Постанова

від 10.06.2024 по справі 240/32830/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 240/32830/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Токарева Марія Сергіївна

Суддя-доповідач - Мацький Є.М.

10 червня 2024 року м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Мацького Є.М.

суддів: Сушка О.О. Залімського І. Г. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Житомирської міської ради про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ

1. В листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Виконавчого комітету Житомирської міської ради, Житомирської міської ради, в якому просив:

1.1. Визнати протиправними дії Виконавчого комітету Житомирської міської ради щодо відмови прибрати перешкоджувальні пристрої для в`їзду транспорту встановлені на проїзній частині на в`їзді на вул. Михайлівську з вул. Лятошинського та на в`їзді до провулку Скорульського з АДРЕСА_1 ;

1.2. Зобов`язати відповідачів прибрати перешкоджувальні пристрої для в`їзду транспорту встановлені на проїзній частині на в`їзді на вул. Михайлівську з вул. Лятошинського та на в`їзді до провулку Скорульського з АДРЕСА_1 ;

1.3. Зобов`язати відповідачів в разі встановлення обмежуючих пристроїв для заїзду на вул. Михайлівську з вул. Лятошинського у м. Житомирі або у випадку прийняття рішення про це забезпечити доступ транспорту до пров. Скорульського з вул. Лятошинського, для забезпечення потреб мешканців пров. Скорульського та власників і орендарів майна, що розташовані по пров. Скорульського у м. Житомирі.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

2. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2024 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

КОРОТКИЙ ЗМІСТ ДОВОДІВ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ

3. Апелянт ОСОБА_1 , не погодившись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги.

4. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, що він не може повноцінно реалізовувати свої права, так як відсутній безперервні безпечні, економічні та зручні умови руху транспортних засобів по пров. Скорульському, вулицях Михайлівській та Лятошинського, для під`їзду до належної йому нерухомості, де він проживає і веде діяльність та має намір продовжувати надалі. Зокрема органами відповідачів встановлено перешкоджувальні пристрої для заїзду на вул. Михайлівську з вул. Лятошипського. А також з вул. Михайлівської до пров. Скорульського. До кварталу не забезпечено під`їзд для мешканців, власників не рухомості, орендарів, екстрених служб медичної допомоги ДСНС. Хоча сам Відповідач визнає, що іншого відповідного до ДБН під`їзду до провулку Скорульського немає. Більш того, із сторони заїзду вул. Київська, 16 до пров. Скорульського, земельна ділянка по якій відбувається заїзд перебуває у власності телерадіокомпанії. Останнє свідчить, що це взагалі не може вважатися заїздом.

5. Також апелянт вказує, що не може повноцінно використовувати свою ділянку, забудовувати її відповідно до умов та обмежень, так як до неї має бути доступ автомобільної техніки. А без цього замовити проект, який коштує значних коштів та починати роботи неможливо.

ІІ. ВИКЛАД ОБСТАВИН, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

6. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 26.10.2006 № 809 Про заборону руху автотранспорту по вул. Михайлівській, вулиця Михайлівська визначена як пішохідна. Для убезпечення великої кількості пішоходів від наїзду автотранспорту проїзд вказаною вулицею заборонено. Альтернативний заїзд на вул. Скорульського здійснюється зі сторони вул. Київської в межах існуючої забудови. Рішенням комісії з безпеки дорожнього руху від 13.03.2018 КП ЕМЗО Міськсвітло встановлено на всіх в`їздах до вул. Михайлівська дорожні знаки 3.15 Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 1,5 т, заборонено з індивідуальною інформаційною табличкою Обслуговування підприємств з 23:00 до 08:00. Та встановлено встановлено перешкоджувальні пристрої для заїзду на АДРЕСА_2 . А також з вул. Михайлівської до пров. Скорульського.

7. Вважаючи, що позивач не може повноцінно реалізовувати свої права, так як відсутній безперервні безпечні, економічні та зручні умови руху транспортних засобів по пров. Скорульському, вулицях Михайлівській та Лятошинського, для під`їзду до належної йому нерухомості, де він проживає і веде діяльність та має намір продовжувати надалі він звернувся до суду з даним позовом.

ІІІ. ДОВОДИ СТОРІН

8. Правова позиція апелянта викладена в пунктах 3-5 цієї постанови.

9. Відповідач вказує, що згідно з рішенням виконавчого комітету Житомирської міської ради від 26.10.2006 № 809 Про заборону руху автотранспорту по вул. Михайлівській, вулиця Михайлівська визначена як пішохідна. Для убезпечення великої кількості пішоходів від наїзду автотранспорту проїзд вказаною вулицею заборонено. Альтернативний заїзд на вул. Скорульського здійснюється зі сторони вул. Київської в межах існуючої забудови. Рішенням комісії з безпеки дорожнього руху від 13.03.2018 КП ЕМЗО Міськсвітло встановлено на всіх в`їздах до вул. Михайлівська дорожні знаки 3.15 Рух транспортних засобів, маса яких перевищує 1,5 т, заборонено з індивідуальною інформаційною табличкою Обслуговування підприємств з 23:00 до 08:00. У зв`язку із постійним порушенням вимог встановлених дорожніх знаків додатково було встановлено пристрої для забезпечення безпеки руху пішоходів та уникнення руйнування покриття вулиці Михайлівської.

ІV. ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

10. Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

11. Згідно п. 1 ч. «а» ст. 30 Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР (далі Закон № 280/97-ВР) до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню.

12. Відповідно до статті 1 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» від 06.09.2005 № 2807-IV (далі Закон № 2807-IV) благоустрій населених пунктів - це комплекс робіт з інженерного захисту, розчищення, осушення та озеленення території, а також соціально-економічних, організаційно-правових та екологічних заходів з покращання мікроклімату, санітарного очищення, зниження рівня шуму та інше, що здійснюються на території населеного пункту з метою її раціонального використання, належного утримання та охорони, створення умов щодо захисту і відновлення сприятливого для життєдіяльності людини довкілля.

13. Утримання в належному стані території це використання її за призначенням відповідно до генерального плану населеного пункту, іншої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також санітарне очищення території, її озеленення, збереження та відновлення об`єктів благоустрою.

14. Згідно із частиною 1 статті 10 Закону № 2807-IV до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить: затвердження місцевих програм та заходів з благоустрою населених пунктів; затвердження правил благоустрою територій населених пунктів; створення в разі необхідності органів і служб для забезпечення здійснення спільно з іншими суб`єктами комунальної власності благоустрою населених пунктів, визначення повноважень цих органів (служб); визначення на конкурсних засадах підприємств, установ та організацій (балансоутримувачів), відповідальних за утримання об`єктів благоустрою.

15. Відповідно ч.1 ст.13 Закону №2807-IV до об`єктів благоустрою населених пунктів належать, території загального користування парки (гідропарки, лугопарки, лісопарки, парки культури та відпочинку, парки - пам`ятки садово-паркового мистецтва, спортивні, дитячі, історичні, національні, меморіальні та інші), рекреаційні зони, сади, сквери та майданчики; б) пам`ятки культурної та історичної спадщини; в) майдани, площі, бульвари, проспекти; г) вулиці, дороги, провулки, узвози, проїзди, пішохідні та велосипедні доріжки; ґ) пляжі; д) кладовища; е) інші території загального користування; 2) прибудинкові території; 3) території будівель та споруд інженерного захисту територій; 4) території підприємств, установ, організацій та закріплені за ними території на умовах договору.

16. За приписами ст. 15 Закону №2807-IV об`єкти благоустрою використовуються відповідно до їх функціонального призначення для забезпечення сприятливих умов життєдіяльності людини на засадах їх раціонального використання та охорони з урахуванням вимог правил благоустрою території населених пунктів, інших вимог, передбачених законодавством.

17. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування можуть утворювати підприємства для утримання об`єктів благоустрою державної та комунальної власності. У разі відсутності таких підприємств органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах своїх повноважень визначають на конкурсних засадах відповідно до закону балансоутримувачів таких об`єктів. Балансоутримувача, що здійснюватиме утримання і ремонт об`єкта благоустрою, який перебуває у приватній власності, визначає власник такого об`єкта благоустрою.

18. Статтею 20 Закону № 2807-IV встановлено, що організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом.

19. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста).

20. Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

V. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

21. Вирішуючи питання обґрунтованості апеляційної скарги колегія суддів враховує наступне.

22. Згідно ст. 23 Закону № 2807-IV до об`єктів благоустрою території житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, на яких розміщені об`єкти житлової забудови, громадські будівлі та споруди, інші об`єкти загального користування. Благоустрій території житлової та громадської забудови здійснюється з урахуванням вимог використання цієї території відповідно до затвердженої містобудівної документації, правил благоустрою території населеного пункту, а також установлених будівельних норм, державних стандартів, норм і правил.

23. Відповідно до статті 38 Закону № 2807-IV контроль у сфері благоустрою населених пунктів спрямований на забезпечення дотримання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та підпорядкування, а також громадянами, у тому числі іноземцями та особами без громадянства, вимог цього Закону, Правил благоустрою території населеного пункту та інших нормативно-правових актів.

24. Частиною 1 статті 16 Закону № 2807-IV встановлено, що вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю.

25. Відповідно до статті 17 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 № 2862-IV (далі Закон № 2862-IV) управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться.

26. Пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону № 2862-IV передбачено, що органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм, у тому числі щодо безпеки руху транспортних засобів і пішоходів.

27. Згідно ч.2 ст. 21 Закону №2807-IV розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до цього Закону за рішенням власника об`єкта благоустрою з дотриманням вимог законодавства, норм і правил.

28. Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №2807-IV підприємства, установи, організації забезпечують благоустрій земельних ділянок, наданих їм на праві власності чи праві користування відповідно до закону.

29. Частиною 1 ст.40 Закону №2807-IV визначено, що міські ради та їх виконавчі органи здійснюють у сфері благоустрою населених пунктів самоврядний контроль.

30. Згідно ч. 2 ст.40 Закону №2807-IV для здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, виконанням Правил благоустрою території населеного пункту, в тому числі організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян, утримання в належному стані закріплених за підприємствами, установами, організаціями територій, сільські, селищні, міські ради можуть утворювати інспекції з благоустрою населених пунктів.

Відповідно до ч.3 ст.40 Закону №2807-IV самоврядний контроль за станом благоустрою населених пунктів здійснюється шляхом: 1) проведення перевірок території; 2) розгляду звернень підприємств, установ, організацій та громадян; 3) участі в обговоренні проектів благоустрою територій населених пунктів, іншої технічної документації з питань благоустрою і внесення відповідних пропозицій на розгляд органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій; 4) подання позовів до суду про відшкодування шкоди, завданої об`єктам благоустрою внаслідок порушення законодавства з питань благоустрою населених пунктів, Правил благоустрою території населеного пункту.

31. Згідно п. 5.4. ДСТУ 8751:2017 установлення дорожніх огороджень і напрямних пристроїв, а також відповідальність за їх правильне розміщення та експлуатацію покладають на власників автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів або уповноважених ними органів у сфері дорожнього руху чи на організацію, яка виконує роботи на дорогах і вулицях згідно з П-Г. 1-218-113.

32. Управління функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів здійснюється відповідними органами місцевого самоврядування, у віданні яких вони знаходяться. Органи місцевого самоврядування, що управляють функціонуванням та розвитком вулиць і доріг міст та інших населених пунктів, відповідають за стан вулиць і доріг міст та інших населених пунктів відповідно до діючих норм законодавства.

33. З матеріалів справи встановлено, що вулиця Михайлівська у м.Житомирі має статус пішохідної вулиці (зони ).

34. У ході судового розгляду справи суду не було надано доказів прийняття уповноваженими органом рішення про встановлення перешкоджувальних пристроїв для в`їзду транспорту встановлені на проїзній частині на в`їзді на вул. Михайлівську з вул. Лятошинського та на в`їзді до провулку Скорульського з вул. Михайлівської у м. Житомирі.

35. Разом з тим, за приписами п.26.3 Правил дорожнього руху України у пішохідну зону в`їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком "Інвалід", якими керують водії-інваліди. Якщо до об`єктів, розташованих на цій території, є інші під`їзди, водії повинні користуватися лише ними.

36. Апелянт не заперечує також факт того, що до місця його проживання та і ведення діяльності є альтернативний проїзд на вул. Скорульського здійснюється зі сторони вул. Київської в межах існуючої забудови.

37. Суд першої інстанції правомірно відхилив доводи, що заїзд з вул. Київській не відповідає ДБН, так як за шириною для руху транспорту він 3 м, за мінімально необхідній 3.50, а для пішоходів взагалі нічого немає, що створює небезпеку руху. До речі це саме міськрада зазначила в своїй відповіді. Також висота цього проїзду 3.19м, що не відповідає нормі. Тому багато типів машин взагалі по габаритам не проходять, зокрема пожежні, бо норматив проїзду для пожежних машин 3,50 м. оскільки п.26.3 Правил дорожнього руху України не передбачено облаштування альтернативного проїзду у житлову зону виключно з дотриманням норм ДБН для всіх типів транспорту.

38. Статтею 5 Кодексу адміністративного судочинства України, визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

39. Тобто, адміністративне судочинство спрямоване на захист порушених прав осіб у сфері публічно-правових відносин; задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин. При зверненні до суду позивачеві необхідно обирати такий спосіб захисту, який би міг відновити його становище та захистити порушене, на його думку право. Застосування конкретного способу захисту права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулась особа, так і від характеру його порушення.

40. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушення прав осіб у сфері публічно-правових відносин, тобто для задоволення позову адміністративний суд повинен установити, що в зв`язку з прийняттям рішення чи вчиненні дій (допущення бездіяльності) суб`єктом владних повноважень порушуються права, свободи чи охоронювані законом інтереси позивача.

41. Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси у сфері публічно-правових відносин.

42. Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди має похідний характер від встановлення судом самого факту їх порушення, адже відсутність порушеного права, свободи чи інтересу виключає необхідність їх захисту або відновлення.

43. Саме по собі порушення вимог закону діями (бездіяльністю) або рішеннями суб`єкта владних повноважень не є достатньою підставою для визнання їх протиправними, оскільки обов`язковою умовою визнання їх незаконними є доведеність позивачем порушення цими діями або рішенням безпосередньо його прав та охоронюваних законом інтересів.

44. З огляду на зазначене, під час вирішення спору суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення) а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

45. Враховуючи викладене, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів позивача з боку відповідача.

46. Вказана позиція висловлена в окремих рішеннях Конституційного Суду України, зокрема рішення від 25.11.2017 № 6-рп/1997 та від 25.12.1997 № 9-зп/1997 щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України.

47. Окрім того, суд звертає увагу на рішення Верховного Суду від 28.02.2019 у адміністративній справі № 522/3665/17, в якому зазначено, що в контексті завдань адміністративного судочинства (ст. 2 КАС України) звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому особа повинна довести (а суд - встановити), що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

48. Заінтересованість повинна мати правовий характер, який виявляється в тому, що рішення суду повинно мати правові наслідки для позивача. Заінтересованість повинна мати об`єктивну основу. Юридична заінтересованість не випливає з факту звернення до суду, а повинна передувати йому. Позивач повинен довести, що він має законний інтерес і є потерпілим від порушення цього інтересу збоку суб`єкта владних повноважень.

49. Крім того, слід вказати, що з врахуванням приписів ст.30 Закону України Закону України «Про місцеве самоврядування» від 21.05.1997 № 280/97-ВР до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить управління об`єктами житлово-комунального господарства, побутового, торговельного обслуговування, транспорту і зв`язку, що перебувають у комунальній власності відповідних територіальних громад, забезпечення їх належного утримання та ефективної експлуатації, необхідного рівня та якості послуг населенню, тобто у даному випадку позовні вимоги звернуті до Житомирської міської ради взагалі є безпідставними, оскільки питання встановлення обмежувальних конструкцій при русі автотранспорту не відноситься до її повноважень.

50. Апелянт не є потерпілим від дій/бездіяльності відповідачів, оскільки це не спричинило суттєвого негативного впливу саме на позивача і він не зазнав жодної реальної шкоди, оскільки всі доводи позивача про реальне порушення його прав ґрунтуються виключно на припущеннях та не підтверджені відповідними доказами.

51. Тому, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначених законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті, є самостійною та достатньою підставою для прийняття судом рішення про відмову у позові.

52. Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного Суду від 31 березня 2021 року у справі №640/21611/19, від 13.07.2022 у справі № 916/3307/16.

53. Доводи апеляційної скарги являються безпідставними та необґрунтованими та не спростовують висновків суду першої інстанції, правова оцінка доказів дана правильно, а відтак у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

VІ. ВИСНОВКИ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ.

54. Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

55. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

56. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

57. Зазначеним вимогам закону судове рішення відповідає.

58. Переглянувши судове рішення в межах апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваного судового рішення, суд першої інстанції не допустив неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, які були б підставою для скасування судового рішення, а тому апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 02 квітня 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Мацький Є.М. Судді Сушко О.О. Залімський І. Г.