Постанова

від 14.04.2010 по справі 2а-16575/09/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА



ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД  міста КИЄВА

01025,  м. Київ,  вул. Десятинна,  4/6, тел. 278-43-43

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

м. Київ

 14 квітня 2010 року           09:25           № 2а-16575/09/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді  Степанюка А.Г. при секретарі судового засідання  Федоровій О.В.  розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом

 Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтервал"

до

 Державної інспекції з контролю за цінами в м.Києві

про

 визнання дій з проведення перевірки дотримання державної дисципліни цін при нарахуванні плати за оренду торгових площ за період травень-вересень 2009р. з 13.10.09 по 21.10.09 р. з 12.11.09р. по 12.11.09р. протиправними; про визнання протиправним та скасування рішення № 126 від 18.11.09р.; про визнання протиправним та скасування припису № 140 від 18.11.09р.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Відповідачем неправомірно проведено позапланову перевірку дотримання державної дисципліни цін. При цьому вказує на невідповідність посвідчення на проведення перевірки вимогам чинного законодавства, порушення строків та порядку проведення перевірки. Зазначає про необґрунтованість та протиправність рішення та припису від 18.11.09 року, оскільки Відповідачем неправильно розраховано рівень рентабельності. Зазначає про відсутність у чинному законодавстві норм, які б встановлювали граничний рівень рентабельності за надання в оренду торгових приміщень (площ).

Відповідач у письмовому запереченні повідомив, що проти позову заперечує та вважає вимоги Позивача необґрунтованими. Зазначає, що середня рентабельність підприємства за надання в суборенду торгових приміщень протягом 2009 року становить близько 600%, що є порушенням приписів постанови Кабінету Міністрів України від 5.03.2009 року № 278, а тому наявні всі підстави для застосування економічних санкцій до Позивача.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтервал»зареєстроване у Солом’янській  районній у місті Києві державній адміністрації 22.03.2004 року, ідентифікаційний код 32909482, згідно свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 №004876.

Державною інспекцією з контролю за цінами в м. Києві відповідно до ст. 6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», доручення Міністерства економіки України від 02.10.09р. № 200/6-7/4567/1 та на підставі посвідчення від 12.10.2009 року № 681 проведена позапланова перевірка державної дисципліни цін при нарахуванні плати за оренду торгових площ ТЦ «Інтервал Плаза». Термін дії вказаного посвідчення з 13.10.2009р. по 26.10.2009р.

Як зазначає Позивач, 20.10.2009р. йому було вручено письмовий запит №152-07/4-2682, адресований керівнику ТЦ «Інтервал плаза», згідно з яким Відповідач, в рамках позапланової перевірки, просить Позивача надати документи для проведення перевірки. 27.10.09р. Відповідач направив новий запит № 152-07/4-2780 з проханням надати додаткові документи. 04.11.2009р. Ще одним запитом від 04.11.2009 року № 152-07/4-2875 Відповідач просить Позивача надати інші додаткові документи. Позивач зазначає про те, що всі запити адресовані керівнику ТЦ «Інтервал плаза», проте назвою Позивача згідно статуту є ТОВ «Інтервал».

За результатами позапланової перевірки Відповідачем складено акт №251 від 12.11.2009р., який підписано Позивачем із зауваженнями.

В акті зафіксовано, що «При розрахунках із споживачами за травень 2009 року –вересень 2009 року, підприємством при наданні послуги з суборенди торгових приміщень для здійснення підприємницької діяльності  та плати за експлуатаційні затрати завищено граничний рівень рентабельності (20%) на 5522569,41 грн. Тим самим підприємством в порушення вимог пп. 1 п. 1 Постанови КМУ від 5 березня 2009 року № 278 здійснено розрахунок плати за суборенду трогових приміщень для здійснення підприємницької діяльності та плати за експлуатаційні витрати із застосуванням цін (тарифів) на продукцію (послуги, роботи) з рентабельністю, рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний рівень якої перевищує встановлений відповідно до законодавства граничний, чим обраховано споживачів на –5522569,41 грн., при цьому необґрунтовано одержана виручка складає 5456298,58грн. з урахуванням рівні проплати, що є порушенням державної дисципліни цін, за які накладаються економічні санкції згідно Інструкції про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами…Фактично отримана виручка 5456298,58грн. підлягає вилученню до бюджету із застосуванням економічних санкцій у двохкратному розмірі, а на суму 5522569,41 грн. підприємству слід провести перерахунок». Згідно вказаного акту, позапланова перевірка ТОВ «Інтервал»розпочата з 13.10.2009 року, призупинена з 21.10.2009 року та продовжена з 12.11.2009 року по 12.11.2009 року.

18.11.2009 року Інспекцією винесено рішення № 126 (далі –рішення № 126) про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін та припис № 140 (далі –приписи № 140) про виконання законних вимог щодо усунення порушень державної дисципліни цін.

Позивач, вважаючи дії Відповідача щодо проведення перевірки, а також рішення № 126 та припис № 140 протиправними, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідження, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Приписи ч.2 ст. 19 Конституції України закріплюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов’язки та відповідальність суб’єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначає Закон України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»від 05.04.2007р. № 877-V (далі –Закон про держнагляд).

Відповідно до ч. 1 ст. 6 вказаного закону, підставами для здійснення позапланових заходів є: подання суб’єктом господарювання письмової заяви до відповідного органу державного нагляду (контролю) про здійснення заходу державного нагляду (контролю) за його бажанням; виявлення та підтвердження недостовірності даних, заявлених у документах обов’язкової звітності, поданих суб’єктом господарювання; перевірка виконання суб’єктом господарювання приписів, розпоряджень або інших розпорядчих документів щодо усунення порушень вимог законодавства, виданих за результатами проведення планових заходів органом державного нагляду (контролю); звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб’єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення; неподання у встановлений термін суб’єктом господарювання документів обов’язкової звітності без поважних причин, а також письмових пояснень про причини, які перешкоджали поданню таких документів.

З наведеної частини статті випливає, що вона містить вичерпний перелік підстав для проведення позапланової перевірки суб’єкта господарювання. Проте, як вбачається з акту перевірки, Відповідач визначив посвідчення для проведення позапланової перевірки як підставу для її проведення.

Приписи ч. 3 ст. 6 Закону про держнагляд передбачають, що суб’єкт господарювання повинен ознайомитися з підставою проведення позапланового заходу з наданням йому копії відповідного документа. Як зазначає Позивач, його не було ознайомлено з такою підставою та не надано копію такого документа.

Згідно ч. 1,2 ст. 7 Закону про держнагляд, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб'єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім'я та по батькові) і засвідчується печаткою. Проте у посвідченні на проведення позапланової перевірки відсутнє посилання на наказ органа державного контролю. Примірник наказу про проведення позапланової перевірки Відповідач суду не подав.

Відповідно до ч. 3 ст. 7 вказаного закону, посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу, а також воно має містити, зокрема, найменування суб’єкта господарювання та/або його відокремленого підрозділу, щодо якого здійснюється захід; підставу для здійснення заходу; дату початку та закінчення заходу. Як було встановлено, посвідчення для проведення позапланової перевірки діяло з 13.10.2009р. по 26.10.2009р., проте, як вбачається з акту перевірки, перевірка почалася з 13.10.2009р., призупинена 21.10.2009р., продовжена з 12.11.2009р. та закінчена 12.11.2009р. Таким чином, Відповідач не набув права проводити перевірку після спливу терміну дії посвідчення.

Виходячи з наведеного, суд вважає вимоги Позивача про визнання протиправними дій Відповідача щодо проведенні перевірки обґрунтованими.

Оскільки Інспекцією не надано суду доказів, які б вказували на дотримання ним вищезазначеного порядку для проведення позапланового заходу, передбаченого нормами Закону про держнагляд, суд приходить до висновку, що у Відповідача не виникло права на проведення перевірки. Як наслідок оскаржувані рішення № 126 та припис №140 є протиправними та підлягають скасуванню.

Крім іншого, механізм формування економічно обґрунтованих цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, порядок розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів визначає визначаються Порядком розрахунку цін на послуги та оренду торгових приміщень (площ) та їх обслуговування на ринках з продажу продовольчих та непродовольчих товарів, затвердженим наказом Мінекономіки та Держкомпідприємництва від 30.06.2009р. № 638/109. Отже, положення вказаного Порядку можуть бути застосовані лише до ринків, до яких Позивач не відноситься. Як зазначає Позивач, на час розгляду справи відсутній нормативний акт, яким встановлено граничний рівень рентабельності при наданні торгових приміщень в оренду.

Таким чином, керуючись приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України, ст.ст. 6,7 Закону про держнагляд, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням  права особи  на участь  у  процесі  прийняття  рішення;  своєчасно,  тобто протягом розумного строку.

Приписом ч. 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується  принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доказів, які б спростовували доводи Позивача, Відповідач суду не надав.

Керуючись ст.ст. 71, 94, 158-163 КАС України, адміністративний суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними дії Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві з проведення перевірки дотримання товариством з обмеженою відповідальністю «Інтервал»державної дисципліни цін при нарахуванні плати за оренду торгових площ за період травень-вересень 2009р. з 13.10.09 по 21.10.09 р. з 12.11.09р. по 12.11.09р. протиправними.

3. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 126 від 18.11.09р.

4.           Визнати протиправним та скасувати припис Державної інспекції з контролю за цінами в м. Києві про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін № 140 від 18.11.09р.

Згідно ст.ст. 185-186 КАС України сторони та інші особи, які беруть участь у справі мають право оскаржити в апеляційному порядку Постанову повністю або частково. Заява про апеляційне оскарження подається протягом 10 днів з дня проголошення, апеляційна скарга подається протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Подаються до  апеляційного суду через суд першої інстанції.

Згідно ст. 254 КАС України Постанова, якщо інше не встановлено КАС України, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова  суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

          Суддя                                                                                      А.Г. Степанюк

Дата складення  постанови в повному обсязі –17.05.2010 року