Рішення

від 11.06.2024 по справі 420/11765/24

ОДЕСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 420/11765/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стефанова С.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду 16 квітня 2024 року надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» до Київської митниці, в якому позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100380/2024/000171 від 28.02.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100380/2024/000172 від 28.02.2024;

- стягнути з Київської митниці на користь ТОВ «АУМІ» судові витрати у розмірі 26 422,40 грн (двадцять шість тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок), в тому числі: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 24 000,00 грн.

Позиція позивача обґрунтовується наступним

Товариство з обмеженою відповідальністю «АУМІ» в обґрунтування позовних вимог зазначило, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте Київською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картка відмови у прийнятті митної декларації та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. Позивачем наголошувалося, що Київською митницею в оскаржуваному рішенні не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Позиція відповідача обґрунтовується наступним

Відповідач не погоджується з заявленими позовними вимогами, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню та зазначає, що оскільки в документах, які надані позивачем до Київської митниці, містились розбіжності та були відсутні всі відомості що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, а також декларантом не подані документи згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах 2-4 статті 53 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, то зазначені обставини, у відповідності до п.2 ч.6 ст.54 Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ, були підставою для прийняття митницею рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митного органу у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.

Таким чином, на переконання відповідача, Київська митниця під час здійснення контролю митної вартості товарів позивача та прийняття рішення про коригування митної вартості товарів, а також картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення діяла у відповідності до вимог законів та інших нормативно-правових актів України, не порушувала права та законні інтереси позивача, а тому відсутні підставі для задоволення адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ».

Процесуальні дії та клопотання учасників справи

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 19 квітня 2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі. Справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в порядку ст.262 КАС України.

03 травня 2024 року від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву (вхід. № ЕС/18098/24).

08 травня 2024 року від позивача до суду надійшла відповідь на відзив (вхід. № ЕС/8746/24).

08 травня 024 року від позивача до суду надійшло клопотання про долучення доказів (вхід. № ЕС/18750/24).

10 травня 2024 року від відповідача до суду надійшли заперечення (на відповідь на відзив) (вхід. № ЕС/19241/24).

Станом на 11 червня 2024 року будь-яких інших заяв по суті справи з боку сторін на адресу суду не надходило.

Відповідно до ч.2 ст.262 КАС України розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши матеріали справи, а також дослідивши обставини, якими обґрунтовувалися позиція позивача та відповідача, перевіривши їх доказами, суд встановив наступні факти та обставини.

Обставини справи встановлені судом

05.01.2024 між компанією CALCONUT S.L. (Іспанія) та ТОВ «АУМІ» (далі позивач) був укладений договір купівлі-продажу №CAL24022142.

Відповідно до п. 2.1. вищевказаного договору продавець - компанія CALCONUT S.L. продає, а покупець ТОВ «АУМІ» приймає товари в кількості та за ціною:

1) ядра мигдалю США натурального, врожай 2023 року, сорт NON PAREIL EXTRA N1, калібр 23/25, вага нетто 3991,68 кг, 176 коробок на суму 22 513,08 USD;

2) ядра мигдалю США бланшованого (без шкірки), врожай 2023 року, сорт California SSR, калібр 27/30, вага нетто 1000 кг, 40 мішків на суму 5 560,00 USD;

3) мигдалеве борошно США екстра дрібного помелу, вага нетто 720 кг, 72 коробки на суму 3 650,40 USD.

З метою митного оформлення товару позивач, керуючись ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, позивач подав до Київської митниці (відповідач) електронну митну декларацію №24UA100380306953U6 від 27.02.2024 року та документи, що підтверджують вартість товарів за ціною 22 513,08 дол.США і обраний перший (основний) метод її визначення (далі ЕМД-1).

Так, на підтвердження митної вартості та методу її визначення за ціною договору позивачем до митного оформлення було подано наступні документи: Пакувальний лист від 14.02.2024, Рахунок-фактура (інвойс) №А24/202400685 від 14.02.2024, Автотранспортна накладна (CMR) № 10298-2 від 16.02.2024, Фітосанітарний сертифікат №UE ES/00423522C від 15.02.2024, Сертифікат про походження товару №1986366-СС від 15.02.2024, Платіжна інструкція в іноземній валюті №29 від 18.01.2024, Платіжна інструкція в іноземній валюті №30 від 05.02.2024, Рахунок на оплату №3 від 22.02.2024, Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 22.02.2024, Договір купівлі - продажу №CAL24022142 від 05.01.2024, Договір про надання послуг митного брокера №AUM-2022 від 14.07.2022, Договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №РТ-14/02/2024 від 14.02.2024, Договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022, Заявка №7 на надання автомобільного транспорту від 14.02.2024, Митна декларація №24UA100380306953U6 від 27.02.2024.

З метою митного оформлення товару позивач, керуючись ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, позивач подав до Київської митниці (відповідач) електронну митну декларацію №24UA100380306952U7 від 27.02.2024 року та документи, що підтверджують вартість товарів на суму 9 210,40 дол. США і обраний перший (основний) метод її визначення (далі ЕМД-2).

Так, на підтвердження митної вартості та методу її визначення за ціною договору позивачем до митного оформлення було подано наступні документи: Пакувальний лист від 14.02.2024, Рахунок-фактура (інвойс) №А24/202400692 від 14.02.2024, Автотранспортна накладна (CMR) № 10298-1 від 16.02.2024, Фітосанітарний сертифікат №UE ES/00425493C від 16.02.2024, Сертифікат про походження товару №1986366-СС від 15.02.2024, Платіжна інструкція в іноземній валюті №29 від 18.01.2024, Платіжна інструкція в іноземній валюті №30 від 05.02.2024, Рахунок на оплату №3 від 22.02.2024, Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 22.02.2024, Договір купівлі - продажу №CAL24022142 від 05.01.2024, Договір про надання послуг митного брокера №AUM-2022 від 14.07.2022. 12. Договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №РТ-14/02/2024 від 14.02.2024, Договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022, Заявка №7 на надання автомобільного транспорту від 14.02.2024, Митна декларація №24UA100380306952U7 від 27.02.2024.

Для підтвердження заявленої митної вартості позивач додатково надав відповідачу наступні документи: Проформу інвойс №22142 від 05.01.2024, Експортну митну декларацію №24ES000311 1 39307В 2 від 15.02.2024, Експортну митну декларацію №24ES000311 1 39311B 2 від 15.02.2024, Експортну митну декларацію №24ES004611 1 44250В 0 від 16.02.2024, Виробничі технологічні карти ТОВ «АУМІ» (на продукцію, в якій використовується мигдаль та борошно, що імпортуються), Документи, що стосуються відчуження оцінюваних товарів на території України: рахунки, виставлені контрагентам - торговельній мережі ТОВ «Фоззі» та виробнику ТОВ «Люстдорф», Виписки про сплату рахунків контрагентами, Декларації виробника / специфікація ТОВ «АУМІ» на продукцію, яка імпортується, Специфікації на продукцію, надані постачальника, Листування ТОВ «АУМІ» з постачальником та офіційний прайс-лист на продукцію, отриманий від постачальника товарів, Довідка підтвердження ціни товару.

За результатами митного оформлення ЕМД-1 відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2024/000171 від 28.02.2024 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024 року.

За результатами митного оформлення ЕМД №2 відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2024/000172 від 28.02.2024 року та рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024 року.

Позивач, вважаючи, що оскаржувані рішення є необґрунтованим, такими, що прямо суперечать нормам та вимогам Митного кодексу України, звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Оцінивши належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, а також достатність та взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що оскаржуване рішення є необґрунтованим, а позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Джерела права та висновки суду

За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно частини 1 статті 49 Митного кодексу України (далі МК України): митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з частиною 1 статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою

Відповідно до частини 1 статті 53 МК України, у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Згідно з частиною 2 статті 53 МК України, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Відповідно до частини 3 статті 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Згідно з частиною 4 статті 53 МК України , у разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

У частині 5 статті 53 МК України зазначено, що забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

У відповідності до частини 1 статті 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 2 статті 54 МК України , контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

У частині 3 статті 54 МК України зазначено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини 6 статті 54 МК України, орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно з частиною 7 статті 54 МК України, у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Відповідно до частини 1 статті 57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

У відповідності до частини 3 статті 57 МК України, кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу .

Відповідно до частини 4 статті 57 МК України, застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

Згідно з частиною 2 статті 57 МК України, у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Системний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що обов`язок доведення митної ціни товару покладений на декларанта, а у митного органу, у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, є право витребувати додаткові документи.

Враховуючи зазначені норми матеріального права, суд зазначає, що сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.

Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є, зокрема, зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, то банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, не передбачені Митним кодексом України заборонено.

Як встановлено судом, при перевірці митних декларацій та поданих до них документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності.

Щодо тверджень відповідача про те, що у наданій заявці від 14.02.2024 року №7 не погоджено: маршрут перевезення, тип транспортного засобу, відомості про вантажовідправника (рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є також транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Позивачем на підтвердження такої складової митної вартості як витрати на транспортування було надано: до ЕМД -1: Договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №РТ-14/02/2024 від 14.02.2024 року, Договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022, Заявка №7 на надання автомобільного транспорту від 14.02.2024, Рахунок на оплату №3 від 22.02.2024, Автотранспортна накладна (CMR) № 10298-2 від 16.02.2024; до ЕМД 2: Договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №РТ-14/02/2024 від 14.02.2024, Договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022, Заявка №7 на надання автомобільного транспорту від 14.02.2024, Рахунок на оплату №3 від 22.02.2024, Автотранспортна накладна (CMR) № 10298-1 від 16.02.2024.

Твердження відповідача про те, що у наданій Заявці від 14.02.2024 №7 не погоджено: маршрут перевезення, тип транспортного засобу, відомості про вантажовідправника, не відповідають дійсності, оскільки вищевказана Заявка містить графу «Пункт завантаження, Контактна особа» в які зазначено: 1. RMN Distribution Y ALMACENAJE, C/ DELS COHETERS, 13 P.I. SECTOR 13 46190 RIBARROJA DEL TURIA, VALENCIA. Контактна особа TEL. 660 821074 (JOSE). 2. HEALTHY MATRIX WAREHOUSE, POLIGONO INDUSTRIAL RIODEL, PARCELA M E-2, 03110 MUTXAMEL (ALICANTE).

Також у Заявці №7 від 14.02.2024 наявна графа «пункт митного переходу» - п/п Чоп Захонь та «пункт розвантаження» - м. Бровари, Україна. Зі змісту Заявки вбачається, що перевезення здійснювалося автомобільним транспортом державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Рухомий склад має бути критим, об`ємом 86 куб.м. Слід зазначити, що позивачем до митного органу також було надано рахунок на оплату №3 від 22.03.2024, який містить аналогічні відомості про маршрут перевезення та транспортний засіб.

Крім того, як вже було зазначено, відповідачу при здійсненні митного оформлення товарів ТОВ «АУМІ» були надані: Товарно-транспортна накладна (CMR) № 10298-2 від 16.02.2024, в якій зазначений реєстраційний номер транспортного засобу, що здійснював перевезення товару КА 5003 МС/ НОМЕР_2 . Також вказаний документ містить відомості про відправника CALCONUT S.L. (Графа 1) та адресу, за якою отримано товар (Графа 4) - C/ DELS COHETERS, 13 46190 RIBARROJA DEL TURIA, що співпадає з відомостями, зазначеними у Заявці №7 від 14.02.2024; Товарно-транспортна накладна (CMR) № 10298-1 від 16.02.2024, в якій вказаний реєстраційний номер транспортного засобу, що здійснював перевезення товару КА 5003 МС/ НОМЕР_2 . Зазначений документ містить відомості про відправника CALCONUT S.L. (Графа 1) та адресу, за якою отримано товар (Графа 4) - HEALTHY MATRIX WAREHOUSE , POLIGONO INDUSTRIAL RIODEL, PARCELA M E-2, 03110, що співпадає з відомостями, зазначеними у Заявці №7 від 14.02.2024.

Таким чином, документи, подані позивачем на підтвердження такої складової митної вартості товарів як транспортні витрати, є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а також підтверджують митну вартість товарів, задекларовану у митній декларації.

Щодо посилання відповідача на те, що у поданих CMR № 10298-2 від 16.02.2024 та №10298-1 від 16.02.2024 відсутні відомості у графах 21 «Дата складання», що є порушенням ст. 6 Конвенції про договір міжнародного перевезення товарів (рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), суд зазначає, що основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19.05.56) (далі - Конвенція КДПВ).

CMR - це міжнародна товарно-транспортна накладна, у вигляді бланку, що самокопіюється, форма якого не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися. Транспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару, та підтверджує, що вантаж в момент прийняття знаходився в належному стані, в цілій упаковці, маркування і число місць відповідає зазначеним у накладній.

Відповідно до ст. 5 Конвенції КДПВ вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

З аналізу норм МК України вбачається, що CMR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (ч. 9 ст. 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх маркування (ч. 2 ст. 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (ч. 2 ст. 221 МК України).

В той же час CMR не передбачена МК України як джерело відомостей про митну вартість товарів, а тому недотримання правил заповнення CMR не свідчить про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, не впливає на числові значення митної вартості товарів та вірність її визначення.

Крім того, відповідну інформацію митний орган мав можливість встановити за допомогою інших документів, пов`язаних із CMR. Зазначаючи про вказану розбіжність відповідачем, не конкретизовано як відсутність у графах 21 «Дата складання» CMR № 10298-2 від 16.02.2024 та №10298-1 від 16.02.2024 відомостей вплинула на невірне визначення позивачем митної вартості товару.

За таких обставин, товарно-транспортна накладна має значення лише для підтвердження укладення договору перевезення, не містить даних, які могли вплинути на митну вартість товару, а вартість витрат на транспортування, яка враховується у складі митної вартості товару, підтверджена іншими документами, наданими позивачем до митного оформлення.

Щодо тверджень відповідача про те, що у графі 44 МД зазначений договір транспортування від 20.07.2022 року №PT-20/07/2022-2, проте до митного оформлення він наданий не був (рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), суд зазначає, що вказане твердження митного органу не відповідає дійсності.

Позивач надав при здійсненні митного оформлення товарів митному органу Договір №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022, що підтверджується: ЕМД 1 У графі 44 митної декларації 24UA100380306953U6 від 27.02.2024 міститься відомості про поданий документ з кодом « 4301» Договір (контракт) про перевезення». Відповідач також підтвердив наявність у нього копії Договору (контракт) про перевезення №PT-20/07/2022-2 від 20.07.2022, зазначаючи про вказаний документ у картці відмови №UA100380/2024/000171 від 28.02.2024.

Факт надання митному органу Договору (контракту) про перевезення №PT 20/07/2022-2 від 20.07.2022, крім іншого, підтверджується відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці).

Зокрема, з повідомлення декларанта №216359118 від 28.02.2024 вбачається, що зазначений договір міститься у вкладенні, а згідно відповіді Київської митниці №16а3е9а7-55ab-46e8-9e29-17cfa144e495 від 28.02.2024 досилку прийнято у базу даних.

У графі 44 митної декларації 24UA100380306952U7 від 27.02.2024 міститься відомості про поданий документ з кодом « 4301» Договір (контракт) про перевезення». Відповідач також підтвердив наявність у нього копії Договору (контракту) про перевезення №PT-20/07/2022-2 від 20.07.2022, зазначаючи про вказаний документ у картці відмови №UA100380/2024/000172 від 28.02.2024.

Факт надання митному органу Договору (контракту) про перевезення №PT 20/07/2022-2 від 20.07.2022 також підтверджується відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці). Так, з повідомлення декларанта №414236384 від 28.02.2024 вбачається, що зазначений договір міститься у вкладенні.

Стосовно тверджень відповідача, що до митного оформлення не було надано копію митної декларації країни відправлення (рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), суд зазначає наступне.

Позивачем при митному оформленні товарів Київській митниці були надані: Експортна митна декларація №24ES000311 1 39307В 2 від 15.02.2024, Експортна митна декларація №24ES000311 1 39311B 2 від 15.02.2024, Експортна митна декларація №24ES004611 1 44250В 0 від 16.02.2024.

Надання митному органу Експортної митної декларації №24ES004611 1 44250В 0 від 16.02.2024 підтверджується відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці). Як вбачається з повідомлення декларанта №1451598838 від 27.02.2024, зазначений документ міститься у вкладенні, а згідно відповіді митного органу №d7aeee6ec-df00- 4b02-a88f-f21da72b806a від 27.02.2024 досилку прийнято у базу даних.

Факт надання митному органу експортної митної декларації №24ES000311 1 39307В 2 від 15.02.2024 та №24ES000311 1 39311B 2 від 15.02.2024 також підтверджується відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці).

Так, з повідомлення декларанта №868187248 від 27.02.2024 вбачається, що зазначені документи містяться у вкладенні, а згідно відповіді митного органу №3с780891-3126- 48fc-82ff-47b8ebblf42e від 27.02.2024 досилку прийнято у базу даних.

Стосовно тверджень відповідача, що, в порушення вимог п.2.5. зовнішньоекономічного договору від 05.01.2024 № CAL24022142, при митному оформленні товарів не були надані зображення, характеристики та специфікації, які б дозволили ідентифікувати товар, визначити його характеристики (сортність, розмір і т.д.) (рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), суд зазначає, що вказане твердження митного органу не відповідає дійсності.

Позивач надав до митного оформлення специфікації на товар, що ввозився на територію України.

Вказаний факт підтверджується: ЕМД 1 Відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці). Зокрема, з повідомлення декларанта №227123797 від 28.02.2024 вбачається, що серед інших, поданих документів, у вкладенні містяться також специфікації. За повідомленням Київської митниці №863a3c33-a095-448b-9a74- 87c3fcfe01ac від 28.02.2024 підтверджується отримання митним органом повідомлення декларанта з вкладеними файлами. ЕМД - 2 Інформацією з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці). Так, з повідомлення декларанта №489370033 від 28.02.2024 слідує, що серед інших поданих документів у вкладенні містяться також специфікації. Відповідно до повідомлення Київської митниці №3e5068b7-eadd-468d-945e 3ce0583af7ac від 28.02.2024 підтверджується отримання митним органом повідомлення декларанта з вкладеними файлами, тобто підтверджується факт отримання митним органом специфікації.

Щодо тверджень відповідача про те, що у платіжному дорученні від 05.02.2024 № 30 наявне посилання на контракт CAL24022142 від 05.01.2024 та проформу-інвойс від 22142 DATE 05.01.2024, яка до митного оформлення надана не була (рішення про коригування митної вартості №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), суд також зазначає, що вказане твердження митного органу не відповідає дійсності.

Позивач надав до митного органу проформу інвойс №22142 від 05.01.2024. Зазначений факт підтверджується: ЕМД 1 Відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці). Як вбачається з повідомлення декларанта №227123797 від 28.02.2024, ТОВ «АУМІ», серед інших документів, наданих ним митному органу, у вкладенні міститься також проформа інвойс. Повідомленням Київської митниці №863a3c33-a095-448b-9a74-87c3fcfe01ac від 28.02.2024 підтверджується факт отримання митним органом повідомлення декларанта з вкладеними файлами. ЕМД - 2 Відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці). Зокрема, з повідомлення декларанта №489370033 від 28.02.2024 вбачається, що серед інших, поданих документів, у вкладенні міститься також проформа інвойс. Повідомленням відповідача №3e5068b7-eadd-468d-945e-3ce0583af7ac від 28.02.2024 підтверджується отримання митним органом повідомлення декларанта з вкладеними файлами.

Щодо тверджень відповідача про те, що у графі 44 МД зазначено платіжне доручення 18.01.2024 №29, яке до митного оформлення надано не було (рішення про коригування митної вартості №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), суд зазначає, що вказане твердження митного органу не відповідає дійсності.

Позивач надав до митного органу платіжну інструкцію №29 від 18.01.2024. Вказане підтверджується: ЕМД 1 В графі 44 митної декларації 24UA100380306953U6 від 27.02.2024 містяться відомості про поданий документ з кодом « 3001» Банківський платіжний документ, що стосується товару» - №29 від 18.01.2024.

Відповідач також підтверджує наявність в його розпорядженні копії платіжної інструкції №29 від 18.01.2024, зазначаючи про вказаний документ у картці відмови №UA100380/2024/000171 від 28.02.2024.

Надання митному органу платіжної інструкції №29 від 18.01.2024 також підтверджується відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці).

Так, у повідомленні декларанта №216359118 від 28.02.2024 зазначено, що платіжна інструкція №29 від 18.01.2024 міститься у вкладенні. При цьому, згідно відповіді митного органу №16а3е9а7-55ab-46e8-9e29-17cfa144e495 від 28.02.2024 досилку прийнято у базу даних.

По ЕМД - 2 - у графі 44 митної декларації 24UA100380306952U7 від 27.02.2024 містяться відомості про поданий документ з кодом «3001» Банківський платіжний документ, що стосується товару» - №29 від 18.01.2024.

Відповідач також підтверджує наявність у його розпорядженні копії платіжної інструкції №29 від 18.01.2024, зазначаючи про вказаний документ у картці відмови №UA100380/2024/000172 від 28.02.2024.

Стосовно посилання відповідача на те, що у інвойсі не зазначені такі складові митної вартості товарів як вартість упаковки та пакувальних матеріалів (рішення про коригування митної вартості №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2.1. договору купівлі-продажу №CAL24022142, укладеного 05.01.2024 між компанією CALCONUT S.L. (Іспанія) та ТОВ «АУМІ», предметом договору є придбання позивачем такого товару як ядра мигдалю і мигдалеве борошно. Товар ядра мигдалю, мигдалеве борошно може транспортуватись виключно у тарі та упаковці, яка забезпечує його збереження при транспортуванні.

Тобто цей вид товару не може транспортуватись навалом, без тари і упаковки, що саме по собі виключає необхідність у контрактах купівлі-продажу подібного товару виокремлювати умови щодо тари і упаковки.

Згідно з пп. d п. 2 ст. 35 Конвенції про договори міжнародної купівлі-продажу товарів від 11 квітня 1980 року крім випадків, коли сторони домовилися про інше, товар не відповідає договору, якщо він не затарований чи не упакований звичайним для таких товарів способом, а за відсутності такого - способом, який є належним для збереження й захисту даного товару.

Відповідно до п. 4.1 договору купівлі-продажу №CAL24022142 від 05.01.2024 поставка товару здійснюється на умовах FCA Аліканте (Мучамель), Іспанія (1 палета мигдалю бланшованого та 1 палета мигдалевого борошна) та FCA Валенсія (Риба Роха де Турія), Іспанія (4 палети мигдалю натурального), Incoterms 2020.

Згідно ст. А9 Правил Інкотермс 2020 щодо FCA продавець зобов`язаний за власний рахунок забезпечити упаковку товару, за винятком випадків, коли у вказаній галузі торгівлі зазвичай прийнято відвантажувати вказаний у договорі товар без упаковки. Продавець може упакувати товар таким чином, як це необхідно для його перевезення, якщо тільки покупець до укладення договору не повідомить продавця про специфічні вимоги до упаковки.

Відповідно до підп. «в» п. 1 ч. 19 ст. 58 МК України, при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додається вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, якщо такі витрати (складові митної вартості) не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті.

З наведеного слідує, що у разі включення до ціни товару вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням, їх вартість не додається при розрахунку митної вартості товару.

Крім того у п. 2.4 договору купівлі-продажу № CAL24022142 від 05.01.2024 прямо зазначено, що ціна упаковки та пакувальних матеріалів входить у вартість товару.

За умовами вищевказаного договору купівлі-продажу ціна товару включає в себе вартість пакування, у зв`язку з чим, згідно з положеннями підп. «в» п. 1 ч. 10 ст. 58 МК України, вказані витрати не додаються до ціни, що фактично сплачена за товар, при визначені митної вартості.

Аналогічна правова позиція була висловлена у постановах Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 815/6794/17 та у справі № 160/8775/18 від 18.12.2019.

Таким чином зважаючи на умови договору купівлі-продажу № CAL24022142 від 05.01.2024 та умови поставки товару, у виокремлення в інвойсі даних щодо вартості упаковки або пакувальних матеріалів та робіт пов`язаних із пакуванням не є необхідним.

Вартість товарів, зазначена позивачем у графі №22 митної декларації.

ЕМД 1 - відповідає ціні, визначеній у інвойсі №А24/202400685 від 14.02.2024, Експортній митній декларації №24ES004611 1 44250В 0 від 16.02.2024. Транспортні витрати визначені за рахунком на оплату №3 від 22.02.2024 та довідкою про транспортно-експедиційні витрати від 22.02.2024. Позивач у графі 12 форми ЕМД 1 визначив митну вартість товару у розмірі 901 491,69грн, з яких: а) ціна товару: 22 513,08 дол.США х 38, 3361 (офіційний курс НБУ) = 863 063,69 грн.; б) транспортні витрати 38 428 грн.

ЕМД 2 - відповідає ціні, визначеній у інвойсі №А24/202400692 від 14.02.2024. Транспортні витрати визначені за рахунком на оплату №3 від 22.02.2024 та довідкою про транспортно- експедиційні витрати від 22.02.2024. Позивач у графі 12 форми ЕМД 2 визначив митну вартість товару у розмірі 369 662,82 грн, з яких: а) ціна товару: 9 210,40 дол.США х 38, 3361 (офіційний курс НБУ) = 353 090, 81 грн.; б) транспортні витрати 16 572 грн.

У рішенні про коригування митної вартості товарів не вказано, що будь-які відомості про фактичні витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України відсутні та в цій частині складова митної вартості була прийнята митним органом в розмірі, зазначеному декларантом.

Таким чином, надані позивачем для митного оформлення товару документи відповідають вимогам ч. 2 ст. 53 МК України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують митну вартість товару, задекларовану ТОВ «АУМІ» у поданих митних деклараціях.

Таким чином, позивачем при здійсненні імпортування товару на митну територію України на підтвердження заявленої ним митної вартості товару було надано повний пакет документів у відповідності до переліку, закріпленого ч.2 ст.53 МК України.

При цьому, відповідач не надав доказів того, що документи, подані позивачем для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Обов`язок доведення обґрунтованості такого сумніву митним органом констатований в постанові Верховного Суду від 06.03.2019 р. у справі №809/278/17.

Відповідач, приймаючи оскаржувані рішення, не зазначив про наявність жодних розбіжностей у числових показниках сплачених декларантом сум та проігнорував подані декларантом додаткові документи та пояснення.

Відповідачем не вказано, які саме конкретні розбіжності або невідповідності в поданих позивачем до митного оформлення документах стали підставою для невизнання встановленої ним митної вартості товару, як і не наведено обставин, що вплинули на таке коригування; зі змісту оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів не вбачається, який саме показник ціни придбаного товару, на думку відповідача, був сумнівним чи/або помилковим, що є підставою для визнання незаконним та скасування рішення митного органу.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 року у справі №820/307/17.

При цьому суд зазначає, що витребування додаткових документів у позивача було обґрунтовано формальними підставами (всіма переліченими у ч.3 ст.53 МК України підставами).

При цьому, відповідачем не було зазначено яких саме відомостей не вистачає; проігноровано документи, надані позивачем, якими підтверджується як ціна товарів так і розмір фактичної сплати за такі товари; не зазначено конкретних розбіжностей щодо числових значень складових митної вартості імпортованих товарів.

Верховний Суд у постанові від 13.10.2021 р. у справі №804/15600/15 наголосив, що витребування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

У цій поставної Верховний Суд звернув увагу, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитися в правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.

Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 р. у справі №820/4849/16 назвав вимоги до запиту додаткових документів, відповідно до яких митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Верховний Суд у постанові від 21.04.2021 р. у справі №820/263/17 дійшов висновку, що наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

З викладеного можна дійти висновку, що відповідачем було формально запитано всі документи, які передбачені статтею 53 МК України без зазначення конкретних розбіжностей задекларованої позивачем митної вартості, тому такий запит відповідача не мав на меті та на стосувався визначення митної вартості товару.

Відсутність належного обґрунтування митним органом причин та суті запиту додаткових документів є однією із підстав для подальшого визнання рішення про коригування митної вартості протиправним.

Щодо обраного відповідачем методу митної вартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 2 частини другої статті 55 МКУ прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів повинно містити, зокрема, наявну в митного органу інформацію, у тому числі щодо митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, яка призвела до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. При коригуванні митної вартості товарів за другорядними методами, передбаченими статями 59, 60 та 64 цього Кодексу, у рішенні обов`язково зазначаються помер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів (пункту 2.1 розділу II Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).

При цьому в разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 19 червня 2018 року в справі №826/6346/16 (№К/9901/36092/18).

Проте, як видно з гр. 33 оскаржуваного рішення, коригувань на обсяг партії товарів, умови поставки, комерційних умов тощо, відповідачем не здійснювалось.

Частиною 1 ст. 57 МК встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

При цьому частинами 2, 3, 6 ст.57 передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

У ч.8 ст.57 МК України, зазначено, що лише у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Відповідач неправомірно застосував резервний метод при визначенні митної вартості ігноруючи попередні методи при об`єктивній можливості їх застосування.

В рішенні про коригування митної вартості зазначає, що "у митного органу відсутня інформація стосовно операцій з ідентичними та подібними (аналогічними) товарами", внаслідок чого він застосовує саме резервній (6) метод.

Митний орган зазначає про неможливість застосування методів визначення митної вартості товарі передбачених п. 2 ч. 1 ст.57 Митного кодексу України, у зв`язку з відсутністю інформації щодо вартості ідентичного, подібного (аналогічного) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, однак таке формальне обґрунтування із загальними висновками не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті норм пунктів 2, 4 частини 2 статті 55 Митного кодексу України.

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 06.03.2019 року у справі №809/278/17, у постанові від 27.07.2018 року у справі №809/1174/17 у постанові від 21.02.2018 року у справі №820/17417/14.

Посилання відповідача в рішенні про коригування митної вартості товару на відомості з довідкової інформації не є доказом заниження митної вартості товарів в разі наявності у декларанта всіх документів, які підтверджують обґрунтованість заявленої митної вартості товару за ціною договору та не мають розбіжностей, які б не давали можливість визначити вартість товару.

Слід зазначити, що Єдина автоматизована інформаційна система (ЄАІС) Держмитслужби України закрита для вільного доступу, що позбавляє декларанта можливості довести задекларовану митну вартість. Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого Позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості. Рішення про коригування митної вартості товару не може базуватися лише на інформації ЄАІС Держмитслужби України, оскільки порядок її формування, ведення, отримання інформації, а також порядок використання її даних суб`єктами господарських відносин під час здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності МК України не передбачено.

Аналогічна правова позиція викладена в Рішенні Верховного Суду від 21.02.2018 року у справі № 820/17417/14, від 04.09.2018 року у справі № 818/1186/17.

Отже, вказані позивачем при декларуванні товару відомості не ставлять під сумнів числові значення складових митної вартості, зазначених позивачем у митній декларації, та не свідчать, що у документах декларанта є розбіжності, які не дозволяють встановити вартість товару за основним методом.

Висновки відповідача про заниження позивачем митної вартості товару та надання митному органу недостовірних даних не підтверджуються наявними матеріалами справи, а виявлені невідповідності у поданих позивачем документах не впливають на ціну товару.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що оскаржуване рішення, прийняте Київською митницею, є необґрунтованими, а відтак позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Аквафрост» є такими, що підлягають задоволенню.

Решта доводів та заперечень сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Відповідно до ст.90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Звежинський проти Польщі», заява №34049/96 відповідно до п.71 якого суд повторює, що позбавлення майна, у значенні цього речення, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності (цит. вище справа Брумареску). Суд нагадує, що під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (див. рішення у справі «Pressos Compania Naviera S. A. та інші проти Бельгії» від 20 листопада 1995, серія A, N 332, с. 23, п. 38). Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар (див. цит. вище рішення у справі Спорронга і Льонрота. При цьому, п. 73 суд підкреслює, що, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (див. цит. вище рішення у справі «Беєлер проти Італії»). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов`язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.

Крім цього, згідно рішення у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», заява №23620/05, відповідно до п.17 суд повторює, що будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших авторитетних джерел, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» (Sporrong and Lonnroth v. Sweden), від 23 вересня 1982 року, пп. 69-73, серія А №52).

Згідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно зі ст.249 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Оцінивши докази, наявні в справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про те, що вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат

У прохальній частині позовної заяви позивач також просить стягнути з Одеської митниці на користь ТОВ «АУМІ» судові витрати у розмірі 26 422,40 грн (двадцять шість тисяч чотириста двадцять дві гривні сорок копійок), в тому числі: судовий збір у розмірі 2 422,40 грн., витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 24 000,00 грн.

При вирішенні питання щодо розподілу витрат на професійну (правничу) допомогу суд, відповідно до положень ч.5, ч.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», ч.5 ст.242 КАС України враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права.

Так, у відповідності до висновків Верховного Суду, які викладені у постанові від 15 травня 2018 року у справі №821/1594/17, вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з того, що компенсація таких витрат здійснюється у порядку, передбаченому статтею 134 КАС України, яка не обмежує розмір таких витрат.

За змістом статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Як вбачається з аналізу наведених правових норм, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб`єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату обґрунтованого гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 21 березня 2018 року у справі №815/4300/17, від 11 квітня 2018 року у справі №814/698/16.

Судом встановлено, що разом з позовом позивач надав до суду докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу, а саме: договір про надання правової допомоги №28/12/22 від 28.12.2022 року, додаткову угоду №3 до Договору про надання правової допомоги від 28.12.2022 року, рахунок на оплату №45 від 12.03.2024 року, виписку з особового рахунку АО «Едвайзерс» за 12.03.2024 року та платіжну інструкцію №476 від 12.03.2024 року.

З метою доведення того, що розмір правової допомоги відповідає критеріям дійсності та необхідності, ТОВ «АУМІ» для підтвердження понесених витрат на правничу допомогу надав до суду також акт прийому-передачі наданих послуг від 07.05.2024 року до Додаткової угоди №3 від 12.03.2024 року до Договору про надання правової допомоги № 28/12/22 від 28.12.2022 року, який підтверджує обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, дату їх виконання.

Вказаний акт прийому-передачі наданих послуг не міг бути поданий ТОВ «АУМІ» раніше, оскільки він складений та підписаний сторонами лише після надання АО «Едвайзерс» всіх видів правничої допомоги на виконання умов Договору №28/12/22 від 28.12.2022 року та Додаткової угоди №3 від 12.03.2024 року до нього.

Однак, слід зазначити, що згідно з ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов`язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України», від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України», від 30 березня 2004 року у справі «Меріт проти України», заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

При визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині п`ятій статті 134 КАС України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

З огляду на викладене, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката.

У постанові Верховного Суду від 25 травня 2021 року у справі № 640/2076/19 зазначено, що КАС України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено, безвідносно до наявності в матеріалах справи відповідних платіжних документів. Подібний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 і постанові Верховного Суду від 15 квітня 2021 року у справі № 160/6899/20.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, відзначено у пункті 95 рішення у справі «Баришевський проти України» (Заява № 71660/11), пункті 80 рішення у справі «Двойних проти України» (Заява № 72277/01), пункті 88 рішення у справі «Меріт проти України» (заява № 66561/01), заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Крім того, у пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо компенсації витрат у розмірі 10% від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір був обґрунтованим. Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд, не може бути обов`язковою для суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд звертає увагу на те, що суд під час вирішення питання щодо розподілу судових витрат зобов`язаний оцінити рівень витрат на правничу допомогу обґрунтовано у кожному конкретному випадку, тому, суд вважає, що заявлений представником позивача до відшкодування розмір правничої допомоги є завищеним та таким, що підлягає зменшенню.

На думку суду, обґрунтованим, об`єктивним і таким, що підпадає під критерій розумності, враховуючи, що вказана справа є справою незначної складності, є визначення вартості послуг адвоката у сумі 3000,00 грн. Аналогічні висновки щодо необхідності застосування критеріїв співмірності при оцінці наданих адвокатом послуг викладено у постанові Верховного Суду від 26.06.2019 року по справі №200/14113/18-а.

Відтак, суд доходить висновку, що на користь позивача необхідно стягнути витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, враховуючи задоволення позовних вимог та згідно із ст.139 КАС України судові витрати товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» у загальній сумі 2 422,40 грн., сплачені згідно платіжної інструкції № 2828 від 15.04.2024 року підлягають стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 8, 9, 12, 14, 44, 139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення щодо визначення (коригування) митної вартості товару задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100380/2024/000171 від 28.02.2024 року.

Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024 року.

Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100380/2024/000172 від 28.02.2024 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422 грн. 40 коп. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні сорок копійок).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3000 грн. 00 коп. (три тисячі гривень нуль копійок).

Рішення набирає законної сили згідно ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.ст.293, 295 та п.15-5 розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено, згідно ст.295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «АУМІ» (65012, м. Одеса, вул. Отрадна, 8, код ЄДРПОУ 41471489).

Відповідач: Київська митниця (бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А, м. Київ, 03124, код ЄДРПОУ 43997555).

Суддя С.О. Cтефанов