Постанова

від 10.10.2024 по справі 420/11765/24

П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 жовтня 2024 р.м. ОдесаСправа № 420/11765/24

Перша інстанція: суддя Стефанов С.О.

Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого: Градовського Ю.М.

суддів: Турецької І.О.,

Шеметенко Л.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024р. по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2024р. ТОВ «АУМІ» звернулося до суду із позовом до Київської митниці, у якому просило:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100380/2024/000171 від 28.02.2024;

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100380/2024/000172 від 28.02.2024;

- стягнути з Київської митниці на користь ТОВ «АУМІ» судові витрати у розмірі 26 422,4грн, в тому числі: судовий збір у розмірі 2 422,4грн., витрати на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 24 000грн..

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він на підставі договору купівлі-продажу від 5.01.2024р. за №CAL24022142, укладеного із компанією CALCONUT S.L. (Іспанія) придбало ядра мигдалю США, врожай 2023р. та мигдалеве борошно.

В подальшому, з метою митного оформлення придбаного товару, позивачем було подано митні декларації до митного органу від 27.02.2024р. за №24UA100380306953U6 та за №24UA100380306952U7, в якій самостійно розраховано митну вартість за ціною договору. Для підтвердження митної вартості товару, а також додатково, декларантом були надані всі необхідні документи для митного оформлення.

Проте, 28.02.2024р. митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товару за №UA100380/2024/000014/2 та за №UA100380/2024/000171. На підставі прийнятих рішень, відповідачем видано картки відмови в прийнятті митних декларацій за №UA100380/2024/000172 та за №UA100380/2024/000172, якими відмовлено у митному оформленні товарів.

Позивач зазначив, що ним було подано достатньо доказів на підтвердження заявленої митної вартості товару за основним методом. Проте, Київською митницею, всупереч вимогам діючого законодавства за результатами опрацювання поданих митних декларацій та документів, винесена картки відмови у прийнятті митних декларацій та прийнято рішення про коригування митної вартості товарів. При цьому, позивач зазначив, що Київською митницею в оскаржуваних рішеннях не наведено достатнє обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано та не зазначено інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Позивач не погоджується із зазначеними у рішенні доводами митного органу та стверджує, що подані ним документи містять достатньо відомостей, що визначають та підтверджують митну вартість товару.

Посилаючись на вказане просив позов задовольнити.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024р. адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024р..

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100380/2024/000171 від 28.02.2024р..

Визнано протиправним та скасовано рішення Київської митниці про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024р..

Визнано протиправною та скасовано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці №UA100380/2024/000172 від 28.02.2024р..

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці на користь ТОВ «АУМІ» суму сплаченого судового збору в розмірі 2 422,4грн..

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Одеської митниці на користь ТОВ «АУМІ» суму судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 3 000грн..

В апеляційній скарзі апелянт просить рішення суду скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову в повному обсязі, посилаючись на порушення норм права.

Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла до висновку про залишення скарги без задоволення, рішення суду без змін, з наступних підстав.

Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані рішення митного органу є необґрунтованими, не доведеними та прийняті з порушенням законодавства України.

Вирішуючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що 5.01.2024р. між компанією CALCONUT S.L. (Іспанія) та ТОВ «АУМІ» був укладений договір купівлі-продажу за №CAL24022142.

Відповідно до п.2.1. вищевказаного договору продавець - компанія CALCONUT S.L. продає, а покупець ТОВ «АУМІ» приймає товари в кількості та за ціною:

1) ядра мигдалю США натурального, врожай 2023р., сорт NON PAREIL EXTRA N1, калібр 23/25, вага нетто 3991,68кг, 176 коробок на суму 22 513,08 USD;

2) ядра мигдалю США бланшованого (без шкірки), врожай 2023р., сорт California SSR, калібр 27/30, вага нетто 1000кг, 40 мішків на суму 5 560USD;

3) мигдалеве борошно США екстра дрібного помелу, вага нетто 720кг, 72 коробки на суму 3 650,40USD.

В подальшому, з метою митного оформлення товару, керуючись ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, позивач подав до Київської митниці (відповідач) електронну митну декларацію за №24UA100380306953U6 від 27.02.2024р. та документи, що підтверджують вартість товарів за ціною 22 513,08дол.США і обраний перший (основний) метод її визначення (надалі ЕМД-1).

Так, на підтвердження митної вартості та методу її визначення за ціною договору позивачем до митного оформлення було подано наступні документи: Пакувальний лист від 14.02.2024р., Рахунок-фактура (інвойс) №А24/202400685 від 14.02.2024р., Автотранспортна накладна (CMR) №10298-2 від 16.02.2024р., Фітосанітарний сертифікат №UE ES/00423522C від 15.02.2024р., Сертифікат про походження товару №1986366-СС від 15.02.2024р., Платіжна інструкція в іноземній валюті №29 від 18.01.2024р., Платіжна інструкція в іноземній валюті №30 від 5.02.2024р., Рахунок на оплату №3 від 22.02.2024р., Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 22.02.2024р., Договір купівлі-продажу №CAL24022142 від 5.01.2024р., Договір про надання послуг митного брокера №AUM-2022 від 14.07.2022р., Договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №РТ-14/02/2024 від 14.02.2024р., Договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022р., Заявка №7 на надання автомобільного транспорту від 14.02.2024р., Митна декларація №24UA100380306953U6 від 27.02.2024р..

Також, з метою митного оформлення товару, керуючись ч.1 ст.49, ч.2 ст.53 МК України, позивач подав до Київської митниці (відповідач) електронну митну декларацію за №24UA100380306952U7 від 27.02.2024р. та документи, що підтверджують вартість товарів на суму 9 210,40дол.США і обраний перший (основний) метод її визначення (надалі ЕМД-2).

Так, на підтвердження митної вартості та методу її визначення за ціною договору позивачем до митного оформлення було подано наступні документи: Пакувальний лист від 14.02.2024р., Рахунок-фактура (інвойс) №А24/202400692 від 14.02.2024р., Автотранспортна накладна (CMR) №10298-1 від 16.02.2024р., Фітосанітарний сертифікат №UE ES/00425493C від 16.02.2024р., Сертифікат про походження товару №1986366-СС від 15.02.2024р., Платіжна інструкція в іноземній валюті №29 від 18.01.2024р., Платіжна інструкція в іноземній валюті №30 від 5.02.2024р., Рахунок на оплату №3 від 22.02.2024р., Довідка про транспортно-експедиційні витрати від 22.02.2024р., Договір купівлі-продажу №CAL24022142 від 5.01.2024р., Договір про надання послуг митного брокера №AUM-2022 від 14.07.2024р.. Договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №РТ-14/02/2024 від 14.02.2024р., Договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022р., Заявка №7 на надання автомобільного транспорту від 14.02.2024р., Митна декларація №24UA100380306952U7 від 27.02.2024р..

Крім того, для підтвердження заявленої митної вартості, позивачем додатково надавались митному органу наступні документи: Проформу інвойс №22142 від 5.01.2024р., Експортну митну декларацію №24ES000311 1 39307В 2 від 15.02.2024р., Експортну митну декларацію №24ES000311 1 39311B 2 від 15.02.2024р., Експортну митну декларацію №24ES004611 1 44250В 0 від 16.02.2024р., Виробничі технологічні карти ТОВ «АУМІ» (на продукцію, в якій використовується мигдаль та борошно, що імпортуються), Документи, що стосуються відчуження оцінюваних товарів на території України: рахунки, виставлені контрагентам - торговельній мережі ТОВ «Фоззі» та виробнику ТОВ «Люстдорф», Виписки про сплату рахунків контрагентами, Декларації виробника / специфікація ТОВ «АУМІ» на продукцію, яка імпортується, Специфікації на продукцію, надані постачальника, Листування ТОВ «АУМІ» з постачальником та офіційний прайс-лист на продукцію, отриманий від постачальника товарів, Довідка підтвердження ціни товару.

Проте, за результатами митного оформлення ЕМД-1 митним органом прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2024/000171 від 28.02.2024р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024р..

За результатами митного оформлення ЕМД №2 відповідачем прийнята картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100380/2024/000172 від 28.02.2024р. та рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024р..

Позивач вважає вказані рішення митного органу протиправними та необґрунтованими, у зв`язку із чим звернувся в суд із даним позовом.

Перевіряючи правомірність прийняття спірних рішень митного органу, з урахуванням підстав, з якими позивач просить визнати їх протиправними та незаконними, судова колегія виходить з наступного.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положеннями п.23,24 ст.4 МК України встановлено, що митне оформлення - виконання митних формальностей, необхідних для випуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення; митний контроль - сукупність заходів, що здійснюються з метою забезпечення додержання норм цього Кодексу, законів та інших нормативно-правових актів з питань державної митної справи, міжнародних договорів України, укладених у встановленому законом порядку.

Згідно положень МК України, орган доходів і зборів здійснює контроль правильності визначення митної вартості товарів, якою є, відповідно до ст.49 МК України, їх вартість, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ст.50 МК України відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов`язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Положеннями ч.1 ст.51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, що переміщується через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

За правилами ст.52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, мають право: 1) надавати митному органу (за наявності) додаткові відомості у разі потреби уточнення інформації; 2) на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі визнання органом доходів і зборів заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю; у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною органом доходів і зборів; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному органом доходів і зборів відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу; 3) проводити цінову експертизу договору (контракту) шляхом залучення експертів за власні кошти; 4) оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення органу доходів і зборів щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність органу доходів і зборів щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів; 5) приймати самостійне рішення про необхідність коригування митної вартості після випуску товарів; 6) отримувати від органу доходів і зборів інформацію щодо підстав, з яких орган доходів і зборів вважає, що взаємозв`язок продавця і покупця вплинув на ціну, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари; 7) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана; 8) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, вимагати від органу доходів і зборів надання письмової інформації щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих при коригуванні заявленої митної вартості, а також щодо підстав для здійснення такого коригування.

Декларація митної вартості подається у разі: 1) якщо до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються витрати, зазначені у частині десятій статті 58 цього Кодексу, і якщо вони не включалися до ціни; 2) якщо з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, виділено витрати, зазначені у частині одинадцятій статті 58 цього Кодексу; 3) якщо покупець та продавець пов`язані між собою.

В інших випадках декларація митної вартості подається за власним бажанням декларанта або уповноваженої ним особи.

У декларації митної вартості наводяться відомості про метод визначення митної вартості товарів, числове значення митної вартості товарів та її складових, умови зовнішньоекономічного договору, що мають відношення до визначення митної вартості товарів, та надані документи, що підтверджують зазначене.

Відомості, зазначені у частині восьмій цієї статті, є відомостями, необхідними для митних цілей.

Заявлення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України в режимах, відмінних від режиму імпорту, здійснюється при декларуванні цих товарів шляхом заявлення в митній декларації відомостей про числове значення їх митної вартості та про документи, що його підтверджують.

Відповідно до ст.53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Так, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо орган доходів і зборів має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Приписами ч.2 ст.54 МК України визначено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Отже, аналізуючи вищевказані норми, судова колегія зазначає, що митні органи мають право витребувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов`язковою обставиною, з якою закон пов`язує можливість випробовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені ст.53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

За правилами ч.3 ст.54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

У відповідності до ст.55 МК України письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому випадку надана фінансова гарантія відповідно повертається (вивільняється) або реалізується в порядку та у строки, визначені цим Кодексом.

Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому випадку митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надана фінансова гарантія повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

Відповідно до ч.1,2 ст.57 МК України, визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) па основі додавання вартості (обчислена вартість); і) резервний. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться па митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

За правилами ч.1,2 ст.64 МК України, у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GАТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися па раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Як вбачається із матеріалів справи, що митний орган в оскаржуваних рішеннях про коригування митної вартості взагалі не зазначив, що стало підставами для коригування митної вартості товарів.

При цьому, судова колегія зазначає, в своїй судовій практиці Європейський суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» [ВП] (Beyeler v. Italy [GC]), заява № 33202/96, п.120, ECHR 2000-I, «Онер`їлдіз проти Туреччини» [ВП] (Oneryildiz v. Turkey [GC]), заява № 48939/99, п.128, ECHR 2004-XII, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» (Megadat.com S.r.l. v. Moldova), заява №21151/04, п.72, від 8 квітня 2008р., і «Москаль проти Польщі» (Moskal v. Poland), заява №10373/05, п.51, від 15 вересня 2009р.). Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (див., наприклад, рішення у справах «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia), заява № 55555/08, п.74, від 20 травня 2010р., і «Тошкуце та інші проти Румунії» (Toscuta and Others v. Romania), заява № 36900/03, п.37, від 25 листопада 2008р.) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (див. зазначені вище рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» (Oneryildiz v. Turkey), п.128, та «Беєлер проти Італії» (Beyeler v. Italy), п.119).

Крім того, Резолюцією Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977р. урядам держав-членів рекомендовано керуватися у своєму праві й адміністративній практиці принципами, які наводяться у додатку до цієї резолюції.

Ці принципи застосовуються для захисту осіб, як фізичних, так і юридичних, в адміністративних процедурах відносно будь-яких індивідуальних заходів або рішень, які були прийняті в ході здійснення публічної влади і які за своїм характером безпосередньо впливають на їхні права, свободи або інтереси (адміністративні акти).

В ході реалізації цих принципів слід ураховувати належним чином вимоги щодо належного та ефективного управління, а також інтереси третіх сторін та основні публічні інтереси. У випадках, коли вимоги зумовлюють необхідність внесення змін або вилучення одного чи більше принципів у конкретних випадках або в специфічних сферах публічної адміністрації, слід докласти всіх можливих зусиль, відповідно до фундаментальних цілей цієї резолюції, для досягнення якомога вищого ступеня справедливості.

Такими принципами, згідно з Додатком до Резолюції, зокрема, є:

- право бути вислуханим, що означає, що щодо будь-якого адміністративного акту, який за своїм характером може несприятливо впливати на права, свободи або інтереси особи, така особа може пред`явити факти й аргументи та, у відповідних випадках, докази, що будуть ураховані адміністративним органом;

- виклад мотивів, що означає, що якщо адміністративний акт є таким, що за своїм характером несприятливо впливає на права, свободи або інтереси особи, така особа отримує інформацію про мотиви, на яких він ґрунтується. Інформація про мотиви зазначається в акті або передається відповідній особі, за її запитом, у письмовій формі протягом розумного строку.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія вважає, що дії митного органу по прийняттю спірних рішень, в яких не наведено мотиви його ухвалення свідчать про порушення відповідачем як принципу належного урядування, так і принципів, закріплених в Резолюції Комітету Міністрів Ради Європи 77 (31) від 28.09.1977р., а також свідчать про непрозорість та непередбачуваність дій відповідача, що перешкоджають можливості позивача планувати в подальшому свою господарську діяльність.

Під час дослідження матеріалів справи, а саме апеляційної скарги, судовою колегією встановлено, що при перевірці митних декларацій та поданих до них документів, митний орган виявив, на його думку, наявність розбіжностей у поданих документах, та у порядку ч.2,3 ст.53,54 МК України, запитав додаткові документи, які б могли спростувати виявлені митним органом розбіжності. Так, позивачем надавались митному органу витребувані документи.

Що стосується посилань апелянта на те, що у поданих CMR №10298-2 від 16.02.2024р. та №10298-1 від 16.02.2024р. відсутні відомості у графах 21 «Дата складання», що є порушенням ст.6 Конвенції про договір міжнародного перевезення товарів (рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), то судова колегія зазначає, що основним документом, що регулює міжнародні автомобільні перевезення вантажів, є Конвенція про Договір міжнародного дорожнього перевезення вантажів (КДПВ) (Женева, 19.05.56) (надалі - Конвенція КДПВ).

CMR - це міжнародна товарно-транспортна накладна, у вигляді бланку, що самокопіюється, форма якого не уніфікована і в різних країнах може суттєво відрізнятися. Транспортна накладна CMR виписується для підтвердження укладення договору перевезення, який визначає відповідальність відправника, перевізника та одержувача товару, та підтверджує, що вантаж в момент прийняття знаходився в належному стані, в цілій упаковці, маркування і число місць відповідає зазначеним у накладній.

Відповідно до ст.5 Конвенції КДПВ вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника.

Аналізуючи норми МК України, судова колегія зазначає, що CMR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (ч.9 ст.43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх маркування (ч.2 ст.191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (ч. 2 ст. 221 МК України).

В той же час, CMR не передбачена МК України як джерело відомостей про митну вартість товарів, а тому недотримання правил заповнення CMR не свідчить про наявність у поданих до митного оформлення документах розбіжностей, не впливає на числові значення митної вартості товарів та вірність її визначення.

Окрім того, відповідну інформацію митний орган мав можливість встановити за допомогою інших документів, пов`язаних із CMR. При цьому, зазначаючи про вказану розбіжність митним органом не конкретизовано як відсутність у графах 21 «Дата складання» CMR №10298-2 від 16.02.2024р. та №10298-1 від 16.02.2024р. відомостей вплинула на невірне визначення позивачем митної вартості товару.

За таких обставин, товарно-транспортна накладна має значення лише для підтвердження укладення договору перевезення, не містить даних, які могли вплинути на митну вартість товару, а вартість витрат на транспортування, яка враховується у складі митної вартості товару, підтверджена іншими документами, наданими позивачем до митного оформлення.

Що стосується тверджень митного органу в апеляційній скарзі про те, що у графі 44 МД зазначений договір транспортування від 20.07.2022р. за №PT-20/07/2022-2, проте до митного оформлення він наданий не був (рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), то судова колегія вважає вказані твердження митного органу необґрунтованими, виходячи з наступного.

Як вбачається із матеріалів, що позивач надав при здійсненні митного оформлення товарів митному органу Договір №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022р., що підтверджується: ЕМД 1 У графі 44 митної декларації 24UA100380306953U6 від 27.02.2024 міститься відомості про поданий документ з кодом « 4301» Договір (контракт) про перевезення. Відповідач також підтвердив наявність у нього копії Договору (контракт) про перевезення №PT-20/07/2022-2 від 20.07.2022, зазначаючи про вказаний документ у спірній картці відмови №UA100380/2024/000171 від 28.02.2024р..

Факт надання митному органу Договору (контракту) про перевезення №PT20/07/2022-2 від 20.07.2022, крім іншого, підтверджується відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці).

Зокрема, із повідомлення декларанта №216359118 від 28.02.2024р. вбачається, що зазначений договір міститься у вкладенні, а згідно відповіді Київської митниці №16а3е9а7-55ab-46e8-9e29-17cfa144e495 від 28.02.2024р. досилку прийнято у базу даних.

У графі 44 митної декларації №24UA100380306952U7 від 27.02.2024р. міститься відомості про поданий документ з кодом « 4301» Договір (контракт) про перевезення. Відповідач також підтвердив наявність у нього копії Договору (контракту) про перевезення №PT-20/07/2022-2 від 20.07.2022, зазначаючи про вказаний документ у ще одній спірній картці відмови №UA100380/2024/000172 від 28.02.2024о..

Факт надання митному органу Договору (контракту) про перевезення №PT20/07/2022-2 від 20.07.2022 також підтверджується відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці). Так, з повідомлення декларанта №414236384 від 28.02.2024р. вбачається, що зазначений договір міститься у вкладенні.

Стосовно тверджень відповідача, що до митного оформлення не було надано копію митної декларації країни відправлення (рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), судова колегія зазначає наступне.

Так, позивачем при митному оформленні товарів Київській митниці були надані: Експортна митна декларація №24ES000311 1 39307В 2 від 15.02.2024р., Експортна митна декларація №24ES000311 1 39311B 2 від 15.02.2024р., Експортна митна декларація №24ES004611 1 44250В 0 від 16.02.2024р..

Надання митному органу Експортної митної декларації №24ES004611 1 44250В 0 від 16.02.2024р. підтверджується відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці). Як вбачається з повідомлення декларанта №1451598838 від 27.02.2024, зазначений документ міститься у вкладенні, а згідно відповіді митного органу №d7aeee6ec-df00- 4b02-a88f-f21da72b806a від 27.02.2024 досилку прийнято у базу даних.

Факт надання митному органу експортної митної декларації №24ES000311 1 39307В 2 від 15.02.2024 та №24ES000311 1 39311B 2 від 15.02.2024 також підтверджується відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці).

Так, з повідомлення декларанта №868187248 від 27.02.2024 вбачається, що зазначені документи містяться у вкладенні, а згідно відповіді митного органу №3с780891-3126- 48fc-82ff-47b8ebblf42e від 27.02.2024 досилку прийнято у базу даних.

Стосовно тверджень відповідача, що, в порушення вимог п.2.5. зовнішньоекономічного договору від 5.01.2024р. № CAL24022142, при митному оформленні товарів не були надані зображення, характеристики та специфікації, які б дозволили ідентифікувати товар, визначити його характеристики (сортність, розмір і т.д.) (рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), то апеляційний суд зазначає, що вказане твердження митного органу не відповідає дійсності.

При цьому, судова колегія звертає увагу на те, що позивач надав до митного оформлення специфікації на товар, що ввозився на територію України.

Вказаний факт підтверджується: ЕМД 1 Відомостями з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці). Зокрема, з повідомлення декларанта №227123797 від 28.02.2024 вбачається, що серед інших, поданих документів, у вкладенні містяться також специфікації. За повідомленням Київської митниці №863a3c33-a095-448b-9a74-87c3fcfe01ac від 28.02.2024 підтверджується отримання митним органом повідомлення декларанта з вкладеними файлами. ЕМД - 2 Інформацією з Єдиного державного інформаційного веб-порталу (електронний кабінет митниці). Так, з повідомлення декларанта №489370033 від 28.02.2024 слідує, що серед інших поданих документів у вкладенні містяться також специфікації. Відповідно до повідомлення Київської митниці №3e5068b7-eadd-468d-945e3ce0583af7ac від 28.02.2024 підтверджується отримання митним органом повідомлення декларанта з вкладеними файлами, тобто підтверджується факт отримання митним органом специфікації.

Що стосується тверджень митного органу про те, що у наданій заявці від 14.02.2024р. №7 не погоджено: маршрут перевезення, тип транспортного засобу, відомості про вантажовідправника (рішення про коригування митної вартості товарів №UA100380/2024/000014/2 від 28.02.2024, №UA100380/2024/000015/2 від 28.02.2024), то судова колегія зазначає наступне.

Так, відповідно до п.6 ч.2 ст.53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є також транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи під час апеляційного розгляду, що позивачем на підтвердження такої складової митної вартості як витрати на транспортування було надано: до ЕМД -1: Договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №РТ-14/02/2024 від 14.02.2024р., Договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022, Заявка №7 на надання автомобільного транспорту від 14.02.2024, Рахунок на оплату №3 від 22.02.2024, Автотранспортна накладна (CMR) № 10298-2 від 16.02.2024; до ЕМД 2: Договір про міжнародне перевезення вантажів автомобільним транспортом №РТ-14/02/2024 від 14.02.2024, Договір про надання транспортно-експедиторських послуг у міжнародному сполученні №РТ-20/07/2022-2 від 20.07.2022, Заявка №7 на надання автомобільного транспорту від 14.02.2024, Рахунок на оплату №3 від 22.02.2024, Автотранспортна накладна (CMR) № 10298-1 від 16.02.2024.

Твердження відповідача про те, що у наданій Заявці від 14.02.2024 №7 не погоджено: маршрут перевезення, тип транспортного засобу, відомості про вантажовідправника, не відповідають дійсності, оскільки вищевказана Заявка містить графу «Пункт завантаження, Контактна особа» в які зазначено: 1. RMN Distribution Y ALMACENAJE, C/ DELS COHETERS, 13 P.I. SECTOR 13 46190 RIBARROJA DEL TURIA, VALENCIA. Контактна особа TEL. 660 821074 (JOSE). 2. HEALTHY MATRIX WAREHOUSE, POLIGONO INDUSTRIAL RIODEL, PARCELA M E-2, 03110 MUTXAMEL (ALICANTE).

Також у Заявці №7 від 14.02.2024р. наявна графа «пункт митного переходу» - п/п Чоп Захонь та «пункт розвантаження» - м. Бровари, Україна. Зі змісту Заявки вбачається, що перевезення здійснювалося автомобільним транспортом державний реєстраційний номер НОМЕР_1 / НОМЕР_2 . Рухомий склад має бути критим, об`ємом 86 куб.м. Слід зазначити, що позивачем до митного органу також було надано рахунок на оплату №3 від 22.03.2024, який містить аналогічні відомості про маршрут перевезення та транспортний засіб.

Крім того, як вже було зазначено, відповідачу при здійсненні митного оформлення товарів ТОВ «АУМІ» були надані: Товарно-транспортна накладна (CMR) №10298-2 від 16.02.2024, в якій зазначений реєстраційний номер транспортного засобу, що здійснював перевезення товару КА 5003 МС/ НОМЕР_2 . Також вказаний документ містить відомості про відправника CALCONUT S.L. (Графа 1) та адресу, за якою отримано товар (Графа 4) - C/ DELS COHETERS, 13 46190 RIBARROJA DEL TURIA, що співпадає з відомостями, зазначеними у Заявці №7 від 14.02.2024; Товарно-транспортна накладна (CMR) № 10298-1 від 16.02.2024, в якій вказаний реєстраційний номер транспортного засобу, що здійснював перевезення товару КА 5003 МС/ НОМЕР_2 . Зазначений документ містить відомості про відправника CALCONUT S.L. (Графа 1) та адресу, за якою отримано товар (Графа 4) - HEALTHY MATRIX WAREHOUSE , POLIGONO INDUSTRIAL RIODEL, PARCELA M E-2, 03110, що співпадає з відомостями, зазначеними у Заявці №7 від 14.02.2024.

Отже, апеляційний суд вважає, що документи, подані позивачем на підтвердження такої складової митної вартості товарів як транспортні витрати, є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликають сумнів у достовірності наданої інформації, а також підтверджують митну вартість товарів, задекларовану у митній декларації.

У контексті оцінки доводів позовної заяви та апеляційної скарги, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «Проніна проти України» (пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Враховуючи вищезазначене, оцінивши в сукупності докази, які наявні в матеріалах справи, проаналізувавши положення законодавства, якими врегульовані спірні правовідносини, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що в даному випадку наявні законні підстави для задоволенні адміністративного позову та скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів від 28.02.2024р. за №UA100380/2024/000014/2 та за №UA100380/2024/000171, а також картки відмови в прийнятті митних декларацій, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA100380/2024/000172 та за №UA100380/2024/000172.

При цьому, дослідивши надані позивачем документи, які ним подавалися під час митного оформлення товарів, апеляційний суд встановив, що з них вбачається ідентифікація товару, його числові значення, вартість, чим спростовується висновок митного органу про неможливість здійснення митного оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю, тобто за ціною договору, необхідність у витребуванні додаткових документів та у застосуванні другорядних методів визначення митної вартості товарів.

В доводах апеляційної скарги апелянт посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті.

За таких обставин, судова колегія вважає, що рішення суду ухвалено з додержанням норм процесуального та матеріального права, а тому не вбачає підстав для його скасування.

Що стосується заявленого розміру судових витрат на правничу допомогу, то судова колегія зазначає наступне.

Принцип співмірності витрат на оплату послуг адвоката запроваджено у ч.5 ст.134 КАС України. Так, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, розмір витрат на правничу допомогу встановлюється судом на підставі оцінки доказів щодо детального опису робіт, здійснених адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути неспівмірним, тобто явно завищеним порівняно з ціною позову. У зв`язку з цим, суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема, ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Апеляційний суд звертає увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити із критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006р. у справі «Двойних проти України» (п.80), від 10 грудня 2009р. у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (п.34-36), від 23 січня 2014р. у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015р. у справі «Баришевський проти України» (п.95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Як вбачається із матеріалів справи, що ОСОБА_1 , представником ТОВ «АУМІ», заявлені вимоги про відшкодування витрат, пов`язаних із професійною правничою допомогою, отриманою від адвоката у розмірі 15 000грн..

В даному випадку, предмет спору у справі не є складним, не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів є не значними.

При цьому, судова колегія бере до уваги, те, що вказана справа в апеляційному суді розглядалась в порядку письмового провадження без виклику сторін.

Отже, заявлені до відшкодування витрати у розмірі 15 000грн. на професійну правничу допомогу є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг) та ціною позову.

Поряд з цим, вирішуючи питання щодо розміру витрат на правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню позивачу, судова колегія зазначає, що наведені докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

На підставі наведеного у сукупності, враховуючи те, що дана справа віднесена до справ незначної складності, з огляду на те, що в даному випадку представником ОСОБА_1 під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції було підготовлено та подано лише відзив на апеляційну скаргу з додатками, то судова колегія вважає, що співмірними витратами на послуги адвоката під час розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції становить 1500грн..

Враховуючи зазначене та критерії, з врахуванням яких визначається розмір витрат на оплату послуг адвоката, встановлені ч.5 ст.134 КАС України, колегія суддів приходить до висновку про стягнення за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката в розмірі 1 500грн..

Враховуючи вищевикладене, судова колегія вважає за необхідне частково задовольнити заяву представника ТОВ «АУМІ» про стягнення судових витрат на правничу допомогу у розмірі 1 500грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,315,316,322,325 КАС України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу Київської митниці залишити без задоволення.

Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 червня 2024р. залишити без змін.

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці (03124, м.Київ, бульвар Гавела Вацлава, будинок 8А, код ЄДРПОУ 43997555) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «АУМІ» (65012, м.Одеса, вул.Отрадна,8, код ЄДРПОУ 41471489) судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 1 500грн..

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України.

Головуючий: Ю.М. Градовський

Судді: І.О. Турецька

Л.П. Шеметенко