Постанова

від 02.05.2024 по справі 910/13634/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2024 р. Справа№ 910/13634/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Михальської Ю.Б.

Коробенка Г.П.

секретар судового засідання: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно з протоколом судового засідання від 02.05.2024,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УкрГазРесурс

на рішення Господарського суду міста Києва

від 09.01.2024 (повний текст складений 23.01.2024)

у справі №910/13634/23 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс

до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання Академія патрульної поліції

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності Укрінтеренерго

про стягнення 574 488, 14 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст первісних та зустрічних позовних вимог

У серпні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" про стягнення 574 488,14 грн.

Позовні вимоги мотивовано неналежним виконання відповідачем зобов`язань щодо оплати за спожиту електричну енергію за період з березня по червень 2022 року за договором про закупівлю електричної енергії №10/02/2022 від 23.02.2022.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі № 910/13634/23 позовні вимоги задоволено частково.

Присуджено до стягнення з відповідача на користь позивача суму основного боргу у розмірі 145 048,66 грн, пеню у розмірі 17 982,06 грн, 3% річних у розмірі 2 563,19 грн, інфляційні втрати у розмірі 4 536,99 грн та судовий збір у розмірі 2 821,69 грн. В іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції встановив, що дійсний розмір заборгованості відповідача перед позивачем складає 145 048,66 грн. Крім того, судом першої інстанції здійснено перерахунок заявлених позивачем до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, та зменшено з урахуванням приписів статті 551 Цивільного кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України суму пені до 17 982,06 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю УкрГазРесурс звернулося до суду з апеляційною скаргою, просить оскаржуване рішення скасувати у повному обсязі та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, мотивуючи свої вимоги тим, що судом першої інстанції не з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права.

Скаржник не погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно того, що суд вирішив не зарахувати в якості погашення боргу суму переплати, а фактично зменшив поставлений у спірний період обсяг електроенергії.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти вимог апеляційної скарги, відповідач подав відзив, у якому позивач просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, оскаржуване рішення без змін, посилаючись на те, що позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем протиправних дій під час правовідносин, які склались між сторонами з умов договору №10/02/2022 від 23.02.2022. Крім того, як належним чином досліджено судом першої інстанції, споживачем електроенергії було в повному обсязі оплачено постачальнику за спожиту електроенергію, що підтверджується відповідними документами, при цьому, позивач не здійснює функції з обліку спожитої споживачем електричної енергії та не визначає її обсяги, а виходив з відомостей наданих оператором.

У письмових поясненнях третя особа зазначила, що станом на час виникнення спірних правовідносин (березень червень 2022 року) відповідач не споживав електричну енергію у ДПЗД «Укрінтеренерго», як постачальника «останньої надії».

Явка представників у судове засідання

Представники позивача та третьої особи в судове засідання 02.05.2024 не з`явився про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що підтверджується довідками про доставку 18.04.2024 електронного документа до електронного кабінету позивача та третьої особи.

Позивач про причини неявки суд не повідомив, водночас, у письмових пояснення, поданих 21.03.2024 через канцелярію суду, третя особа просить розглянути справу №910/13634/23 без участі представника ДПЗД «Укрінтеренерго».

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 120 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до частини першої статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: неявки в судове засідання учасника справи ( його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки (частина третя статті 202 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 11 статті 270 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає порядок розгляду апеляційної скарги, встановлено, що суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.

Застосовуючи згідно статті 3 Господарського процесуального кодексу України, статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи частину 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, колегія суддів зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(«Alimentaria Sanders S.A. v. Spain») від 07.07.1989).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

З огляду на викладене, оскільки неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи, явка представників учасників справи в судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників позивача та третьої особи.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

23.02.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" (постачальник) та Державним закладом професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" (споживач) було укладено договір №10/02/2022 на закупівлю електричної енергії (надалі договір), у відповідності до п. 1.1 якого постачальник продає електричну енергію для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Умовами договору також передбачено наступне:

- найменування товару: Електрична енергія (код згідно Національного класифікатора ДК 021:2015:09310000-5). Постачання товару за цим договором передбачає поставку електричної енергії для забезпечення потреб електроустановок споживача за допомогою технічних засобів розподілу електричної енергії (п. 1.2);

- очікуваний обсяг постачання електричної енергії на період з 01.03.2022-31.12.2022 становить 239 809,02 кВт/год та відповідає очікуваному обсягу закупівлі послуг з розподілу (передачі) електричної енергії у оператора системи. Обсяги закупівлі електричної енергії можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.3.);

- строк (термін) поставки товару: 01.03.2022-31.12.2022, та місце поставки (передачі): 03151, м. Київ, вул. Святослава Хороброго, буд. 9 (п.п. 2.1, 2.2.);

- споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за ціною, що на дату укладення цього договору становить 4,464 грн з ПДВ. Споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з комерційною пропозицією. Загальна сума договору складає 1 070 507,47 грн (п.4.1.);

- розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 4.3.);

- оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем (п. 4.5.);

- у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, якщо інше, за згодою сторін, не буде визначено в додатковій угоді до цього договору. При розрахунку пені використовуються розміри облікових ставок НБУ, що діяли у період прострочки, за який сплачується пеня. Санкції сплачуються споживачем на розрахунковий рахунок для оплати пені, вказаний у рахунку на оплату відповідної санкції (п. 4.7.);

- цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє до 31.12.2022, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією, а в частині проведення розрахунків - до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (п. 12.1.).

За доводами позивача, на виконання умов договору за період з березня по червень 2022 року позивачем на об`єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 249201,00 кВт/год. на загальну суму 1112433,26 грн з ПДВ, зокрема у червні 2022 року.

Позивач направив відповідачу два екземпляри акта прийому-передачі електричної енергії №3091 від 30.06.2022 та рахунок на оплату №3081 від 30.06.2022.

Відповідач у свою чергу платіжними дорученнями №№1221, 1223 від 01.06.2022 перерахував позивачу кошти у розмірі 683295,64 грн в якості часткової оплати, однак решту заборгованості не оплатив.

За вказаних обставин, листом від 13.01.2023 позивач повторно направив відповідачу два екземпляри акта прийому-передачі електричної енергії №3091 від 30.06.2022 та рахунок на оплату №3081 від 30.06.2022.

Однак відповіді чи оплати від відповідача не надійшло.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на неналежне виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати спожитої у період з березня по червень 2022 року електричної енергії, у зв`язку з чим наявні правові підстави для стягнення з Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" боргу у розмірі 429 137,62 грн, а також нарахованих на вказану суму боргу пені, інфляційних втрат та 3% річних.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, заслухавши пояснення представників відповідача, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно із статтею 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною першою статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського Кодексу України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк як передбачено договором, одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи, її фактичними обставинами встановлено, що між позивачем та відповідачем укладено договір постачання (закупівлю) електричної енергії.

Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов`язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Частинами 6, 7 статті 276 Господарського кодексу України передбачено, що розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частин 1, 2 статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (частина 1 статті 691 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За наданою ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" інформацією (лист вих. №1/04/17587 від 13.06.2023) Державним закладом професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" з 01.03.2022 по 30.06.2022 було спожито електричну енергію в обсязі 249 201 кВт/год.

На підставі отриманих даних про спожиті відповідачем обсяги електроенергії за період з березня по червень 2022 року позивачем сформовано акт №3081 прийому-передачі електричної енергії від 30.06.2022 та рахунок на оплату №3081 від 30.06.2022, які були направлені відповідачу, що підтверджується описом вкладення у цінний лист з трек-номером 0504529199307 від 13.07.2022.

Відповідач заперечує проти заявленого позивачем обсягу та вартості спожитої у спірний період електричної енергії та вказує, що мало передплату за електричну енергію за договором, що передував укладенню спірного, у зв`язку з чим (з урахуванням переплати) у Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" відсутній борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс".

Судом першої інстанції за наявними в матеріалах справи доказами та поясненнями учасників справи і Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Київські електромережі" встановлено, що у період з квітня по грудень 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" постачало, а Державний заклад професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" споживав електричну енергію на підставі договору №4/03/2021 від 05.03.2021.

20.12.2021 сторонами складено акт прийому передачі електричної енергії №УГР00003912, згідно якого на підставі договору №4/03/2021 від 05.03.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" передало, а Державний заклад професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" за грудень 2021 року використало електричну енергію в обсязі 212 054,931 кВт/год вартістю 736 088,47 грн.

Попри наведене, фактично Державний заклад професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" у листопаді 2021 року спожив електричну енергію в обсязі 73 985 кВт/год вартістю 256 817,92 грн, а у грудні 2021 року - 74 430 кВт/год вартістю 258 362,60 грн.

Сторони пояснили, що з огляду на специфіку здійснення відповідачем, як бюджетною установою, розрахунків та закінченням бюджетного року, сторонами шляхом складення акту №УГР00003912 від 20.12.2021 фактично було оформлено попередню оплату Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" на електричну енергію, яку останнє мало намір спожити в майбутньому. Наведені пояснення сторін також підтверджуються тим, що в акті №УГР00003912 від 20.12.2021 зафіксовано споживання відповідачем у грудні 2021 року електричної енергії в обсязі більшому в три рази за середньомісячний показник споживання Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції". Отже, згідно з поясненнями сторін, сторони домовились про врахування переплати відповідача за договором №4/03/2021 від 05.03.2021 при розрахунках за спожиту на підставі спірного договору електричну енергію.

В подальшому, у зв`язку з закінченням строку дії договору №4/03/2021 від 05.03.2021 з 21.01.2022 об`єкти споживання Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" перейшли до постачальника "останньої надії" - Державного підприємства зовнішньоекономічної діяльності "Укрінтеренерго".

23.02.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" та Державним закладом професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" було укладено договір №10/02/2022 на закупівлю електричної енергії та з 01.03.2022 постачання відповідачу електричної енергії здійснювало Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" до 31.07.2022.

Частиною 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Таким чином, з 01.03.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" фактично поставляло Державному закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" електричну енергію на підставі договору.

Фактично спір у справі звівся до того, що позивачем було враховано при розрахунках за договором в якості переплати кошти відповідача, в той час як в порівнянні із 2021 роком у 2022 році вартість електричної енергії подорожчала.

В свою чергу, слід зазначити, що акт прийому-передачі є первинним документом, що засвідчує господарську операцію з переходу певного майна (активу) від одного суб`єкта господарювання до іншого.

Так, згідно акту прийому передачі електричної енергії №УГР00003912 від 20.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" передало, а Державний заклад професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" прийняло електричну енергію в обсязі 212 054,931 кВт/год вартістю 736 088,47 грн.

Тобто за актом №УГР00003912 від 20.12.2021 позивачем було передано відповідачу, саме електричну енергію в обсязі 212 054,931 кВт/год та незважаючи на специфіку такого товару як електрична енергія (яка фактично знаходиться в мережі та фізично не може бути у володінні жодної із сторін) даний обсяг електроенергії був переданий Державному закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції", в той час як позивач повинен був забезпечити відповідачу фактичну можливість спожити цю електричну енергію.

У листопаді-грудні 2021 року Державний заклад професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" споживав вже оплачену ним та належну йому електричну енергію.

Таким чином, станом на 01.03.2022 не спожитою за Договором №4/03/2021 від 05.03.2021 залишалась електрична енергія в обсязі 63 640 кВт/год (212 054,931 кВт/год переданої за актом - 73 985 кВт/год спожитих у листопаді 2021 року - 74 430 кВт/год спожитих у грудні 2021 року = 63 639,931 кВт/год).

Таким чином, обсяг спожитої відповідачем у 2022 році на підставі договору електричної енергії підлягав коригуванню в бік зменшення на 63 640 кВт/год, оскільки дана електрична енергія вже була передана позивачем відповідачу, проте фактично не відпущена.

З огляду на наведене у червні 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" фактично було відпущено Державному закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" неоплачену електричну енергію не в обсязі 249 201 кВт/год, а в обсязі 185 561 кВт/год (185 561 кВт/год х 4,464 грн з ПДВ згідно п. 4.1 Договору) вартістю 828 344,30 грн.

Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 58 Закону України "Про ринок електричної енергії" споживач зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

Відповідно до частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За умовами пункту 4.5 Договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або в строк, визначений у комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.

Водночас відповідно до п. 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №312 від 14.03.2018, розрахунки між споживачем та електропостачальником (іншими учасниками роздрібного ринку, якщо вони беруть участь у розрахунках) здійснюються згідно з даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку в порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку, про обсяги поставленої, розподіленої (переданої) та купленої електричної енергії. Плата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію вноситься не пізніше 20 числа наступного місяця, якщо договором не встановлено іншого терміну.

Рахунок за спожиту електричну енергію оплачується:

- протягом 5 робочих днів від дня отримання рахунка непобутовим споживачем;

- протягом 10 робочих днів від дня отримання рахунка побутовим споживачем;

- в інший термін, передбачений договором, але не пізніше 20 календарного дня після закінчення розрахункового періоду.

Розрахунковим періодом за цим договором є 1 календарний місяць (п. 4.3 Договору).

З огляду на наведене, відповідач повинен був оплатити спожиту у червні 2022 року електричну енергію не пізніше 20.07.2022.

Позивач стверджує, а відповідачем не спростовано таких тверджень, що Державним закладом професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" було виконано свої зобов`язання з оплати спожитої у червні 2022 року електричної енергії частково та сплачено згідно платіжного доручення №1221 від 01.06.2022 кошти у розмірі 341 647,82 грн та згідно платіжного доручення №1223 від 01.06.2022 - кошти у розмірі 341 647,82 грн, а загалом 683 295,64 грн.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Доказів оплати спожитої у червні 2022 року електричної енергії в іншій частині - вартістю 145 048,66 грн (828 344,30 грн загальної вартості електричної енергії - 683 295,64 грн частково оплаченої) не надано.

Таким чином, відповідачем не було виконано в повному обсязі та у визначений договором строк свого обов`язку з оплати спожитої електричної енергії, у зв`язку з чим у Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" виник борг перед Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" у розмірі 145 048,66 грн.

З огляду на наведене, позовна вимога щодо стягнення основного боргу підлягає частковому задоволенню, а з відповідача підлягає стягненню борг в розмірі 145 048,66 грн.

Крім того, у зв`язку з неналежним виконанням Державним закладом професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" своїх грошових зобов`язань за договором про закупівлю електричної енергії №10/02/2022 від 23.02.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 124 344,10 грн, 3% річних у розмірі 7 583,39 грн та інфляційні втрати у розмірі 13 423,03 грн, нарахованих за період з 23.01.2023 по 25.08.2023.

Оскільки відповідач обов`язку по сплаті коштів у визначений договором строк не виконав, допустивши прострочення виконання зобов`язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов`язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Пунктом 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Державний заклад професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" не навело обставин, з якими законодавство пов`язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов`язання.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку, позивач нараховує на суму боргу 3% річних за період з 23.01.2023 по 25.08.2023 та інфляційні втрати за період з лютого по липень 2023 року.

Водночас, суд першої інстанції, здійснивши перерахунок у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" заявлених 3% річних та інфляційних втрат з урахуванням визначеного позивачем періоду нарахування та встановленої судом суми боргу, суд дійшов до правильного висновку про правомірність стягнення з Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" 3% річних у розмірі 2 563,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 536,99 грн.

Крім того, штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

У відповідності до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання зобов`язання (ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України).

У пункті 4.7 Договору сторони погодили, що у разі порушення споживачем строків оплати за цим договором, постачальник має право вимагати сплату пені. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов`язання, якщо інше, за згодою сторін, не буде визначено в додатковій угоді до цього договору. При розрахунку пені використовуються розміри облікових ставок НБУ, що діяли у період прострочки, за який сплачується пеня. Санкції сплачуються споживачем на розрахунковий рахунок для оплати пені, вказаний у рахунку на оплату відповідної санкції.

Як вбачається із долученого до позовної заяви розрахунку, Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" нараховується Державному закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" пеня за період з 23.01.2023 по 25.08.2023.

З аналізу умов пункту 4.7 Договору вбачається, що сторонами було визначено розмір пені (облікова ставка НБУ), порядок нарахування пені (від загальної вартості неоплаченого товару, за кожен день такого прострочення) та строк нарахування пені (протягом всього періоду прострочення зобов`язання), а відтак положення ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якими обмежено нарахування пені піврічним строком, до спірних правовідносин не застосовуються.

Суд першої інстанції, здійснивши перерахунок заявленої до стягнення пені у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" з урахуванням встановленої судом суми боргу, дійшов до правильного висновку, що правомірним є нарахування Державному закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" пені на прострочений борг у розмірі 42 028,35 грн.

Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Застосоване у частині 3 статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України словосполучення "суд має право" та "може бути зменшений за рішенням суду" свідчить про те, що саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення. Натомість, вирішення цих питань не відноситься до повноважень Верховного Суду, завдання якого полягає лише у перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи (постанови Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №916/2259/18, від 24.02.2020 у справі № 917/686/19, від 26.02.2020 у справі №922/1608/19, від 15.04.2020 у справі №922/1607/19).

Закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд - оцінити при ухваленні рішення.

Таким чином, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Так, судом враховано, що як станом на червень 2022 року, так і станом на дату звернення позивача до суду у відповідача було відсутнє розуміння яка ж саме сума боргу у нього існує перед позивачем. При цьому, судом першої інстанції неодноразово витребовувались у оператора ОСР та учасників справи документи для з`ясування хто саме був постачальником електроенергії для відповідача у спірний період - позивач чи третя особа і скільки всього було поставлено позивачем відповідачу електроенергії, що свідчить про складність такого розуміння не лише для Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції", а й для стороннього спостерігача.

Наведена плутанина обумовлена зміною відповідачем постачальника електричної енергії напередодні повномасштабної військової агресії російської федерації проти України, що мало своїм наслідком не відображенням такої інформації в оператором системи розподілу. Крім того, плутанина також обумовлена неврахуванням позивачем обставин передання електричної енергії позивачу за актом №УГР00003912 від 20.12.2021, яка не була спожита Державним закладом професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції", та в подальшому була повторно включена Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" до рахунку на оплату, виставленого відповідачу.

Зважаючи на плутанину, як в частині визначення обсягу спожитої та неоплаченої відповідачем електричної енергії, так і в частині постачальника відповідача в спірний період, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про раціональність бездіяльності Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції", як бюджетної установи, в частині неоплати виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю "Укр Газ Ресурс" рахунку.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 вказала таке: справедливість, добросовісність, розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин; закріплений законодавцем принцип можливості обмеження свободи договору в силу загальних засад справедливості, добросовісності, розумності може бути застосований і як норма прямої дії, як безпосередній правовий засіб врегулювання прав та обов`язків у правовідносинах; господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань; якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків.

Отже, вирішуючи у цій справі питання щодо можливості зменшення суми пені, що заявлена до стягнення позивачем, суд, виходячи із загальних засад, встановлених у статті 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, бере до уваги інтереси сторін, що заслуговують на увагу, і оцінює співвідношення розміру заявленої до стягнення пені, зокрема, із розміром збитків позивача.

У контексті наведеного, суд приймає до уваги, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки вони виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц.

Як встановлено судом, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 2 563,19 грн та інфляційні втрати у розмірі 4 536,99 грн.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 14.07.2021 у справі №916/878/20 виклав правову позицію, згідно із якою отримання кредитором 3% річних та суми інфляційних втрат оцінюється судами як сума, яка поряд з пенею, компенсує кредитору шкоду, завдану порушенням боржника.

Така позиція зумовлена тим, що неустойка, компенсація 3% річних та інфляційних втрат виконують функцію компенсації збитків, завданих кредитору порушенням зобов`язання.

Відповідно, присудження кредитору 3% річних та інфляційних втрат дозволяє суду зменшити розмір пені.

Також слід прийняти до уваги, що позивач не надав суду доказів понесення ним збитків або невиконання ним своїх зобов`язань перед іншими контрагентами або погіршення матеріального стану товариства саме у зв`язку з неоплатою відповідачем поставленого товару.

З огляду на характер спірних правових відносин, виходячи із принципу збалансованості інтересів сторін, користуючись правом, наданим суду ст. 551 Цивільного кодексу України, ст. 233 Господарського кодексу України, суд першої інстанції правильно вказав, що справедливою, доцільною, обґрунтованою та такою, що цілком відповідає принципу верховенства права, необхідність зменшення розміру неустойки до 17 982,06 грн.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог, а саме стягнення з Державного закладу професійної (професійно-технічної) освіти зі спеціальними умовами навчання "Академія патрульної поліції" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Укр Газ Ресурс боргу у розмірі 145 048,66 грн, пені у розмірі 17 982,06 грн, 3% річних у розмірі 2 563,19 грн та інфляційних втрат у розмірі 4 536,99 грн.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/13634/23 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Враховуючи ви ще викладене та керуючись статтями керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю УкрГазРесурс на рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/13634/23 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 09.01.2024 у справі №910/13634/23 залишити без змін.

Матеріали справи №910/13634/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 11.06.2024 після виходу судді Коробенка Г.П. з відпустки.

Головуючий суддяА.І. Тищенко

СуддіЮ.Б. Михальська

Г.П. Коробенко