Постанова

від 06.06.2024 по справі 911/1730/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/1730/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум" на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 (колегія суддів: Яковлєв М. Л., Шаптала Є. Ю., Тищенко А. І.) у справі

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Козинської селищної ради до відповідачів: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритм-Омега", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум" про усунення перешкод у здійсненні користування і розпорядження земельними ділянками шляхом скасування рішень про державну реєстрацію та повернення земельних ділянок,

Хронологія спору

1. 01.05.2023 Господарський суд Київської області ухвалив рішення у справі за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави в особі Козинської селищної ради (далі - Сільрада) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ритм-Омега" (далі - ТОВ "Ритм-Омега") та Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум" (далі - ТОВ "Солум") про усунення перешкод у здійсненні Сільрадою права користування та розпорядження земельними ділянками водного фонду, розташованими на території смт Козин Обухівського району Київської області, шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, і повернення Сільраді з незаконного володіння відповідачів цих ділянок.

2. ТОВ "Солум" оскаржило це рішення до Північного апеляційного господарського суду.

3. 30.10.2023 прокурор звернувся до суду апеляційної інстанції із заявою про вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, у томи числі, і реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників спірних земельних ділянок. На обґрунтування цієї заяви прокурор послався на те, що може відбутися поділ чи об`єднання спірних земельних ділянок, їх відчуження, що утруднить виконання судового рішення у разі задоволення позову. До того ж ці ділянки є землями водного фонду, забудова яких може спричинити потрапляння у водойми будматеріалів, що призведе до забруднення, цвітіння води та інших негативних наслідків, а також унеможливить їх використання за цільовим призначенням. Крім того, аргументом прокурора було те, що у судовому порядку у справі № 372/190/19 рішення Сільради, на підставі яких спірні земельні ділянки передані у приватну власність першим набувача, визнані недійсними.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

4. 01.11.2023 Північний апеляційний господарський суд постановив ухвалу про задоволення цієї заяви. Мотивував своє рішення тим, що вжиття таких заходів не обмежить прав і законних інтересів відповідачів, позаяк вони мають тимчасовий характер та не позбавляють ТОВ "Солум" його прав на підприємницьку діяльність, отримання доходів, а також не перешкоджають займатися господарською діяльністю, тоді як вжиття таких заходів забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується з критеріями розумності, обґрунтованості й адекватності.

Короткий зміст касаційної скарги

5. ТОВ "Солум" оскаржило цю ухвалу і в касаційній скарзі просить її скасувати та відмовити у задоволенні цієї заяви прокурора. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

6. Відзиву на касаційну скаргу від інших учасників справи не надійшло.

Позиція Верховного Суду

7. Перед судом постало питання можливості застосування такого виду забезпечення позову як накладення арешту та заборонити державним реєстраторам здійснювати будь-які реєстраційні дії, у тому числі, реєстрацію (перереєстрацію), пов`язану з відчуженням, зміною, поділом, заставою або іншого виду зміни власників на земельні ділянки, у разі пред`явлення позовних вимог про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження цими земельними ділянками шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і повернення їх з незаконного володіння.

8. Як зазначалося раніше, у цій справі прокурор пред`явив вимогу про усунення перешкод у здійсненні Сільрадою права користування та розпорядження земельними ділянками шляхом скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень і повернення Сільраді з незаконного володіння відповідачів цих ділянок.

9. Тому у цій справі має досліджуватися обґрунтованість і адекватність вимог заявника щодо забезпечення позову, а також питання, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду (подібну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18).

10. Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

11. Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов`язання.

12. Під забезпеченням позову слід розуміти вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача, які гарантують реальне виконання судового рішення, прийнятого за його позовом. Інститут забезпечення позову спрямований проти несумлінних дій відповідача, який може приховати майно, розтратити його, продати, знецінити.

13. Під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову як накладення арешту на майно або грошові кошти суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів. При цьому, піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

14. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

15. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

16. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

17. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

18. Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та як наслідок ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, що не є учасниками цього судового процесу. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 11.01.2023 у справі № 915/1567/21.

19. Звертаючись із цим негаторним позовом, прокурор насамперед має на меті захистити земельні ділянки водного фонду, які згодом перейшли у приватну власність.

20. Під час вирішення спору у цій справі місцевий господарський суд посилався на те, що у справі № 372/190/19 за позовом прокурора суд визнав недійсними рішення Сільради про передачу спірних земельних ділянок у приватну власність фізичним особам, які згодом перейшли у власність відповідачів. При цьому суд установив, що при прийнятті оспорюваних рішень Сільрада порушила вимоги земельного і водного законодавства, оскільки передала у приватну власність земельні ділянки водного фонду з перевищенням повноважень та з порушенням порядку зміни їх цільового призначення.

21. У справі № 754/5683/22, до розгляду якої зупинялося провадження у цій справі, Велика Палата зазначила: "характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред`явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії".

22. Оскільки заява про забезпечення позову обґрунтована зміною власників земельних ділянок, що так чи інакше впливало на подальший правовий режим цього майна, то колегія суддів погоджується з висновками апеляційного господарського суду про те, що такий вид забезпечення позову є співмірним із заявленою прокурором вимогою.

23. Отже, колегія суддів вважає правильними висновки апеляційного господарського суду, який вжив зазначених вище заходів забезпечення позову, оскільки, по-перше, у судовому порядку (справа № 372/190/19) рішення Сільради про передачу земельних ділянок у приватну власність фізичним особам, а згодом і у власність відповідачів, визнані недійсними, а по-друге, на момент звернення прокурора з такою заявою обґрунтованими були його доводи про те, що відчуження цих земельних ділянок об`єктивно перешкоджатиме ефективному захисту порушених прав Сільради з огляду на зміну їх власників і спонукатиме до ініціювання нових судових спорів.

24. За таких обставин обрані судом апеляційної інстанції заходи забезпечення позову є співмірними, стосуються предмету заявленого прокурором позову, оскільки існує ризик відчуження земельних ділянок на користь третіх осіб, невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний спосіб захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів Сільради, за захистом яких прокурор звернувся до суду.

25. Тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, оскільки оскаржувана ухвала апеляційного господарського суду відповідає вимогам закону.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

26. У силу частин третьої, четвертої статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції. У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд суду першої або апеляційної інстанції.

27. Згідно із пунктом 1 частини першої статті 308 цього ж Кодексу суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

28. Відповідно до частини першої статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати

29. Оскільки касаційна скарга залишається без задоволення, то судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Солум" залишити без задоволення.

2. Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 у справі № 911/1730/22 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач