Постанова

від 11.06.2024 по справі 506/1260/23

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/4356/24

Справа № 506/1260/23

Головуючий у першій інстанції Бурдинюк О.С.

Доповідач Назарова М. В.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.06.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Назарової М.В. (суддя-доповідач), Кострицького В.В., Лозко Ю.П.,

учасники справи: позивач ОСОБА_1 , відповідач - Окнянська селищна рада Подільського району Одеської області,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2

на ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2024 року,

постановлену Красноокнянським районним судом Одеської області у складі: судді Бурдинюк О.С. в приміщенні того ж суду,

у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини,

в с т а н о в и в:

Предметом апеляційного перегляду є ухвала Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2024 року, якою матеріали позову ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини повернуто позивачу.

Не погодившись з ухвалою суду, ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2024 року як незаконну та передати питання відкриття провадження по вказаній позовній заяві на новий судовий розгляд іншим складом суду.

Вказує, що судом необгрунтовано та безпідставно застосовані положення ст. 185 ЦПК України, на підставі якої позовну заяву первісно залишено без руху, не зазначено, які саме норми закону порушено позивачкою.

В оскаржуваній ухвалі суду також не зазначено, яка конкретно норма статті ЦПК України порушена чи не виконана позивачкою.

Зазначає, що позивачем надано доказ наявності спадкового майна, і в підготовчому засіданні була можливість звернення до суду з клопотанням про витребування належним чином засвідченого письмового доказу щодо земельної ділянки, крім того, було надано копію актового запису про смерть спадкодавця.

Судом проігноровано позицію Верховного суду України № 2 від 12 червня 2009 року що не допускається відмова у відкритті провадження у справі з мотивів недоведеності заявленої вимоги, відсутності доказів.

Вказує, що в порушення ст. 185, 187 ЦПК України за спливом майже двох місяців тільки 31 січня 2024 року суддя повернула позовну заяву.

Справа розглядається без повідомлення учасників справи, в порядку ч. 13 ст.7, ч. 2 ст. 369 ЦПК України, оскільки оскаржується ухвала суду, зазначена у п. 6 ч. 1ст. 353 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимог ч. 1 ст.367ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Згідно п. 6ст.374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст.379ЦПК України підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для подальшого розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Постановляючи ухвалу про повернення позовної заяви ОСОБА_1 до Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, суд виходив із того, що позивачем не були усунені недоліки, зазначені судом в ухвалі про залишення без руху у встановлений судом строк.

З таким висновком суду колегія суддів не може погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ст.1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04.11.1950 року, яка набула чинності для України з 11.09.1997 року, Високі Договірні сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією права і свободи, визначенні в розділі І «Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод».

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободгарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, при визначенні цивільних прав і обов`язків особи чи при розгляді будь-якого кримінального обвинувачення, що пред`являється особі.

У справі «Bellet у. France» Європейський суд з прав людини зазначив, що „стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права".

Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права.

Відповідно до ст. 1, 3 ЦК України, ст. 2, 4-5, 12-13, 19ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.

Згідно частин 1, 2статті 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цьогоКодексу, протягом 5 днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 24 листопада 2023 року подано до суду першої інстанції позовну заяву про визначення додаткового строку тривалістю 2 місяці для прийняття спадщини, яка відкрилася після смерті її бабусі ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , і на час смерті якої мати позивачки ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 вже померла. Після смерті бабусі залишилося спадкове майно у вигляді земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Окнянської селищної ради Подільського району Одеської області, а позивачка у відповідності до вимог ст. 1266 ЦК України є спадкоємцем за правом представлення.

Поважними причинами пропуску строку для подання заяви позивачкою зазначено проживання спадкоємця в іншій місцевості - с. Володимирівка Красноокнянського району Одеської області, натомість позивачка мешкає у м. Одесі, позивачка фактично не спілкувалася із бабусею, а тому своєчасно не знала про її смерть, і та ніхто про це її не повідомив, і про смерть якої позивачка дізналась випадково лише на початку липня 2023 року, у зв`язку з чим нею був пропущений шестимісячний строк для прийняття спадщини.

28 листопада 2023 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху для усунення недоліків, якими зазначено, що в порушення вимог ЦПК України представником позивача не зазначено ціну позову, не додано жодного доказу про існування спадкового майна, що впливає на визначення підсудності, не додано документів, підтверджуючих факт смерті ОСОБА_3 , не надано відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, тобто звернення до нотаріуса, не надано відомостей про наявність заповіту, а також існують розбіжності щодо місця проживання позивача.

Відомості про отримання вказаної ухвали матеріали справи не містять.

09 грудня 2023 року позивачка в особі свого представника через підсистему Електронний суд звернулася із клопотанням про продовження терміну виконання судової ухвали на 20 днів, до якого додано відомості про смерть спадкодавця та зазначено, що на виконання ухвали суду представником позивачки до ПП «Маєр-Дельфс-Агро» направлено адвокатський запит щодо надання інформації про належні померлій ОСОБА_3 земельні ділянки, які вказане підприємство орендує, але до даного часу відповідь не надійшла (з додаванням копії запиту).

Ухвалою від 12 грудня 2023 року позивачу продовжено строку для усунення недоліків позовної заяви до 20 грудня 2023 року.

13 грудня 2023 року на електронну пошту суду отримано лист представника позивачки, в якому зазначено про те, що теперішній позов не підлягає грошовій оцінці, тому ціна позову не зазначена, до клопотання додано письмовий доказ наявності спадкового майна та повідомлено про відсутність у позивачки правовстановлюючих документів, крім того, повідомлено, що влітку 2023 року позивачка зверталася до Ананьївської районної державної нотаріальної контори Одеської області, де їй усно роз`яснили право на звернення до суду з позовом про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, і в тексті позову не зазначається про наявність якогось заповіту на користь позивачки, що у своїй сукупності свідчить про наявність підстав для відкриття провадження по справі.

Натомість 31 січня 2024 року постановлено оскаржувану ухвалу про повернення матеріалів позову ОСОБА_1 на підставі ч. 3 ст. 185 ЦПК України через невиконання ухвали суду, а також неможливості визначення підсудності даної справи у зв`язку із ненаданням відповідних письмових матеріалів.

Переглядаючи ухвалу про повернення заяви заявнику за доводами апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне.

На стадії відкриття провадження у справі суд не вправі давати оцінку достатності доказів, відповідності чи невідповідності обраного позивачем способу захисту порушених прав, оскільки ці питання повинні вирішуватися судом при розгляді справи по суті.

Пунктом 4, 5 частини 3ст. 175 ЦПК Українипередбачено, що позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

Суд першої інстанції не звернув уваги на те, щоЦивільний процесуальний кодекс Українине передбачає конкретну форму викладу позовних вимог, а надає право позивачу вільно викладати зміст своїх вимог, які можуть бути уточнені під час попереднього розгляду справи.

Визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів суд вирішує під час підготовчого провадження на підстав і вимогст. 189 ЦПК України.

Згідно ч. 1ст.189ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вирішення відводів; визначення порядку розгляду справи; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Упостанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства, що регулюють провадження у справі до судового розгляду» № 5 від 12 червня 2009 року, зазначено, що у позивача суд повинен з`ясувати предмет позову, що конкретно вимагає позивач, підставу позову: чим він обґрунтовує свої вимоги, і зміст вимоги, який спосіб захисту свого права він обрав. Якщо представлені докази недостатньо підтверджують вимоги позивача чи заперечення відповідача або не містять в собі всіх необхідних даних, і у сторін є обґрунтовані складнощі у наданні додаткових доказів, суд за їх клопотанням зобов`язаний сприяти їм в одержанні або витребуванні таких доказів.

У ч. 1ст. 81 ЦПК Українийдеться про те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як передбачено ч. 1, 10ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.

Виходячи із системного аналізу вищевказаних норм права, на думку колегії суддів, є підстави вважати, що навіть неподання доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, не є підставою для залишення позовної заяви без руху, а також повернення позовної заяви.

Натомість, позивачем на усунення недоліків заяви у клопотанні зазначено, що ним зроблено запит щодо наявності земельної ділянки, а місцем відкриття спадщини є Красноокнянський (на даний час Подільський район) Одеської області.

На підтвердження надано інформацію (відповідь на адвокатський запит), видану ПП «Маєр-Дельфс-Агро» щодо перебування в оренді земельної ділянки орендодавця ОСОБА_3 , яку судом не взято до уваги з огляду на незавіреність її належним чином, відсутність підпису посадової особи, яка її видала, та не підтвердження наявності спадкового майна на даний час.

Натомість, вказана оцінка судом достовірності вказаного письмового доказу має відбуватися не на стадії відкриття провадження у справі, а на цій стадії позивачкою зазначено про знаходження спадкового майна на відповідній території, що має враховуватися під час визначення підсудності (територіальної юрисдикції).

Доведення чи не доведення позовних вимог чи інших обставин не проводиться не на стадії відкриття провадження у справі, а здійснюється під час розгляду справи, докази та відповідні обгрунтування позову ним надані на власний розсуд.

Щодо відомостей про смерть спадкодавця, то на усунення недоліків позовної заяви позивачем надано відповідь Подільського відділу державної реєстрації актів цивільного стану щодо актового запису про смерть ОСОБА_3 .

Посилання в ухвалі суду на ненадання відомостей про наявність заповіту, то таке суперечить змісту позовної заяви, яка не містить посилання на таке, і на що слушно посилається позивачка.

Помилковим є і посилання суду на ненадання відомостей про вжиття заходів досудового врегулювання спору, оскільки законодавець пов`язує таке лише з тим, якщо таке проводилося, а також якщо законом передбачено обов`язковість такого досудового врегулювання.

Щодо вказівки суду про розбіжності щодо місця проживання позивача, то таке також не є підставою для застосування передбачених ч. 3 ст. 185 ЦПК України наслідків.

Крім того, зазначаючи про будь-яку невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону, суд має визначити спосіб усунення таких недоліків.

Ціна позову має зазначатися лише у позовах майнового характеру, натомість теперішній позов таким не є та не підлягає грошовій оцінці.

Аналіз зазначених вище дій суду свідчить про надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства, оскільки застосовані судом обмеження не повинні обмежувати чи зменшувати право доступу до суду таким чином або до такої міри, що порушується сама сутність права.

Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елементу права на справедливий суд згідно зіст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Оскільки питання про можливість відкриття провадження у справі вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали та порушення прав заявника на вільний доступ до правосуддя, то відповідно до п. 4 ч. 1 ст.379ЦПК України ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду до суду першої інстанції.

При цьому, помилковою є вимога апеляційної скарги про передачу питання на вирішення іншому складу суду, оскільки таке не ґрунтується на вимогах процесуального закону.

Керуючись ст. 367, 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в особі свого представника ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Красноокнянського районного суду Одеської області від 31 січня 2024 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови.

Дата складення повного тексту постанови 11 червня 2024 року.

Судді: М.В. Назарова

В.В. Кострицький

Ю.П. Лозко