Постанова

від 21.09.2009 по справі 2а-4756/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

Вн. № 190509

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 21 вересня 2009 року           15:55           № 2а-4756/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого - судді Степанюка А.Г. при секретарі Федоровій О.В., розглянувши справу

За адміністративним позовом Державної податкової інспекції у Голосіївському районі м. Києва

до          приватного підприємства «Консалтингова компанія «Кімо»

третя особа          товариство з обмеженою відповідальністю «Торгівельна компанія «Мілкот»

про          стягнення в доход держави коштів, одержаних за договором № 48 від 01.03.2006 р., вчиненим з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, у зв’язку його нікчемністю у розмірі 3 199 110,71 грн.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

          Позивач свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що договір між ТОВ «ТК «Мілкот»(надалі –третя особа) та приватним підприємством «Консалтингова компанія «Кімо»(надалі –Відповідач) укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, а тому є нікчемним.

Позивач звертає увагу суду на приписи норм цивільного та господарського кодексів України, згідно яких господарське зобов’язання, яке вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, може бути визнано на вимогу державного органу недійсним повністю або в частині.

Зазначає, що вироком Святошинського районного суду м. Києва від 19.02.2008 року ОСОБА_1, засновника ТОВ «ТК «Мілкот», визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України та встановлено, що він не мав наміру здійснювати діяльність підприємства, пов’язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в установчих документах, що підтверджує наявність умислу у Відповідача 1 на укладення договору з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства та настання відповідних наслідків (руйнування системи оподаткування в Україні). А тому, просить стягнути з Відповідача  в доход Державного бюджету України кошти, що були одержані за договором від 01.03.2006 року в сумі 3199110,71 грн. у відповідності до ст. 208 ГК України.

Відповідач та третя особа своїми процесуальними правами не скористались, повноважних представників у засідання суду не направили, хоча  належним чином повідомлялись  про дату, час та місце судового розгляду справи шляхом направлення на юридичну адресу ухвали про відкриття провадження у справі, повістки. Заперечень проти позову до суду не надали.

Розглядом матеріалів справи встановлено наступне.

Між Відповідачем  та  третьою особою  було укладено договір № 48 від 01.03.2006 року про надання абонентських інформаційних (консультаційних) послуг. Відповідно до умов договору «Замовник»доручає, а «Виконавець»бере на себе зобов'язання з проведення інформаційно - консультативного обслуговування «Замовника»та його клієнтів.

На виконання умов угоди ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот»надано інформаційно - консультативні послуги ПП «Консалтингова компанія «КІМО», на що виписані наступні податкові накладні:

Податкова накладна

Номенклатура

Одини

ця

виміру

Кількість

Сума, грн.

Період включе

ння до податко

вого кредиту

номер

дата

ціна

пдв

Загальна сума, грн.

64

31.03.2006

інформаційно -консультативні послуги

Грн.

послуга

345114,16

69022,83

414136,99

І кв.2006

112

28.04.2006

інформаційно -

консультативні

послуги

Грн.

послуга

124257,13

24851,43

149108,56

II кв.2006

186

31.05.2006

інформаційно -

консультативні

послуги

Грн.

послуга

242401,67

48480,33

290882,00

290

30.06.2006

інформаційно -

консультативні

послуги

Грн.

послуга

275508,70

55101,74

330610,44

375

31.07.2006

інформаційно -

консультативні

послуги

Грн.

послуга

212025,60

42405,12

254430,72

III кв.2006

445

31.08.2006

інформаційно -

консультативні

послуги

Грн.

послуга

176250,00

35250,00

211500,00

558

30.09.2006

інформаційно -

консультативні

послуги

Грн.

послуга

249166,70

49833,33

299000,00

602

31.10.2006

інформаційно -

консультативні

послуги

Грн.

послуга

249166,70

49833,33

299000,00

1У кв.2006

697

31.11.2006

інформаційно -

консультативні

послуги

Грн.

послуга

284535,00

56907,00

341442,00

820

29.12.2006

інформаційно -

консультативні

послуги

Грн.

послуга

207500,00

41500,00

249000,00

114

28.02.2007

інформаційно -

консультативні

послуги

Грн.    .

послуга

300000,00

60000,0

360000,00

І кв.2007

Разом

2 665 925,69

533 185,12

3 199 110,71

Фактичне виконання інформаційно - консультативних послуг підтверджується актами прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання абонентських інформаційних (консультаційних) послуг №48 від 01.03.2006р.

Вартість придбаних у ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот»інформаційно -консультативних послуг була віднесена підприємством ПП «Консалтингова компанія «КІМО»до складу валових витрат у наступних звітних періодах:-1 кв. 2006 року у сумі -345114 грн.; -II кв. 2006 року у сумі - 642168 грн.; - III кв. 2006 року у сумі - 637442 грн.; -ІVкв. 2006 року у сумі - 741202 грн.; - І кв. 2007 року у сумі - 300000 грн. Оплата за отримані інформаційно - консультативні послуги, проведена ПП «Консалтингова компанія «КІМО»на розрахунковий рахунок ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот»у сумі 3 199 110,71 грн., в т.ч. ПДВ - 533 185,12 грн.

Підприємство ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот»зареєстроване 25.01.2006р. Святошинською РДА м. Києва. Як платник податків перебуває на обліку в ДПІ у Святошинському районі м. Києва з 26.01.2006р. за №185. Директор та головний бухгалтер - ОСОБА_1 (ідент. ном. НОМЕР_1). Засновник - ОСОБА_1 (ідент. ном. НОМЕР_1).

Перевіркою було встановлено, що приблизно в грудні 2005 року гр. ОСОБА_1 на пропозицію невстановлених осіб за грошову нагороду в сумі 350,00 гривень, погодився зареєструвати в органах державної влади, на своє ім'я суб'єкт підприємницької діяльності - юридичну особу ТОВ «Торгівельну компанію «Мілкот»(код ЄДРПОУ 33999048). При цьому гр. ОСОБА_1, не мав наміру здійснювати діяльність підприємства, пов'язану з виробництвом товарів, виконанням робіт або наданням послуг, зафіксовану в установчих документах ТОВ «Торгівельної компанії «Мілкот», також усвідомлював, що зазначене підприємство буде здійснювати незаконну діяльність та погодився на пропозицію з корисних мотивів. В подальшому гр. ОСОБА_1 до діяльності ТОВ «Торгівельної компанії «Мілкот»не мав ніякого відношення, не формував статутний фонд, не подавав звітність до контролюючих органів, не підписував документи, не укладав договори і взагалі не виконував ніяких дій для ведення фінансово - господарської діяльності підприємства.

Відповідно до вироку Святошинського районного суду м. Києва, по справі №1-

136/08 від 19.02.2008р., встановлено, що директора (засновника) ТОВ «Торгівельна

компанія «Мілкот»(код ЄДРПОУ- 33999048) гр. ОСОБА_1

засуджено за скоєння злочини, передбачені ст. ст. 27 ч.2, 205 ч.2; 27 ч.2 , 358 ч.2 КК

України.          

Крім того, позивачем було надано висновок судово-почеркознавчої експертизи підписів гр. ОСОБА_1 №10455 від 17.11.2008 року, згідно якого встановлено, що підписи від імені гр. ОСОБА_1 виконано не гр. ОСОБА_1, а іншою особою.

Вищезазначене дає підставу позивачеві стверджувати, що фінансово-господарські взаємовідносини ПП «Консалтингова компанія «КІМО»з ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот»носять характер недійсного правочину, оскільки даний правочин не відповідає обов'язковим умовам чинності правочину, а саме: частинам 1, 3 та 5 ст. 203 Цивільного кодексу України, так як суперечать моральним засадам суспільства (ч. 1 ст.203 ЦКУ), волевиявлення учасників правочину не було вільним та не відповідало їх внутрішній волі (д.3 ст.203 ЦКУ) та правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 ЦКУКУ).

На думку Позивача спірне зобов'язання укладено лише для того, щоб отримати з бюджету відшкодування ПДВ, а спірне господарське договір укладено з метою завідома суперечною інтересам держави та суспільства.

Враховуючи викладене, Позивач просить суд позов задовольнити.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст.215 ЦК України підставою для недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 цього Кодексу.

Ст. 203 ЦК України зазначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Статтею 207 ГК України передбачено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства може бути, на вимогу відповідного органу державної влади, визнано судом недійсним.

Згідно з частиною 1 статті 208 цього Кодексу, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Оцінюючі подані Позивачем документи, враховуючи встановлений вироком  Святошинського районного суду м.Києва, по справі № 1-136/08 від 19.02.2008р., факт вини директора (засновника) ТОВ «Торгівельна компанія «Мілкот»(код ЄДРПОУ- 33999048) ОСОБА_1 та його засудження за скоєння злочинів, що  передбачені ст. ст. 27 ч.2, 205 ч.2; 27 ч.2, 358 ч.2 КК України суд приходить до висновку, що договір №48 від 01.03.2006 року був укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а отже є нікчемним.

Відповідно до статті 228 Цивільного кодексу України правочин, учинений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, водночас вважається таким, що порушує публічний порядок, а отже є нікчемним.

Згідно ч.2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Як зазначалось, засновник ТОВ «ТК «Мілкот» був визнаний винним у вчиненні фіктивного підприємництва 19.02.2008 року про що свідчить вирок Святошинського районного суду м. Києва у кримінальній справі №1-136/08. Враховуючи дане рішення, судом встановлена наявність умислу невстановлених осіб на укладення угод з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом із тим, згідно ст. 250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб’єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніше як через один рік з дня порушення цим суб’єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності.

Судом встановлено, що договір №48 був укладений 01.03.2006 року, а Позивач  звернувся до суду у травні 2009 року отже пропустив строк для можливого застосування судом адміністративно-господарських санкцій, передбачених ст. 250 ГК України.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується  принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи все вищевикладене, суд прийшов до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

                                                      ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

          Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Дані заяви подаються до апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя                                                                                                 А. Степанюк

Повний текст постанови виготовлено та підписано 14.10.2009 року