Ухвала

від 05.06.2024 по справі 381/4247/23

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУДКИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, inbox@fs.ko.court.gov.ua

1-кс/381/549/24

381/4247/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05червня 2024року слідчий суддя Фастівського міськрайонного суду Київської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , представника особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42023112310000069 від 03.08.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, -

ВСТАНОВИЛА:

Прокурор Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 звернувся до слідчого судді Фастівського міськрайонного суду Київської області з клопотанням про арешт майна в рамках кримінального провадження № 42023112310000069 від 03.08.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, а саме, накладення арешту на Пам`ятку архітектури національного значення «Садиба (ансамбль садиби)» (1910, охоронний номер 956), яка зареєстрована за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги, право власності зареєстровано за РО «Київський Свято-Введенський чоловічий монастир УПЦ», шляхом заборони відчуження та розпорядження нею.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, що на території села Томашівка Фастівського району Київської області функціонує чоловічий монастир на честь Положення ризи Божої Матері у Влахерні Київської єпархії ( АДРЕСА_1 , кінцевим бенефіціарним власником якого є Київський Свято-Введенський монастир.

Вказаний чоловічий монастир розпочав своє функціонування у селі Томашівка Фастівського району Київської області у 1999 році на території колишнього панського маєтку Хоєцьких. При цьому, архітектурнийкомплекс « ІНФОРМАЦІЯ_1 », який розташовується на території вказаного маєтку, відноситься до пам`яток архітектури національного значення. До складу зазначеної пам`ятки архітектури входить будівлі Садиби, флігеля, стайні та будинку керуючого.

Згідно витягу з Державного реєстру речових прав 324544587, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1713110132249, 05.12.2018 державним реєстратором Київської обласної філії КП «Реєстрація бізнесу» Коровинської сільської ради Недригайлівського району Сумської області, Київська область - ОСОБА_6 оформлено права власності Київського Свято-Введенського чоловічого монастиря УПЦ на комплекс будівель, розташованих на території Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області, до складу якого в числі інших входять будівлі флігеля (338,4 кв.м), стайні (119,3 кв.м) та будинок керуючого (291,3 кв.м.). Як підстава для реєстрації права власності на зазначені будівлі Київським Свято-Введенським чоловічим монастирем УПЦ надано державному реєстратору копію рішення виконавчого комітету Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області № 5 від 05.06.1999р. Однак зазначена копія суттєво відрізняється від оригіналу рішення виконавчого комітету Томашівської сільської ради № 5 від 05.06.1999 року, який зберігається в архіві Фастівської районної ради Київської області.

Зокрема, копія рішення виконавчого комітету Томашівської сільської ради № 5 від 06.05.1999 р., надана державному реєстратору для реєстрації права власності на вказані будівлі за Київським Свято-Введенським чоловічим монастирем УПЦ, містить інформацію щодо надання згоди на «передачу пам`ятки архітектури державного значення садибного будинку у безстрокове безоплатне користування та передачу у власність пам`яток місцевого значення флігелю, будинку керуючого та стайні». Натомість в оригіналі рішення виконавчого комітету Томашівської селищної ради міститься інформація про те, що зазначеною селищною радою надано «попереднє погодження на передачу Київському Свято-Введенському чоловічому монастирю УПЦ в безстрокове безоплатне користування пам`ятки архітектури державного значення - колишня середня школа, яка розташована на земельній ділянці площею 7 га» та відсутнє положення щодо передачі у власність зазначеній релігійній установі приміщення флігеля, будинку керуючого та стайні, які перебувають у комунальній власності сільської громади

Тобто, представники Свято-Введенського монастиря шляхом надання ймовірно підробленого рішення виконавчого комітету Томашівської сільської ради Фастівського району Київської області № 5 від 06.05.1999 року незаконно заволоділи вищевказаним нерухомим майном, яке перебувало у власності Томашівської територіальної громади. З метою легалізації вищезазначених протиправних дій на замовлення монастиря 03.12.2018 ТОВ «Курсон ЛТД» виготовлено технічний паспорт на комплекс споруд, до якого входять флігель, будинок управляючого та стайня. Також встановлено, що 20.11.2020 року Свято-Введенський монастир повідомив про початок будівельних робіт з будівництва Ризоположенчеського чоловічого монастиря (І черга), у якому не зазначена технічна документації та її розробник. З використання вказаного Повідомлення представники монастиря ймовірно мають намір оформити будівлю садиби ОСОБА_7 , як заново побудований об`єкт та оформити на нього право приватної власності.

Крім того, отримані у ході розслідування матеріали вказують на те, що до будівель пам`ятки, при проведенні релігійною організацією їх капітальних ремонтів, вносились суттєві конструктивні зміни. При цьому, документи щодо погодження внесення таких конструктивних змін, відсутні.

Таким чином, виникла необхідність у накладенні арешту на Пам`ятку архітектури національного значення «Садиба (ансамбль садиби)» (1910, охоронний номер 956), так як вона визнана доказом у кримінальному провадженню № 42023112310000069 від 03.08.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні підтримав вимоги даного клопотання та просив слідчого суддю його задовольнити.

Представник власника майна у судовому засіданні заперечував проти задоволення даного клопотання. Зазначив, що прокурор не долучив документів на підтвердження того, що ОСОБА_8 (ансамбль садиби) не зареєстрована та не внесена у відповідний реєстр як об`єкт права власності. Крім того, на його думку, клопотання належним чином не обґрунтовано.

Відповідно дост. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди. У випадку, передбаченомупунктом 1частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним устатті 98цього Кодексу (ч. 2 та ч. 3 ст. 170 КПК України).

Відповідно до ч.1ст.171 КПК України, з клопотанням про арешт майна до слідчого судді, суду має право звернутися прокурор, слідчий за погодженням з прокурором, а з метою забезпечення цивільного позову - також цивільний позивач.

Частиною 2ст. 171 КПК Українивстановлено, що у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положеньстатті 170 цього Кодексута відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостоїстатті 170 цього Кодексу. До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: 1) правову підставу для арешту майна; 2) можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); 3-1) можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); 4) розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу);5) розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;6) наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Прокурор, обґрунтовуючи підстави накладення арешту, вказував на необхідність збереження речових доказів, надавши постанову про визнання вказаного об`єкту речовим доказом, так як набута кримінально-протиправним шляхом.

Відповідно до ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

У той же час, стороною обвинувачення не обґрунтовано, яке значення як речового доказу має « ОСОБА_8 (ансамбль садиби)», яким чином вона набута кримінально-протиправним шляхом, так як вказана садиба не зареєстрована та не внесена у відповідний реєстр як об`єкт права власності.

При цьому, зазначена релігійна організація не наділена повноваженням відчужувати чи розпоряджатись вказаним об`єктом як об`єктом нерухомості.

Відповідно до ч. 1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

Таким чином, оскільки садиба (ансамбль садиби) не може використовуватись як доказу даному кримінальному провадженні, в рамках якого розслідується правопорушення, у задоволенні клопотання про арешт майна слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.171,172 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИЛА:

Клопотання прокурора Фастівської окружної прокуратури Київської області ОСОБА_5 , про арешт майна, а саме Пам`ятки архітектури національного значення «Садиба (ансамбль садиби)» (1910, охоронний номер 956), яка зареєстрована за адресою: Київська обл., Фастівський р-н, с. Томашівка, вул. 30-річчя Перемоги в рамках кримінального провадження №42023112310000069 від 03.08.2023 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, - залишити без задоволення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня її оголошення до Київського апеляційного суду.

Слідчий суддя ОСОБА_1