Постанова

від 23.05.2024 по справі 925/3/24

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. м.КиївСправа№ 925/3/24

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Тарасенко К.В.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання Щербини А.В.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 23.05.2024:

від позивача: Кушнір С.В.

від відповідача: Зозуля С.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагро-Україна"

на рішенняГосподарського суду Черкаської області

від 26.02.2024

у справі № 925/3/24 (суддя Г.М.Скиба)

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестагро-Україна"

до Фермерського господарства "Зозуля"

про зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестагро-Україна" (далі - позивач) звернулось в Господарський суд Черкаської області із позовом до Фермерського господарства "Зозуля" (далі - відповідач) з вимогами про зобов`язання останнього здійснити передачу (поставку) зерна пшениці 3-го класу кількістю 248,94 метричних тони на загальну суму 1717686,00 грн відповідно до умов договору купівлі-продажу від 08.11.2023 №0399-МІВ, а також про відшкодування судових витрат в сумі 45612,23 грн (зокрема: 20612,23 грн судового збору та 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу).

Позовні вимоги мотивовані невиконанням договору купівлі-продажу відповідачем та ухилення останнього від відвантаження зерна пшениці Ш класу.

Короткий зміст заперечень проти позову

Відповідач заперечив проти задоволення позову з мотивів нестачі та пошкодження зерна урожаю 2023 року.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його ухвалення

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/3/24 у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагро-Україна до Фермерського господарства Зозуля про зобов`язання останнього здійснити передачу (поставку) зерна пшениці 3-го класу кількістю 248,94 метричних тони на загальну суму 1717686,00 грн. відповідно до умов договору купівлі-продажу від 08.11.2023 №0399-МІВ, а також про відшкодування судових витрат в сумі 45612,23 грн. (зокрема: 20612,23 грн судового збору та 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, визначений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач вже зобов`язаний здійснити належне виконання за договором від 08.11.2023 №0399-МІВ без примусу, тому задоволення позову із запропонованим позивачем предметом спору не призведе до реального виконання рішення суду та відновлення порушеного права позивача, в зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню саме з наведених підстав.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з ухваленим рішенням, позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю Інвестагро-Україна (07.03.2024 через підсистему Електронний суд) звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та позовні вимоги задовольнити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що місцевим господарським судом при ухваленні рішення порушено норми процесуального права та неправильно застосовано норми матеріального права, рішення суду першої інстанції ухвалено при неповному дослідженні доказів та з`ясуванні обставин, що мають значення для справи, а зроблені судом висновки не відповідають обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції не врахував, що положеннями ст. ст. 3, 6, 12, 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України законодавцем встановлено лише орієнтовний перелік способів захисту прав, який не є вичерпним. Відтак, судом може здійснюватися захист прав та інтересів осіб в інші способи, встановлені договором або законом, як це передбачено в пункт 5 ч. 2 ст. 16 ЦК України. У разі порушення права чи інтересу особи, в останньої виникає право на застосування конкретного способу захисту, який залежить від виду порушення та від наявності чи відсутності між сторонами зобов`язальних відносин. Тобто особа, права якої порушено, обирає для себе саме той спосіб захисту, який відповідає характеру порушення її права чи інтересу.

Зазначений спосіб захисту, (примусове виконання обов`язку в натурі), застосовується в зобов`язальних правовідносинах у випадках, коли особа зобов`язана вчинити певні дії щодо Позивача, але відмовляється від виконання цього обов`язку чи уникає його, (як у спірних правовідносинах). Стосується він, зокрема, невиконання обов`язку передати річ (за договорами купівлі-продажу, міни, дарування з обов`язком передати річ у майбутньому).

Позивач вважав правомірним звернення з позовом про примусове виконання обов`язку в натурі, шляхом зобов`язання Відповідача здійснити передачу (поставку) зерна пшениці 3-го класу кількістю 248,94 метричних тони на загальну суму 1 717 686 грн. 00 коп. Позивачу, відповідно до умов договору купівлі-продажу № 0399- МІВ від 08.11.2023 р.

Також, скаржник наголошував, що ефективним способом захисту та таким, що поновить порушене право позивача є зобов`язання Відповідача виконати умови Договору купівлі-продажу № 0399-МІВ від 08.11.2023 та передати (поставити) позивачу партію зерна пшениці 3-го класу кількістю 248,94 метричних тони на загальну суму 1 717 686 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ, якісні показники якої повинні відповідати умовам п. 2 Додатку № 1 до договору купівлі-продажу та нормам ДСТУ 3768-2019, шляхом поставки автомобільним транспортом на умовах поставки DAP «поставка в місці»: Одеська область, Ізмаїльський район, місто Рені.

Крім того, скаржник наголошував, що:

- документи подані відповідачем до суду першої інстанції на обґрунтування неможливості поставки (передачі), залишку зерна пшениці 3-го класу кількістю 248,94 метричних тони не є належними доказами неможливості виконання такого обов?язку, а подані відповідачем документи стосуються внутрішніх питань господарської діяльності відповідача і не обґрунтовують незамінність такої речі, як зерно пшениці 3-го класу;

- відповідачем не наведено пояснень та не надано доказів, які вказують на індивідуальні ознаки зерна, що призначалось для позивача, та дозволяють його ідентифікувати. Також, договір купівлі-продажу стосувався продажу - поставки зерна пшениці 3-го класу, без визначення його року врожаю.

Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу

27.03.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу, який прийнято судом апеляційної інстанції до розгляду з огляду на ст. ст. 119, 263 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, відповідач вказує, що:

- відповідач проводить реалізацію продукцію власного виробництва, а не займається посередницькою діяльністю, або перепродажем продукції до виробництва якої він не має жодного відношення;

- відповідачем на виконання взятих на себе зобов`язань згідно договору було поставлено 151,06 метричних тон зерна, а позивачем було проведено їх оплату, і вказана обставина сторонами визнається та не оскаржується;

- сторони розпочали виконувати взяті на себе зобов`язання згідно умов договору та частково їх виконали;

- відповідач не зміг виконати взяті на себе зобов`язання щодо поставки решти 248,94 метричних тон зерна власного виробництва по незалежним від його волі причинам;

- через тривале вивантаження зерна пшениці в місці поставки (простій автівок з вантажем тривало до 4 діб) , господарство не змогло вчасно вивезти обумовлену в договорі кількість зерна. Потім в наслідок псування погодних умов, а саме випадання значної кількості дощу у період часу з 26 по 29 листопада 2023 року, відбулося підтоплення складського приміщення в якому зберігалося зерно озимої пшениці врожаю 2023 року та підлягало постачанню позивачеві;

- проведеною інвентаризацією зерна було встановлено, що 250 тон зерна озимої пшениці врожаю 2023 року внаслідок замокання було пошкоджено та втратило свої показники якості та не могло використовуватись за своїм прямим призначенням , як харчовий продукту, у зв`язку з чим підлягало списанню;

- факт пошкодження зерна, яке підлягало постачанню позивачеві підтверджується актом списання зіпсованого насіння пшениці від 01.12.2023.

Короткий зміст відповіді на відзив

01.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач наголошував, що:

- відповідач визнає, що не поставив скаржнику, зерно пшениці 3-го класу кількістю 248,94 метричних тони на виконання своїх зобов`язань відповідно до умов договору купівлі-продажу № 0399-МІВ від 08.11.2023;

-наведені відповідачем обставини не нівелюють його зобов`язання щодо поставки товару позивачеві визначеного Договором купівлі продажу та статтями 509, 530, 525, 526, 629, 662, 663, 664 Цивільного кодексу України та ст. 265 Господарського кодексу України.

Короткий зміст заперечень на відзив на апеляційну скаргу

05.04.2024 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшли заперечення на відзив, в яких відповідач наголошував, що обмін між сторонами листами є правочином у розумінні вимог Закону України «Про публічні закупівлі», який вчинений у письмовій формі, а тому відповідач, направивши лист Позивачу щодо погодження розстрочки оплати та позивач надавши відповідь на вказаний лист з графіком оплати погодили нові строки виконання відповідачем грошового зобов`язання. Крім цього, порядок оплати за договором не відноситься до істотних умов договору. Істотними умовами договору у відповідності до ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України є предмет, ціна та строк дії договору.

Отже, обмін листами (лист філії «ПК» АТ «Укрзалізниця» від 09.04.2022 № ПК-7/685 та лист ТОВ «БУД-МАШ-ПОСТАЧ» від 14.04.2022 № 49) між позивачем та відповідачем вважається правочином, вчиненим у письмовій формі, якими не було внесено зміни в істотні умови договору, а тому наявність повідомлення про внесення змін до договору про закупівлю та додаткової угоди до Договору про внесення змін щодо строків оплати за поставлений товар в даному випадку є необов`язковими.

Окрім цього, філія «ПК» АТ «Укрзалізниця повідомляла, що на граничну дату виконання зобов`язання за Договором, на діяльність Відповідача мали вплив форс- мажорні обставини. Відповідач посилався на роз`яснення ТПП від 20.02.2023 розміщене на офіційному веб-сайті ТПП.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.03.2024, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагро-Україна на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/3/24, передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді - Станік С.Р., суддів: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

У зв`язку з перебуванням з 10.03.2024 по 13.03.2024 включно у відпустці судді Тищенко О.В., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, вирішити питання стосовно поданої апеляційної скарги у визначеному складі - неможливо.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи від 11.03.2024, справу № 925/3/24 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючий суддя Станік С.Р. (суддя-доповідач), судді: Шаптала Є.Ю., Тарасенко К.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 витребувано у Господарського суду Черкаської області матеріали справи № 925/3/24. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV Господарського процесуального кодексу України, за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагро-Україна на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/3/24.

22.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду з суду першої інстанції надійшли матеріали справи № 925/3/24.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.03.2024 відкрито апеляційне провадження у справі № 925/3/24 за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагро-Україна на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024, розгляд справи призначено на 23.05.2024.

Відповідно до статті 64 Конституції України права громадян на звернення до суду та отримання правничої допомоги не можуть бути обмежені, а мають реалізовуватися з урахуванням умов існуючого воєнного стану.

Таким чином, оскільки судова система має забезпечувати дотримання права на доступ до правосуддя і здійснення такого правосуддя, з метою дотримання прав учасників справи на участь у судовому засіданні та забезпечення права на справедливий суд, дотримання принципу пропорційності, реалізації засад змагальності, враховуючи завдання господарського судочинства, з метою всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи у розумні строки, колегія суддів дійшла висновку розглянути справу у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для забезпечення можливості реалізації учасниками справи відповідних процесуальних прав, в умовах запровадженого воєнного стану.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судовому засіданні 23.05.2024 представник скаржника (позивача) підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 23.05.2024, проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як підтверджується наявними матеріалами справи та вірно встановлено судом першої інстанції, і що перевірено судом апеляційної інстанції, 08.11.2023 між ТОВ " Інвестагро-Україна", як покупцем, та ФГ "Зозуля", як продавцем, укладений договір купівлі-продажу №0399-МІВ (далі - договір) (а.с. 9-10), за умовами якого продавець у порядку та на умовах, визначених договором, зобов?язується продати, передати у власність та поставити покупцеві продукцію, а покупець зобов?язується прийняти товар та оплатити його відповідно до умов, визначених даним договором (п. 1.1).

Умовами договору сторони узгодили що:

- Товаром вважаються речі, згідно п. 1 додатку до даного Договору (п. 1.2);

- суму договору складає загальна вартість товару згідно п. 1 додатку до Договору (п. 4.1);

- покупець сплачує 86% вартості товару, згідно ваги, вказаної у п. 1 додатку до Договору на товар, в строк та за умов, передбачених в п. 3 та 4 додатку до Договору, якщо інше не буде погоджено сторонами в письмовій формі шляхом укладення додаткової угоди (п. 4.3);

- оплата 14% вартості товару здійснюється після отримання портового реєстру та реєстрації податкової накладної, але не раніше надання продавцем покупцю копій документів, визначених п. 4.4 договору.

Предметом договору є продаж покупцеві товарної пшениці Ш класу в об`ємі 400 метричних тонн, по ціні 6900 грн/тонна (з ПДВ). Загальна вартість договору 2760000 грн (з ПДВ). Всі істотні умови договору викладені в додатку №1 до договору - Специфікації (а.с. 11), а саме: строк постачання товару в період з 09.11.2023 по 20.11.2023 (п. 4), характеристика товару пшениця 3 класу, 400 т, загальна вартість 2 760 000,00 грн. (п. 1).

Перехід права власності на товар відбувається в момент прийняття товару в пункті навантаженні товару.

Продавець (відповідач) здійснив передачу товару покупцеві (позивачеві) частково 151,06 метричних тонн на суму 1042313,73 грн (з ПДВ) згідно накладної №69 від 11.11.2023; накладної №71 від 15.11.2023; накладної №72 від 16.11.2023 (а.с. 11 зворот-12 зворот).

За отриманий товар (збіжжя) позивач розрахувався відповідно до виставлених рахунків №64 від 11.11.2023, №66 від 15.11.2023, №67 від 16.11.2023: платіжна інструкція №4770 від 14.11.2023; платіжна інструкція №4771 від 14.11.2023; платіжна інструкція №4801 від 21.11.2023; платіжна інструкція №4802 від 21.11.2023; платіжна інструкція №4989 від 22.12.2023; платіжна інструкція №4990 від 22.12.2023; платіжна інструкція №4991 від 22.12.2023 (а.с. 22-25), що також підтверджено оформленням податкових накладних (а.с. 16-20).

Як вказував позивач, недопоставка відповідачем товару позивачеві становить 248,94 метричних тонн на суму 1717686 грн (з ПДВ).

Позивачем направлена вимоги про до поставку обумовленого об`єму зерна (вих.№07-12 від 07.12.2023, а.с.26-27).

Відповідач повідомив про відсутність зерна для постачання (вих№36 від 11.12.2023, а.с.28 зворот-29).

Ухилення відповідача від постачання зерна стали причиною звернення позивача в суд за захистом порушеного права.

Відповідач вимоги заперечив. Позов не визнав з мотивів пошкодження запасу зерна урожаю 2023 року в господарстві внаслідок стихійного лиха.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Згідно із ст.269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Північний апеляційний господарський суд дійшов наступних висновків.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно, цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц.

Для виконання вимог ст. 86 Господарського процесуального кодексу України необхідним є аналіз доказів та констатація відповідних висновків за результатами такого аналізу. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

Водночас 17.10.2019 набув чинності Закон України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні, яким було, зокрема внесено зміни до Господарського процесуального кодексу та змінено назву ст. 79 ГПК України з Достатність доказів на нову - Вірогідність доказів та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування вірогідність доказів.

Стандарт доказування вірогідність доказів, на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі Дж. К. та Інші проти Швеції (J.K. AND OTHERS v. SWEDEN) ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування поза розумним сумнівом (beyond reasonable doubt). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри.

Аналогічний підхід до стандарту доказування вірогідність доказів висловлено Касаційним господарським судом у постановах від 29.01.2021 у справі № 922/51/20, від 31.03.2021 у справі № 923/875/19, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що розгляд даної справи здійснюється в порядку, передбаченому нормами Господарського процесуального кодексу України, відповідно, і оцінка доказів у ній здійснюватиметься через призму такого стандарту доказування, як баланс вірогідностей .

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що укладений між сторонами правочин за своєю правовою природою є договором купівлі - продажу.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч.1, 2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Ст.525 Цивільного кодексу України визначає, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ст.526 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться;

Ст.530 Цивільного кодексу України визначає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства;

Ст.599 Цивільного кодексу України визначає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст.655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Ст.193 Господарського кодексу України визначено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Ч.1 ст. 264, ч. 1 ст.265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції, і що підтверджується наявними матеріалами справи, на виконання умов договору від 08.11.2023 №0399-МІВ відповідачем продано та передано позивачеві 151,06 метричних тонн пшениці Ш класу станом на 16.11.2023, а позивачем станом на 22.12.2023 проведено оплату 1042313,73 грн відповідачеві, як розрахунок за поставлену пшеницю Ш класу.

Отже, недопоставка товару пшениці Ш класу - на користь позивача становить 248,94 метричних тонн на суму 1717686 грн, що є предметом розгляду, і недопоставка пшениці Ш класу на користь позивача не заперечена відповідачем, але причину недопоставки сільгосппродукції відповідач обґрунтовує знищенням зібраного в господарстві збіжжя врожаю 2023 року внаслідок стихійного лиха.

Позивач вказував, що відповідачем частково було здійснено постачання збіжжя врожаю 2023, та наполягає на тому, що у відповідача на підставі укладеного договору та вищенаведених норм, наявне невиконане зобов`язання здійснити передачу позивачеві зерна пшениці Ш класі на умовах договору від 08.11.2023 №0399-МІВ всього 248,94 метричні тонни на суму 1717686 грн.

При цьому, як вірно встановив суд першої інстанції, позивач не звертався з вимогами до відповідача про стягнення 248,94 метричних тонн пшениці Ш класу на суму 1717686 грн на свою користь.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, з яким погоджується і суд апеляційної інстанції, що відповідач вже зобов`язаний здійснити добровільне виконання умов договору від 08.11.2023 №0399-МІВ в обумовлені договором строки.

Способи захисту порушеного права та відновлення його права встановлені законодавцем у приписах ст.ст. 15-16 Цивільного кодексу України.

В свою чергу, як вірно зазначив суд першої інстанції, і з чим погоджується суд апеляційної інстанції, при порушенні умов договору за умови звернення позивача в суд за захистом порушеного права судом має застосовуватись примус від імені держави, направлений на примусове стягнення боргу, а не зобов`язальна дія на користь заявника.

За вказаних обставин суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту свого порушеного права, визначений приписами ст.ст.15-16 Цивільного кодексу України, оскільки відповідач вже зобов`язаний здійснити належне виконання за договором від 08.11.2023 №0399-МІВ без примусу, тому задоволення позову із запропонованим позивачем предметом спору не призведе до реального виконання рішення суду та відновлення порушеного права позивача, в зв`язку з чим позов не підлягає задоволенню саме з наведених підстав.

Аналогічних правомірних висновків дійшов і суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні, і що не було спростовано скаржником в апеляційній скарзі.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує і те, що за умовами п. 4.3 договору, покупець (позивач) зобов?язався сплатити 86% вартості товару, згідно ваги, вказаної у п. 1 додатку погодженої сторонами Специфікації, що відповідно, складає: 400 тонн загальною вартістю 2 760 000,00 грн. (п. 1 специфікації),і, відповідно вартість 86 % дорівнює 2 373 600,00 грн. В свою чергу, позивачем сплачено загалом 1 042 313,73 грн. за 151,06 м.тонн. Таким чином, позивачем не було здійснено оплату у розмірі, обумовленій п. 4.3 договору, і відповідно, в силу приписів 538 Цивільного кодексу України надає позивачу обумовлене договором і законом право не виконувати зустрічне зобов?язання, внаслідок невиконання позивачем у повному обсязі перерахування суми коштів, обумовленої умовами п. 4.3 договору.

Отже, вищенаведені та усі інші доводи, посилання та обгрунтування учасників справи судом апеляційної інстанції враховані при вирішенні спору, доводи скаржника є такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції та висновків суду апеляційної інстанції у даній постанові щодо спірних правовідносин учасників справи, а судом першої інстанції, в свою чергу, надано належну оцінку усім наявним у справі доказам та правовідносинам учасників справи та ухвалено обґрунтоване рішення у відповідності до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог повністю.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи. У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що учасникам спору було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції у оскаржуваному рішенні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

У відповідності з п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. (ст. 76 Господарського процесуального кодексу України).

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Ч. 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд визнає, що доводи скаржника викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, оскаржуване рішення ухвалено з повним і достовірним встановленням всіх фактичних обставин, а також з дотриманням норм процесуального та матеріального права, у зв`язку з чим, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для зміни або скасування оскаржуваного рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/3/24, за наведених скаржником доводів апеляційної скарги.

Розподіл судових витрат

Згідно із ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Інвестагро-Україна на рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/3/24- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Черкаської області від 26.02.2024 у справі № 925/3/24- залишити без змін.

3. Судовий збір за подачу апеляційної скарги залишити за скаржником.

4. Матеріали справи № 925/3/24 повернути Господарському суду Черкаської області.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах, яким є Верховний Суд, шляхом подачі касаційної скарги в порядку, строки та випадках, визначених ст.ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Касаційна скарга на постанову подається протягом 20 днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови підписано: 10.06.2024.

Головуючий суддяС.Р. Станік

СуддіК.В. Тарасенко

Є.Ю. Шаптала