Рішення

від 10.06.2024 по справі 380/7299/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2024 рокусправа № 380/7299/24

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого-судді Мартинюка В.Я.

секретар судового засідання Лужняк О.М.

за участю:

представника позивача Луців О.М.

представника відповідача Стецюренко І.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м.Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» до Львівської митниці про скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці, в якому просить визнати протиправними та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів від 04.10.2023 року №UA209000/2023/000267/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.10.2023 року №UA209190/2023/000527.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що митна вартість товарів та числові значення її складових були підтверджені документами, поданими до митного оформлення. Стверджує, що відповідач не провів консультації з ним з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 Митного кодексу. В оскаржуваному рішенні відповідач посилається виключно на те, що документи, подані ним, нібито містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо числових значень складових митної вартості товарів, що не відповідає дійсності.

Представник позивача просить позов задовольнити з урахуванням наведених мотивів.

Відповідач у відзиві зазначає, що відсутність усіх частин зовнішньоекономічного контракту не дозволила йому перевірити усі умови щодо складових митної вартості товарів. Стверджує, що платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах від 12.09.2023 року при митному оформленні не було, проте надано до суду. Суд не має права досліджувати обставини, які стосуються митної вартості, які не були предметом дослідження органу доходів і зборів при прийнятті оскаржуваного рішення. Посилається на те, що не зрозуміло за якими умовами оплати здійснювалось транспортне перевезення; чи оплачені у строки дані послуги чи включені усі витрати у ціну за перевезення вантажу, оскільки за несвоєчасну сплату настають відповідні штрафні санкції, які мають вплив на числове значення. Обов`язок доведення ціни лежить на декларанті. Документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що документально підтверджені та піддаються обчисленню.

Представник відповідача проти позову заперечує, просить в його задоволенні відмовити повністю.

Ухвалою суду від 09.04.2024 року відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду занесеною до протоколу судового засідання від 03.06.2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, судом встановлено такі обставини.

Позивачем було подано відповідачу відповідну електронну митну декларацію.

04.10.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/000267/2, у якому зазначено наступні порушення:

- до митного оформлення подано контракт №01/02/2023 від 01.02.2023 року, однак, він поданий не повністю. Відсутні сторінки з розділами 4, 5, 6, 9 (частина), 10 (частина), 13, 14, що не дозволяє встановити умови оплати та інші істотні умови договору;

- наявні розбіжності щодо умов поставки товару. Відповідно до п.3.2 контракту №01/02/2023 від 01.02.2023 року умовами поставки товару є СРТ Lviv; згідно рахунку-фактури FCA Gorki; відповідно до наданого рахунку про вартість транспортних послуг №02.10.2023 від 02.10.2023 та заявки №02-10/23П від 02.10.2023 здійснено перевезення за маршрутом м.Gorki Wielkie Львів. Однак, відповідно до поданого CMR місцем завантаження товару було м.Jaworze;

- рахунок про вартість транспортних послуг від 02.10.2023 видано ФОП ОСОБА_1 , однак відповідно до поданого CMR перевізником є ФОП ОСОБА_2 . Жодних документів щодо відносин між цими підприємствами не надано;

- прайс-лист, який виданий для позивача суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Даний прайс-лист містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції.

За результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209190/2023/000527, якою позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з наступних причин: неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із рішеннями про коригування митної вартості та необхідністю внесення змін у відповідні графи МД. Стаття 54, стаття 55 Митного кодексу України, Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа».

Не погоджуючись із згаданим рішенням про коригування митної вартості та карткою відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення позивач звернувся із даним позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є рішення про коригування митної вартості товарів прийняті Львівською митницею Державної митної служби України UA209000/2023/000267/2 від 04.10.2023 та картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209190/2023/000527.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини з приводу митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України, справлянням митних платежів регулюються положеннями Митного кодексу України від 13.03.2012 року № 4495-VI, з наступними змінами та доповненнями (далі - МК України).

Статтею 49 МК України передбачено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.1 ст.52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (ч.2 ст.52 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частиною другою цієї ж норми передбачено, що документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Як передбачено частиною третьою ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті (ч.5 ст.53 МК України).

Відповідно до ч.1 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно із ч.2 ст.54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною третьою ст.54 МК України встановлено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості (ч.6 ст.54 МК України).

Згідно із ч.1 ст.55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Відповідно до ч.1 ст.57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно із ч.2 ст.57 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Частиною третьою цієї ж норми передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.64 МК України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях (ч.2 ст.64 МК України).

Щодо подання контракту №01/02/2023 від 01.02.2023 року не у повному обсязі.

Відповідно до п.1.2 Контракту купівлі-продажу №01/02/2023 від 01.02.2023 року, укладеного між Admit Sp. Z o.o. Sp. K. (продавець) та позивачем (покупець), продавець зобов`язується передати покупцю згідно з інвойсом (фактурою) вклади, лампадки та комплектуючі.

Пунктом 2.1 згаданого контракту передбачено, що товар, який підлягає продажу за цим контрактом, поставляється покупцю в кількості, що визначена у інвойсі.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура (інвойс) №FEJ/0026/2023/J від 03.10.2023 року, відповідно до якого товар, придбаний позивачем у повній мірі співпадає із товаром зазначеним у п.1.2 Контракту №01/02/2023 від 01.02.2023 року.

У загаданому рахунку-фактурі визначена кількість придбаного товару, його вартість -44067,44 польських злотих, термін оплати 17.10.2023 року, а також умови поставки - FCA Gorki Wielkie.

На переконання суду, із зазначеного у повній мірі можливо встановити умови оплати та інші істотні умови відповідно до Контракту №01/02/2023 від 01.02.2023 року та, як наслідок, відсутність окремих сторінок цього контракту не могли вплинути на заявлену позивачем митну вартість імпортованого ним товару.

Іншими словами, зазначене порушення носить формальний характер.

З приводу наявності розбіжностей щодо умов поставки товару.

Відповідно до п.3.2 Контракту купівлі-продажу №01/02/2023 від 01.02.2023 року, укладеного між Admit Sp. Z o.o. Sp. K. (продавець) та позивачем (покупець), умови поставки CPT Lviv або інші вказані в інвойсі.

В матеріалах справи наявний рахунок-фактура (інвойс) №FEJ/0026/2023/J від 03.10.2023 року, відповідно до якого умовами поставки є FCA Gorki Wielkie.

Відповідно до інших товаросупровідних документів завантаження товару було здійснене саме в м. Gorki Wielkie.

Також з інших матеріалів справи та пояснень представника позивача вбачається, що продавець товару за згаданим контрактом має безліч відділень та складів по всій території Польщі, що є причиною зазначення місцем завантаження товару Jaworze.

Зокрема, в уже згаданому рахунку-фактурі (інвойсі) №FEJ/0026/2023/J від 03.10.2023 року вказано м. Jaworze як відділення продавця товару.

Зазначена обставина пояснює причини можливого помилкового зазначення в CMR місця завантаження товару Jaworze.

Більше того, відстань між містом Gorki Wielkie та містом Jaworze складає всього 10 км.

Наведені обставини вказують на те, що оплата товару відбувалась відповідно до умов контракту.

Щодо розбіжностей, які стосуються перевізника товару.

Суд звертає увагу, що між позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) було укладено договір на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №14/02/23 від 14.02.2023 року.

Відповідно до рахунку-фактури №02.10.2023 від 02.10.2023 року позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_1 30000 грн. 00 коп. за надання транспортних послуг з перевезення відповідно вантажу.

Суд звертає увагу, що статтею третьою Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів №995_234 передбачено, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

З наведеної норми вбачається, що перевізник для виконання покладених на нього обов`язків щодо перевезення вантажу вправі залучати третіх осіб для здійснення такого перевезення.

Окрім того, суд зазначає, що сам договір №14/02/23 від 14.02.2023 року не містить заборони на залучення перевізником ФОП ОСОБА_1 третіх осіб для здійснення перевезення вантажу позивача.

Вказані обставини пояснюють зазначення позивачем в CMR перевізника ФОП ОСОБА_2 .

Щодо зазначених недоліків, які стосуються прайс-листа.

За загальним правилом, прайс-лист це документ із зазначенням переліку товарів з урахуванням їхніх характеристик та ціни, який розповідає потенційному покупцю про лінійку товарів, їхню вартість та характеристики.

Суд звертає увагу, що чинне законодавство не передбачає, що прайс-лист повинен бути адресований необмеженій кількості.

На переконання суду, він має ознайомлювальний характер та жодним чином не впливає на заявлену позивачем митну вартість імпортованого ним товару.

Як наслідок, зазначене твердження відповідача не може бути покладене в основу даного рішення.

Окрім того, суд звертає увагу, що у відповідності до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові від 29.04.2021 року у справі №810/1822/16 Верховним Судом зроблені наступні висновки: «Митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 МК України (у разі визначення декларантом митної вартості імпортованого товару за першим методом).

При цьому, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, або ж у разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість.

Водночас приписи вказаних статей зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності; у випадку ж коригування митним органом митної вартості товару рішення про таке коригування повинно містити мотиви його прийняття».

У спірних правовідносинах встановлені факти спростовують викладені відповідачем посилання, які викликали у нього сумніви та породили зазначені ним причини щодо неможливості перевірки наданих позивачем документів.

При цьому, зі змісту оскаржуваного позивачем рішення не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку митного органу, був сумнівним чи помилковим.

Підсумовуючи викладене, можна прийти до висновків, що вказані документи містять достатньо відомостей, які підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомості щодо ціни.

Щодо визначення митної вартості за методом 2 ґ.

Як передбачено пунктами 1, 2, 4 ч.2 ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до п.2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, з наступними змінами та доповненнями, посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Окрім того, у постанові від 08.02.2019 року у справі №825/648/17 Верховний Суд зазначив наступне: «У рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів».

Однак, оскаржувані рішення не містять жодних пояснень щодо зроблених контролюючим органом коригувань на обсяги партій ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов, тощо.

Такі обставини також вказують на необґрунтованість спірних рішень при визначенні митної вартості за методом 2ґ, а тому позовні вимоги щодо визнання протиправним та скасування їх є підставними та підлягають задоволенню.

Щодо визнання протиправною та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

У постанові від 23.07.2021 року у справі № 820/3979/17 Верховний Суд зазначив наступне: «Оскільки оскаржена в судовому порядку картка відмови носить похідний характер від прийнятих рішень про коригування митної вартості, вимогу про визнання її протиправною правомірно визнано судами обґрунтованою».

Відтак, беручи до уваги вказані висновки, адміністративний позов у цій частині також підлягає задоволенню.

При цьому, судом не беруться до уваги інші посилання відповідача, з огляду на встановлені обставини.

З огляду на викладене, оскаржуване рішення та картка відмови відповідача не відповідають критеріям правомірності та обґрунтованості передбаченим п.1 та п.3 ч.2 ст.2 КАС України.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу, то питання щодо їх стягнення буде вирішуватись після надання позивачем відповідних доказів щодо їх понесення.

Щодо судового збору, то у відповідності до ст.139 КАС України, такий підлягає стягненню на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити повністю.

Визнати протиправними та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів, прийняте Львівською митницею Державної митної служби України від 04.10.2023 року №UA209000/2023/000267/2 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення UA209190/2023/000527.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці Державної митної служби України (адреса: м.Львів, вул.Тадеуша Костюшка, 1; код ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» (адреса:м.Львів, вул.Джорджа Вашингтона, 4В/46; код ЄДРПОУ 43613919) 6056 (шість тисяч п`ятдесят шість) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський оружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повне рішення складено 11 червня 2024 року.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович