Постанова

від 13.09.2006 по справі 20-8/246-12/109

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

20-8/246-12/109

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ  АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД

Постанова

Іменем України

 13 вересня 2006 року  

Справа № 20-8/246-12/109

                    Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді                                                  Маслової З.Д.,

суддів                                                                      Латиніна О.А.,

                                                                                          Котлярової О.Л.,

за участю представників сторін:

позивача: Кухаренко В.М., довіреність №  04-280 від 23.05.2006,

відповідача: Гапич Л.Л., довіреність №  27 від 09.08.2006,  Грунін О. І. -   директор

розглянувши апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стоматологічний центр "Нати" на рішення господарського суду міста Севастополя (суддя    Харченко І.А.) від 10.08.2006 у справі № 20-8/246-12/109

за позовом           Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів (вул. Гоголя, 20-а, місто Севастополь,99011)

до          Приватного підприємства "Стоматологічний центр "Нати" (пр. Ген. Острякова, 114, кв.44, місто Севастополь,99055)      

про стягнення штрафних санкцій  в сумі 3912,50 грн.

                                                            ВСТАНОВИВ:

                    Рішенням господарського суду міста Севастополя від 10.08.2006 року у справі №20-8/246-12/109 позов задоволено у повному обсязі.  

                    Рішення суду мотивовано тим, що Приватним підприємством "Стоматологічний центр "Нати"  у 2004 році не виконані вимоги статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991  в редакції Закону від 05.07.2001 стосовно необхідності створення у 2004 році 1 робочого місця для забезпечення працевлаштування інвалідів.  

          Не погодившись з постановленим рішенням, Приватне підприємство "Стоматологічний центр "Нати" звернулося до Севастопольського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати, у позові відмовити.

          Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що штрафні санкції передбачені статтею 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” №875-XII від 21.03.1991 є адміністративно-господарським  санкціями.

          Відповідно до статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш одного року з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім  випадків, передбачених законом. Таким чином, позивач звернувшись до господарського суду у 2005 році, пропустив строк для застосування штрафних санкцій.

          Крім того, відповідач посилається на те, що відповідно до  частини 1 статті 177 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання зобов'язані за  рішенням  місцевої ради  за  рахунок  своїх  коштів  відповідно  до закону створювати спеціальні робочі місця для осіб з обмеженою  працездатністю  та організовувати їх професійну підготовку, а так як з моменту державної реєстрації та до теперішнього часу кількість місць для працевлаштування органами місцевого самоврядування відповідачу встановлено не було, то у нього не виник обов'язок по створенню місць для працевлаштування інвалідів.

Представники відповідача в судовому засіданні підтримали вимоги викладені в апеляційній скарзі, представник позивача просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду залишити без змін, як постановлену  у відповідності з нормами чинного законодавства.

                    Повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Державне управління у сфері соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики України, Міністерством охорони здоров'я України і міськими радами народних депутатів України відповідно до статті 8 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.1991 в редакції закону від 05.07.2001.

                    Відповідно до статті 10 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” фінансування роботи по соціальному захисту інвалідів здійснюється Фондом України соціального захисту інвалідів.

                    Предметом спору по справі є правомірність стягнення штрафних санкцій за  не створення  у 2004 році 1 робочого  місця для працевлаштування інвалідів з Приватного підприємства "Стоматологічний центр "Нати", що сплачує єдиний податок за ставкою 10%.

                    Як вбачається з матеріалів справи, Севастопольське міське відділення Фонду України соціального захисту інвалідів 28.07.2005 звернулось до суду  з позовними вимогами до Приватного підприємства "Стоматологічний центр "Нати" про стягнення штрафних санкцій в сумі  3912,50 грн. за порушення відповідачем положень Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в України” № 875-XII від 21.03.1991, яке виразилося в тому що, в 2004 році відповідач не створив одне робоче місце для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875 від 21.03.1991, у редакції Закону України від 05.07.2001 року із змінами та доповненнями, для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання встановлено норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів де працює 25 і більше чоловік у розмірі 4% від загальної чисельності працівників, а де працює від 15 до 25 чоловік - 1 місце.

Із змісту звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2004 рік, наданого Приватним підприємством "Стоматологічний центр "Нати" 31.01.2005 до Севастопольського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів, вбачається, що норматив відповідача, у якого працює 16 осіб, складає 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів, працюючих інвалідів 0, фонд оплати праці штатних працівників складає 62,6 тис.грн., середня заробітна плата штатного працівника складає 3912,50 грн., у графі 06 "сума штрафних санкцій за нестворені робочі місця"  стоїть прочерк, тобто у відповідача відсутній обов'язок сплачувати штрафні санкції  (аркуш справи 8).

Згідно частини 1 статті 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування,  громадськими організаціями інвалідів.

          Згідно з пунктом 5 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів (далі - Положення), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.95 № 314, підприємства здійснюють заходи по створенню робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення робочих місць для працевлаштування інвалідів.

                    Згідно з пунктом 2 Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і  організаціями штрафних санкцій до відділень  Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів затвердженого Постановою Кабінет Міністрів України  № 1767 від 28.12.2001  підприємства,   на  яких  працює  8  і  більше  чоловік, реєструються  у  відділеннях  Фонду  соціального захисту інвалідів (далі - Фонд)  за  своїм  місцезнаходженням і  щороку  не  пізніше 1 лютого  подають  до  зазначених відділень звіт про зайнятість та працевлаштування   інвалідів   за   формою,   що    затверджується наказом   Мінпраці   за   поданням   Фонду   та   погоджується   з Держкомстатом.

У пункті 14 Положення №314 від 03.05.1995 зазначено, що підприємства інформують державну службу зайнятості та місцеві органи соціального захисту населення про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів.

Таким чином, Законом встановлено, що направленню  інвалідів на підприємство передує обов'язок юридичної особи виконати організаційні дії по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів і інформуванню  органів, передбачених статтею 18 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” № 875-12 від 21.03.1991  в редакції Закону від 05.07.2001.

Згідно листа - відповіді Севастопольського міського центру зайнятості № 2475/12 від 20.09.2005  відповідач протягом 2004 року  не інформував органи працевлаштування про наявність у нього вільних робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (аркуш справи 52).

Згідно з пунктом 3 Положення „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №314, передбачено, що робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестовано спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда. Таким чином, необхідною ознакою факту створення робочого місця для працевлаштування  інваліда є наявність саме працевлаштування його на такому місці.

                    Згідно  довідки МСЕК №175 від 19.10.2004, за період з 01.01.2002 до 01.10.2004 була проведена атестація 155 робочих місць на 9 підприємствах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України „Про атестацію робочих місць інвалідів” №442 від 01.08.1992, однак Приватне підприємство "Стоматологічний центр "Нати"  у цьому списку не значиться (аркуш справи 11).

                    Крім того, відповідно  до  пункту 2.1 Інструкції щодо заповнення державної статистичної звітності за формами № 3-ПН "Звіт про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) та потребу в працівниках", затвердженої           Наказом   Державного   комітету  статистики  України  від 06.07.1998 № 244,  зареєстрованим  в  Міністерстві   юстиції   України   17.07.1998   за  № 464/2904, та № 4-ПН “Звіт про вивільнення працівників”, відповідно до підпункту 2.1 пункту 2 якої:

          звіт за формою № 3-ПН подається підприємствами, незалежно від форм власності і господарювання, місцевому центру зайнятості 28 числа щомісячно;

          у разі потреби термінового заміщення наявних вільних робочих місць, що виникли у міжзвітний період у зв'язку зі звільненням працівників, дані про ці місця подаються додатково, в міру їх виникнення;

в графі 4 звіту за  формою № 3-ПН проставляється наявність вільних робочих місць (вакантних посад) в рахунок річної броні, встановленої місцевими державними адміністраціями, для працевлаштування громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, а також для пенсіонерів, учнів, студентів, інвалідів. Наявність вільних робочих місць (вакантних посад) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під встановленими шифрами (інваліди мають шифр “14”).

Однак з пояснень відповідача та матеріалів справи,  протягом 2004 року відповідач не надавав зазначеним органам інформацію про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів, звітів ф-3ПН не направляв, так як не мав вакантних місць. Звітів в ДПІ не надавав, так як є платником единого податку.

                    Крім того, відрахування до Фонду соціального захисту інвалідів України  не носять характер обов'язкових платежів, а є санкцією за те, що кількість працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, не залежать від наявності або відсутності прибутку. Стаття 14 Закону України "Про систему оподаткування" містить перелік загальнодержавних платежів та зборів до яких не відносяться санкції передбачені Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні". Згідно статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" сплату штрафних санкцій підприємства (об'єднання), установи і організації провадять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів), а у разі  відсутності  коштів  штрафні  санкції   можуть   бути застосовані  шляхом  звернення  стягнення  на  майно  підприємства (об'єднання),  установи і  організації  в  порядку,  передбаченому законом. Таким законом є Закону України "Про виконавче провадження" № 606.

                    З урахуванням викладеного, відповідачем не виконано покладених на нього Законом України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та Положенням „Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів” обов'язків щодо створення  у 2004 році 1 робочого  місця для  забезпечення працевлаштування інвалідів, у зв'язку з чим настають правові наслідки у вигляді сплати штрафних санкцій.

                    Розмір штрафних санкцій визначається розміром середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі або організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом, з числа робочих місць, встановлених нормативом (Інструкція зі статистики чисельності працівників, зайнятих у народному господарстві), затверджена наказом Мінстату України від 07.07.1995 №171, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин.

          Сума коштів штрафних санкцій, за не створення у 2004 році 1 робочого місця для працевлаштування  інвалідів становить 3912,50 грн. (62600:16 = 3912,50 грн. , 3912,50 грн. х 1= 3912,50грн.).

Згідно зі частиною 1 статті 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та відповідно до пункту 3 „Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001 року № 1767, підприємства (об'єднання), установи і організації незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша ніж встановлена нормативом, передбаченим частиною першою статті 19 цього Закону, щорічно 15 квітня року, який наступає за звітним, сплачують відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафні санкції, сума яких визначається у розмірі середньомісячної річної заробітної плати штатного працівника на відповідному підприємстві за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

                    Згідно Порядку сплати підприємствами (об'єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів України, акумуляції, обліку та використання цих коштів відповідач до 15 квітня 2005 року зобов'язаний був  добровільно перерахувати на рахунок Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів добровільно суму штрафних санкцій у розмірі 3912,50 грн. за  нестворене 1 робоче місце для працевлаштування  інвалідів. Вказані кошти на рахунок Севастопольського міського відділення Фонду України соціального захисту інвалідів до 15.04.2005 в добровільному порядку не сплачено, внаслідок чого утворилася заборгованість підприємства перед позивачем по сплаті штрафних санкцій на суму 3912,50грн.

                    Знаходження   відповідача на єдиному податку не звільняє його від сплати штрафних санкцій на підставі приписів статті 6 Указу Президента України від 03.07.1998 № 727/98 “Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва” оскільки штрафні санкції, передбачені статтею 20 Закону № 875, є видом адміністративно-господарських санкцій, а не видом податків чи зборів (обов'язкових платежів), які повинні бути сплачені у 2004 році.

                    Згідно статті 238 Господарського кодексу України за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно - господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків. Види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

                    Відповідно до статті 239 Господарського кодексу України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції, зокрема адміністративно-господарський штраф.

                    Статтею 241 Господарського кодексу України встановлено, що адміністративно господарський штраф - це грошова сума, що сплачується суб'єктом господарювання до відповідного бюджету у разі порушення ним встановлених правил здійснення господарської діяльності. Перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють податкові та інші відносини, з яких допущено правопорушення.

                    Згідно статті 250 Господарського кодексу України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш одного рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім  випадків, передбачених законом.

Станом на 15 квітня 2005 року Приватне підприємство "Стоматологічний центр "Нати”  за не створене у 2004 році 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів штрафні санкції не сплатило. Дана дата є початком перебігу терміну застосування адміністративно - господарських санкцій. Оскільки позивач звернувся з позовом до суду про примусове стягнення означених штрафних санкцій 28.07.2005 року, тобто до сплину 6 місячного строку передбаченого статтею 250 Господарського кодексу України,  судова колегія вважає, що позивачем дотримано строків застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій.

Посилання відповідача на ті обставини, що Севастопольське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів не має права застосовувати до суб'єктів господарської діяльності адміністративно - господарських санкцій, є помилковим.

Відповідно до Положення про Фонд соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів  України  №1434 від  26.09.2002  Фонд соціального захисту інвалідів (далі - Фонд) є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому (пункт 1);

Основними завданнями Фонду є здійснення контролю за додержанням підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності і господарювання нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 3);

Фонд відповідно до покладених на нього завдань здійснює контроль за своєчасним перерахуванням сум штрафних санкцій, що надходять від підприємств, установ і організацій за недодержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 4);

Фонд має право здійснювати перевірки підприємств, установ, організацій щодо додержання ними нормативів робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів (пункт 5).

Крім того, згідно з пунктом 11 Положення про Фонд України соціального захисту інвалідів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 92 від 18 липня 1991 року (у редакції від 28 вересня 1998 року № 1538), Фонд і його відділення в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі є юридичними особами.

Абзацом 4 частини 3 вказаного положення Фонд України соціального захисту інвалідів здійснює контроль за своєчасним і повним надходженням до бюджету Фонду коштів від підприємств (об'єднань), установ і організацій, які не забезпечують установлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Наведене свідчить, що здійснювати функції контролю за своєчасним і повним надходженням коштів до бюджету Фонду неможливо без застосування і стягнення Фондом штрафних санкцій з підприємств (об'єднань), установ і організацій, які не забезпечують установлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, якщо ними добровільно не сплачуються до відповідного відділення Фонду штрафні санкції за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2003  у справі №  4292/1-36 .

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає рішення господарського суду міста Севастополя прийнятим у відповідності до норм чинного законодавства, підстав для його скасування немає.

          Керуючись статтями 101, (пункт 1) 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд                                                            

                                                            ПОСТАНОВИВ:          

                    1.Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Стоматологічний центр "Нати" залишити без задоволення.

                    2.Рішення  господарського суду міста Севастополя від 10.08.2006 у справі № 20-8/246-12/109 залишити без змін.

Головуючий суддя                                                  З.Д. Маслова

Судді                                                                                О.А.Латинін

                                                                                О.Л. Котлярова