Рішення

від 12.06.2024 по справі 522/8899/24

ПРИМОРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 522/8899/24

Провадження № 2-а/522/144/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2024 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Павлик І.А.,

за участю:

секретаря судового засідання Слободянюк І.Р.,

представника позивача Саркісяна А.Р.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Селюкова П.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративнимпозовом Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 ,

ВСТАНОВИВ:

05.06.2024 позивач звернувся до Приморського районного суду м. Одеси з адміністративним позовом до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач на території України знаходиться незаконно, оскільки строк дії виданої йому посвідки на тимчасове проживання в Україні закінчився 22.11.2023. Під час виявлення відповідача паспортний документ громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон у нього був відсутній.

З огляду на викладене, позивач просить суд затримати громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 03.12.2024 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Ухвалою суду від 05.06.2024 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 16 год. 30 хв. 05.06.2024.

05.06.2024 в судовому засіданні оголошено перерву до 13 год. 00 хв. 11.06.2024.

11.06.2024 під час перебування головуючого судді у нарадчій кімнаті у суді було вимкнено світло, тому повний текст судового рішення оголошено на наступний день 12.06.2024.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав поданий до суду адміністративний позов та просив задовольнити позовні вимоги, а відповідач та його представник заперечували проти задоволення позову.

Розглянувши матеріали справи та надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що згідно довідки Державної прикордонної служби України від 04.06.2024 ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , легально перетнув державний кордон України 13.09.2023 у пункті пропуску «Орлівка» на підставі паспорта громадянина Російської Федерації № НОМЕР_1 та посвідки на тимчасове проживання № НОМЕР_2 .

За твердженням позивача, 03.06.2024 під час проведення оперативно-профілактичних заходів операції «Мігрант» з виявлення нелегальних мігрантів працівниками ГВ КР УСБ України в Одеській області виявлено особу, який назвався громадянином Російської Федерації ОСОБА_4 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , та доставлено останнього за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті проведеної перевірки, щодо законності перебування на території України встановлено, що громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з його слів прибув на територію України 13.09.2023, на підставі паспортного документу громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон на його ім`я, № НОМЕР_1 , терміном дії з 21.07.2022 по 21.07.2032, та порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства перевищив встановлений строк перебування в Україні більш як на 30 днів, та проживав на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні.

Громадянин Російської Федерації ОСОБА_3 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , документувався посвідкою на тимчасове проживання № НОМЕР_2 , терміном дії з 23.11.2022 по 22.11.2023, яка була вилучена у останнього 03.06.2024 згідно акту про вилучення документу.

03.06.2024 ГУ ДМС в Одеській області складено протокол № МОД 000268 про адміністративне затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.06.2024 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення про поміщення в пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 .

03.06.2024 ГУ ДМС в Одеській області прийнято рішення № 26 про примусове видворення з України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке він не оскаржував.

03.06.2024 за порушення правил перебування іноземців в Україні, а саме: перевищення іноземцем або особою без громадянства встановленого строку перебування в Україні більш як на 30 днів, та проживання на території України без документів на право проживання (перебування) в Україні, відповідальність за яке передбачено ч. 2 ст. 203 КУпАП, стосовно громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , складено протокол про адміністративне правопорушення серії та номеру ПР МОД 011148 та постанову про накладення адміністративного стягнення від 03.06.2024 серії та номер ПН МОД 011248, якою відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу в розмірі 5100,00 грн.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий статус іноземців та осіб без громадянства, які перебувають в Україні, порядок їх в`їзду в Україну та виїзду з України визначається Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» (далі Закон).

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 1 Закону іноземець - особа, яка не перебуває у громадянстві України і є громадянином (підданим) іншої держави або держав.

Пункт 16 частини 1 статті 1 Закону визначає, що паспортний документ іноземця - документ, виданий уповноваженим органом іноземної держави або статутною організацією ООН, що підтверджує громадянство іноземця, посвідчує особу іноземця або особу без громадянства, надає право на в`їзд або виїзд з держави і визнається Україною.

У відповідності до частини третьої статті 3 Закону іноземці та особи без громадянства зобов`язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно з п. 27 частини 1 статті 1 Закону пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, - державна установа, призначена для тимчасового тримання іноземців та осіб без громадянства: стосовно яких судом прийнято рішення про примусове видворення; стосовно яких судом прийнято рішення про затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення, у тому числі прийнятих відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію; затриманих центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальними органами та підрозділами на строки та в порядку, передбачені законодавством України; затриманих за рішенням суду до завершення розгляду заяви про визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні.

Процедура продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України встановлена постановою Кабінету Міністрів України від 15.02.2012 № 150 «Про затвердження Порядку продовження строку перебування та продовження або скорочення строку тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства на території України» (далі Порядок).

Положеннями підпункту 2 пункту 2 Порядку встановлено, що іноземці та особи без громадянства, які на законній підставі прибули в Україну, можуть тимчасово перебувати на її території не більше як 90 днів протягом 180 днів у разі в`їзду іноземців, які є громадянами держав з безвізовим порядком в`їзду, якщо інший строк не визначено міжнародними договорами України. Порядок обчислення зазначеного строку встановлюється МВС.

Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону строк перебування іноземців та осіб без громадянства в Україні встановлюється візою, законодавством України чи міжнародним договором України.

Відповідно до частини 1 статті 26 Закону іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров`я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органу Служби безпеки України або органу охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України), з подальшим повідомленням протягом 24 годин прокурору про підстави прийняття такого рішення. У рішенні про примусове повернення зазначається строк, протягом якого іноземець або особа без громадянства повинні виїхати з України. Зазначений строк не повинен перевищувати 30 днів з дня прийняття рішення.

Відповідно до частини 1 статті 30 Закону центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері міграції (імміграції та еміграції), у тому числі протидії нелегальній (незаконній) міграції, громадянства, реєстрації фізичних осіб, біженців та інших визначених законодавством категорій мігрантів, його територіальні органи та територіальні підрозділи, органи охорони державного кордону або органи Служби безпеки України можуть приймати рішення про примусове видворення з України іноземців та осіб без громадянства, якщо такі особи затримані за незаконне перетинання (спробу незаконного перетинання) державного кордону України або є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятиметься від виконання рішення про примусове повернення, або якщо така особа не виконала у встановлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення, а також в інших передбачених законом випадках.

Іноземці та особи без громадянства, які не мають законних підстав для перебування на території України, затримані в установленому порядку та підлягають примусовому видворенню за межі України, у тому числі прийняті відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію, розміщуються в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, протягом строку, необхідного для їх ідентифікації та забезпечення примусового видворення (реадмісії) за межі України, але не більш як на вісімнадцять місяців (частина 4 статті 30 Закону).

Особливості провадження у справах за адміністративними позовами з приводу затримання іноземців або осіб без громадянства врегульовані статтею 289 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини 1 вказаної статті за наявності обґрунтованих підстав вважати, що іноземець або особа без громадянства, стосовно якої подано адміністративний позов про примусове видворення, ухилятиметься від виконання рішення про її примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи реадмісії відповідно до міжнародних договорів України про реадмісію або якщо існує ризик її втечі, а так само у разі відсутності в іноземця або особи без громадянства, яка вчинила порушення законодавства України з прикордонних питань або про правовий статус іноземців, документа, що дає право на виїзд з України, центральним органом виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальним органом чи підрозділом, органом охорони державного кордону або Служби безпеки України подається до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням цих органів (підрозділів) або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, позовна заява про застосування судом до іноземця або особи без громадянства одного з таких заходів: затримання іноземця або особи без громадянства з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України.

Згідно частини 11 статті 289 КАС України строк затримання іноземців та осіб без громадянства в пунктах тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, становить шість місяців. За наявності умов, за яких неможливо ідентифікувати іноземця або особу без громадянства, забезпечити примусове видворення чи реадмісію особи у зазначений строк або прийняти рішення за заявою про визнання її біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту в Україні, цей строк може бути продовжений, але не більш як на вісімнадцять місяців.

Здійснивши аналіз зазначених правових норм, можна дійти висновків, що за наявності певних обставин, як це передбачає частина 1 статті 289 КАС України, до іноземця може бути застосовано такі заходи як, зокрема затримання з метою ідентифікації та (або) забезпечення видворення за межі території України (пункт 1 частини 1 вказаної статті).

Водночас, слід зазначити, що положення наведеної норми передбачають як затримання з метою ідентифікації, або затримання з метою забезпечення видворення за межі території України, або ж затримання з метою ідентифікації та забезпечення видворення за межі території України тощо.

Позивач, звертаючись до суду обрав спосіб реалізації адміністративної дієздатності у формі затримання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України строком на 6 місяців до 03.12.2024 з поміщенням до пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають на території України.

Отже, враховуючи предмет позову позивач повинен довести наявність підстав, що підтверджували б необхідність застосування саме такого способу реалізації повноважень в міграційній сфері, а саме наявність фактів та обставин щодо неможливості ідентифікації громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , як такого та надати факти, які могли б стверджувати про можливе ухилення виконання ним рішення про його примусове видворення тощо.

Заперечуючи проти позову, у судому засіданні відповідач зазначив, що проживає на території України з 2019 року, після укладення шлюбу з громадянкою України ОСОБА_5 , на підтвердження чого до матеріалів справи долучено копію свідоцтва про шлюб від 03.07.2019, актовий запис № 385, виданого Центральним районним у м. Миколаєві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області.

Зареєстрованим місцем проживання громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.09.2019, є: АДРЕСА_2 , що підтверджується копією довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради № 31-130815-ф/л від 02.06.2021.

04.11.2019 громадянину Російської Федерації ОСОБА_6 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ДПІ у Малиновському районі м. Одеси присвоєно ідентифікаційний код: НОМЕР_3 .

Відповідач зазначає, що його затримання відбулося співробітниками міграційної служби у підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_3 . Його фактичною адресою місця проживання є: АДРЕСА_4 . Під час його затримання у нього був наявний діючий паспортний документ громадянина Російської Федерації для виїзду за кордон.

В матеріалах справи наявна копія паспорта громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , терміном дії з 21.07.2022 до 21.07.2032, №768191592. Паспорт знаходиться в ДУ «Миколаївський пункт тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні, ДМС України», що підтверджено працівником ПТПІ. Зазначений паспортний документ відповідача було продемонстровано суду під час судового засідання у режимі відеоконференції.

Відповідно до п "f" частини першої статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на свободу та особисту недоторканність. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім як відповідно до процедури, встановленої законом, у випадку законного арешту або затримання особи з метою запобігання її недозволеному в`їзду в країну чи особи, щодо якої провадиться процедура депортації або екстрадиції.

У п. 103 Рішенні Європейського суду з прав людини від 17 квітня 2014 року "Справа "Анатолій Руденко проти України", стало остаточним 17 липня 2014 року (№ 50264/08) вказано, що тримання особи під вартою є таким серйозним заходом, що він є виправданим лише тоді, коли інші, менш суворі заходи, було розглянуто і визнано недостатніми для гарантування інтересів особи або суспільства, що можуть вимагати того тримання відповідної особи під вартою. Це означає, що відповідність позбавлення волі національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин (див. для застосування цих принципів у контексті підпункту "e" пункту 1 статті 5 Конвенції рішення у справах "Вітольд Літва проти Польщі", заява N26629/95, п. 78, ЄСПЛ 2000-III, та "Станєв проти Болгарії" [ВП], заява N 36760/06, п. 143, ЄСПЛ 2012).

Суд наголошує, що пункт 1 статті 5 Конвенції має на увазі фізичну свободу особи, і мета цього положення полягає в недопущенні свавільного позбавлення такої свободи. Перелік винятків стосовно права на свободу, яке гарантує пункт 1 статті 5, є вичерпним, і лише вузьке тлумачення цих винятків відповідатиме меті цього положення.

Відповідно до п. 113 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Чахал проти Великобританії» (заява № 22414/93) будь-яке позбавлення волі відповідно до статті 5 п. 1 (f)Конвенції про захист прав людини і основоположних свободбуде виправданим доти, доки триває процедура депортації. Якщо така процедура не провадиться з належною ретельністю, затримання перестає бути допустимим.

Встановлені судом обставини свідчать про те, що особу громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 , ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 , ідентифіковано на підставі діючого паспортного документа для виїзду за кордон № НОМЕР_1 терміном дії з 21.07.2022 до 21.07.2032; встановлено його зареєстроване та фактичне місце проживання, а також склад його сім`ї.

Під час розгляду справи позивачем не наведено будь-яких фактів відсутності співпраці з боку відповідача щодо його ідентифікації та не доведено, що відповідач ухилитиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення чи існує ризик його втечі.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 7-9, 72-79, 90, 241, 242, 243, 246, 250, 255, 289 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області до ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 про примусове затримання з метою ідентифікації та забезпечення примусового видворення за межі території України громадянина Російської Федерації ОСОБА_1 ( ОСОБА_2 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя І.А. Павлик