Постанова

від 06.06.2024 по справі 916/2671/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/2671/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Богатиря К.В.

суддів: Таран С.В., Філінюк І.Г.

секретар судового засідання Арустамян К.А.

за участю представників сторін:

Від ОСОБА_1 адвокат Гусельникова М.А.

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024, суддя суду першої інстанції Найфлейш В.Д., м. Одеса, повний текст рішення складено та підписано 20.03.2024

по справі №916/2671/23

за позовом Обслуговуючого кооперативу «Золоті ключі-1»

до відповідача ОСОБА_1

про стягнення 561616,90 грн,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина.

Обслуговуючий кооператив «Золоті ключі-1» звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідача заборгованість по сплаті членських внесків у розмірі: 386 900,00 грн, 53 384,70 грн пені, 101 678,42 грн інфляційних втрат, 17 653,78 грн 3% річних та 2 000,00 грн штрафу.

Обґрунтовуючи позов, ОК «Золоті ключі-1» посилається на статут, протоколи загальних зборів членів, якими встановлювались розміри внесків, та вказує, що відповідачка, будучи асоційованим членом кооперативу, не виконала обов`язок щодо сплати членських внесків за період з січня 2020 року по травень 2023 року.

Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 позов Обслуговуючого кооперативу «Золоті ключі-1» задоволено частково; стягнуто з ОСОБА_1 на користь Обслуговуючого кооперативу «Золоті ключі-1» заборгованість по сплаті членських внесків у сумі 386 900,00 грн, а також 3 320,00 пені, 101 015,45 грн інфляційних втрат, 17 140,75 грн 3% річних, 2 000,00 грн штрафу; в решті вимог відмовлено.

Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачкою, яка виступає асоційованим членом Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", своїх зобов`язань щодо сплати членських внесків, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з неї основної заборгованості зі сплати вказаних внесків разом зі штрафними санкціями (пеня та штраф) та компенсаційними нарахуваннями (інфляційні втрати та 3% річних), при цьому суд першої інстанції врахував, що позивачем нараховано пеню за весь період заборгованості, а не за пів року, як то передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України. Крім того, суд першої інстанції вказав, що позивачем були допущені помилки при розрахунку інфляційних втрат та 3% річних).

Аргументи учасників справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 по справі №916/2671/23.

Апелянт зазначає, що вона не є власником земельної ділянки та не володіє житловим, дачним або садовим будинком на території Кооперативу та відповідно вимога до Відповідача сплати саме членського внеску з розрахунку за 1 сотку земельної ділянки, що їй колись належала є безпідставною, тому як членські внески направляються саме на сплату послуг Кооперативу та відповідно задоволення інтересів асоційованих членів, що є володільцями земельних ділянок. Таким чином, нарахування позивачем членських внесків з січня 2022 року по грудень 2023 року, коли вже Відповідач не був власником земельної ділянки, є безпідставним.

Відповідач вказує, що позивачем не доведено порушення ОСОБА_1 вимог статуту, так як матеріали справи не містять редакції статуту, яка була чинна за період, заявлений до стягнення.

На думку відповідачки, вона не зобов`язана сплачувати членські внески, так як, на думку скаржника, Статутом кооперативу передбачено сплату членського внеску, що протирічить ст. 14 Закону України Про кооперацію, бо членські внески вносяться лише членами кооперативного об`єднання, як передбачено ст. 2 зазначеного Закону, а ОК Золоті ключі-1" не є корпоративним об`єднанням, відтак встановлювати обов`язок сплати членських внесків для асоційованих членів є незаконним, суперечить закону та звужує права асоційованих членів.

Апелянтка зазначає, що позивачем не додано всупереч п. 9.12 Статуту рішення голови кооперативу про застосування відповідальності за порушення Статуту, Положень або правил, що свідчить про подання позову від імені Кооперативу без належного рішення щодо пред`явлення такого позову, крім того не надано порядку розрахунку членського внеску та додаткового членського внеску, що унеможливлює перевірити розрахунки.

Відповідачка вказує, що позивачем не надано доказів у зв`язку з чим переглядалися членські внески та зі змісту протоколів, що надані позивачем, не вбачається підстав збільшення членських внесків та не можливо з`ясувати чи надані взагалі послуги Кооперативом.

Апелянтка послалася на те, що позивач надав невірний розрахунок, включивши в членський внесок відрахування в резервний фонд із розрахунку 11,78 грн. за сотку, хоча прийнятими та наданими до суду протоколами відсутнє посилання, що ця сума нараховується, виходячи із 1 сотки земельної ділянки, яка знаходиться у власності асоційованого члена. Усі суми нарахування членських внесків за період з жовтня 2020 року по грудень 2023 року завищені та не співпадають із встановленими у протоколах щомісячними тарифами.

Керуючись викладеним вище, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 12 березня 2024 року по справі № 916/2671/23 в частині задоволення позовних вимог та постановити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

22.05.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшло клопотання про закриття провадження у справі №916/2671/23, яке обґрунтовано тим, що відповідно до висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 10 квітня 2024 року по справі № 750/319/18 вирішення спору у справі №916/2671/23 віднесено до цивільної юрисдикції.

Рух справи у суді апеляційної інстанції.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/2671/23 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді Таран С.В., Філінюк І.Г. що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.04.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 по справі №916/2671/23; встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, а також будь-яких заяв чи клопотань з процесуальних питань до 20.05.2024; призначено справу №916/2671/23 до розгляду на 06.06.2024 о 11:30; встановлено, що засідання відбудеться у приміщенні Південно-західного апеляційного господарського суду за адресою: м. Одеса, пр. Шевченка, 29, зал судових засідань № 7, 3-ій поверх; явка представників учасників справи не визнавалася обов`язковою; роз`яснено учасникам судового провадження їх право подавати до суду заяви про розгляд справ у їхній відсутності за наявними в справі матеріалами; роз`яснено учасникам судового провадження їх право брати участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у тому числі із застосуванням власних технічних засобів.

06.06.2024 у судовому засіданні прийняв участь представник ОСОБА_1 адвокат Гусельникова М.А.

Представник позивача у судове засідання не з`явився, хоча про дату, час та місце його проведення повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 ГПК України суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Як вбачається з матеріалів справи, копія ухвали Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.05.2024, якою призначено справу №916/2671/23 до розгляду на 06.06.2024 о 11:30, була отримана в електронному кабінеті Обслуговуючим кооперативом «Золоті ключі-1» - 03.05.2024.

Явка представників сторін у судове засідання, призначене на 06.06.2024, не визнавалась апеляційним господарським судом обов`язковою, про наявність у сторін доказів, які відсутні у матеріалах справи та без дослідження яких неможливо розглянути апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 по справі №916/2671/23, до суду не повідомлялося.

Таким чином, колегія суддів вважає, що в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 по справі №916/2671/23 по суті, не дивлячись на відсутність представника позивача, повідомленого про судове засідання належним чином. Відсутність зазначеного представника у даному випадку не повинно заважати здійсненню правосуддя.

Мотивувальна частина.

Смоляр Олена Петрівна є асоційованим членом кооперативу позивача, на підтвердження чого до місцевого господарського суду було подано заяву відповідачки про прийняття її до Дачно-будівельного кооперативу «Золоті ключі» зі статусом асоційованого члена та протокол загальних зборів Дачно-будівельного кооперативу "Золоті ключі" №28/06/18 від 28.06.2018.

Рішенням загальних зборів членів Дачно-будівельного кооперативу "Золоті ключі", оформленим протоколом №01/03/23 від 01.03.2023, змінено назву кооперативу на Обслуговуючий кооператив "Золоті ключі-1" та затверджено нову редакцію статуту позивача (далі статут Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1").

Відповідно до пункту 1.1 статуту Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" даний кооператив створений на засадах добровільного об`єднання на основі членства, пов`язаних спільністю інтересів фізичних та юридичних осіб - членів кооперативу, з метою задоволення та захисту своїх законних економічних, соціальних та інших потреб.

В силу пункту 3.1 статуту Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" метою створення кооперативу є забезпечення реалізації та захисту прав, свобод і інтересів його членів та асоційованих членів кооперативу; задоволення економічних, соціальних та інших потреб, пов`язаних із реалізацією права на використання земельної ділянки для ведення садівництва, з метою виробництва сільськогосподарської продукції для власного споживання, та використання земельної ділянки для ведення індивідуального дачного будівництва з метою обслуговування житлових, дачних та садових будинків, а також для сумісної реалізації членами та асоційованими членами кооперативу права на відпочинок, проведення дозвілля та зміцнення здоров`я.

За умовами пункту 3.2 статуту Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" завданнями кооперативу є, зокрема, організація діяльності мереж інженерно-технічного забезпечення кооперативу, що безпосередньо використовуються для можливості тепло-, газо-, електрек водопостачання га водовідведення на земельних ділянках членів та асоційованих членів кооперативу, а також організація оплати за це відповідним організаціям, а також надання повного комплексу послуг членам та асоційованим членам кооперативу по експлуатації та догляду за будинками, спорудами та прилеглою територією тощо, та не членам кооперативу в обсягах, встановлених законодавством.

Членський внесок та додатковий членський внесок грошовий неповоротний внесок, що щомісячно сплачується членами та асоційованими членами кооперативу для забезпечення поточної діяльності кооперативу, в тому числі на: утримання і благоустрій інфраструктури кооперативу; утримання, ремонт та обслуговування мереж інженерно-технічного забезпечення; оплату праці працівників кооперативу; сплату кооперативом комунальних послуг (енергопостачання, водопостачання, водовідведення та вивіз сміття), якими користуються члени та асоційовані члени кооперативу; придбання, створення об`єктів загального користування (до створення об`єктів в даному випадку відносяться також їх відновлення, капітальний ремонт, модернізація та реконструкція); придбання необхідних для виконання статутних завдань кооперативу транспортних засобів, обладнання, будівель та споруд; експлуатаційні витрати на майно загального користування, поточний ремонт такого майна, споруд та транспортних засобів; організаційні витрати, витрати на сплату податків, різного роду реєстраційних зборів і мита, що стягуються з кооперативу у цілому, оренда державного та комунального майна та іншого рухомого і нерухомого майна, необхідного для здійснення мети кооперативу та інші поточні витрати Кооперативу. Порядок розрахунку членського внеску та додаткового членського внеску встановлюється головою кооперативу та затверджується рішенням загальних зборів членів кооперативу (пункт 4.3 статуту Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1").

Порядок встановлення розмірів, складу і оплата внесків та паїв членами та асоційованими членами кооперативу регламентується цим статутом та положенням про фонди та внески Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1".

У пункті 5.1 статуту Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" передбачено, що членами та асоційованими членами кооперативу можуть бути громадяни України, громадяни інших держав та особи без громадянства, віком не молодші 16-ти років, а також юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які виявили бажання прийняти участь в досягненні мети та здійсненні завдань кооперативу, визнають положення статуту, дотримуються його вимог, сплатили вступний внесок та внесли пайовий внесок. У випадку, коли власником земельної ділянки є особа молодша 16-ти років, заяву про вступ в члени або асоційовані члени кооперативу підписує один з батьків або будь-який інший законний представник неповнолітньої особи, який приймає всі права та обов`язки, передбачені статутом для члена або асоційованого члена кооперативу. З дати набрання власником земельної ділянки 16-ти річного віку він набуває права та обов`язки члена (асоційованого члена) кооперативу, заява подана його законним представником зберігає чинність і жодних додаткових юридичних дій ним не вчинюється.

Згідно з пунктом 6.4 статуту Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" члени кооперативу зобов`язані: 1) брати активну участь у роботі кооперативу, всебічно сприяти реалізації його мети та завдань; 2) виконувати вимоги статуту, положень та правил, рішень органів управління кооперативу; 3) виконувати вказівки посадових осіб кооперативу (голова кооперативу, головний бухгалтер, економіст, заступник голови кооперативу з безпеки), які надані в межах їх повноважень і компетенції; 4) не порушувати права інших членів та асоційованих членів кооперативу; 5) своєчасно сплачувати всі види встановлених внесків та платежів у порядку, строки та розмірах, визначених органами управління кооперативу; 6) використовувати загальне майно кооперативу відповідно до його призначення, бережно ставитись до санітарно-технічного та іншого обладнання і об`єктів благоустрою; 7) узгоджувати проект будівництва житлових, садових, дачних та інших будівель і споруд з органами управління кооперативу; 8) дотримуватись та виконувати норми законодавства України з питань будівництва жилих/дачних/садових будинків та прилеглих обслуговуючих споруд, положення, переліку будівельних вимог до індивідуальних дачних будинків на території Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", внутрішніх правил проживання на території Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", правил здійснення забудови земельних ділянок на території кооперативу, положення про організацію пропускного режиму і пересування по території Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", положення про електропостачання дачних і садових будинків членів (асоційованих членів) Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", положення про водопостачання та водовідведення дачних будинків членів (асоційованих членів) Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", Положення про фонди та внески Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", які встановлені органами управління в кооперативі, загальноприйняті правила утримання жилого будинку та прибуткової ділянки, правила пожежної безпеки, чистоти, порядку в місцях загального користування, та інше; 9) забезпечити дотримання членами своєї сім`ї, особами, що сумісно проживають та гостями, діючих у кооперативі правил і положень; 10) дотримуватися правил добросусідства, не вчиняти дії, у тому числі з боку членів своєї сім`ї, особами що сумісно проживають та гостями, які порушують нормальні умови відпочинку інших членів та асоційованих членів кооперативу, приймати заходи, cпрямовані на застереження подібних дій що здійснюються іншими особами, повідомляти про такі дії органи управління кооперативу; 11) використовувати земельну ділянку виключно у встановлених межах, за її цільовим призначенням, та не здійснювати самозахоплення земельних ділянок, що межують з нею;12) не змінювати цільового призначення будинків, будівель та споруд у возведених на земельних ділянках, що належать членам кооперативу, на таке призначення, що суперечить цільовому призначенню земельної ділянки на якої(яких) розташовані вказані будинки, будівлі та споруди; 13) письмово повідомляти посадових осіб кооперативу (голова кооперативу, головний бухгалтер, економіст) про заплановане відчуження земельної ділянки за 3 (три) дні до дня укладення такої угоди.

Положенням пункту 6.6 статуту Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" визначено, що до членів кооперативу за невиконання ними своїх обов`язків може бути застосована відповідальність, передбачена цим статутом і законодавством України.

За грубе порушення, яке виражається у тривалій затримці (більше ніж 1 місяць) або відмові від сплати членом або асоційованим членом будь-яких видів внесків, інших платежів або їх частин, відмові відшкодувати завдані збитки з вини порушника, загальні збори членів кооперативу вправі прийняти рішення про стягнення заборгованості з урахуванням збитків, пені та штрафів, розмір яких визначається головою еооперативу та затверджується загальними зборами членів (пункт 8.2 статуту Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1").

Відповідно до пункту 9.1 статуту Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" органами управління кооперативу є загальні збори членів кооперативу, голова кооперативу, ревізор кооперативу.

В силу пункту 9.6 статуту Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" загальні збори членів кооперативу можуть передавати частину своїх повноважень голові кооперативу.

У пункті 9.12 статуту Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1" закріплено, що до повноважень голови кооперативу належить, зокрема, прийняття рішень про застосування відповідальності за порушення статуту, положень або правил, встановлених статутом, в межах своїх повноважень, у тому числі встановлення розміру оплати відновлення організації забезпечення електро-, водозабезпечення, водовідведення, послуг зв`язку, а також визначення розміру та терміну сплати пені і штрафів при застосуванні до порушників встановлених санкцій.

Рішенням загальних зборів членів кооперативу, оформленим протоколом №09 від 31.05.2016, встановлена пеня за несвоєчасну сплату членських внесків у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка нараховується за кожний день прострочення, починаючи з 1 числа наступного за поточним місяцем.

Як зазначає позивач, згідно з протоколами загальних зборів членів кооперативу за період з січня місяця 2020 року по травень місяць 2023 року включно та довідкою по заборгованості з членських внесків станом на 02.05.2023 заборгованість відповідачки складає всього 386 900,00 грн, з яких: 367 636,00 грн членські внески, розраховані відповідно до щомісячного тарифу за сотку земельних ділянок, що є у власності відповідачки, помножену на площу цих земельних ділянок, за період з січня місяця 2020 року по травень місяць 2023 року та 19 264,00 грн членські внески в спеціальний фонд розвитку за період з січня місяця 2020 року по травень місяць 2023 року. Крім того, внаслідок не погашення відповідачкою заборгованості з членських внесків позивачем нараховано пеню у розмірі 53 384,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 101 678,42 грн, 3% річних у розмірі 17 653,78 грн, штраф у розмірі 2 000,00 грн що і стало підставою для звернення до суду з позовом у даній справі.

Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд послався на доведеність позивачем факту неналежного виконання відповідачкою, яка виступає асоційованим членом Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", своїх зобов`язань щодо сплати членських внесків, що зумовлює правомірність заявлення вимог про стягнення з неї основної заборгованості зі сплати вказаних внесків разом зі штрафними санкціями (пеня та штраф) та компенсаційними нарахуваннями (інфляційні втрати та 3% річних).

Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про часткове задоволення позову з огляду на наступне.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Його визначено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), яка ратифікована Україною.

Поняття "суд, встановлений законом" стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність (пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини від 20.07.2006 у справі "Сокуренко і Стригун проти України", заяви №29458/04 та №29465/04).

Правова конструкція "суд, встановлений законом" стосується ще й таких аспектів, як механізм правового регулювання у сфері судоустрою та правомірність діяльності суду у процесі здійснення своїх повноважень.

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини вважають здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

Також у розумінні частини першої статті 6 Конвенції право кожного на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена належним судом, тобто судом, встановленим законом.

Судова практика Європейського суду з прав людини право на розгляд справи тлумачить як право особи звернутися до суду, так і право на розгляд та вирішена її справи судом.

Перешкоди у доступі до правосуддя можуть виникати як через особливості внутрішнього процесуального законодавства, так і через передбачені матеріальним правом обмеження.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення.

У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи (стаття 124 Конституції України).

Судова юрисдикція це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів.

Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.

Правила юрисдикції визначені процесуальними законами, які регламентують предметну та суб`єктну юрисдикцію адміністративних, господарських та цивільних судів.

Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції.

Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17 та від 23.03.2021 у справі №367/4695/20).

Кооперативи як добровільні об`єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).

Діяльність різних видів кооперативів регулюється законом.

Господарська діяльність кооперативів повинна здійснюватися відповідно до вимог цього Кодексу, інших законодавчих актів (стаття 94 Господарського суду України).

Ці норми кореспондуються з нормами статей 83, 85, 86 Цивільного кодексу України, за якими юридичні особи можуть створюватися у формі товариств, установ та в інших формах, встановлених законом.

Товариством є організація, створена шляхом об`єднання осіб (учасників), які мають право участі у цьому товаристві.

Товариство може бути створено однією особою, якщо інше не встановлено законом.

Непідприємницькими товариствами є товариства, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між учасниками.

Непідприємницькі товариства (кооперативи, крім виробничих, об`єднання громадян тощо) та установи можуть поряд зі своєю основною діяльністю здійснювати підприємницьку діяльність, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, для якої вони були створені, та сприяє її досягненню.

Особливості створення кооперативів та ведення господарської діяльності обслуговуючими кооперативами визначаються Законом України "Про кооперацію".

За змістом статті 6 Закону України "Про кооперацію" кооператив є первинною ланкою системи кооперації, яка створюється внаслідок об`єднання фізичних та/або юридичних осіб на основі членства для спільної господарської іншої діяльності задля поліпшення свого економічного стану.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.

З огляду на визначення, що містяться у статті 1 цього Закону, кооператив юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об`єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Згідно з положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами члена кооперативу є, зокрема, участь в господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

На підставі статті 19 Закону України "Про кооперацію" для досягнення мети своєї діяльності кооператив набуває та використовує майно, фінансові та інші ресурси.

Джерелами формування майна кооперативу є: вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї; майно, добровільно передане кооперативу його членами; кошти, що надходять від провадження господарської діяльності; кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ, організацій; грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних інші надходження, не заборонені законодавством.

Кооператив є власником будівель, споруд, грошових та майнових внесків його членів, виготовленої продукції, доходів, одержаних від її реалізації та провадження іншої передбаченої статутом діяльності, а також іншого майна, придбаного на підставах, не заборонених законом.

Володіння, користування та розпорядження майном кооперативу здійснюють органи управління кооперативу відповідно до їх компетенції, визначеної статутом кооперативу.

За статтями 20, 21 Закону України "Про кооперацію" для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.

Пайовий фонд майно кооперативу, що формується за рахунок паїв (у тому числі додаткових) членів та асоційованих членів кооперативу. Неподільний фонд створюється в обов`язковому порядку і формується за рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу.

Цей фонд не може бути розподілений між членами кооперативу, крім випадків, передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини доходу визначається статутом кооперативу.

Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу, перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової допомоги та за рахунок інших не заборонених законом надходжень для покриття можливих втрат (збитків).

Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу. Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або часток протягом певного періоду.

Майнові внески оцінюються у грошовій формі. Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового фонду. Паї, в тому числі резервного і спеціального фондів, є персоніфікованими і в сумі визначають загальну частку кожного члена кооперативу в майні кооперативу.

У разі виходу або виключення з кооперативу фізична чи юридична особа має право на одержання своєї загальної частки натурою, грішми або (за бажанням) цінними паперами відповідно до їх вартості на момент виходу, а земельної ділянки - у натурі. Строк та інші умови одержання членом кооперативу своєї загальної частки встановлюються статутом кооперативу, при цьому строк одержання зазначеної частки не може перевищувати двох років, а відлік його розпочинається з 1 січня року, що настає з моменту виходу або виключення з кооперативу.

Особливості діяльності обслуговуючих кооперативів містяться у статтях 2, 23, 26 Закону України "Про кооперацію".

Обслуговуючий кооператив кооператив, який утворюється шляхом об`єднання фізичних та (або) юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження, господарської діяльності.

Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу. Обслуговуючий кооператив надає послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку. Норма про кооперативні виплати не поширюється на сільськогосподарські обслуговуючі кооперативи.

Отже, обслуговуючий кооператив незалежно від напряму його діяльності є господарською організацією - юридичною особою, яка здійснює некомерційну господарську діяльність із часу державної реєстрації на підставі закону та свого статуту.

Відповідно, члени обслуговуючого кооперативу незалежно від напряму його діяльності є носіями корпоративних прав, а відносини між його членами та кооперативом, які пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, є корпоративними.

Така правова позиція неодноразово висловлена та підтримана Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постановах від 24.04.2019 у справі №509/577/18, від 01.10.2019 у справі №910/7554/18 , від 17.12.2019 у справі №904/4887/18.

Право членства в кооперативі це сукупність (система) правових норм (правил) стосовно реалізації конституційного права стати членом кооперативу, порядку й умов вступу до кооперативу та виходу з його складу, визначення й реалізації його правомочностей як поєднання членських прав та обов`язків, припинення членства й виходу з кооперативу. Зміст членських правовідносин становлять суб`єктивні права і юридичні обов`язки суб`єктів щодо утворення кооперативної організації або порядку вступу, прийняття в члени вже діючого кооперативу, участі в діяльності кооперативу, вихід (виключення) з нього. Суб`єктами членських правовідносин, з одного боку виступають особи, які створили кооперативну організацію (засновники), та особи, які стали членами вже діючої кооперативної організації, а з іншого - кооперативна організація як суб`єкт господарювання.

Згідно зі статтею 10 Закону "Про кооперацію" членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний внесок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержуються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу. Кооператив зобов`язаний вести облік своїх членів та видати кожному з них посвідчення про членство.

За предметом правового регулювання зазначена норма права поділяє всі права і обов`язки членів кооперативної організації на:

-управлінські (участь в ухваленні рішень загальними зборами кооперативної організації, а також у роботі інших органів управління кооперативної організації; участь у виконанні рішень органів управління й органів контролю за діяльністю кооперативної організації тощо);

-майнові (участь у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу);

-господарські (участь у господарській діяльності кооперативної організації);

-трудові (виникають у тому разі, якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах);

-соціальні (користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення її роботи).

Закон України "Про кооперацію" визначає два види членства в кооперативі: дійсне і асоційоване та не залежно від статусу такого членства передбачає сплату особою, яка вступає в члени кооперативу, вступного внеску та паю, не встановлює жодних винятків (обмежень) такого розподілу членства за типами кооперативу.

За положеннями статті 12 Закону України "Про кооперацію" основними правами дійсного члена кооперативу є, зокрема, участь у господарській діяльності кооперативу, а також в управлінні кооперативом, право голосу на його загальних зборах, право обирати і бути обраним в органи управління; користування послугами кооперативу; право вносити пропозиції щодо поліпшення роботи кооперативу, усунення недоліків у роботі його органів управління та посадових осіб; право звертатися до органів управління та органів контролю за діяльністю кооперативу, посадових осіб кооперативу із запитами, пов`язаними з членством у кооперативі, діяльністю кооперативу та його посадових осіб, одержувати письмові відповіді на свої запити.

Законодавче визначення асоційованого членства в кооперативі міститься у статті 14 Закону України "Про кооперацію", за якого асоційований член кооперативу це фізична чи юридична особа, яка внесла пайовий внесок і користується правом лише дорадчого голосу в кооперативі. При ліквідації кооперативу асоційований член кооперативу має переважне порівняно з повними членами кооперативу право на одержання паю.

Асоційованим членом кооперативу може бути будь-яка юридична або фізична особа, яка є членом такого кооперативу та внесла пайовий внесок у порядку та розмірах, визначених статутом кооперативу, що дає переважне порівняно з дійсними членами кооперативу право на одержання паю при ліквідації кооперативу.

Асоційовані члени кооперативу виступають насамперед його інвесторами, оскільки вони не зв`язані з кооперативом трудовою функцією, а беруть лише майнову (інвестиційну) участь у діяльності кооперативу.

Майнова складова правового статусу асоційованого члена наближає його до права участі в господарських товариствах, тоді як повне членство характеризується, насамперед, особистою трудовою участю членів у спільній виробничій діяльності кооперативу.

Пайові внески у споживчих та обслуговуючих кооперативах мають інвестиційний, але водночас непідприємницький характер. Зокрема, через створення обслуговуючих кооперативів відбувається de facto інвестування у будівництво житла, отже, комплекс прав членів таких кооперативів також може бути представлений як корпоративним паєм нарівні з корпоративними паями (частками, акціями) учасників господарських товариств та виробничих кооперативів.

У таких випадках, як правило, правовідносини між сторонами вичерпуються після повного внесення коштів на будівництво житла та передачі об`єкта нерухомості у власність замовнику.

Асоційоване членство не передбачає рівного з іншими (повними членами) права участі в господарській діяльності кооперативу, що свідчить про фактичне відсторонення асоційованих членів від управління справами кооперативу.

Водночас асоційоване членство надає переважне порівняно з іншими членами кооперативу право на одержання паю в разі його ліквідації.

Також асоційовані члени кооперативу не можуть обирати органи управління та бути у них обраними.

Відтак між асоційованими членами кооперативу та кооперативом можуть виникати лише майнові (у випадку участі у формуванні майнових фондів кооперативної організації; отримання кооперативних виплат і виплат на паї; отримання паю в разі виходу з кооперативу); господарські (у випадку участі у господарській діяльності кооперативної організації); трудові (якщо член кооперативної організації одночасно перебуває з цією організацією в трудових відносинах) та соціальні відносини (у випадку користування послугами кооперативу, внесення пропозицій, спрямованих на поліпшення її роботи).

При цьому корпоративних правовідносин у повному обсязі у розумінні статті 167 Господарського кодексу України та статті 961 Цивільного кодексу України між асоційованим членом та кооперативом або його іншими членам не виникає.

Такий висновок підтверджується логікою подальшого розвитку профільного законодавства.

На захист прав інвесторів будівництва нерухомого майна 15.08.2022 Верховна Рада України прийняла Закон №2518-ІХ "Про гарантування речових прав на об`єкти нерухомого майна, які будуть споруджені в майбутньому".

Цим Законом законодавець доповнив статтю 14 Закону України "Про кооперацію" новою частиною такого змісту:

"Не допускається наявність асоційованих членів у кооперативах, предметом діяльності яких є житлове, дачне, гаражне будівництво (у тому числі кооперативах, які залучають кошти фізичних та юридичних осіб, зокрема в управління, для спорудження об`єктів житлового, дачного, гаражного будівництва)".

Отже, системне тлумачення норм Закону України "Про кооперацію", Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України дає підстави для висновку, що асоційований член обслуговуючого кооперативу не наділений правомочностями, які б у повному обсязі відповідали ознакам поняття корпоративних прав, а спори між ним та кооперативом не є такими, що виникають із корпоративних відносин.

Таким чином, спори між асоційованим членом обслуговуючого кооперативу і таким кооперативом щодо сплати внесків, не пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності цього кооперативу, а відтак такі спори слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною в постанові від 10.04.2024 у справі №750/319/18.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється у порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Тобто у порядку цивільного судочинства розглядаються справи, що виникають із приватноправових відносин.

Закон України від 15.12.2006 №483-V "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо визначення підсудності справ з питань приватизації та з корпоративних спорів" відніс до підвідомчості господарських судів справи, що виникають із корпоративних відносин у спорах між юридичною особою та її учасниками (засновниками, акціонерами, членами), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи, пов`язаними створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності такої особи, крім трудових спорів.

Стаття 20 Господарського процесуального кодексу України визначає юрисдикцію господарських судів: справи у спорах, що виникають із корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Критеріями визначення юрисдикції спору (корпоративний це спір або спір про право цивільне) визнаються:

а) характер спірних правовідносин корпоративні відносини мають бути пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням та припиненням юридичної особи корпоративного типу, набуттям, здійсненням та припиненням корпоративних прав як різновиду суб`єктивних цивільних прав; а цивільні із захистом цивільного права;

б) суб`єктний склад сторін сторонами спору є юридична особа корпоративного типу, її учасники (засновники, акціонери, члени), у тому числі учасник, який вибув (носій корпоративних прав), посадова особа; чи особа не має у цій юридичній особі корпоративних прав;

в) предмет спору захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу, порушеного певними діями (бездіяльністю) у процесі створення, діяльності, управління або припинення юридичної особи корпоративного типу, набуття, здійснення або припинення корпоративних прав та обов`язків учасників (засновників, акціонерів, членів) такої юридичної особи, чи захист цивільних прав і інтересів, що випливають з інших цивільних правовідносин, зокрема правовідносин інвестування або споживчих правовідносин.

З матеріалів справи вбачається та сторонами не оспорюється, що ОСОБА_1 є асоційованим членом Обслуговуючого кооперативу Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1".

Предметом спору у цій справі є позовні вимоги про стягнення з відповідачки, як асоційованого члена Обслуговуючого кооперативу Обслуговуючого кооперативу "Золоті ключі-1", на користь позивача заборгованості зі сплати внесків та нарахованих на таку заборгованість сум пені, штрафу, інфляційних втрат та 3% річних.

Отже, позовні вимоги у даній справі не стосуються корпоративних відносин, не пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, у зв`язку з чим зазначені вимоги підлягають розгляду не судом господарської юрисдикцій, а в порядку цивільного судочинства.

При цьому місцевий господарський суд вирішив спір у даній справі з порушенням правил юрисдикції, а тому колегія суддів під час апеляційного перегляду справи в порядку господарського судочинства позбавлена можливості зробити висновки щодо правильності застосування норм матеріального права по суті заявлених позовних вимог та заперечень сторін, адже зазначені питання має вирішити місцевий загальний суд, розглядаючи відповідну цивільну справу за правилами цивільного судочинства.

За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Отже, рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

На підставі пункту 1 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Відповідно до частин першої, другої статті 278 Господарського процесуального кодексу України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню повністю або частково в апеляційному порядку із залишенням позову без розгляду або закриттям провадження у справі у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 226 та 231 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції господарських судів, визначених статтями 20-23 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги.

Враховуючи те, що судом першої інстанції помилково розглянуто в порядку господарського судочинства справу, віднесену до цивільної юрисдикції, колегія суддів дійшла висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 , скасування рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 по справі №916/2671/23 та закриття провадження у даній справі.

Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі (частина друга статті 231 Господарського процесуального кодексу України).

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції роз`яснює позивачеві, що даний спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а також про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання відповідної постанови звернутися до Південно-західного апеляційного господарського суду з заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Керуючись статтями 231, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 по справі №916/2671/23 задовольнити частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 12.03.2024 по справі №916/2671/23 скасувати.

Провадження у справі №916/2671/23 закрити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України.

Повний текст постанови складено та підписано 11.06.2024.

Головуючий К.В. Богатир

Судді: С.В. Таран

І.Г. Філінюк