Ухвала

від 11.06.2024 по справі 910/14709/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"11" червня 2024 р. Справа№ 910/14709/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Поліщука В.Ю.

Пантелієнка В.О.

розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року

у справі №910/14709/23 (суддя Головіна К.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делонгі Україна"

до ОСОБА_1

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дієса"

про стягнення 43 630 287,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року у справі №910/14709/23 позов задоволено в повному обсязі; стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ "Делонгі Україна" заборгованість у сумі 43 630 287,01 грн. та судовий збір у сумі 656 911,21 грн.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням місцевого господарського суду, ОСОБА_1 звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року у даній справі та прийняти нове, яким у задоволені позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 16.04.2024 року вказану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді: Мальченко А.О., Хрипун О.О.

Ухвалою суду від 19.04.2024 вищевказаною колегією суддів апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року у справі №910/14709/23 залишено без руху у зв`язку з неподанням доказів на підтвердження надіслання копії апеляційної скарги до електронного кабінету третьої особи в підсистемі "Електронний суд" з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

19.04.2024 через систему "Електронний суд" від ОСОБА_1 надійшов другий примірник апеляційної скарги, який зареєстровано судом за вх.№09.1-04.1/2961/24 та протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 22.04.2024 дану апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді: Мальченко А.О., Хрипун О.О.

22.04.2024, тобто у встановлений судом строк, скаржником на виконання вимог ухвали від 19.04.2024 надано докази на підтвердження надіслання копії апеляційної скарги до електронного кабінету третьої особи в підсистемі "Електронний суд".

Головуючий суддя Скрипка І.М., судді: Мальченко А.О., Хрипун О.О. заявили самовідвід у справі №910/14709/23, за наслідками розгляду якого ухвалою суду від 26.04.2024 року вказану заяву про самовідвід суддів у справі №910/14709/23 задоволено, а матеріали справи передано для здійснення визначення складу судової колегії згідно до положень ГПК України.

Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 29.04.2024 апеляційні скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року у справі №910/14709/23 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Пантелієнко В.О., Поліщук В.Ю.

Слід зазначити, що суддя Остапенко О.М. з 01.05.2024 по 10.05.2024 та суддя Пантелієнко В.О. 14.05.2024 перебували у відпустці.

По виходу з відпустки судом встановлено, що апеляційні скарги подані ОСОБА_1 на один і той самий процесуальний документ та є аналогічними за формою, змістом, суттю та вимогами, тобто є тотожними, тому суд розглядає їх як одну апеляційну скаргу.

17.05.2024 від скаржника надійшли доповнення до апеляційної скарги.

За наслідками розгляду матеріалів поданої апеляційної скарги у новому складі суду ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.05.2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року у справі №910/14709/23 залишено без руху у зв`язку з її поданням після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку, з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

При цьому, п. 3 резолютивної частини ухвали від 20.05.2024 попереджено скаржника про передбачені ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений п.2 її резолютивної частини строк.

Відповідно до довідки про доставку електронного документа, ухвалу про залишення апеляційної скарги без руху від 20.05.2024 надіслано одержувачу представнику відповідача адвокату Горкуші В.В. через систему "Електронний суд" 20.05.2024 та в цей же день о 17:06 отримано останньою в електронному кабінеті.

Згідно ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Отже, вказане судове рішення згідно частин 6,7 ст. 242 ГПК України вважається врученим скаржнику з наступного робочого дня після отримання його до електронного кабінету через систему "Електронний суд", тобто 21.05.2024 року, а тому граничний строк для усунення недоліків апеляційної скарги є 31.05.2024 року.

29.05.2024, через відділ документального забезпечення суду за допомогою системи "Електронний суд", тобто в межах встановленого судом строку, скаржником на виконання ухвали суду від 20.05.2024 року подано заяву про усунення недоліків, в якій наголошено на необхідності поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду від 22.02.2024.

Крім того, 07.06.2024 року через систему "Електронний суд" до суду надійшла заява скаржника із додатковою аргументацією, до якої додано докази перебування ОСОБА_1 у відпустці з 21.03.2024 року по 10.04.2024 року та заява повідомлення від 29.12.2023 року, адресована адвокату Чернюку О.О., а також заява про поновлення строків на подання зазначеної заяви з додатковими аргументами та доказами.

Розглянувши клопотання скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням додаткових пояснень, наданих на виконання вимог ухвали суду, та додатковою аргументацією, колегія суддів дійшла висновку про відмову у його задоволенні, оскільки викладені в ньому причини не є поважними з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст оскаржуваного рішення складено 04.03.2024 року, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року, з урахуванням вихідних днів, є 25.03.2024 року.

Скаржник, в свою чергу, звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказане рішення місцевого господарського суду за допомогою системи "Електронний суд" лише 16.04.2024 року, тобто з урахуванням вищенаведених положень законодавства, з пропуском визначеного процесуального строку на апеляційне оскарження майже на півтора місяця.

Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.

Колегія суддів звертається до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 12.07.2022 у справі №9/430-05-11867 щодо застосування приписів статей 256, 261 ГПК України, згідно з якими суд може відновити пропущений процесуальний строк лише у виняткових випадках, тобто причини відновлення таких строків повинні бути не просто поважними, але й мати такий характер, не зважати на який було би несправедливим і таким, що суперечить загальним засадам законодавства.

Для поновлення процесуального строку суд має встановити відповідні обставини, задля чого заявник має довести суду їх наявність та непереборність, у зв`язку з тим, що фактично норма про можливість поновлення процесуальних строків є, по суті, пільгою, яка може застосовуватись як виняток із загального правила, оскільки в іншому випадку нівелюється значення чіткого визначення законодавцем кожного з процесуальних строків.

Сам лише факт подання стороною клопотання про відновлення строку не зобов`язує суд автоматично відновити цей строк, оскільки клопотання про відновлення строку на подання апеляційної скарги з огляду на положення статті 256 ГПК України повинно містити обґрунтування поважності пропуску цього строку.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідні докази повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020") Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".

Так, в обґрунтування заявленого клопотання скаржник зазначає, що у розгляді справи в суді першої інстанції участі не брав, оскаржуване рішення по даній справі він не отримував, а з матеріалами справи, в тому числі і з текстом рішення, ознайомився лише 16.04.2024 року в суді апеляційної інстанції після того, як 11.04.2024 року випадково дізнався про таке рішення з Єдиного державного реєстру судових рішень.

При цьому, у заяві з додатковою аргументацією ОСОБА_1 зазначає, що з 21.03.2024 року по 10.04.2024 року він перебував у відпустці без збереження заробітної плати, на підтвердження чого додано відповідний наказ Садівницького товариства "Явір" №02-к/тр від 20.03.2024, а також посилається на те, що відповідною заявою від 29.12.2023 року він повідомив адвоката Чернюка О.О., що обрав нового представника та просив не здійснювати його інтереси перед різними підприємствами, установами та організаціями з різних питань, що не будуть узгоджені ОСОБА_1 додатково, не подавати від його імені заяв та документів, не отримувати від його імені заяви та документи, у тому числі кореспонденцію, яка надходить на його ім`я.

Однак, наведені причини та доводи є неповажними з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є учасником провадження у справі №910/14709/23 у статусі відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року, серед іншого, прийнято позовну заяву ТОВ "Делонгі Україна" до розгляду за правилами загального провадження, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання суду на 07.11.2023 року.

Копію вказаної ухвали було направлено 12.10.2023 року всім учасникам справи, про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Господарського суду міста Києва на зворотньому боці останнього аркушу ухвали, в тому числі і ОСОБА_1 на адресу АДРЕСА_1 , та отримано 22.10.2023 року представником відповідача Чернюк О.О. за довіреністю, що підтверджується відповідним зворотнім поштовим повідомленням про вручення (т.2, арк.с.106).

В судовому засіданні 07.11.2023 року судом відкладено розгляд справи у зв`язку з неявкою представника відповідача та повідомлено ОСОБА_1 про призначення підготовчого засідання на 07.12.2023 року, про що постановлено відповідну ухвалу-повідомлення.

Копію вказаної ухвали було направлено ОСОБА_1 09.11.2023 року на адресу АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідна відмітка канцелярії Господарського суду міста Києва на зворотньому боці останнього аркушу ухвали, та отримано 15.11.2023 року представником відповідача Чернюк О.О. за довіреністю, що підтверджується відповідним зворотнім поштовим повідомленням про вручення (т.2, арк.с.111).

Згідно ч. 7 ст. 242 ГПК України якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що його вручено й особі, яку він представляє.

Наведені обставини свідчать про обізнаність самого скаржника про судове провадження у справі №910/14709/23 про стягнення з нього грошових коштів.

В подальшому, господарським судом міста Києва 13.12.2023, 22.01.2024 та 05.03.2024 на адресу місця реєстрації скаржника ( АДРЕСА_1 ) надсилались копії ухвал від 07.12.2023 року, від 16.01.2024 року та оскаржуваного рішення від 22.02.2024 року, проте були повернуті відділенням поштового зв`язку на адресу суду без вручення адресату з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до ч. 3 ст. 242 ГПК України у разі проголошення в судовому засіданні скороченого рішення суд надсилає учасникам справи копію повного судового рішення протягом двох днів з дня його складення в електронній формі шляхом надсилання до електронного кабінету у порядку, встановленому законом, а в разі відсутності електронного кабінету - рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Відповідно до п. 99 Правил надання послуг поштового зв`язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009 р. №270, у редакції, чинній станом на дату прийняття оскаржуваної ухвали, рекомендовані поштові відправлення, у тому числі рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка", рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним.

Згідно п.п. 116, 117 наведених Правил, у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення, внутрішні поштові перекази зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі його письмової заяви, письмової відмови адресата від одержання чи закінчення встановленого строку зберігання. Поштові відправлення, поштові перекази повертаються також у разі неможливості вручити їх через неправильно зазначену адресу або її відсутність (змита, відірвана чи пошкоджена в інший спосіб) та з інших причин, які не дають змоги оператору поштового зв`язку виконати обов`язки щодо пересилання поштових відправлень, поштових переказів.

Згідно ч.ч. 3,7 ст. 120 ПГК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Як встановлено судом, скаржник не повідомляв суд першої інстанції про зміну місця проживання, а вся поштова кореспонденція суду на ім`я відповідача ОСОБА_1 направлялась йому за адресою: АДРЕСА_1 .

При цьому, адреса скаржника, на яку судом було направлено процесуальні документи, співпадає як з адресою, наданою ЦМУ ДМС у м. Києві та Київський області на запит суду, такі і адресою, що вказана у наявних у справі процесуальних документах та доказах, а також вказаною апелянтом в апеляційній скарзі.

Суд враховує усталену позиції Верховного Суду, згідно якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду, а тому не може свідчити про неправомірність його дій (подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 04.03.2021 у справі №910/6835/20, від 26.05.2021 у справі №916/1176/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20, від 17.11.2021 у справі №908/1724/19, від 25.11.2021 у справі №873/41/21, від 23.06.2022 у справі №914/2265/20, від 27.07.2022 у справі №908/3468/13, від 19.04.2023 у справі №920/256/22, від 04.05.2023 у справі №910/12087/21, від 09.05.2023 у справі №910/2852/22.

Вказані вище обставини спростовують посилання скаржника про необізнаність його про розгляд судом даної справи та про неналежне його неповідомлення, а тому реалізація ОСОБА_1 свого процесуального права на участь у розгляді справи №910/14709/23 залежала виключно від волевиявлення самого відповідача.

Більш того, сам лише факт не отримання стороною справи кореспонденції, якою суд, з дотриманням вимог процесуального закону, надсилав копії судових рішень за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною пропуску строку на оскарження рішення суду, оскільки зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу. (Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.04.2018 року у справі № 916/3188/16).

Поряд з викладеним, слід також зазначити, що 22.02.2024 року, у день прийняття оскаржуваного рішення, ОСОБА_3 звернулась до господарського суду міста Києва із заявою про вступ у справу у якості третьої особи на стороні відповідача. Заяву подано через представника адвоката Чернюка О.О., яким, в свою чергу, було отримано вищезгадані поштові повідомлення про вручення ОСОБА_1 ухвал суду першої інстанції про відкриття провадження у даній справі та відкладення підготовчого засідання.

У вступній частині заяви зазначено адресу заявника ОСОБА_3 : АДРЕСА_1 , що співпадає з адресою відповідача у справі, а з її змісту вбачається, що ОСОБА_1 є законним чоловіком ОСОБА_3 , на підтвердження чого додано свідоцтво про шлюб, укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (відповідачем у справі).

Наведені обставини додатково, хоча і опосередковано, підтверджують факт обізнаності відповідача про розгляд господарським судом міста Києва справи №910/14709/23.

В свою чергу, як у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, поданої на виконання ухвали суду від 20.05.2024 року, апелянт не заперечує факт отримання його представником процедурних ухвал господарського суду міста Києва від 10.10.2023 року та від 07.11.2023 року у справі №910/14709/23, однак неодноразово наголошує на тому, що у справі відсутні докази отримання відповідачем або його представником оскаржуваного рішення або обізнаності останніх про таке рішення, стверджуючи при цьому, що активність та безініціативність учасника у справі не ставиться законодавством України у залежність скористатися цим учасником своїм правом щодо апеляційного оскарження прийнятого відносно нього судового рішення.

У заяві з додатковою аргументацією скаржник вже посилається на перебування у відпустці з 21.03.2024 року по 10.04.2024 року, а також заміну представника, починаючи з 29.12.2023 року.

Суд враховує, що необхідною передумовою здійснення стороною права апеляційного оскарження є обізнаність зі змістом рішення (ухвали) суду, що дає можливість заявнику викласти свої вимоги та зазначити підстави, з яких порушено питання про перегляд рішення в апеляційному порядку.

Водночас, слід зазначити, що відповідно до ст. 42 ГПК України учасники справи користуються рівними процесуальними правами, мають право знайомитися з матеріалами справи, та зобов`язанні добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами.

Інформація про стан судових справ є відкритою і кожна заінтересована особа може дізнатися про прийняті судом рішення за допомогою як контакт-центру суду так і за допомогою Єдиного державного реєстру судових рішень.

В силу приписів статей 2, 4 Закону України "Про доступ до судових рішень", кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Це право забезпечується офіційним оприлюдненням судових рішень на офіційному веб-порталі судової влади України в порядку, встановленому цим Законом. Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України.

Колегія суддів враховує, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, через , а особливо в даному випадку, коли саме скаржник зацікавлений в оперативному вирішенні питання щодо вчасного подання апеляційної скарги, оскільки саме він не погоджується з ухвалою суду першої інстанції і ставить під сумнів її законність.

Відтак, апелянт мав можливість своєчасно ознайомитись з відповідним судовим рішенням суду першої інстанції з приводу відомої йому справи №910/14709/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень, оскільки, як було зазначено вище, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження, зокрема, про факт прийняття оскаржуваного судового рішення та наявність повного його тексту.

При цьому, з відомостей, які містяться в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року у справі №910/14709/23 було оприлюднено 06.03.2024 року.

Скаржник, як учасник провадження у справі у статусі відповідача, зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватись від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 07.07.1989 у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" та від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

При цьому, відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності (певності), який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. Рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII) та принцип res judicata, тобто принцип остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (див. рішення у справі "Рябих проти Росії" (Ryabykh v. Russia), заява № 52854/99, пп. 51 і 52, ECHR 2003-Х).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22-23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У п. 41 Рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" Суд вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Доступ до правосуддя в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений ГПК України.

Так, у справі "Брумареску проти Румунії" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на справедливий розгляд в суді, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, має тлумачитися у світлі Преамбули до Конвенції, яка проголошує, між іншим, верховенство права як частину спільної спадщини Договірних Сторін. Одним з основних аспектів верховенства права є принцип правової певності, який вимагає, крім іншого, щоб у випадках, коли суди винесли остаточне рішення з якогось питання, їхнє рішення не підлягало сумніву.

Судова колегія зауважує, що згідно приписів ч. 1 ст. 119 ГПК України суд може поновити пропущений встановлений законом процесуальний строк у разі визнання причини його пропуску поважними.

Однак, маючи доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, апелянт не був позбавлений можливості дізнатись про стан розгляду справи в суді першої інстанції, ознайомитись з матеріалами справи, а також своєчасно ознайомлюватись з відповідними судовими рішеннями місцевого господарського суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Слід зазначити, що виходячи із системного аналізу положень частини третьої статті 2, частин першої, другої статті 42 ГПК України, до сторін та учасників справи застосовуються єдині принципи судочинства, а учасники справи є рівними у своїх правах. Водночас, статтею 42 ГПК України передбачено, що учасники справи мають не лише права, але й обов`язки, дотримання або недотримання яких безпосередньо впливає на результат розгляду справи судом. Згідно частини першої статті 61 ГПК України, зазначені права та обов`язки поширюються також і на представника учасників у справі та можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених частиною другою статті 61 ГПК України.

Отже, учасники справи, незалежно від їх статусу (сторона у справі чи її представник/представники), повинні не лише користуватися наданими їм процесуальними правами, але й чітко виконувати передбачені процесуальним законом обов`язки, що у свою чергу повинно забезпечити справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення спору судом.

З метою виконання процесуального обов`язку дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії.

Тобто, зволікання скаржника протягом тривалого часу з отриманням копії оскаржуваного рішення, за умови обізнаності скаржника з розглядом судом його справи, на переконання судової колегії, не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку після спливу значного періоду часу.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Водночас практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні цього суду у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

При цьому, скаржником до апеляційної скарги не надано жодних доказів на підтвердження неможливості подати апеляційну скаргу протягом найкоротшого строку з дати офіційного оприлюднення оскаржуваного рішення.

Посилання скаржника на перебування його у відпустці з 21.03.2024 року по 10.04.2024 року в даному випадку не свідчить про поважність причин пропуску строку на апеляційне оскарження, оскільки, по-перше, з дня складання повного тексту рішення (04.03.2024) та його оприлюднення в ЄДРСР (06.03.2024) скаржник мав достатньо часу (більше двох тижнів) для подання апеляційної скарги до початку відпустки, по-друге, маючи намір піти у відпустку апелянт не був позбавлений можливості подати відповідну скаргу через свого представника і в період перебування у відпустці.

Щодо тверджень про заміну 29.12.2023 року представника на нового, то по-перше, ця обставина не спростовує обізнаність попереднього представника скаржника адвоката Чернюка О.О. про судовий розгляд справи №910/14709/23 ще під час наявності у нього повноважень на представництво інтересів ОСОБА_1 та отримання кореспонденції, що в силу ч. 7 ст. 242 ГПК України свідчить безпосередньо і про обізнаність самого скаржника про наявність відповідного провадження, по-друге, стороною у справі є саме ОСОБА_1 , а тому заміна представника не є поважною причиною пропуску строку на подання апеляційної скарги, по-третє, представник скаржника Горкуша В.В. представляє інтереси ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги, укладеного ще 01.06.2022 року, та ордеру, виданого 11.09.2023 року, а тому, з огляду на перебування даної справи у провадженні господарського суду міста Києва з 18.09.2023, мала достатньо часу для виконання обов`язків сторони спору сторони в частині вжиття в розумні інтервали часу заходів, щоб дізнатись про стан відомого їй судового провадження, зокрема, про факт прийняття оскаржуваного судового рішення та наявність повного його тексту.

Що стосується твердження апелянта про те, що активність та безініціативність учасника у справі не ставиться законодавством України у залежність скористатися цим учасником своїм правом щодо апеляційного оскарження прийнятого відносно нього судового рішення, то це не означає, що звернення до суду з апеляційною скаргою можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі буде порушено принцип юридичної визначеності.

Більш того, такі твердження ґрунтуються лише на власному тлумаченні норм процесуального права та рішень Європейського суду з прав людини.

Відтак, за висновками суду, за відсутності доказів тривалої/безперервної дії об`єктивно непереборних обставин на волевиявлення відповідача, що призвело до неможливості вчинення процесуальної дії протягом тривалого часу, несвоєчасне оскарження судового акту місцевого господарського суду, з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлене не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Таким чином, при зверненні до суду з апеляційною скаргою на судове рішення через півтора місяця після складання повного його тексту скаржником не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, з якими закон пов`язує можливість відновлення такого строку після спливу значного періоду часу, не зазначено жодних непереборних обставин, які б унеможливили вчинення ним процесуальних дій упродовж цього терміну та не надано доказів на підтвердження викладених у клопотанні обставин.

В свою чергую, у поданих на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2024 заявах із зазначенням інших підстав та обґрунтувань для поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, які, на думку скаржника, у сукупності перешкодили поданню апеляційної скарги у встановлений законом строк, апелянтом не зазначено вагомих та переконливих причин для поновлення строку на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду.

Враховуючи викладене, дослідивши клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, з урахуванням поданих на виконання вимог ухвали суду від 20.05.2024 року у якості усунення недоліків апеляційної скарги заяв з додатковим обґрунтуванням поважності причин пропуску такого строку, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ньому доводи та причини обґрунтування неповажними.

Відповідно до ч. 4 ст. 260 ГПК України зазначено, якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 261 цього Кодексу.

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Питання про відмову у відкритті апеляційного провадження вирішується не пізніше п`яти днів з дня надходження апеляційної скарги або з дня закінчення строку на усунення недоліків (ч. 3 ст. 261 ГПК України).

За вказаних обставин, оскільки причини пропуску строку на подання апеляційної скарги визнані судом неповажними, колегія суддів відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року у справі №910/14709/23.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 234, 256, 260, 261 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2024 року у справі №910/14709/23.

2. Апеляційну скаргу та додані до неї документи надіслати ОСОБА_1 .

3. Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

4. Матеріали справи повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді В.Ю. Поліщук

В.О. Пантелієнко