Постанова

від 23.05.2024 по справі 910/9070/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2024 р. Справа№ 910/9070/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Коробенка Г.П.

Шаптали Є.Ю.

при секретарі судового засідання Нагулко А.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Акімова А.В. - адвокат;

від відповідача: Волошин І.В. - адвокат;

від третьої особи: Ястребова І.Г. - самопредставництво;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київ

на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023

у справі № 910/9070/23 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Комунального підприємства "Київський метрополітен", м. Київ

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-Сервіс", м.Київ

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

про стягнення 12 944,19 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог.

У червні 2023 року Комунальне підприємство "Київський метрополітен" (далі- КП "Метрополітен", позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Експерт-Сервіс" про стягнення заборгованості в розмірі 11028,87 грн, пені в сумі 1691,42 грн, 3% річних в розмірі 223,90 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх обов`язків за Договором №2432-1 від 16.06.2020 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду в частині сплати орендних платежів за період з 21.09.2022 по 21.05.2023.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/9070/23 в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в позові, суд першої інстанції дійшов висновку, що матеріалами справи підтверджуються обставини неможливості орендаря здійснювати використання об`єкта оренди з незалежних від нього підстав, а отже, вбачав за можливе застосувати до спірних правовідносин приписи частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнити відповідача від сплати орендних платежів за період з 21.09.2022 по 21.05.2023. При цьому суд першої інстанції констатував, що позивачем обставин неможливості використання орендарем об`єкта оренди у спірний період через закриття східного вестибюлю станції метро "Осокорки" належними та допустимими доказами спростовано не було.

Скаржником в апеляційній скарзі заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, яке мотивоване тим, що оскаржуване рішення від 25.07.2023 було отримано ним 01.08.2023, що підтверджується матеріалами справи.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням, КП "Київський метрополітен" 18.08.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/9070/23 повністю і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги КП "Київський метрополітен" щодо стягнення з ТОВ "Експерт-Сервіс" на його користь за договором від 16.06.2020 №2432-1 заборгованість в розмірі 11 028,87 грн, пеню в розмірі 1 691,42 грн, 3% річних - 223,90 грн, всього 12 944,19 грн.

Обгрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вважає оскаржуване рішення таким, що ухвалене судом першої інстанції при неповному з`ясуванні обставин, які мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи та порушенням норм процесуального та матеріального права.

Так, зокрема, скаржник наголошує, що суд першої інстанції:

-помилково зазначив про те, що дане рішення не вплине на права та обов`язки Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), не залучивши останнього до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача;

-не взято до уваги Акт звірки взаємних розрахунків за період: січень 2022р. - жовтень 2022р., який узгоджений та підписаний сторонами, та відповідно, на думку позивача, підтверджує визнання відповідачем часткової суми заборгованості;

- не враховано, що останній Акт звірки (за період:01.08.2022-25.05.2023) надано позивачем відповідачу з проханням підписати та повернути один примірник протягом 10 днів після отримання з попередженням про тее, що у випадку не повернення акта у вказаний термін, дана заборгованість вважається узгодженою. Зазначений акт відповідачем не був повернутий позивачу, як і не було надано відповідних зауважень;

-залишено поза увагою те, що відповідачем не було надано відповідного погодження від орендодавця щодо можливого внесення змін до договору оренди в частині призупинення нарахування орендних платежів;

- не взято до відома того, що закриття одного вестибюлю на станції метро "Осокорки" не позбавляло можливості орендаря бути допущеним до приміщення (терміналу), зберігати в ньому газети.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.08.2023 матеріали апеляційної КП "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/9070/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кравчук Г.А., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.08.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/9070/23; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою КП "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/9070/23 до надходження до суду матеріалів справи.

11.09.2023 матеріали справи № 910/9070/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023 задоволено клопотання КП "Київський метрополітен"; поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/9070/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою КП "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/9070/23; розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження та без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання); запропоновано учасникам справи вчинити процесуальні дії в установлені судом апеляційної інстанції строки.

Розпорядженням Керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2024 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці.

Відповідно до Витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2024 матеріали апеляційної скарги КП "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/9070/23 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя Кравчук Г.А., судді: Коробенко Г.П., Шаптала Є.Ю.

У зв`язку з тим, що в процесі розгляду матеріалів справи апеляційний господарський суд дійшов висновку, що апеляційну скаргу позивача у даній справі доцільно розглядати у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 26.03.2024 повідомлено учасників справи, що апеляційна скарга КП "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/9070/23 розглядатиметься у судовому засіданні 25.04.2024 о 10 год 00 хв.

За результатами судового засідання 25.04.2024 колегією суддів Північного апеляційного господарського суду постановлено ухвалу, якою відкладено розгляд апеляційної скарги КП "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі № 910/9070/23 на 23.05.2024 о 09 год 45 хв; залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської Державної адміністрації) (далі - Департамент, третя особа); зобов`язано КП "Київський метрополітен" надіслати копії позовної заяви та апеляційної скарги на адресу Департаменту.

Позиція інших учасників справи.

25.10.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (надісланий поштою 21.10.2023), в якому останній просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду першої інстанції у даній справі залишити без змін.

За твердженням відповідача, суд першої інстанції ухвалив у даній справі рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права при всебічному дослідженні всіх обставин справи, а доводи апеляційної скарги позивача не спростовують правомірних висновків суду, оскільки ґрунтуються на помилковому тлумаченні норм матеріального права та неправильній оцінці характеру спірних правовідносин.

Так, відповідач вважає, що акти звірки, долучені позивачем до позовної заяви, є лише технічним документом, в якому зафіксовано стан взаємних розрахунків, і носить інформаційний характер. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Як вказує відповідач, позивачем до матеріалів справи не надано жодних первинних документів, які б підтверджували належне надання послуг за Договором, в той час як відповідачем доведено факт ненадання йому таких послуг.

У відзиві відповідач також акцентує увагу на невідповідності доводів апеляційного скаргу фактичним обставинам справи, оскільки він звертався до орендодавця з листом №1601/2023 від 17.02.2023 щодо призупинення з 01.08.2022 і до відновлення роботи вестибюлів нарахувань орендної плати та внесення відповідних змін до Договору, проте відповіді на своє звернення не отримав.

Крім того, відповідач вказав про суперечливість доводів позивача, так як пов`язуючи необхідність та обов`язковість сплати орендної плати зі здійсненням господарської діяльності орендарем, а саме з можливістю використання автомату з продажу газет "Медіамат - МП", який розташований на станції метро "Осокорки", за цільовим призначенням, тобто продажу газет та інших друкованих видань, а також для видачі поштових посилок (незалежно від її наслідків, пункт 3.5 Договору), позивач стверджує, що відповідач у спірний період не був позбавлений можливості бути допущеним до терміналу та зберігати в ньому газети.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

У доповненні до апеляційної скарги, що надійшло до суду апеляційної інстанції 24.07.2023, відповідачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткових доказів, а саме: запит військової частини № НОМЕР_1 №548 від 18.06.2023, який надійшов до відповідача 17.07.2023, та відповідь на нього, які не досліджувались у суді першої інстанції.

Подане відповідачем клопотання мотивоване тим, що зазначені документи підтверджують відсутність у військової частини НОМЕР_2 будь-яких документів на передачу останній відповідачем спірного майна, яке було примусово вилучено ще у березні 2022 року, а тому ці додаткові документи є вкрай важливими для встановлення об`єктивної істини і мають бути досліджені судом апеляційної інстанції.

Крім того, у додатковому пояснення від 01.12.2023 відповідач також заявив клопотання про поновлення строку на подання письмового доказу у справі - Акта приймання-передачі з відповідального зберігання майна, що знаходиться під митним контролем, складеним та підписаним між Митницею та ПП "Транс Петроль" у 2021 році. Дане клопотання обґрунтоване тим, що саме позивач, звертаючись із позовом у даній справі, мав надати всі наявні у нього документи, що стосуються договірних правовідносин між сторонами зі збереження майна. Водночас, Акт повернення товару з відповідального зберігання між Митницею та ПП "Транс Петроль" та Договір відповідального зберігання майна №4 від 23.12.2021 були передані адвокату лише при підготовці / складенні апеляційної скарги та відповіді на відзив, оскільки керівник ПП "Транс Петроль" Сирота С.В. згадала про їх наявність лише при ознайомленні з оскаржуваним рішенням. Зазначені документи разом з іншими були сховані від щурів у залізному ящику, який у період боїв за Київ закопали.

Заявлені у справі клопотання та результати їх розгляду.

В апеляційній скарзі позивачем заявлено клопотання про долучення до матеріалів справи додаткового доказу, а саме: листа Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської адміністрації) від 19.02.2023 №062/05-21-754, який не був предметом дослідження у суді першої інстанції, та встановлення додаткового строку для подання вказаного доказу для прийняття його до розгляду у зв`язку з поважними причинами неподання у встановлений строк цього доказу з причин, що не залежали від позивача.

Подане позивачем клопотання мотивоване тим, що зазначений лист щодо термінового погашення заборгованості з орендної плати не був поданий до суду першої інстанції внаслідок того, що Департамент, який є розпорядником вказаного листа, не був залучений за клопотанням позивача до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, проте цьому додатковому доказу має бути надана оцінка, оскільки на нього посилається позивач в апеляційній скарзі.

Дослідивши матеріали справи у сукупності з доводами, викладеними в апеляційній скарзі, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви (частини 1, 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частина 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 118 Господарського процесуального кодексу України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною 3 статті 269 Господарського процесуального кодексу України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом апеляційної інстанції лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Разом з тим, відповідно до статті 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до висновку щодо застосування статей 80, 269 Господарського процесуального кодексу України, викладеного Верховним Судом у постанові від 18.06.2020 у справі №909/965/16, єдиний винятковий випадок, коли можливим є прийняття судом (у тому числі апеляційної інстанції) доказів з порушенням встановленого процесуальним законом порядку, це наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії, тягар доведення яких покладений на учасника справи (у даному випадку на відповідача).

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що при поданні учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Клопотання повинно містити роз`яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, диспозитивність, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості є одними з основних засад судочинства, закріпленими у статті 124 Конституції України, статтях 2, 7, 13, 14 Господарського процесуального кодексу України. Принцип диспозитивності передбачає, зокрема, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи та в межах заявлених вимог і на підставі доказів, наданих сторонами.

Така обставина, як відсутність обґрунтування, в чому полягає винятковість неподання зазначених доказів до суду першої інстанції, виключає можливість прийняття апеляційним господарським судом додаткових доказів у порядку статті 269 Господарського процесуального кодексу України (постанови Верховного Суду від 31.08.2021 у справі № 914/1725/19; від 12.01.2021 у справі № 01/1494(14-01/1494); від 15.12.2020 у справі № 925/1052/19; від 21.04.2021 у справі № 906/1179/20).

Як убачається зі змісту вказаного листа, він адресований ТОВ "Експерт-сервіс" та КП "Київський метрополітен" і в ньому йдеться про те, що до Департаменту надійшло повідомлення від КП "Київський метрополітен" про наявність у ТОВ "Експерт-Сервіс" заборгованості з орендної плати за користування приміщеннями станом на 15.02.2023 за укладеними Договорами в розмірі 86 890,00грн. З огляду на що Департамент просив ТОВ "Експерт-сервіс" терміново в 10-денний строк погасити заборгованість, а КП "Київський метрополітен" надати Департаменту інформацію стосовно сплати заборгованості. При неотриманні інформації Департамент у листі попереджав, що буде змушений згідно з пунктом 5.1.3 договорів оренди та статті 782 Цивільного кодексу України скористатися правом відмовитися від договорів, зокрема і Договору № 2432-1.

З наведеного убачається, що зазначений лист виготовлений Департаментом 19.02.2023 саме за повідомленням позивача, адресувався не лише відповідачу, а і позивачу також, що свідчить про те, що на момент подання позовної заяви зазначений доказ був у розпорядженні позивача.

За таких обставин, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що зазначені позивачем підстави неможливості подання вказаного доказу до суду першої інстанції разом з позовними матеріалами не можна визнати винятковими та такими, що об`єктивно не залежали від нього.

Отже, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що наданий позивачем разом з апеляційною скаргою додатковий доказ не може бути прийнятий до розгляду, оскільки не був поданий до суду першої інстанції, підстави такого неподання не обгрунтовані заявником належними доказами, як і не підтверджено поважності причин пропуску та неможливості здійснити відповідну процесуальну дію у визначений процесуальним законом строк.

Явка представників сторін.

У судове засідання 23.05.2024 з`явилися представники позивача, відповідача, третьої особи.

Представник позивача підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити, рішення суду першої інстанції скасувати з прийняттям нового про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача заперечив вимоги апеляційної скарги та просив суд апеляційної інстанції залишити її без задоволення, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Присутній у судовому засіданні представник третьої особи підтримав апеляційну скаргу позивача, просив рішення суду першої інстанції скасувати.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 16.06.2020 між Департаментом комунальної власності м.Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Експерт-Експрес" (орендар) та Комунальним підприємством "Київський метрополітен" (балансоутримувач) було укладено Договір №2432-1 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду (нова редакція договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду від 28.04.2017 №2432) (далі - Договір), за умовами пункту 1.1 якого орендодавець на підставі протоколу засідання постійної комісії Київської міської ради з питань власності, від 19.05.2020 №13/204 передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно (частину вестибюлю), далі об`єкт, який знаходиться за адресою: м. Київ, станції метро "Осокори" (вестибюль № 2), для розміщення на території метрополітену автомату з продажу газет.

Згідно з пунктами 2.1, 2.2 Договору об`єктом оренди є: частина вестибюлю станції метро "Осокорки", загальною площею 3,0 кв. м та зазначена в викопіюванні зі Схем, що складає невід`ємну частиною цього Договору. Вартість об`єкта згідно із затвердженим висновком про вартість майна станом на 31.12.2019 становить за 1 кв. м 56 666 гри. 67 коп. всього: 170 000 (сто сімдесят тисяч) грн 01 коп.(без ПДВ).

Пунктами 3.1, 3.2 Договору встановлено, що орендна плата визначена на підставі Методики розрахунку орендної плати за майно територіальної громади міста Києва, яке передається в оренду, затвердженої рішенням Київської міської ради від 21.04.2015 № 415/1280, і становить без ПДВ: 479 грн 33 коп. за 1 кв. м орендованої площі, що в цілому складає 1 437 (одна тисяча чотириста тридцять сім) грн 98 коп. Додатково до орендної плати нараховується податок на додану вартість у розмірах та порядку, визначених законодавством України, який сплачується орендарем разом з орендною платою. Якщо договір укладено на строк, що перевищує три роки, розмір орендної плати за базовий місяць розрахунку переглядається кожні три роки і доводиться до орендаря листом за підписом уповноваженої особи орендодавця. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за поточний місяць. Оперативна інформація про індекси інфляції, розраховані Державною службою статистики України, розміщується на веб-сайті Фонду державного майна України.

Згідно з Додатком № 1 до Договору розмір місячної орендної плати з ПДВ становить 1 725,58 грн.

За умовами пункту 3.4 Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок підприємства - балансоутримувача, починаючи з дати підписання акта приймання-передачі.

У пункті 3.5 Договору передбачено, що орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 20 числа місяця за розрахунковим.

Відповідно до пункту 4.2 Договору орендар зобов`язаний, в тому числі, своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі.

Підпунтом 5.2.2 пункту 5.2 Договору визначено, що підприємство- балансоутримувач має право, зокрема, стягнути з орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконанням своїх зобов`язань за цим договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

Цей Договір є укладеним з моменту підписання його сторонами і діє з 16.06.2020 до 14.06.2023 (пункт 9.1 Договору).

Як вбачається з матеріалів справи, 16.06.2020 контрагентами було складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна, а саме частину вестибюлю, що перебуває на балансі КП "Київський метрополітен", загальною площею 1,5 кв.м, розташованому за адресою: м.Київ, станція метро "Осокорки" (вестибюль 2).

11.04.2023 позивачем надіслано на адресу відповідача претензію № 12/04-188 з вимогою про сплату заборгованості за Договором, а також штрафних санкцій та трьох процентів річних на загальну суму 9 733,43 грн. Однак вказана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Порушення відповідачем своїх зобов`язань за Договором в частині внесення орендних платежів за період з 21.09.2022 по 21.05.2023 на загальну суму 11 028,87 грн стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та звернення до господарського суду з позовом у даній справі.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позов послався на те, що вестибюль, частина якого є об`єктом оренди, починаючи з 24.02.2022 зачинений, а отже не міг бути використаний орендарем. Означені обставини, на думку відповідача, є підставою для звільнення орендаря від сплати орендних платежів на підставі частини 6 статті 762 Цивільногок кодексу України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Положеннями частини 2 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

За приписами статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною 1 статті 174 Господарського кодексу України унормовано, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що укладений між сторонам Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків, та за своєю правовою природою є договором оренди, який підпадає під правове регулювання глави 58 Цивільного кодексу України та параграфу 5 глави 30 Господарського кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності; у користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Змістом частини 6 статті 283 Господарського кодексу України встановлено, що до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

У відповідності до вимог статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

За приписами частин 1, 2, 3, 5 статті 762 Цивільного кодексу України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за найм (оренду) майна може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за найм (оренду) майна встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Водночас, частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України визначено, що наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Верховний Суд у постановах від 22.05.2019 у справі № 914/1248/18, від 27.08.2019 у справі № 914/2264/17 виклав правовий висновок про те, що для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає. Тобто, наймач повинен довести обставини, які свідчать про те, що майно не використовувалося або не могло бути використане, і він не відповідає за ці обставини. Підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає. При оцінці таких обставин презюмується незмінність умов господарювання (користування майном) чи стану об`єкта оренди, а орендар повинен подати докази наявності тих обставин, на які він посилається в обґрунтування своїх вимог, а також довести, що ці обставини виникли з незалежних від нього причин, зокрема, внаслідок зміни кон`юнктури на ринку товарів, робіт, послуг, з вини орендодавця, через дію непереборної сили тощо. Якщо орендар з незалежних від нього обставин протягом певного часу був повністю позбавлений можливості користуватися орендованим майном, то на підставі цієї норми Закону він вправі порушувати питання про повне звільнення його від внесення орендної плати.

Верховним Судом у постанові від 12.04.2023 у справі №910/14244/20 вказано, що у частині 6 статті 762 Цивільного кодексу України відсутній вичерпний перелік обставин, які унеможливлюють використання орендарем майна, підстав виникнення таких обставин, засобів їх підтвердження (постанова Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 910/8040/20).

При цьому у пункті 6.10. постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 910/7495/16 зазначено, що підставою для застосування норми частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України є встановлення факту неможливості використання орендарем майна з незалежних від нього причин на загальних підставах, визначених процесуальним законодавством.

Отже, для застосування частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення наймача від плати за користування орендованим майном визначальною умовою такого звільнення є наявність обставин, за які орендар не відповідає.

У такий спосіб підставою звільнення від зобов`язання сплачувати орендну плату ця норма визначає, зокрема, об`єктивну неможливість використовувати передане в оренду майно (бути допущеним до приміщення, знаходитись у ньому, зберігати у приміщенні речі тощо) через обставини, за які орендар не відповідає.

Колегією суддів апеляційного господарського суду враховано, що згідно з частинами 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у частині 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України.

Судом першої інстанції правильно враховано, що обгрунтовуючи наявність підстав для звільнення ТОВ "Експерт- Сервіс" від сплати орендних платежів за період з 21.09.2022 по 21.05.2023, ним вказано, що останній не має доступу до орендованого майна, оскільки з 24.02.2022 (тобто, з моменту початку повномасштабного вторгнення російської федерації) вхід до східного вестибюлю станції метро "Осокорки" є закритим. Зазначена інформація підтверджується даними офіційного сайту КП "Київський метрополітен" та ним не спростована.

Крім того, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що орендар звертався до орендодавця та підприємства - балансоутримувача з листом №1601 від 17.02.2023 про зупинення нарахування орендних платежів з 01.08.2022.

Тобто, за висновками суду апеляційної інстанції, матеріалами справи підтверджуються обставини неможливості орендаря здійснювати використання об`єкта оренди з незалежних від нього підстав, а отже, правомірним є висновок суду першої інстанції про можливість застосування до спірних правовідносин приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України та звільнення відповідача від сплати орендних платежів за спірний період.

Щодо посилання апелянта на підписаний сторонами акт звірки розрахунків, то колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає, що акт звірки розрахунків не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17 та від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18.

Проте, позивачем не було надано суду жодних первинних документів, які б підтверджували належне надання послуг відповідачу. Разом з тим, матеріалами справи доведено факт ненадання позивачем відповідачу вказаних послуг.

Щодо доводів позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин положень пункту 3.5 Договору, яким встановлено, що орендна плата має сплачуватися незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря, колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на таке.

Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

А отже, наявність наслідків господарської діяльності можлива лише за наявності факту її здійснення, тобто вчинення суб`єктом господарювання будь-яких дій, що містять в собі склад поняття господарської діяльності, визначений Господарським кодексом України. Однак, за відсутності доступу до орендованого майна у зв`язку із закриттям східного вестибюлю станції метро "Осокорки" відповідач позбавлений самої можливості здійснювати господарську діяльність.

Таким чином, посилання апелянта на обов`язковість сплати орендної плати незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря є необґрунтованим, оскільки для наявності та/або відсутності наслідків господарської діяльності, обов`язковим є наявність факту її здійснення.

З огляду на вищевикладене у сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог КП "Київський метрополітен" до ТОВ "Експерт-Сервіс" про стягнення основної заборгованості у розмірі 11 028, 87 грн.

Враховуючи недоведеність позивачем правових підстав для стягнення з відповідача суми основної заборгованості, суд першої інстанції обгрунтовано відмовив у задоволенні похідних позовних вимог про стягнення пені та 3% річних.

Щодо доводів позивача про порушення судом першої інстанції норм процесуального права в частині не залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Департаменту, та прийняття судового рішення про права, інтереси та (або) обов`язки цієї особи, помилково зазначивши, що дане рішення не впливає на права та обов`язки Департаменту, колегія суддів апеляційного господарського суду зважає на тке.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.04.2024 у даній справі, у відповідності до вимог статті 50 Господарського процесуального кодексу України, вважаючи можливим вплив оскаржуваного рішення суду першої інстанції у даній справі на права Департаменту, який є орендарем за Договором, дійшла висновку про його залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача.

Досліджуючи в процесі апеляційного перегляду оскаржуваного рішення доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач в обгрунтування зазначених підстав посилається на положення частин 2, 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до яких контроль за виконанням умов договорів оренди нерухомого та рухомого майна покладається на орендодавців майна, а контроль за використанням нерухомого та рухомого майна покладається на балансоутримувачів, а також на пункт 19.11 рішення Київської міської ради від 09.12.2021 № 3704/3745 "Про бюджет міста Києва на 2022 рік" та пункт 19.14 рішення Київської міської ради від 08.12.2022 №5828/5869 "Про бюджет міста Києва на 2023 рік", відповідно до яких 50% суми надходжень від оренди нерухомого та іншого індивідуально визначеного майна комунальної власності територіальної громади м. Києва зараховуються до загального фонду бюджету міста Києва.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначене мотивування безпідставним з огляду на таке.

Дійсно, за приписами частин 2, 3 статті 26 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" розподілені контрольні функції за використанням майна, переданого в оренду, орендодавець контролює виконання умов договорів оренди нерухомого майна, а балансоутримач контролює використання такого майно.

Водночас, частиною 5 цієї статті Закону передбачено, що порядок виконання контрольних функцій у сфері оренди комунального майна затверджується представницькими органами місцевого самоврядування.

Поряд з цим, умовами укладеного між сторонами Договору визначено їх права і обов`язки, зокрема орендодавця та балансоутримувача і в частині контролю за виконанням умов цього Договору.

Так, відповідно до пункту 4.3.2 Договору обов`язок щодо здійснення контролю за виконанням орендарем умов цього Договору і у разі виникнення заборгованості з орендної плати або інших платежів вжиття заходів. Направлених на погашення заборгованості, в тому числі проведення відповідної претензійно-позовної робои, покладено саме на балансоутримувача - позивача.

Позивач, як балансоутримувач, за умовами пункту 5.2.2 Договору наділений правом стягувати з орендаря заборгованість з орендної плати та інші збитки, заподіяні ним невиконаннямсвоїх зобов`язань за цим Договором, шляхом звернення стягнення на його кошти та майно в порядку, визначеному законодавством України.

З наведеного слідує, що контрольні функції щодо виконання умов Договору оренди нерухомого майна у спірних у даній справі правовідносинах орендодавець (Департамент) делегував балансоутримувачу (позивачу). За інших обставин КП "Київський метрополітен" був би неналежним позивачем у даній справі.

Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога про стягнення з відповідача заборгованості із внесення орендних платежів за Договором №2432-1 від 16.06.2020 про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду.

За узгодженими сторонами умовами пункту 3.4 цього Договору орендна плата сплачується орендарем на рахунок саме позивача (балансоутримувача).

Отже, за встановлених обставин, враховуючи предмет і підстави позовних вимог, узгоджені сторонами умови Договору щодо покладення саме на балансоутримувача (позивача у справі) обов`язків здійснення контролю за виконанням цього Договору, зокрема і в частині сплати орендних платежів орендарем (відповідачем у справі), та наявності у балансоутримувача права стягнення у примусовому порядку заборгованості за такими платежами, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що за ухваленим у даній справі рішенням у Департаменту не виникло нових прав та обов`язків, не було змінено існуючих чи позбавлено його певних прав та обов`язків у майбутньому.

Твердження позивача про позбавлення права Департаменту надати свої письмові пояснення щодо предмету позову в даній справі, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки зазначені повноваження покладені за Договором на КП "Київський метрополітен" (балансоутримувача), якому орендодавець делегував свої контрольні функції, зокрема і в частині звернення до суду з позовом про стягнення існуючої заборгованості орендаря.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не вбачає порушення судом першої інстанції норм процесуального права при залишенні без задоволення заяви позивача про залучення Департаменту до участі у справі в якості третьої особи та, відповідно, відхиляє доводи позивача про прийняття судом першої інстанції рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає інші посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі такими, що не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, наведені доводи скаржника не спростовують висновків суду першої інстанції та зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин.

Саме лише прагнення скаржника ще раз розглянути та оцінити ті самі обставини справи і докази в ній не є достатньою підставою для скасування оскаржуваного судового рішення.

Отже, зазначені в апеляційній скарзі доводи не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, скаржник не подав жодних належних та допустимих доказів на підтвердження власних доводів, які могли б бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні статей 73, 76-79, 86 Господарського процесуального кодексу України. А томупідстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства "Київський метрополітен" на рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/9070/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 25.07.2023 у справі №910/9070/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/9070/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 10.06.2024.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді Г.П. Коробенко

Є.Ю. Шаптала