткові пояснення позивача, згідно яких просить суд відмовити позивачу у задоволенні його позовних вимог у повному обсязі та судові витрати з розгляду цієї справи покласти на позивача у повному обсязі.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Згідно позову позивач вказує, що у 2022 році ПрАт "СОЛДІ І КО" (постачальник) поставляло товар ПП "Будівельна фірма "Промтекс" (покупець) на підставі публічного договору поставки, редакція якого була розміщена та оприлюднена на сайті www.metalvis.ua (редакція від 15.09.2021). На виконання умов публічного договору, постачальником було виставлено рахунок № 41323 від 17.02.2022. Відповідно до загальних умов договору, отримання покупцем рахунку-фактури №41323 від 17.02.2022 є безумовним та повним прийняття умов договору та свідчить про те, що покупець приєднався до запропонованого постачальником договору загалом та прийняв всі істотні умов договору без підписання письмового примірника. Також, позивач вказує, оскільки моментом укладення договору є момент вчинення покупцем дій, спрямованих на придбання товару (отримання покупцем рахунку-фактури, товару за видатковою накладною, оплата товару тощо), то саме факт отримання покупцем рахунку-фактури №41323 від 17.02.2022, є моментом укладання публічного договору поставки між позивачем та відповідачем, а тому датою укладення договору поставки є 17.02.2022. Відповідачеві було поставлено товар згідно з видатковою накладною від 17.02.2022 №109278 на суму 5023,50 грн. Факт отримання товару підтверджується підписом ОСОБА_1 , представника відповідача за довіреністю №1 від 04.01.2022, на видатковій накладній. Видаткова накладна аналогічно містить посилання на публічний договір поставки від 17.02.2022, а також на рахунок №41323 від 17.02.2022.

Судом встановлено, що видаткова накладна № 109278 від 17.02.2022 на загальну суму 5023,50 грн. містить підпис представника відповідача Налімова Ю.Г., який отримував товар на підставі довіреності відповідача від 04.01.2022, та в ній наявні посилання на публічний договір поставки від 17.02.2022 та рахунок № 41323 від 17.02.2022, якій містить посилання на вказаний договір.

У відзиві на позовну заяву (вх.№ 10803 від 23.04.2024) відповідачем зазначалося, що товар за видатковою накладною № 109278 від 17.02.2022 на загальну суму 5023,50 грн. дійсно було поставлено позивачем відповідачу за вказаною накладною.

При цьому суд зазначає, що в матеріалах справи відсутня інша видаткова накладна на поставку товару на суму 5023,50 грн., а саме № 109278 від 01.10.2022, яка була зазначена в акті звірки взаєморозрахунків станом за період: 01.10.2022 - 28.11.2023.

Ураховуючи викладене, враховуючи пояснення позивача, суд дійшов висновку, що позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 5023,50 грн. (герметик силікон. унів. білий 280 мл у кількості 10 шт, герметик силікон. унів. сірий 280 мл у кількості 30 шт), згідно видаткової накладної № 109278 від 17.02.2022.

Разом з цим суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні докази сплати відповідачем позивачу вартості отриманого товару на суму 5023,50 грн. Докази здійснення позивачем відповідачу іншої поставки товару на суму 5023,50 грн. (герметик силікон. унів. білий 280 мл у кількості 10 шт, герметик силікон. унів. сірий 280 мл у кількості 30 шт), у т.ч. згідно видаткової накладної № 109278 від 01.10.2022, в матеріалах справи відсутні.

Щодо поставки позивачем відповідачу товару на підставі Публічного договору поставки від 17.02.2022, який зазначений в графі "договір" видаткової накладної № 109278 від 17.02.2022, суд зазначає наступне.

У позовній заяві позивач зазначає, що він поставив товар відповідачу на підставі публічного договору поставки, редакція якого була розміщена та оприлюднена на сайті www.metalvis.ua (редакція від 15.09.2021 р.). Також, у поданій позовній заяві (на стор. 2 позову) позивач вказує, що «Текст договору розміщено за посиланням http://metalvis. ua/support/legal-supporl. html». Позивачем до позову надано копію публічного договору поставки, редакція якого була оприлюднена 15.09.2021 на сайті http://metalvis.ua. Доказів розміщення на сайті http://metalvis.ua Публічного договору поставки від 17.02.2022 в матеріалах справи не міститься.

Окрім того, суд зазначає, за посиланням http://metalvis. ua/support/legal-supporl. html в мережі інтернет розміщено публічний договір поставки позивача в редакції від 15.06.2023, а не від 15.09.2021. Посилання на публічний договір в редакції від 15.06.2023 також містить рахунок № 41323 від 17.02.2022.

За таких обставин господарський суд приходить до висновку про відсутність в матеріалах справи доказів приєднання відповідача до умов публічного договору поставки від 17.02.2022 та відсутності підстав для нарахуванню відповідачу пені та штрафу на підставі умов публічного договору поставки в редакції від 15.09.2021.

Згідно частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписом ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ч.1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

У відповідності до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Договір укладається шляхом приєднання покупцем до запропонованого постачальником договору загалом та прийняття всіх істотних умов договору без підписання письмового примірника і має юридичну силу відповідно до положень ст.ст. 633, 634 Цивільного кодексу України.

Згідно з нормами ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи фактичні обставини справи та наведені норми законодавства, перевіривши розрахунки позивача інфляційних втрат та 3% річних, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача в частині стягнення суми основного боргу в розмірі 5023,50 грн., інфляційних втрат в розмірі 1515,61 грн. та 3% річних в розмірі 317,00 грн. підтверджуються матеріалами справи, вони не спростовані відповідачем, є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. В решті позову в частині стягнення пені в розмірі 4345,67 грн. та штрафу в розмірі 502,35 грн. слід відмовити у зв`язку з його необґрунтованістю та недоведеністю.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу в розмірі 5023,50 грн., інфляційних втрат в розмірі 1515,61 грн. та 3% річних в розмірі 317,00 грн.

При цьому суд зазначає, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

У справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.

Згідно ч.1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, часткове задоволення позовних вимог, судовий збір у розмірі 1419,53 грн. покладається на відповідача.

Як вбачається з матеріалів справи позивач просить суд стягнути з відповідача на свою користь витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000,00 грн.

В обґрунтування вимог про стягнення 10000,00 грн. позивач надає:

- договір про надання правової допомоги від 11.01.2019 № 23162981;

- договір від 24.12.2019 про внесення змін до договору про надання правової допомоги від 11.01.2019 № 23162981;

- додатковий договір від 25.03.2024 № 24340261.1;

- акт наданої правової допомоги від 25.03.2024;

- ордер серії АІ № 1519537 від 01.12.2023;

- платiжну інструкцію №1919 вiд 26.03.2024.

Згідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 зазначеного Закону).

Згідно ч.ч. 1,2 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги) (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Разом з цим, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 126 ГПК України). Така правова позиція викладена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 05.11.2019 у справі № 908/2348/18.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, пункт 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі East/West Alliance Limited проти України від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Аналіз норм статті 126 ГПК України, а також статті 129 цього Кодексу дає підстави для висновку, що для вирішення питання про розподіл судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість витрат та їх пропорційність предмету спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 зауважено, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений і у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі N 904/4507/18.

З урахуванням положень наведених норм та зазначених фактичних обставин справи, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, керуючись у тому числі такими критеріями, як обґрунтованість та пропорційність витрат на професійну правничу допомогу до предмета спору, а також ураховуючи критерій розумності їхнього розміру, суд дійшов висновку про зменшення розміру витрат позивача на професійну правничу допомогу при розгляді справи до 2930,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 124, 129 Конституції України, ст.ст. 4, 11, 12, 13, 73, 74, 76-80, 86, 91, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247 - 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Приватного підприємства "Будівельна фірма "Промтекс" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 11, кім. 5.42, код ЄДРПОУ 24340261) на користь Приватного акціонерного товариства "СОЛДІ І КО" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 23162981) суми основного боргу в розмірі 5023,50 грн.; інфляційні втрати в розмірі 1515,61 грн.; 3% річних в розмірі 317,00 грн.; суму судового збору в розмірі 1419,53 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2930,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного рішення.

УЧАСНИКИ СПРАВИ:

Позивач: Приватне акціонерне товариство "СОЛДІ І КО" (04073, м. Київ, вул. Сирецька, буд. 28/2, код ЄДРПОУ 23162981).

Відповідач: Приватне підприємство "Будівельна фірма "Промтекс" (61166, м. Харків, вул. Бакуліна, буд. 11, кім. 5.42, код ЄДРПОУ 24340261).

Повне рішення складено "11" червня 2024 р.

СуддяА.М. Буракова

справа № 922/1041/24