Постанова

від 11.06.2024 по справі 910/16023/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 910/16023/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ходаківської І.П.

суддів: Демидової А.М.

Владимиренко С.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи матеріали апеляційної скарги Фізичної особи-підприємця Мерзлікіна Ігора Васильовича

на рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2023

у справі № 910/16023/23 (суддя Зеленіна Н.І.)

за позовом Фізичної особи-підприємця Мерзлікіна Ігора Васильовича

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Асістанс"

про стягнення 45 873,30 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог.

В жовтні 2023 року Фізична особа-підприємець Мерзлікін Ігор Васильович звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Юніверсал Асістанс" про стягнення 45 873,30 грн, з яких: 14 640,00 грн сума основного боргу; 8 517,47 грн сума нарахованих інфляційних втрат; 20 601,83 грн сума нарахованої пені; 2 114,00 грн сума нарахованих 3 % річних.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором № 27/01/16-ЯР-1 про надання консультаційних послуг від 27.01.2016 в частині оплати наданих послуг.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі №910/16023/23 в задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що у матеріалах справи відсутні підписані обома сторонами акти №4 від 15.01.2019, №5 від 24.01.2019, №1602 від 15.01.2019, №1604 від 16.01.2019, №1621 від 24.01.219, №1659 від 07.02.2019, №1663 від 15.02.2019, які є належними та допустимими доказами надання послуг а відтак, у суду відсутні підстави вважати ці акти узгодженими сторонами, а послуги - фактично наданими.

Короткий зміст апеляційної скарги, її доводів. Позиції інших учасників справи.

Не погоджуючись з рішенням господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі № 910/16023/23, Фізична особа-підприємець Мерзлікін Ігор Васильович звернувся до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати у як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального права та процесуального права, зокрема, ст.ст. 193, 901, 903 ЦК України, ст. 74 ГПК України, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

При цьому скаржник посилається на те, що відповідач не заперечував щодо отримання ним рахунків та актів виконаних робіт. Крім того, скаржник наголошує на тому, що всі акти формував сам замовник і викладав у систему СКАД.

Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.

Також, скаржник заявив клопотання про витребування доказів, зокрема, фотоматеріалів по вказаних у позовній заяві роботах, актів виконаних робіт та рахунків по ним.

Апеляційний господарський суд не вбачає підстав для задоволення клопотання позивача про витребування доказів, оскільки заявником в розумінні статті 269 ГПК України не підтверджено належними та допустимими доказами причин незаявлення такого клопотання із відповідним обґрунтуванням у суді першої інстанції.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 (колегія суддів: головуюча Ходаківська І.П., судді Демидова А.М., Владимиренко С.В.) за клопотанням фізичної особи-підприємця Мерзлікіна Ігоря Васильовича поновлено строк на апеляційне оскарження рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2023 та відкрито апеляційне провадження у справі № 910/16023/23; розгляд апеляційної скарги постановлено здійснювати у порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи.

Обставини справи, встановлені судом першої та перевірені судом апеляційної інстанції, визначення відповідно до них правовідносин.

Як встановлено судом першої та перевірено судом апеляційної інстанції, відповідно до умов договір № 27/01/16-ЯР-1 про надання консультаційних послуг від 27.01.2016, укладеного між ТОВ "Юніверсал Асістанс" та ФОП Мерзлікіним Ігорем Васильовичем, останній взяв на себе зобов`язання надати допоміжні послуги у сфері страхування, а саме: послуги з виїзду на місце настання ДТП або інших подій, які можуть бути визнані страховими за участю клієнтів замовника та належного оформлення необхідних результатів по такому виїзду; послуги з виїзду на місце настання ДТП або інших подій, які можуть бути визнані страховими за участю клієнтів замовника та належного оформлення необхідних результатів по такому виїзду зі збором документів по даному випадку та оглядом застрахованого (пошкодженого) майна; послуги по збору документів від клієнтів (потерпілих) замовника без виїзду до їх місцезнаходження; послуги по проведенню передстрахових оглядів автомобілів, оглядів після ремонту або окремих оглядів пошкодженого автомобіля з детальною фіксацією всіх пошкоджень, а саме: фотофіксацією цифровим фотоапаратом КТЗ з чотирьох сторін, показників одометру і номеру кузова (рами), наявних пошкоджень та зазначенням даних про факт проведення відновлювальних робіт і існуючих пошкоджень в "Акті огляду колісного транспортного засобу (дефектній відомості)" незалежно від того, було здійснено виїзд до місця огляду чи ні (в межах міста перебування виконавця); послуги з огляду автомобілів та збору документів по стразовим випадкам від страхувальників (потерпілих) без виїзду до клієнта; послуги з огляду автомобілів та збору документів по страховим випадкам від страхувальників (потерпілих) з виїздом до клієнта (на СТО); надання виконавцем послуг щодо усунення несправностей транспортного засобу під час його експлуатації клієнтом (заміна пошкодженого колеса, доставка палива, запуск двигуна від зовнішнього джерела живлення, та інше); розробка та реалізація спільних програм, які викликають інтерес виконавця та замовника (за окремою угодою сторін).

Згідно з п. 2.2.2, 2.2.4 договору виконавець за цим договором зобов`язаний у випадках, коли за надання виконавцем послуг платить замовник - оформити у відповідності з діючим законодавством України та надати всю необхідну документацію, що стосується надання послуг за цим договором, а саме: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, податкова накладна - у разі якщо виконавець є платником податку на додану вартість; у випадку, коли за надання виконавцем послуг платить замовник - оформити у відповідності з діючим законодавством України та надати всю необхідну документацію, що стосується надання послуг за цим договором.

В п. 2.4.4 договору визначено зобов`язання замовника, якщо платником за надані клієнту послуги є замовник - оплатити належним чином виконані послуги не пізніше останнього робочого для місяця наступного за місяцем, в якому замовником було отримано та підписано оригінали всіх документів, перерахованих в п. 2.2.2 цього договору, якщо від замовника не надійшло письмових зауважень стосовно якості наданих виконавцем документів.

Пунктом 4.2 договору передбачено, що після закінчення надання послуг за цим договором виконавець надає замовнику документи, перелічені в п. 2.2.2 цього договору. У разі допущення виконавцем при наданні послуг недоліків, виконавець зобов`язаний виправити такі недоліки за свій рахунок протягом семи робочих днів з моменту отримання виконавцем відповідної вимоги. У випадку, якщо замовник не згоден з обсягом і вартістю послуг заявлених виконавцем до оплати за цим договором, він надає виконавцю вмотивовані зауваження до закінчення десятиденного строку та проводить перевірку наданих послуг.

За положеннями п. 5.1 договору оплата за надані виконавцем послуги здійснюється замовником не пізніше останнього робочого дня місяця наступного за місяцем, в якому замовником було отримано та підписано оригінали всіх документів, перерахованих в п. 2.2.2 договору, шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок виконавця.

Строк дії договору - з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та до 26.01.2017 та буде пролонгований на кожний наступний рік на тих же умовах, якщо ні одна із сторін не заявить про свій намір припинити дію цього договору і не повідомить письмово іншу сторону за 1 місяць до припинення дії даного договору (п.п. 7.1, 7.2 договору).

Звертаючись з позовом у даній справі, ФОП Мерзлікін І.В. послався на те, що на виконання умов договору у період з 15.01.2019 по 07.02.2019 ним були надані послуги на загальну суму 14 640,00 грн згідно актів виконаних робіт №1557, №1602, №1604, №1621, №1659, №1663, №04, №05. Роте, відповідач отримані послуги не оплатив.

Заперечуючи проти позовних вимог відповідач зазначає, що акти виконаних робіт, які долучені позивачем та підписані ним в односторонньому порядку, ним не отримувались.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема є договори та інші правочини.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі № 904/1017/20).

Так, відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За статтею 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі № 904/2104/19, провадження № 12-57гс21).

Згідно з п. 2.2.2, 2.2.4 укладеного між сторонами спору договору виконавець за цим договором зобов`язаний у випадках, коли за надання виконавцем послуг платить замовник - оформити у відповідності з діючим законодавством України та надати всю необхідну документацію, що стосується надання послуг за цим договором, а саме: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, податкова накладна - у разі якщо виконавець є платником податку на додану вартість; у випадку, коли за надання виконавцем послуг платить замовник - оформити у відповідності з діючим законодавством України та надати всю необхідну документацію, що стосується надання послуг за цим договором.

Матеріалами справи підтверджено, що на підтвердження надання послуг відповідачу позивачем надано акти надання послуг №4 від 15.01.2019 на суму 450,00 грн, №5 від 24.01.2019 на суму 900,00 грн; та акти виконаних робіт №1557 від 21.12.2018 на суму 350,00 грн, №1602 від 15.01.2019 на суму 3 830,00 грн, №1604 від 16.01.2019 на суму 1 860,00 грн, №1621 від 24.01.219 на суму 3 020,00 грн, №1659 від 07.02.2019 на суму 2 110,00 грн, №1663 від 15.02.2019 на суму 2 120,00 грн.

Акти надання послуг та акти виконаних робіт (за виключення акту №1557 від 21.12.2018 на суму 350,00 грн) підписані в односторонньому порядку позивачем.

При цьому, як вірно встановлено судом першої інстанції, доказів направлення відповідачу актів №4 від 15.01.2019, №5 від 24.01.2019, №1557 від 21.12.2018, №1602 від 15.01.2019, №1604 від 16.01.2019, №1621 від 24.01.219, №1659 від 07.02.2019, №1663 від 15.02.2019 позивачем не надано, матеріали справи не містять належних доказів (як то докази поштового відправлення з описом вкладення) на підтвердження направлення, саме зазначених актів на адресу відповідача.

Так само, позивачем не надано доказів направлення усієї документації, визначеної п.п. 2.2.2, 2.2.4, яка визначена в договорі як необхідна підстава для підтвердження надання послуг та проведення розрахунків за них.

При цьому в матеріалах справи відсутні підписані обома сторонами акти №4 від 15.01.2019, №5 від 24.01.2019, №1602 від 15.01.2019, №1604 від 16.01.2019, №1621 від 24.01.219, №1659 від 07.02.2019, №1663 від 15.02.2019, які є належними та допустимими доказами надання послуг.

Позивачем не доведено належними та допустимими доказами підстави виникнення у відповідача зобов`язання з оплати послуг позивача, оскільки надання таких послуг у спірному періоді не підтверджено у встановленому договором порядку, а відтак, судом обґрунтовано встановлено відсутність підстав вважати акти №4 від 15.01.2019, №5 від 24.01.2019, №1602 від 15.01.2019, №1604 від 16.01.2019, №1621 від 24.01.219, №1659 від 07.02.2019, №1663 від 15.02.2019 узгодженими сторонами, а послуги - фактично наданими.

В частині акту виконаних робіт № 1557 від 21.12.2018 на суму 350,00 грн підписаному представниками сторін, суд обґрунтовано врахував те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів направлення акту виконаних робіт №1557 від 21.12.2018 та відповідного рахунку-фактури на адресу відповідача, а відтак суд позбавлений можливості достовірно встановити що строк оплати за актом №1557 від 21.12.2018 є таким, що настав.

З огляду на зазначене вище правомірним є висновок суду першої інстанції про відмову в позові.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Колегія суддів апеляційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учаснику справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до вимог статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту 1 частини першої статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно зі статтею 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Перевіривши рішення суду першої інстанції в межах вимог та доводів апеляційної скарги, встановивши, що відповідні доводи щодо наявності підстав для скасування оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати

З огляду на те, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, судовий збір за подання апеляційної скарги в порядку статті 129 ГПК України, покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця Мерзлікіна Ігора Васильовича залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 27.12.2023 у справі №910/16023/23 залишити без змін та поновити його дію.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Матеріали справи повернути до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 ГПК України.

Головуючий суддяІ.П. Ходаківська

СуддіА.М. Демидова

С.В. Владимиренко