Ухвала

від 11.06.2024 по справі 824/57/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

11 червня 2024 року

м. Київ

єдиний унікальний номер: 824/57/24

провадження № 22-ск/824/34/2024

Київський апеляційний суд у складі судді судової палати з розгляду цивільних справЄвграфової Є. П.

розглянувши заяву адвоката Абдуллазаде Ламії Рагіб Кизи, яка діє в інтересах ОСОБА_1 ,

про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2013 року

у справі №729/13 Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків

за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк»

до ОСОБА_1

про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків

13 травня 2024 року на адресу апеляційного суду надійшла заява адвоката Абдуллазаде Ламії Рагіб Кизи, яка діє в інтересах ОСОБА_1 , про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2013 року у справі №729/13.

Крім того, адвокат Абдуллазаде Ламія Рагіб Кизи, яка діє в інтересах ОСОБА_1 просить поновити строк на оскарження вказаного рішення з огляду на те, що про наявність оскаржуваного рішення ОСОБА_1 дізналась тільки 20 березня 2024 року, коли за місцем роботи ОСОБА_1 до Вищебулатецького дошкільного навчального закладу (дитячого садку) «ВЕРБИЧЕНЬКА» Засульської сільської ради Полтавської області (ЄДРПОУ 25664505; 37544, Полтавська обл., Лубенський р., с. Вищий Бугатець, вул. Халявицького, буд. 10-А) було направлено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, з якої вбачається, що з її заробітної плати в примусовому порядку будуть списуватися кошти. В подальшому від бухгалтера підприємства на якому працює ОСОБА_1 стало відомо, що списання коштів відбулося через наявність виконавчого провадження в якому нібито вона є боржником. На підставі викладеного просить поновити строк для оскарження рішення третейського суду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року з метою перевірки наявності підстав для поновлення строку на оскарження рішення третейського суду та відкриття провадження по справі за заявою адвоката Абдуллазаде Ламії Рагіб Кизи, яка діє в інтересах ОСОБА_1 апеляційний суд витребував з Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків матеріали справи №729/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

27 травня 2024 року на ухвалу Київського апеляційного суду від 21 травня 2024 року, Постійно діючий третейський суд при Асоціації українських банків надав лист-відповідь, де зазначив, що термін зберігання справи сплив, третейська справа №729/13 знищена. Також повідомляє, що пані ОСОБА_1 повідомлялась про розгляд третейської справи № 729/13 рекомендованим листом та про рішення третейського суду могла довідатись із цивільної справи № 755/1924/14.

Згідно зістаттею 5 Закону України «Про третейські суди»юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, тобто спір, який або вже існує, або може виникнути у майбутньому між сторонами договору.Стаття 4 Закону України «Про третейські суди»визначає серед інших такі принципи організації і діяльності третейського суду: законності (пункт 1), незалежності третейських суддів та підкорення їх тільки законові (пункт 2), змагальності сторін, свободи в наданні ними третейському суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 4), всебічності, повноти та об`єктивності вирішення спорів (пункт 10).

Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів врегульованорозділом VІІІ ЦПК України«Провадження у справах про оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів».

Відповідно до частини першоїстатті 454 ЦПК Україниі частини другої статті51 Закону України «Про третейські суди»рішення третейського суду може бути оскаржене шляхом звернення до суду із заявою про його скасування сторонами, третіми особами, а також особами, які не брали участь у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки.

Заява про скасування рішення третейського суду подається до апеляційного суду за місцем розгляду справи третейським судом (частина третястатті 454 ЦПК України).

Заява про скасування рішення третейського суду подається протягом дев`яноста днів: 1) стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, - з дня прийняття рішення третейським судом; 2) особами, які не брали участі у справі, у разі якщо третейський суд вирішив питання про їхні права та обов`язки, - з дня, коли вони дізналися або могли дізнатися про прийняття рішення третейським судом (частина п`ятастатті 454 ЦПК України).

Частина сьомастатті 454 ЦПК Українимістить правило про те, що заява, подана після закінчення строку, встановленого частиною п`ятоюстатті 454 ЦПК України, повертається.

Рішенням Конституційного Суду України від 06 квітня 2022 року № 2 р(II)/2022 у справі № 3-9/2019(206/19) за конституційною скаргою ОСОБА_4 щодо відповідностіКонституції України(конституційності) пункту 1 частини п`ятої, частини сьомоїстатті 454 ЦПК Українивизнано такими, що не відповідаютьКонституції України(є неконституційними), пункт 1 частини п`ятої, частину сьомустатті 454 ЦПК Україниу тому, що вони унеможливлюють поновлення судом строку на подання особою, яка є стороною, третьою особою в справі, розглянутій третейським судом, заяви про скасування рішення третейського суду.

Водночас Конституційний Суду України вказав, що пункт 1 частини п`ятої, частина сьомастатті 454 ЦПК України, визнані неконституційними, втрачають чинність через три місяці з дня припинення чи скасування воєнного стану, введеногоУказом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022зі змінами.

Тому до спливу зазначеного періоду указана норма підлягає застосуванню, але з урахуванням висновків Верховного Суду.

Здійснюючи тлумачення положень частини сьомоїстатті 454 Цивільного процесуального кодексу України, Верховний Суд зазначає, що зазначена норма процесуального права не є імперативною, цей строк не є преклюзивним (присічним), оскільки не містить заборони на поновлення цього строку, як, наприклад, це передбачено у частині другій статті 358, частині третій статті 394, частині третійстатті 424 ЦПК Українита інших нормах.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом (частина першастатті 120 ЦПК України).

Право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом (частини перша та другастатті 126 ЦПК України).

За частиною першоюстатті 127 ЦПК Українисуд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

До подібних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 14 травня 2020 року у справі № 781/2/2018 (провадження № 61-41606ав18), від 29 жовтня 2020 року у справі № 755/7631/20 (провадження № 61-12521ав20), від 20 травня 2022 року у справі № 824/236/21 (провадження № 61-19239ав21) та від 02 червня 2022 року у справі № 814/477/21 (провадження № 61-13256ав21).

Перевіряючи доводи адвоката Абдуллазаде Ламії Рагіб Кизи, яка діє в інтересах ОСОБА_1 щодо поновлення строку на оскарження рішення третейського суду апеляційний суд керується наступним.

Оскаржуване рішення третейського суду ухвалене 30 серпня 2013 року.

Із заявою про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2013 року у справі №729/13 адвокат Абдуллазаде Ламія Рагіб Кизи, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась 13 травня 2024 року через систему «Електронний суд», тобто через 11 років, стверджуючи не була обізнана про існування такої справи.

До заяви про скасування рішення додані роздруковані з ДРСР копії ухвали Дніпровського районного суду від 07 лютого 2014 року у справі №755/1924/14-ц про видачу виконавчого листа на виконання рішення Постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2013 року у справі №729/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, а також ухвали Дніпровського районного суду м. Києва від 15 червня 2020 року у згадуваній вище №755/1924/14-ц про заміну стягувача у виконавчому провадженні за виконавчим листом №755/1924/14-ц, виданого Дніпровським районним судом м. Києва про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №R53100296922B від 19 липня 2012 року в розмірі 41 882,14 гривень, компенсації судових витрат, пов`язаних з розглядом в третейському суді в сумі 818,82 гривень і судовий збір в розмірі 229,40 гривень, а саме: Публічне акціонерне товариство «ВТБ Банк» на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Прайм Альянс».

Також, окрім фотокопії Постанови від 20.03.2024 року про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, заявником подано копії виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва від 07.02.2014 року та копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 20.01.2015 року ВП №4673690 із ідентифікатором доступу.

У всіх доданих документах адреса боржника ОСОБА_1 одна й та сама, АДРЕСА_1 , що співпадає з адресою зазначеною в заяві про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2013 року.

Заявник стверджує, що не була обізнана про розгляд її справи, разом із тим жодного доказу підтвердження цього не подала.

Зокрема заявник не вказує, у який спосіб та коли отримала постанову про відкриття виконавчого провадження датовану 20.01.2015 року, яка відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» направлялась учасникам виконавчого провадження разом з ідентифікатором для доступу до матеріалів виконавчого провадження. Копія даної постанови зроблена з оригіналу постанови з графічним підписом державного виконавця ПогарськоїО.Ю., та не є примірником отриманим з АСПВ.

Зокрема, у разі ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження, заявник могла надати докази, того, що документи (постанови державного виконавця), які містяться у виконавчому провадженні їй не надсилалися. Проте, таких доказів та відповідних доводів матеріали заяви не містять.

Так само, заявник подає копії ухвал Дніпровського районного суду роздруковані із державного реєстру судових рішень, та копію виконавчого листа Дніпровського районного суду м. Києва, не подаючи жодних доказів на підтвердження того, що суд, який у 2014 році та у 2020 році розглядав відповідні заяви у межах справи №755/1924/14-ц, не виконав вимоги процесуального закону, щодо належного повідомлення учасників провадження про час та місце судового розгляду.

Подаючи копію виконавчого листа, заявник також не наводить пояснень звідки така копія отримана, ураховуючи, що в АСВП такий документ у ВП№4673690 відсутній.

Частиною першоюстатті 2 ЦПК Українипередбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом, а також запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків (пункти 4, 5 частини п`ятоїстатті 12 ЦПК України).

Згідно з частинами першою-четвертою статті12, частинами першою п`ятою, шостою статті81 ЦПК Україницивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Заявником не наведено поважних причин, які свідчать про наявність об`єктивних перешкод, у тому числі зумовлені діями (бездіяльністю) Дніпровського районного суду першої інстанції, чи державним виконавцем Лубенського міськрайонного управління юстиції, що безумовно перешкоджали своєчасному зверненню із заявою про скасування рішення третейського суду.

Апеляційний суд також враховує, що адвокат Абдуллазаде Ламія Рагіб Кизи, яка діє в інтересах ОСОБА_1 звернулась із вказаною заявою про скасування рішення третейського суду після спливу майже 11 років від дня ухвалення оскаржуваного рішення третейського суду, що суперечить принципу правової визначеності.

У рішенні від 03 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» викладено висновок Європейського суду з прав людини про те, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом із тим, питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, тому від судів вимагається вказувати підстави для поновлення строку. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан потрібного їм судового провадження. У кожній справі суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип юридичної визначеності.

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Отже, встановлення строків звернення до суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача та інших осіб того, що зі спливом встановленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії у часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності.

Забезпечення дотримання принципу правової визначеності потребує чіткого виконання сторонами та іншими учасниками справи вимог щодо строків звернення до суду, а також строків на оскарження судових рішень, а від судів вимагається дотримуватися певних правил у процесі прийняття рішення про поновлення строку та оцінювати поважність причин пропуску строку, виходячи із критеріїв розумності, об`єктивності та непереборності обставин, що спричинили пропуск, значимості справи для сторін, наявності фундаментальної судової помилки.

Подібні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №160/6211/21 (провадження № К/990/25232/22).

Відповідно достатті 13 ЦК Українипри здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. Згідно із пунктом 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українизагальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі №199/6713/14-ц (провадження № 14-92 цс 19) зазначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (частина першастатті 44 ЦПК України).

Оскільки причини пропуску на оскарження рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2013 року у справі №729/13 не є поважними, підстави для поновлення пропущеного процесуального строк відсутні, заява адвоката Абдуллазаде Ламії Рагіб Кизи, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2013 року у справі №729/13 підлягає поверненню.

Керуючись ч.7 ст.454 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Заяву адвоката Абдуллазаде Ламії Рагіб Кизи, яка діє в інтересах ОСОБА_1 про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків від 30 серпня 2013 року у справі №729/13 за позовом Публічного акціонерного товариства «ВТБ Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості повернути заявнику.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

СуддяЄ.П. Євграфова