Постанова

від 11.06.2024 по справі 638/20323/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

Іменем України

11 червня 2024 року

м. Харків

справа № 638/20323/23

провадження № 22-ц/818/2087/24

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.

суддів: Пилипчук Н.П., Тичкової О.Ю.,

за участю секретаря - Сізонової О.О.

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідачі - ОСОБА_2 ,

третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , тертя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 адвоката Світличної Яни Олексіївни на рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 квітня 2024 року, постановлене під головуванням судді Агапова Р.О., -

в с т а н о в и в :

У грудні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради про позбавлення батьківських прав.

Рішенням Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 квітня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав відмовлено, попереджено ОСОБА_2 про необхідність змінити ставлення до виховання дитини.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 адвокат Світлична Яна Олексіївна просить скасувати рішення суду, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; зазначає, що суд першої інстанції помилково прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, не надав належної і вмотивованої оцінки аргументам та доказам наданих позивачем та висновку Органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських. Вказує, що відповідач не приймає участі у вихованні дітей, не піклується про здоров`я, фізичний, духовний, матеріальний стан дітей, не цікавиться їх життям, не відвідує. Зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що відповідачем надано добровільну згоду на позбавлення батьківських прав. Тобто це доводить той факт, що відповідач і не збирається поводити себе по іншому та ставати дітям зразковим батьком. Вважає, що позбавлення батьківських прав сприятиме захисту інтересів дитини, оскільки відповідач не приймає участі у вихованні дітей, нехтує батьківськими обов`язками.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України- в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не довела навмисного ухилення відповідача від виконання своїх обов`язків та його винної поведінки. Відповідно до ст.206 ЦПК України, визнання позову відповідачем не є безумовною підставою для ухвалення рішення про задоволення позову. Суд ухвалює рішення про задоволення позову у разі визнання відповідачем позову, якщо для того наявні законні підстави, а також якщо визнання відповідачем позову не суперечить закону або не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Спір стосується обсягу прав та обов`язків відповідача відносно його дітей, все ж таки, під час його вирішення суд виходить не тільки з інтересів матері дітей, а з забезпечення найкращих інтересів дітей. Тому суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність необхідності застосування до відповідача такого крайнього заходу, як позбавлення його батьківських прав, та доцільність вжиття якого позивачка та орган опіки та піклування належно не аргументували.

Проте такі висновки суду першої інстанції не відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.12.2020 року.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження: серія НОМЕР_1 від 31.10.2019 року та серія НОМЕР_2 від 16.07.2010 року.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2023 року визначено місце проживання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з матір`ю ОСОБА_1 .

З висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зазначено, що діти, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де створені умови для проживання дівчат.

Відповідно до інформації комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №2» Харківської міської ради ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувають під медичним наглядом закладу. Мати дітей, ОСОБА_1 , взаємодіє з лікарями та іншим медичним персоналом підприємства за потребою. Батько, ОСОБА_2 , за період з 2021 року до теперішнього часу в поліклініку з дітьми не приходив, з медичними працівниками не контактував.

Відповідно до інформації наданої комунальним закладом «Харківський ліцей №159 Харківської міської ради» де навчається ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мати постійно тримає зв`язок з класним керівником, вчителями ліцею, особливу увагу приділяє успішності своєї доньки. Мати завжди іде на контакт, турбується про навчальні досягнення дитини. Батько, ОСОБА_2 , за словами матері, проживає окремо і не приймає участі в житті дітей. ОСОБА_2 , протягом навчання дитини у закладі, жодного разу не вийшов на зв`язок з класним керівником та не цікавився успіхами дитини.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів, станом на 01.07.2023 року складає 83 026,82 гри.

Малолітня ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , надала свої письмові пояснення, в яких зазначила, що не заперечує проти позбавлення батьківських прав батька, бо не спілкується з ним, батько не телефонує, не цікавиться її життям.

З нотаріально посвідченої зави ОСОБА_2 вбачається, що він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно доньок - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Питання щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради на підставі наявних документів.

Департамент служб, як представник органу опіки та піклування, вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Як на підставу позовних вимог ОСОБА_1 посилається на те, що вона була одружена з відповідачем з 18.07.2008 року по 01.12.2020 року. Шлюб розірваний рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 01 грудня 2020 року. Від шлюбу сторони мають 2 доньок: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які на даний час проживають разом із позивачем та знаходяться на її повному утриманні та вихованні. Коли стосунки сторін завершилися, позивач почала жити окремо, доньки проживали і продовжують проживати з нею, у зв`язку з чим всі питання забезпечення та прийняття рішень щодо майбутнього дітей лягають на позивача. Вона має житло, працює викладачем, має нормований графік та стабільний заробіток, достатньо часу проводить з дітьми. Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2023 року визначено місце проживання доньок з позивачем. Зважаючи на відсутність піклування з боку батька, позивач ставить питання про позбавлення його батьківських прав. Таке рішення суду необхідне для можливості вирішувати питання, що стосуються майбутнього дітей - освіта, здоров`я, питання місця реєстрації та інші. Без рішення суду кожен орган вимагає підписи обох батьків на документах, а отже позбавляють дітей їх законних прав. Позивачці доводилось платити відповідачеві за те, щоб він приїхав та підписав документи при реєстрації доньок в квартирі позивачки. Всі питання щодо виховання дітей вирішуються позивачкою без участі та підтримки відповідача. Вона піклується про стан здоров`я дітей, приводить до медичних закладів чи лікує під час хвороби, дбає про навчання, про забезпечення, про виховання. Діти виховані, ввічливі, відповідально ставляться до життя, мають достатній рівень навчальних досягнень, беруть активну участь у житті школи. За весь час, що діти проживають з позивачем, відповідач про них не піклується, не проявляє зацікавленості до подальшої долі, не цікавиться успіхами, станом здоров`я, навчанням та розвитком. Будь-якої добровільної матеріальної допомоги на утримання дітей відповідач теж не надає. Це негативно впливає на фізичний розвиток дітей як складову виховання. Також факт ухилення відповідачем від виконання своїх батьківських обов`язків підтверджується добровільною згодою на позбавлення батьківських прав, що надана ним для цього судового процесу. Це доводить, що відповідач і не збирається поводити себе по- іншому та ставати дітям зразковим батьком.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

Виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці (частина перша статті 12 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно з частинами першою-четвертою статті 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, поважати дитину.

Частиною першою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності.

Відповідно до статті 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Згідно з частиною першою статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов`язків щодо виховання дитини та/або забезпечення здобуття нею повної загальної середньої освіти; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Тлумачення змісту частини першої статті 164 СК України дає підстави для висновку, що ухилення від виконання обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна оцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є винятковим заходом, який тягне за собою істотні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

У частині першій статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.

Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Відповідно до частини першої статті 9 Конвенції про права дитини держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

У рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України» (заява № 10383/09) ЄСПЛ зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками. Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків. Питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

Подібний висновок викладено у постанові від 06 травня 2020 року у справі № 753/2025/19.

Зверненню до суду з позовом про позбавлення батьківських прав має передувати виважена та ґрунтовна підготовка, збір необхідної доказової бази, адже більшість чинників, які є підставою для прийняття позитивних рішень у вказаних категоріях справи, мають оцінювальний характер, залежать від конкретних обставин справи та особистості учасників цих правовідносин.

Судам необхідно мати на увазі, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, вирішення сімейних питань, на який вони йдуть лише у виняткових випадках, і головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості батька й матері як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Самі по собі встановлені судами факти, що батьки спілкуються з дитиною, забезпечують її матеріально, беруть участь у вихованні не у достатній мірі не може бути підставою для позбавлення батьківських прав. Інтереси дитини полягають в тому, щоб забезпечити її право на потребу у любові, піклуванні та матеріальній забезпеченості (стаття 5 Декларації про соціальні та правові принципи, що стосуються захисту і благополуччя дітей, особливо у разі передачі дітей на виховання та їх усиновлення на національному і міжнародному рівнях від 03 грудня 1986 року).

Дитина має право на особливе піклування та повинна мати свободу вибору щодо своїх батьків тощо. Аналізуючи встановлені факти у контексті позбавлення батьківських прав, суди повинні зважувати на те, що позбавлення батьківських прав на дитину та освідомлення цього самою дитиною вже несе в собі негативний вплив на її свідомість та застосовувати цей захід як крайню міру впливу та захисту прав дитини (див. постанову Верховного Суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 461/7387/16-ц).

Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків. Зокрема, вказаний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11 березня 2020 року у справі № 638/16622/17, від 13 квітня 2020 року у справі № 760/468/18, від 29 квітня 2020 року у справі № 522/10703/18, від 11 вересня 2020 року у справі № 357/12295/18, від 29 липня 2021 року у справі № 686/16892/20. Судова практика щодо застосування положень статті 164 СК України є усталеною.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною другою статті 78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини першої статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останнього батьківських прав, покладено на позивачку.

Матеріали справи свідчать про те, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 31.10.2019 та свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 від 16.07.2010.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 01.12.2020 шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 розірвано.

Заочним рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.11.2023 визначено місце проживання дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з ОСОБА_1 .

У висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради щодо доцільності позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей ОСОБА_5 та ОСОБА_4 зазначено, що діти, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом із матір`ю, ОСОБА_1 , проживають за адресою: АДРЕСА_1 , де створені умови для проживання дівчат.

З відповіді комунального некомерційного підприємства «Міська дитяча поліклініка №2» Харківської міської ради вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувають під медичним наглядом закладу. Мати дітей, ОСОБА_1 , взаємодіє з лікарями та іншим медичним персоналом підприємства за потребою. Батько, ОСОБА_2 , за період з 2021 до теперішнього часу в поліклініку з дітьми не приходив, з медичними працівниками не контактував.

З довідки наданої комунальним закладом «Харківський ліцей №159 Харківської міської ради» де навчається ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що мати постійно тримає зв`язок з класним керівником, вчителями ліцею, особливу увагу приділяє успішності своєї доньки. Мати завжди іде на контакт, турбується про навчальні досягнення дитини. Батько, ОСОБА_2 , за словами матері, проживає окремо і не приймає участі в житті дітей. ОСОБА_2 , протягом навчання дитини у закладі, жодного разу не вийшов на зв`язок з класним керівником та не цікавився успіхами дитини.

Відповідно до розрахунку заборгованості зі сплати аліментів у ОСОБА_2 заборгованість по сплаті аліментів, станом на 01.07.2023 року складає 83026,82 гри.

З висновку Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, як представника органу опіки та піклування вбачається, що Департамент служб у справах дітей вважає доцільним позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно дітей, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 подав нотаріально посвідчену заяву, в якій він не заперечує проти позбавлення його батьківських прав відносно доньок - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.16).

Колегія суддів вважає, що надання відповідачем такої заяви свідчить про відсутність наміру та бажання змінювати своє ставлення до дітей та брати участь у їх вихованні.

З огляду на висновок органу опіки та піклування, наявність заборгованості по аліментам, надання особистої нотаріально посвідченої заяви на згоду на позбавлення його батьківських прав, судова колегія вважає, що вказаних доказів достатньо для висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Висновок суду першої інстанції про недоведеність факту ухилення від виконання батьківських обов`язків, не відповідає фактичним обставинам справи.

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору пропорційно задоволеним позовним вимогам.

З матеріалів справи вбачається, що сума сплаченого позивачем судового збору за подання позовної заяви становить 1 074,00 грн, за подання апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції становить 1 612,00 грн (а.с. 1,102).

Сума судового збору, що підлягає стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 становить 2 686,00 грн.

Керуючись ст. ст.367,368,369,376,379,381,382,383,384 ЦПК України суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Світличної Яни Олексіївни - задовольнити.

Рішення Дзержинського районного суду м.Харкова від 03 квітня 2024 року - скасувати та ухвалити нове.

Позовні вимоги ОСОБА_3 задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно доньок - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2 686,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

О.Ю. Тичкова

Повне судове рішення виготовлено 12.06.2024 року.