Постанова

від 10.12.2024 по справі 380/7299/24

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 грудня 2024 рокуЛьвівСправа № 380/7299/24 пров. № А/857/17831/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ільчишин Н.В.,

суддів Гуляка В.В., Коваля Р.Й.,

розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові апеляційну скаргу Львівської митниці на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року (головуючого судді Мартинюка В.Я., ухвалене у відкритому судовому засіданні о 12 год. 24 хв. в м. Львів повний текст рішення складено 11.06.24) у справі №380/7299/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЕКО-ТОРГ» до Львівської митниці про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ «ДЕКО-ТОРГ» звернулося в суд з позовом до Львівської митниці в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів від 04.10.2023 року №UA209000/2023/000267/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.10.2023 року №UA209190/2023/000527.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року задоволено позов повністю.

Не погоджуючись із вказаним рішенням Львівська митниця подала апеляційну скаргу, яку обґрунтовує тим, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення допущено порушення норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову. Вказує, що подані до митного оформлення документи, згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій та третій статті 53 МКУ, не містять всіх відомостей щодо ціни, яка фактично сплачена за товар; надані декларантом на запит митного органу документи не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена, а саме: до митного оформлення подано контракт №01/02/2023 від 01.02.2023, однак він поданий не повністю. Посилається на позиція викладена в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 по справі №380/16340/23. З огляду на даний факт, відсутність усіх частин зовнішньоекономічного контракту не дозволила митному органу перевірити усі умови щодо складових митної вартості товарів, а відтак це свідчить про не підтвердження декларантом митної вартості товарів. Однак суд першої інстанції формально поставився до даної розбіжності, а лише послався на рахунок-фактуру відповідно до якої була здійснена поставка, проте таке посилання є некоректним, адже даний рахунок виданий на основі контракту, а оскільки останній наданий не в повному обсязі - рівень митної вартості непідтверджений. Звертає увагу на те, що контракт наданий не в повному обсязі як відповідачу так і суду, що унеможливлювало впевнитися у тому, що продавець товару за згаданим контрактом має безліч відділень та складів по всій території Польщі, адже з наданих сторінок контракту неможливо встановити дійсність факту наявності складських приміщень продавця у м. Jaworze, також незрозуміло за якими умовами оплати здійснювалось транспортне перевезення; чи оплачені у строки дані послуги, чи включені усі витрати у ціну за перевезення вантажу, оскільки за несвоєчасну сплату настають відповідні штрафні санкції, які мають вплив на числове значення.

Позивач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, відповідно до частини 4 статті 304 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до статті 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги

Згідно статті 311 КАС України призначено апеляційний розгляд в порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, що у жовтні 2023 року на підставі Контракту купівлі-продажу від 01.02.2023 за № 01/02/2023 і Рахунка-фактури (інвойса) від 03.10.2023 № FEJ/0026/2023/J позивач придбав за кордоном (Республіка Польща) товари світильники неелектричні, в яких у якості джерела світла використовуються парафінові свічки (лампадки з вкладами), торговельна марка «ADMIT», в асортименті (надалі також іменуються «Товари»). Продавцем Товарів виступила компанія ADMIT, Sp. z o. o. Sp. k. Відповідно до Рахунка-фактури (інвойса) від 06.09.2023 за № FEJ/0026/2023/J загальна вартість Товарів становить 44067, 44 злотих.

Позивачем було подано митному органу відповідну електронну митну декларацію зп №23UA209190048599U8.

04.10.2023 року відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів UA209000/2023/000267/2, у якому зазначено наступні порушення: - до митного оформлення подано контракт №01/02/2023 від 01.02.2023 року, однак, він поданий не повністю. Відсутні сторінки з розділами 4, 5, 6, 9 (частина), 10 (частина), 13, 14, що не дозволяє встановити умови оплати та інші істотні умови договору; - наявні розбіжності щодо умов поставки товару. Відповідно до п.3.2 контракту №01/02/2023 від 01.02.2023 року умовами поставки товару є СРТ Lviv; згідно рахунку-фактури FCA Gorki; відповідно до наданого рахунку про вартість транспортних послуг №02.10.2023 від 02.10.2023 та заявки №02-10/23П від 02.10.2023 здійснено перевезення за маршрутом м.Gorki Wielkie Львів. Однак, відповідно до поданого CMR місцем завантаження товару було м.Jaworze; - рахунок про вартість транспортних послуг від 02.10.2023 видано ФОП ОСОБА_1 , однак відповідно до поданого CMR перевізником є ФОП ОСОБА_2 . Жодних документів щодо відносин між цими підприємствами не надано; - прайс-лист, який виданий для позивача суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Даний прайс-лист містить суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійсненні зовнішньоекономічної операції.

За результатами перевірки митної декларації або документа, що її замінює, а також інших документів, наданих відповідно до Митного кодексу України відповідачем було складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення UA209190/2023/000527, якою позивача повідомлено про відмову у митному оформленні (випуску) товарів з наступних причин: неможливість завершення митного оформлення у зв`язку із рішеннями про коригування митної вартості та необхідністю внесення змін у відповідні графи МД. Стаття 54, стаття 55 Митного кодексу України, Постанова Кабінету Міністрів України від 21.05.2012 №450 «Питання, пов`язані із застосуванням митних декларацій», Наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №631 «Про затвердження Порядку виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа», наказ Міністерства фінансів від 30.05.2012 №651 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа».

Вважаючи рішення відповідача про коригування митної вартості товарів та картку відмови протиправними, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв`язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями статті 49 Митного кодексу України (далі МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частина 2 статті 51 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, відповідно до частини 2 статті 52 МК України, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; 2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.

У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).

Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

У частині 3 статті 53 МК України визначено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3)рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Як визначено частиною 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 54 МК України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Водночас, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст. 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №809/946/17.

Частиною 1 статті 58 МК України визначено умови, за яких застосовується метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту. В частині другій цієї статті передбачено, коли такий метод не застосовується. А саме: метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, в силу правового регулювання частини 4 і 5 статті 58 МК України, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

Із наведених положень колегія суддів враховує, що митний орган досліджує документи стосовно усіх товарів, які переміщуються через митний кордон, на предмет перевірки правильності визначення митної вартості, у тому числі якщо декларант самостійно визначає митну вартість за резервним методом. Виключно висновки, що ґрунтуються на дослідженні документів, доданих до митної декларації, можуть бути підставою для витребування додаткових документів. При цьому лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині 3 статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів, перелік яких наведений у цій нормі.

Колегія суддів відповідно до матеріалів справи встановила, що митна вартість ввезеного товару визначена позивачем за першим методом - ціною договору.

Надаючи оцінку обставинам, які стали підставою для прийняття оскаржуваного рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Так, у спірному рішенні відповідач вказує, що до митного оформлення подано контракт № 01/02/2023 від 01.02.2023, однак, він поданий не повністю. Відсутні сторінки із розділами 4, 5, 6, 9 (частина), 10 (частина), 13, 14, що не дозволяє встановити умови оплати, а також інші істотні умови договору, аналізуючи наведені доводи і матеріали справи колегія суддів вважає, що відповідно до пункту 1.2 Контракту купівлі-продажу №01/02/2023 від 01.02.2023 року, укладеного між Admit Sp. Z o.o. Sp. K. (продавець) та позивачем (покупець), продавець зобов`язується передати покупцю згідно з інвойсом (фактурою) вклади, лампадки та комплектуючі.

Пунктом 2.1 згаданого контракту передбачено, що товар, який підлягає продажу за цим контрактом, поставляється покупцю в кількості, що визначена у інвойсі.

Згідно рахунку-фактура (інвойс) №FEJ/0026/2023/J від 03.10.2023 товар, придбаний позивачем у повній мірі співпадає із товаром зазначеним у пункті 1.2 Контракту №01/02/2023 від 01.02.2023 року.

У загаданому рахунку-фактурі визначена кількість придбаного товару, його вартість -44067,00 злотих, термін оплати 17.10.2023, а також умови поставки - FCA Gorki Wielkie.

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що із зазначеного у повній мірі можливо встановити умови оплати та інші істотні умови відповідно до Контракту №01/02/2023 від 01.02.2023 та, як наслідок, відсутність окремих сторінок цього контракту не могли вплинути на заявлену позивачем митну вартість імпортованого ним товару, а зазначене порушення носить формальний характер.

Крім того, у спірному рішенні зазначено про наявності розбіжностей щодо умов поставки товару, а тому колегія суддів з урахуванням матеріалів справи враховує наступне.

Відповідно до частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є, зокрема, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, якщо рахунок сплачено (пункт 4).

Пункт 3.2 Контракту купівлі-продажу №01/02/2023 від 01.02.2023 року, укладеного між Admit Sp. Z o.o. Sp. K. (продавець) та позивачем (покупець), умови поставки CPT Lviv або інші вказані в інвойсі.

Саме така «інша умова» (FCA Gorki Wielkie (Ґуркі-Великі) Республіка Польща) була погоджена позивачем та експортером у Рахунку-фактурі (інвойсі) №FEJ/0026/2023/J від 03.10.2023.

Також у спірному рішенні відповідачем зазначено, що до наданого рахунку про вартість транспортних послуг №02.10.2023 від 02.10.2023 та заявки №02-10/23П від 02.10.2023 здійснено перевезення за маршрутом м.Gorki Wielkie Львів. Однак, відповідно до поданого CMR місцем завантаження товару було м.Jaworze.

З цього приводу суд приймає доводи позивача, які викладені в його вимогах, що за правилом частини 1 статті 12 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956 відправник має право розпоряджатися вантажем, зокрема, вимагати від перевізника припинення перевезення, зміни місця, передбаченого для доставки вантажу, або здачі вантажу одержувачу, іншому, ніж зазначений у вантажній накладній. Так, скориставшись цим правом, Позивач і перевізник частково змінили узгоджений маршрут слідування вантажу. Водночас оскільки с. Явоже знаходиться ближче до м. Львів, ніж с. Ґуркі-Великі (459, 5 км і 462, 9 км відповідно), тому вартість перевезення Товарів сторонами не переглядалася. Крім того, Міжнародна товарно-транспортна накладна CMR від 03.10.2023 є документом, що засвідчує лише факт транспортування Товарів, а не числове значення митної вартості останніх.

Крім цього, у спірному рішенні відповідач зазначає, що рахунок про вартість транспортних послуг від 02.10.2023 видано ФОП ОСОБА_1 , однак відповідно до поданого CMR перевізником є ФОП ОСОБА_2 . Жодних документів щодо відносин між цими підприємствами не надано.

Суд звертає увагу, що між Позивачем (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (перевізник) було укладено договір на надання послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом №14/02/23 від 14.02.2023.

Відповідно до рахунку-фактури №02.10.2023 від 02.10.2023 позивачем було сплачено ФОП ОСОБА_1 30000 грн. 00 коп. за надання транспортних послуг з перевезення відповідно вантажу.

Суд звертає увагу, що статтею 3 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів №995_234 передбачено, що для цілей цієї Конвенції, перевізник відповідає за дії і недогляди своїх агентів, службовців та всіх інших осіб, до послуг яких він звертається для виконання перевезення, коли такі агенти, службовці чи інші особи виконують покладені на них обов`язки, як за власні дії і недогляди.

З наведеної норми вбачається, що перевізник для виконання покладених на нього обов`язків щодо перевезення вантажу вправі залучати третіх осіб для здійснення такого перевезення.

Поряд з цим, суд зазначає, що сам договір №14/02/23 від 14.02.2023 року не містить заборони на залучення перевізником ФОП ОСОБА_1 третіх осіб для здійснення перевезення вантажу позивача, що пояснюють зазначення позивачем в CMR перевізника ФОП ОСОБА_2 .

Колегія суддів враховує постанову Верховного Суду від 20.06.2023 у справі №380/1221/2020, в якій зазначено: «У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відповідно до ст.4 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, складанням вантажної накладної підтверджується договір перевезення. Таким чином, умови міжнародного перевезення товарів не стосуються й безпосередньо не впливають на ціну товару. У зв`язку з чим, самі по собі недоліки щодо оформлення вантажних накладних ЦМР, не є такими, що можуть бути підставою для сумніву щодо правильності визначення митної вартості товарів».

Також у спірному рішенні відповідач зазначає, що прайс-лист, який виданий для ТОВ «ДЕКО-ТОРГ» суперечить суті прайс-листа, який має бути адресовано необмеженій кількості потенційних покупців. Даний «прайс лист» має суб`єктивний характер і не дає можливості зробити висновки щодо об`єктивних умов визначення ціни при здійснені зовнішньоекономічної операції.

Суд наголошує, що з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності митним органам заборонено втручатися у підприємницьку діяльність декларантів шляхом відмови взяти до уваги прайс-лист з мотивів його недопустимості у зв`язку із наявністю чи відсутністю у ньому певних відомостей (реквізитів). Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 18.01.2018 у справі № К/9901/2542/18: «До переліку додаткових документів, визначених ч. 3 ст. 53 МК, входять каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару, а також розрахунок ціни (калькуляція). Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Положеннями пункту 4 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України закріплено таку загальну засаду цивільного законодавства, як свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом та з якої випливає свобода способів ініціювання підприємницьких цивільних правовідносин, у тому числі свобода форми прайс-листа. Отже, з огляду на засаду свободи підприємницької діяльності наявність чи відсутність у прайс-листі певних відомостей (реквізитів), не може бути підставою для коригування митної вартості у випадку, якщо з інших поданих декларантом документів можливо встановити такі відомості про товари.

Жодним нормативно-правовим актом не встановлено затвердженої форми, змісту чи вимог до прайс-листа. Законодавчої дефініції «прайс-лист» у законодавстві не існує, а відтак вимог до її оформлення також немає, тому твердження відповідача про невідповідність вимог до прайс-листа цілком безпідставне. У вимозі митного органу не зазначається чи прайс-лист повинен стосуватися необмеженого кола осіб, чи покупця. У даному випадку Контрагент направив ТОВ «ДЕКО-ТОРГ» прайс-лист, який містить усю необхідну інформацію щодо цін на товари за власним зразком. Відтак, вказана обставина не може слугувати підставою для прийняття оскаржуваного рішення. Більш того, прайс-лист не є обов`язковим документом, який в розумінні норм МК України визначає та/або впливає на числові значення складових митної вартості товару.

Щодо наявності у відповідача правових підстав для надіслання вимоги про надання додаткових документів, суд зазначає, що витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митному органу право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Відтак наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.

Натомість відповідач, не вказавши які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи можуть їх підтвердити, поставив позивача у невизначене становище.

Суд також зазначає, що відсутність в рішенні про коригування митної вартості товарів інформації з належним обґрунтуванням того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.

Суд при розгляді справи враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові від 29.01.2019 у справі №815/6827/17.

Суд встановив, що відповідачем під час запитування додаткових документів не було повідомлено позивачу, які саме підстави послугували причиною для запитування додаткових документів, а направлено запит про надання повного переліку документів, що передбачений частиною третьою статті 53 МК України.

3 цього приводу суд звертає увагу, в першу чергу, на те, що Верховний Суд у постанові від 23.01.2020 по справі № 804/4365/16 сформував правовий висновок щодо протиправності вимог митних органів надавати всі документи, передбачені частиною 3 статті 53 МК України.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що вимога надати всі документи за загальним переліком, безвідносно їхньої релевантності в кожному конкретному випадку, є безпідставною та такою, що направлена на позбавлення декларанта можливості надати документи, які б стосувалися дійсних зауважень митного органу. Вимога із загальним переліком документів та без зазначення конкретних сумнівів митного органу може мати тільки одну мету - створення формальних підстав для відмови у визнанні митної вартості. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку, що при проходженні митного контролю позивачем подано достатньо документів для підтвердження митної вартості товару за основним методом (за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються). Подані документи містили достовірні числові дані, які підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Твердження відповідача щодо того, що документи, подані до митного оформлення, містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджуються числові значення митної вартості є не конкретизованим та безпідставним.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, посилання на використання цінової інформації ЄАІС у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

З оскаржуваного рішення видно, що джерело коригування митної вартості задекларованого позивачем товару за резервним методом є митна декларація від 05.09.2023 №UA209170/2023/071350. Проте, у оскарженому рішенні крім номеру та дати митної декларації, на підставі якої здійснено розрахунок скоригованої митної вартості товару, будь-яких пояснень щодо коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо не наведено, що вказує на необґрунтованість спірного рішення при визначенні митної вартості за методом 2ґ та про протиправність рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 05.09.2023 № UA209170/2023/071350, а тому позовні вимоги в цій частині позовних вимог є підставними та підлягають до задоволення.

З огляду на те, що картка відмови № UA209190/2023/000527 прийнята на основі рішення відповідача про коригування митної вартості товарів від 04.10.2023 № UA209000/2023/000267/2 та є похідною від нього, яку теж необхідно визнати протиправною та скасувати, що відповідає правовій позиції Верховного Суду викладеній у постанові від 23.07.2021 справа № 820/3979/17

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно із положеннями статті 75 КАС України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому в силу положень статті 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Підсумовуючи вищенаведене, виходячи з системного аналізу норм законодавства та обставин справи, всупереч наведеним вимогам відповідач як суб`єкт владних повноважень не надав суду достатніх доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, таким чином колегія суддів дійшла висновку, що оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів від 04.10.2023 року №UA209000/2023/000267/2 і картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 04.10.2023 року №UA209190/2023/000527, прийняті Львівською митницею є протиправними та підлягають скасуванню, у зв`язку із чим позовні вимоги задоволено правомірно, доводи апеляційної скарги не спростовують зазначених висновків суду та не дають підстав вважати, що цим судом невірно застосовано норми матеріального чи порушено норми процесуального права.

Вказана правова позиція апеляційного суду узгоджується із постановами Верховного Суду від 04.10.2023 у справі № 820/2660/18, від 13.10.2023 у справі № 826/23845/15, від 15.10.2024 у справі №520/6058/24, які в силу приписів частини 5 статті 242 КАС України враховуються апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Доводи апелянта із посиланням на позицію викладену в рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 14.12.2023 по справі №380/16340/23 є необґрунтованими, оскільки відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У відповідності до частини 2 статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію і практику Суду як джерело права.

У контексті оцінки доводів апеляційної скарги апеляційний суд звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Відповідно до статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підстав для розподілу судових витрат підставі статті 139 КАС України немає.

Керуючись ст.ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Львівської митниці залишити без задоволення.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 10 червня 2024 року у справі №380/7299/24 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя Н.В. Ільчишин

Судді В.В. Гуляк

Р.Й. Коваль

Повний текст постанови складено 11.12.2024