Постанова

від 05.06.2024 по справі 923/662/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 923/662/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Берднік І. С. - головуючого, Зуєва В. А., Міщенка І. С.,

секретар судового засідання - Корнієнко О. В.,

за участю представників:

Державного підприємства «Адміністрація

морських портів України» в особі

Херсонської філії Державного підприємства

«Адміністрація морських портів України» - не з`явився,

Приватного акціонерного товариства

«Судноплавна компанія «Укррічфлот» - Середа О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 (у складі колегії суддів: Поліщук Л. В. (головуючий), Богатир К. В., Таран С. В.)

у справі № 923/662/21

за позовом Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»

до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»

про усунення перешкод у користуванні майном,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2021 року Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (далі - ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії) звернулося з позовом до Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (далі - ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот»), в якому просило суд:

- зобов`язати відповідача не здійснювати будь-яких дій, що перешкоджають позивачу користуватися та розпоряджатися причалами № 1-7 та причалом КОФ, які розташовані за адресою: м. Херсон, Одеська площа, 6, шляхом надання вільного, безоплатного та цілодобового доступу працівникам ДП «Адміністрація морських портів України», контрагентам ДП «Адміністрація морських портів України» та третім особам, які діють в інтересах та за згодою ДП «Адміністрація морських портів України», до причалів № 1-7 та причалу КОФ, які розташовані за адресою: м. Херсон, Одеська площа, 6, на земельній ділянці під кадастровим номером 6510136600:08:004:0061, що знаходиться в оренді у ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот»;

- зобов`язати відповідача припинити дії, що перешкоджають ДП «Адміністрація морських портів України» користуватися та розпоряджатися причалом КОФ, ГТС-023, інвентарний номер 1030037, рік побудови 1984, довжина 102 м, який розташований за адресою: м. Херсон, площа Одеська, 6, шляхом заборони ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» вчиняти дії зі стоянки та швартування будь-яких суден біля причалу КОФ.

У відзиві на позовну заяву ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» надало попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 250 000,00 грн, який воно понесло та очікує понести у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, та зазначило, що докази понесених судових витрат будуть надані у строки, передбачені частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Рішенням Господарського суду Херсонської області від 10.01.2022 у задоволенні позову відмовлено.

01.02.2022 до Господарського суду Херсонської області надійшло клопотання ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» від 14.01.2022, в якому останнє просило долучити до матеріалів справи № 923/662/21 докази, що обґрунтовують розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, які відповідач поніс у зв`язку з розглядом даної справи у Господарському суді Херсонської області, та здійснити розподіл таких витрат, поклавши на позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 252 077,35 грн.

Ухвалою Господарського суду Херсонської області від 10.02.2022 у справі № 923/662/21 клопотання ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про долучення доказів понесених судових витрат та їх розподіл залишено без розгляду.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 923/662/21 ухвалу Господарського суду Херсонської області від 10.02.2022 скасовано; справу направлено для продовження розгляду до Господарського суду Одеської області, з урахуванням зміни територіальної підсудність судових справ відповідно до розпорядження Голови Верховного Суду від 18.03.2022 № 11/0/9-22, зокрема, територіальна підсудність справ Господарського суду Херсонської області передана Господарському суду Одеської області.

Додатковим рішенням Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 клопотання ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про долучення доказів понесених судових витрат та їх розподіл задоволено частково. Стягнуто з ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії на користь ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» 125 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у справі №923/662/21. У задоволенні решти клопотання відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 скасовано в частині задоволення клопотання ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу, понесених у справі №923/662/21 у сумі 95 000,00 грн. Ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні клопотання.

В решті додаткове рішення залишено без змін, викладено резолютивну частину додаткового рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 у наступній редакції:

« 1. Клопотання ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у справі № 923/662/21 задовольнити частково.

2. Стягнути з ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії на користь ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» 30 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, понесених у справі № 923/662/21.

3. У задоволенні решти клопотання відмовити».

Не погоджуючись з висновками суду апеляційної інстанції, у квітні 2024 року ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» подало до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права та наявність випадків, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, просить постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 скасувати, а додаткове рішення Господарського суду Одеської області від 19.12.2023 залишити в силі.

Крім того, у разі задоволення касаційної скарги скаржника також просить покласти на позивача витрати на професійну правничу допомогу, понесені ним у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій; докази понесених витрат у зв`язку з переглядом справи у судах апеляційної та касаційної інстанцій будуть надані у строки, передбачені частиною 8 статті 129 ГПК України.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Случ О. В. від 16.05.2024 відкрито касаційне провадження у справі № 923/662/21 за касаційною скаргою ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України; касаційну скаргу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05.06.2024.

ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії у відзиві на касаційну скаргу посилається на законність та обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - без змін.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.06.2024 у зв`язку з перебуванням судді Случа О. В. у відпустці справу № 923/662/21 передано на розгляд складу колегії суддів Касаційного господарського суду: Берднік І. С. - головуючий, Зуєв В. А., Міщенко І. С.

ДП «Адміністрація морських портів України» у судове засідання свого представника не направило.

ДП «Адміністрація морських портів України» через свого представника Учень О. О. засобами телефонного зв`язку повідомило Верховний Суд про відсутність технічної можливості взяти участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, що підтверджується довідкою від 05.06.2024, складеною секретарем судового засідання.

Відповідно до частини 1 статті 301 ГПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням положень статті 300 цього Кодексу.

Наслідки неявки в судове засідання учасника справи визначено у статті 202 ГПК України.

Так, за змістом частини 1 і пункту 1 частини 2 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з підстав, зокрема неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання.

Ураховуючи положення статті 202 ГПК України, наявність відомостей про направлення учасникам справи ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання, що підтверджено матеріалами справи, а також те, що ДП «Адміністрація морських портів України» несе ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, Верховний Суд дійшов висновку про можливість розгляду касаційної скарги по суті за відсутності учасників справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд дійшов таких висновків.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 04.01.2021 між Адвокатським об`єднанням «Юридична фірма «Ілляшев та Партнери» (юридична фірма) та ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» (клієнт) укладено договір про надання правової допомоги № 2114-494, відповідно до умов якого юридична фірма зобов`язується здійснити захист, представництво, надати інші види правової допомоги клієнту на умовах, визначених цим договором та «Умовами надання юридичних послуг юридичною фірмою» (Умови надання послуг), які є невід`ємною частиною цього договору.

За умовами пунктів 2.1 - 2.3 договору до обов`язків юридичної фірми, зокрема, належать: захист прав і законних інтересів клієнта будь-яким адвокатом юридичної фірми; представництво інтересів та захист клієнта, надання йому інших видів правової допомоги адвокатами юридичної фірми в будь-яких державних органах та органах місцевого самоврядування, зокрема, у судах всіх рівнів та юрисдикцій, а також вчинення інших дій, необхідних для представництва та захисту клієнта, захисту його прав та законних інтересів; надання консультацій правового характеру, складання, підписання, подання та отримання клопотань, заяв, запитів, пояснень, позовних заяв, скарг, повідомлень, актів, протоколів, постанов та будь-яких інших документів, замовлення та виготовлення експертиз та інших відповідних процесуальних документів, зокрема отримання документів у процесі захисту інтересів клієнта.

Клієнт зобов`язаний відшкодувати юридичній фірмі витрати, пов`язані з виконанням договору, у розмірі та порядку, визначеному Умовами надання послуг; надати юридичній фірмі інформацію та документи в обсязі, необхідному для належного виконання положень договору (пункти 3.2, 3.3 договору).

Вартість послуг юридичної фірми, що надаються відповідно до договору, визначається згідно з Умовами надання послуг. Розрахунки здійснюються в строки та порядку, визначеному Умовами надання послуг, в національній валюті України, тарифи розраховуються по курсу НБУ на дату формування рахунку на оплату (пункти 5.1, 5.2 договору).

Договір набуває чинності з моменту його підписання повноважними представниками сторін та діє до 31.12.2021 (пункт 8.1 договору).

Відповідно до преамбули Умов надання юридичних послуг, цей документ визначає засади співробітництва між юридичною фірмою та клієнтом, і становить невід`ємну частину договору, укладеного між юридичною фірмою, з одного боку, та клієнтом, з іншого боку.

У пункті 1 Умов надання юридичних послуг передбачено, що юридична фірма визнає за клієнтом право в будь-який час звертатись безпосередньо до будь-якого з спеціалістів юридичної фірми. Проте з метою найефективнішого надання послуг юридична фірма призначає ОСОБА_1 особою, що відповідальна за надання послуг клієнту (контактна особа). Клієнт може звертатись до контактної особи в будь-який час з будь-яких питань, пов`язаних з наданням юридичною фірмою послуг.

Юридична фірма надаватиме клієнту будь-які послуги, що в загальному розумінні вважаються юридичними (пункт 2).

Визначення вартості послуг (гонорару) передбачено пунктом 5 Умов надання юридичних послуг, відповідно до якого:

- вартість послуг юридичної фірми, якщо інше не обумовлено з клієнтом або не визначено фіксованим тарифом, розраховується, виходячи з почасової ставки, встановленої юридичною фірмою для виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта, при цьому одна година розподіляється на 10 (десять) шестихвилинних часток. Кожна шестихвилинна частка, що розпочалася, з метою визначення розміру гонорару враховується як повна (підпункт 5.1);

- вартість послуг за час, витрачений виконавцем на поїздки у справах клієнта, перебування в робочий час у справах клієнта в іншому місці за межами офісу юридичної фірми, протягом якого завдання клієнта не виконувалось з поважних причин (під робочим часом розуміється відрізок дня з 8.00 до 22.00 незалежно від того, чи є такий день робочим), розраховується, виходячи з 50% почасової ставки, встановленої для виконавця (підпункт 5.2);

- очікування в будь-якому місці за межами офісу юридичної фірми враховується як виконання завдання (підпункт 5.3);

- у випадку одночасного виконання завдання кількома виконавцями (спільна участь в судових засіданнях, зустрічах з клієнтом, внутрішньоофісні наради тощо) вартість послуг розраховується окремо для кожного виконавця, виходячи з почасової ставки, встановленої юридичною фірмою для кожного виконавця, та часу, витраченого на виконання завдання клієнта (підпункт 5.4).

Юридична фірма встановлює для кожного з спеціалістів почасову ставку, на основі якої здійснюється розрахунок гонорару юридичної фірми. Зазначена ставка може час від часу змінюватись партнерами юридичної фірми на свій власний розсуд. Клієнт має право ознайомлюватись в будь-який час з розмірами почасових ставок спеціалістів юридичної фірми та повідомляється про зміну таких ставок завчасно до такої зміни. На даний час розмір почасової ставки всіх спеціалістів юридичної фірми становить від 120 євро до 360 євро (з ПДВ) (пункт 6).

Клієнт може сплачувати юридичній фірмі премії за успішне представництво в окремих справах. Розмір премії повинен визначатися юридичною фірмою та клієнтом спільно в кожному окремому випадку (пункт 7).

Юридична фірма, як правило, виставляє рахунки щомісячно. Разом із рахунком може надаватись деталізація, яка, як правило, містить номер та дату рахунку, до якого вона додається, період, за який виставляється рахунок, вид виконаних робіт із зазначенням дати виконання, виконавця, витраченого часу (у випадку розрахунку гонорару в залежності від витраченого часу), розміру премії, загальної вартості послуг за період, найменування витрат, їх розмір, загальний розмір витрат за період. При цьому така деталізація не є бухгалтерським документом (підпункти 8.1, 8.2 пункту 8).

Юридична фірма вживатиме всіх заходів для зменшення розміру витрат, що підлягають відшкодуванню клієнтом. Всі витрати, понесені при виконанні завдання клієнта, повинні по можливості бути документально підтверджені, при цьому клієнт погоджується, що в деяких випадках таке документальне підтвердження є неможливим. Незважаючи на вищезгадане, будь-яка витрата, що перевищує суму, еквівалентну 200 євро, повинна бути документально підтверджена обов`язково. Всі документи, що підтверджують понесення витрат, зберігаються в юридичній фірмі протягом 1,5 року (якщо інший строк не встановлений чинним законодавством) та можуть бути надані клієнту для ознайомлення в офісі юридичної фірми на його вимогу, отриману протягом строку зберігання (підпункт 9.1 пункту 9).

Представництво інтересів відповідача у суді першої інстанції за договором безпосередньо здійснювали адвокати Скворцов М. О. та Неділько С. М. як шляхом участі в судових засіданнях, так і шляхом звернення до суду з відповідними процесуальними документами.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу у суді першої інстанції ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» надало:

- рахунок від 19.07.2021 № 33657 на загальну суму 372 707,68 грн з деталізацією наданих послуг, відповідно до якої у рамках справи № 923/662/21 адвокат Скворцов М. О. витратив 27,8 годин на роботу та 0,5 годин на поїздки, адвокат Неділько С. М. витратив 10,3 години на роботу, що з розрахунку погодинних ставок спеціалістів (Скворцов М. О. - 100,00 євро за 1 годину, Неділько С. М. - 125,00 євро за 1 годину) усього складає 4 941,00 євро (з ПДВ) або 158 808,68 грн по курсу НБУ на дату виставлення рахунку;

- рахунок від 26.08.2021 № 33984 на загальну суму 1 966 402,19 грн з деталізацією наданих послуг, відповідно до якої у рамках справи № 923/662/21 адвокати Скворцов М. О. та Неділько С. М. витратили на роботу 10,4 та 2,9 годин відповідно, що з розрахунку погодинних ставок спеціалістів ( Скворцов М. О. - 100,00 євро за 1 годину, Неділько С. М. - 125,00 євро за 1 годину) усього складає 1 683,00 євро (з ПДВ) або 52 751,62 грн по курсу НБУ на дату виставлення рахунку;

- рахунок від 15.09.2021 № 34342 на загальну суму 1 070 331,16 грн з деталізацією наданих послуг, відповідно до якої у рамках справи № 923/662/21 адвокати Скворцов М. О. та Неділько С. М. витратили на роботу 0,6 та 0,4 години відповідно, що з розрахунку погодинних ставок спеціалістів ( Скворцов М. О. - 100,00 євро за 1 годину, Неділько С. М. - 125,00 євро за 1 годину) усього складає 132,00 євро (з ПДВ) або 4 153,08 грн по курсу НБУ на дату виставлення рахунку;

- рахунок від 20.10.2021 № 34790 на загальну суму 763 284,08 грн з деталізацією наданих послуг, відповідно до якої у рамках справи № 923/662/21 адвокат Скворцов М. О. витратив на роботу 0,4 години, що з розрахунку погодинних ставок спеціалістів ( Скворцов М. О. - 100,00 євро за 1 годину) усього складає 48,00 євро (з ПДВ) або 1 469,07 грн по курсу НБУ на дату виставлення рахунку;

- рахунок від 19.11.2021 № 35106 на загальну суму 581005,72 грн з деталізацією наданих послуг, відповідно до якої у рамках справи № 923/662/21 адвокат Скворцов М. О. витратив на роботу 3,9 годин, що з розрахунку погодинних ставок спеціалістів ( Скворцов М. О. - 100,00 євро за 1 годину) усього складає 468,00 євро (з ПДВ) або 14 025,40 грн по курсу НБУ на дату виставлення рахунку;

- рахунок від 17.12.2021 № 35630 на суму 604 490,04 грн з деталізацією наданих послуг, відповідно до якої у рамках справи № 923/662/21 адвокати Скворцов М. О., Неділько С.М. та ОСОБА_1 витратили на роботу 4,7, 0,2 та 0,2 години відповідно, що з розрахунку погодинних ставок спеціалістів ( Скворцов М. О. - 100,00 євро за 1 годину, Неділько С. М. - 125,00 євро за 1 годину, ОСОБА_1 - 300,00 євро за 1 годину) усього складає 666,00 євро (з ПДВ) або 20 541,77 грн по курсу НБУ на дату виставлення рахунку.

При цьому у клопотанні про долучення доказів понесених судових витрат та їх розподіл відповідач звернув увагу на те, що для зручності обрахунку витраченого адвокатами часу та з огляду на необхідність збереження адвокатської таємниці, з рахунків були видалені послуги, що надавались в рамках інших справ та завдань ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот».

Крім цього, судами попередніх інстанцій установлено, що відповідачем також заявлено до стягнення 327,73 грн витрат, пов`язаних з надсиланням документів, а саме: 2,64 євро (з ПДВ) або 84,85 грн по курсу НБУ на дату виставлення рахунку за надсилання відзиву на позовну заяву (деталізація рахунку №33657 від 19.07.2021); 2,38 євро (з ПДВ) або 74,47 грн по курсу НБУ на дату виставлення рахунку за надсилання заяви про закриття провадження (деталізація рахунку №33984 від 26.08.2021); 5,46 євро (з ПДВ) або 168,41 грн по курсу НБУ на дату виставлення рахунку за надсилання письмових пояснень щодо клопотання позивача від 20.10.2021 № 2215/26-01-01/Вих про долучення документів до матеріалів справи та клопотання про долучення доказів до матеріалів справи(деталізація рахунку №35630 від 17.12.2021).

Отже, як установлено судами попередніх інстанцій, сума судових витрат, яку відповідач просить стягнути з позивача становить 252 077,35 грн.

Також, на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, відповідачем надано: платіжні документів про сплату наданих юридичною фірмою послуг; акт здачі-прийняття виконаних робіт від 29.11.2021 № 393, відповідно до якого юридична фірма надала консультаційні послуги правового характеру з питань українського законодавства згідно договору від 04.01.2021 № 2114-494 загальною вартістю 372 707,68 грн з ПДВ. У акті також зазначено, що послуги надані якісно та у повному обсязі.

Скасовуючи додаткове рішення суду першої інстанції та приймаючи нове рішення, суд апеляційної інстанції, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу, та врахувавши заперечення позивача, з огляду на результат розгляду цієї справи, а також враховуючи критерії реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, характеру та обсягу наданих адвокатом послуг, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 30 000,00 грн на підставі клопотання позивача про зменшення таких витрат.

ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», обґрунтовуючи у поданій касаційній скарзі підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, послалось на те, що судом апеляційної інстанції порушено положення статті 126 ГПК України, Закону України «Про адвокатуру» та не враховано висновки щодо застосування цих норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанова Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18.

За доводами касаційної скарги, судом апеляційної інстанції не враховано, що деталізація виконаних юридичною фірмою робіт (наданих послуг) була наведена в рахунках, виставлених відповідачу; вимоги до змісту детального опису робіт (наданих послуг); відповідач оплатив рахунки, що свідчить про прийняття ним робіт (наданих послуг); складання акту виконаних робіт (наданих послуг) не передбачено умовами договору від 04.01.2021 № 2114-494; послуга «опрацювання позовної заяви» хоч і охоплюється послугою «підготовка проєкту відзиву на позовну заяву», проте це не спростовує того факту, що адвокатами виконувались роботи з підготовки відзиву на позовну заяву, які включають і час, витрачений на опрацювання позовної заяви, і час, витрачений безпосередньо на підготовку (написання) відзиву; порядок обчислення гонорару, передбачений договором від 04.01.2021 № 2114-494. Крім того, скаржник посилається на те, що судом апеляційної інстанції самостійно визначено підстави зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу

Так, однією з підстав касаційного оскарження судових рішень, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

Зі змісту зазначеної норми права випливає, що оскарження судових рішень з підстави, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, у якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

Також, ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» підставою касаційного оскарження судових рішень у справі, що розглядається, зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Відповідно до частин 1, 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд, переглянувши постанову суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, виходить із такого.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За змістом статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Частиною 1 статті 124 ГПК України передбачено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом із тим розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина 8 статті 129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5 та 6 статті 126 ГПК України).

У розумінні положень частин 5 та 6 статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.12.2021 у справі № 927/237/20).

Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Загальне правило розподілу судових витрат, визначене в частині 4 статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, також визначені положеннями частин 6, 7 та 9 статті 129 цього Кодексу.

Отже, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5 - 7 та 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічні висновки викладено в постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

За змістом статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

У статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною 1 статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» як «форма винагороди адвоката», але в розумінні положень Цивільного кодексу України становить ціну такого договору.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Аналогічні висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18).

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем були подані заперечення на клопотання відповідача про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, в яких останній просив відмовити у задоволенні клопотання ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот», посилаючись на порушення відповідачем строку для звернення із відповідним клопотанням; невідповідність заявленої суми на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу критеріям розумності таких витрат та їх співмірності із ціною позову, враховуючи те, що вимоги у справі мали немайновий характер, а рішення суду жодним чином не вплинуло на репутацію відповідача; складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); включення до суми відшкодування витрат, які не передбачені умовами укладеного договору; штучне збільшення вартості витрат. Крім того, позивач також послався на скрутне матеріальне становище філії (т. 6, а. с. 152-155).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат та враховуючи заперечення позивача, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для зменшення заявлених відповідачем до стягнення судових витрат до 125 000,00 грн.

ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії оскаржило в додаткове рішенням суду першої інстанцій в апеляційному порядку. В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив, що докази, надані відповідачем на підтвердження своєчасної передачі кореспонденції з клопотанням про долучення доказів понесених судових витрат та їх розподіл є недопустимими та неналежними, а також не відповідають критеріям вірогідності; сума судових витрат на професійну правничу допомогу, стягнена оскаржуваним додатковим рішенням, не відповідає критеріям, визначеним частиною 4 статті 126, частиною 5 статті 129 ГПК України, а також принципам пропорційності та справедливості, зокрема є неспівмірними зі складністю справи та виконаних адвокатами робіт, обсягом виконаних робіт, ціною позову, оскільки вимоги у справі мали немайновий характер.

Також скаржник у апеляційній скарзі також зауважив, що судом першої інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат та при вирішення його клопотання про їх зменшення не враховано складний фінансовий стан позивача. Так, позивач зазначив, що ДП «Адміністрація морських портів України» в умовах воєнного стану, будучи державним підприємством стратегічного значення морської галузі, позбавлене умов та можливості ведення господарсько-фінансової діяльності, а також виконання законодавчих і статутних цілей та мети. За таких обставин, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 125 000,00 грн носять надмірний фінансовий тягар для державного стратегічного підприємства, діяльність якого майже зупинена на даний час (т. 7, а.с. 67-72, а/с а. 72)

Суд апеляційної інстанції, приймаючи нове рішення, оцінивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та врахувавши доводи позивача, викладені у клопотанні щодо зменшення цих витрат, а також критерії співмірності, реальності та розумності таких витрат, їх обґрунтованості та пропорційності до характеру та обсягу виконаних адвокатами робіт, скориставшись своїм правом на зменшення судових витрат (частина 5 статті 126 ГПК України), дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу до 30 000,00 грн, та відповідно правомірно частково задовольнив клопотання ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» » про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та стягнув з ДП «Адміністрація морських портів України» в особі Херсонської філії на користь ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» вказаних витрат у розмірі 30 000,00 грн.

Ураховуючи зазначене, суд касаційної інстанції не вбачає порушення судом апеляційної інстанції норм статті 126 ГПК України при прийнятті оскаржуваної постанови.

Враховуючи, що сума судових витрат на професійну правничу допомогу, яка підлягає стягненню з позивача на користь відповідача, визначена судом апеляційної інстанції в результаті зменшення заявленої до стягнення відповідачем суми судових витрат на професійну правничу допомогу, суд касаційної інстанції не приймає до уваги доводи скаржника, викладені у касаційній скарзі щодо неврахування судом апеляційної інстанції при вирішенні питання про розподіл судових витрат наявності детального опису робіт, виконаних адвокатом та його змісту; відсутності у договорі вимоги про складання акту виконаних робіт; змісту конкретних видів правової допомоги; порядку обчислення гонорару.

За таких обставин, суд касаційної інстанції не бере до уваги і посилання скаржника на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21, від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанова Верховного Суду від 16.05.2019 у справі № 823/2638/18, від 09.04.2019 у справі № 826/2689/15, від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, оскільки, як зазначалось вище, у справі № 923/662/21, що розглядається, суд апеляційної інстанції, вирішуючи питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, визначив суму таких витрат, яка підлягає стягненню з позивача, в результаті зменшення на підставі частини 5 статті 126 ГПК України заявленої відповідачем до стягнення суми судових витрат.

Також підставою касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції у справі, що розглядається, ПрАТ «Судноплавна компанія «Укррічфлот» зазначає пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України з огляду на наявність підстави, передбаченої пунктом 1 частини 3 статті 310 цього Кодексу, а саме: суд не дослідив зібрані у справі докази.

Так, відповідно до пункту 4 частини 2статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 ГПК України.

Зокрема, згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 цього кодексу.

За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судом апеляційної інстанції зібраних у справі доказів за умови не підтвердження підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України.

Ураховуючи викладене, наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 1, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження.

Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

За змістом статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

Зважаючи на наведене, суд касаційної інстанції, переглянувши оскаржуване судове рішення в межах доводів касаційної скарги, дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанції - без змін.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.03.2024 у справі № 923/662/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя І. С. Берднік

Судді: В. А. Зуєв

І. С. Міщенко