Постанова

від 04.12.2007 по справі 14/111

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/111

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

          "04" грудня 2007 р.       Справа №  14/111

Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Колодій С.Б., розглянув у відкритому судовому засіданні справу №14/111

за адміністративним позовом: приватного підприємства "Кіровограделектромонтажник", м. Кіровоград, пр. Університетський, 3,

до відповідача: державної податкової інспекції у м. Кіровограді,                                             м. Кіровоград, вул. Глінки, 2,

про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення,

Секретар судового засідання – Іванов В.В.

Представники сторін:

від позивача - Чернух А.В., довіреність б/н  від 02.10.07р.;

від відповідача - Коряковцев Я.В., довіреність № 127 від 04.04.07р.;

Час прийняття постанови - 17 год. 35 хв.

Подано позов про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді №0000093510/0 від 13.03.2007 року, за яким визначено суму податкового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 102662,00 грн. основного платежу, 51331,00 грн. штрафної (фінансової) санкції, а всього 153993,00 грн.

Позивач вважає відомості, викладені в акті перевірки необґрунтованими та безпідставними, а податкове повідомлення-рішення прийняті на підставі   акту перевірки незаконними.

В обґрунтування заявлених вимог позивач стверджує, що підприємство є добросовісним набувачем послуг та покупцем товару, яке в ціні послуг та товару сплатило продавцю, зареєстрованому як платник ПДВ, податок на додану вартість, а тому має право для включення цієї суми до податкового кредиту. Несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції,  зазначає позивач, не впливає на податковий кредит покупця. Крім цього на момент здійснення господарських операцій  підприємства ПП “Директорія-Д” та ПП “Картель” були діючими, включеними у ЄДРПО України, мали відповідні свідоцтва про державну реєстрацію та свідоцтва про платника податку на додану вартість.

Позивач вважає, що податковий орган не може нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

В запереченнях на позов відповідач вважає вимоги ПП “Кіровограделектромонтажник”  необґрунтованими та просить суд відмовити в їх задоволенні.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд

                                       В С Т А Н О В И В :

Працівниками ДПІ у м. Кіровограді на підставі направлення на перевірку № 211 від 12.02.2007 року проведено планова виїзна документальна перевірка позивача з питання дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 13.10.2005 року по 31.12.2006 року.

Документальною перевіркою встановлено порушення позивачем підпункту 7.2.4 пункту 7.2, підпункту 7.4.1, 7.4.2, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”, внаслідок чого занижено податок на додану вартість за 2006 рік на загальну суму 102662,00 грн., а саме серпень – 67735,00 грн., листопад – 15897,00 грн., грудень – 19030,00  грн.

В зв'язку з виявленими в результаті перевірки порушеннями орган державної податкової служби виніс спірне податкове повідомлення-рішення.

Господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в силу наступного.

Згідно пункту 1.7 статті 1 цього Закону податковий кредит – сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій – або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку і оплати товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунка (товарного чека) -  в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

За нормою підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься  до складу валових витрат виробництва (обороту) і основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Податкова накладна є документом, який підтверджує сплату покупцем податку на додану вартість в ціні товару.

Не дозволяється включення до податкового кредиту згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

Судом встановлено, що позивачем до складу податкового кредиту в серпні 2006 року  включена сума податку на додану вартість в розмірі 67735,17 грн. згідно податкової накладної № 860 від 31.07.2006 року  на суму 406411,00 грн., в тому числі ПДВ 67735,17 грн., виписаної ПП “Директорія Д”, крім того до складу податкового кредиту в листопаді 2006 року включені суми податку на додану вартість в сумі 1000,00 грн. по податковій накладній №899 від 20.11.2006 року на суму 6000,00 грн., в тому числі ПДВ 1000,00 грн., в сумі 1320,00 грн. по податковій накладній №900 від 21.11.2006 року на суму 7920,00 грн., в тому числі ПДВ 1320,00 грн., в сумі 1760,00 грн. по податковій накладній №901 від 22.11.2006 року на суму 10560,00 грн., в тому числі ПДВ 1760,00 грн., в сумі 1600,00 грн. по податковій накладній №902 від 24.11.2006 р. на суму 9600,00 грн., в тому числі ПДВ 1600,00 грн., в сумі 10216,60 грн. по податковій накладній №903 від 27.11.2006 року на суму 61299,60 грн., в тому числі ПДВ 10216,60 грн., виписаних ПП “Картель”, а також до складу податкового кредиту в грудні 2006 року включені суми податку на додану вартість в сумі 1600,00 грн. по податкової накладної  №968 від 06.12.2006 року на суму 9600,00 грн., в тому числі ПДВ 1600,00 грн., в сумі 1540,00 грн. по податкової накладної №979 від 13.12.2006 року на суму 9240,00 грн., в тому числі ПДВ 1540,00 грн., в сумі 1540,00 грн. по податковій накладній №988 від 14.12.2006 року на суму 9240,00 грн., в тому числі ПДВ 1540,00 грн., в сумі 7068,00 грн. по податковій накладній №965 від 04.12.2006 року на суму 42411,60 грн., в тому числі ПДВ 7068,60 грн., в сумі 6841,40 грн. по податковій накладній №984 від 15.12.2006 року на суму 41048,40 грн., в тому числі ПДВ 6841,40 грн., виписаних ПП “Картель”.

23.02.2007 року Ленінським районним судом м. Кіровограда прийняте заочне рішення за позовом Державної податкової адміністрації у Кіровоградської області до Куликова Ігоря Петровича про визнання фіктивного правочину недійсним, згідно якого позов задоволено та визнано фіктивним правочин вчинений гр. Куликовим І.П. при переоформленні установчих документів ПП “Картель” у вигляді визнання їх недійсними з моменту внесення змін до установчих документів з 27.10.2005 року.

17.01.2007 року  Ленінським районним судом м. Кіровограда прийняте  рішення за позовом Державної податкової адміністрації у Кіровоградської області до Шептикіти В.І.  про визнання фіктивного правочину недійсним, згідно якого позов задоволено та визнано фіктивним правочин, вчинений гр. Шептикітою В.І. з моменту внесення змін до установчих документів з 21.12.2005 року. Визнані недійсними всі документи бухгалтерської та податкової звітності, розпорядчі документи, що стосуються основної діяльності ПП “Директорія Д”, які були підписані від імені Шептикіти В.І. за період з 21.21.2005 року.

Згідно реєстраційних документів  ПП “Картель” з 27.10.2005 року засновником даного підприємства зареєстрований Куликов І.П., згідно реєстраційних документів ПП “Директорія Д” з 21.12.2005 року засновником даного підприємства зареєстрований Шептикіта В.І., що зафіксовано в акті перевірки та не заперечено відповідачем.

Відповідно до частин 1,2 статті 18 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особи, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до пункту 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову.

Відповідач не надав суду доказів, що підтверджують, що позивач, здійснюючи з ПП “Картель” та ПП “Директорія Д” господарські операції, перераховуючи кошти контрагентам та отримуючи від них податкові накладні знав, що податкові накладні підписують особи, які не мали на те належних повноважень.  При цьому слід зазначити, що рішення Ленінського районного суду прийняті в січні, лютому 2007 року, а господарські операції здійснювалися в липні, листопаді, грудні 2006 року. На момент здійснення господарських операцій ПП “Картель” та ПП “Директорія Д” були зареєстровані, як платники податку на додану вартість та мали відповідні свідоцтва.

ДПІ у м. Кіровограді не надала суду доказів несплати ПП “Картель” та ПП “Директорія Д” податку на додану вартість по господарським операціям з позивачем, а також не надала доказів встановлення вини позивача щодо можливої несплати ПП “Картель” та ПП “Директорія Д” даного податку.

Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону України “Про податок на додану вартість” платник податку-особа, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особа, яка імпортує товари на митну територію України.

Платники податку, визначені у пунктах “а”, “в”, “г”, “д” пункту 10.1 статті 10 відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту та своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону (пункт 10.2 статті 10).  

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, податкові органи не можуть нараховувати податок на додану вартість та накладати штрафні санкції на покупця при несплаті цього податку продавцем, оскільки чинне законодавство не встановлює підстав для такого нарахування та накладання штрафних санкцій.

За таких обставин господарський суд вважає безпідставним твердження ДПІ у м. Кіровограді про порушення позивачем пункту 1.8 статті 1, підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість”.

Враховуючи викладене, господарський суд задовольняє позовні вимоги та визнає недійсним податкове повідомлення-рішення ДПІ у м. Кіровограді від 13.03.2007 року №0000093510/0 про визначення суми податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 153993,00 грн., в тому числі за основним платежем 102662,00 грн. та 51331,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Керуючись частинами 1 - 3 статті 160, частинами 1 - 2  статті 162, статтею 163, частинами 1- 4 статті 254, статтею 258, пунктом 6 розділу 7 "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

                                         П О С Т А Н О В И В :

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Визнати нечинним податкове повідомлення-рішення державної податкової інспекції у м. Кіровограді  №0000093510/0 від 13.03.2007 року в частині визначення податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 153993,00 грн., в тому числі за основним платежем 102662,00 грн. та 51331,00 грн. штрафної (фінансової) санкції.

Стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства "Кіровограделектромонтажник" (м. Кіровоград, пр. Університетський, 3, ідентифікаційний  код 33797094, відомості про рахунки відсутні) судові витрати по справі в розмірі 3,40 грн. державного мита.

За заявою стягувача після набрання постановою законної сили господарський суд видає виконавчий лист.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження , але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений Кодексом адміністративного судочинства України, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова чи ухвала суду не набрала законної сили.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через господарський суд Кіровоградської області.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України – з дня складання в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження, і копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.   

Суддя

  С. Б. Колодій

Дата виготовлення постанови в

повному обсязі - 10.12.2007 року.