Рішення

від 30.05.2024 по справі 935/1128/24

КОРОСТИШІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Коростишівський районний суд Житомирської області

Справа № 935/1128/24

Провадження № 2/935/614/24

РІШЕННЯ

Іменем України

30 травня 2024 року м.Коростишів

Коростишівський районнийсуд Житомирськоїобласті вскладі:головуючого -судді ВасиленкаР.О.,зі секретарем-Криворучко Я.В.,за участю:позивача ОСОБА_1 ,її представника адвокатаГалицькогоО.П.,розглянувши увідкритому судовомузасіданні цивільну справуза позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради про стягнення матеріальної і моральної шкоди заподіяної незаконними діями внаслідок винесення незаконного наказу,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вказаним позовом до Комунального некомерційного підприємства «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради у якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь матеріальну шкоду нанесену їй незаконними діями винесенням незаконного наказу №150 від 21.08.2023 року у розмірі 2214, 24 грн. пов`язану із лікуванням та моральну шкоду у розмірі 5000 грн.

В обгрунтування вимог вказує, що з 1994 року працює медичною сестрою в КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради, а з 02.09.2021 року згідно наказу №146-о працює старшою медичною сестрою ВАІД КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради. Вказує, що під роботи у неї склалися неприязні стосунки з головним лікарем ОСОБА_2 , який постійно здійснює відносно неї перевірки.

Пояснила, що 19.05. 2022 року вона отримала для свого відділення в аптеці лікарні 5 ампул «Діазепама» і 40 таблеток «Діазепама» (наркотичний препарат), який надійшов до лікарні по благодійній допомозі. Цей препарат реалізовувався у аптеці з 19.05.2022 року до 18.01.2023 року.

Вказує, що облік такого препарату за вказівкою завідувача аптеки здійснювався в «Журналі обліку фактично отриманих і використаних лікарських засобів та медичних виробів постами (маніпуляційними кімнатами» (додаток №7), а не як наркотичний препарат в «Журналі обліку препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на постах відділень лікувально-профілактичних закладів охорони здоров`я (форма № 129-7/0)».

У зв`язку з чим 23.08.2023 року вона була ознайомлена з наказом №150 від 21.08.2023 року, який підписаний головним лікарем ОСОБА_2 «Про оголошення догани медичним працівникам BAIT та вжиття інших заходів» за змістом якого вбачається, що за результатом розбору випадку грубого порушення старшою сестрою медичною відділення реанімації та інтенсивної терапії ОСОБА_1 порядку обліку та списання препарату «Діазепам», посадових інструкцій старшої сестри медичної відділення ВАІТ та сестри-анестезистки відділення ВАІТ, їй оголошено догану.

Вказує, що вона ніяких наказів та посадових інструкцій не порушувала, а виконувала вказівки завідувача аптеки. Зазначає, що останньою датою реалізації препарату була 18.01.2023 року, наказ про оголошення їй догани прийнятий 21.08.2023 року, що становить 7 місяців і 5 днів, тобто поза межами строку визначеного ст. 148 КЗпП України, тому є незаконним.

У зв`язку з чим вказує, що 04.09.2023 року вона зверталася до суду з відповідним позовом про скасування та визнання незаконним спірного наказу №150 від 21.08.2023 року.

Зазначає, що 18.09.2023 року головний лікар ОСОБА_2 видав новий наказ №165 про скасування наказу №150, яким їй оголошено догану.

Разом із тим позивач вказує, що після того як вона ознайомилась з наказом №150 від 21.08.2023 року, стала почувати себе дуже погано, відчула головні болі, піднявся тиск. У зв`язку з чим вона перебувала на денному стаціонарі лікарні та отримувала лікування. Вказує, що головні болі і страждання від тиску продовжувалися упродовж 12 днів. Вона погано спала, відчувала душевні страждання з постійними головними болями. На денному стаціонарі перебувала з 01.09.2023 року до 15.09.2023 року з діагнозом церебро-васкулярна хвороба 3 ст., залишкові явища перенесеного ГПМК по ішемічному типу в лівій гемісфері, лікворо-динамічні порушення, стійкій антено-цефалічний синдром, вестибуло- атактичні порушення.

Через це лікар невролог виписав їй лікування вартість якого загалом становила - 2214,24 грн.

Окрім того внаслідок протиправної поведінки відповідача пов`язаної з винесення незаконного наказу №150 від 21.08.2023 року вона понесла моральні страждання, які проявилися в душевних та фізичних стражданнях пов`язаних з постійними головними болями, підвищеним тиском, які оцінює у 5000 грн. Тому з метою захисту своїх прав звернулася до суду.

Представник позивача адвокат Галицький О.П. у судовому засіданні позов підтримав обґрунтувавши викладеними у позові доводами. Вказав, що моральна шкода полягає у поганому самочутті позивача у зв`язку незаконним наказом №150. Головні болі вплинули на її моральний стан.

Щодо строку позовної давності про стягнення моральної шкоди пояснив, що до суду з позовом про скасування наказу № 150 позивач звернулася 04.09.2023 року. В подальшому такий позов за заявою позивача залишено без розгляду у зв`язку відсутнім предметом спору, через те, що відповідач сам скасував наказ коли отримав примірник позову та ухвалу про відкриття провадження у тій справі, тому строк звернення до суду із такими вимогами у цій справі не пропущений.

Позивач у судовому засіданні позов підтримала та просила задовольнити підтримавши доводи представника. Вказала, що моральна шкода у зв`язку з винесенням незаконного наказу полягає у її поганому самопочутті, головних болях, підвищеному тиску, а також напружених стосунках у колективі, вона відчула байдуже ставлення, відчуває недовіру у колективі через це.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчить наявна у матеріалах повістка з відміткою про її вручення. Відзив станом на день розгляду справи до суду не надходив, а тому суд розглянув справу без їх участі.

Суд, заслухавши позивача та її представника, дослідивши надані докази на засадах змагальності, в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 21 серпня 2023 року головним лікарем ОСОБА_2 , винесено наказ №150 «Про оголошення догани медичним працівникам ВАІТ та вжиття інших заходів», яким оголошено догану старшій медичній сестрі ВАІТ ОСОБА_3 за невикоанння вимог Наказу МОЗ України №333 від 13.05.2013 р., п.2,8, 2.9, 4.1. посадової інструкції.

Зі змісту наказу слідує, що за результатами перевірок «Журналу обліку фактично отриманих і використаних лікарських засобів та медичних виробів постами (маніпуляційними кімнатами)» (Додаток 7) та «Журналу обліку препаратів та наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на постах відділень лікувально-профілактичних закладів охорони здоров?я» (Ф. №129-7/0) у відділенні ВАІТ було виявлено порушення щодо оприбуткування та списання препарату «Діазепам» старшою сестрою медичною ВАТ ОСОБА_1 , медичними сестрами ВАІТ ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , які в порушення Наказу МОЗ України № 333 від 13.05.2013р. оприбуткувала та списала препарат «Діазепам» в «Журналі обліку фактично отриманих і використаних лікарських засобів та медичних виробів постами (маніпуляційними кімнатами) замість «Журналу обліку препаратів наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів на постах відділень лікувально-профілактичних закладів охорони здоров?я».

Враховуючи результати розбору випадку грубого порушення старшою сестрою медичною відділення реанімації та інтенсивної терапії ОСОБА_1 порядку обліку та списання препарату «Діазепам», посадових інструкцій старшої сестри медичної відділення ВАТ та сестри-анестезистки відділення ВАІТ оголошено догану зокрема ОСОБА_1 .

З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 23.08.2023 року, про що свідчить відповідна відмітка із її підписом.

18 вересня 2023 року головним лікарем ОСОБА_2 винесено наказ №165 «Про скасування наказу № 150 Про оголошення догани медичним працівникам ВАІТ та вжиття інших заходів», в частині оголошення догани старшій медичній сестрі ВАІТ ОСОБА_1 (позивач), страшій медичній сестрі анестизистці ОСОБА_6 , медичній сестрі ВАІТ ОСОБА_5 (а.с.9).

Згідно із відомостями картки хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома та даними вказаними у амбулаторній взаємодії від 01.09.2023 року слідує, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з 01.09.2023 року до 09.09.2023 року. Містяться відмітки у щоденнику спостереження за хворим і виконання призначень за період часу з 01.09.2023 року до 09.09.2023 року, також вказано найменування ліків та періодичність їх приймання.

У амбулаторній взаємодії вказано, що причиною звернення 01.09.2023 року о 09 год. 32 хв. є головний біль, втрачання рівноваги, запаморочення, неврологічні симптоми, скарги, візуальні плаваючі мушки.

Встановлено діагноз: інші судинні синдроми головного мозку при цереброваскулярних хворобах (160-167 +) - основний (5), активний, заключний, середньої тяжкості; H81.4 запаморочення центрального походження - супутній (5), активний, заключний, середньої тяжкості; R51 головний біль - супутній (5), активний, заключний, середньої тяжкості.

Згідно з листів непрацездатності від 01.09.2023 року та 12.09.2023 року виданими КНП «Коростишівська центральнарайонна лікарняім.Д.І.Потєхіна» Коростишівськоїміської ради слідує, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні (лікарняному) з 01.09.2024 року до 15.09.2024 року у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю внаслідок захворювання або травми, що не пов`язана з нещасним випадком на виробництві. (а.с. 10-11).

Відповідно до копії квитанції ТОВ «Подорожник Житомир» від 01.09.2024 року слідує, що вартість покупки ліків склала 3049,47 грн..

В силу положень статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання.

Відповідно дост.11 ЦПК Українисуд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог та на підставі доданих доказів.

Обов`язок доказування відповідно дост. 10 ЦПК України, покладений на сторони у справі, а суд тільки сприяє всебічному та повному з`ясуванні обставин справи шляхом роз`яснення прав та обов`язків та сприяє в їхньому здійсненні. Крім того, відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

За змістом ч. 1,2,3 ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками зокрема є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

За змістом ст. 1166 ЦК України для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини боржника.

Обов`язок доведення факту наявності таких збитків та їх розмір, а також причинно-наслідковий зв`язок між правопорушенням(неправомірними рішеннями) і збитками покладено на позивача.

Таким чином, причинний зв`язок, як обов`язкова умова відповідальності за заподіяні збитки, полягає насамперед у тому, що шкода повинна бути об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає факт того, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки.

В контексті досліджуваних судом обставин цієї справи щодо завдання майнової та моральної шкоди суд враховує те, що наказ №150«Про оголошеннядогани медичнимпрацівникам ВАІТта вжиттяінших заходів» від 21.08.2023 року, хоча у судовому порядку незаконним не визнавався, однак рішення про його скасування, як такого, що винесений із порушеннями трудового законодавства здійснено самим суб`єктом який його і видав.

А відтак особа, яка вважає, що таким неправомірним рішенням їй завдано також і моральної або майнової шкоди, має право на звернення до суду з позовом про її відшкодування, як одним із способів захисту свого свого особистого немайнового або майнового права та інтересу відповідно до ст. 16 ЦК України та моральної шкоди у даному випадку у зв`язку з порушенням її трудових прав.

За змістом частини третьої статті 12, частини першоїстатті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В обґрунтування позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди, позивач вказала, що вона полягає у відшкодуванні понесених нею витрат на купівлю ліків, які вона пов`язує із погіршенням стану свого здоров`я внаслідок винесеного головним лікарем ОСОБА_2 наказу №150«Про оголошеннядогани медичнимпрацівникам ВАІТта вжиттяінших заходів» від 21.08.2023 року та просить у зв`язку з цим стягнути 2214,24 грн.

Однак у випадку відшкодування майнової шкоди суд враховує те, що позивачем не доведено причинно-наслідкового зв`язку між винесеним наказом №150 від 21.08.2023 року про застосування до позивича дисциплінарного стягнення та погіршенням через це стану її здоров`я, що зумовило необхідність купівлі ліків для відновлення свого стану здоров`я через такі дії відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що з наказом №150«Про оголошеннядогани медичнимпрацівникам ВАІТта вжиттяінших заходів» від 21.08.2023 року позивач ОСОБА_1 ознайомилася 23.08.2023 року, а до лікарні звернулася лише 01.09.2023 року, тобто через 10 днів з дня ознайомлення із наказом № 150.

В даному випадку суд вважає, що надані картки хворого,виписки та квитанція про купівлю ліків від 01.09.2023 року не є достатнім доказом наявного причинно-наслідкового зв`язку між винесеням наказу та погіршенням стану здоров`я позивача, через наявний десятиденний відрізок часу, який пройшов з дня ознайомлення позивача із наказом.

При цьому суд бере до уваги характер погіршення стану здоров`я позивача вказаний у долучених довідках та виписках, а саме підвищення тиску, головні болі, погіршення самопочуття, що в даному випадку неможливо безумовно пов`язати з винесення незаконного наказу та погіршенням стану здоров`я позивача саме після її ознайомлення 23.08.2023 року. Адже такий характер погіршення стану здоров`я у позивача в силу значного періоду часу міг бути викликаний й іншими факторами.

Інших доказів, які б підтверджували погіршення самопочуття позивача починаючи з дня ознайомлення чи винесення наказу після проведеної перевірки та оголошення ОСОБА_1 догани надано не було.

Тому з огляду на недоведеність вимог у частині стягнення майнової шкоди суд відмовляє позивачу з цих підстав.

Щодо відшкодування моральної шкоди

До вимог про стягнення моральної шкоди у зв`язку із порушенням трудових прав ОСОБА_1 необхідно застосовувати положення ст. 233, 237-1 КЗпП України.

З положень ст. 233 КЗпП слідує, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбаченихчастиною другоюцієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Відповідно дост.237-1КЗпП,відшкодування роботодавцемморальної шкодипрацівнику провадитьсяу разі,якщо порушенняйого законнихправ,у томучислі внаслідокдискримінації,мобінгу (цькування),факт якогопідтверджено судовимрішенням,що набралозаконної сили,призвели доморальних страждань,втрати нормальнихжиттєвих зв`язківі вимагаютьвід ньогододаткових зусильдля організаціїсвого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Таким чином передумовою для відшкодування працівнику моральної шкоди на підставі ст. 237-1 КЗпП України є наявність порушення прав працівника у сфері трудових відносин, з урахуванням специфіки об`єкту яких, завдана моральна шкода може бути відшкодована працівнику у вигляді одноразової грошової виплати або в іншій матеріальній формі.

У разі наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків, що вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов`язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

На обґрунтування позовних вимог про стягнення моральної шкоди, ОСОБА_1 вказала, що винесений наказ №150 «Про оголошеннядогани медичнимпрацівникам ВАІТта вжиттяінших заходів» від 21.08.2023 року, містив відомості про грубе порушення нею як старшою медичної сестрою своїх посадових обов`язків, яких не було, адже вона порушень не здійснювала. Подальше скасування такого наказу, шляхом видачі нового наказу від 18.09.2023 року № 165 підтверджує його незаконність. Однак у зв`язку з цим у неї погіршилося самопочуття, виникли напружені стосунки у колективі, вона відчула байдуже ставлення до себе та недовіру у колективі через це.

В даномувипадку судвраховує те,що компенсація завданої моральної шкоди не поглинається самим фактом відновлення порушених прав, зокрема шляхом скасування відповідачем 18.09.2023 року винесеного відносно позивача неправомірного наказу, а має самостійне юридичне значення.

Таким чином напружені стосунки у колективі, психологічне напруження та незручності, які виникли у позивача внаслідок винесення неправомірного наказу та необхідність у зв`язку з цим докладати додаткових зусиль для відновлення своїх прав навіть у випадку якщо б вони не потягли вагомих наслідків у вигляді погіршення здоров`я, можуть свідчить про заподіяння позивачу моральної шкоди.

За таких обставин, суд вважає, що позивач мала право на відшкодування завданої їй моральної шкоди внаслідок винесення незаконного наказу №150 «Про оголошеннядогани медичнимпрацівникам ВАІТта вжиттяінших заходів» від 21.08.2023 року.

Разом із цим 18вересня 2023року головним лікарем ОСОБА_2 винесено наказ№165«Про скасуваннянаказу №150про оголошеннядогани медичнимпрацівникам ВАІТта вжиттяінших заходів»,зокрема вчастині оголошеннядогани старшіймедичній сестріВАІТ ОСОБА_1 , а із зокрема вимогою про стягнення моральної шкоди завданої незаконним діями відповідача ОСОБА_1 звернулася до суду 28 березня 2024 року, тобто з пропуском визначеного ч. 1ст. 233 КЗпП Українистроку.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22 лютого 2012 року у справі №1-5/2012, слідує, що в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 233Кодексу законів про працю Україниу взаємозв`язку з положеннями статей 116, 117, 237-1цього кодексу слід розуміти так, що для звернення працівника до суду з заявою про вирішення трудового спору щодо стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку при звільненні та про відшкодування завданої при цьому моральної шкоди встановлено тримісячний строк, перебіг якого розпочинається з дня, коли звільнений працівник дізнався або повинен був дізнатися про те, що власник або уповноважений ним орган, з вини якого сталася затримка виплати всіх належних при звільненні сум, фактично з ним розрахувався.

Таким чином відповідно до вказаної правової позиції до вимог про відшкодування моральної шкоди у випадках передбачених трудовим законодавством встановлено тримісячний строк вказаний у ст. 233 КЗпП.

У постанові від 05 липня 2017 року у справі № 758/9773/15-ц Верховний Суд України вказав, що установленістаттею 233 КЗпП Українистроки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. Ці строки не перериваються і не зупиняються. Відповідно достатті 234 КЗпП Україниу разі пропуску з поважних причин строків, установленихстаттею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки. Разом з тим, якщо строк звернення до суду, установленийстаттею 233 КЗпП України, пропущено без поважних причин, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском зазначеного строку. У кожному випадку суд зобов`язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк.

Стаття 234 КЗпП Українине визначає переліку причин для поновлення строку таїх поважність має визначається судом в кожному випадку, залежно від конкретних обставин справи.

В даному випадку суд не погоджується із доводами представника позивача, який вказав, що строк звернення до суду з даним позовом не порушено з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04.09.2023 року до Коростишівського районного суду Житомирської області звернулася ОСОБА_1 за позовом у справі №935/2829/23 до Комунального некомерційного підприємства "Коростишівська центральна районна лікарня ім.Д.І.Потєхіна" про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення виданого головним лікарем КНП "Коростишівська центральна районна лікарня ім.Д.І.Потєхіна" Веселовським О.Б. від 21.08.2023 року № 150., яка у подальшому передана для розгляду до Брусилівського районного суду Житомирської області.

11 березня 2024 року ухвалою Брусилівського районного суду Житомирської області задоволено заяву позивача ОСОБА_1 та залишено її позов без розгляду на підставі п. 5 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки головним лікарем ОСОБА_2 винесено наказ №165 «Про скасування наказу № 150 про оголошення догани медичним працівникам ВАІТ та вжиття інших заходів».

28 березня 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду з даним позовом.

З матеріалів справи вбачається, що про порушення своїх трудових прав внаслідок винесення наказу від 21.08.2023 року №150 «Про оголошеннядогани медичнимпрацівникам ВАІТта вжиттяінших заходів» позивач ознайомлена з 23.08.2023 року.

При звернені до суду з позовом у справі №935/2829/23 вимог про відшкодування моральної шкоди позивач не заявляла. Разом із тим суд враховує, що вимоги про відшкодування шкоди можуть бути заявлені як одночасно з позовом про скасування неправмірного наказу або після відкриття провадження у справі, а також шляхом звернення до суду з новим позовом із вимогою відшкодування моральної шкоди, у строки які визаначені законом для відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення трудових прав.

Так, ОСОБА_1 у своїй заяві від 26.09.2023 року уточнила свої позовні вимоги у справі №935/2829/23 та долучила до позову наказ №165 від 18.09.2023 року, яким скасовано спірний наказ від 21.08.2023 року №150, однак не заявила вимог про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з цим.

Тобто об`єктивно з 26.09.2023 року ОСОБА_1 була обізнана про те, що спірний наказ №150 скасований винесенням 18.09.2023 року нового наказу №165, у зв`язку з чим їй було завдано моральної шкоди, що і стало причиною звернення до суду з такими вимогами.

При цьому будучи обізнаною про це ОСОБА_1 мала можливість збільшити розмір позовних вимог та змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви у справі №935/2829/23 враховуючи, що у Коростишівському районному суді справа перебувала на розгляді в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а Брусилівським районним судом справу призначено до розгляду в порядку спрощеного провадження з викликом сторін на 13 грудня 2023 року.

Однак до Коростишівського районного суду з позовом у справі №935/1128/24 в тому числі з вимогою про відшкодування моральної шкоди внаслідок порушення її трудових прав ОСОБА_1 , звернулася лише 28 березня 2024 року, тобто зі спливом тримісячного строку визначного ст. 233 КЗпП.

За таких обставин, суд вважає, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку, передбаченогостаттею 233 КЗпП, щодо відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав позивача, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди саме з підстав пропуску строку звернення до суду.

Враховуючи положеннястатті 141 ЦПК Українита висновки суду про відмову в задоволенні позовних вимог, з огляду на те, що позивач звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», судові витрати розподілу не підлягають та компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 12, 13, 76-78, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради про стягнення матеріальної і моральної шкоди заподіяної незаконними діями внаслідок винесення незаконного наказу від 21.08.2023 року №150, - відмовити у зв`язку з пропуском строку позовної давності.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Комунальне некомерційне підприємство "Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна" Коростишівської міської ради, ЄДРПОУ: 01991731, місцезнаходження: вул. Героїв Небесної Сотні 58, м Коростишів, Житомирського району, Житомирської області.

Повне судове рішення складено 07.06.2024 року

Суддя Роман ВАСИЛЕНКО