Ухвала

від 07.06.2024 по справі 490/3834/24

МИКОЛАЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 490/3834/24

Провадження № 4-с/945/3/24

У Х В А Л А

07 червня 2024року суддя Миколаївського районного суду Миколаївської області Войнарівський М.М., розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),-

ВСТАНОВИВ:

07.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся до Центрального районного суду м.Миколаєва зі скаргою на дії/бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) .

Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 10.05.2024 року матеріали скарги передані до Миколаївського районного суду Миколаївської області за підсудністю.

В прохальній частині скарги просить суд зняти (скасувати) арешт з нерухомого майна.

В обґрунтування поданої скарги заявник зазначає, що на даний момент в нього відсутня будь яка заборгованість, відсутні будь які виконавчі провадження, відсутні будь які обтяження, що підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав. Звернувся з заявою 03.04.2024р. до начальника Центрального відділу Державної виконавчої служби у місті Миколаєві про зняття арештів з земельної ділянки АДРЕСА_1 , обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Труд СМУ 22», накладеного постановою Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ від 10.08.2007р. за №АА 071964, обтяження №5474454 та комплексу по переробці с/г продукції за адресою: АДРЕСА_2 , накладеного постановою Центрального ВДВС Миколаївського МУЮ від 10.08.2007р. за № АА 071964, обтяження №5474807. Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 27.09.2013р. за № 490/8454/13ц був знятий арешт з земельної ділянки за адресою:Миколаївська область, Миколаївський район, с.Надбузьке, обслуговуючий кооператив садівниче товариство «Труд СМУ 22», земельна ділянка № НОМЕР_1 . Комплекс по переробці с/г продукції за адресою: АДРЕСА_2 , згідно постанови відділу примусового виконання рішень ДВС Головного управління юстиції у Миколаївській області від 30.05.2014р. за № ВП 35281356 був переданий стягувачу, в рахунок погашення боргу. По незрозумілим причинам Центральний ВДВС м. Миколаєва своєчасно не зняв арешти з нерухомого майна. На його заяву, надана відповідь Центральним ВДВС у м.Миколаєві від 17.04.2024р., що матеріали виконавчих проваджень знищені за сплином строків зберігання. Відсутність відкритих виконавчих проваджень та знищення матеріалів виконавчих проваджень за терміном зберігання, свідчить про безпідставність продовження дії арештів майна. Збереження протягом тривалого часу арешту, накладеного на нерухоме майно, є втручанням у право на вільне володіння майном, яке захищене Конституцією України та Протоколом № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Відповідно до положень статті 124 Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Звернення з вимогами про скасування арешту на майно можливе в порядку позовного провадження для осіб, які не є стороною виконавчого провадження, адже такі вимоги будуть пред`являтися не в межах процедури контролю за виконанням судового рішення, а як різновид негаторного позову щодо підсудності та порядку розгляду спорів стосовно скасування арешту на майно за зверненням боржника у виконавчих провадженнях, дійшов Верховний Суд у постанові від 02 січня 2020 року №201/10187/18.

Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

При зверненні до суду не подано жодного належного доказу на підтвердження, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця порушено права чи свободи скаржника під час виконання судового рішення, ухваленого саме Миколаївським районним судом Миколаївської області.

Статтею 449 ЦПК України визначено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

У частині п`ятій статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Верховний Суд зауважує, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання.

Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга залишається без розгляду та повертається заявникові.

Строк звернення до суду зі скаргою на дії державного, приватного виконавця є не строком позовної давності, а процесуальним строком, а тому у разі його пропуску, скарга може бути розглянута по суті лише після вирішення питання про його поновлення, оскільки відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Аналогічного правового висновку дійшов Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 03 листопада 2021 у справі № 2608/20647/12.

У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі №466/948/19, зроблено висновок, що з`ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.

З наведених заявником у скарзі обґрунтувань убачається, що він оскаржує дії державного виконавця щодо арешту майна, які за своїм змістом не є триваючими.

Законодавцем у статті 449 ЦПК України закріплені імперативні строки (10 днів і 3 дні), протягом яких можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення.

Тобто, це строки в межах яких особа може звернутися з відповідною скаргою для захисту своїх порушених прав або інтересів.

Виходячи із змісту поданої скарги убачається, що строк звернення з даною скаргою становить десять днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи.

У скарзі заявник посилається на те, що про накладення арешту на майно дізнався при зверненні до приватного нотаріуса з Єдиного реєстру заборон відчудження об`єктів нерухомого майна, що накладений Центральним відділом державної виконавчої служби м.Миколаєва.

Інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,Реєстру прав власності на нерухоме майно,Державного реєстру Іпотек,Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №372077759, було сформовано 29.03.2024 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області.

Отже про порушення його права заявник дізнався 29.03.2024року, з даною скаргою звернувся до суду лише 07.05.2024 року.

Тому, з огляду на наведене вищезазначену скаргу подано заявником з пропуском строку, визначеного статтею 449 ЦПК України.

Клопотання про поновлення строку на подачу скарги на дії державного виконавця та скасування арешт майна не подано.

Згідно частини першої статті 127 ЦПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

В частині другій статті 449 ЦПК України передбачено, що пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Із змісту наведених правових норм убачається, що підставою для поновлення строку для подання скарги є факт пропуску заявником такого строку з поважних причин.

Поважними є причини, пов`язані з об`єктивними, непереборними, істотними труднощами для заявника подати у встановлений законом строк скаргу до суду. Це також ті обставини, що вказують на безпосереднє унеможливлення або ускладнення можливості вчинення процесуальних дій у визначених законом строк, що виникли об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк.

Крім того, поважність причин пропущеного строку для подання скарги пов`язана не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й з об`єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини. Можливість знати про порушення своїх прав випливає із загальних засад захисту цивільних прав та інтересів, за якими особа, маючи право на захист, здійснює його на власний розсуд у передбачений законом спосіб, що створює в неї цю можливість знати про посягання на права. Обов`язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на заявника.

Перелік причин, які слід вважати поважними, законодавцем не зазначено, а тому суд відповідно до ст.89 ЦПК України дає оцінку поважності причин за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Таким чином, беручи до уваги, що заявником не подано клопотання про поновлення пропуску строку звернення до суду зі скаргою, скарга подана заявником після закінчення процесуального строку встановленого законом тому скарга підлягає залишенню без розгляду.

Керуючись ст.ст. 13, 76 - 81, 89, 126 - 127, 259 - 261, 353 - 354, 447 - 449 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії/бездіяльність Центрального відділу державної виконавчої служби м.Миколаєва Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса),- залишити без розгляду та повернути заявнику.

Відповідно до ст. 261 ЦПК України ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Згідно з ст. 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст. 355 ЦПК України апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя М.М.Войнарівський