Рішення

від 10.06.2024 по справі 320/16933/23

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 року справа №320/16933/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ТОВ "РАПС-ОДІЯ" до Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремленого підрозділу ДПС про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «РАПС-ОДІЯ» (далі позивач, ТОВ «РАПС-ОДІЯ») з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі відповідач), в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08.11.2022 №00000307750701, від 08.11.2022 №00000307740701, від 08.11.2022 №00000307730701.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що господарські операції позивача з контрагентом підтверджені належними первинними документами, які відображають реальність господарських операцій та є підставою для формування податкового обліку підприємства. На думку позивача, висновки контролюючого органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинам справи, а податкові повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Представником Головного управління ДПС у м. Києві подано до суду відзив на позовну заяву, в якому позов не визнав та зазначив, що під час податкової перевірки позивача не підтверджено реальний характер здійснюваної останнім господарської діяльності, що свідчить про протиправне формування податкового кредиту за наслідками такої діяльності. Представник відповідача, посилаючись на те, що висновки акту перевірки є законними та обґрунтованими, вважає, що податкові повідомлення-рішення прийняті відповідно до вимог чинного законодавства, у зв`язку з чим просив у задоволенні позову відмовити.

Представником позивача подано відповідь на відзив відповідача, в якій заперечує проти доводів останнього, викладених у відзиві.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.10.2023 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Сторони прибули у судове засідання.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з мотивів, викладених у позові та письмових поясненнях, просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував з підстав, викладених у відзиві, просив суд відмовити у задоволенні позову.

Суд за згодою сторін перейшов до розгляду справи по суті в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами і доказами.

Розглянувши документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

ТОВ «РАПС-ОДІЯ» (код ЄДРПОУ 44300031) зареєстроване 01.06.2021 як юридична особа, про що внесено до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань за № 1000701020000092363, та взято на податковий облік як платника податків у 01.06.2021.

На підставі наказу від 15.09.2022 №3822-п, положень п.п.19-1.1.6 п.19-1.1 статті 19-1, п.п. 20.1.4 п. 20.1 статті 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 статті 75, п.п. 78.1.8 п. 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України Головним управлінням ДПС у м. Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «РАПС-ОДІЯ» (код ЄДРПОУ 44300031) щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні від`ємного значення з податку на додану вартість за липень 2022 року, за результатами якої складено акт від 10.10.2022 року №29831/Ж5/26-15-07-01-02/44300031.

Перевіркою встановлено порушення:

п.44.1 статті 44, п.185.1 статті 185, п.187.1 статті 187, п.188 статті 188, абзацу «г» п. 198.5 статті 198, п.200.1, п.200.4 статті 200, п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки ним завищено від`ємне значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду за липень 2022 року на суму 2 704 632 гривень;

п.44.1 статті 44, п.185.1 статті 185, п.188 статті 188, абзацу «г» п. 198.5 статті 198, п.200.1, п.200.4 статті 200, п.201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки ним занижено податок на додану вартість за липень 2022 року на суму 385 058 гривень;

п. 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, оскільки відсутня реєстрація податкових накладних за період липень 2022 року.

На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом винесено податкові повідомлення-рішення:

№00000307730701 від 08.11.2022, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на суму 2 704 632,00 грн;

№00000307740701 від 08.11.2022, яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 481 323,00 грн, з яких за податковим зобов`язанням 385 058,00 грн та за штрафними санкціями 96265,00 грн;

№00000307750701 від 08.11.2022, яким застосовано штраф у розмірі 3400,00 грн.

Позивачем оскаржено податкові повідомлення-рішення від 08.11.2022 № 00000307730701, №00000307740701 та №00000307750701 до Державної фіскальної служби України.

Рішенням Державної фіскальної служби України від 30.01.2023 № 2118/6/99-00-06-01-05-06 податкові повідомлення-рішення від 08.11.2022 № 00000307730701, №00000307740701, №00000307750701 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Не погоджуючись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства врегульовані Податковим кодексом України від 02.12.2010 № 2755-VI (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до положень підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду.

За положенням підпункту 14.1.202 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України продаж (реалізація) товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими, цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за плату або компенсацію незалежно від строків її надання, а також операції з безоплатного надання товарів. Не вважаються продажом товарів операції з надання товарів у межах договорів комісії (консигнації), поруки, схову (відповідального зберігання), доручення, довірчого управління, оперативного лізингу (оренди), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачі прав власності на такі товари.

Відповідно до пп.14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно підпункту 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України основні засоби - матеріальні активи, у тому числі запаси корисних копалин наданих у користування ділянок надр (крім вартості землі, незавершених капітальних інвестицій, автомобільних доріг загального користування, бібліотечних і архівних фондів, матеріальних активів, вартість яких не перевищує 6000 гривень, невиробничих основних засобів і нематеріальних активів), що призначаються платником податку для використання у господарській діяльності платника податку, вартість яких перевищує 6000 гривень і поступово зменшується у зв`язку з фізичним або моральним зносом та очікуваний строк корисного використання (експлуатації) яких з дати введення в експлуатацію становить понад один рік (або операційний цикл, якщо він довший за рік).

Підпунктами 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 вказаного Кодексу встановлено, що платник податків зобов`язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У пункті 198.2 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України платник податку зобов`язаний нарахувати податкові зобов`язання виходячи з бази оподаткування, визначеної відповідно до пункту 189.1 статті 189 цього Кодексу, та скласти не пізніше останнього дня звітного (податкового) періоду і зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних в терміни, встановлені цим Кодексом для такої реєстрації, зведену податкову накладну за товарами/послугами, необоротними активами (для товарів/послуг, необоротних активів, придбаних або виготовлених до 1 липня 2015 року, - у разі, якщо під час такого придбання або виготовлення суми податку були включені до складу податкового кредиту), у разі якщо такі товари/послуги, необоротні активи призначаються для їх використання або починають використовуватися:

а) в операціях, що не є об`єктом оподаткування відповідно до статті 196 цього Кодексу (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 196.1.7 пункту 196.1 статті 196 цього Кодексу) та місце постачання яких розташоване за межами митної території України;

б) в операціях, звільнених від оподаткування відповідно до статті 197, підрозділу 2 розділу XX цього Кодексу, міжнародних договорів (угод) (крім випадків проведення операцій, передбачених підпунктом 197.1.28 пункту 197.1 статті 197 цього Кодексу та операцій, передбачених пунктом 197.11 статті 197 цього Кодексу);

в) в операціях, що здійснюються платником податку в межах балансу платника податку, у тому числі передача для невиробничого використання, переведення виробничих необоротних активів до складу невиробничих необоротних активів;

г) в операціях, що не є господарською діяльністю платника податку.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Суд зазначає, що підставою для ведення бухгалтерського обліку господарських операцій та надання юридичної сили і доказовості є первинні документи, що повинні бути складені відповідно до вимог чинного законодавства та не порушувати публічний порядок, встановлений Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-ХIV (далі - Закон №996-ХIV).

Згідно із статтею 1 Закону №996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Пунктом 2 статті 3 Закону №996-ХIV передбачено, що бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Частиною 1 статті 9 Закону №996-ХIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до пункту 2 статті 9 даного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена також у п.п.1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 №88, відповідно до якого первинні документи - це документи, створені у паперовій або в електронній формі, які містять відомості про господарські операції.

Первинні документи фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Інформація, що міститься у прийнятих до обліку первинних документах, систематизується на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов`язаних рахунках бухгалтерського обліку. Дані аналітичних рахунків повинні бути тотожні відповідним рахункам синтетичного обліку на перше число кожного місяця. Господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному місяці, в якому вони були здійснені.

Господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного, для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість необхідно з`ясовувати рух активів у процесі здійснення господарської операції.

При цьому, дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо.

ТОВ «РАПС-ОДІЯ» (код ЄДРПОУ 44300031) зареєстроване як юридична особа 01.06.2021 з видами діяльності: 46.21 - Оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин (основний); 10.41 - Виробництво олії та тваринних жирів; 46.11 - Діяльність посередників у торгівлі сільськогосподарською сировиною, живими тваринами, текстильною сировиною та напівфабрикатами; 46.12 - Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.18 - Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.19 - Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.33 - Оптова торгівля молочними продуктами, яйцями, харчовими оліями та жирами; 46.39 - Неспеціалізована оптова торгівля продуктами харчування, напоями та тютюновими виробами; 46.72 - Оптова торгівля металами та металевими рудами; 46.75 - Оптова торгівля хімічними продуктами; 46.90 - Неспеціалізована оптова торгівля; 47.19 - Інші види роздрібної торгівлі в неспеціалізованих магазинах; 49.41 - Вантажний автомобільний транспорт; 52.29 - Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту.

Для здійснення господарської діяльності TOB «РАПС-ОДІЯ» за договором суборенди № 7 від 02.06.2021 взяло в оренду у TOB «Юридична Компанія «Тютюнников і Партнери» (ЄДРПОУ 43216646) офісне приміщення площею 10 кв.м за адресою: м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд.7, офіс 28.

Як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємому періоді ТОВ «РАПС-ОДІЯ» здійснювало закупку макухи соняшникової у ТОВ «ДА-ГРУП» (код ЄДРПОУ 36605884) для передачі її на давальницьких умовах для виготовлення готової продукції - шроту соняшникового, олії соняшникової, соапстоку.

Так, між ТОВ «РАПС-ОДІЯ» та TOB «ДА-ГРУП» укладено договір поставки №02/08-21-П від 02.08.2021, за умовами якого TOB «ДА-ГРУП» зобов`язується поставити і передати у власність покупця товар - макуху соняшникову, а ТОВ «РАПС-ОДІЯ» зобов`язується прийняти та оплатити його за умовами цього договору.

Згідно з Специфікаціями від 02.08.2021 № 1, від 11.08.2021 № 2, від 16.08.2021 № 3, 17.08.2021 № 4 до Договору поставки №02/08-21-П від 02.08.2021, постачання товару здійснюється насипом автотранспортом Постачальника на умовах СРТ (згідно з правилами Інкотермс 2010) за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вулиця Коломойцівська, 3, зі складу Постачальника за адресою: Вінницький район, смт. Стрижавка, вул. Приміська, 6В.

На підтвердження фактичного виконання договору поставки, позивачем надано до суду копії видаткових накладних №1 від 05.08.2021, №2 від 06.08.2021, №3 від 07.08.2021, №4 від 09.08.2021, №5 від 10.08.2021, №6 від 11.08.2021, №7 від 12.08.2021, №8 від 13.08.2021, №9 від 13.08.2021, №10 від 14.08.2021, №11 від 16.08.2021, №14 від 17.08.2021, №15 від 18.08.2021, №16 від 19.08.2021, №17 від 20.08.2021, №18 від 20.08.2021, №19 від 21.08.2021, №21 від 23.08.2021, №22 від 24.08.2021, №27 від 26.08.2021, №29 від 27.08.2021, №34 від 28.08.2021, №36 від 30.08.2021, №37 від 31.08.2021, №1 від 01.09.2021 на загальну суму 16 661 442 грн, в т.ч. ПДВ - 2 776 907 грн.

TOB «ДА-ГРУП» виписано податкові накладні на постачання макухи соняшникової у кількості 2010,88 т: №3 від 05.08.2021, №4 від 06.08.2021, №5 від 07.08.2021, №6 від 09.08.2021, №7 від 10.08.2021, №8 від 11.08.2021, №9 від 12.08.2021, №10 від 13.08.2021, №11 від 13.08.2021, №12 від 14.08.2021, №13 від 16.08.2021, №16 від 17.08.2021, №17 від 18.08.2021, №18 від 19.08.2021, №21 від 20.08.2021, №22 від 20.08.2021, №23 від 21.08.2021, №24 від 23.08.2021, №25 від 23.08.2021, №29 від 24.08.2021, №33 від 26.08.2021, №35 від 27.08.2021, №36 від 28.08.2021, №38 від 30.08.2021, №39 від 31.08.2021, №1 від 01.09.2021 на загальну суму 16 661 442 грн, в т.ч. ПДВ - 2 776 907 грн.

Також, в підтвердження перевезення макухи соняшникової у кількості 2010,88 т надано товарно-транспортні накладні у кількості 101 шт (а.с.11-105 2 т).

Розрахунки між TOB «РАПС-ОДІЯ» та TOB «ДА-ГРУП» проводились у безготівковій формі.

Згідно з оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 631 заборгованість TOB «РАПС-ОДІЯ» перед TOB «ДА-ГРУП» станом на 01.08.2021 та на 30.07.2022 року відсутня.

В подальшому, макуха соняшникова позивачем передана на давальницьких умовах для виготовлення готової продукції - шроту соняшникового, олії соняшникової, соапстоку TOB «САНПРО» (код ЄДРПОУ 34576883).

Так, між TOB «РАПС-ОДІЯ» та TOB «САНПРО» було укладено договір про переробку давальницької сировини №01/07-21-ПДС від 01.07.2021, згідно умов якого TOB «РАПС-ОДІЯ» (Замовник) доручає TOB «САНПРО» (Виконавець) виготовити з наданої Замовником давальницької сировини (макуха соняшникова) готову продукцію: олію соняшникову, шрот соняшниковий, соапсток.

Виконавець надає такі послуги: приймання давальницької сировини; перевірка якості давальницької сировини та відбір зразків; зважування давальницької сировини; переробка давальницької сировини; розвантажування давальницької сировини з транспортних засобів Замовника та навантажування готової продукції власними силами або силами третіх осіб на транспортні засоби Замовника; зберігання готової продукції.

TOB «САНПРО» є виробником на підставі:

- рішення про державну реєстрацію потужності від 08.02.2019 № r-UA-04-26-2225 (Вид діяльності - виробництво харчових продуктів, інгредієнтами яких є виключно продукти рослинного походження та/або перероблені продукти тваринного походження; інший вид діяльності: змішування та пов`язані з цим процедури; обробка (переробка); зберігання; реалізація);

- експлуатаційного дозволу №04-26-92 PF від 19.02.2019 для потужностей (об`єктів) з виробництва, змішування та приготування кормових добавок, преміксів і кормів.

За умовами договору вироблена з давальницької сировини готова продукція (олія соняшникова, шрот соняшниковий, соапсток) до моменту реалізації зберігається на складі Виконавця за адресою: Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Коломойцівська, 3.

Також, з матеріалів справи вбачається, що у TOB «САНПРО» наявний сертифікат на систему управління безпечністю харчових продуктів стосовно виробництва олії соняшникової, ріпакової № 8О146.СУБХП.0005-21 від 24.06.2021.

На виконання умов договору №01/07-21-ПДС від 01.07.2021 позивачем надано копії актів здачі-приймання робіт (надання послуг) №36 від 31.08.2021, №40 від 30.09.2021 та видаткових накладних (у переробку) №1 від 05.08.2021, №2 від 06.08.2021, №3 від 07.08.2021, №4 від 09.08.2021, №5 від 10.08.2021, №6 від 11.08.2021, №7 від 12.08.2021, №8 від 13.08.2021, №9 від 14.08.2021, №10 від 16.08.2021, №11 від 17.08.2021, №12 від 18.08.2021, №13 від 19.08.2021, №14 від 20.08.2021, №15 від 21.08.2021, №16 від 23.08.2021, №17 від 24.08.2021, №18 від 26.08.2021, №19 від 27.08.2021, №20 від 28.08.2021, №21 від 30.08.2021, №22 від 31.08.2021, №23 від 01.09.2021.

В матеріалах справи містяться копії звітів про продукцію, що вироблена з сировини замовника №93 від 11.08.2021, №94 від 14.08.2021, №95 від 18.08.2021, №96 від 21.08.2021, №97 від 24.08.2021, №98 від 28.08.2021, №99 від 31.08.2021, №100 від 02.09.2021.

В підтвердження виконання умов договору сторонами складено та підписано звіти про перероблену сировину №93 від 11.08.2021, №94 від 14.08.2021, №95 від 18.08.2021, №96 від 21.08.2021, №97 від 24.08.2021, №98 від 28.08.2021, №99 від 31.08.2021, №100 від 02.09.2021.

За висновком суду, надані позивачем первинні документи містять усі необхідні реквізити, визначені статтею 9 Закону №996-XIV: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис та інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В акті перевірки контролюючим органом зроблено висновок, що термін зберігання готової продукції, яка виготовлена у серпні, вересні 2021 року станом на 31.07.2022 закінчився, та, відповідно закінчився їх термін придатності.

Відповідно п.14 Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 9 «Запаси», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 № 246 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 02.11.1999 за №751/4044 (далі - П(С)БО), визначено, що не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійсненні (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів. Понаднормові втрати і нестачі запасів ( у тому числі по яких закінчився термін придатності) є використання товарів у операціях, що не є господарською діяльністю.

В акті перевірки також вказано, що інформація про запаси за даними бухгалтерського обліку відсутня. Зокрема, перевіркою не підтверджено використання готової продукції у кількості 1 966,22 т на суму 14 942 451,00 грн у господарській діяльності ТОВ «РАПС-ОДІЯ».

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «РАПС-ОДІЯ» 01.08.2022 укладено контракт №01/08/2022 з компанією TURKKAN AGRO TARIM URUNLERI SANAYI VE TIKARET ANONIM SIRKETI (ТЮРКАН АГРО), за умовами якого ТОВ «РАПС-ОДІЯ» (Продавець) зобов`язується поставити, а ТЮРКАН АГРО (Покупець) зобов`язується отримати та оплатити наступний товар: шрот соняшниковий негранульований універ сальний тостований; шрот рапсовий тостований; масло соняшникове рафіноване дезодоріроване виморожене марки П; масло рапсове нерафіноване вищого та 1-го сорту.

На виконання умов контракту згідно митної декларації за формою МД-2 №UA901020/2022/005579 від 05.08.2022 ТОВ «РАПС-ОДІЯ» поставило ТЮРКАН АГРО товару 21 980 кг (21,980т);

згідно митної декларації за формою МД-2 №UA901020/2022/005616 від 08.08.2022 поставило товару 22000 кг (22,000т);

згідно митної декларації за формою МД-2 №UA901020/2022/005618 від 08.08.2022 поставило товару 21900 кг (21,900т);

згідно митної декларації за формою МД-2 №UA901020/2022/005639 від 08.08.2022 поставило товару 22920 кг (22,920т);

згідно митної декларації за формою МД-2 №UA901020/2022/005636 від 08.08.2022 поставило товару 21960 кг (21,960т);

згідно рахунку-фактури №РО-2 від 05.08.2022, міжнародної товарно-транспортної накладної CMR №634834 та дублікату сертифіката переміщення EUR.1 №А901.010217 від 08.08.2022 ТОВ «РАПС-ОДІЯ» поставило товару 21940 кг (21,940т);

згідно митної декларації за формою МД-2 №UA901020/2022/006369 від 24.08.2022 поставило товару 21920 кг (21,920т).

Всього за контрактом №01/08/2022 ТОВ «РАПС-ОДІЯ» поставило ТЮРКАН АГРО товару 154 620 кг (154,62т), що підтверджується наявними у справі доказами.

Крім того, 16.09.2022 між ТОВ «РАПС-ОДІЯ» (Продавець) та TURKKAN AGRO TARIM URUNLERI SANAYI VE TIKARET ANONIM SIRKETI (Покупець) укладено контракт №00001609, за умовами якого Продавець зобов`язується поставити, а Покупець зобов`язується отримати та оплатити наступний товар: шрот соняшниковий негранульований універ сальний тостований; шрот рапсовий тостований; масло соняшникове рафіноване дезодоріроване виморожене марки П; масло рапсове нерафіноване вищого та 1-го сорту.

На виконання умов цього контракту згідно митної декларації за формою МД-2 №UA901020/2022/007371 від 19.09.2022 ТОВ «РАПС-ОДІЯ» поставило ТЮРКАН АГРО товару (олії соняшникової наливом у флексітанках) 24000 кг (24,000т);

згідно митної декларації за формою МД-2 №UA901020/2022/007373 від 19.09.2022 поставило товару (олії соняшникової наливом у флексітанках) 24020 кг (24,020т);

згідно митної декларації за формою МД-2 №UA901020/2022/007396 від 19.09.2022 поставило товару (олії соняшникової наливом у флексітанках) 24200 кг (24,200т);

згідно митної декларації за формою МД-2 №23UA500370000959U0 від 10.02.2023 поставило товару (шроту соняшникового насипом) 1696960 кг (1696,96т).

Всього за контрактом №00001609 ТОВ «РАПС-ОДІЯ» поставило ТЮРКАН АГРО товару (олії соняшникової наливом у флексітанках) - 72 220 кг та (шроту соняшникового насипом) 1696960 кг.

За двома контрактами ТОВ «РАПС-ОДІЯ» реалізовано олії соняшникової - 226 840 кг (226,84т) та шроту соняшникового - 1696960 кг (1696,96т).

Таким чином, судом встановлено, що отримана позивачем готова продукція в результаті здійснення господарських взаємовідносин з TOB «САНПРО» була реалізована, про що свідчать митні декларації та документи щодо вивезення товару. Докази невідповідності товару встановленим вимогам та показникам чи повернення покупцем товару в матеріалах справи відсутні.

Реальність руху товару підтверджується належними первинними документами.

При цьому, слід зазначити, що відповідно до підпункту 14.1.134 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України операція з давальницькою сировиною - операція з переробки (обробки, збагачення чи використання) давальницької сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців, а також етапів (операцій) з метою одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою сировиною належать операції, в яких сировина замовника на конкретному етапі її переробки становить не менш як 20 відсотків загальної вартості готової продукції.

Тобто, Податковим кодексом України передбачено, що під час операцій з давальницькою сировиною допускається її переробка (обробка, збагачення). При цьому, всі процеси перетворення сировини є складовою господарської операції з давальницькою сировиною.

Таким чином, господарські операції з давальницькою сировиною, обробки, використання та її реалізації, слід вважати такими, що пов`язані із здійсненням господарської діяльності, що виключає застосування положень підпункту «г» пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Представником відповідача наголошено на відсутності сертифікатів якості на продукцію, однак як вбачається з матеріалів справи, позивачем надання сертифікатів якості не вимагалось, оскільки в останнього були відсутні претензії щодо якості товару, поставленого контрагентом.

Суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, як і деякі помилки чи неточності у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних випливає, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце (відбулися), а певні недоліки в заповненні первинних документів носять оціночний характер (наприклад постанова Верховного Суду від 22.11.2019 у справі №813/5592/14 (85836496).

Контролюючим органом не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, а також не зазначено про здійснення платником розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Таким чином, інформація (без документального підтвердження), на яку посилається відповідач, не відповідає критерію юридичної значимості та не є допустимим та достовірним доказом в розумінні процесуального Закону. Отже, контролюючим органом всупереч Кодексу адміністративного судочинства України не було доведено та надано належних доказів, які свідчили б, про наявність фактів допущення позивачем порушень вимог чинного податкового законодавства.

Відповідачем також не наведено обставин та доказів, які свідчили б про штучний характер господарських операцій, невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності позивача, збитковості здійснених операцій, або інших обставин, які б окремо або в сукупності могли б свідчити про фіктивність вчинених операцій, а також про те, що вчинення зазначених операцій не було обумовлено розумними економічними причинами (цілями ділового характеру), а дії позивача та його контрагентів були спрямовані на отримання необґрунтованої податкової вигоди.

Разом з тим, судом встановлено рух активів (товару) по ланцюгу від постачальника до покупця, встановлено зв`язок між фактом придбання товару і господарською діяльністю позивача, а також подальшої реалізації товару.

Слід також наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12 червня 2018 року по справі №826/16272/13-а, в якій суд зазначив, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагента..

Також, у постанові від 16 квітня 2019 у справі №804/6909/17 Верховний Суд вкотре підтвердив позицію, що аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податків від дотримання податкової дисципліни його контрагентами, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог законодавства щодо формування об`єкта оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на формування витрат та податкового кредиту, за можливу неправомірну діяльність його контрагентів за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника податків щодо такої поведінки контрагентів та злагодженість дій між ними.

В матеріалах справи відсутні докази встановлення податковим органом обставин на підтвердження того, що укладаючи спірні договори, учасники договірних відносин діяли з метою, яка є завідомо суперечною інтересам держави та суспільства. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

На момент укладення та виконання спірних операцій контрагенти позивача були зареєстровані платниками податку на додану вартість та внесені в установленому порядку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, громадських формувань.

Таким чином, за результатом системного аналізу вимог податкового законодавства, на підставі оцінки наявних у справі доказів окремо та у їх сукупності, суд вважає, що операції позивача з контрагентами, які на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані як платники податку на додану вартість, здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій. Позивачем вчинено дії та досягнуто конкретних результатів, які визначають саме поняття господарської операції - факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов`язань та фінансових ресурсів.

Окрім того, перевіркою врахування при розрахунку показника рядка 19 Декларації за липень 2022 року сум податкових зобов`язань за попередні звітні періоди встановлено, що за результатом порівняльного аналізу даних Єдиного реєстру податкових накладних та податкової звітності встановлені розбіжності між сумами ПДВ у виписаних податкових накладних та сумами податкових зобов`язань, відображених в податковій звітності з ПДВ.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «РАПС-ОДІЯ» не включено до складу податкових зобов`язань, відображених в декларації з ПДВ за жовтень 2021 року, суму ПДВ у розмірі 101 200,00 грн згідно податкової накладної від 03.10.2021 № 3, виписаної на адресу ТОВ «СІДКО», реєстрацію якої зупинено.

Таким чином, на думку контролюючого органу, в порушення вимог п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст.188, п. 189.1 ст. 189, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, ТОВ «РАПС-ОДІЯ» не включено до складу податкових зобов`язань за перевіряємий період суму ПДВ у розмірі 101 200,00 грн по податковій накладній від 03.10.2021 № 3, виписаній на адресу ТОВ «СІДКО», реєстрація якої зупинено.

За твердженням позивача, таку податкову накладну він не зобов`язаний був включати до податкових зобов`язань в декларації за звітний період, а відповідач, в свою чергу, зобов`язаний був спочатку врахувати ті обставини, що податкова накладна виписана та подана позивачем на реєстрацію помилково та, відповідно, не робити висновок про донарахування сум податкових зобов`язань з податку на додану вартість на суми ПДВ, зазначені в такій податковій накладній.

Позивач зазначив, що помилково подана на реєстрацію в ЄРПН податкова накладна від 03.10.2021 № 3 за операціями, які фактично здійснені не відбулись, дані про які не внесено до податкового обліку платника податків та не підтверджено первинними документами, не є підставою для внесення інформації за такою податковою накладною до податкової декларації.

З метою підтвердження обставин помилкового складання податкового накладної щодо неіснуючих господарських операцій із контрагентом ТОВ «СІДКО», позивачем було надано до контролюючого органу наявну первинну документацію. Надані докази підтверджуються дійсний обсяг господарських операцій із зазначеним контрагентом, що відповідачем на проаналізовано та протиправно не взято до уваги.

Суд зазначає, що у разі якщо реєстрація податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена в порядку, визначеному пунктом 201.16 статті 2021 Податкового кодексу України, реєстрація таких податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється з урахуванням особливостей, визначених у підпункті 201.16.4 пункту 201.16 цієї статті.

За платником податків закріплено право надання додаткових документів та/чи пояснень на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної, у разі зупинення контролюючим органом процесу реєстрації податкової накладної.

У випадку якщо податкова накладна виписана помилково, її реєстрація зупинена, а для відновлення її реєстрації платник податків не має можливості надати будь-які додаткові документи чи пояснення на підтвердження правомірності формування такої податкової накладної, платник не зобов`язаний вчиняти дії для її розблокування.

За визначенням, наведеним в статті 1 Закону № 996-XIV, господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Згідно з частинами першою, другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити, якщо інше не передбачено окремими законодавчими актами України: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, зміст наведених норм свідчить на користь висновку про те, що платникам забороняється формування показників податкової звітності на підставі даних, не підтверджених первинними документами, адже останні, в свою чергу, є підставою для бухгалтерського обліку й фіксують дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Доводи позивача що, господарські операції на суму, зазначену у податковій накладній від 03.10.2021 № 3, фактично не відбулись, первинна документація за їх наслідками не складалась, не спростовані відповідачем жодними доказами.

Суд зауважує, що у податковій звітності платником податку на додану вартість зазначаються дані про обсяги фактично здійснених операцій у відповідності з даними первинних документів і бухгалтерського обліку, тобто дані, наведені в податковій декларації, мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника.

Помилково ж подана та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних податкова накладна зі статусом «реєстрацію зупинено» за операціями, які фактично здійснені не були, дані про які не внесено до податкового обліку платника та не підтверджено первинними документами, не є підставою для внесення інформації за такою податковою накладною до податкової декларації.

При цьому можливості подати документи, щоб відкликати чи скасувати заблоковані помилкові податкові накладні, податкове законодавство не передбачає.

За таких обставин, позивач не зобов`язаний включати до податкової декларації з податку на додану вартість податкові зобов`язання за заблокованою (статус «реєстрацію зупинено») в Єдиному реєстрі податкових накладних помилково складеною податковою накладною, оскільки дані податкової звітності мають відповідати даним бухгалтерського та податкового обліку платника податку.

Отже, контролюючим органом не доведено в межах розгляду справи порушення позивачем податкового законодавства, що призвело до завищення від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду по декларації за липень 2022 року у сумі 2 704 632 грн., до заниження податкових зобов`язань з податку па додану вартість на загальну суму ПДВ 385 058 грн, відсутність реєстрації податкових накладних за липень 2022 року. Відтак, оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 08.11.2022 № 00000307730701, від 08.11.2022 № 00000307740701, від 08.11.2022 №00000307750701 винесені відповідачем всупереч вимогам податкового законодавства, є протиправними та підлягають скасуванню.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних справах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оцінюючи правомірність дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.

Згідно із частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведено правомірність та обґрунтованість прийнятих ним оскаржуваних податкових повідомлень-рішень

Натомість, позивачем надано достатньо доказів в підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.

Враховуючи наведене, системно проаналізувавши норми законодавства, оцінивши наявні докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, за результатами з`ясування обставини у справі та їх правової оцінки суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав для їх задоволення.

На підставі частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України на користь позивача підлягають стягненню здійсненні ним судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 26840,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 72-77, 90, 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «РАПС-ОДІЯ» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, оф. 28, код ЄДРПОУ 44300031) до Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, - задовольнити.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 08.11.2022р. №00000307730701, від 08.11.2022р. №00000307740701, від 08.11.2022р. №00000307750701.

3. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «РАПС-ОДІЯ» (01024, м. Київ, вул. Круглоуніверситетська, буд. 7, оф. 28, код ЄДРПОУ 44300031) сплачений судовий збір у розмірі 26 840,00 грн. (двадцять шість тисяч вісімсот сорок гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ ВП 44116011).

4. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.