Постанова

від 25.07.2024 по справі 935/1128/24

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УКРАЇНА

Житомирський апеляційнийсуд

Справа №935/1128/24 Головуючий у 1-й інст. Василенко Р. О.

Категорія 44 Доповідач Трояновська Г. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 липня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого - судді Трояновської Г.С.

суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.

розглянувши у порядку письмового провадження (без виклику сторін) в м. Житомирі цивільну справу № 935/1128/24 за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради про стягнення матеріальної і моральної шкоди заподіяної незаконними діями внаслідок винесення незаконного наказу

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 травня 2024 року, ухваленого під головуванням судді Василенка Р.О. у м. Коростишеві,

в с т а н о в и в:

У березні 2024 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила стягнути з КНП «Коростишівська центральнарайонна лікарняім.Д.І.Потєхіна» Коростишівськоїміської ради на свою користь матеріальну шкоду нанесену їй незаконними діями винесенням незаконного наказу №150 від 21.08.2023 у розмірі 2 214, 24 грн. пов`язану із лікуванням та моральну шкоду у розмірі 5 000 грн.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що з 1994 року працює медичною сестрою в КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради, а згідно наказу №146-о від 02.09.2021 - старшою медичною сестрою ВАІТ КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради. Вказала, що під роботи у неї склалися неприязні стосунки з головним лікарем ОСОБА_2 , який постійно здійснює відносно неї перевірки. Наказом КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради від 21.08.2023 №150, який підписаний головним лікарем ОСОБА_2 «Про оголошення догани медичним працівникам BAIT та вжиття інших заходів» - старшій сестрі медичній ВАІТ ОСОБА_1 за невиконання вимог Наказу МОЗ України №333 від 13.05.2013, п. 2.8, 2.9, 4.1 посадової інструкції оголошено догану. Вказала, 04.09.2023 вона зверталася до суду з позовом про скасування та визнання незаконним зазначеного наказу №150 від 21.08.2023. Проте, наказом КНП «Коростишівська центральнарайонна лікарняім.Д.І.Потєхіна» Коростишівськоїміської радивід 18.09.2023№165, який підписаний головним лікарем ОСОБА_2 скасовано наказ від 21.08.2023 №150 «Про оголошення догани медичним працівникам BAIT та вжиття інших заходів» в частині оголошення догани старшій сестрі медичній ВАІТ ОСОБА_1 , сестрі медичній анестезистці ОСОБА_3 , сестрі медичній ВАІТ ОСОБА_4 .

Вказала, що після ознайомлення із незаконним наказом №150 від 21.08.2023 у неї погіршилося самопочуття у зв`язку із чим вона проходила лікування у денному стаціонарі із 01.09.2023 по 15.09.2023 з діагнозом церебро-васкулярна хвороба 3 ст., залишкові явища перенесеного ГПМК по ішемічному типу в лівій гемісфері, лікворо-динамічні порушення, стійкій антено-цефалічний синдром, вестибуло- атактичні порушення та витратила на лікування 2214, 24 грн, чим завдано їй матеріальної шкоди. Крім того вказала, що внаслідок протиправної поведінки відповідача, пов`язаної з винесення незаконного наказу №150 від 21.08.2023, вона понесла моральні страждання, які проявилися в душевних та фізичних стражданнях пов`язаних з постійними головними болями, підвищеним тиском, які оцінює у 5 000 грн. Виходячи із наведеного, просила задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 травня 2024 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення суду першої скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Зазначає, що при вирішенні спору в частині стягнення матеріальної шкоди, місцевий суд здійснював функцію захисту відповідача, яким не спростовано наявність причинно-наслідкового зв`язку заподіяння шкоди. Крім того вказує, що судом першої інстанції безпідставно застосовано строки позовної давності до вимог про відшкодування моральної шкоди, оскільки її позовну заяву про визнання незаконним наказу №150 від 21.08.2023 залишено без розгляду ухвалою від 11.03.2024, а із цим позовом вона звернулася 28.03.2024.

Відповідно до ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою Ірозділу V ЦПК України.

Враховуючи наведене, розгляд справи здійснюється без повідомлення учасників справи.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 працює на посаді старшої сестри медичної ВАІТ в КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради.

Наказом КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради від 21.08.2023 №150, який підписаний головним лікарем ОСОБА_2 «Про оголошення догани медичним працівникам BAIT та вжиття інших заходів» - старшій сестрі медичній ВАІТ ОСОБА_1 за невиконання вимог Наказу МОЗ України №333 від 13.05.2013, п. 2.8, 2.9, 4.1 посадової інструкції оголошено догану (а.с. 8).

З вказаним наказом ОСОБА_1 ознайомлена 23.08.2023, про що свідчить відповідна відмітка із її підписом.

Наказом КНП «Коростишівська центральнарайонна лікарняім.Д.І.Потєхіна» Коростишівськоїміської радивід 18.09.2023№165, який підписаний головним лікарем ОСОБА_2 скасовано наказ від 21.08.2023 №150 «Про оголошення догани медичним працівникам BAIT та вжиття інших заходів» в частині оголошення догани старшій сестрі медичній ВАІТ ОСОБА_1 , сестрі медичній анестезистці ОСОБА_3 , сестрі медичній ВАІТ ОСОБА_4 .

Із копії документа «Амбулаторна взаємодія» вбачається, що ОСОБА_1 01.09.2023 о 09-32 год звернулася до лікаря невролога КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради зі скаргами на головний біль, запаморочення, візуальні плаваючі мушки на підставі направлення №6881-6677-3139-3415. За результатами діагностики в порядку амбулаторної медичної допомоги планового дослідження ОСОБА_1 поставлено діагноз церебральний атеросклероз (а.с. 6).

Відповідно до копії першої сторінки картки хворого денного стаціонару поліклініки, стаціонару вдома №1170, в якій відсутня назва медичної установи, підписи лікарів та печатки, ОСОБА_1 почала лікування 01.09.2023 та закінчила 09.09.2023. Зазначено діагноз - церебро-васкулярна хвороба 3 ст., залишкові явища перенесеного ГПМК по ішемічному типу в лівій гемісфері, лікворо-динамічні порушення, стійкій антено-цефалічний синдром, вестибуло- атактичні порушення та вказано лікування (а.с. 5)

Згідно з листів непрацездатності від 01.09.2023 та 12.09.2023 виданими КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської радислідує, що ОСОБА_1 з 01.09.2024 по 15.09.2024 була тимчасово непрацездатною внаслідок захворювання або травми, що не пов`язана з нещасним випадком на виробництві, захворювання або травма загального характеру (а.с. 10-11).

Із копії квитанції ТОВ «Подорожник Житомир» від 01.09.2024 вбачається, що вартість покупки ліків склала 3049,47 грн.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції вказав, що з огляду на недоведеність вимог у частині стягнення майнової шкоди суд відмовляє позивачу з цих підстав. Щодо вимог про стягнення моральної шкоди, місцевий суд зазначив, що позивач мала право на відшкодування завданої їй моральної шкоди внаслідок винесення незаконного наказу №150«Про оголошення догани медичним працівникам ВАІТ та вжиття інших заходів»від 21.08.2023, проте відмовив у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди з підстав пропуску строку звернення до суду, визначених положеннями ст. 233 КЗпП України.

Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції, з огляду на таке.

Щодо матеріальної шкоди.

Частиною першою статті 1166 ЦК України визначено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що відшкодування шкоди можливе за таких умов: 1) завдано шкоди особистим немайновим правам або майну фізичної або юридичної особи; 2) дії або бездіяльність, якими завдана шкода, є неправомірними; 3) причинний зв`язок між протиправними діями правопорушника і шкодою, яка виникла; 4) вина особи, яка завдала шкоду.

Наявність усіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

При цьому діє презумпція (припущення) вини порушника: якщо потерпілий довів наявність шкоди, то боржник має довести відсутність своєї вини. Для виникнення обов`язку відшкодування шкоди ступінь вини порушника значення не має.

Встановлені у статті 1166 ЦК України умови відшкодування шкоди поширюється на всі норми, що входять до глави 82 ЦК України, тією мірою, в якій їх не змінюють спеціальні правила, передбачені окремими статтями цієї глави. Названі умови разом із фактом заподіяння шкоди є підставами і юридичної відповідальності, вони утворюють одночасно і склад правопорушення.

Передбачені ст. 1166 ЦК України підстави відповідальності особи за завдану майнову шкоду застосовуються в разі виникнення між сторонами спору в деліктних зобов`язаннях.

Суд звертає увагу, що відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За положеннями частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у цивільній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Звертаючись із позовом про стягнення матеріальної шкоди, ОСОБА_1 вказала, що у зв`язку із винесенням головним лікаремКНП «Коростишівська центральнарайонна лікарняім.Д.І.Потєхіна» Коростишівськоїміської ради ОСОБА_2 наказу №150 «Про оголошення догани медичним працівникам ВАІТ та вжиття інших заходів»від 21.08.2023, в тому числі і позивачці, у неї погіршився стан здоров`я та вона змушена була лікуватися, у зв`язку із чим понесла витрати в сумі 2214, 24 грн, які і розцінює як матеріальну шкоду.

Із матеріалів справи вбачається, що ізнаказом КНП «Коростишівська центральнарайонна лікарняім.Д.І.Потєхіна» Коростишівськоїміської ради «Про оголошення догани медичним працівникам ВАІТ та вжиття інших заходів»№150 від 21.08.2023 ОСОБА_1 ознайомилася 23.08.2023, а до лікаря звернулася через 8 днів - 01.09.2023 о 09-32 год, про що свідчить копія документа «Амбулаторна взаємодія» в матеріалах справи.

При цьому, подані медичні документи не свідчать, що погіршення її стану здоров`я відбулося раптово, внаслідок незаконних дій відповідача. Навпаки, в амбулаторній взаємодії вказано, дослідження було плановим, здійснено на підставінаправлення №6881-6677-3139-3415,а за результатами діагностики в порядку амбулаторної медичної допомоги ОСОБА_1 поставлено діагноз церебральний атеросклероз (а.с. 6), що згідно загальнодоступних даних є віковим захворюванням, а не різким погіршенням стану здоров`я внаслідок певних дій.

При цьому, на підтвердження доводів щодо погіршення стану здоров`я, ОСОБА_1 посилалася на копію картки хворого денного стаціонару полікліники, в якій зазначено, що ОСОБА_1 перебувала на лікуванні із діагнозом церебро-васкулярна хвороба 3 ст., залишкові явища перенесеного ГПМК по ішемічному типу в лівій гемісфері, лікворо-динамічні порушення, стійкій антено-цефалічний синдром, вестибуло- атактичні порушення. Водночас вказані хвороби є наслідками і залишковими явищами раніше перенесених гострих порушень та хвороб, час та обставини настання яких у поданих медичних документах не зазначені.

Крім того, суд першої інстанції обгрунтовано взяв до уваги характер погіршення стану здоров`я позивача вказаний у долучених довідках та виписках, а саме підвищення тиску, головні болі, погіршення самопочуття, що в даному випадку неможливо безумовно пов`язати з винесення незаконного наказу та погіршенням стану здоров`я позивача саме після її ознайомлення з наказом 23.08.2023. Адже такий характер погіршення стану здоров`я у позивача в силу значного періоду часу міг бути викликаний й іншими факторами.

Виходячи із наведеного, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачкою не доведені підстави для покладання на відповідача обов`язку щодо відшкодування майнової шкоди у порядку статті 1166 ЦК України, а також не встановлено факту завдання такої шкоди ОСОБА_1 саме діями відповідача.

Щодо вимог про відшкодування моральної шкоди.

Аналіз чинного законодавства дає підстави для висновку, що інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено статтею 237-1 КЗпП України, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Верховний Суд України у постанові від 25 квітня 2012 року у справі № 6-23цс12 сформулював основні підходи до відшкодування моральної шкоди у разі порушення прав працівника. Так, Верховний Суд України вказав, що стаття 237-1 КЗпП України містить перелік юридичних фактів, що складають підставу виникнення правовідносин щодо відшкодування власником або уповноваженим ним органом завданої працівнику моральної шкоди.

За змістом указаного положення закону підставою для відшкодування моральної шкоди є факт порушення прав працівника у сфері трудових відносин, яке призвело до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагало від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Таким чином, захист порушеного права у сфері трудових відносин забезпечується як відновленням становища, яке існувало до порушення цього права (наприклад, поновлення на роботі), так і механізмом компенсації моральної шкоди як негативних наслідків (втрат) немайнового характеру, що виникли в результаті душевних страждань, яких особа зазнала у зв`язку з посяганням на її трудові права та інтереси. Конкретний спосіб, на підставі якого здійснюється відшкодування моральної шкоди, обирається потерпілою особою з урахуванням характеру правопорушення, його наслідків та інших обставин (статті 3, 4, 11, 31 ЦПК України).

Норми КЗпП України не містять будь-яких обмежень чи виключень для компенсації моральної шкоди в разі порушення трудових прав працівників, а стаття 237-1 цього Кодексу передбачає право працівника на відшкодування моральної шкоди у обраний ним спосіб, зокрема, шляхом повернення потерпілій особі вартісного (грошового) еквівалента завданої моральної шкоди, розмір якої суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань, їх тривалості, тяжкості вимушених змін у її житті та з урахуванням інших обставин.

Тобто за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум тощо) відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

У постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14 червня 2021 року у справі № 235/3191/19 (провадження № 61-21511сво19) зазначено, що моральна шкода вважається заподіяною, якщо особа і заподіювач такої шкоди перебувають у трудових правовідносинах або на них поширюється дія трудового законодавства; вона виникла внаслідок порушення трудових прав із боку роботодавця; працівник зазнає моральних втрат у вигляді моральних страждань, тобто негативних змін, що відбуваються в його свідомості внаслідок усвідомлення факту порушення його трудових прав, і ці негативні зміни призвели до втрати нормальних життєвих зв`язків, а також вимагають від працівника додаткових зусиль для організації свого життя.

Встановивши, що наказ КНП «Коростишівська центральнарайонна лікарняім.Д.І.Потєхіна» Коростишівськоїміської ради «Про оголошення догани медичним працівникам ВАІТ та вжиття інших заходів»№150 від 21.08.2023 містив відомості про грубе порушення ОСОБА_1 як старшою медичною сестрою своїх посадових обов`язків, був скасований наказом від 18.09.2023 № 165 з підстав винесення його із порушенням чинного законодавства, суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач мала право на відшкодування завданої їй моральної шкоди в розумінні вимог закону, а тому позовні вимоги в цій частині є обгрунтованими.

Водночас, місцевий суд правомірно звернув увагу на положення про застосування строків звернення до суду, визначених ст. 233 КЗпП України.

Відповідно до частини першої статті 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Поважними причинами пропущення строку звернення до суду за вирішенням трудового спору визнаються лише ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами щодо неможливості такого звернення (постанови Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 203/2276/19, від 29 червня 2021 року у справі № 588/1672/18).

Відповідно до статті 234 КЗпП України у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд може поновити ці строки.

Аналіз наведеної норми права дає підстави для висновку про те, що у

статті 234 КЗпП України не передбачений перелік поважних причин для поновлення строку, їх поважність визначається судом в кожному випадку залежно від конкретних обставин.

Як поважні причини пропуску строку, встановленого в частині першій

статті 233 КЗпП України, мають кваліфікуватися ті, які об`єктивно перешкоджали чи створювали труднощі для своєчасного звернення до суду та підтверджені належними доказами. Поважними причинами пропуску строку є обставини, що позбавили особу можливості подати заяву у визначений законом строк, вони об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волі заявника і пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами, що унеможливили або суттєво ускладнили можливість своєчасного звернення до суду. Ці обставини мають бути підтверджені належними та допустимими доказами (постанова Верховного Суду від 30 липня 2021 року у справі № 263/6538/18).

Судом першої інстанції встановлено, що 04.09.2023 до Коростишівського районного суду Житомирської області звернулася ОСОБА_1 за позовом до Комунального некомерційного підприємства "Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І.Потєхіна" про визнання незаконним наказу про накладення дисциплінарного стягнення виданого головним лікарем КНП "Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І.Потєхіна" Веселовським О.Б. від 21.08.2023 року № 150 (справа №935/2829/23), яка у подальшому передана для розгляду до Брусилівського районного суду Житомирської області, що підтверджується зокрема відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень, вхід до якого здійснено із повним доступом судді.

В подальшому, наказом КНП «Коростишівська центральнарайонна лікарняім.Д.І.Потєхіна» Коростишівськоїміської радивід 18.09.2023№165, який підписаний головним лікарем ОСОБА_2 скасовано наказ від 21.08.2023 №150 «Про оголошення догани медичним працівникам BAIT та вжиття інших заходів» в частині оголошення догани старшій сестрі медичній ВАІТ ОСОБА_1 , сестрі медичній анестезистці ОСОБА_3 , сестрі медичній ВАІТ ОСОБА_4 .

В подальшому, як зазначив місцевий суд, ОСОБА_1 у своїй заяві від 26.09.2023 уточнила свої позовні вимоги у справі №935/2829/23та долучила до позову наказ №165 від 18.09.2023, яким скасовано спірний наказ від 21.08.2023 року №150, однак не заявила вимог про відшкодування моральної шкоди у зв`язку з цим.

Таким чином місцевий суд обгрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 об`єктивно з 26.09.2023 була обізнана про те, що спірний наказ №150 скасований винесенням 18.09.2023 року нового наказу №165, у зв`язку з чим їй було завдано моральної шкоди, що і стало причиною звернення до суду з такими вимогами.

Разом із цим, із даним позовом ОСОБА_1 звернулася лише 28.03.2024, тобто із пропуском встановленого законом тримісячного строку звернення до суду.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, дійшовши висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення моральної шкоди, дослідивши та встановивши, що позивачем не наведено поважних причин пропуску строку, передбаченогостаттею 233 КЗпП, щодо відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням трудових прав позивача, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди саме з підстав пропуску строку звернення до суду.

Посилання ОСОБА_1 в апеляційній скарзі на те, що її позовну заяву про скасування наказу № 150 від 21.08.2023 у справі № 935/2829/23залишено без розгляду ухвалою суду від 11.03.2023 не спростовують висновки суду першої інстанції щодо обставин обізнаності ОСОБА_1 про наказ КНП «Коростишівська центральна районна лікарня ім. Д.І. Потєхіна» Коростишівської міської ради від 18.09.2023 №165 принаймні із 26.09.2023 (часу подання копії вказаного наказу ОСОБА_1 до суду як додаток до заяви про уточнення позовних вимог у справі № 935/2829/23). А відтак не спростовується і початок перебігу строку, визначеного ст. 233 КЗпП України.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення у судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить з того, що у справі, що розглядається, сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованого та правильного висновку суду першої інстанції.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено із додержанням норм як матеріального, так і процесуального права, а тому підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381-384, 389, 390, 391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Коростишівського районного суду Житомирської області від 30 травня 2024 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст. 389 ЦПК України.

Головуючий Судді