Постанова

від 11.06.2024 по справі 320/10324/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 320/10324/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жукова Є.О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 року м. Київ

Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді- Заїки М.М.,

суддів- Голяшкіна О.В., Шведа Е.Ю.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-4» на рішення Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-4» до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області про визнання протиправними дій, визнання протиправними та скасування рішень, -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю ЗАРАЗ-4 (далі позивач, ТОВ ЗАРАЗ-4) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області (далі - відповідач), в якому просило суд:

- визнати протиправним та скасувати положення акту Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 10.03.2021 № 10-05.3/000062 в частині визначення (опису) порушень вимог законодавства ТОВ ЗАРАЗ-4;

- визнати протиправним та скасувати положення акту Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 26.07.2021 № 10-05.3/000173 в частині визначення (опису) порушень вимог законодавства ТОВ ЗАРАЗ-4;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 02.08.2021 № 108 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України Про захист прав споживачів;

- визнати протиправною та скасувати постанову Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 06.09.2021 № 124 про накладення стягнень, передбачених ст. 23 Закону України Про захист прав споживачів;

- визнати дії Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області протиправними та зобов`язати його утриматися від вчинення дій винесення в наступному постанов про накладання стягнень на ТОВ ЗАРАЗ-4 на підставі акту від 26.07.2021 № 10-05.3/000173 та/або на підставі акту від 10.03.2021 №10-05.3/000062.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 07.03.2024 констатовано порушення позивачем строку звернення до суду, відмовлено у задоволенні заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для подання до суду заяви про поновлення пропущеного строку звернення до суду з обґрунтованими доказами на її підтвердження.

14.03.2024 до Київського окружного адміністративного суду від представника позивача надійшла заява про поновлення процесуального строку звернення до суду, в обґрунтування якої зазначено, що про порушення своїх прав позивач дізнався лише 12.09.2023, ознайомившись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі № 320/3559/21, з якої дізнався про порушення своїх прав іншими актами, постановами, діями відповідача, що встановлено доказами у вигляді висновків про протиправність припису та постанови відповідача, відображених в рішеннях у справі № 320/3559/21.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.04.2024 повернуто позовну заяву на підставі пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, з огляду на висновок суду про те, що позивач пропустив встановлений законом строк без поважних причин.

Не погоджуючись із вказаною ухвалою від 03.04.2024, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати її, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до необґрунтованого залишення позовної заяви без розгляду.

В обґрунтування своїх доводів позивач зазначає, що про порушення своїх прав оскаржуваними у даній справі рішеннями позивач дізнався лише 12.09.2023, ознайомившись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі № 320/3559/21, з якої дізнався про порушення своїх прав не тільки рішеннями, які він оскаржив у рамках справи № 320/3559/21, а й оскаржуваними у даній справі рішеннями відповідача.

Позивач наголосив, що рішеннями судів в первісній справі № 320/3559/21 встановлені обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у пов`язаній справі № 320/10324/24 та мають преюдиційне та передсудове значення.

Шостим апеляційним адміністративним судом ухвалою від 17.04.2024 відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Ухвалою від 07.05.2024 Шостим апеляційним адміністративним судом призначено справу до розгляду у порядку письмового провадження.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Відповідно до частини другої статті 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з частиною першої статті 17 Закону України «Про виконання рішення та застосування практики Європейського Суду з прав людини» суди України застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основних свобод та протоколи до неї і практику Європейського суду, як джерела права.

Європейський суд з прав людини у рішенні по справі "Іліан проти Туреччини" вказав, що правило встановлення обмежень до суду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду, повинно застосовуватись з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Зазначене також суперечить Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, яка ратифікована Законом України від 17.07.97 №475/97. З тексту статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прямо витікає, що доступність правосуддя є невід`ємним елементом права на справедливий суд.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (пункт 1 статті 32 зазначеної Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Застосування строків позовної давності має кілька важливих цілей, а саме: забезпечувати юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що мали місце у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із плином часу (пункт 51 рішення від 22.10.1996 за заявами № 22083/93, 22095/93 у справі Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства, пункт 570 рішення від 20.09.2011 за заявою у справі ВАТ Нафтова компанія Юкос проти Росії).

Рішенням Конституційного Суду України № 17-рп/2011 від 13.12.2011 визначено, що держава за допомогою встановлення відповідних процесуальних строків, може обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів.

Інститут строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Так, строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Згідно із частинами 1, 2 статті 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею в заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, позовна заява повертається позивачеві у випадках, передбачених частиною другою статті 123 цього Кодексу.

Згідно із ч.1 ст.121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Отже, для поновлення пропущеного строку, встановленого законом, необхідно встановити наявність поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження, які об`єктивно перешкоджали особі вчасно подати апеляційну скаргу.

Поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами.

Відповідно до ч.2 ст.122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, законодавством регламентовано шестимісячний строк звернення особи до суду за захистом її прав, свобод та законних інтересів, що обумовлено метою досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та дисциплінуванням учасників адміністративного судочинства щодо своєчасної реалізації їх права на суд.

Строк звернення до суду обчислюється за загальним правилом з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У постанові від 02.04.2024 у справі №560/8194/20 Верховний Суд підтримав висновок, який містить постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 340/1019/19, та зауважив, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття, дізналася та повинна була дізнатись про порушення права.

Зокрема, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї немає перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Оскільки початок шестимісячного строку визначено альтернативно - це день, коли особа або дізналася, або повинна була дізнатися про порушення свого права, при визначенні початку цього строку суд має з`ясувати момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи (або осіб) щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю. Порушення інтересів особи може полягати також у невизначеності публічних правовідносин за її участю, коли у сторін існують різні уявлення щодо взаємних прав та обов`язків.

Встановлено, що в березні 2021 відповідачем проведено перевірку ТОВ «ЗАРАЗ- 4» щодо дотримання законодавства про захист прав споживачів.

За результатом перевірки відповідачем складено акт від 10.03.2021 № 10-05.3/000062, на підставі якого винесено припис № 13 від 17.03.2021 «Про припинення порушення прав споживача».

На підставі акту від 10.03.2021 № 10-05.3/000062 відповідачем винесено постанови про накладення стягнень на позивача від 19.03.2021 №35 та від 06.09.2021 № 124.

26-27.07.2021 відповідач провів позаплановий захід держаного нагляду (контролю) щодо перевірки виконанням суб`єктом господарювання ТОВ «ЗАРАЗ-4» припису відповідача «Про припинення порушень прав споживача» від 17.03.2021 № 13.

За результатом зазначеної позапланової перевірки відповідачем складено акт від 26.07.2021 № 10-05.3/000173, на підставі якого відповідачем винесено постанову від 02.08.2021 № 108.

ТОВ «ЗАРАЗ-4» звернулося до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправними та скасування припису № 13 від 17.03.2021 «Про припинення порушення прав споживача» та постанови від 19.03.2021 №35.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08.11.2022 у справі № 320/3559/21, яке залишено без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023, вказаний адміністративний позов задоволено, визнано протиправними та скасовано постанову відповідача від 19.03.2021 №35 та припис від 17.03.2021 №13.

14.02.2024 позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить суд визнати протиправним та скасувати положення актів Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 10.03.2021 № 10-05.3/000062 та від 26.07.2021 № 10-05.3/000173, а також постанови від 02.08.2021 № 108 та від 06.09.2021 № 124.

Позивач зазначає, що лише 12.09.2023, ознайомившись з постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 30.08.2023 у справі № 320/3559/21, він дізнався про порушення своїх прав рішеннями відповідача, оскаржуваними у даній справі.

Разом з цим, позивач не заперечує, що ще у 2021 році дізнався про оскаржувані у рамках даної справи акти Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 10.03.2021 № 10-05.3/000062 та від 10.03.2021 № 10-05.3/000062, постанови Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 02.08.2021 № 108 та від 06.09.2021.

Таким чином, позивач ще у 2021 році повинен був дізнатись про порушення його прав вказаними актами та постановами.

При цьому, набрання законної сили судовим рішенням у справі № 320/3559/21 та ознайомлення позивача із таким рішенням не може свідчити про те, що позивач лише з 12.09.2023 дізнався або повинен був дізнатись про оскаржувані у даній справі акти та постанови, їх зміст, мотиви та обставини, а також про порушення своїх прав такими актами та постановами.

Посилання позивача на те, що рішеннями судів в первісній справі № 320/3559/21 встановлені обставини, які впливають на збирання та оцінку доказів у пов`язаній справі № 320/10324/24 та мають преюдиційне та передсудове значення, не можуть слугувати підтвердженням наявності поважних причин для пропуску строку звернення до суду із вказаним позовом, адже не свідчить про наявність об`єктивних перешкод для звернення до суду із позовними вимогами, заявленими у позовній заяві поданій у 14.02.2024, одночасно із позовними вимогами, що розглядались у справі № 320/3559/21.

Так, позивач після подання позовної заяви про визнання протиправними та скасування припису № 13 від 17.03.2021 та постанови від 19.03.2021 №35 міг в межах строку встановленого законом звернутись до суду із позовними вимогами про визнання протиправними та скасування положень актів Головного управління Держпродспоживслужби в Київській області від 10.03.2021 № 10-05.3/000062 та від 26.07.2021 № 10-05.3/000173, а також постанов від 02.08.2021 № 108 та від 06.09.2021 № 124. Також позивач мав право подавати відповідні клопотання про зупинення провадження у певній справі, якщо б вважав, що обставини, встановлені при розгляді однієї справи, матимуть преюдиційне значення для іншої справи.

Крім того, ініціювання одного судового провадження для збору доказів для звернення до суду з іншим позовом не узгоджується із нормами процесуального законодавства.

З урахуванням наведеного апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що позивач пропустив строк звернення до суду із вказаним позовом та не довів наявності об`єктивних обставин, які б не дозволяли йому звернутися до суду у визначений законодавством строк, а твердження, на які позивач посилається у своїй заяві не можуть вважатись поважними для поновлення такого строку.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та постановив оскаржувану ухвалу з додержанням норм матеріального і процесуального права і прийшов до обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви, а доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 315 та статті 316 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст. ст. 48, 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАРАЗ-4» залишити без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2024 року без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддяМ.М. Заїка

СуддіО.В. Голяшкін

Е.Ю. Швед

Повний текст постанови складено та підписано 11 червня 2024 року.