Постанова

від 03.06.2024 по справі 916/803/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/803/23(916/2849/23)Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Л.В. Поліщук,

суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна,

секретар судового засідання І.С. Мисько,

за участю представників сторін:

від позивача: К.А. Лапін

від відповідача: С.О. Іванова

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД»

на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 (суддя В.Д. Найфлейш, м.Одеса, повний текст складено 26.02.2024)

у справі №916/803/23(916/2849/23)

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД»

до відповідача: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

про стягнення 1400000,00 грн

в межах справи про банкрутство №916/803/23

за заявою: Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

до боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД»

про відкриття провадження у справі про банкрутство,

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог. Коротка історія справи

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 04.04.2023, серед іншого, відкрито провадження у справі про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, 72, код ЄДРПОУ 39707294), визнано вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» на суму 18021291,37 грн, введено процедуру розпорядження майном боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» строком на 170 календарних днів, призначено розпорядником майна боржника Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» арбітражного керуючого Слостіна Андрія Геннадійовича (свідоцтво про право на здійснення діяльності арбітражного керуючого (розпорядника майна, керуючого санацією, ліквідатора) №2042 від 10.11.2021).

06.07.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення лізингових платежів у розмірі 1400000,00грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що лізингові платежі на загальну суму 4940967,27грн, сплачені Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» як частина вартості об`єкту лізингу за укладеним між сторонами договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016, є за своєю суттю оплатою предмету купівлі-продажу. У свою чергу, розірвання банком в односторонньому порядку договору фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 на підставі пункту 6.2.4. цього договору у зв`язку з простроченням сплати лізингових платежів більше ніж на 30 днів та порушенням строків сплати винагороди Акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк» та повернення у зв`язку з цим об`єкту лізингу, призводить до одночасного розірвання договору купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, та на підставі статті 693 Цивільного кодексу України надає позивачу право на повернення сплачених лізингових платежів у рахунок сплати вартості об`єкту лізингу, як попередньої оплати.

У зв`язку з неможливістю оплати судового збору за подання позовної заяви про стягнення всієї суми сплачених лізингових платежів, Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» заявлено позов про стягнення частини сплачених лізингових платежів - на суму 1400000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 07.07.2023 прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення 1400000,00 грн до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін в межах справи №916/803/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» та присвоєно справі №916/803/23(916/2849/23).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у задоволенні позову відмовлено. Судові витрати покладено на позивача.

Рішення суду першої інстанції мотивоване відсутністю правових підстав для застосування до спірних правовідносин сторін положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, адже між сторонами у справі склались правовідносини, в яких банк, як лізингодавець, виконав усі зобов`язання за договором, а Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД», як лізингоодержувач, не виконав свій встановлений договором обов`язок повністю оплатити товар до його передання продавцем, у зв`язку з чим позивач не набув права вимагати від банка повернення суми попередньої оплати.

При цьому суд відхилив посилання позивача в якості обґрунтування своєї правової позиції на висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 15.01.2021 у справі №904/2357/20, з огляду на те, що наведена позивачем практика Верховного суду не є релевантною до даних правовідносин.

Короткий зміст та обґрунтування вимог апеляційної скарги

Не погодившись з ухваленим рішенням суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» звернулося із апеляційною скаргою, в якій просило рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В апеляційній скарзі апелянт наполягав на тому, що справа №904/2357/20, в якій Верховний Суд виклав правову позицію стосовно того, що у разі розірвання договору лізингу у лізингоотримувача, як у покупця, виникає право на повернення сплачених ним лізингових платежів, що є попередньою оплатою, і це право виникає на підставі імперативної норми, якою є частина друга статті 693 Цивільного кодексу України, є ідентичною справі №916/887/23(916/2996/23) через подібність правовідносин, за якими ці справи розглядалися.

Також скаржник зазначив, що, як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення суду, банк виконав зустрічне зобов`язання з передачі товару і виконав його належним чином, а тому стаття 693 Цивільного кодексу України у цьому випадку не застосовується. Однак відповідач Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» (як лізингодавець, продавець) ніколи не передавав майно (об`єкт лізингу) у власність ТОВ «БУТАР ТРЕЙД» (лізингоодержувачу, покупцю). Таким чином, у розумінні статті 693 Цивільного кодексу України Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» не виконало перед Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» свої зобов`язання продавця через те, що не передало майно (об`єкт лізингу) у його власність, як покупця.

Щодо альтернативності поведінки покупця та недобросовісності поведінки продавця для застосування статті 693 Цивільного кодексу України позивач зазначив, що чинне цивільне законодавство не передбачає мірою відповідальності покупця, що порушив строки сплати попередньої оплати, позбавлення його права на повернення вже сплаченої ним попередньої оплати (або її частини) в рахунок вартості предмета купівлі-продажу.

У той же час, як зазначав скаржник, частина друга статті 693 Цивільного кодексу України містить міру відповідальності у вигляді негативних наслідків вже для продавця, у разі отримання ним попередньої оплати. Так, за змістом наведеної норми, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. Диспозиція цієї частини статті не містить оцінки поведінки покупця при сплаті продавцю попередньої оплати. Вирішальним за змістом цієї норми є встановлення факту сплати продавцю попередньої оплати та факту непередання товару покупцю у встановлений строк.

Таким чином, за доводами апелянта, у разі розірвання договору лізингу та повернення об`єкту лізингу у лізингоодержувача на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України виникає імперативне право вимоги на повернення сплачених ним лізингових платежів, як попередньої оплати за договором купівлі-продажу складового елементу змішаного договору лізингу. Частина друга статті 693 Цивільного кодексу України не містить положень стосовно того, що лише наявність у покупця можливості застосування альтернативної поведінки, а також наявність добросовісної поведінки покупця та недобросовісної поведінки продавця є підставами для здобуття покупцем права на вимогу до продавця щодо повернення сплаченої попередньої оплати.

Позиція відповідача щодо апеляційної скарги

У відзиві на апеляційну скаргу відповідач просив залишити оскаржуване рішення суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, банк зазначив, що оскільки умовою застосування частини другої статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, остання не може бути застосована до спірних правовідносин, адже банк свої зобов`язання виконав належним чином та у повному обсязі. Інший альтернативний спосіб захисту прав покупця, а саме, вимагати передання оплаченого товару від продавця, Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» застосовувати не може, оскільки своє первісне зобов`язання зі здійснення попередньої оплати не виконало.

Також, на переконання Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» у позовній заяві та в апеляційній скарзі на висновки, наведені у постановах Верховного Суду у справах №904/2357/20 та № 904/5726/19, є безпідставними та не можуть бути враховані судом при розгляді даної справи №925/322/23(925/875/23).

Крім того, банк зауважив, що до спірних правовідносин мають застосовуватись положення частини четвертої статті 653 Цивільного кодексу України, адже особа, що порушила умови договору і саме внаслідок її дій було його розірвано, повинна розуміти неможливість повернення того, що було виконано. Також умови договору фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 не передбачають зобов`язання банку повернути раніше сплачені лізингоодержувачем лізингові платежі (суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу) у разі розірвання (припинення) договору. Навпаки, пункт 6.2.4. договору передбачає, що лізингоодержувач зобов`язується повернути майно банку у випадку розірвання договору, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату.

Рух справи, заяви, клопотання, інші процесуальні дії в суді апеляційної інстанції

Апеляційна скарга зареєстрована судом 07.03.2024 за вх.№829/24.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду апеляційної скарги визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Л.В. Поліщук, суддів: К.В. Богатиря, О.Ю. Аленіна, що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024.

У зв`язку з тим, що на час надходження апеляційної скарги матеріали справи №916/803/23(916/2849/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду не надходили, ухвалою суду від 12.03.2024 відкладено вирішення питання щодо можливості відкриття, повернення, залишення без руху або відмови у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) до надходження матеріалів справи на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду. Доручено Господарському суду Одеської області надіслати матеріали справи №916/803/23(916/2849/23) на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду.

14.03.2024 на адресу Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/803/23(916/2849/23).

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23). Встановлено учасникам справи строк до 05.04.2024 для подання відзиву на апеляційну скаргу та роз`яснено учасникам справи про їх право у цей же строк подати до суду будь-які заяви чи клопотання з процесуальних питань, оформлені відповідно до статті 170 Господарського процесуального кодексу України, разом з доказами направлення копій таких заяв чи клопотань іншим учасникам справи.

05.04.2024 від Акціонерного товариства Комерційного банку «ПриватБанк» надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№829/24/Д1).

З огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 15.04.2024 вирішено розглянути апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» на рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) поза межами строку, встановленого у частині першій статті 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк.

Цією ж ухвалою суду розгляд справи №916/803/23(916/2849/23) призначено на 21.05.2024 о 12:00 год.

10.05.2024 та 13.05.2024 від Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» надійшли додаткові пояснення у справі (вх.№829/24/Д2 від 10.05.2024, вх.№829/24/Д3 від 13.05.2024).

У судовому засіданні 21.05.2024 колегія суддів, встановивши, що додаткові пояснення у справі були надані поза межами строку, встановленого в ухвалі суду апеляційної інстанції про відкриття провадження у справі, протокольною ухвалою вказані додаткові пояснення залишила без розгляду на підставі статті 118 Господарського процесуального кодексу України.

З метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи у судовому засіданні, яке відбулось 21.05.2024, оголошено перерву до 03.06.2024 о 12:30 год.

У судових засіданнях, які за клопотанням відповідача проводились в режимі відеоконференції, представники сторін надавали усні пояснення, відповідно до яких підтримували свої позиції у справі.

Відповідно до приписів статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, апеляційна інстанція встановила наступне.

Фактичні обставини справи

01.07.2016 між Публічним акціонерним товариством «ПриватБанк» (іменоване надалі банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» (іменоване надалі лізингоодержувач) укладено договір фінансового лізингу №4Б16053ЛИ (надалі договір), за умовами пункту 1.1. якого банк передає лізингоодержувачу нерухомоме майно, яке є власністю банку та яке зазначено у додатку №1 до договору (надалі майно), а лізингоодержувач приймає майно від банка в платне володіння та користування, а після сплати всієї суми лізингових платежів у власність, у визначені цим договором строки, на умовах фінансового лізингу.

За умовами пунктів 3.1., 3.3. договору передача банком та прийом лізингоодержувачем майна в лізинг здійснюється згідно акту прийому-передачі майна, зазначеним у додатку №3, що є невід`ємною частиною цього договору. Акт прийому-передачі майна сторони укладають та підписують у дату укладення цього договору. З дати підписання сторонами акту прийому-передачі майна, лізингоодержувач приймає його від банку в платне володіння та користування.

Згідно із пунктом 1.2. договору на дату укладення цього договору вартість майна становить 538565432,00 грн.

Пунктом 1.4. договору передбачено, що для здійснення лізингоодержувачем платежів за цим договором банк відкриває рахунки:

-рахунок для сплати вартості предмета лізингу № 20713050000584;

-рахунок для сплати винагород за лізингом № 20784050000870.

Розмір, структура, строки сплати лізингових платежів встановлюються додатком №2 (пункт 2.1. договору).

Протягом усього терміну дії цього договору майно є власністю банка (пункт 4.1. договору). Майно переходить у власність лізингоодержувача за умови сплати банку всієї суми лізингових платежів, а також всіх інших платежів за цим договором (пункт 4.3. договору).

Банк має право: вимоги повернення майна у випадку дострокового розірвання договору (підпункт 5.1.3. пункту 5.1. договору); відмовитися від договору і вимагати повернення майна, якщо лізингоодержувач не сплачує лізингові платежі протягом трьох місяців підряд; договір є розірваним з дати, зазначеної банком у повідомленні про відмову від договору (підпункт 5.1.3. пункту 5.1. договору).

Банк зобов`язується: після сплати всієї суми лізингових платежів та інших платежів, що передбачені цим договором, передати майно у власність лізингоодержувача та документ, що підтверджує повну сплату платежів за цим договором (підпункт 5.2.1. пункту 5.2. договору); прийняти майно від лізингоодержувача у випадку дострокового розірвання цього договору або у випадку закінчення терміну дії цього договору, якщо майно не буде викуплене лізингоодержувачем та не сплачено всі платежі за договором (підпункт 5.2.2. пункту 5.2. договору).

Відповідно до пункту 6.2.11. договору лізингоодержувач зобов`язується сплачувати банку: винагороду за відкриття рахунку «Фінансовий лізинг (оренда)»; лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна); відсоткову винагороду за користування майном; винагороду за користування майном, отриманим в лізинг; інші витрати банка, безпосередньо пов`язані з цим договором.

Пунктом 6.2.4. договору на лізингоодержувача покладено обов`язок повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодування заподіяних цим збитків у строк, не пізніше дати розірвання цього договору.

Підпунктом 8.2.3. пункту 8.2. договору передбачено, що цей договір підлягає розірванню в односторонньому порядку за ініціативою банку шляхом письмового повідомлення про це лізингоодержувача за три дні у випадку повної або часткової несплати лізингового платежу лізингоодержувачем, якщо прострочення сплати становить більше ніж 30 днів, а також у випадку порушення строків сплати винагород за договором.

01.07.2016 на виконання умов договору сторонами складено акт №1 прийому-передачі майна, згідно із яким банк передав, а лізингоодержувач прийняв в платне володіння та користування майно:

-за адресою: Одеська область, м. Білгород-Дністровський, вул. Портова, 40-а, загальною площею 228,5 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 940604051103, вартість майна - 375205771,00 грн;

-за адресою: Одеська обл., Фрунзівський р., смт. Затишшя, вул. Зелена, 5, загальною площею 939,8 кв.м, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 941672951252, вартість майна - 163359661,00 грн.

За період дії договору фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» сплатило банку лізингові платежі, як сплату вартості об`єктів лізингу, на загальну суму 4940967,27 грн (01.07.2016 448 804,53 грн, 25.07.2016 року 4 492 162,74 грн).

У зв`язку з тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» прострочило більш ніж на 30 днів сплату відсоткової винагороди за користування майном, банк направив Товариству з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» повідомлення від 31.05.2017 про розірвання договору фінансового лізингу з 15.06.2017, а також запропонував сплатити наявну заборгованість та передати майно за актом прийому-передачі.

Вказане повідомлення відповідно до повідомлення-розписки про вручення відправлення спецзв`язку №1989 вручене відповідачу 06.06.2017.

15.06.2017 між Акціонерним товариством Комерційним банком «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» підписано акт прийому-передачі майна, відповідно до якого лізингоодержувач передав, а банк прийняв майно, яке було предметом договору фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 у справі №916/2652/18 позов Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бутар Трейд» про стягнення 22622914,92 грн за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 задоволено. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Бутар Трейд» на користь Акціонерного товариства Комерційного банку «Приватбанк» заборгованість за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 у розмірі 22622914,92 грн, з яких: заборгованість за відсотковою винагородою за користування майном - 21812811,91 грн, пеня - 810103,01 грн та судовий збір у розмірі 339343,72 грн.

При цьому, у рішенні Господарського суду Одеської області від 17.04.2019 у справі №916/2652/18 встановлено, що 29.07.2016 між сторонами укладено додаткову угоду до договору фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016, якою, зокрема, внесені зміни у пункт 1.4. договору, внесені зміни у підпункт 6.2.11. пункту 6.2., який викладений у наступній редакції: «Лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати банку винагороду за відкриття рахунку «фінансовий лізинг (оренда)», лізинговий платіж (суму, що відшкодовує при кожному платежі частину вартості майна), відсоткову винагороду за користування майном, інші витрати банку, безпосередньо пов`язані з цим договором».

Товариство з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» надіслало 09.03.2023 Акціонерному товариству Комерційному банку «ПриватБанк» вимогу №02 від 09.03.2023, у якій просило у семиденний строк з моменту отримання вимоги повернути шляхом перерахування на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» лізингові платежі як попередню оплату за отримане ним у майбутньому майно (об`єкт лізингу) на суму 4940967,27 грн.

Позов мотивовано посиланням на положення частини другої статті 693 Цивільного кодексу України та невиконання банком вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» про повернення останньому сплачених ним лізингових платежів як попередньої оплати за неотримане в майбутньому майно (об`єкти лізингу).

Висновки суду апеляційної інстанції

Загальні правові та економічні засади фінансового лізингу визначені у Законі України «Про фінансовий лізинг» (зараз і надалі - у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» встановлено, що фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу.

За договором фінансового лізингу лізингодавець зобов`язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

Згідно із приписами статті 2 Закону України «Про фінансовий лізинг» відносини, що виникають у зв`язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом. Відносини, що виникають у разі набуття права господарського відання на предмет договору лізингу, регулюються за правилами, встановленими для регулювання відносин, що виникають у разі набуття права власності на предмет договору лізингу, крім права розпорядження предметом лізингу.

Відповідно до статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Пунктом 3 частини другої статті 11 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингоодержувач зобов`язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі.

Згідно з частинами першою - другою статті 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Лізингові платежі можуть включати суму, яка відшкодовує вартість предмета лізингу; платіж як винагороду лізингодавцю за отримане в лізинг майно; компенсацію відсотків за кредитом, інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору лізингу.

Частиною другою статті 628 Цивільного кодексу України унормовано, що сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Таким чином, договір фінансового лізингу є змішаним договором, який поєднує в собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу, а передбачені договором лізингові платежі включають як плату за надання майна в користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору. На правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, що викладена в постановах від 26.04.2018 у справі №911/3483/16, від 09.07.2018 у справі №911/2449/17, від 21.02.2020 у справі №910/10191/17.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі №904/5726/19 зазначила, що належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна. Таким чином, на правовідносини, що складаються між сторонами договору лізингу щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність лізингоодержувача, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини другої статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару, встановлену в договорі. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Частинами другою та четвертою статті 653 ЦК України передбачено, що у разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, наслідком розірвання договору є відсутність у лізингодавця обов`язку надати предмет лізингу у майбутньому у власність лізингоодержувача і, відповідно, відсутність права вимагати його оплати. Умови договорів щодо зобов`язання лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в повному обсязі до моменту розірвання договору не впливають на те, що у разі розірвання договору лізингу невнесена лізингоодержувачем у складі лізингових платежів покупна вартість об`єкту лізингу не підлягає стягненню (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 26.04.2018 у справі №911/3483/16).

Оскільки договір лізингу є змішаним договором, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання лізингодавцем лізингових платежів у частині покупної плати за надання майна в майбутньому у власність позивачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж.

Відповідно до положень частин першої другої статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

За змістом та суттю умов договору лізингу та норм Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, як відшкодування вартості предмету лізингу, є попередньою оплатою за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу.

Відтак, у разі розірвання договору лізингу, одночасно розривається і договір купівлі-продажу, як складова частина змішаного договору лізингу, внаслідок чого зобов`язання сторін за договором купівлі-продажу, як складової частини договору лізингу, припиняються, а саме: у лізингодавця (продавця) з поставки об`єкту лізингу (товару), у лізингоодержувача (покупця) з оплати його вартості, тобто, з внесення попередньої оплати вартості об`єкту лізингу.

Подібних висновків щодо природи договору лізингу, лізингових платежів за ним та щодо наслідків його розірвання для сторін дійшов Верховний Суд у постанові від 15.01.2021 у справі №904/2357/20, зазначивши, що лізингові платежі, сплачені позивачем як частина відшкодування вартості предметів лізингу, за своєю суттю є оплата предмету купівлі-продажу (попередня оплата), який в подальшому лізингодавець зобов`язувався передати лізингоодержувачу у власність. У зв`язку з розірванням договорів та вилученням предметів лізингу на користь лізингодавця, такий обов`язок у відповідача відсутній.

Ураховуючи структуру та призначення лізингових платежів, ці платежі не є рівнозначними платі за користування, на відміну від орендної плати, позаяк містять в собі таку складову, як відшкодування частини вартості предмета лізингу, і з моменту розірвання договору лізингу зобов`язання лізингодавця щодо передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача є припиненим, відповідно в лізингоодержувача припинилось зобов`язання щодо відшкодування вартості цього об`єкта.

Проаналізувавши викладені в оскаржуваному судовому рішенні у цій справі мотиви його ухвалення, апеляційний суд вбачає, що вони не відповідають наведеним висновкам Верховного Суду щодо застосування відповідних норм права в подібних правовідносинах, адже по суті зводяться до неможливості за будь-яких умов витребування лізингоодержувачем вартості об`єкта лізингу, сплаченої ним у складі лізингових платежів, у разі розірвання договору лізингу з підстав порушення ним зобов`язань зі своєчасної сплати лізингових платежів.

Господарський суд першої інстанції залишив поза увагою висновки Верховного Суду, викладені ним у вказаних постановах, про припинення в разі розірвання договору лізингу не лише обов`язку лізингодавця з передачі об`єкта лізингу у власність лізингоодержувача, а й обов`язку лізингоодержувача із відшкодування вартості такого об`єкту, що свідчить про відсутність підстав для отримання та збереження лізингодавцем коштів, сплачених йому лізингоодержувачем у рахунок відшкодування вартості такого об`єкта лізингу (якщо інше не передбачено законом чи договором).

З огляду на викладене Південно-західний апеляційний господарський суд також вважає передчасним твердження господарського суду першої інстанції у цій справі про відсутність правових і фактичних обставин виконання сторонами договору, які б надавали позивачу право вимагати повернення сплачених лізингових платежів та, відповідно, покладали на банк зобов`язання їх повернути.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19 зазначила, що лізингодавець не може вимагати і повернення об`єкта лізингу, і відшкодування вартості об`єкта лізингу (у межах здійснення лізингових платежів) водночас, тому для вирішення питання щодо стягнення заборгованості слід аналізувати умови договору та структуру лізингових платежів.

Умовами укладеного між сторонами договору фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016 не передбачено, що у випадку розірвання договору за ініціативою лізингодавця лізинговий платіж буде вважатись платою за користування об`єктом лізингу або мати інше призначення, у тому числі вважатися відповідальністю за порушення умов договору лізингу.

Крім того, чинне на момент розірвання договору законодавство України не містило заборони щодо повернення лізингоодержувачу лізингових платежів, зокрема і тієї їх частини, яка стосувалась плати за відшкодування вартості предмету лізингу. Відповідні зміни до Закону України «Про фінансовий лізинг» внесені до статті 17 цього Закону Законом України від 14.12.2021 № 1953IX. Лише цими змінами передбачено, що лізингові платежі, сплачені лізингоодержувачем за договором фінансового лізингу до дати розірвання договору, не підлягають поверненню лізингоодержувачу.

Таким чином, на дату розірвання договору фінансового лізингу та повернення об`єктів лізингу банк має право вимагати лише сплату тих лізингових платежів, що є винагородою лізингодавця за отримане у лізинг майно, які за свою правовою суттю є елементом договору найму (оренди) (як складової частини змішаного договору фінансового лізингу), тобто орендна плата за користування (оренду) об`єктом лізингу.

В свою чергу, зобов`язання щодо сплати лізингових платежів у вигляді суми, яка відшкодовує вартість предмету лізингу, з моменту розірвання договору фінансового лізингу та повернення об`єктів лізингу припиняється.

Отже, позивач правомірно посилається на положення частини другої статті 693 Цивільного кодексу України як на підставу повернення частини покупної плати за надання майна в майбутньому у власність позивачу.

Щодо аргументів банку про необхідність застосування до спірних правовідносин положень частини четвертої статті 653 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов`язаннями до моменту зміни або розірвання договору, а також на пункт 6.2.4. договору, який передбачає, що лізингоодержувач зобов`язується повернути майно банку у випадку розірвання договору, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, апеляційний суд зазначає наступне.

Пунктом 6.2.4. договору на лізингоодержувача покладено обов`язок повернути майно банку у випадку розірвання договору у стані, в якому воно було отримано, з урахуванням нормального зносу, сплативши при цьому банку заборгованість по лізингових платежах на поточну дату, інших платежах за цим договором, а також відшкодування заподіяних цим збитків в строк, не пізніше дати розірвання цього договору.

У той же час, згідно із статтею 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 30.09.2020 у справі №559/1605/18, при реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження. Причому останні є одночасно й межами саморегулювання. Вони передбачені в абзаці 2 частини третьої статті 6 Цивільного кодексу України, згідно з якою сторони не можуть відступати від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказане про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень акту цивільного законодавства слідує з його змісту.

Частиною четвертою статті 653 Цивільного кодексу України визначені відповідні наслідки розірвання договору, якщо інше не встановлено договором або законом.

Разом з тим, положення частини другої статті 693 Цивільного кодексу України містять імперативну норму щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі не передання у власність товару.

У зв`язку з наведеним, колегія суддів відхиляє посилання апелянта на положення договору фінансового лізингу, оскільки вони регулюють загальні підстави неповернення лізингодавцем отриманих від лізингоодержувача лізингових платежів (або зобов`язання сплатити лізингові платежі), та не враховують вищезазначених встановлених судом фактичних обставин справи з урахуванням положень частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, коли предмет лізингу вилучений у лізингоодержувача та переданий лізингодавцю, що виключає обов`язок зі сплати лізингових платежів у рахунок вартості майна за розірваним договором фінансового лізингу.

За таких обставин судова колегія вважає, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, як імперативної норми щодо права покупця вимагати повернення сплачених коштів у разі непередання у його власність товару, з огляду на що, враховуючи обставини цієї справи, позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення лізингових платежів слід задовольнити.

Висновки суду апеляційної інстанції

Відповідно до положень статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.

Згідно із частиною першою статті 277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Перевіривши застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного судового рішення з підстав неправильного застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме, частини четвертої статті 236 Господарського процесуального кодексу України стосовно неврахування висновків щодо застосування норм права, викладених у наведених вище постановах Верховного Суду, і ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Розподіл судових витрат

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо суд апеляційної, касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат (частина чотирнадцята статті 129 Господарського процесуального кодексу України).

З урахуванням прийняття судом апеляційної інстанції нового рішення про задоволення позовної заяви, витрати зі сплати судового збору за її подання слід покласти на відповідача. Враховуючи задоволення апеляційної скарги, судовий збір за апеляційний перегляд справи покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 277, 281 - 284 ГПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1.Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Одеської області від 13.02.2024 у справі №916/803/23(916/2849/23) скасувати.

3.Ухвалити нове рішення, яким позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення лізингових платежів у розмірі 1400000,00 грн задовольнити.

4.Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» 1400000 /один мільйон чотириста тисяч/ гривень 00 копійок лізингових платежів, сплачених Товариством з обмеженою відповідальністю «БУТАР ТРЕЙД» в рахунок сплати вартості об`єкту лізингу за договором фінансового лізингу №4Б16053ЛИ від 01.07.2016, а також 16800 /шістнадцять тисяч вісімсот/ гривень 00 копійок витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви та 25200 /двадцять п`ять тисяч двісті/ гривень 00 копійок витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідні накази із зазначенням всіх необхідних реквізитів.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст.287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено 11.06.2024 (у зв`язку з перебуванням головуючого судді Л.В. Поліщук у відпустці).

Головуючий суддяЛ.В. Поліщук

СуддяК.В. Богатир

СуддяО.Ю. Аленін