Рішення

від 03.02.2022 по справі 757/37155/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/37155/20-ц

пр. 2-3361/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2022 року

Печерський районний суд м. Києва в складі:

головуючого: судді Григоренко І.В.,

при секретарі: Сірій А.В.,

за участю:

позивача: не з`явився,

представника відповідача: не з`явився,

представника третьої особи-1: не з`явився,

представника третьої особи-2: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лекса» про зобов`язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» (далі - відповідач, ТОВ «Українське бюро кредитних історій») за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень» (далі - третя особа-1, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лекса» (далі - третя особа-2, ТОВ «ФК «Лекса»), в якому просить зобов`язати відповідача вилучити з кредитної історії ОСОБА_1 інформацію про те, що за кредитним договором № 113208057 та кредитним договором № 613234150 наявна поточна заборгованість та поточна прострочена заборгованість.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» 12.09.2012 року на підставі кредитного договору № 113208057 надало йому кредит у розмірі 10 160,00 грн. та 19.12.2012 року на підставі кредитного договору № 613234150 кредит у розмірі 3 162,00 грн. Вказує, що внаслідок невиконання ним зобов`язань за даними кредитними договорами, у нього утворилася заборгованість у розмірі 5 740,85 грн. та 1 356,88 грн., відповідно, яка протягом 2018-2019 років була погашена. Проте, на початку червня 2019 року позивачу стало відомо про те, що його кредитна історія, ведення якої здійснює відповідач, містить неправдиві відомості щодо наявності у нього заборгованості у розмірі 5 740,85 грн., що виникла за кредитним договором № 113208057 та у розмірі 1 356,88 грн. за кредитним договором № 613234150. На звернення позивача, представники ТОВ «Українське бюро кредитних історій» повідомили його про те, що для внесення змін до кредитної історії необхідно надати довідку про від кредитора про погашення заборгованості та закриття кредитного договору. Так, ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» повідомило ОСОБА_1 про те, що право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позивачем, було передано ТОВ «ФК «Лекса». Вказує, що звертався до третіх осіб із заявами про наданням довідок про погашення заборгованості, проте відповіді отримано не було. Позивач вважає, що відмова ТОВ «Українське бюро кредитних історій» у внесенні змін до його кредитної історії є неправомірною, суперечить вимогам чинного законодавства та порушує його права. За таких обставин, позивач звернувся до суду з указаним позовом.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.08.2020 року, справу було передано судді Печерського районного суду м. Києва Григоренко І.В.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.10.2023 року в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лекса» про зобов`язання вчинити дії, та судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 13.05.2021 року.

13.05.2021 року справу знято зі складу у зв`язку із перебуванням головуючого судді на лікарняному та судове засідання призначено на 14.09.2021 року.

14.09.2021 року на електронну пошту Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача - адвоката Наконечної А.В., надійшов відзив на позовну заяву.

14.09.2021 року на адресу Печерського районного суду м. Києва від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, в якій останній зазначив, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення у справі.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.09.2021 року відзив представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» - адвоката Наконечної А.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лекса» про зобов`язання вчинити дії повернуто відповідачу без розгляду.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.09.2021 року, у зв`язку із неявкою в судове засідання учасників справи щодо яких відсутні відомості про вручення їм повідомлення про дату, час та місце судового засідання, на підставі п. 1 ч. 2 ст. 223 ЦПК України, розгляд справи було відкладено до 03.02.2022 року.

В судове засідання 03.02.2022 року учасники справи не з`явились, про дату, час і місце судового засідання повідомлені належним чином. Позивач у заяві від 14.09.2021 року просив розглядати справу за його відсутності.

Оскільки, згідно п. 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності учасників справи.

Дослідивши письмові докази у справі у їх сукупності, всебічно та повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню, враховуючи наступне.

Суд встановив, що 12.09.2012 року між ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 113208057 на суму 10 160,00 грн. та 19.12.2012 року кредитний договір № 613234150 на суму 3 162,00 грн.

Згідно з інформацією, розміщеною на сайті ТОВ «Українське бюро кредитних історій» (www.ubki.ua) за інформацією ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» в ОСОБА_1 наявна заборгованість за кредитним договором № 113208057 від 12.09.2012 року у розмірі 5 740,85 грн. та за кредитним договором № 613234150 від 19.12.2012 року у розмірі 1 356,88 грн. (а. с. 18 - 20).

ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Українське бюро кредитних історій» із заявою, в порядку ст. 13 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», про незгоду з відомостями, що складають кредитну історію (а. с. 23).

Листом від 06.11.2019 року за вих. № 2361 ТОВ «Українське бюро кредитних історій» повідомило ОСОБА_1 про те, що для перевірки по договору зі статусом «проданий» необхідно надати оригінал довідок (або нотаріально засвідчені копії) від нових кредиторів про погашення заборгованості та закриття договорів (а. с. 30).

04.07.2019 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень», ТОВ «ФК «Лекса» із заявами від 26.06.2019 року про надання довідки про повне виконання грошового зобов`язань за кредитним договором № 613234150 від 19.12.2012 року та кредитним договором № 113208057 від 12.09.2012 року (а. с. 24 - 27; 31 - 32).

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 1, п. 8 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Як визначено у ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як визначено у ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання (ст. 625 ЦК України).

Правові та організаційні засади формування і ведення кредитних історій, права суб`єктів кредитних історій та користувачів бюро кредитних історій, вимоги до захисту інформації, що складає кредитну історію, порядок утворення, діяльності та ліквідації бюро кредитних історій визначені Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій».

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», ведення кредитної історії - діяльність Бюро із збирання, оброблення, зберігання, захисту, використання інформації, яка складає кредитну історію. Користувач Бюро - юридична або фізична особа - суб`єкт господарської діяльності, яка укладає кредитні правочини та відповідно до договору надає і має право отримувати інформацію, що складає кредитну історію.

Як визначено у ч. 1 ст. 5 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», джерелами формування кредитних історій є: відомості, що надаються користувачем до Бюро за письмовою згодою суб`єкта кредитної історії відповідно до цього Закону; відомості державних реєстрів, інформація з інших баз даних публічного користування, відкритих для загального користування джерел за винятком відомостей (інформації), що становлять державну таємницю.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 9 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», інформація для формування кредитної історії надається Користувачем до Бюро лише в разі наявності письмової згоди юридичної або фізичної особи, яка уклала кредитний правочин з Користувачем. Користувач у разі укладення кредитного правочину та отримання письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації щодо нього надає до Бюро інформацію про себе, що ідентифікує його як Користувача; про суб`єкта кредитної історії, яка визначена п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 цього Закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», бюро вилучає з кредитної історії: 1) інформацію, яка передбачена п. 2 ч. 1 ст. 7, у разі відсутності кредитного правочину, договору або визнання їх недійсними; 2) всю інформацію, що міститься у кредитній історії, у разі відсутності письмової згоди суб`єкта кредитної історії на збір, зберігання, використання та поширення через Бюро інформації про нього; 3) інформацію, яка передбачена п. п. 2-4 ч. 1 ст. 7, у разі закінчення терміну зберігання інформації в кредитній історії.

Отже, ТОВ «Українське бюро кредитних історій» є лише особою, яка збирає, зберігає та використовує інформацію, яка надається банками.

Відповідач не отримує та не зберігає згоди позичальників на збір, зберігання, використання та поширення через бюро інформації щодо них. Така згода надається банку-кредитору при укладенні кредитного правочину, є однією з умов і невід`ємною частиною кредитного правочину та зберігається банком у кредитній справі позичальника. Банки, які передають інформацію про кредитні правочини, відповідають за наявність письмової згоди на збір, зберігання, використання та поширення через відповідача інформації щодо нього та зберігають оригінал даної згоди.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», відомості про грошове зобов`язання суб`єкта кредитної історії це: а) відомості про кредитний правочин та зміни до нього (номер і дата укладання правочину, сторони, вид правочину); б) сума зобов`язання за укладеним кредитним правочином; в) вид валюти зобов`язання; г) строк і порядок виконання кредитного правочину; ґ) відомості про розмір погашеної суми та остаточну суму зобов`язання за кредитним правочином; д) дата виникнення прострочення зобов`язання за кредитним правочином, його розмір і стадія погашення; е) відомості про припинення кредитного правочину та спосіб його припинення (у тому числі за згодою сторін, у судовому порядку, гарантом тощо); є) відомості про визнання кредитного правочину недійсним і підстави такого визнання.

Як визначено у ч. 2 ст. 10 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», Бюро має право за участю Користувача здійснювати звірення інформації, яка була надана цим Користувачем для формування кредитної історії, та вносити до неї зміни на умовах і в порядку, передбачених цим Законом та Договором.

За правилами ст. 13 Закону України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», суб`єкт кредитної історії має право звернутися до Бюро з письмовою заявою у разі незгоди з інформацією, що складає його кредитну історію, за винятком інформації про кредитний бал. Заява має включати коментар обсягом не більше ніж 100 слів щодо інформації, що заперечується. Бюро при отриманні заяви від суб`єкта кредитної історії зобов`язане на час перевірки інформації позначити кредитну історію такого суб`єкта кредитної історії відповідною позначкою та протягом п`яти робочих днів з дня отримання заяви звернутися до Користувача, який надав інформацію, що заперечується, про її підтвердження або зміну. Бюро вносить зміни до інформації, що міститься у кредитній історії суб`єкта кредитної історії, та знімає з кредитної історії позначку у разі зміни Користувачем інформації, що заперечувалася суб`єктом кредитної історії. Бюро вилучає з кредитної історії суб`єкта кредитної історії інформацію, що заперечується суб`єктом кредитної історії, а також знімає відповідну позначку, якщо Користувач, який надав цю інформацію, у п`ятнадцятиденний термін з моменту звернення до нього Бюро не надав відповіді. Суб`єкт кредитної історії має право оскаржити в судовому порядку дії Бюро або Користувача, які порушують його права.

Разом з тим, позивачем на надано доказів виконання зобов`язань перед ТОВ «ФК «Центр фінансових рішень» або ТОВ «ФК «Лекса» за кредитним договором № 613234150 від 19.12.2012 року та кредитним договором № 113208057 від 12.09.2012 року.

Згідно ст. 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Як визначено у ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивачем не надано належних, достатніх та допустимих доказів на підтвердження своїх позовних вимог, відтак позовні вимоги ОСОБА_1 є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.

Оскільки суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, то питання щодо розподілу судового збору судом не вирішується, а відповідачем належних доказів на підтвердження понесення судових витрат не надано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 11, 16, 525, 526, 530, 551, 610, 612, 625, 627, 629 Цивільного кодексу України, ст. ст. 3, 5, 9, 10 Закону України «Про захист персональних даних», Законом України «Про організацію формування та обігу кредитних історій», ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-81, 133-141, 259, 263-265, 273, 274, 275, 278, 279, 351, 353, 354, 355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В позові ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Українське бюро кредитних історій» за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Центр фінансових рішень», Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Лекса» про зобов`язання вчинити дії - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду через Печерський районний суд м. Києва, а з початку функціонування Єдиної інформаційно-телекомунікаційної системи безпосередньо до апеляційного суду, матеріали справи витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Цивільним процесуальним кодексом України в редакції від 15.12.2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складений та підписаний 23.02.2022 року.

Суддя І.В. Григоренко