Рішення
від 18.04.2024 по справі 760/6770/21
СОЛОМ'ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа №760/6770/21

2/760/1406/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року Солом`янський районний суд м. Києва

у складі: головуючого судді - Букіної О.М.,

при секретарі - Щепановій І.І.,

за участю: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача-5 - Харчук Р.І. ,

представника відповідача-6 - Новіцької Л.О. ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Каланчацької селищної ради Херсонської області в особі відділу реєстрації виконавчого органу Каланчацької селищної ради, Державного реєстратора відділу реєстрації виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області Білоброва Олександра Олеговича, Севастопольської міської державної адміністрації, ОСОБА_4 , Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України, про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та реєстраційної справи, припинення права власності, -

В С Т А Н О В И В:

18.03.2021 до Солом`янського районного суду м. Києва з Київського апеляційного суду відповідно до ухвали від 12.03.2021 року, якою визначено підсудність для розгляду матеріалів цивільної справи, надійшли матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Каланчацької селищної ради Херсонської області в особі відділу реєстрації виконавчого органу Каланчацької селищної ради, Державного реєстратора відділу реєстрації виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області Білоброва Олександра Олеговича, Севастопольської міської державної адміністрації, ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та реєстраційної справи, припинення права власності, у якій позивач просить суд:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 07.04.2010 № 1250-р в частині передання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, що розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,1 га;

- скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Білоброва Олександра Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 12862599 від 06.05.2014;

- скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 8536300000:58:001:0559, загальною площею 0,1 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 5563623;

- визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_1 , індексний номер: 21303213, видане 06.05.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Каланчацького районного управління юстиції Херсонської області Білобровим Олександром Олеговичем;

- закрити розділ Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу, які були відкриті на підставі рішення державного реєстратора Білоброва Олександра Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 12862599 від 06.05.2014 під час державної реєстрації права власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8536300000:58:001:0559, загальною площею 0,1 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 353900285363;

- припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 8536300000:58:001:0559, загальною площею 0,1 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса: АДРЕСА_1 .

Обґрунтовуючи підстави звернення до суду з позовом до Каланчацької селищної ради Херсонської області в особі відділу реєстрації виконавчого органу Каланчацької селищної ради, Державного реєстратора відділу реєстрації виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області Білоброва Олександра Олеговича, Севастопольської міської державної адміністрації, ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та реєстраційної справи, припинення права власності, позивач ОСОБА_1 посилається на наступне.

Так, 03.02.2020 на прохання ОСОБА_1 , адвокат Лушпієнко Ю.О. отримала інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо позивача.

З отриманої довідки стало відомо, що 03.05.2014 державний реєстратор Калинчацького районного управління юстиції Херсонської області Білобров Олександр Олегович прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12862599 від 06.05.2014, на підставі якого зареєстрував за позивачем право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8536300000:58:001:0559, загальною площею 0,1 та, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса: АДРЕСА_1 . За результатами реєстраційних дій державний реєстратор Білобров О.О. видав свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.05.2014. серія та номер 21303213.

Проте, позивач ніколи не звертався до органів державної влади чи місцевого самоврядування з метою реєстрації за ним прав на Земельну ділянку, а також не надавав жодних повноважень іншим особам з питань реєстрації за позивачем прав на Земельну ділянку. Більше того, позивач ніколи не мав жодних прав чи правовстановлюючих документів на вказану Земельну ділянку, про її існування та про її реєстрацію позивачу взагалі нічого не було відомо.

Позивач зазначає, що з метою отримання інформації щодо Земельної ділянки, обставин за яких права на неї були зареєстровані за позивачем, адвокат позивача, в інтересах позивача, зверталась з низкою адвокатських запитів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Так, 07.02.2020 було направлено адвокатській запит до Міжрегіонального управління Держгеокадастру у м. Херсоні та Автономній Республіці Крим з вих. № 20/1 з проханням надати відомості або документи, які допоможуть встановити відомості про підстави та умови реєстрації за позивачем прав на Земельну ділянку.

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надало відповідь від 28.02.2020 з вих. № 29-21-0.202-1329/2-20, в якій було зазначено, що у Державному земельному кадастрі відсутні відомості стосовно Земельної ділянки.

07.02.2020 було направлено адвокатській запит з вих. № 20/2 до Каланчацького районного відділу державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства Юстиції (м. Одеса) з проханням про надання документів та інформації, які могли б допомогти встановити підстави та умови реєстрації Земельної ділянки за позивачем.

Каланчацький районний відділ державної виконавчої служби Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції надав відповідь від 11.02.2020 з вих. № 145-15/3067, в якій повідомив, що немає жодного відношення до дій державного реєстратора Білоброва О.О. Додатково рекомендував звернутися із запитом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), оскільки Державна реєстраційна служба Каланчацького районного управління юстиції Херсонської області та Каланчацьке районне управління юстиції Херсонської області були ліквідовані 09.11.2016.

Також, було вирішено звернутись з аналогічним адвокатським запитом від 07.02.2020 вих. № 20/3 до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надало відповідь від 17.02.2020 з вих. № 08.3-677 УДР, в якій повідомило, що підставою видачі свідоцтва про право власності на земельну ділянку є документи, що зберігаються у реєстраційній справі, якої вони не мають. Також, було зазначено, що доступ до документів реєстраційної справи в електронній формі забезпечує посадова особа із зберігання реєстраційних справ відповідного суб`єкта, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, шляхом друку таких документів за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав з проставлянням власного підпису та печатки на кожній сторінці документа. Проте відповідь Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Одеса) не містить конкретної інформації щодо того у кого наразі перебуває реєстраційна справа та до кого слід звертатись.

Після цього, адвокат позивача направив 24.02.2020 адвокатський запит вих. № 20/4 до Міністерства юстиції України з проханням надати письмове роз`яснення до якого органу державної влади чи органу місцевого самоврядування необхідно звернутися для отримання копій документів, наявних у паперовій формі реєстраційної справи, щодо державної реєстрації права власності на Земельну ділянку.

У відповідь на вказаний адвокатський запит Міністерство юстиції України надало лист від 09.04.2020 № 16676/6512-33.04.20/19.1.1, в якому було зазначено, що ведення реєстраційних справ у паперовій формі щодо нерухомого майна, що розташоване в межах АР Крим та м. Севастополя, забезпечує Південне міжрегіональне управління юстиції (м. Одеса), а тому адвокатський запит направлено вказаному органу до розгляду.

Розглянувши адвокатський запит, Південне міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса) надало відповідь від 30.04.2020 № 08.3-1745 УДР, у якій зазначено, що станом на 30.04.2020 реєстраційні справи у паперовій формі щодо нерухомого майна, розташованого в межах АР Крим та м. Севастополя фактично зберігаються в Південному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Одеса), в структурному підрозділі, що територіально знаходиться в м. Херсоні. Для отримання копій документів із реєстраційної справи у паперовій формі щодо земельної ділянки, яка знаходиться на території АР Крим, слід звернутись з відповідним судовим рішенням про витребування документів до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) або до Південного міжрегіонального правління Міністерства юстиції Херсонській області.

Отже, жоден державний орган не зміг надати ні обґрунтованої відповіді на поставлені адвокатом позивача запитання, ні необхідні копії документів для встановлення підстав та умов здійснення державної реєстрації права власності на Земельну ділянку за позивачем.

Оскільки позивач є суб`єктом декларування, а ситуація, що склалась, ставила під загрозу подальшу роботу позивача в органах державної влади, він прийняв рішення звернутись до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою від 01.04.2020, у якій просив провести перевірку правомірності прийнятого Рішення про реєстрацію та скасувати його.

Наказом Міністерства юстиції України від 08.05.2020 № 1151/7 було відмовлено у задоволенні скарги позивача, оскільки останній оскаржував Рішення про реєстрацію, яке прийняте у 2014 році. У свою чергу, повноваження щодо розгляду скарг на рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав Міністерство юстиції України отримало лише 01.01.2016, а тому не має повноважень розглядати вказану скаргу.

Крім того, у зв`язку з реєстрацією за позивачем прав на Земельну ділянку, за фактом підроблення документів та службового підроблення здійснюється кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230180000998 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України.

У рамках зазначеного кримінального провадження, відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 24.12.2019, на підставі ухвали слідчого судді Каланчацького районного суду Херсонської області, було вилучено реєстраційну справу № 353900285363 щодо реєстрації права власності на Земельну ділянку.

Ознайомившись, з матеріалами кримінального провадження, та відповідно з деякими документами реєстраційної справи, позивач з`ясував наступне.

Так, підставою для реєстрації права власності на Земельну ділянку за позивачем стало розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1250-р від 07.04.2010, яким затверджено комплексний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 18,1348 га з встановленням меж в натурі (на місцевості) для дачного будівництва обслуговуючим кооперативом «Дачно-будівельний кооператив «Дружба-8», що розташовані в м. Севастополі в районі урочища Аязьма для передачі у власність громадянам (згідно з додатком); вирішено передати у приватну власність громадянам України - членам обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Дружба-8» земельні ділянки в межах їх безоплатної приватизації загальною площею 18,1348 га для дачного будівництва. У додатку «Список громадян - членів обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельного кооперативу «Дружба-8»» до вказаного розпорядження зазначено, що ОСОБА_1 має бути відведена земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, Земельна ділянка була виділена у порядку безоплатної приватизації. Водночас, позивач не звертався до Севастопольської міської державної адміністрації з заявою про виділення йому земельної ділянки у власність. Більше того, позивач ніколи не був членом обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Дружба-8».

Державна реєстрація права власності позивача на Земельну ділянку була проведена за заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.05.2014, реєстраційний номер якої 6471079, підписаною від імені позивача. Проте, позивач ніколи не звертався до державного реєстратора з такою заявою та не уповноважував третіх осіб на звернення з такою заявою.

З метою з`ясування того, чи звертався позивач до державного реєстратора Білоброва О.О. з вказаною заявою про реєстрацію за позивачем права власності на Земельну ділянку, в рамках зазначеного кримінального провадження була призначена почеркознавча експертиза. Експерту було поставлено наступне запитання: «Чи виконаний особистий підпис чорнилами чорного кольору, який знаходиться в нижній частині Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.05.2014, реєстраційний номер якої 6471079 навпроти друкованого тексту: «Підпис заявника», власноручно самим ОСОБА_1 або іншою особою?»

Відповідно до висновку експерта № 20-276 від 08.05.2020: «підпис від імені позивача в заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.05.2014, реєстраційний номер якої 6471079 в графі «Підпис заявника» виконаний не позивачем, а іншою особою».

Позивач вказує, що наведене вище додатково підтверджує, що до державного реєстратора Білоброва О.О. звернулась невідома особа, яка від імені позивача незаконно підписала заяву про державну реєстрацію прав на Земельну ділянку. У свою чергу, державний реєстратор Білобров О.О., очевидно розуміючи незаконність своїх дій, здійснив державну реєстрацію права власності на Земельну ділянку за позивачем та видав невідомій особі Свідоцтво.

Позивач зазначає, що отримавши копію Висновку експерта, з метою захисту своїх прав він звернувся до Окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив: визнати протиправними дії державного реєстратора Білоброва О.О. щодо реєстрації за позивачем права власності на Земельну ділянку; визнати протиправним та скасувати Рішення про реєстрацію; зобов`язати державного реєстратора Білоброва О.О. скасувати (закрити) розділ у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, відкритий на підставі Рішення про реєстрацію; зобов`язати державного реєстратора Білоброва О.О. скасувати запис у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо державної реєстрації права власності на Земельну ділянку за позивачем; припинити право власності позивача на Земельну ділянку.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.07.2020 у справі № 640/14641/20 вказану позовну заяву повернуто позивачу, оскільки останнім заявлено вимоги, які підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

З огляду на викладені обставини, позивач звернувся до суду з позовом в порядку цивільного судочинства про визнання незаконним та скасування Розпорядження в частині передання Земельної ділянки у власність позивача для індивідуального дачного будівництва.

В обгрунтування заявлених вимог позивач вказав наступне.

Так, як було зазначено, право власності на Земельну ділянку було зареєстровано за позивачем на підставі Розпорядження.

Проте, як вважає позивач, вказане Розпорядження є незаконним та протиправним.

По-перше, у Розпорядженні зазначено, що його прийнято, в тому числі, на підставі ст. 118 ЗК України. У Розпорядженні вказано, що його прийняттю передувало подання членами обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Дружба-8», одним з яких нібито є ОСОБА_1 , відповідних заяв. Проте, позивач не звертався ні до Севастопольської міської державної адміністрації, ні до будь-якого іншого публічного органу чи особи з заявою (клопотанням) про безоплатне одержання Земельної ділянки у власність.

Крім того, позивач взагалі не є та ніколи не був членом обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Дружба-8». Вказані обставини свідчать про реєстрацію за позивачем права власності на Земельну ділянку на підставі, що суперечить закону.

Як зазначено у Розпорядженні, його було видано Головою Севастопольської міської державної адміністрації ОСОБА_6 07.04.2010.

Проте, на час видання вказаного Розпорядження ОСОБА_6 не був Головою Севастопольської міської державної адміністрації.

Так, указом Президента України від 06.04.2010 № 509/2010 звільнено ОСОБА_6 з посади голови Севастопольської міської державної адміністрації. У цей же день указом Президента України від 06.04.2010 № 513/2010 призначено ОСОБА_7 головою Севастопольської міської державної адміністрації.

Отже, станом на дату видачі Розпорядження головою Севастопольської міської державної адміністрації був ОСОБА_7 . У свою чергу, станом на зазначену дату ОСОБА_6 вже був звільнений з посади голови Севастопольської міської державної адміністрації, а тому останній не мав права видавати Розпорядження. Однак, в порушення вимог законодавства, Розпорядження підписано ОСОБА_6 , що свідчить про його незаконність.

Отже, право власності на Земельну ділянку зареєстровано за позивачем на підставі Розпорядження, яке суперечить актам цивільного та земельного законодавства, законодавства, яке регламентує порядок передання у приватну власність земельних ділянок державної (комунальної) власності.

Крім того, Розпорядження порушує цивільне право позивача на безоплатну приватизацію земельної ділянки для індивідуального дачного будівництва, оскільки допоки вказане Розпорядження залишається чинним позивач вважається таким, що вже реалізував своє право на зазначену безоплатну приватизацію, чого він взагалі не робив.

Також зазначене Розпорядження порушує цивільне право позивача на участь у правовідносинах на основі вільного волевиявлення. За таких обставин очевидно, що вказане Розпорядження підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Щодо скасування Рішення про реєстрацію та державної реєстрації права власності на Земельну ділянку, позивач зазначив наступне.

Як було зазначено вище, право власності на Земельну ділянку було зареєстровано за позивачем на підставі Рішення про реєстрацію. Проте, у державного реєстратора були відсутні підстави приймати Рішення про реєстрацію та проводити державну реєстрацію права власності на Земельну ділянку за позивачем.

Так, позивач не підписував та не подавав особисто державному реєстратору Білоброву О.О. заяву про реєстрацію, а також не уповноважував будь-яких інших осіб на вчинення вказаних дій, очевидно, що державний реєстратор Білобров О.О. за результатами розгляду такої Заяви про реєстрацію повинен був відмовити у реєстрації за позивачем права власності на Земельну ділянку.

Однак, в порушення вимог законодавства державний реєстратор Білобров О.О. незаконно прийняв Рішення про реєстрацію та зареєстрував за позивачем право власності на Земельну ділянку. Крім того, про протиправність Рішення про реєстрацію та реєстрації права власності на Земельну ділянку свідчить і незаконність Розпорядження, на підставі якого і було проведено реєстраційні дії.

Також, згідно з п. 4 Порядку № 868 державна реєстрація речових прав на земельні ділянки проводиться після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Проте, як було зазначено вище, ГУ Держгеокадастру в Херсонській області листом від 28.02.2020 №29-21-0.202-1329/2-20 повідомило адвоката позивача про те, що відомості про Земельну ділянку відсутні у Державному земельному кадастрі.

Крім того, на Публічній кадастровій карті також відсутні будь-які відомості про Земельну ділянку, що підтверджується скрін-шотом з Публічної кадастрової карти.

Таким чином, очевидно, що Земельна ділянка не була та не є зареєстрованою, а тому державний реєстратор Білобров О.О. не мав права приймати Рішення про реєстрацію та реєструвати право власності на Земельну ділянку за позивачем.

Щодо визнання недійсним Свідоцтва, позивач зазначив наступне.

Після вчинення реєстраційних дій щодо Земельної ділянки, державний реєстратор Білобров О.О. оформив Свідоцтво, однак з невідомих причин вказав у ньому, що право власності на Земельну ділянку зареєстровано не за позивачем, а за іншою особою - ОСОБА_4 . Вказане Свідоцтво знаходиться в реєстраційній справі, яка була вилучена працівниками поліції.

Водночас, незважаючи на зазначену помилку державного реєстратора, фактично вказане свідоцтво стосується саме прав позивача, як особи на яку зареєстрована Земельна ділянка, а тому чинність вказаного Свідоцтва порушує права саме позивача.

З огляду на те, що на момент вчинення державним реєстратором Білобровим О.О. реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на Земельну ділянку за позивачем вказані дії були незаконними, очевидно, що були відсутні підстави для видачі Свідоцтва, а тому вказане Свідоцтво має бути визнано недійним.

Щодо скасування розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та реєстраційної справи, позивач зазначив наступне.

У Рішенні про реєстрацію вказано, що державний реєстратор Білобров О.О. одночасно з реєстрацією права власності на Земельну ділянку відкрив розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу.

Однак, оскільки підстави для прийняття Рішення про реєстрацію та реєстрації права власності на Земельну ділянку за позивачем були відсутні, то державний реєстратор Білобров О.О. не мав права відкривати розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на Земельну ділянку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 11 Закону про реєстрацію розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі: скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Той факт, що Земельна ділянка взагалі не була зареєстрована (про що було вказано вище) має породжувати наслідки аналогічні тим, які настають у випадку скасування державної реєстрації земельної ділянки, а тому відкритий розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та реєстраційна справа, відкриті на Земельну ділянку, на думку позивача, підлягають закриттю.

Щодо припинення права власності, позивач зазначив наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 26 Закону про реєстрацію ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

«Зі змісту зазначеної норми вбачається, що, на відміну від статті 26 зазначеного Закону у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, чинна редакція встановлює такі способи судового захисту порушених прав та інтересів особи як:

1) скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав;

2) визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав;

3) скасування державної реєстрації прав.

При цьому, законодавець передбачив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням судовим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав)» (постанова Верховного Суду від 16.12.2020 у справі № 676/58/17-ц).

За таких обставин, на виконання вимог ч. 3 ст. 26 Закону про реєстрацію, позивач заявляє вимогу про припинення права власності на Земельну ділянку, яка по суті є похідною вимогою. Підставою для припинення зазначеного права власності є незаконність Розпорядження, Рішення про реєстрацію, державної реєстрації права власності на Земельну ділянку, недійсність Свідоцтва.

З огляду на викладені обставини, позивач просить позов задовольнити.

19.03.2021 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу було передано до провадження судді Букіної О.М.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 26.03.2021 року, відкрито спрощене позовне провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Каланчацької селищної ради Херсонської області в особі відділу реєстрації виконавчого органу Каланчацької селищної ради, Державного реєстратора відділу реєстрації виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області Білоброва Олександра Олеговича, Севастопольської міської державної адміністрації, ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та реєстраційної справи, припинення права власності.

Визначено відповідачу/ам/ строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 178 ЦПК України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Позивачу роз`яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст. 179 ЦПК України.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 17.05.2023 року, призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Каланчацької селищної ради Херсонської області в особі відділу реєстрації виконавчого органу Каланчацької селищної ради, Державного реєстратора відділу реєстрації виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області Білоброва Олександра Олеговича, Севастопольської міської державної адміністрації, ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та реєстраційної справи, припинення права власності, до розгляду в судовому засіданні з повідомленням сторін.

У судовому засіданні 20.07.2023 ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва, яка занесена до протоколу судового засідання від 20.07.2023, було задоволено клопотання представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 про залучення до участі у справі співвідповідачів та залучено до участі у даній справі у якості співвідповідачів Кабінет Міністрів України та Міністерство юстиції України.

21.09.2023 до суду від представника відповідача - Міністерства юстиції України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позовних вимог до Міністерства юстиції України, посилаючись на безпідставність та необґрунтованість позовних вимог.

У поданому відзиві представник Міністерства юстиції України, як на підставу своїх заперечень проти позовних вимог, вказав на те, що Міністерство юстиції не є належним відповідачем у справі, що розглядається. Позивач не обґрунтував позовні вимоги до Мін`юсту, не вказав у чому полягає їх зміст, суть порушень прав позивача з боку Міністерства юстиції України, в яких діях таке порушення виявилось саме з боку останнього, якими доказами ці обставини підтверджуються. Матеріали позовної заяви не містять обґрунтування позовних вимог, які заявлені до Міністерства юстиції України.

Міністерство юстиції України наділене організаційними та контрольними функціями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та не є тим суб`єктом, який безпосередньо здійснює державну реєстрацію.

У разі скасування за рішенням суду державної реєстрації прав на нерухоме майно (земельну ділянку) така державна реєстрація проводиться державним реєстратором, а не Міністерством юстиції України.

Державна реєстрація є самостійним повноваженням державного реєстратора (нотаріуса), який самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав, а Міністерство юстиції України не є тим суб`єктом, який безпосередньо здійснює державну реєстрацію прав на нерухомість.

25.09.2023 до суду від представника відповідача Кабінету Міністрів України надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Так, у поданому відзиві представник, зокрема, вказує на те, що згідно частин першої, другої статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Відповідно до частини другої статті 1 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» Міністерства забезпечують формування та реалізують державну політику в одній чи декількох сферах, інші центральні органи виконавчої влади виконують окремі функції з реалізації державної політики.

З аналізу вищевказаних положень законодавства вбачається, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади, який здійснює виконавчу владу, в тому числі через утворені згідно чинного законодавства міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, проте безпосередня реалізація державної політики в одній чи декількох сферах, не належить до повноважень Уряду.

Більше того, в жодному із зазначених вище законодавчих актів не закріплено повноваження за Урядом України щодо підмінювання функцій органу виконавчої влади, який на даний час не здійснює своїх повноважень, чи понесення відповідальності за рішення чи дії такого органу виконавчої влади.

З позовної заяви вбачається, що фактично позивачем заявлено вимоги до Севастопольської міської державної адміністрації та державного реєстратора прав на нерухоме майно Білоброва О.О .

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, в межах предмету і підстав позову Урядом не вчинялось жодних дій чи рішень в межах предмету спору, а тому представник відповідача вважає, що відсутнє жодне правове обґрунтування необхідності залучення в якості співвідповідача у вказаній справі Кабінету Міністрів України.

Щодо недоведеності обставин, на які посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, представник Кабінету Міністрів України зазначив наступне.

Так, з позовної заяви вбачається, що позивач обґрунтовує свої твердження щодо відсутності у останнього прав на спірну земельну ділянку тим, що він не подавав жодних документів для отримання відповідного права власності, а всі дії щодо здійснення такої реєстрації були вчинені за підробленими документами, внаслідок чого було відкрито кримінальне провадження № 12017230180000998 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України.

Вищенаведене позивач підтверджує проведеною в межах даної кримінальної справи почеркознавчою експертизою, згідно висновку якої «підпис від імені позивача в заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.05.2014, реєстраційний номер якої 6471079 в графі «Підпис заявника» виконаний не позивачем, а іншою особою».

Водночас, з матеріалів справи не вбачається, що: кримінальне провадження, на яке посилається позивач в обґрунтування позову, скероване до суду; встановлення винних осіб; а також в даній справі відсутній вирок суду, який би встановлював преюдиційний факт здійснення підроблення документів та службового підроблення.

На підставі наведеного, представник Кабінету Міністрів України вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 04.12.2023 року, за клопотанням представника позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_8 витребувано у Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України, а саме:

- інформацію про те, чи судовий експерт 5 класу Херсонського відділення Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Гаркуша Вікторія Анатоліївна складала висновок експерта № 20-276 судової почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017230180000998 від 08.05.2020;

- копію висновку експерта № 20-276 судової почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12017230180000998 від 08.05.2020, складеного судовим експертом 5 класу Херсонського відділення науково-дослідного інституту судових експертиз Міністерства юстиції України Гаркуша Вікторією Анатоліївною.

26.01.2024 до суду на виконання вимог ухвали Солом`янського районного суду м. Києва від 04.12.2023 року, Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз Міністерства юстиції України направлено належним чином завірену копію висновку судової почеркознавчої експертизи № 20-276, яка була призначена до Херсонського відділення ОНДІСЕ постановою СВ Каланчацького ВП Новокаховського ГУНП в Херсонській області від 25.03.2020 за матеріалами кримінального провадження № 12017230180000998.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені у позовній заяві, та надані докази.

Представник відповідача Кабінету Міністрів України в судовому засіданні просив відмовити у задоволені позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Представник відповідача Міністерства юстиції України в судовому засіданні просила відмовити у задоволені позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, посилаючись на необґрунтованість позовних вимог.

Відповідачі: Каланчацька селищна рада Херсонської області в особі відділу реєстрації виконавчого органу Каланчацької селищної ради, Державний реєстратор відділу реєстрації виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області Білобров Олександр Олегович, Севастопольська міська державна адміністрація, ОСОБА_4 в судове засідання не з`явилися, своїх представників не направили, про день, час та місце розгляду справи відповідачів було повідомлено належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомили.

Верховний Суд у постанові від 18 березня 2021 року у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 листопада 2019 року у справі № 913/879/17, від 21 травня 2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15 червня 2020 року у справі № 24/260-23/52-б).

У постановах від 14.08.2020 від 13.01.2020 у справі №910/22873/17 Верховний Суд зазначав, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі.

Судом враховується рішення Конституційного Суду України від 13.12.2011 № 17-рп/2011, згідно якого у разі відсутності осіб, які беруть участь у справі за адресою, вказаної в матеріалах справи (зокрема позовній заяві), яка відповідає місцю реєстрації відповідача, вважається, що судовий виклик або судове повідомлення вручене йому належним чином.

Таким чином, суд вважає повідомлення відповідачів про розгляд даної справи належним.

Так, у встановлений судом строк відповідачами Каланчацькою селищною радою Херсонської області в особі відділу реєстрації виконавчого органу Каланчацької селищної ради, Державним реєстратором відділу реєстрації виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області Білобровим Олександром Олеговичем, Севастопольською міською державною адміністрацією, ОСОБА_4 відзиву на позовну заяву подано не було.

Жодних заяв, клопотань, пояснень з приводу позовних вимог або заперечень на позовні вимоги в будь-якій іншій формі від відповідачів на адресу Солом`янського районного суду міста Києва не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити позицію останніх щодо предмету спору.

Відповідно до ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, вислухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, встановив фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 3 ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.

Частиною 1 ст. 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Судом встановлено, що 03.05.2014 державним реєстратором Калинчацького районного управління юстиції Херсонської області Білобровим Олександр Олегович прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 12862599 від 06.05.2014, на підставі якого зареєструвано за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку, кадастровий номер 8536300000:58:001:0559, загальною площею 0,1 та, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса: АДРЕСА_1 .

За результатами реєстраційних дій державним реєстратором Білобровим О.О. видано свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.05.2014, серія та номер 21303213.

Підставою для реєстрації права власності на вказану земельну ділянку за позивачем стало розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1250-р від 07.04.2010 (далі - «Розпорядження»), яким затверджено комплексний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 18,1348 га з встановленням меж в натурі (на місцевості) для дачного будівництва обслуговуючим кооперативом «Дачно-будівельний кооператив «Дружба-8», що розташовані в м. Севастополі в районі урочища Аязьма для передачі у власність громадянам (згідно з додатком); вирішено передати у приватну власність громадянам України - членам обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Дружба-8» земельні ділянки в межах їх безоплатної приватизації загальною площею 18,1348 га для дачного будівництва. У додатку «Список громадян - членів обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельного кооперативу «Дружба-8»» до вказаного розпорядження зазначено, що ОСОБА_1 має бути відведена земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Тобто, Земельна ділянка була виділена у порядку безоплатної приватизації.

Позивач звернувся до суду з позовними вимогами до Каланчацької селищної ради Херсонської області в особі відділу реєстрації виконавчого органу Каланчацької селищної ради, Державного реєстратора відділу реєстрації виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області Білоброва Олександра Олеговича, Севастопольської міської державної адміністрації, ОСОБА_4 , про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та реєстраційної справи, припинення права власності на вказану земельну ділянку кадастровий номер 8536300000:58:001:0559, загальною площею 0,1 та, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса: АДРЕСА_1 , посилаючись на те, що він ніколи не звертався до органів державної влади чи місцевого самоврядування з метою реєстрації за ним прав на Земельну ділянку, а також не надавав жодних повноважень іншим особам з питань реєстрації за позивачем прав на Земельну ділянку; позивач ніколи не мав жодних прав чи правовстановлюючих документів на вказану Земельну ділянку, про її існування та про її реєстрацію позивачу взагалі нічого не було відомо; позивач не звертався до Севастопольської міської державної адміністрації з заявою про виділення йому земельної ділянки у власність. Більше того, позивач ніколи не був членом обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Дружба-8»; державна реєстрація права власності позивача на Земельну ділянку була проведена за заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.05.2014, реєстраційний номер якої 6471079 (далі - «Заява про реєстрацію»), підписаною від імені позивача. Проте, позивач ніколи не звертався до державного реєстратора з такою заявою та не уповноважував третіх осіб на звернення з такою заявою.

Частиною першою статті 15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відтак зазначена норма визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов`язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспоренні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права, чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи є ефективнимобраний позивачем спосіб захисту порушеного права та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Основними засадами судочинства, однією з яких є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України).

Предметом доказування під час судового розгляду є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення(частина друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК України).

За статтею 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Положенням статті 41 Конституції України передбачено, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Так, визначення права власності у його юридичному розумінні наведене у статті 316 ЦК України, відповідно до положень якої правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону (статті 317, 319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).

Відтак здійснення власником свого права власності передусім полягає у безперешкодному, вільному та на власний розсуд використанні всього комплексу правомочностей власника, визначених законом - володіння, користування, розпорядження майном.

Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 лютого 2021 року в справі № 909/1286/19 вказано, що «згідно зі статтею 328 цього Кодексу право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Отже зазначена норма встановлює презумпцію правомірності набуття права власності, котра означає, що право власності на конкретне майно вважається набутим правомірно, якщо інше не встановлено в судовому порядку або незаконність набуття права власності прямо не випливає із закону. Таким чином, факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає в себе законність і добросовісність такого набуття».

Як вбачається з матеріалів справи, з метою отримання інформації щодо Земельної ділянки, обставин за яких права на неї були зареєстровані за позивачем, адвокат позивача, в інтересах позивача, зверталась з низкою адвокатських запитів до органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

Головне управління Держгеокадастру у Херсонській області надало відповідь від 28.02.2020 з вих. №29-21-0.202-1329/2-20, в якій було зазначено, що у Державному земельному кадастрі відсутні відомості стосовно Земельної ділянки.

Додатково рекомендував звернутися із запитом до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), оскільки Державна реєстраційна служба Каланчацького районного управління юстиції Херсонської області та Каланчацьке районне управління юстиції Херсонської області були ліквідовані 09.11.2016.

Також, було зазначено, що доступ до документів реєстраційної справи в електронній формі забезпечує посадова особа із зберігання реєстраційних справ відповідного суб`єкта, що забезпечує зберігання реєстраційних справ, шляхом друку таких документів за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав з проставлянням власного підпису та печатки на кожній сторінці документа. Проте відповідь Південного міжрегіонального управління Міністерство юстиції (м. Одеса) не містить конкретної інформації щодо того у кого наразі перебуває реєстраційна справа та до кого слід звертатись.

01.04.2020 позивач звернувся до Колегії з розгляду скарг у сфері державної реєстрації Міністерства юстиції України зі скаргою, у якій просив провести перевірку правомірності прийнятого Рішення про реєстрацію та скасувати його.

Встановлено, що у зв`язку з реєстрацією за позивачем прав на Земельну ділянку, за фактом підроблення документів та службового підроблення здійснюється кримінальне провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017230180000998 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 368 Кримінального кодексу України.

Експерту було поставлено наступне запитання:

- «Чи виконаний особистий підпис чорнилами чорного кольору, який знаходиться в нижній частині Заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.05.2014, реєстраційний номер якої 6471079 навпроти друкованого тексту: «Підпис заявника», власноручно самим ОСОБА_1 або іншою особою?»

Відповідно до висновку експерта № 20-276 судової почеркознавчої експертизи за матеріалами кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017230180000998, складеного 08.05.2020 експертом Одеського науково-дослідного інституту судових експертизи (ОНДІСЕ): Підпис від імені ОСОБА_1 в Заяві про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.05.2014 року, реєстраційний номер 6471079 в графі «Підпис заявника» виконаний не ОСОБА_1 , а іншою особою.

Розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог, суд приходить до наступного.

Правовідносини, які склались між сторонами регулюються Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, чинній на час прийняття оспорюваного рішення).

Так, розглядаючи позовні вимоги про визнання незаконним та скасування Розпорядження в частині передання Земельної ділянки у власність позивача для індивідуального дачного будівництва, суд прийшов до наступного висновку.

Так, як було зазначено вище право власності на Земельну ділянку було зареєстровано за позивачем на підставі Розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації № 1250-р від 07.04.2010, яким затверджено комплексний проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 18,1348 га з встановленням меж в натурі (на місцевості) для дачного будівництва обслуговуючим кооперативом «Дачно-будівельний кооператив «Дружба-8», що розташовані в м. Севастополі в районі урочища Аязьма для передачі у власність громадянам (згідно з додатком); вирішено передати у приватну власність громадянам України - членам обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Дружба-8» земельні ділянки в межах їх безоплатної приватизації загальною площею 18,1348 га для дачного будівництва. У додатку «Список громадян - членів обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельного кооперативу «Дружба-8»» до вказаного розпорядження зазначено, що ОСОБА_1 має бути відведена земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

У Розпорядженні зазначено, що його прийнято, в тому числі, на підставі ст. 118 ЗК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Згідно з ч. 6 ст. 118 ЗК України (в редакції, чинній на день прийняття Розпорядження) громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідної районної, Київської чи Севастопольської міської державної адміністрації або сільської, селищної, міської ради за місцезнаходженням земельної ділянки.

Так, у Розпорядженні вказано, що його прийняттю передувало подання членами обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Дружба-8», одним з яких нібито є ОСОБА_1 , відповідних заяв.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується факт, що позивач не звертався ні до Севастопольської міської державної адміністрації, ні до будь-якого іншого публічного органу чи особи з заявою (клопотанням) про безоплатне одержання Земельної ділянки у власність. Крім того, позивач не є та ніколи не був членом обслуговуючого кооперативу «Дачно-будівельний кооператив «Дружба-8».

Вказані обставини свідчать про реєстрацію за позивачем права власності на спірну земельну ділянку у суперечь закону.

Згідно з ч. 5 т. 122 ЗК України (в редакції, чинній на дату прийняття Розпорядження) Київська та Севастопольська міські державні адміністрації передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах їх територій для всіх потреб, крім випадків, визначених частиною сьомою цієї статті.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній на дату видачі Розпорядження) місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Частиною 1 ст. 6 «Акти місцевих державних адміністрацій» Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній на дату видачі Розпорядження) на виконання Конституції України, законів України, актів Президента України, Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади, власних і делегованих повноважень голова місцевої державної адміністрації в межах своїх повноважень видає розпорядження, а керівники управлінь, відділів та інших структурних підрозділів - накази.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 Закону України Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній на дату видачі Розпорядження) голови місцевих державних адміністрацій видають розпорядження одноособово і несуть за них відповідальність згідно із законодавством.

Тобто питання щодо передання у власність земельних ділянок які розміщені у м. Севастополь, вирішується шляхом видачі головою Севастопольської міської державної адміністрації відповідного розпорядження.

Як зазначено у Розпорядженні, його було видано Головою Севастопольської міської державної адміністрації ОСОБА_6 07.04.2010. Проте, на час видання вказаного Розпорядження ОСОБА_6 не був Головою Севастопольської міської державної адміністрації.

Згідно з ч. 1, ч. 3 ст. 9 Закону України Закону України «Про місцеві державні адміністрації» (в редакції, чинній на дату видачі Розпорядження) повноваження голів місцевих державних адміністрацій припиняються Президентом України. У разі обрання нового Президента України голови місцевих державних адміністрацій продовжують здійснювати свої повноваження до призначення в установленому порядку нових голів місцевих державних адміністрацій.

Відповідно до п. 7 указу Президента України «Про порядок офіційного оприлюднення нормативно-правових актів та набрання ними чинності» від 10.06.1997 № 503/97 (в редакції, чинній на дату видачі Розпорядження) акти Верховної Ради України і Президента України про призначення відповідно до законодавства на посади і звільнення з посад набирають чинності з моменту їх прийняття.

Так, указом Президента України від 06.04.2010 № 509/2010 звільнено ОСОБА_6 з посади голови Севастопольської міської державної адміністрації.

У цей же день указом Президента України від 06.04.2010 № 513/2010 призначено ОСОБА_7 головою Севастопольської міської державної адміністрації.

Отже, станом на дату видачі Розпорядження головою Севастопольської міської державної адміністрації був ОСОБА_7 . У свою чергу, станом на зазначену дату ОСОБА_6 вже був звільнений з посади голови Севастопольської міської державної адміністрації, а тому останній не мав права видавати Розпорядження. Однак, в порушення вимог законодавства Розпорядження підписано ОСОБА_6 , що свідчить про його незаконність.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

У п. 17 постанови Верховного Суду від 19.10.2020 у справі № 520/3286/19 зазначено: «За змістом статей 15-16, 21 ЦК України, кожна особа мас право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права...».

Отже, суд приходить до висновку, що право власності на спірну Земельну ділянку зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі Розпорядження, яке суперечить актам цивільного та земельного законодавства, законодавства, яке регламентує порядок передання у приватну власність земельних ділянок державної (комунальної) власності.

Разом з цим, зазначене Розпорядження порушує цивільне право позивача на участь у правовідносинах на основі вільного волевиявлення.

За таких обставин суд приходить до висновку, що вказане Розпорядження підлягає визнанню незаконним та скасуванню.

Щодо позовних вимог про скасування Рішення про реєстрацію та державної реєстрації права власності на Земельну ділянку.

Судом встановлено, що право власності на Земельну ділянку було зареєстровано за позивачем на підставі Рішення про реєстрацію.

Разом з тим, у державного реєстратора були відсутні підстави приймати Рішення про реєстрацію та проводити державну реєстрацію права власності на спірну земельну ділянку за позивачем.

Так, п. 1 ч. 1 ст. 15 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - «Закон про реєстрацію») (в редакції, чинній на дату прийняття Рішення про реєстрацію) державна реєстрація прав та їх обтяжень починається з прийняття і перевірки документів, що подаються для державної реєстрації прав та їх обтяжень, реєстрації заяви.

Згідно з ч.ч. 1, 7, 11 ст. 16 Закону про реєстрацію (в редакції, чинній на дату прийняття Рішення про реєстрацію) заява про державну реєстрацію прав та їх обтяжень подається до органу державної реєстрації прав у паперовій або електронній формі у випадках, передбачених цим Законом.

Державна реєстрація прав проводиться на підставі заяви власника, іншого правонабувача, сторони правочину, за яким виникло право, уповноваженої ними особи або державного кадастрового реєстратора у випадках, передбачених цим Законом.

Під час подання заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень у паперовій формі фізична особа повинна пред`явити документ, що посвідчує її особу, а у разі подання заяви представником фізичної чи юридичної особи також - документ, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб. У випадках, установлених законом, представник іноземної особи пред`являє документи, легалізовані в установленому нормативно-правовими актами порядку.

Крім того, п. 5 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2017 № 868 (далі - «Порядок № 868») (в редакції, чинній на дату прийняття Рішення про реєстрацію) визначено, що подання документів для проведення державної реєстрації прав, взяття на облік безхазяйного нерухомого майна здійснюється особисто заявником або шляхом надсилання поштою з описом вкладення.

Згідно з п. 10 Порядку № 868 (в редакції, чинній на дату прийняття Рішення про реєстрацію) заявник під час подання заяви особисто пред`являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу.

Документом, що посвідчує особу, є паспорт громадянина України, посвідка на проживання особи, яка мешкає в Україні, національний, дипломатичний чи службовий паспорт іноземця або документ, що його заміняє.

Так, Рішення про реєстрацію було прийнято на підставі Заяви про реєстрацію, підписаної від імені позивача. У вказаній заяві заповнено графу «Відомості про суб`єкта права» та не заповнено графу «Відомості про заявника (уповноважену особу)». Також, у заяві про реєстрацію вказано, що документом, що посвідчує особу заявника є паспорт громадянина України позивача. Наведе свідчить про те, що Заява про реєстрацію була нібито подана позивачем на підставі власного паспорту громадянина України.

Проте, як було вказано вище, позивач не підписував та не подавав вказану вище заяву.

Крім того, як вказано у Висновку експерта підпис від імені позивача в Заяві про реєстрацію виконаний не позивачем, а іншою особою.

Як свідчать матеріали справи, позивач не передавав жодній особі свій паспорт громадянина України, чи інший документ, що посвідчує особу позивача, оригінал якого мав бути пред`явлений державному реєстратору Білоброву О.О. під час подання Заяви про реєстрацію, не уповноважував жодну особу на вчинення від імені позивача реєстраційних дій.

Вказана обставина свідчить про те, що під час подання Заяви про реєстрацію державному реєстратору Білоброву О.О. не було пред`явлено документ, що посвідчує особу заявника, тобто позивача.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 9 Закону про реєстрацію (в редакції, чинній на дату прийняття Рішення про реєстрацію) державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема, відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 24 Закону про реєстрацію (в редакції, чинній на дату прийняття Рішення про реєстрацію) у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень звернулася неналежна особа.

Таким чином, враховуючи що ОСОБА_1 не підписував та не подавав особисто державному реєстратору Білоброву О.О . Заяву про реєстрацію, а також не уповноважував будь-яких інших осіб на вчинення вказаних дій, очевидно, що державний реєстратор Білобров О.О. за результатами розгляду такої Заяви про реєстрацію повинен був відмовити у реєстрації за позивачем права власності на Земельну ділянку.

Однак, в порушення вимог законодавства державним реєстратором Білобровим О.О. незаконно прийнято Рішення про реєстрацію та зареєструвано за ОСОБА_1 право власності на Земельну ділянку. Крім того, про протиправність Рішення про реєстрацію та реєстрації права власності на Земельну ділянку свідчить і незаконність Розпорядження, на підставі якого і було проведено реєстраційні дії.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на час прийняття Рішення про реєстрацію) Державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами.

Згідно з ч. 2 ст. 5 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (в редакції, чинній на час прийняття Рішення про реєстрацію) Державний земельний кадастр ведеться на електронних та паперових носіях.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» (у редакції, чинній на час прийняття Рішення про реєстрацію) кадастрова карта (план) - графічне зображення, що містить відомості про об`єкти Державного земельного кадастру.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про Державний земельний кадастр (у редакції, чинній на час прийняття Рішення про реєстрацію) кадастрова карта (план) ведеться для актуалізованого відображення у часі об`єктів Державного земельного кадастр) у межах кадастрового кварталу, кадастрової зони, у цілому в межах території адміністративно-територіальної одиниці (село, селище, місто, район, область, Автономна Республіка Крим Кадастрова карта (план) ведеться в електронній (цифровій) формі.

У п. 196 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою КМУ від 17.10.2012 № 1051, відомості з Державного земельного кадастру, зазначені в підпунктах 1-8 (межі адміністративно-територіальних одиниць; кадастрові номери земельних ділянок; межі земельних ділянок; цільове призначення земельних ділянок; розподіл земель між власниками, користувачами (форма власності, вид речового права); обмеження у використанні земель та земельних ділянок; зведені дані щодо кількісного та якісного обліку земель; нормативну грошову оцінку земель та земельних ділянок), 13-17 (суб`єкта права власності на земельну ділянку; суб`єкта речового права на земельну ділянку; державну реєстрацію прав на земельну ділянку; дату державної реєстрації, реєстраційний номер земельної ділянки у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно із зазначенням відомостей про її кадастровий номер та орган, що здійснив державну реєстрацію; ціну земельної ділянки) цього пункту, оприлюднюються Держгеокадастром у вигляді відкритих даних на Публічній кадастровій карті.

Тобто, інформація про зареєстровані земельні ділянки повинна міститись у державному земельному кадастрі, зокрема, в електронній формі та відображатись на Публічній кадастровій карті.

Разом з тим, ГУ Держгеокадастру в Херсонській області листом від 28.02.2020 № 29-21-0.202-1329/2-20 повідомило про те, що відомості про Земельну ділянку відсутні у Державному земельному кадастрі.

Таким чином, є очевидним, що Земельна ділянка не була та не є зареєстрованою, а тому державний реєстратор Білобров О.О. не мав права приймати Рішення про реєстрацію та реєструвати право власності на Земельну ділянку за позивачем.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 26 Порядку № 868 (в редакції, чинній на дату прийняття Рішення про реєстрацію) орган державної реєстрації прав, нотаріус не пізніше наступного робочого дня з моменту прийняття рішення про державну реєстрацію прав видає особисто заявникові або надсилає поштою з описом вкладення витяг з Державного реєстру прав, свідоцтво (в разі його формування) та документи, що подавалися заявником для проведення державної реєстрації прав, одним із способів, зазначеним у заяві.

У разі коли заявник особисто отримує зазначені документи, він пред`являє органові державної реєстрації прав, нотаріусові документ, що посвідчує його особу. На примірнику рішення, що залишається для формування реєстраційної справи, проставляються дата його отримання та підпис заявника.

У Заяві про реєстрацію вказано, що заявник має намір особисто отримати документи за фактом реєстрації права власності.

Разом з тим, як встановлено судом, позивач не звертався до державного реєстратора з метою отримання витягу та свідоцтва.

Також, позивач не уповноважував жодну особу на вчинення вказаних дій. Наведене підтверджує факт вчинення державним реєстратором Білобровим О.О. незаконних реєстраційних дій та додатково обґрунтовує незаконність Рішення про реєстрацію.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що Рішення про реєстрацію та державна реєстрація права власності позивача на Земельну ділянку, підлягають скасуванню.

Щодо позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_1, індексний номер: 21303213, виданого 06.05.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Каланчацького районного управління юстиції Херсонської області Білобровим Олександром Олеговичем, суд зазначає наступне.

Відповідно до пп. 5 п. 37 Порядку № 868 (в редакції, чинній на дату видачі Свідоцтва), документом, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно - є свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що видано державним реєстратором відповідно до закону.

Згідно з п. 8-1 ч. 1 ст. 18 Закону про реєстрацію (в редакції, чинній на дату видачі Свідоцтва) свідоцтво про право власності на нерухоме майно, що підтверджує виникнення права власності при здійсненні державної реєстрації прав на нерухоме майно, видається: фізичним та юридичним особам у разі безоплатної передачі їм земельної ділянки із земель державної чи комунальної власності за рішеннями органів державної влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування.

Пунктом 24 Порядку № 868 (в редакції, чинній на дату видачі Свідоцтва) встановлено, що у випадках, установлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно (далі - свідоцтво), оформляє його у двох примірниках, які підписує і засвідчує печаткою.

Тобто після проведення реєстраційних дій щодо реєстрації прав на земельну ділянку в порядку безоплатної приватизації, державний реєстратор оформляє та видає особі, на яку зареєстровані права на земельну ділянку, свідоцтво про право власності, яке є документом, що підтверджує виникнення права власності.

Судом встановлено, що після вчинення реєстраційних дій щодо спірної земельної ділянки, державний реєстратор Білобров О.О. оформив Свідоцтво, однак вказав у ньому, що право власності на Земельну ділянку зареєстровано не за ОСОБА_1 , а за іншою особою - ОСОБА_4 .

Вказане Свідоцтво знаходиться в реєстраційній справі, яка була вилучена працівниками поліції.

З огляду на те, що на момент вчинення державним реєстратором Білобровим О.О. реєстраційних дій щодо реєстрації права власності на Земельну ділянку за позивачем вказані дії були незаконними, очевидно, що були відсутні підстави для видачі Свідоцтва, а тому, суд приходить до висновку, що вказане Свідоцтво слід визнати недійним.

Постановою Верховного суду від 20.05.2020 у справі №495/6080/17-ц підтверджено правомірність заявлення позовної вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на земельну ділянку, виданого державним реєстратором.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цілого Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасуванні документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Верховний Суд у своїй постанові від 03.09.2020 року у справі № 914/1201/19 зазначив, що за змістом статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», виконанню підлягають виключно судові рішення: 1) про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 2) про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень; 3) про скасування державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За таких обставин, враховуючи вимоги ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», суд приходить до висновку про необхідність припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 8536300000:58:001:0559, загальною площею 0,1 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 15 та ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Під захистом цивільних прав розуміється передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсацій витрат, викликаних порушенням права. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб`єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Належний спосіб захисту, виходячи із застосування спеціальної норми права, повинен забезпечити ефективне використання цієї норми у її практичному застосуванні - гарантувати особі спосіб відновлення порушеного права або можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Як правило, суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 925/1265/16),

Крім того, Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто, таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16 та від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц.

Згідно вимог ст.ст. 76, 77, 79, 80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінив їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, з урахуванням того, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 обґрунтований та підлягає задоволенню частково, так як в даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту, шляхом визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно та припинення права власності.

Що стосується вимоги позивача про скасування розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та реєстраційної справи, суд прийшов до висновку про відмову у її задоволенні, з огляду на наступне.

Відповідно до абз. 4 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав та обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав та обтяжень). Ухвалення судом рішення про визнання нечинним рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування про надання дозволу на розроблення документації землеустрою, за якою була сформована земельна ділянка, щодо якої виникли речові права, а також про скасування державної реєстрації такої земельної ділянки, допускається з визнанням нечинним рішення про затвердження такої документації (за його наявності) та припиненням таких прав (за їх наявності).

Також, згідно абз. 5 ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав та обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки (за наявності таких прав та обтяжень).

Згідно абз. 4 ч. 1 ст. 14 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» розділ Державного реєстру прав та реєстраційна справа закриваються в разі скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Згідно абз. 2 ч. 2 ст. 14 зазначеного Закону, розділ Державного реєстру прав закривається державним реєстратором одночасно із проведенням державної реєстрації припинення речових прав та обтяжень, про що державний реєстратор обов`язково невідкладно повідомляє відповідного користувача та обтяжувача.

Частинами 1-5 ст. 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Стаття 215 ЦК України містить умови недійсності правочину, зокрема, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Оскільки цивільно-правові угоди, зазначені судом вище, щодо земельної ділянки кадастровий номер 8536300000:58:001:0559, загальною площею 0,1 та, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса: АДРЕСА_1 , ґрунтуються на скасованій державній реєстрації, а сама ділянка втратила статус об`єкта цивільних прав, а тому відповідно до законодавства, разом із скасуванням державної реєстрації земельних ділянок, всі речові права та обтяження, які були зареєстровані щодо цієї ділянки (якщо такі права чи обтяження існують), підлягають припиненню.

Таким чином, вимога про скасування розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та реєстраційної справи є по суті похідною від вимог про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно та припинення права власності, а тому додаткового застереження не вимагає.

При цьому, що стосується вимог до Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, суд зазначає.

Згідно частин першої, другої статті 1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу безпосередньо та через міністерства, інші центральні органи виконавчої влади, Раду міністрів Автономної Республіки Крим та місцеві державні адміністрації, спрямовує, координує та контролює діяльність цих органів.

Враховуючи вищевикладені норми законодавства, в межах предмету і підстав позову Урядом не вчинялось жодних дій чи рішень в межах предмету спору, з позовної заяви не вбачається заявлення будь-яких позовних вимог до Кабінету Міністрів України.

При цьому, відповідно до статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» Міністерство юстиції України:

забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері державної реєстрації прав;

здійснює нормативно-правове регулювання у сфері державної реєстрації прав;

забезпечує створення та функціонування Державного реєстру прав, є його держателем;

організовує роботу, пов`язану із забезпеченням діяльності з державної реєстрації прав;

здійснює контроль за діяльністю у сфері державної реєстрації прав, у тому числі шляхом проведення моніторингу реєстраційних дій відповідно до цього Закону та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

забезпечує доступ до Державного реєстру прав державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, визначених Законом, інших суб`єктів, право доступу яких визначено Законом, та приймає рішення про тимчасове блокування або анулювання такого доступу у випадках, передбачених Законом;

розглядає скарги на рішення, дії або бездіяльність державних реєстраторів, суб`єктів державної реєстрації прав, територіальних органів Міністерства юстиції України та приймає обов`язкові до виконання рішення, передбачені цим Законом;

складає протоколи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення;

організовує роботу з підготовки та підвищення кваліфікації державних реєстраторів;

надає узагальнені роз`яснення щодо застосування законодавства з питань державної реєстрації прав;

здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Отже, Міністерство юстиції України наділене організаційними та контрольними функціями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та не є тим суб`єктом, який безпосередньо здійснює державну реєстрацію.

Водночас, відповідно до частини 1 статті 10 Закону державним реєстратором є:

- громадянин України, який має вищу освіту за спеціальністю правознавство, відповідає кваліфікаційним вимогам, встановленим Міністерством юстиції України, та перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав;

- нотаріус;

- державний, приватний виконавець - у разі накладення/зняття таким виконавцем арешту на нерухоме майно під час примусового виконання рішень відповідно до закону.

Згідно стаггі 11 Закону державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

При цьому, зазначено, що втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Суд звертає увагу на те, що за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (абзац 1 частини 1 статті 26 Закону).

Таким чином, у разі скасування за рішенням суду державної реєстрації прав на нерухоме майно (земельну ділянку) така державна реєстрація проводиться державним реєстратором, а не Міністерством юстиції України.

Згідно підпунктом 3 пункту 2 прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та деяких інших законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень з державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», яким внесено зміни до Закону, органи державної реєстрації прав, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку, припиняють надання послуг у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень на території відповідних адміністративно-територіальних одиниць за рішенням Кабінету Міністрів України, прийнятим у разі забезпечення виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями умов, необхідних для реалізації повноважень у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, але не пізніше 30.04.2016.

Отже, після 30.04.2016 Міністерство юстиції України не є суб`єктом державної реєстрації і не має повноважень щодо вчинення будь-яких реєстраційних дій, зокрема, на підставі рішення суду.

Аналізуючи вищевказане, можна стверджувати, що державна реєстрація є самостійним повноваженням державного реєстратора (нотаріуса), який самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав, а Міністерство юстиції України не є тим суб`єктом, який безпосередньо здійснює державну реєстрацію прав на нерухомість.

А відтак Міністерство юстиції України наділене організаційними та контрольними функціями у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а скасування рішення державного реєстратора на підставі судового рішення проводиться державним реєстратором, тобто, громадянином України, який перебуває у трудових відносинах з суб`єктом державної реєстрації прав (виконавчим органом сільської, селищної та міської ради, Київською, Севастопольською міською, районною, районною у містах Києві та Севастополі державною адміністрацією), нотаріусом, державним, приватним виконавцем у визначених законом випадках.

Зважаючи на вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, суд вважає, що за наведених обставин, позовні вимоги до Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України є необґрунтованими, а тому у задоволенні позову до Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України слід відмовити.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

З урахуванням часткового задоволення позову, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 135,00 грн. з кожного.

На підставі вищевикладеного, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст. 11, 15, 16, 317, 319, 321, 328 ЦК України, ст.ст. 118, 122 Земельного кодексу України, ст.ст. 3, 12, 13, 76 - 81, 141, 258, 259, 264 - 265, 268, 354, 355ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Каланчацької селищної ради Херсонської області в особі відділу реєстрації виконавчого органу Каланчацької селищної ради, Державного реєстратора відділу реєстрації виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області Білоброва Олександра Олеговича, Севастопольської міської державної адміністрації, ОСОБА_4 , Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування рішення про державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації права власності, визнання недійсним свідоцтва про реєстрацію права власності на нерухоме майно, скасування розділу у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та реєстраційної справи, припинення права власності, задовольнити частково.

Визнати незаконним та скасувати розпорядження Севастопольської міської державної адміністрації від 07.04.2010 № 1250-р в частині передання у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, що розташована у АДРЕСА_1 , площею 0,1 га.

Скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Білоброва Олександра Олеговича про державну реєстрацію прав та їх обтяжень номер 12862599 від 06.05.2014.

Скасувати державну реєстрацію права власності ОСОБА_1 на земельну ділянку, кадастровий номер 8536300000:58:001:0559, загальною площею 0,1 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса: АДРЕСА_1 , номер запису про право власності 5563623.

Визнати недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно, серія НОМЕР_1 , індексний номер: 21303213, видане 06.05.2014 державним реєстратором Реєстраційної служби Каланчацького районного управління юстиції Херсонської області Білобровим Олександром Олеговичем.

Припинити право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку кадастровий номер 8536300000:58:001:0559, загальною площею 0,1 га, цільове призначення - для індивідуального дачного будівництва, адреса: АДРЕСА_1 .

Стягнути з Севастопольської міської державної адміністрації (Україна, м. Севастополь, вул. Леніна, 2, код ЄДРПОУ: 04055587),Каланчацької селищної ради Херсонської області в особі відділу реєстрації виконавчого органу Каланчацької селищної ради, Державного реєстратора відділу реєстрації виконавчого комітету Каланчацької селищної ради Херсонської області ( Херсонська область, Каланчацький р-н, смт.Каланчак,вул. Херсонська,1, код ЄДРПОУ: 04401003) Білоброва Олександра Олеговича ( АДРЕСА_2 , ІПН-невідомий), ОСОБА_4 ( АДРЕСА_3 , ІПН: НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , ІПН: не відомий, паспорт Серії НОМЕР_3 виданий Печерським РУ ГУ МВС України у м.Києві від 21.04.2007) судовий збір у розмірі 1135,00 грн. з кожного.

У задоволенні позову до Кабінету Міністрів України та Міністерства юстиції України, відмовити.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено 28.05.2024.

Суддя: О.М. Букіна


Суд	Солом'янський районний суд міста Києва
Дата ухвалення рішення	18.04.2024
Оприлюднено	13.06.2024
Номер документу	119671011
Судочинство	Цивільне
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності