Постанова

від 03.06.2024 по справі 910/15127/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" червня 2024 р. Справа№ 910/15127/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Вовка І.В.

суддів: Сибіги О.М.

Палія В.В.

розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024

у справі № 910/15127/23 (суддя Бойко Р.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Автотранссервіс"

до Державної служби України з безпеки на транспорті

про стягнення безпідставно утриманих коштів у розмірі 34 000 грн.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У вересні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Автотранссервіс" (далі- ТОВ"Автотранссервіс") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної служби України з безпеки на транспорті про стягнення безпідставно утриманих коштів у сумі 34 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ"Автотранссервіс", в межах виконавчих проваджень № НОМЕР_3 та № 69905276 з примусового виконання постанов Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №317821 від 30.06.2022 та №317820 від 30.06.2022, сплатило користь Державного бюджету України кошти на загальну суму 34 000 грн., але в подальшому вказані постанови відповідача про застосування адміністративно-господарського штрафу були скасовані в судовому порядку, у зв`язку з чим кошти у розмірі 34 000,00 грн є такими, що безпідставно утримані, та підлягають стягненню з Державного бюджету України на користь позивача, на підставі ст. 1212 ЦК України.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 910/115127/23 позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно сплачені кошти у розмірі 17 000 грн та судовий збір у розмірі 1 342 грн. В іншій частині позову відмовлено.

Суд першої інстанції приймаючи оскаржуване рішення виходив з того, що після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 ЦК України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави, в даному випадку постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №160/10126/22 постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №317820 від 30.06.2022 визнано протиправною та скасовано, тому правові підстави утримання Державою сплачених позивачем на виконання даної постанови в якості адміністративно-господарського штрафу коштів в розмірі 17 000 грн відпали, враховуючи відсутність доказів повернення позивачу цієї суми коштів, місцевий господарський суд дійшов висновку про необхідність задоволення позовних вимог в цій частині.

При цьому господарський суд першої інстанції відмовив у задоволені решти позовних вимог у зв`язку з тим, що на час розгляду даного спору постанова Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті № 317821 від 30.06.2022 про застосування до ТОВ "Автотранссервіс" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн є чинною, внаслідок чого відсутні правові підстави для повернення з Державного бюджету України на користь позивача цих коштів.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із вказаним рішенням господарського суду першої інстанції, Державна служба України з безпеки на транспорті звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржуване рішення Господарського суду м. Києва у справі № 910/115127/23в частині задоволених позовних вимог та прийняти нове рішення про відмову в позові в цій частині, а в іншій частині оскаржуване рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 910/15127/23 залишити без змін.

Апеляційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення ухвалено судом з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права.

В апеляційній скарзі відповідач посилається на те, що суд першої інстанції вирішуючи даний спір між сторонами не врахував того, що в даному випадку Державна служба України з безпеки на транспорті не є належним відповідачем у цій справі, при цьому скаржник виходив з того, що за виконавчим документом, який перебував на виконанні в органі ДВС, застосовується код класифікації доходів бюджету 21081100 «Адміністративні штрафи та інші санкції», уповноваженим органом, що контролює справляння надходжень бюджету за яким виступає Міністерство юстиції України.

Крім того, скаржник в апеляційній скарзі вважає, що вирішуючи даний спір суд першої інстанції помилково застосував до даних правовідносин положення ст. 1212 ЦК України, оскільки законодавством врегульований механізм повернення сум сплачених штрафів на підставі Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за № 1650/24182. При цьому, відповідач зазначає, що не звертався із заявою про повернення коштів у відповідності до Порядку № 787 та не отримував відмови щодо їх повернення.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.03.2024, матеріали апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті у судовій справі № 910/15127/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Вовк І.В., судді: Сибіга О.М., Палій В.В.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2024 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали господарської справи № 910/15127/23.

21.03.2024 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи № 910/15127/23.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 у справі № 910/15127/23 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Державної служби України з безпеки на транспорті на рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 призначено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Позиції учасників справи

Позивач не скористався своїм правом та не подав до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу.

Порядок розгляду апеляційної скарги

Відповідно до ч.10 ст. 270 ГПК України, апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, 16.02.2022 посадовими особами відділу Державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті в м. Дніпрі було проведено перевірку транспортного засобу марки Volkswagen, державний номерний знак НОМЕР_1 , в результаті чого було складено акт № 326625 від 16.02.2022 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

30.06.2022 за наслідками розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт у відношенні ТОВ "Автотранссервіс" Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №317821, якою до ТОВ "Автотранссервіс" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.

У липні 2022 ТОВ "Автотранссервіс" звернулось з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №317821 від 30.06.2022.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 у справі №160/10125/22, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2023, позов ТОВ "Автотранссервіс" задоволено і визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №317821 від 30.06.2022.

26.09.2023 головним державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черновою Людмилою Володимирівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_3 з виконання постанови №317821 від 30.06.2022.

19.10.2022 ТОВ "Автотранссервіс" було сплачено адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №15887 від 19.10.2022.

Постановою від 19.10.2022 головним державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черновою Людмилою Володимирівною закінчено виконавче провадження № НОМЕР_3 у зв`язку з фактичним повним виконанням.

Постановою Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №160/10125/22 касаційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті задоволено, рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.09.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 03.08.2023 скасовано та ухвалено у справі нове судове рішення, яким відмовлено в задоволенні вимог адміністративного позову ТОВ "Автотранссервіс" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №317821 від 30.06.2022.

Із наявних у справі матеріалів вбачається та як встановлено судом, 03.06.2022 посадовими особами відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті в м. Кривий Ріг була здійснена перевірка транспортного засобу марки Mercedes-Benz, державний номерний знак НОМЕР_2 , який перебуває у користуванні ТОВ "Автотранссервіс", в результаті чого складено акт №326915 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.

30.06.2022 за наслідками розгляду справи щодо порушення законодавства про автомобільний транспорт у відношенні ТОВ "Автотранссервіс" Відділом державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №317820, якою до ТОВ "Автотранссервіс" застосовано адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн.

Не погодившись з постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317820 від 30.06.2022, у липні 2022 року ТОВ "Автотранссервіс" звернулось з позовною заявою до Дніпропетровського окружного адміністративного суду про визнання протиправною та скасування даної постанови.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 у справі № 160/10126/22 у задоволенні позову ТОВ "Автотранссервіс" відмовлено.

26.09.2023 головним державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черновою Людмилою Володимирівною було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 69905276 з виконання постанови №317820 від 30.06.2022.

19.10.2022 ТОВ "Автотранссервіс" оплатило адміністративно-господарський штраф у сумі 17 000 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №15888 від 19.10.2022.

В подальшому, головним державним виконавцем Соборного відділу державної виконавчої служби у місті Дніпрі Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) Черновою Людмилою Володимирівною було винесено постанову від19.10.2022 про закінчення виконавчого провадження № 69905276 у зв`язку з фактичним повним виконанням.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №160/10126/22 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.09.2022 в адміністративній справі №160/10126/22 скасовано та прийнято нове рішення, яким позов ТОВ "Автотранссервіс" задоволено - визнано протиправною та скасовано постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №317820 від 30.06.2022.

Зазначена постанова Третього апеляційного адміністративного суду у справі №160/10126/22, набрала законної сили.

Предметом розгляду даної справи є вимоги про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно набутих коштів у розмірі 34 000 грн., на підставі ст. 1212 ЦК України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Пунктом 1 Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 №103 визначено, що Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі - Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Віце-прем`єр-міністра з відновлення України - Міністра розвитку громад, територій та інфраструктури (далі - Міністр) і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті. Одним із основних завдань Укртрансбезпеки є, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному, морському та річковому транспорті.

За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (абзац другий пункту 27 Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 №1567 з подальшими змінами, у редакції, чинній на час винесення такої постанови щодо позивача).

Постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу є актом індивідуальної дії (правозастосовним актом), який стосується прав, обов`язків та інтересів визначеного у постанові суб`єкта (за обставинами справи - позивача), є обов`язковою для нього, а її дія вичерпується виконанням. Правовідносини сторін спору щодо накладення та сплати цього штрафу є публічно-правовими. Оскарження такої постанови як акта суб`єкта владних повноважень належить до юрисдикції адміністративного суду.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає в цивільні, у тому числі господарські, правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у конкретних, зокрема цивільних, правовідносинах. Тому у відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах. Інакше кажучи, органи державної влади, насправді, не діють як юридичні особи, навіть якщо вони формально наділені таким статусом, а діють від імені держави, що відповідає за своїми зобов`язаннями державним майном, яким наділяє, зокрема, її органи (див. постанови від 20.11.2018 у справі №5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 26), від 15.01.2020 у справі №698/119/18 (пункт 21), від 18.03.2020 у справі №553/2759/18 (пункт 35), від 06.07.2021 у справі №911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2022 у справі №359/3373/16-ц (пункт 80), від 15.02.2022 у справі №910/6175/19 (пункт 7.45), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 75), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.16) і №922/1830/19 (пункт 7.1), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 37)).

В судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №761/3884/18 (пункт 35), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 (пункт 76), від 05.10.2022 у справах №923/199/21 (пункт 8.17) і №922/1830/19 (пункт 7.2), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55)). Це випливає, зокрема, з частини четвертої статті 56 Господарського процесуального кодексу України. Тобто під час провадження у справі стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі №587/430/16-ц (пункт 27), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 81), від 05.10.2022 у справі №923/199/21 (пункт 8.18) і №922/1830/19 (пункт 7.3), від 14.12.2022 у справі №2-3887/2009 (пункт 55), від 12.07.2023 у справі №757/31372/18-ц (пункт 38)).

Отже, те, що позивач вказав відповідачем у справі щодо стягнення з Державного бюджету України коштів, які утримуються там без достатньої правової підстави, певний орган державної влади - Укртрансбезпеку - не означає, що у спірних правовідносинах відповідальним суб`єктом є не держава, а саме цей орган. Інакше кажучи, у кондикційних спірних правовідносинах орган держави є представником її інтересів, а не суб`єктом владних повноважень, який здійснює щодо позивача публічно-владні управлінські функції. Останні він реалізував тоді, коли виніс постанову про застосування штрафу та забезпечив стягнення останнього до бюджету. Подальше намагання позивача повернути з Державного бюджету України відповідну суму, заявивши вимогу про її стягнення, не пов`язане з виконанням органами державної влади, зокрема Укртрансбезпекою, публічно-владних управлінських функцій щодо позивача.

У державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади (частини перша та друга статті 326 Цивільного кодексу України).

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України), яка діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин (частина перша статті 167 Цивільного кодексу України).

Держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом (частина перша статті 170 Цивільного кодексу України).

Держава відповідає за своїми зобов`язаннями своїм майном, крім майна, на яке відповідно до закону не може бути звернено стягнення (стаття 174 Цивільного кодексу України).

З огляду на наведені приписи, а також ураховуючи те, що поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних правовідносинах, у спорі щодо стягнення суми адміністративно-господарського штрафу, яка утримується на казначейському рахунку органу державної влади без достатньої правової підстави, держава бере участь у матеріальних і процесуальних правовідносинах в особі її органу, який контролює справляння надходжень бюджету за відповідним кодом класифікації доходів бюджету. У спірних правовідносинах таким органом є Укртрансбезпека.

За змістом абзацу першого частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України орган державної влади здійснює захист цивільних прав та інтересів у межах, на підставах та у спосіб, що встановлені Конституцією України та законом.

Казначейство України веде бухгалтерський облік усіх надходжень Державного бюджету України та за поданням (висновком) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, здійснює повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (частина друга статті 45 Бюджетного кодексу України у редакції, чинній на час звернення до суду).

Повернення (перерахування) помилково або надміру зарахованих до бюджету або повернення на єдиний рахунок (у разі його використання) податків, зборів, пені, платежів та інших доходів бюджетів, або перерахування між видами доходів і бюджетів коштів, помилково та/або надміру зарахованих до відповідних бюджетів через єдиний рахунок, здійснюється за поданням (висновком, повідомленням) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за судовим рішенням, яке набрало законної сили. Заява про повернення (перерахування) коштів з бюджету складається та подається платником до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, з платежу, який підлягає поверненню (крім повернення судового збору, за виключенням помилково зарахованого), із обов`язковим зазначенням інформації в такій послідовності: найменування платника (суб`єкта господарювання) (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім`я, по батькові (за наявності) фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія (за наявності) та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті) та номер контактного телефону (за згодою), причина повернення (перерахування) коштів з бюджету, найменування банку або небанківського надавача платіжних послуг, місцезнаходження банку (у разі повернення коштів в іноземній валюті (латиницею)), в якому відкрито рахунок отримувача коштів, та реквізити такого рахунка (латиницею у разі повернення коштів в іноземній валюті), номер карткового рахунка отримувача коштів (за наявності) (абзаци перший і восьмий пункту 5 розділу І Порядку повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, у редакції, чинній на час звернення до суду).

У випадках, встановлених Конституцією України та законом, особа має право звернутися за захистом цивільного права та інтересу до органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування (частина друга статті 17 Цивільного кодексу України). Рішення, прийняте зазначеними органами щодо захисту цивільних прав та інтересів, не є перешкодою для звернення за їх захистом до суду (абзац другий частини третьої статті 17 Цивільного кодексу України).

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частини перша та друга статті 1212 Цивільного кодексу України).

Судом першої інстанції встановлено, що постановами про застосування адміністративно-господарського штрафу №317821 та №317820 від 30.06.2022 Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті стягнуто з ТОВ "Автотранссервіс" адміністративно-господарські штрафи на загальну суму 34 000 грн. (по 17 000 грн), 19.10.2022 ці суми штрафів ТОВ "Автотранссервіс" оплатило в повному обсязі, це підтверджується належними у справі доказами та сторонами не заперечується. Проте, постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №160/10126/22, яка набрала законної сили, визнано протиправною та скасовано постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу № 317820 від 30.06.2022.

Таким чином, місцевий господарський суд дійшов висновку, з яким погоджується суд апеляційної інстанції, що на момент сплати позивачем адміністративно-господарського штрафу юридична підстава для такого платежу існувала - була чинною постанова про застосування штрафу та відкрите виконавче провадження, а тому не можна вважати, що позивач сплатив кошти помилково. При цьому, з огляду на обставини справи немає підстав вважати, що він сплатив штраф надміру, тобто у розмірі більшому, ніж визначений у зазначеній постанові. В подальшому, враховуючи, що набрання законної сили судовим рішенням адміністративного суду у справі №160/10126/22 про визнання протиправною та скасування такої постанови відповідна юридична підстава відпала.

Порядок повернення (перерахування) коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787, застосовний до випадків помилково чи надміру зарахованих до бюджету.

З огляду на те, що сума адміністративно-господарського штрафу, яку вніс до бюджету позивач, не є помилково чи надміру зарахованою, даний Порядок на спірні правовідносини не поширюється.

Після визнання протиправною та скасування адміністративним судом постанови про застосування штрафу платник згідно зі статтею 1212 Цивільного кодексу України має право на позов про стягнення суми перерахованих ним коштів як таких, які утримуються у бюджеті без достатньої правової підстави. Це узгоджується із практикою Великої Палати Верховного Суду про те, що рішення органу влади за умови його невідповідності закону не тягне тих юридичних наслідків, на які воно спрямоване (постанови від 21.08.2019 у справі №911/3681/17 (пункт 39), від 15.10.2019 у справі №911/3749/17 (пункт 6.27), від 22.01.2020 у справі №910/1809/18 (пункт 35), від 01.02.2020 у справі №922/614/19 (пункт 52), від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц (пункт 109)).

За змістом глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних, - так би мовити, приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях, тоді як для кондикційних зобов`язань вина не має значення, бо суттєвим є неправомірність набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки те майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість останнього (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі №320/5877/17 (пункти 45-46)). Інакше кажучи, у деліктних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно, а інша його не набуває, тоді як у кондикційних зобов`язаннях одна зі сторін втрачає певне майно унаслідок того, що інша сторона його набуває, зокрема утримує в себе.

Враховуючи наведене суд першої інстанції дійшов висновку про те, що в даному випадку на спірні правовідносини поширюються приписи статті 1212 ЦК України, апеляційний господарський погоджується з таким висновком суду.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок iншої особи, в) вiдсутнiсть правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адмiнiстративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

Оскільки постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06.12.2022 у справі №160/10126/22 постанову Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області Державної служби України з безпеки на транспорті про застосування адміністративно-господарського штрафу №317820 від 30.06.2022 визнано протиправною та скасовано, то правові підстави утримання Державою сплачених позивачем на виконання даної постанови в якості адміністративно-господарського штрафу коштів в розмірі 17 000,00 грн відпали.

При цьому, судом встановлено, що матеріали справи не містять доказів повернення позивачу грошових коштів у сумі 17 000 грн, і зворотного належними доказами не доведено.

Кошти Державного бюджету України належать на праві власності державі. Отже, боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 170 Цивільного кодексу України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

При цьому в господарському процесі згідно із частиною четвертою статті 56 Господарського процесуального України держава, територіальна громада бере участь у справі через відповідний орган державної влади, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник або представник.

Таким чином, спірна сума коштів підлягає стягненню на користь позивача саме з Державного бюджету України, а не з Укртрансбезпеки за рахунок її бюджетних асигнувань. Згідно з цим висновком Господарський процесуальний кодекс України не передбачає необхідності зазначення суб`єкта виконання судового рішення (органу, через який треба перераховувати кошти), номера чи виду рахунку, з якого їх слід стягнути (списати). Такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення порушеного права позивача та є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, які мають бути врегульовані у нормативних актах, а не у резолютивній частині рішення (пункти 6.21, 7.1, 7.2 відповідної постанови).

Наведені вище висновки узгоджуються з правовими позиціями викладеними в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2018 у справі №910/23967/16, від 05.02.2020 у справі №910/15295/18, від 08.08.2023 у справі №910/5880/21.

За таких обставин, враховуючи встановлене та наведене, суд першої інстанції, з яким погоджується і апеляційний господарський суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно сплачені кошти у розмірі 17 000 грн та правомірно задовольнив позов в цій частині.

Разом з тим, місцевий господарський суд правомірно відмовив у задоволені решти позовних вимог щодо стягнення з Державного бюджету України на користь позивача безпідставно сплачені кошти у розмірі 17 000 грн, оскільки постановою Верховного Суду від 14.12.2023 у справі №160/10125/22 скасовані судові рішення судів попередніх інстанцій та прийнято нове рішення про відмову у визнанні протиправною та скасування постанови№317821 від 30.06.2022 про застосування до ТОВ "Автотранссервіс" адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17 000 грн, а тому відсутні правові підстави для повернення з Державного бюджету України цих коштів позивачу у даній справі.

Виходячи з наведеного, суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції від 25.01.2024 у справі № 910/15127/23, при ухваленні якого, з огляду на встановлені судом обставини, відсутні порушення норм матеріального та процесуального права, а висновки суду зроблені на підставі повно та належно досліджених доказів із встановленням всіх необхідних обставин.

Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

У рішенні у справі "Серявін та інші проти України" Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Згідно з рішеннями Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України" та від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України" п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім цього, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У даній справі сторонам було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин згідно з нормами матеріального та процесуального права.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Отже, суму штрафу, перерахованого до бюджету на підставі постанови про застосування такого стягнення, яку надалі визнав протиправною та скасував адміністративний суд, можна стягнути на користь платника згідно зі статтею 1212 ЦК України як безпідставно утримувану, на такі правовідносини приписи ЦК України про відшкодування шкоди та Порядку № 787 не поширюються.

Згідно з ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до частини першої статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції повно і всебічно з`ясував обставини справи, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, дослідив та оцінив надані сторонами докази, правильно застосувавши норми права до спірних правовідносин, а тому рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у даній справі законне та обґрунтоване, і підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, підстави для задоволення апеляційної скарги Державної служби України з безпеки на транспорті відсутні.

Відтак, подана відповідачем апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги відповідно до статті 129 ГПК України покладаються судом на апелянта.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Державної служби України з безпеки на транспорті залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 25.01.2024 у справі № 910/115127/23 залишити без змін.

Витрати по сплаті судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на Державну службу України з безпеки на транспорті.

Матеріали справи № 910/115127/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

У зв`язку з перебуванням судді Вовка І.В. на лікарняному, повний текст постанови складено та підписано 03.06.2024.

Головуючий суддя І.В. Вовк

Судді О.М. Сибіга

В.В. Палій