Постанова

від 04.06.2024 по справі 910/15132/23

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" червня 2024 р. Справа №910/15132/23

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого суддіКравчук Н.М.

суддів Плотніцький Б.Д.

Скрипчук О.С.

розглянувшиапеляційну скаргу Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Закарпатського обласного відділення (Філія) (вх. № ЗАГС 01-05/1196/24 від 24.04.2024)

на рішенняГосподарського суду Закарпатської області від 26.03.2024 (суддя Лучко Р.М., повний текст складено 28.03.2024)

у справі № 910/15132/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю Газопостачальна компанія Нафтогаз України (надалі ТзОВ ГК Нафтогаз України), м. Київ

до відповідача: Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, м Київ, в особі Закарпатського обласного відділення (Філія), м.Ужгород

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради, м. Ужгород

простягнення 906 275,40 грн.,

за участю представників:

від позивача (в режимі відеоконференції): Єгоров В.С.;

від відповідача (в режимі відеоконференції): Андрейчук О.М.;

від третьої особи: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

ТзОВ ГК Нафтогаз України звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Закарпатського обласного відділення (Філія) про стягнення заборгованості в розмірі 906 275,40 грн., з яких: 740 491,42 грн. основний борг, 140 140,08 грн. пеня, 8 437,60 грн. 3 % річних та 17 206,30 грн. інфляційні втрати.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору про постачання природного газу постачальником «останньої надії» в частині своєчасного розрахунку за поставлений з 01.01.2023 по 28.02.2023 включно природній газ, у зв`язку з чим в нього виникла заборгованість в розмірі 740 491,42 грн, на яку позивачем нараховано пеню, 3 % річних та інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.11.2023 позовну заяву ТзОВ ГК Нафтогаз України до Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Закарпатського обласного відділення (Філія) про стягнення заборгованості в сумі 906 275,40 грн. передано за виключною підсудністю до Господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 04.12.2023 справу № 910/15132/23 прийнято до провадження.

На підставі ухвали Господарського суду Закарпатської області від 18.01.2024 залучено до участі у даній справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Комунальну установу Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради.

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2024 у справі № 910/15132/23 (суддя Р.М. Лучко) позов задоволено. Стягнуто з Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, в особі Закарпатського обласного відділення (Філія) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» 740 491,42 грн. заборгованості, 140 140,08 грн. пені, 8 437,60 грн. 3% річних, 17 206,30 грн. втрат від інфляції та 13 594,13 грн. в повернення сплаченого судового збору.

В ході розгляду справи суд першої інстанції встановив, що 01.01.2023 між ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Закарпатського обласного відділення (Філія) (Споживач) було укладено договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» на умовах публічного договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», розробленого з урахуванням вимог Цивільного кодексу України та у відповідності до вимог Закону України «Про ринок природного газу», Правил постачання природного газу, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2496.

Матеріалами справи підтверджено постачання позивачем природного газу відповідачу на виконання умов договору постачання природного газу постачальником «останньої надії» від 01.01.2023, а саме обсяг споживання Відділенням природного газу в січні 2023 року склав 9335 м.куб вартістю 397 346,57 грн. та в лютому 2023 року - 9463 м.куб вартістю 343 144,85 грн. на загальну суму 740 491,42 грн. Водночас, відповідачем не спростовано направлення позивачем на адресу Відділення та отримання останнім рахунків на оплату №4855 за січень 2023 року та № 8466 за лютий 2023 року, відтак, суд дійшов висновку, що строк оплати для відповідача природного газу за період січень-лютий 2023 року є таким, що настав 01.03.2023 та 01.04.2023 відповідно. Відповідач у встановлений договором строк за поставлений природний газ не розрахувався, відтак суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 740 491,42 грн. є законною та підлягає до задоволення. Разом з тим, суд, перевіривши правильність здійсненого позивачем розрахунку пені та здійснивши оцінку доказів, на яких він ґрунтується, вважав правомірним нарахування відповідачу пені, що розрахована за період з 01.03.2023 по 31.07.2023 по заборгованості січня 2023 року та за період з 01.04.2023 по 31.07.2023 по заборгованості лютого 2023 року, за кожен день прострочення в загальній сумі 140 140,08 грн. При цьому, суд врахував, що від відповідача не надходило клопотань про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій. Крім того, здійснивши перевірку заявлених до стягнення 3% річних в сумі 8 437,60 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 17 206,30 грн. за вказані періоди, суд встановив, що такі позивачем розраховано вірно та підлягають до задоволення судом.

Щодо аргументів відповідача про відсутність у Філії правосуб`єктності, суд зазначив, що спірні правовідносини виникли з приводу виконання Закарпатським обласним відділенням (Філія) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України зобов`язань за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», а відтак, саме відповідач несе відповідальність за виконання Філією функцій юридичної особи, в тому числі й щодо укладених його Філією договорів.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, Комітет з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Закарпатського обласного відділення (Філія) звернувся до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій вважає оскаржуване рішення прийнятим при неправильному застосуванні норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити у задоволенні позову. Зокрема, скаржник зазначає, що Закарпатське обласне відділення (Філія) не є самостійною юридичною особою, а діє виключно в межах завдань та повноважень, які Філії надано Комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, а отже не вправі самостійно чи від свого імені укладати договори, які мають наслідком виникнення прав та обов`язків для Комітету. Окремо звертає увагу на невідповідність обставин щодо належного надіслання позивачем рахунків на оплату за природний газ відповідачу, позаяк такі надіслано не на адресу місцезнаходження Комітету. Крім того, зазначає, що 09.01.2023 об`єкт постачання природного газу спорткомплекс «Юність», що знаходиться за адресою: м. Ужгород, вул. Марії Заньковецької, 5 було повернуто з оренди відповідачем балансоутримувачу вказаного майна Комунальній установі «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, а відтак, з 10.01.2023 питання фінансування видатків на покриття заборгованості за спожитий таким об`єктом природний газ повинно вирішуватися або за рахунок балансоутримувача, або за рахунок власника майна Закарпатської обласної ради. Зауважує, що починаючи з 10 січня 2023 року відповідач не отримував поставлений (розподілений) природний газ, оскільки газифікований об`єкт (із встановленими засобами обліку) було повернуто балансоутримувачу майна, та відповідно відповідач не використовував у власних цілях отриманий природний газ. Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що Споживача було зареєстровано в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» 02.03.2023. Таким чином, реєстрація Споживача відбулась постфактум, а не в момент постачання природного газу з 01.01.2023.

Також скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції щодо повного задоволення позовної вимоги в частині стягнення пені, при цьому суд врахував відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій. Однак, невизнання відповідачем позову повністю чи частково, що виходить із суті поданих заяв (відзиву, заперечення) не може розглядатись судом, як відсутність клопотань про зменшення розміру штрафних санкцій, адже відповідач по суті заперечує всю суму боргу, в тому числі і боргу по пені. Крім того, наявність дії форс-мажорних обставин на всій території України, пов`язаних з військовою агресією російської федерації (підвтерджується листом Торгово- промислової палати від....), що проігноровано судом та позивачем.

ТзОВ «ГК «Нафтогаз України» у відзиві на апеляційну скаргу заперечує проти доводів скаржника, вважає апеляційну скаргу безпідставною, необґрунтованою. Зазначає, що у зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником Оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.01.2023 по 28.02.2023, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТзОВ "ГК "Нафтогаз України", і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем. Включення відповідача до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем до портфеля постачальника "останньої надії" підтверджується: листом Оператора ГТС з інформацією щодо остаточної локації відборів споживача з ЕІС-кодом; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача з ЕІС-кодом (надається у вигляді принтскрину з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС). Водночас, відповідачем не спростовано, що у спірний період з 01.01.2023 по 28.02.2023 він не був включений до Реєстру споживачів жодного з постачальників, не надав доказів складання актів приймання-передачі природного газу від інших постачальників у спірний період, а тому спожиті об`єми природного газу автоматично включені оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника "останньої надії". Позивач зауважує, що суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу відповідно), мають право користування ресурсами Інформаційної платформи. Відтак, відповідач може відповідно до даних Інформаційної платформи перевіряти дані щодо власного споживання природного газу (постачальника, періоди, об`єми спожитого газу). Позивач наголошує, що Оператором ГРМ (АТ «Закарпагаз») відповідача було автоматично зареєстровано в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» з 01.01.2023 на інформаційній платформі у зв`язку з відсутністю інформації на інформаційній платформі про реєстрацію відповідача в Реєстрі іншого постачальника. Просить рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2024 у справі № 910/15132/23 залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення.

Третя особа - Комунальна установа Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради у відзиві на апеляційну скаргу також заперечує проти доводів скаржника та зазначає, що повернення відповідачем спорткомплексу «Юність» із строкового користування орендодавцю не співвідноситься із умовами договору постачання природного газу та не створює юридичних наслідків для порядку виконання зобов`язань за таким договором. Аналогічно, припинення речового права у відповідача щодо такого об`єкта нерухомого майна не впливає на його статус як споживача природного газу. Отже, доводи скаржника щодо невикористання ним природного газу, які ґрунтуються на обставині перебування спорткомплексу «Юність» на балансі Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради, є такими, що не пов`язані причинно-наслідковим зв`язком та не спростовують обставин, встановлених судом першої інстанції. Просить апеляційну скаргу Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Закарпатського обласного відділення (Філія) залишити без задоволення.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, наведені у апеляційній скарзі.

Позивач просив залишити без змін оскаржуване рішення місцевого господарського суду, апеляційну скаргу без задоволення.

Третя особа не делегувала уповноваженого представника в судове засідання, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Враховуючи те, що явка учасників судового процесу не визнавалася судом обов`язковою, участь у судовому засіданні є правом, а не обов`язком сторони, колегія суддів прийшла до висновку, що відповідно до частини 12 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, справу може бути розглянуто при відсутності уповноваженого представника Комунальної установи Управління спільною власністю територіальних громад Закарпатської обласної ради.

Вивчивши апеляційну скаргу, здійснивши оцінку доказів, що містяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення позивача та відповідача Західний апеляційний господарський суд встановив таке.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) №880 від 04.07.2017 про видачу ліцензій на право провадження господарської діяльності з постачання природного газу, здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р ТзОВ ""Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу строком на три роки.

26.10.2021 набула чинності Постанова Кабінету Міністрів України від 25.10.2021 № 1102 "Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 30 вересня 2015 № 809 і від 9 грудня 2020 №1236".

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів України №1102 визначено зобов`язання акціонерного товариства "Магістральні газопроводи України", товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", операторів газорозподільних систем забезпечити автоматичне включення оператором газотранспортної системи за участю операторів газорозподільних систем до портфеля постачальника "останньої надії" обсягів природного газу, спожитих з 1 жовтня 2021 року бюджетними установами (в значенні Бюджетного кодексу України), закладами охорони здоров`я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо) та закладами охорони здоров`я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), постачання природного газу, яким не здійснювалося жодним постачальником.

Комітет з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - Оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем в період з 01.01.2023 по 28.02.2023 включно автоматично включено до портфеля постачальника «останньої надії» - Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України», і відповідно спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Факт включення 01.01.2023 Відділення (Філії) відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого Відділенням відповідача газу до портфеля постачальника «останньої надії», підтверджується: листом Оператора ГТС від 04.07.2023 №ТОВВИХ-23-9006 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00012О8JJ00Z; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС (реєстр пар споживачів) щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00012О8JJ00Z, інформацією щодо закріплення означеного Споживача в Реєстрі споживачів постачальників та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00012О8JJ00Z в січні-лютому 2023 року (надано у вигляді принтскринів з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом Газотранспортної системи, затвердженим постановою НКРЕКП від 30.09.2015, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за №1378/27823 (далі - Кодекс ГТС ).

Відповідно до положень пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС інформаційна платформа-електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу. Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).

Отже, суб`єкти ринку природного газу (в даному випадку позивач та відповідач, як продавець та покупець природного газу, відповідно), користуються ресурсами інформаційної платформи, адміністратором якої є Оператор ГТС.

Інформаційна платформа має бути доступною всім суб`єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов`язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, позивач, як суб`єкт ринку природного газу має право доступу до Інформаційної платформи у межах прав на перегляд відображених відомостей.

Відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС, оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику «останньої надії» через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії», за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: - ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; - прізвище, ім`я, по батькові (для побутових споживачів); - назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); - поштову адресу об`єкта споживача.

На виконання зазначеного пункту Оператором ГРМ було надано позивачу вказаний Реєстр за Формою № 10, що погоджений листом НКРЕКП від 30.09.2020 № 10261/16.3.2/7-20 за зверненням ТзОВ «Оператор газотранспортної системи України» від 29.09.2020 №ТОВВИХ-20-11085.

Згідно з Формою № 10 відповідач був зареєстрований в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії».

Отже, сторонами укладено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30 вересня 2015 року. Цей типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним і регламентує порядок та умови постачання природного газу Споживачу постачальником «останньої надії» (п. 1.1 договору).

Згідно з п. 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та є однаковими для всіх споживачів України.

Відповідно до п. 1.3 договору цей договір є договором приєднання.

При укладенні цього договору зі Споживачем ураховуються вимоги статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України та укладення відбувається шляхом публічної оферти Постачальника та її акцептування Споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Цей договір вважається укладеним зі Споживачем з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи (Оператор ГТС) днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

У відповідності до п. 2.1 договору за цим договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно з пунктом 2.2 договору обов`язковою умовою для постачання природного газу Споживачу є наявність у Споживача укладеного в установленому порядку з Оператором ГРМ договору розподілу природного газу або Оператором ГТС договору транспортування природного газу (для прямих споживачів).

За положеннями п.п. 3.1, 3.3 договору постачання природного газу Споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Період безперервного постачання природного газу Постачальником не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу Споживачу Постачальником, крім випадків дострокового розірвання договору.

Постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою Постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається Постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов`язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення Постачальником на власному сайті (п. 4.1 договору).

Відповідно до п.п. 4.2-4.4 договору об`єм (обсяг) постачання природного газу Споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані Споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу. Постачальник зобов`язаний надати Споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між Постачальником і Споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено). Споживач зобов`язаний оплатити рахунок, наданий Постачальником відповідно до пункту 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.

Згідно з пунктом 4.5 договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу. У разі порушення побутовим Споживачем строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу.

У відповідності до підпункту 1 пункту 5.1 та підпункту 1 пункту 5.2 договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Згідно із підпунктом 1 пункту 6.1 договору Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлений природний газ. Постачальник зобов`язується забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором (підпункт 1 пункту 6.2 договору).

Цей договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу Споживачу в Реєстрі споживачів Постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу Постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє Споживача від обов`язку сплатити заборгованість Постачальнику за цим договором (п. 11.1 договору).

Згідно із п. 11.3 договору протягом строку дії договору Споживач має право укласти договір постачання природного газу з іншим Постачальником. У такому випадку цей договір достроково припиняється по завершенню газової доби, що передує газовій добі початку постачання новим Постачальником (згідно з даними інформаційної платформи Оператора ГТС). Якщо Споживач бажає в інших випадках відмовитися від договору, він має право розірвати його без сплати будь-яких штрафних санкцій чи іншої фінансової компенсації Постачальнику шляхом надання йому одностороннього повідомлення щонайменше за три дні до дати розірвання.

Згідно з даними інформаційної платформи оператора ГТС, ТзОВ "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" здійснювала постачання природного газу відповідачу, як постачальник "Останньої надії".

Вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії" щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 №809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України № 1102. Цією ж Постановою на період постачання з 1 жовтня по 30 листопада 2021 року встановлено граничний розмір ціни природного газу для Бюджетних організацій, яка не може перевищувати 16,8 гривні за 1 куб. метр з урахуванням податку на додану вартість.

Протягом жовтня-листопада 2021 року розрахована за формулою ціна природного газу перевищувала 16,8 грн. за 1 куб. метр, отже у цей період застосовується гранична ціна в 16,8 грн. за 1 куб. метр.

З 01.12.2021 ціна природного газу (з урахуванням ПДВ) відповідно до умов договору опублікована/оприлюднена на сайті позивача за посиланням https://gas.ua/uk/business/news/pon-archive-price, відповідна роздруківка наявна в матеріалах справи. Ціна природного газу також підтверджується довідкою постачальника.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ в січні 2023 року в обсязі 9335 м.куб - на суму 397 346,57 грн. та в лютому 2023 року в обсязі 9463 м.куб - на суму 343 144,85 грн., на загальну суму 740 491,42 грн. (з урахуванням вартості транспортування).

Позивачем надіслано на адресу відповідача рахунки на оплату (природний газ) №4855 за січень 2023 року в сумі 397 346,57 грн. та №8466 за лютий 2023 року в сумі 343 144,85 грн. Надіслання відповідачу вказаних рахунків на оплату за січень-лютий 2023 року підтверджується списком згрупованих поштових відправлень №14.03.2023 за трек-номером 0600024754070, фіскальним чеком від 14.03.2023, роздруківкою з електронної системи 1С.

У зв`язку з несплатою відповідачем виставлених позивачем рахунків за спожитий природний газ, позивач 03.05.2023 надіслав на адресу Закарпатського обласного відділення (Філії) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України вимогу №119/4.3-13964-2023 від 02.05.2023 про сплату до 16.05.2023 заборгованості за спожитий природний газ в розмірі 740 491,42 грн. Вказана вимога залишена відповідачем без відповіді та задоволення. Вказані обставини стали підставою звернення позивача з даним позовом.

При прийнятті постанови суд апеляційної інстанції виходив з наступного.

Згідно з частиною 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

ТзОВ «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі НКРЕКП) від 04.07.2017 № 880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.

За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 № 917-р Товариство з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» визначено постачальником «останньої надії» на ринку природного газу.

Типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії», затверджений постановою НКРЕКП № 2501 від 30 вересня 2015 року.

Судом встановлено, що 01.01.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» (Постачальник) та Комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Закарпатського обласного відділення (Філія), як бюджетною установою (Споживач) укладено типовий договір постачання природного газу постачальником «останньої надії». За цим договором Постачальник зобов`язується постачати природний газ Споживачу в необхідних для нього об`ємах (обсягах), а Споживач зобов`язується своєчасно сплачувати Постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором.

Згідно із п. 1.2 договору умови цього договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок природного газу» та Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30 вересня 2015 року № 2496, та є однаковими для всіх споживачів України.

Правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу визначені Законом України "Про ринок природного газу".

Згідно із пунктом 26 частини 1 статті 1 Закону України «Про ринок природного газу», постачальник «останньої надії» визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу.

Закон України "Про ринок природного газу" визначає, що споживачем є фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка отримує природний газ на підставі договору постачання природного газу з метою використання для власних потреб, а не для перепродажу, або використання в якості сировини (п. 37 ч. 1 ст. 1 Закону).

За приписами ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Договір на постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу (ч. 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу»).

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний, зокрема: укласти договір про постачання природного газу; забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; не допускати несанкціонованого відбору природного газу.

Частиною 1 статті 15 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що у разі якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника «останньої надії», постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника «останньої надії», та на умовах типового договору постачання постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу.

Постачальник «останньої надії» визначається Кабінетом Міністрів України строком на три роки за результатами конкурсу, проведеного у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Правилами постачання природного газу, затвердженими постановою НКРЕКП №2496 за 30.09.2015 (Правила) врегульовано відносини, які виникають між постачальниками та споживачами природного газу, з урахуванням їх взаємовідносин з операторами газорозподільної системи/газотранспортної системи. Дія цих Правил поширюється на постачальників, споживачів природного газу - фізичних осіб (побутових споживачів), фізичних осіб - підприємців, юридичних осіб та Операторів ГРМ/ГТС.

Згідно з абз. 3 п. 3 Розділу І Правил (тут і надалі Правила в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу постачання природного газу постачальником «останньої надії» здійснюється на підставі договору, який має відповідати типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», що затверджується Регулятором. Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» є публічним.

Особливості здійснення постачання природного газу споживачу постачальником «останньої надії» визначені розділом VI Правил.

Так, відповідно до п. 1, 2, 4 Розділу VI Правил Постачальник «останньої надії» здійснює постачання природного газу споживачам на умовах договору постачання природного газу, який укладається з урахуванням вимог цього розділу та має відповідати Типовому договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», затвердженому постановою НКРЕКП від 30 вересня 2015 року № 2501, який є публічним, а його умови - однаковими для всіх споживачів.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» укладається у випадках, передбачених пунктом 3 цього розділу, з урахуванням вимог статей 205, 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України шляхом публічної оферти постачальника «останньої надії» та її акцептування споживачем через факт споживання газу за відсутності іншого постачальника.

Договір постачання природного газу постачальником «останньої надії» не потребує двостороннього підписання. На письмове звернення споживача постачальник «останньої надії» зобов`язаний протягом десяти робочих днів з дня отримання такого письмового звернення надати споживачу підписаний уповноваженою особою постачальника примірник договору постачання природного газу.

Договір постачання між постачальником «останньої надії» і споживачем вважається укладеним з дня, визначеного на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи днем початку постачання природного газу споживачу в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» відповідно до Кодексу газотранспортної системи.

За договором постачання природного газу постачальник «останньої надії» зобов`язаний поставити споживачу природний газ у необхідних для нього об`ємах (обсягах), а споживач зобов`язаний своєчасно оплачувати постачальнику вартість природного газу в розмірі, строки та порядку, що визначені договором.

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний на головній сторінці свого сайту розмістити діючу редакцію договору постачання природного газу постачальником «останньої надії», яка має відповідати типовому договору, роз`яснення щодо його укладання, а також ціну природного газу для споживачів, визначену згідно з вимогами цього розділу.

Постачальник «останньої надії» зобов`язаний постачати природний газ споживачам за ціною, за якою він зобов`язався постачати природний газ споживачам відповідно до умов конкурсу на обрання постачальника «останньої надії».

Ціна на природний газ публікується на веб-сайті постачальника «останньої надії».

Розрахунок за поставлений постачальником «останньої надії» природний газ здійснюється споживачем в установлений договором термін (п. 8 Розділу VI Правил).

З аналізу наведених норм вбачається, що у разі настання обставин, визначених у частині першій статті 15 Закону України «Про ринок природного газу», Розділу VI Правил постачальник «останньої надії» надає послуги з постачання природного газу та відповідно до пункту 26 частини першої статті 1 цього Закону не має права відмовити споживачу в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу, а факт приєднання Споживача до публічного договору постачання природного газу від постачальника «останньої надії» відбувається внаслідок фактичного постачання природного газу такому споживачу без укладеного договору з іншим постачальником.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов`язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору (ч. 5 ст. 633 ЦК України).

За визначенням наведеним у частині першій статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності до п. 2 глави 7 розділу XII Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2493 у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).

У відповідності до положень пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС) оператори газорозподільних систем, оператор газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) протягом трьох діб зобов`язані надати постачальнику "останньої надії" через інформаційну платформу інформацію щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії", за формою оператора газотранспортної системи, погодженою Регулятором. Інформація скріплюється електронним підписом уповноваженої особи оператора газорозподільної системи/оператора газотранспортної системи (щодо прямих споживачів) та повинна містити: ЕІС-код споживача або ЕІС-код точки комерційного обліку споживача; назву та ЄДРПОУ (для споживачів, що не є побутовими); поштову адресу об`єкта споживача. Зазначена інформація надається через інформаційну платформу, за допомогою відправки повідомлення на поштову скриньку постачальника останньої надії в інформаційній платформі дані скриньки G_MAIL_PLR.

Таким чином, об`єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.

Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.

У зв`язку з відсутністю постачання природного газу іншим постачальником оператором газотранспортної системи (далі - Оператор ГТС) за участю операторів газорозподільних систем (далі - оператори ГРМ) об`єми природного газу, спожитого відповідачем з 01.01.2023 по 28.02.2023, автоматично включено до портфеля постачальника "останньої надії" - ТОВ "ГК "Нафтогаз України", і відповідно, спожитий природний газ віднесено до об`ємів, поставлених позивачем.

Водночас, відповідачем не спростовано, що у спірний період з 01.01.2023 по 28.02.2023 року він не був включений до Реєстру споживачів жодного з постачальників, не надав доказів складання актів приймання-передачі природного газу від інших постачальників у спірний період, а тому спожиті об`єми природного газу автоматично включені оператором газотранспортної системи до портфеля постачальника "останньої надії".

Факт включення 01.01.2023 Відділення (Філії) відповідача до Реєстру споживачів постачальника «останньої надії» та віднесення спожитого таким Відділенням відповідача газу до портфеля постачальника «останньої надії», підтверджується: листом Оператора ГТС від 04.07.2023 №ТОВВИХ-23-9006 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00012О8JJ00Z; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС (реєстр пар споживачів) щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00012О8JJ00Z, інформацією щодо закріплення означеного Споживача в Реєстрі споживачів постачальників та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00012О8JJ00Z в січні-лютому 2023 року (надано у вигляді принтскринів з особистого кабінету позивача на інформаційній платформі Оператора ГТС).

Отже, Постачальник проводить нарахування вартості спожитого Споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об`єм (обсяг) розподіленого/спожитого Споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС, а вартість природного газу визначається шляхом множення об`ємів природного газу, на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу природний газ в січні 2023 року в обсязі 9335 м.куб - на суму 397 346,57 грн. та в лютому 2023 року в обсязі 9463 м.куб - на суму 343 144,85 грн., на загальну суму 740 491,42 грн. (з урахуванням вартості транспортування).

Нарахування позивачем заборгованості за спожитий відповідачем природний газ відбувалося на підставі остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00012О8JJ00Z (лист оператора ГТС від 04.07.2023 №ТОВВИХ-23-9006), інформації щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора ГРМ (Форма №10); відомостей з інформаційної платформи Оператора ГТС (реєстр пар споживачів) щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00012О8JJ00Z, інформації щодо закріплення означеного Споживача в Реєстрі споживачів постачальників та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00012О8JJ00Z в січні-лютому 2023 року та на підставі нормативно визначеної вартості природного газу згідно з наведеними вище нормами, відповідно до яких обсяг споживання Відділенням відповідача природного газу в січні 2023 року склав 9335 м.куб. вартістю 397 346,57 грн та в лютому 2023 року 9463 м.куб. вартістю 343 144,85 грн, на загальну суму 740 491,42 грн.

Як зазначалося вище, позивачем надіслано на адресу відповідача рахунки на оплату (природний газ) №4855 за січень 2023 року в сумі 397 346,57 грн. та №8466 за лютий 2023 року в сумі 343 144,85 грн. Надіслання відповідачу вказаних рахунків на оплату за січень-лютий 2023 року підтверджується списком згрупованих поштових відправлень №14.03.2023 за трек-номером 0600024754070, фіскальним чеком від 14.03.2023, роздруківкою з електронної системи 1С.

За приписами пункту 2 частини 2 статті 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов`язаний, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.

Як зазначалось вище, відповідно підпункту 1 пункту 5.1 та підпункту 1 ппункту 5.2 договору, Споживач має право отримувати природний газ на умовах, зазначених у цьому договорі та зобов`язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього договору.

Вказаному кореспондує встановлений в підпункті 1 пункту 6.2 договору обов`язок Постачальника забезпечити безперервне постачання природного газу в порядку та на умовах, передбачених цим договором та визначене в підпункті 1 пункту 6.1 договору право отримувати від Споживача плату за поставлений природний газ.

Частиною 1 статті 530 ЦК України обумовлено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін ).

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов`язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов`язковості договору для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач (Споживач) взяті на себе зобов`язання не виконав, допустивши заборгованість за поставлений йому Постачальником «останньої надії» природній газ в період з 01.01.2023 по 28.02.2023 включно у розмірі 740 491,42 грн. Відтак, колегія суддів констатує наявність правових підстав для задоволення заявлених в цій частині позовних та стягнення з відповідача на користь позивача 740 491,42 грн. заборгованості.

Щодо тверджень скаржника про те, що Закарпатське обласне відділення (Філія) не є самостійною юридичною особою, а діє виключно в межах завдань та повноважень, які Філії надано Комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України, а отже не вправі самостійно чи від свого імені укладати договори, які мають наслідком виникнення прав та обов`язків для Комітету, колегія суддів враховує наступне.

Відповідно до ст. 95 Цивільного кодексу України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Представництвом є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює представництво і захист інтересів юридичної особи. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. Керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності. Відомості про філії та представництва юридичної особи включаються до єдиного державного реєстру.

Відповідно до наявної в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань до реєстру включено відомості про Закарпатське обласне відділення (Філію) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України із зазначенням коду ЄДРПОУ відокремленого підрозділу 38872703.

За приписами ч.ч. 1, 6 ст. 55 Господарського кодексу України суб`єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов`язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов`язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством. Суб`єкти господарювання мають право відкривати свої філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без створення юридичної особи.

Підприємство має право створювати філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи, погоджуючи питання про розміщення таких підрозділів підприємства з відповідними органами місцевого самоврядування в установленому законодавством порядку. Такі відокремлені підрозділи не мають статусу юридичної особи і діють на основі положення про них, затвердженого підприємством. Підприємства можуть відкривати рахунки в установах банків через свої відокремлені підрозділи відповідно до закону (ч. 4 ст. 64 Господарського кодексу України).

Виходячи з наведених положень законодавства, юридичні особи для здійснення своїх функцій мають право створювати філії, представництва та інші відокремлені підрозділи, які не є юридичними особами.

Діяльність філій та представництв, як відокремлених структурних підрозділів не є самостійною та ініціативною, оскільки здійснюється від імені юридичної особи та на визначених нею умовах, при цьому всі ризики як майнового, так і немайнового характеру покладено на юридичну особу, що створила філію (відокремлений структурний підрозділ).

Отже, відповідальність за виконання філією функцій юридичної особи несуть юридичні особи, які створили відповідну філію (відокремлений підрозділ).

З наведеного слідує, що стороною у справі має бути юридична особа, від імені якої діє філія (відокремлений підрозділ), і рішення приймається саме стосовно підприємства чи організації - юридичної особи, але в особі її відокремленого підрозділу (аналогічний висновок викладено в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.07.2020 у справі № 916/1288/19).

Спірні правовідносини у даній справі виникли з приводу виконання Закарпатським обласним відділенням (Філія) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України зобов`язань за Типовим договором постачання природного газу постачальником «останньої надії», а відтак, саме відповідач несе відповідальність за виконання Філією функцій юридичної особи, в тому числі й щодо укладених його Філією договорів.

Також колегія суддів відхиляє покликання скаржника щодо відповідальних за оплату природного газу з 10.01.2023 року Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради або Закарпатської обласної ради з посиланням на акт приймання-передачі майна (повернення з оренди) від 09.01.2023, за яким Комітетом з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі керівника Закарпатського обласного відділення (Філії) Комітету повернуто з оренди Комунальній установі «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради цілісний майновий комплекс (спорткомплекс «Юність»), загальною площею 7787,41 м.кв. за адресою м. Ужгород, вул. Заньковецької, 5, оскільки споживачем у спірних правовідносинах в розумінні Закону України «Про ринок природного газу», Правил постачання природного газу є Закарпатське обласне відділення (Філія) Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України за присвоєними відповідній точці споживання (точці обліку природного газу) ЕІС-кодом, які Оператором ГРМ віднесені на відповідача у справі, що підтверджується листом Оператора ГТС від 04.07.2023 №ТОВВИХ-23-9006 з інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00012О8JJ00Z; інформацією щодо споживачів, які були зареєстровані в Реєстрі споживачів постачальника «останньої надії» від оператора системи розподілу АТ «Закарпатгаз» (Форма №10); відомостями з інформаційної платформи Оператора ГТС (реєстр пар споживачів) щодо споживача з ЕІС-кодом 56XS00012О8JJ00Z, інформацією щодо закріплення означеного Споживача в Реєстрі споживачів постачальників та щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56XS00012О8JJ00Z в січні-лютому 2023 року.

З наведених вище норм вбачається, що позивач інформацію щодо споживачів та обсягу спожитої ними електричної енергії отримує від Оператора ГТС та сам позивач не має і не може мати доступу до вимірювальних приборів, а нарахування позивачем заборгованості за спожитий відповідачем природний газ відбувалося на підставі зазначених Оператором ГТС відомостей та згідно з наданою Оператором ГРМ інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача за відповідним ЕІС-кодом.

Крім того, відповідно до п. 8 розділу ІІ Правил, у разі звільнення займаного приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом споживач зобов`язаний повідомити постачальника та Оператора ГРМ/ГТС не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом та надати заяву про розірвання договору і здійснити оплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до вказаного споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування природним газом включно.

У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем постачальника про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування природним газом споживач зобов`язаний здійснювати оплату спожитого об`єктами газоспоживання природного газу та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Договір постачання природного газу з новим споживачем укладається після розірвання договору із споживачем, який звільняє приміщення.

Як слушно зауважив суд першої інстанції, відповідач відповідно до змісту п. 8 розділу ІІ Правил повинен був повідомити ТзОВ «Оператор газотранспортної системи» або АТ «Закарпатгаз» про те, що у володіння та користування територіальної громади Закарпатської області в особі Комунальної установи «Управління спільною власністю територіальних громад» Закарпатської обласної ради повертається відповідне приміщення для того, щоб оператор системи розподілу відобразив такі дії в своєму обліку, а невиконання означеного обов`язку, відповідно до наведеного пункту Правил, має наслідком обов`язок Споживача здійснювати оплату спожитого природного газу та інших платежів, виходячи з умов відповідних договорів.

Водночас в матеріалах даної господарської справи відсутні належні та допустимі докази того, що відповідачем своєчасно було повідомлено ТзОВ «Оператор газотранспортної системи» або АТ «Закарпатгаз» про звільнення приміщення спорткомплексу «Юність» за адресою м. Ужгород, вул. Заньковецької, 5 та не перебування його на постачанні у постачальника «останньої надії».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що лист Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України від 14.02.2023 №03.02-07/99 «Про сплату комунальних послуг», яким останнім надано, зокрема, АТ «ОГС «Закарпатгаз» інформацію про закінченням з 31.12.2022 строку дії договору оренди від 31.01.2020 №03-13-01/99, звільнення займаного приміщення 09.01.2023 та відсутність підстав і фінансування на оплату комунальних послуг, не може бути належним доказом у справі, оскільки в матеріалах справи відсутні докази направлення такого листа відповідачем або його вручення оператору системи розподілу.

Разом з тим, фіскальний чек від 14.02.2023 не може вважатись таким доказом, оскільки таким підтверджується виключно оплата послуг поштового зв`язку 14.02.2023 та зазначення адресата АТ «Закарпатгаз», а не особа відправника, вміст відправлення, що виключає оцінку, як належного на предмет доведення надіслання на адресу АТ «Закарпатгаз» саме листа від 14.02.2023 №03.02-07/99 «Про сплату комунальних послуг», про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст.610 ЦК України). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст.612 ЦК України).

В силу положень статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

У відповідності до ч. 1 ст. 546 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Частиною 1 статті 550 Цивільного кодексу України передбачено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Статтею 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Господарське правопорушення може полягати як у порушенні нормативно встановлених правил здійснення господарської діяльності, так і у порушенні договірних зобов`язань. Господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань також поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір. Аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 10.12.2019 справа № 904/4156/18.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Як зазначалось вище, згідно із пунктом 4.5 укладеного між сторонами договору у разі порушення Споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Вказаний пункт договору узгоджується із положеннями ст. ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» згідно з якими платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений ст. 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Місцевий господарський суд, перевіривши підстави, строки та правильність нарахування пені, відповідно до положень п. 4.5 Типового договору та ст.ст. 1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань», при цьому врахувавши відсутність клопотання відповідача про зменшення розміру нарахованих штрафних санкцій дійшов висновку, що розрахована ТзОВ Газопостачальна компанія «Нафтогаз України» пеня за період з 01.03.2023 по 31.07.2023 по заборгованості січня 2023 року та за період з 01.04.2023 по 31.07.2023 по заборгованості лютого 2023 року, за кожен день прострочення в загальній сумі складає 140 140,08 грн.

Суд апеляційної інстанції, перевіривши правильність здійсненого судом першої інстанції розрахунку пені, вважає його арифметично вірним. Відтак, позовна вимога про стягнення пені у розмірі 140 140,08 грн. підставно задоволена судом першої інстанції.

При цьому, колегія суддів критично оцінює посилання скаржника на неврахування судом першої інстанції факту визнання форс-мажорною обставиною військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення в Україні воєнного стану 24.02.2022, виходячи з наступного.

Торгово-промислова палата України листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнає форс-мажорною обставиною військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24 лютого 2022 року, та підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними, як для суб`єктів господарювання так і для населення.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо).

Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести, а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ІДК України).

Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути прпчинно-наслідковий зв`язок. Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Для застосування форс-мажору (обставин непереборної сили) як умови звільнення від відповідальності судам необхідно встановити, які саме зобов`язання зa договором були порушені/невиконані та причину такого невиконання.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановленого) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них, як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.

Таким чином, сам факт введення воєнного стану не може вважатись належною правовою підставою для не виконання зобов`язань. Обставини, які виникли у зв`язку з війною мають безпосередньо впливати на можливість контрагента виконати свій обов`язок, отже сторона, яка посилається на вказану обставину повинна довести зв`язок між неможливістю виконання рішення та військовими діями.

Водночас, відповідачем не доведено на підставі належних та допустимих доказів факту неможливості виконання своїх зобов`язань з оплати за поставлений позивачем природний газ внаслідок введення воєнного стану, та наявності прямого причинно-наслідкового зв`язку між його введенням та невиконанням зобов`язань.

Статтею 625 Цивільного кодексу України унормовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Позивачем при поданні позовної заяви за неналежне виконання договірних зобов`язань відповідачем за період з 01.03.2023 по 31.07.2023 по заборгованості січня 2023 року та за період з 01.04.2023 по 31.07.2023 по заборгованості за лютий 2023 року заявлено до стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 8 437,60 грн. та інфляційні втрати в розмірі 17 206,30 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, судом апеляційної інстанції встановлено, що такі проведено вірно у відповідності до встановлених обставин справи, про що судом першої інстанції зроблено вірний висновок.

Таким чином, доводи скаржника не знайшли свого підтвердження в ході розгляду апеляційної скарги, ці доводи не спростовують фактів, покладених в основу рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2024 року у справі №910/15132/23.

За приписами частин 1, 2, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.ч.1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов`язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

Підсумовуючи вищевказане, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції вірно встановив обставини, що мають значення для справи, надав належну оцінку дослідженим доказам, прийняв законне обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального і процесуального права, тому його необхідно залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на те, що суд залишає апеляційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов`язані з розглядом справи у суді апеляційної інстанції, покладаються на скаржника відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись, ст.ст. 269, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ :

1.Апеляційну скаргу Комітету з фізичного виховання та спорту Міністерства освіти і науки України в особі Закарпатського обласного відділення (Філія) залишити без задоволення.

2.Рішення Господарського суду Закарпатської області від 26.03.2024 у справі № 910/15132/23 залишити без змін.

3.Судовий збір за подання апеляційної скарги залишити за скаржником.

4.Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку в строки, передбаченні ст.ст.287-288 ГПК України.

5.Справу повернути до Господарського суду Закарпатської області.

Веб-адреса судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень: http//reyestr.court.gov.ua.

Повний текст постанови виготовлено 12.06.2024.

Головуючий-суддяН.М. Кравчук

судді Б.Д. Плотніцький

О.С. Скрипчук