Постанова
від 11.06.2024 по справі 911/549/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" червня 2024 р. Справа№ 911/549/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Яковлєва М.Л.

суддів: Гончарова С.А.

Шаптали Є.Ю.

за участю секретаря судового засідання: Гончаренка О.С.

за участю представників учасників справи згідно протоколу судового засідання від 11.06.2024 у справі №911/549/21(в матеріалах справи)

розглянувши у відкритому судовому засіданні

матеріали апеляційної скарги заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023, повний текст якого складений 04.12.2023,

у справі № 911/549/21 (суддя Ярема В.А.)

за позовом заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави та територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради

до 1. Комунальної установи Київської обласної ради «Фонд комунального майна»

2. Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Світанок»

про визнання недійсними результатів електронного аукціону, договору та скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про:

- визнання недійсними результатів електронного аукціону від 19.11.2020 щодо об`єкта малої приватизації - групи інвентарних об`єктів загальною площею 2946,20 кв.м: а саме: адміністративного корпусу загальною площею 3369,7 кв.м (частка комунальної власності 73,87% - площа 2489,2 кв.м), гаражів загальною площею 279,5 кв.м (частка комунальної власності 100%), митного складу загальною площею 149,3 кв.м (частка комунальної власності 49% - площа 73,2 кв.м), складу конфіскату загальною площею 126,6 кв.м (частка комунальної власності 49% - площа 62,0 кв.м), котельні загальною площею 49,6 кв.м (частка комунальної власності 49% - площа 24,3 кв.м), КПП загальною площею 18,0 кв.м (частка комунальної власності 100%) по вул. Мала Кільцева, 10/1а, село Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, оформлені протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-10-31-000009-2, затверджені наказом в.о. голови КУ КОР «Фонд комунального майна» №38 від 20.11.2020;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу групи інвентарних об`єктів, які піддягали продажу на аукціоні (мала приватизація) від 20.11.2020, зареєстрованого в реєстрі за №2948, укладеного між Комунальною установою Київської обласної ради «Фонд комунального майна» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма Світанок» на підставі протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-10-31-000009-2, затвердженого наказом в.о. голови КУ КОР «Фонд Комунального майна» №38 від 20.11.2020;

- скасування державної реєстрації за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма Світанок» права власності на нежитлові будівлі - групу інвентарних об`єктів загальною площею 2946,20 кв.м.: адміністративного корпусу з часткою комунальної власності 73,87% (2489,2 кв.м.), гаражів загальною площею 279,5 кв.м., митного складу з часткою комунальної власності 49% (73,2 кв.м), складу конфіскату з часткою комунальної власності 49% (62,0 кв.м.), котельні з часткою комунальної власності 49% (4,3 кв.м.), КПП загальною площею 18,0 кв.м по вул. Мала Кільцева, 10/1а, село Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що під час проведеної органом приватизації - КУ КОР «Фонд комунального майна» процедури приватизації спірного об`єкта було допущено ряд порушень, а саме:

- відчуження майна, приватизація якого заборонена ч. 2 ст. 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», а також не є економічно доцільною та вигідною для територіальної громади з огляду на призначення такого майна;

- недотримання порядку приватизації, установленого статтями 10-12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», зокрема щодо прийняття окремого рішення про приватизацію спірного об`єкта, наявності заяв потенційних покупців на приватизацію, визначення дійсної вартості майна з проведенням його інвентаризації.

Позивачем будь-які письмові заяви по суті спору не подавались, проте представник у судовому засіданні 04.07.2023 під час розгляду справи по суті заперечив викладені прокурором доводи та заявлені вимоги, зауваживши на тому, що рішення ради про включення об`єктів приватизації і є рішенням про приватизацію, а решта вказаних прокурором порушень не відповідає дійсності.

Відповідач 1 та відповідач 2 проти задоволення позову заперечили (детальні доводи вказаних учасників судового процесу будуть викладені далі по тексту - примітка суду).

Крім того, відповідач 2 письмово заявив про застосування позовної давності при вирішенні даного спору з огляду на пропуск прокурором без поважних причин передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» строку на звернення із відповідним позовом.

Рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 911/549/21 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що:

- посилання прокурора на системний аналіз статей 10, 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» та передбачену ними, на думку прокурора, необхідність прийняття двох окремих рішень - про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації, та рішення про приватизацію конкретного об`єкта комунальної власності, є неспроможними, позаяк стаття 10 вказаного закону визначає загалом усі можливі дії, що можуть бути вчинені під час приватизації як державного, так і комунального майна, і вказана у такій статті черговість дій (найменування дій) не свідчить про те, що такі (усі) дії мають бути вчинені у кожній із процедур приватизації. При цьому прокурором вибірково наведено ті норми закону та частини з їх тексту, які створюють відповідне уявлення щодо необхідного результату, а саме - щодо необхідності наявності двох рішень органу місцевого самоврядування в процесі приватизації, що не відповідає дійсності;

- безпідставними є посилання прокурора на ч. 6 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», оскільки вказана норма не визначає, що рішення органу місцевого самоврядування про приватизацію комунального майна має бути прийнято окремо від рішення про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації.;

- отже, враховуючи системний аналіз ч. 4 ст. 11 та абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», згідно якого затвердження місцевою радою переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, і є рішенням про приватизацію, є доведеним належними доказами обставини прийняття органом місцевого самоврядування рішення про приватизацію спірного об`єкту, а саме рішення Київської обласної ради №852-35-VII від 22.06.2020;

- суд першої інстанції відхилив аргументи прокурора про доцільність приватизації спірного об`єкту з огляду на мету його створення - для роботи митного органу, оскільки станом на час прийняття рішення про приватизацію та її проведення, спірний об`єкт належав на праві комунальної власності територіальній громаді, а не митному органу, і перебував на балансі КП КОР «Друкар», тоді як призначення об`єкта нерухомості під час його будівництва не свідчить про наявність у такого майна певного, обмежуючого згідно закону приватизацію, правового режиму станом на момент проведення відповідної приватизації;

- хибними є доводи прокурора про виставлення на аукціон об`єктів інженерної інфраструктури та благоустрою спільного користування населеного пункту, які заборонені законом до приватизації, позаяк інформація щодо приватизації інженерних мереж та споруд спільного користування (в т.ч. такі споруди - пожежна насосна станція, каналізаційно-насосна станція, пожежні резервуари, закрита трансформаторна підстанція) внесена у додаток до рішення від 22.06.2020 №852-35-VII з поміткою - *з урахуванням обмежень, встановлених статтею 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна»;

- наявними у матеріалах справи доказами з більшою вірогідністю підтверджується проведення інвентаризації об`єктів приватизації, затверджених рішенням Київської обласної ради №852-35-VII від 22.06.2020;

- проведена процедура визначення стартової ціни спірного об`єкта приватизації, відповідає вимогам законодавства, у тому числі і в частині затвердження уповноваженим на те органом звіту про оцінку майна та рецензії на нього, тоді як суб`єктивні припущення прокурора про наявність недоліків у відповідному звіті та рецензії до нього судом відхиляються як такі, що не відповідають способам та засобам доказування, зокрема в частині реалізації права на проведення економічної експертизи щодо ринкової вартості об`єкта приватизації, як на замовлення учасника справи, так і шляхом заявлення відповідного обґрунтованого клопотання до суду;

- суд першої інстанції відхилив посилання прокурора на невідповідність у найменуваннях інвентарних об`єктів та їх площ між відомостями рішення №852-35-VII від 22.06.2020 та відомостями звіту про оцінку майна, інформаційного повідомлення та офіційного сайту електронної торгової системи «Прозоро.Продажі» позаяк звіт та інформаційне повідомлення, в частині найменування об`єктів та їхніх площ, містять відомості, що відповідають відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна. Водночас прокурором не доведено належними та достовірними доказами порушення прав та інтересів держави та територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради внаслідок зазначення у рішенні №852-35-VII від 22.06.2020 відомостей в частині назв та площ об`єктів, відмінних від зареєстрованих у реєстрі відомостей.

- отже, дотримання процедури проведення спірного аукціону підтверджено належними доказами, а доводи прокурора про наявність порушень ст. ст. 4, 10, 11, 12, 22 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» під час проведення спірної приватизації не знайшли свого нормативного та доказового підтвердження, що свідчить також про відсутність передбачених ст.ст. 203, 215 ЦК України підстав для визнання правочину недійсним;

- враховуючи недоведеність прокурором обставин, наявність яких необхідна для визнання недійсним укладеного за результатами проведеного аукціону договору купівлі-продажу, задоволенню не підлягає і вимога про визнання недійсним договору купівлі-продажу групи інвентарних об`єктів, які піддягали продажу на аукціоні (мала приватизація) від 20.11.2020, зареєстрованого в реєстрі за №2948;

- визнання недійсними результатів електронного аукціону від 19.11.2020 не є належним та ефективним способом захисту;

- враховуючи відмову у задоволенні вимог про визнання недійсними результатів електронного аукціону та договору, задоволенню не підлягає і похідна вимога - про скасування державної реєстрації за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма Світанок» права власності на спірні нежитлові будівлі.

Стосовно ж доводів відповідача 2 про пропуск строку позовної давності щодо заявлених прокурором вимог, суд першої інстанції зазначив про те, що положення закону про правові наслідки спливу позовної давності можуть застосовуватися лише у тих випадках, коли буде доведено існування самого суб`єктивного права і факт його порушення або оспорювання, а тому, з огляду на встановлену необґрунтованість та безпідставність вимог прокурора, підстави для застосування передбачених ст. 267 ЦК України наслідків спливу строків позовної давності до відповідних вимог відсутні.

Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, заступник керівника Київської обласної прокуратури звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 911/549/21 та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

У апеляційній скарзі апелянт зазначив про те, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права (ст. 4, ч. 5 ст. 7, ч. 1 ст. 10, ч. 4 ст. 11, ч. 1 ст. 12, ч. 3 ст. 21, ст. 22 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», ст.ст. 10, 16, 43, 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», постанов Кабінету Міністрів України 20.02.2019 № 224 (Методика оцінки майна в редакції, затвердженої, від 10.09.2003 № 1440 (Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»), від 28.10.2004 № 1442 (Національний стандарт № 2 «Оцінка нерухомого майна»), грубим порушенням норм процесуального права (ст.ст. 2, 7, 11, 13, 53, 73-74, 76-80, 86, 91, 236, 238 ГПК України), а також неврахуванням правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 926/4557/21 у подібних правовідносинах щодо етапності приватизації комунального майна, що обмежило право держави в особі територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, як суб`єкта права комунальної власності та дійсного власника спірного майна, на судовий захист порушених інтересів держави й цієї територіальної громади.

У обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт послався на ті ж самі обставини, що й під час розгляду справи в суді першої інстанції, додатково зауваживши на тому, що:

- Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі № 926/4557/21 дійшов висновку про те, що крім рішення про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації, слід обов`язково приймати рішення про приватизацію окремо визначеного об`єкта комунальної власності та, відповідно, належним чином його оприлюднювати;

- орган приватизації фактично визнав, що не вчиняв жодних дій щодо проведення інвентаризації у серпні 2020 року, не послався на жодні докази та не навів жодних тверджень про самостійне проведення такої інвентаризації спірного об`єкта приватизації, лише вказав на можливе проведення такої інвентаризації у минулих роках самим балансоутримувачем та можливості використання цих даних при формуванні стартової ціни спірного об`єкта приватизації, що відповідно до ст. 75 ГПК України є обставинами, які не підлягають доказуванню;

- у відповіді КП КОР «Друкар» вказано про те, що воно не може виступати та не виступало у 2020 році ініціатором приватизації об`єктів комунальної власності, у тому числі спірного, тому до його компетенції не входить проведення інвентаризації та оцінки об`єктів приватизації, а відтак очевидним і достовірним є та обставина, що КП КОР «Друкар» не проводило інвентаризації спірного об`єкта нерухомості. За таких обставин судом першої інстанції безпідставно встановлено факт проведення інвентаризації спірного об`єкта малої приватизації.

Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.12.2023, справу № 911/549/21 передано на розгляд колегії суддів у складі: Яковлєв М.Л. - головуючий суддя; судді: Шаптала Є.Ю., Тищенко О.В..

З огляду на те, що апеляційна скарга надійшла до Північного апеляційного господарського суду без матеріалів справи, що у даному випадку унеможливлює розгляд поданої апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність витребування матеріалів даної справи у суду першої інстанції та відкладення вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, які визначені главою 1 розділу IV ГПК України, до надходження матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.12.2023 у Господарського суду Київської області витребувано матеріали справи № 911/549/21, а також відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи № 911/549/21.

28.12.2023 від скаржника надійшов другий примірник апеляційної скарги.

17.01.2024 від Господарського суду Київської області до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали даної справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.01.2024 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 911/549/21, розгляд апеляційної скарги призначено на 14.02.2024 о 15:15 год.

У зв`язку з перебуванням судді Шаптали Є.Ю. у відрядженні розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/537/24 від 12.02.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/549/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 12.02.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 911/549/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Гончаров С.А..

Станом на 14.02.2024 суддя Тищенко О.В. перебувала у відпустці, у зв`язку з чим розгляд справи не відбувся, з огляду на що ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.02.2024 розгляд апеляційної скарги призначено на 06.03.2024 на 15:45 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/995/24 від 06.03.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/549/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.03.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 911/549/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 розгляд справи відкладено на 23.04.2024 о 10:30 год.

У зв`язку з перебуванням судді Гончарова С.А. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/1631/24 від 18.04.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/549/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.04.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.04.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 911/549/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Тищенко О.В., Шаптала Є.Ю.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 23.04.2024 розгляд справи відкладено на 11.06.2024 об 11:15 год.

У зв`язку з перебуванням судді Тищенко О.В. у відпустці розпорядженням керівника апарату суду № 09.1-08/2066/24 від 11.06.2024 призначено повторний автоматизований розподіл справи № 911/549/21.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.06.2024, визначено наступний склад колегії суддів: головуючий суддя - Яковлєв М.Л.; судді: Гончаров С.А., Шаптала Є.Ю..

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2024 апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 911/549/21 прийнято до свого провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Яковлєв М.Л., судді: Шаптала Є.Ю., Гончаров С.А..

Станом на 11.06.2024 до Північного апеляційного господарського суду інших відзивів на апеляційну скаргу та клопотань від учасників справи не надходило.

Відповідач 2 представників в судове засідання не направив.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов`язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників відповідача 2 за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи прокурор апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі та просив її задовольнити, представники позивача та відповідача 1 проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення прокурора, представників позивача та відповідача 1, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення першої інстанції зміні чи скасуванню, з наступних підстав.

Рішенням Київської обласної ради від 22.06.2020 №852-35-VII «Про затвердження переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2020 році»: затверджено перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2019-2020 роках, що додається; доручено Комунальній станові Київської обласної ради «Фонд комунального майна» здійснити всі дії, пов`язані із організацією підготовки аукціону на електронному майданчику в електронній торговій системі (далі рішення від 22.06.2020 №852-35-VII).

Згідно додатку до рішення від 22.06.2020 №852-35-VII до об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2019-2020 роках, серед іншого, віднесено об`єкти нерухомості по вул. Мала Кільцева, 10/1а, село Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область:

- інженерні мережі та споруди спільного користування (в т.ч. такі споруди - пожежна насосна станція, каналізаційно-насосна станція, пожежні резервуари, закрита трансформаторна підстанція)* (з урахуванням обмежень, встановлених статтею 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна») - загальною площею 129,20 кв.м.;

- митний склад загальною площею 72,90 кв.м.;

- склад конфіскату загальною площею 62,60 кв.м.;

- адміністративний корпус загальною площею 4695,50 кв.м.;

- гаражі загальною площею 341,30 кв.м., балансоутримувачем яких є Комунальне підприємство Київської обласної ради «Друкар».

Відповідно до наявної в матеріалах справи копії інформаційного повідомлення про проведення в електронній торгівельній системі продажу на аукціоні без умов об`єкта малої приватизації - група інвентарних об`єктів, що перебуває на балансі Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» та знаходяться за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1а (далі - інформаційне повідомлення), вказано, зокрема, таку інформацію:

- назва об`єкта - нежитлові приміщення загальною площею 2 946,2 кв.м.;

- відомості про об`єкт: адміністративний корпус загальною площею 3 369,7 кв.м (частка комунальної власності 73,87% - площа 2 489,2 кв.м); гаражі загальною площею 279,5 кв.м (частка комунальної власності 100%); митний склад загальною площею 149,3 кв.м (частка комунальної власності 49% - площа 73,2 кв.м); склад конфіскату загальною площею 126,6 кв.м (частка комунальної власності 49% - площа 62,0 кв.м); котельня загальною площею 49,6 кв.м (частка комунальної власності 49% - площа 24,3 кв.м), КПП загальною площею 18,0 кв.м (частка комунальної власності 100%);

- спосіб проведення аукціону: без умов;

- стартова ціна об`єкта: 25 033 344,00 грн.;

- найменування організатора аукціону (органу приватизації): КУ КОР «Фонд комунального майна»;

- дата і номер рішення органу приватизації про затвердження умов продажу об`єкта приватизації: наказ КУ КОР «Фонд комунального майна» №35 від 20.10.2020 (протокол №3 від 09.10.2020 засідання аукціонної комісії).

19.11.2020 за результатами проведеного в електронній торговій системі «Прозоро.Продажі» електронного аукціону щодо об`єкта малої приватизації - групи інвентарних об`єктів за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1а, переможцем визнано ПрАТ «Агрофірма Світанок» з ціною продажу лоту - 25 834 411,01 грн., що оформлено протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-10-31-000009-2, затвердженим наказом в.о. голови КУ КОР «Фонд Комунального майна» №38 від 20.11.2020 (далі спірний електронний аукціон). Копії зазначених протоколу та наказу наявні в матеріалах справи.

На підставі вказаних вище документів 20.11.2020 КУ КОР «Фонд комунального майна» (продавець) та ПрАТ «Агрофірма Світанок» (покупець) укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі (споруди, приміщення, об`єкта незавершеного будівництва), яка підлягає продажу на аукціоні (мала приватизація) (далі Договір), в п. 1.1. сторонами погоджено, що продавець зобов`язується передати (продати) у власність покупця нежитлові приміщенні загальною площею 2 946,2 кв.м.: адміністративний корпус загальною площею 3 369,7 кв.м (частка комунальної власності 73,87% - площа 2 489,2 кв.м); гаражі загальною площею 279,5 кв.м (частка комунальної власності 100%); митний склад загальною площею 149,3 кв.м (частка комунальної власності 49% - площа 73,2 кв.м); склад конфіскату загальною площею 126,6 кв.м (частка комунальної власності 49% - площа 62,0 кв.м); котельня загальною площею 49,6 кв.м (частка комунальної власності 49% - площа 24,3 кв.м), КПП загальною площею 18,0 кв.м (частка комунальної власності 100%) за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1а (далі спірний об`єкт приватизації/спірний об`єкт), а покупець зобов`язується прийняти (купити) зазначені нежитлові приміщення і сплатити ціну відповідно до умов, що зазначені у цьому договорі, та пройти державну реєстрацію.

Пунктами 1.2., 2.2. Договору визначено, що нежитлові приміщення належать продавцеві на праві комунальної власності на 7379/10000 частки, що зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 25.02.2019 КП КОР «Готово», реєстраційний номер об`єктом нерухомого майна: 1225403232224, номер запису про право власності: 30478129.

Ціна продажу нежитлових приміщень становить 25 834 411,01 грн.

20.11.2020 приватним нотаріусом Васильківського районного нотаріального округу Семенець О.В. на підставі рішення №55269948 зареєстровано за ПрАТ «Агрофірма Світанок» право власності на 7379/10000 частки нежитлових приміщень за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1а (номер запису про право власності 395305058), що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №241179297 від 20.01.2021 .

З наданих прокурором виписок по рахунку від 20.11.2020 та від 23.11.2020 слідує, що ПрАТ «Агрофірма Світанок» на рахунок КУ КОР «Фонд комунального майна» перераховано 23 331 076,61 грн. оплати за об`єкт приватизації та 2 503 334,40 грн. гарантійного внеску.

Звертаючись до суду з цим позовом прокурор послався на ряд порушень, допущених під час проведеної органом приватизації - КУ КОР «Фонд комунального майна» процедури приватизації спірного об`єкта, а саме:

- недотримання порядку приватизації, установленого статтями 10-12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», зокрема щодо наявності заяв потенційних покупців на приватизацію, визначення дійсної вартості майна з проведенням його інвентаризації.

Так, в розрізі обставин доцільності приватизації спірного об`єкта та встановлених законом заборон на відчуження його окремих частин, прокурор зазначив про те, що спірний об`єкт приватизації будувався для забезпечення діяльності держави у сфері захисту митних інтересів та забезпечення митної безпеки України, зокрема для належної роботи митного органу - Північної регіональної митниці, до складу якої входив, зокрема, відділ митного оформлення «Святошин», що загалом забезпечувало здійснення такими органами митного оформлення за принципом «прозорого офісу», що в свій час прискорило процес митного контролю та оформлення, призвело до збільшення надходжень до держбюджету України митних платежів.

Як зауважив прокурор, збудовані об`єкти, з яких адміністративна будівля комплексу споруд Північної регіональної митниці залишилась у стані незавершеного будівництва і до сьогодні (побудована на 98%), розподілено між інвестором та територіальною громадою сіл, селищ, міст Київської області, зокрема актом від 27.12.2013 визначено частки територіальної громади і ТОВ «Митний склад Київщини» у співвідношенні 73,87% до 26,13% відповідно, та надалі належне територіальній громаді майно передано на баланс КП КОР «Друкар».

Земельні ж ділянки під вказаними об`єктами нерухомості, за доводами прокурора, оформлено на праві постійного користування за Північною регіональною митницею - в межах недобудованого адміністративного корпусу, та на праві приватної власності за ТОВ «Митний склад Київщини» - під рештою об`єктів нерухомості.

В підтвердження обставин будівництва спірних об`єктів та подальшого їх розподілу і, зокрема, закріплення у відповідному відсотковому відношенні на праві спільної часткової власності за територіальною громадою сіл, селищ, міст Київської області, прокурором до позовної заяви долучено копії:

- дозволу Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю на виконання будівельних робіт №53/04-03 від 27.08.2004;

- акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 07.09.2004, розпорядження Києво-Святошиньскої РДА №350 від 08.09.2004 про затвердження вказаного акту;

- актів державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 05.11.2004;

- інвестиційного договору на завершення будівництва комплексу споруд Північної регіональної митниці №1/1 від 24.09.2004 з додатковою угодою до нього;

- витягів з рішень Київської обласної ради «Про управління об`єктами майна спільної власності територіальних громад області» за №205-16-IV від 29.09.2004 та за №224-18-IV від 18.11.2004 з додатком;

- рішення виконавчого комітету Софіївсько-Борщагівської сільської ради №243 від 14.12.2004 «Про визнання за ТОВ «Митний термінал Київщини» права спільної часткової власності на частину об`єктів, що входять до комплексу споруд Північної регіональної митниці, розташованого за адресою: Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1А»;

- свідоцтва про право власності на нерухоме майно серія ЯЯЯ №031646 та витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно серії СВЕ №296787;

- державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування землею;

- рішення Київської обласної ради «Про передачу нерухомого майна з балансу департаменту капітального будівництва Київської обласної державної адміністрації на баланс Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар»» за №651-33-VI від 23.07.2013;

- рішення Київської обласної ради «Про внесення змін до рішення за №651-33-VI від 23.07.2013» за №728-35-VI від 28.11.2013 з додатками;

- акта комісії від 07.11.2013 з додатками;

- акта приймання-передачі від 24.12.2013 та акта приймання-передачі фактичних витрат від 30.12.2013;

- акта визначення та підтвердження часток у спільній частковій власності на об`єкт незавершеного будівництва від 27.12.2013.

Водночас, на переконання прокурора, до групи інвентарних об`єктів безпідставно включено об`єкти інженерної інфраструктури та благоустрою спільного користування населеного пункту, зокрема - пожежно-насосну станцію, каналізаційно-насосну станцію, пожежні резервуари, закриту трансформаторну підстанцію.

Отже, прокурор вважає, що всі виставлені на аукціон складові групи інвентарних об`єктів нерухомості за будь-яких умов приватизації не підлягали.

Стосовно ж недотримання порядку приватизації, установленого статтями 10-12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», прокурор зазначив, що вказані приписи закону передбачають чітку послідовність дій, згідно яких окрім прийняття рішення про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації, обов`язково має прийматись окреме рішення про приватизацію чітко визначеного об`єкта комунальної власності та, відповідно, належним чином оприлюднюватись.

Натомість, як зауважив прокурор, Київська обласна рада (як власник майна спільної власності територіальної громади) або КУ КОР «Фонд комунального майна» (як орган приватизації) будь-якого окремого рішення про приватизацію спірного об`єкта не приймали та не публікували на офіційному сайті обласної ради чи в електронній торговій системі, як того вимагає абз. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна».

Під час розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема у судовому засіданні 04.07.2023 прокурор усно зауважив на тому, що:

- закон передбачає окремі етапи приватизації як для державного, так і для комунального майна, та не містить щодо вказаної процедури жодних виключень, зокрема не передбачено окремої, спрощеної процедури приватизації шляхом об`єднання усіх рішень в одне рішення про приватизацію;

- приймаючи рішення від 22.06.2020 №852-35-VII, яке не є рішенням про приватизацію, сесія Київської обласної ради не обговорювала деталі приватизації спірного об`єкту, тоді як КУ КОР «Фонд комунального майна» не наділений повноваженнями щодо прийняття такого рішення.

Також, мотивуючи наявність порушень ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», прокурор вказав, що:

- група інвентарних об`єктів по вул. Мала Кільцева 10/1А в с. Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинського району попередньо вже включалась до переліку об`єктів малої приватизації на відповідний період на підставі рішення Київської обласної ради №753-32-VII від 19.12.2019, тоді як рішення від 22.06.2020 №852-35-VII, згідно його преамбули, Київською обласною радою прийнято відповідно до подання управління комунальної власності та житлово-комунального господарства, а також висновків і рекомендацій постійної комісії ради з питань управління комунальною власністю;

- у протоколі постійної комісії з питань управління комунальною власністю, приватизації, житлово-комунального господарства та провадження енергозберігаючих технологій Київської обласної ради №4 від 18.06.2020 (далі - протокол комісії №4 від 18.06.2020) у пункті 10 порядку денного засідання вказано, що згідно звернень суб`єктів господарювання, які виявили бажання придбати об`єкти нерухомості, проведено аналіз рентабельності від господарської діяльності, відтак об`єкти, що мають від`ємний баланс та зацікавили суб`єктів господарювання, пропонуються для затвердження у відповідному переліку.

З огляду на вказане, посилаючись на Положення про подання та розгляд заяви про включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, заяви про приватизацію об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області груп А, Д та Ж, затвердженим рішенням Київської обласної ради від 06.09.2016 №163-07-VII (далі Положення про подання та розгляд заяви про приватизацію), прокурор зазначив, що лише після отримання органом приватизації відповідних заяв та позитивних висновків про доцільність приватизації об`єкта КУ КОР «Фонд комунального майна», як орган приватизації, надсилає повний пакет документів до відповідного управління Київської обласної ради з метою внесення на її розгляд відповідного питання.

Однак, за доводами прокурора, ним не виявлено будь-яких заяв про приватизацію спірного об`єкта чи про його включення до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, з доказами реєстрації таких заяв у відповідних журналах обліку, як і висновків і рекомендацій відповідних органів щодо рентабельності господарської діяльності балансоутримувача щодо спірного об`єкта та доцільності його приватизації, що, власне, свідчить про відсутність таких документів та порушення процедури приватизації спірного об`єкта комунальної власності.

В розрізі наведеного прокурор звернув увагу на те, що за даними КУ КОР «Фонд комунального майна» частина приміщень спірного об`єкту (гаражі, КПП, котельня, митний склад та склад конфіскату) загальною площею 456,995 кв.м. певний час здавались в оренду ТОВ «Митний термінал Київщини» зі сплатою орендарем щомісячно 131 402,64 грн., а відповідні договори оренди на момент проведення спірного аукціону були чинними та, попри те в порушення ч. 3 ст. 21 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» не були висвітлені в повідомленні про приватизацію.

В підтвердження зазначеного прокурором до позовної заяви долучено копії:

- рішення Київської обласної ради «Про затвердження переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2019-2020 роках» №753-32-VII від 19.12.2019 з додатком;

- рішенням Київської обласної ради від 06.09.2016 №163-07-VII та Положення про подання та розгляд заяви про приватизацію;

- протоколу комісії №4 від 18.06.2020;

- договорів оренди №36-19 від 01.03.2019, №37-19 від 04.03.2019, №38-19 від 05.03.2019.

Вказане, на переконання прокурора, свідчить про те, що надходження до бюджету області орендних платежів не відповідає ознакам збитковості чи неефективного використання спірного майна, а економічна ефективність використання ресурсів об`єкта приватизації безспірно є позитивною та могла б бути вищою за умови належного управління балансоутримувачем таким майном шляхом передачі в оренду решти приміщень, тобто висновок про відсутність потреби у такому майні для територіальної громади не ґрунтується на дійсних обставинах.

Крім того прокурор зауважив, що в порушення вимог ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» інвентаризація спірного об`єкта нерухомості перед його відчуженням взагалі не проводилась, як наслідок стартова ціна такого об`єкта була визначена з порушенням ст. 22 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» та пункту 22 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №432.

Так, для проведення оцінки об`єктів малої приватизації, на думку прокурора, обов`язково застосовується Методика оцінки майна, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 20.02.2019 №224, і лише визначена згідно такої методики вартість комунального майна є підставою для встановлення аукціонною комісією стартової ціни об`єкта приватизації.

Водночас, долучаючи до позовної заяви копію підготовленого ФОП Власенком О.В. Звіту про оцінку майна «Визначення ринкової вартості групи інвентарних об`єктів, що перебуває на балансі КП КОР «Друкар» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1а, прокурор вказав, що під час проведення такої оцінки експертом не використовувались дані поточної інвентаризації, оскільки її не було проведено, а у звіті не враховано акти від 07.04.2004, 05.11.2004 державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію під`їзної дороги та котельні, як і залишено експертом поза увагою земельний компонент при визначенні ринкової вартості, з урахуванням слідування землі за нерухомістю згідно приписів ст. 120 ЗК України та 377 ЦК України, що значно збільшує вартість об`єкта приватизації.

Також прокурор звернув увагу на те, що попри виявлення конкурсною комісією по відбору суб`єктів оціночної діяльності за результатами розгляду звітів про оцінку майна невідповідності зазначених площ з площами згідно переліку об`єктів за рішенням від 22.06.2020 №852-35-VII, а також попри те, що така невідповідність має місце і у найменуваннях інвентарних об`єктів, у тому числі і на офіційному сайті електронної торгової системи «Прозоро.Продажі» та інформаційному повідомленні, не вжито будь-яких заходів до врегулювання таких невідповідностей, з`ясування причин їх виникнення, рецензію на звіт про оцінку не скеровано на доопрацювання.

До позовної заяви прокурором долучено копії:

- рішення Київської обласної ради «Про затвердження Положення про діяльність аукціонної комісії з продажу об`єктів малої приватизації, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області» №851-35-VII від 22.06.2020 та відповідного Положення;

- протоколів аукціонної комісії №1 від 09.07.2020, №2 від 17.09.2020, №3 від 09.10.2020;

- наказів КУ КОР «Фонд комунального майна» №35 від 20.10.2020, №16 від 20.07.2020;

- протоколів засідання конкурсної комісії по відбору суб`єктів оціночної діяльності, утвореної відповідно до наказу №16 від 20.07.2020 КУ КОР «Фонд Комунального майна», за №1 від 29.07.2020, №2 від 17.08.2020, №3 від 11.09.2020, №4 від 17.09.2020.

Згідно викладених усно у судовому засіданні 04.07.2023 доводів прокурора надані на вимогу суду копії висновків та журналів реєстрації не підтверджено відповідними оригіналами, що свідчить про відсутність таких документів взагалі.

Крім того у прокурора наявні обґрунтовані підстави вважати, що публікацію інформаційного повідомлення про проведення конкурсного відбору оціночної діяльності було здійснено пізніше з огляду на відсутність відповідної публікації на офіційному сайті Київської обласної ради.

Повертаючись до визначення вартості спірного об`єкту приватизації, прокурор зауважив, що дуже важливим критерієм для визначення дійсної вартості такого майна є розташування такого майна та його мету створення/будівництва - для здійснення митного оформлення експорту/імпорту товарів, зберігання та митної обробки вантажів, тоді як експертом взято для порівняння об`єкти із значно менш економічно вигідним розташуванням та не враховано беззаперечні переваги об`єкта приватизації.

Отже, прокурор вважає, що в пропозиції приватизації спірного об`єкта вказано інформацію, яка не стосується і не підтверджує стартову вартість такого майна, а в розділі «документи аукціону» відсутні належні та достовірні дані про підстави визначення цієї ціни відповідно до Методики.

З огляду на усі зазначені вище порушення, оскільки майнові операції, які здійснюються органами місцевого самоврядування з об`єктами права комунальної власності, не повинні ослаблювати економічних основ та скорочувати обсяги доходів місцевих бюджетів, на думку прокурора, приватизація спірних нежитлових приміщень очевидно не відповідає зазначеним вимогам закону та свідчить як про відсутність у органу приватизації необхідного обсягу цивільної дієздатності на вчинення дій щодо відчуження такого майна на аукціоні, так і про укладення договору купівлі-продажу всупереч інтересів держави і суспільства, а приватний власник у даному випадку не може вважатися добросовісним.

Вказане і стало підставою для звернення прокурора до суду з цим позовом.

Що ж до підстав заявлених вимог та обраного способу захисту порушених прав, то для визнання недійсними результатів електронного аукціону та укладеного на їх підставі договору купівлі-продажу правовими підставами прокурор обрав ст. 207 ГК України та ст.ст. 203, 204, 215, 650, 656 ЦК України, оскільки, за доводами прокурора, правова природа продажу майна з торгів (аукціону) дає підстави для визнання результатів торгів (аукціону) недійсними за правилами визнання недійсними правочинів та згідно усталеної судової практики при вирішенні спору про визнання недійсними результатів торгів (аукціону) необхідним є встановлення такого:

- чи мало місце порушення вимог законодавства при його проведенні;

- чи вплинули ці порушення на результати аукціону;

- чи мало місце порушення прав і законних інтересів особи, яка оспорює результати аукціону.

В розрізі вказаного прокурор, посилаючись на ст. 207 ГК України, зауважив, що у разі задоволення позовних вимог про визнання недійсним результатів аукціону та договору купівлі-продажу спірного нерухомого майна у відповідача виникає обов`язок повернути спірне майно власнику без заявлення відповідної позовної вимоги на підставі ч. 5 ст. 216 ЦК України.

Водночас, посилаючись на ч. 3 ст. 26, п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прокурор зазначив, що вимога про скасування державної реєстрації права власності на спірне майно за відповідачем 2 є похідною від вимог про визнання недійсними результатів електронного аукціону та укладеного на їх підставі договору купівлі-продажу, оскільки у разі задоволення таких вимог державна реєстрація має бути скасована шляхом відновлення державної реєстрації речового права правонаступника на нього.

Необхідність же захисту прокурором інтересів держави у спірних правовідносинах обґрунтовано порушенням інтересів територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, як представницького органу вказаного суб`єкта місцевого самоврядування, який від свого імені може набувати майнових і особистих немайнових прав та нести обов`язки щодо належного громаді комунального майна.

З огляду на вказане та очевидну незаконність відчуження об`єкта комунальної власності, який не підлягав приватизації, а також обізнаність органу місцевого самоврядування із відповідними порушеннями процедури приватизації та невжиття при цьому дій щодо захисту інтересів громади прокурор вважає, що наявні всі правові підстави для представництва у цьому спорі інтересів держави і територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради безпосередньо прокурором задля повернення майна законному його власнику - у комунальну власність територіальних громад.

Заперечуючи проти заявленого прокурором позову, відповідач 1 зазначив:

- що прокурором ототожнено етапи та процедури приватизації державного і комунального майна, тоді як прямої норми про прийняття органом місцевого самоврядування окремого рішення про приватизацію закон не містить, тоді як стаття 12 закону вимагає від державного органу приватизації видання наказу;

- з огляду на вказане та наявність рішення ради про включення об`єктів до переліку приватизації, яке було опубліковано, відповідач 1 вважає недоречними і доводи прокуратури про відсутність публікації рішення про приватизацію;

- про можливість витребування матеріалів чинної інвентаризації, датованої 2017 роком, у балансоутримувача майна - Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар»;

- оцінка спірного об`єкта проведена належним чином з огляду на наявність документів як щодо звіту, так і щодо його рецензування.

Не погодившись із вказаними доводами відповідача 1, прокурор зазначив, що згідно пунктів 19, 20 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про місцеве самоврядування» закріплено обов`язковість прийняття рішень щодо відчуження комунального майна виключно на пленарних засіданнях, тоді як системний аналіз статей 10, 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» свідчить про необхідність прийняття окремого рішення про приватизацію конкретного комунального майна.

В розрізі наведеного прокурор звернув увагу на те, що:

- ч. 6 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» містить умову про те, що приватизація припиняється у випадку ухвалення місцевою радою рішення про скасування попереднього рішення про приватизацію відповідного об`єкта, а не рішення про затвердження переліку таких об`єктів;

- не всі об`єкти з переліку тих, що підлягали приватизації у 2020 році (всього 34 об`єкти), були виставлені до приватизації в ЕТС, і така вибірковість органу приватизації не обґрунтована та не мотивована, що додатково свідчить про те, що включення об`єкта до переліку ще не гарантує негайний початок процедури його подальшої приватизації;

- Положенням про КУ КОР «Фонд комунального майна» передбачено обов`язок відповідної установи як формувати перелік об`єктів, що підлягають приватизації, так і розробляти проекти рішень Київської обласної ради з питань приватизації, а все наведене, на переконання прокурора, вказує на обов`язок Київської обласної ради приймати окремі рішення про приватизацію чітко визначеного комунального майна із відповідно попереднього узгодженого переліку;

- саме бездіяльність КУ КОР «Фонд комунального майна», як органу приватизації, щодо підготовки проекту рішення Київської обласної ради про приватизацію майна і зумовила, власне, відсутність такого рішення;

- вимоги до проведення інвентаризації встановлені саме Законом України «Про приватизацію державного та комунального майна» та Порядком проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, а відтак лише з урахуванням Методики оцінки майна інвентаризацію мав проводити балансоутримувач - КП КОР «Друкар», а КУ КОР «Фонд комунального майна» мала проконтролювати такий процес, а не створювати самостійно інвентаризаційну комісію, проте КП КОР «Друкар» не проводив інвентаризацію, а звіт про оцінку майна не місить будь-яких посилань на інвентаризацію, у тому числі і минулих років.

Відповідач 2 у відзиві на позов проти його задоволення заперечив, проте судом першої інстанції вказаний відзив залишено без розгляду, як такий, що поданий з порушенням строку.

Крім того відповідач 2 письмово заявив про застосування позовної давності при вирішенні даного спору з огляду на пропуск прокурором без поважних причин передбаченого абз. 2 ч. 2 ст. 30 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна» строку на звернення із відповідним позовом.

Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив, що колегія суддів вважає вірним, з огляду на таке.

Щодо наявності у заступника керівника Київської обласної прокуратури законних повноважень звертатися з цим позовом до суду в інтересах держави та територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області та визначення позивачем Київської обласної ради, колегія суддів зазначає про таке.

Згідно ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до приписів ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»:

- представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом (ч. 1);

- прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті (ч. 3).

Згідно з ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи її законним представником або суб`єктом владних повноважень.

При зверненні із вказаним позовом в інтересах держави та територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради, прокурор посилався на незаконне позбавлення територіальної громади держави та територіальної громади сіл, селищ, міст Київської області права власності на спірне нерухоме майно та неналежне виконання позивачем покладених на нього повноважень щодо повернення такого майна у власність територіальної громади.

Так, відповідно до статті 140 Конституції України місцеве самоврядування є правом територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища та міста - самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування: сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи.

Органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ та міст, є районні та обласні ради.

Згідно з ч. 1 ст. 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.

За ч. 1 ст. 143 Конституції України територіальні громади села, селища, міста безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

За ч. 1 ст. 1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальна громада - жителі, об`єднані постійним проживанням у межах села, селища, міста, що є самостійними адміністративно-територіальними одиницями, або добровільне об`єднання жителів кількох сіл, що мають єдиний адміністративний центр.

Право комунальної власності - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

За змістом статті 4 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні здійснюється на принципах, зокрема, законності, поєднання місцевих і державних інтересів, державної підтримки та гарантії місцевого самоврядування.

Згідно зі ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об`єктами права комунальної власності. Право комунальної власності територіальної громади захищається законом на рівних умовах з правами власності інших суб`єктів. Об`єкти права комунальної власності не можуть бути вилучені у територіальних громад і передані іншим суб`єктам права власності без згоди безпосередньо територіальної громади або відповідного рішення ради чи уповноваженого нею органу, за винятком випадків, передбачених законом.

З урахуванням наведеного, Київська обласна рада є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, а відтак прокурор правильно визначив позивача у цій справі.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках:

- якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження;

- у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює захист неналежно.

«Нездійснення захисту» виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Вказана правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 17.10.2018 у справі № 910/119/19.

Отже, прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст.129 Конституції України).

За приписами ст. 53 ГПК України:

- у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами (ч. 3);

- прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу (ч. 4).

Таким чином, прокурор, звертаючись з позовом у справі, повинен навести причини, які перешкоджають захисту інтересів держави належним суб`єктом і які є підставами для звернення прокурора до суду, довести належними та допустимими доказами обставини здійснення ним повідомлення на адресу відповідного суб`єкта владних повноважень про звернення до суду від його імені, а також надати докази того, що суб`єкт владних повноважень не здійснює або здійснює неналежним чином захист інтересів держави.

За висновками, викладеними у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прийнятої у зв`язку з необхідністю вирішення виключної правової проблеми, яка має значення для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики щодо підстав здійснення представництва інтересів держави в суді прокурором:

- прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу;

- бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк;

- звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення;

- невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо;

- Верховний Суд України у постанові від 13 червня 2017 року у справі № п/800/490/15 (провадження № 21-1393а17) зазначив, що протиправна бездіяльність суб`єкта владних повноважень - це зовнішня форма поведінки (діяння) цього органу, яка полягає (проявляється) у неприйнятті рішення чи в нездійсненні юридично значимих й обов`язкових дій на користь заінтересованих осіб, які на підставі закону та/або іншого нормативно-правового регулювання віднесені до компетенції суб`єкта владних повноважень, були об`єктивно необхідними і реально можливими для реалізації, але фактично не були здійснені. Для визнання бездіяльності протиправною недостатньо одного лише факту неналежного та/або несвоєчасного виконання обов`язкових дій. Важливими є також конкретні причини, умови та обставини, через які дії, що підлягали обов`язковому виконанню відповідно до закону, фактично не були виконані чи були виконані з порушенням строків. Значення мають юридичний зміст, значимість, тривалість та межі бездіяльності, фактичні підстави її припинення, а також шкідливість бездіяльності для прав та інтересів заінтересованої особи;

- однак суд, вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною сьомою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Таким чином, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності;

- таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Листом №15/4-85вих-21 від 19.02.2021 прокурор повідомив Київську обласну раду про встановлення обставин недотримання Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» під час проведення аукціону з приватизації спірного об`єкта малої приватизації.

Також у вказаному листі №15/4-85вих-21 від 19.02.2021 прокурором, з посиланням на невчинення відповідним органом місцевого самоврядування дій із захисту інтересів держави, повідомлено про підготовку для подання до Господарського суду Київської області позову в інтересах Київської обласної ради до ПрАТ «Агрофірма Світанок» про визнання недійсним результатів аукціону та договору купівлі-продажу об`єкту приватизації, а також повернення майна.

Також прокурор зазначив, що до матеріалів позовної заяви додано копії:

- скерованого Київській обласній раді листа №15/4-44вих20 від 10.11.2020 щодо виявлених порушень процедури приватизації та з пропозицією відмінити аукціон, тоді як рада листом №2426/10-01 від 18.11.2020 проінформувала про скерування листа прокурора до КП КОР «Фонд комунального майна» та не надала жодних пояснень щодо запитуваної прокурором інформації;

- скерованого Київській обласній раді, після завершення аукціону, листа №15/4-ззвих21 від 26.01.2021 щодо надання копій документів, якими супроводжувався спірний аукціон, та щодо необхідності вжиття заходів реагування на стверджуване порушення, тоді як рада листом №186/10-01 від 29.01.2021 проінформувала про скерування листа прокурора до КП КОР «Фонд комунального майна»;

- листа №15/4-85вих-21 від 19.02.2021, який по суті є інформуванням Київської обласної ради про виявлене порушення втретє, і такий лист подано раді 19.02.2021 через встановлену нею скриньку для кореспонденції.

Вказане, на думку прокурора, свідчить про те, що Київська обласна рада усунулась від належного розгляду порушеного питання та прийняття законного рішення щодо захисту інтересів держави, тоді як прокурор у розумні строки повідомив відповідний орган про виявлене порушення та наміри самостійно звернутись з позовом у разі бездіяльності ради, момент же подання позову до суду аргументовано закінченням строку позовної давності для такої категорії справ 20.02.2021, а отже і необхідністю невідкладно захистити порушені інтереси держави.

У постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №917/665/20, 07.04.2021 у справі №913/124/20, 09.06.2021 у справі №916/1674/18 (у цих справах суди встановили, що проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку статті 23 Закону України «Про прокуратуру», та зверненням до суду з позовом є незначним) зроблено наступні висновки:

- суд зобов`язаний дослідити: чи знав або повинен був знати відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, чи існував факт незвернення вказаного органу до суду при наявності для цього підстав;

- така обізнаність має бути підтверджена достатніми доказами, зокрема, але не виключно, повідомленням прокурора на адресу відповідного органу про звернення до суду від його імені;

- суди попередніх інстанцій при наданні висновків про недотримання прокурором розумного строку зосередилися на часовому проміжку, який минув між повідомленням, яке прокурор надіслав органу, та поданням позову у справі, проте не приділили достатньої уваги тому, що такий проміжок не завжди є вирішальним у питаннях дотримання прокурором приписів статті 23 Закону України «Про прокуратуру»; такий підхід є занадто формалізованим , критерій «розумності» строку має визначатися з урахуванням великого кола чинників і не може бути оцінений виключно темпорально.

Виходячи з висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, прокурору для звернення до суду з позовом в інтересах держави в особі компетентного органу достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності.

Враховуючи вищезазначене та зважаючи на те, що позивач самостійно не звернувся до суду з вказаним позовом, колегія суддів вважає, що у цій справі прокурором належним чином обґрунтовано підстави щодо представництва.

Щодо спору сторін по суті колегія суддів зазначає про таке.

Підставами заявлених вимог, з посиланням на ст. ст. 203, 204, 215, 216, 650, 656 Цивільного кодексу України, 207 ГК України, ч. 3 ст. 26, п. 9 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», прокурором визначено обставини порушення процедури приватизації на кожному з її етапів, починаючи зі стадії прийняття рішення про приватизацію, закінчуючи оцінкою майна та висвітлення усіх даних про таке майно у інформаційному повідомленні.

Під час розгляду справи по суті, суд першої інстанції цілком вірно зазначив те, що положення ст. 207 ГК України застосовані бути не можуть, оскільки вказану статтю виключено згідно Закону України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 № 2275-VIII.

Статтею 650 ЦК України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що особливості укладення договорів на біржах, аукціонах, конкурсах тощо встановлюються відповідними актами цивільного законодавства.

Згідно ч.ч. 1, 9 ст. 26 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) під час приватизації об`єкта державної або комунальної власності шляхом його продажу на аукціоні, викупу між продавцем і покупцем укладається відповідний договір купівлі-продажу.

На вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано, у тому числі за рішенням суду, в разі невиконання іншою стороною зобов`язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки або визнано недійсним за рішенням суду.

У розумінні положень законодавства торги є способом укладення договору і постають як передбачена законодавством послідовність дій (процедура), вчинених організатором та учасниками торгів з метою укладення цивільно-правового чи господарського договору, і така послідовність дій (процедура) поділяється на переддоговірну стадію і власне стадію укладення договору.

Водночас оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа, зокрема за відсутності визначення поняття «заінтересована особа» такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес, який полягає у тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п`ятою, шостою ст. 203 ЦК України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Відповідно до частин 1-3, 5, 6 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частиною 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» визначено, що:

- судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.;

- зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України);

- відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Згідно частини 1 ст. 11 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) ініціювати приватизацію об`єктів можуть органи приватизації, уповноважені органи управління, інші суб`єкти управління об`єктами державної і комунальної власності або покупці.

Частиною 1 ст. 10 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) уноромовано, що порядок приватизації державного і комунального майна передбачає:

формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації;

опублікування переліку об`єктів, що підлягають приватизації, в офіційних друкованих виданнях державних органів приватизації, на офіційному веб-сайті Фонду державного майна України, на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі;

прийняття рішення про приватизацію;

прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності;

опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта та у випадках, передбачених цим Законом, інформації про вивчення попиту для визначення стартової ціни;

проведення інвентаризації та оцінки відповідно до законодавства;

проведення у випадках, передбачених законом, аудиту, екологічного аудиту об`єкта приватизації;

перетворення державного або комунального підприємства в господарське товариство у процесі приватизації у випадках, передбачених цим Законом;

затвердження плану розміщення акцій акціонерних товариств, створених у процесі приватизації, у випадках, передбачених цим Законом, та його виконання;

затвердження у випадках, передбачених цим Законом, умов продажу об`єктів приватизації, розроблених аукціонною комісією;

опублікування інформації про умови продажу, в тому числі стартову ціну об`єкта приватизації;

проведення аукціону, укладення договору купівлі-продажу;

укладення договору купівлі-продажу в разі приватизації об`єкта шляхом викупу;

опублікування інформації про результати приватизації;

прийняття рішення про завершення приватизації.

Приписами статей 1, 2 частини 4 ст. 11 та абзацу 3 частини 1 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що рішення про приватизацію - рішення, що приймається органами приватизації щодо кожного об`єкта приватизації шляхом видання наказу.

Основною метою приватизації є прискорення економічного зростання, залучення іноземних і внутрішніх інвестицій, зменшення частки державної або комунальної власності у структурі економіки України шляхом продажу об`єктів приватизації ефективному приватному власнику.

Перелік об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, ухвалюється місцевою радою. Включення нових об`єктів до цього переліку здійснюється шляхом ухвалення окремого рішення щодо кожного об`єкта комунальної власності.

Опублікування інформації про прийняття рішення про приватизацію об`єкта комунальної власності здійснюється на офіційних сайтах місцевих рад та в електронній торговій системі протягом п`яти робочих днів з дня ухвалення місцевою радою рішення, передбаченого частиною четвертою статті 11 цього Закону.

З наявної в матеріалах справи копії протоколу №4 від 18.06.2020 слідує, що постійною комісією з питань управління комунальною власністю, приватизації, житлово-комунального господарства та впровадження енергозберігаючих технологій Київської обласної ради сьомого скликання обговорено на відповідному засіданні внесене до порядку денного питання про розгляд проекту рішення Київської обласної ради «Про затвердження переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2020 році», зокрема поінформовано про проведення аналізу рентабельності від фінансово-господарської діяльності з огляду на наявність звернень суб`єктів господарювання, що виявили бажання придбати об`єкти нерухомості, належні територіальним громадам сіл, селищ, міст Київської області.

За результатами розгляду вказаного питання комісією прийнято рішення підтримати проект рішення Київської обласної ради «Про затвердження переліку об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2020 році», рекомендувати Голові Київської обласної ради включити його в проект порядку денного сесії обласної ради, а останній - розглянути та затвердити зазначений проект рішення.

Рішенням від 22.06.2020 №852-35-VII затверджено перелік об`єктів спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, що підлягають приватизації у 2019-2020 роках, що додається; доручено Комунальній станові Київської обласної ради «Фонд комунального майна» здійснити всі дії, пов`язані із організацією підготовки аукціону на електронному майданчику в електронній торговій системі.

- митний склад загальною площею 72,90 кв.м.;

- склад конфіскату загальною площею 62,60 кв.м.;

- адміністративний корпус загальною площею 4695,50 кв.м.;

Обставини публікації як загальнодоступного на офіційному вебсайті Київської обласної ради рішення №852-35-VII від 22.06.2020 учасниками даної справи, у тому числі прокурором, не спростовано.

Колегія суддів вважає помилковими висновки суду першої інстанції про те, що виходячи з системного аналізу ч. 4 ст. 11 та абзацу 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», затвердження місцевою радою переліку об`єктів комунальної власності, що підлягають приватизації, і є рішенням про приватизацію.

Верховний Суд у постанові від 22.09.2022 у справі № 926/4557/21 фактично погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що рішення Чернівецької міської ради № 2518 від 08.12.2020 і є рішенням про приватизацію орендованого ним майна, оскільки вказаним рішенням лише затверджено перелік об`єктів комунальної власності міста Чернівців, які підлягають приватизації в 2021 році, до якого також включено орендоване позивачем нерухоме майно, разом з тим, формування та затвердження переліків об`єктів, що підлягають приватизації та прийняття рішення про приватизацію є окремими етапами у процесі приватизації та такі етапи не можуть заміняти один одного, тобто фактично визнав, що крім рішення про затвердження переліку об`єктів, що підлягають приватизації, слід обов`язково приймати рішення про приватизацію окремо визначеного об`єкта комунальної власності.

Призначення Верховного Суду як найвищої судової установи в Україні - це, у першу чергу, сформувати обґрунтовану правову позицію стосовно застосування всіма судами у подальшій роботі конкретної норми матеріального права або дотримання норми процесуального права, що була неправильно використана судом і таким чином спрямувати судову практику в єдине і правильне правозастосування (вказати напрямок у якому слід здійснювати вибір правової норми); на прикладі конкретної справи роз`яснити зміст акта законодавства в аспекті його розуміння та реалізації на практиці в інших справах з вказівкою на обставини, що потрібно враховувати при застосуванні тієї чи іншої правової норми, але не нав`язуючи, при цьому, судам нижчих інстанцій результат вирішення конкретної судової справи.

Відповідно до ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин колегія суддів вважає доведеними посилання прокурора на недотримання порядку приватизації при проведенні спірного аукціону, яке полягало у відсутності окремого рішення Київської обласної ради щодо приватизації спірного майна, проте вказане не є підставою для скасування рішення суду першої інстанції з огляду на обставини, які викладені нижче.

Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, який:

- визнав неспроможними та такими, що не підтверджують наявність порушень під час проведення спірної приватизації:

1) доводи прокурора про відсутність заяв на приватизацію спірного об`єкта, а також погоджень відповідних органів та управлінь із відповідно наданими висновками про рентабельність, оскільки згідно закону ініціювати приватизацію об`єктів комунальної власності можуть не тільки покупці, тоді як Положення про подання та розгляд заяви про приватизацію регулює саме порядок розгляду заяв покупців, а не процедуру ініціювання приватизації органом управління;

2) самостійно проведений прокурором аналіз рентабельності об`єкта та, власне, сформована на цій підставі особиста думка прокурора про недоцільність приватизації об`єкта з огляду на отримання прибутку від передачі в оренду частини приміщень спірного нерухомого майна, позаяк процесуальне законодавство визначає чіткий перелік засобів доказування, до яких власна позиція особи не входить;

- відхилив доводи прокурора про недоцільність приватизації спірного об`єкту з огляду на мету його створення - для роботи митного органу, оскільки станом на час прийняття рішення про приватизацію та її проведення спірний об`єкт належав на праві комунальної власності територіальній громаді, а не митному органу, і перебував на балансі КП КОР «Друкар», тоді як призначення об`єкта нерухомості під час його будівництва не свідчить про наявність у такого майна певного, обмежуючого згідно закону приватизацію, правового режиму станом на момент проведення відповідної приватизації. При цьому, належність спірного об`єкту на праві комунальної власності територіальній громаді, та закріплення його на балансі КП КОР «Друкар» станом на момент виникнення спору - проведення приватизації, підтверджується наявною в матеріалах справи інформаційною довідкою №241179297 від 20.01.2021 та учасниками справи не заперечено;

- визнав хибними доводи прокурора про виставлення на аукціон об`єктів інженерної інфраструктури та благоустрою спільного користування населеного пункту, які заборонені законом до приватизації, позаяк інформація щодо приватизації інженерних мереж та споруд спільного користування (в т.ч. такі споруди - пожежна насосна станція, каналізаційно-насосна станція, пожежні резервуари, закрита трансформаторна підстанція) внесена у додаток до рішення від 22.06.2020 №852-35-VII з поміткою - *з урахуванням обмежень, встановлених статтею 4 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна». При цьому ані розміщене в електронній торгівельній системі інформаційне повідомлення про проведення аукціону спірного об`єкта, ані договір купівлі-продажу не містять умов щодо продажу та придбання в процесі приватизації інженерних мереж та споруд спільного користування (в т.ч. такі споруди - пожежна насосна станція, каналізаційно-насосна станція, пожежні резервуари, закрита трансформаторна підстанція).

Щодо тверджень прокурора про те, що КУ КОР «Фонд комунального майна» допущено порушення вимог закону в ході проведення інвентаризації та оцінки спірного об`єкта нерухомого майна, слід зазначити таке.

Приписами ч. 4 статті 15, ч. 4 статті 22 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» передбачено, що для продажу об`єктів малої приватизації державними органами приватизації, органом місцевого самоврядування протягом 10 робочих днів з дня прийняття рішення про приватизацію об`єкта утворюється аукціонна комісія, діяльність якої регулюється положенням, що затверджується Фондом державного майна України, органом місцевого самоврядування.

Стартова ціна об`єкта малої приватизації визначається аукціонною комісією на рівні балансової вартості об`єкта (активів об`єкта) малої приватизації. У разі відсутності балансової вартості об`єкта (активів об`єкта) малої приватизації така вартість встановлюється аукціонною комісією на підставі вартості, визначеної відповідно до Методики оцінки, що затверджується Кабінетом Міністрів України.

За змістом пункту 1 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003 ця Методика застосовується для проведення оцінки, зокрема, об`єктів державної і комунальної власності, які відповідно до Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» належать до об`єктів малої приватизації (за умови відсутності балансової вартості об`єктів державної (комунальної) власності).

Згідно пункту 51, 52 Методики оцінки майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №1891 від 10.12.2003, з метою визначення стартової ціни об`єкта у матеріальній формі для приватизації, крім випадків викупу відповідно до вимог статті 16 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна», а також застави, аукціонна комісія використовує балансову вартість такого об`єкта приватизації (за її наявності).

З метою здійснення незалежної оцінки об`єкта у матеріальній формі забезпечується:

1) проведення балансоутримувачем об`єкта або органом приватизації (іншим суб`єктом управління об`єктами державної власності або органом місцевого самоврядування) інвентаризації об`єкта за рішенням органу приватизації (іншого суб`єкта управління об`єктами державної власності або органу місцевого самоврядування);

2) відбір органом приватизації (іншим суб`єктом управління об`єктами державної власності або органом місцевого самоврядування) на конкурсних засадах суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання, який буде проводити незалежну оцінку, та укладення з ним договору на проведення оцінки майна з попереднім визначенням бази оцінки об`єктів відповідно до цієї Методики та Національного стандарту № 1;

3) надання органом приватизації (балансоутримувачем, іншим суб`єктом управління об`єктами державної власності або органом місцевого самоврядування) вихідних даних для проведення суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання незалежної оцінки об`єкта приватизації.

Згідно пункту 22 Порядку проведення електронних аукціонів для продажу об`єктів малої приватизації та визначення додаткових умов продажу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №432 аукціонна комісія, утворена органом місцевого самоврядування, подає органу приватизації територіальної громади для затвердження умови продажу об`єкта приватизації, а також додаткові умови продажу (в разі наявності) протягом 15 робочих днів з моменту прийняття місцевою радою рішення про приватизацію об`єкта та здійснення реєстрації права власності територіальної громади на об`єкт приватизації (у разі, коли станом на дату прийняття рішення право власності територіальної громади на об`єкт приватизації, що є нерухомим майном і має балансову вартість, не зареєстровано), а також з моменту отримання позитивного висновку рецензента на звіт незалежного оцінювача про визначення ринкової вартості майна (у разі, коли об`єкт малої приватизації, право власності на який належним чином зареєстроване, не має балансової вартості або прийнято рішення про приватизацію об`єкта на аукціоні з умовами щодо компенсації орендарю невід`ємних поліпшень).

З наявної в матеріалах справи копії протоколу №1 від 09.07.2020 слідує, що аукціонною комісією прийнято рішення, якими доручено КУ КОР «Фонд комунального майна»:

- створити комісію щодо інвентаризації об`єктів приватизації затверджених рішенням Київської обласної ради №852-35-VII від 22.06.2020 із залученням балансоутримувачів та провести інвентаризацію таких об`єктів приватизації на протязі 30 календарних днів;

- організувати проведення конкурсного відбору суб`єктів оціночної діяльності з метою проведення незалежної оцінки об`єктів приватизації, затверджених рішенням Київської обласної ради №852-35-VII від 22.06.2020.

Листом №270 від 30.07.2020 КУ КОР «Фонд комунального майна`звернувся до Комунального підприємства Київської обласної ради «Друкар» з проханням провести інвентаризацію об`єктів приватизації, створивши комісію з проведення інвентаризації та включивши до її складу працівників фонду.

З наданої КУ КОР «Фонд Комунального майна» копії журналу реєстрації наказів на перевірки 2019-2021 роки слідує, що відповідним органом приватизації 18.08.2020 та 20.08.2020 зареєстровано, відповідно, накази №11-І «Щодо створення інвентаризаційної комісії та проведення інвентаризації майна» та №12-І «Щодо затвердження матеріалів інвентаризації».

З огляду на вказане вище та передбачені процесуальними нормами принципи доказування, зокрема «поза розумним сумнівом» та «вірогідність доказів», суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що доводи прокурора стосовно відсутності інвентаризації спірного майна спростовано відповідачем 1 більш вірогідними доказами.

Саме ж лише посилання прокурора на відсутність оригіналів зазначених журналів не відповідає засобам та способам доказування, позаяк сторона може подати належним чином засвідчену копію документа, тоді як інший учасник справи (прокурор) не позбавлений можливості надати власні докази, які будуть більш вірогідними у спростуванні обставин, які заперечуються.

Так, прокурор не спростував жодними іншими, більш вірогідними доказами обставини видачі КУ КОР «Фонд комунального майна» наказів №11-І «Щодо створення інвентаризаційної комісії та проведення інвентаризації майна» та №12-І «Щодо затвердження матеріалів інвентаризації» щодо проведення інвентаризації об`єктів приватизації, затверджених рішенням Київської обласної ради №852-35-VII від 22.06.2020.

З матеріалів справи слідує, що:

- згідно підготовленого ФОП Власенко О.В. Звіту про оцінку майна «Визначення ринкової вартості групи інвентарних об`єктів, що перебуває на балансі КП КОР «Друкар» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1а, вартість об`єкта оцінки з ПДВ складає 25 033 344,00 грн;

- за результатами здійсненого рецензування відповідний звіт, зокрема, за формою подання матеріалів, обґрунтованістю використаних припущень, правильністю застосування в процесі оцінки методичних підходів, методів та оціночних процедур з урахуванням мети і бази оцінки у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки;

- протоколом №4 конкурсної комісії від 17.09.2020 вирішено передати, зокрема, копію звіту про оцінку майна «Визначення ринкової вартості групи інвентарних об`єктів, що перебуває на балансі КП КОР «Друкар» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1а, аукціонній комісії з продажу об`єктів малої приватизації, що належать до спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області, для розгляду та прийняття відповідного рішення;

- протоколом №2 від 17.09.2020 аукціонною комісією прийнято та затверджено як звіт про оцінку майна групи інвентарних об`єктів, що перебуває на балансі КП КОР «Друкар» за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, село Софіївська Борщагівка, вул. Мала Кільцева, 10/1а, так і рецензію на вказаний звіт.

Також зі змісту протоколу №2 від 17.09.2020 слідує, що аукціонною комісією вирішено доручити КУ КОР «Фонд комунального майна» опублікувати інформаційне повідомлення про приватизацію об`єктів малої приватизації після надання такого повідомлення аукціонною комісією, використовуючи у роботі стартову ціну - оціночну вартість об`єктів приватизації відповідно до звітів про оцінку майна.

Надалі ж, згідно наявної в матеріалах справи копії протоколу №3 від 09.10.2020, затвердженого наказом КУ КОР «Фонд комунального майна» №35 від 20.10.2020, аукціонною комісією вирішено:

- провести в електронній торговій системі продаж об`єктів малої приватизації відповідно до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, затвердженого рішенням Київської обласної ради № 852-35-VII від 22.06.2020, через аукціон без умов;

- затвердити текст інформаційних повідомлень про проведення в електронній торговій системі продажу на аукціоні об`єктів малої приватизації відповідно до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, затвердженого рішенням Київської обласної ради №852-35-VII від 22.06.2020;

- доручити КУ КОР «Фонд комунального майна» опублікувати інформаційні повідомлення про проведення в електронній торговій системі продажу на аукціоні об`єктів малої приватизації відповідно до переліку об`єктів, що підлягають приватизації, затвердженого рішенням Київської обласної ради № 852-35-VII від 22.06.2020.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що проведена процедура визначення стартової ціни спірного об`єкта приватизації, відповідає вимогам законодавства, у тому числі і в частині затвердження уповноваженим на те органом звіту про оцінку майна та рецензії на нього, тоді як суб`єктивні припущення прокурора про наявність недоліків у відповідному звіті та рецензії до нього відхиляються як такі, що не відповідають способам та засобам доказування, зокрема в частині реалізації права на проведення економічної експертизи щодо ринкової вартості об`єкта приватизації, як на замовлення учасника справи, так і шляхом заявлення відповідного обґрунтованого клопотання до суду.

Отже, доводи прокурора про те, що в пропозиції щодо приватизації спірного об`єкта нерухомості вказано інформацію, що не стосується й не підтверджує стартову вартість цього майна, є помилковим та спростовується змістом інформаційного повідомлення, в якому зазначено, зокрема, стартову ціна об`єкта приватизації - 25 033 344,00 грн., яка відповідає Звіту про оцінку.

Посилання ж прокурора на невідповідність у найменуваннях інвентарних об`єктів та їх площ між відомостями рішення №852-35-VII від 22.06.2020 та відомостями звіту про оцінку майна, інформаційного повідомлення та офіційного сайту електронної торгової системи «Прозоро.Продажі» судом першої інстанції цілком вірно відхиленні, позаяк звіт та інформаційне повідомлення, в частині найменування об`єктів та їхніх площ, містять відомості, що відповідають відомостям з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

Так, з наданої суду інформаційної довідки за №241179297 від 20.01.2021, слідує, що спірний об`єкт нерухомості зареєстровано до процедури приватизації під унікальним номером 1225403232224 у такому складі:

- КПП загальною площею 18,0 кв.м;

- котельня загальною площею 49,6 кв.м;

- гаражі загальною площею 279,5 кв.м;

- митний склад загальною площею 149,3 кв.м;

- склад конфіскату загальною площею 126,6 кв.м;

- незавершене будівництво, адміністративний будинок готовністю 98% загальною площею 3369,7 кв.м (складові частини об`єкта - огорожа №1-6, стоянка №І, під`їздна дорога №ІІ), що відповідає вказаній у звіті про оцінку майна та інформаційному повідомленні інформації в частині назв та площ відповідних об`єктів.

Водночас прокурором не доведено належними та достовірними доказами порушення прав та інтересів держави та територіальних громад сіл, селищ, міст Київської області в особі Київської обласної ради внаслідок зазначення у рішенні №852-35-VII від 22.06.2020 відомостей в частині назв та площ об`єктів, відмінних від зареєстрованих у реєстрі відомостей.

В розрізі доводів прокурора про передачу в оренду частини приміщень спірного нерухомого майна в оренду та відсутність відомостей про наявність відповідних договорів в інформаційному повідомленні про приватизацію, слід зазначити, що:

- з огляду на ст. 21 Закону України «Про приватизацію державного і комунального майна» інформаційне повідомлення про приватизацію комунального майна є заходом щодо забезпечення прозорості його приватизації з метою повного, своєчасного та достовірного інформування про об`єкти приватизації та порядок їх приватизації, а також створення сприятливих умов для залучення інвестицій;

- водночас відсутність відомостей про зареєстровані права оренди та інші речові права щодо спірного нерухомого майна разом з інформаційним повідомленням не свідчить про порушення відповідачем 1 вимог закону щодо забезпечення прозорості приватизації спірного нерухомого майна, а також повного, своєчасного та достовірного інформування про таке майно як об`єкт приватизації, тоді як прямої заборони на приватизацію об`єкта, частину якого передано в оренду, Закон України «Про приватизацію державного і комунального майна» та чинне законодавство не містить.

Слід окремо зауважити і на наступному.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду України від 14.03.2007 у справі № 21-8во07, самі по собі допущені органами публічної влади порушення при визначенні умов та порядку приватизації не можуть бути безумовною підставою для визнання приватизаційних договорів недійсними, повернення приватизованого майна державі в порушення права власності покупця, якщо вони не допущені внаслідок винної, протиправної поведінки самого покупця.

Отже, у кожному випадку при вирішення таких спорів суди мають досліджувати чи є набувач майна добросовісним.

Відповідач може бути визнаний добросовісним набувачем за умови, що правочин, за яким він набув у володіння спірне майно, відповідає усім ознакам дійсності правочину, за винятком того, що він вчинений за відсутності у продавця права на відчуження. Власник має право спростувати заперечення набувача про його добросовісність, довівши, що під час вчинення правочину набувач повинен був засумніватися у праві відчужувача на відчуження майна.

Статтею 328 ЦК України визначено презумпцію правомірності набуття права власності. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Тож факт неправомірності набуття права власності, якщо це не випливає із закону, підлягає доказуванню, а правомірність набуття права власності включає законність і добросовісність такого набуття.

Колегія суддів зазначає про те, що наявними у матеріалах справи доказами не підтверджується наявність винної або протиправної поведінки покупця (ПрАТ «Агрофірма Світанок») у спірних правовідносинах. Так, матеріалами справи підтверджується що вказана особа прийняла участь у електронному аукціоні проведеному за наслідками прийняття рішення від 22.06.2020 №852-35-VII, поведінка покупця на всіх етапах проведення аукціону у яких (етапах) він брав участь була добросовісною, жодних підстав для виникнення у останнього сумнівів щодо порушення при проведенні вказаного аукціону положень чинного законодавства не було.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі Конвенція) та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) та Європейської комісії з прав людини. Згідно ч. 1 ст. 46 Конвенції та ст. 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» рішення ЄСПЛ є обов`язковими для виконання державою.

Водночас відповідно до статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Предметом безпосереднього регулювання статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод є втручання держави у право на мирне володіння майном, зокрема, й позбавлення особи власності на майно.

У практиці Європейського суду з прав людини (зокрема, у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції», «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», «Вєренцов проти України», «Щокін проти України», «Сєрков проти України», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Булвес" АД проти Болгарії», «Трегубенко проти України») напрацьовані три критерії, що їх слід оцінювати з тим, щоб зробити висновок, чи відповідає певний захід втручання у право власності принципу правомірного і допустимого втручання, сумісного з гарантіями статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме: втручання має бути законним, відповідати суспільним інтересам та бути пропорційним переслідуваним цілям одночасно.

Якщо хоча б одного критерію із перелічених не було додержано, то Європейський суд з прав людини констатує порушення державою статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення «суспільного», «публічного» інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися «значною свободою (полем) розсуду». Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип «пропорційності» передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. «Справедлива рівновага» передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе «індивідуальний і надмірний тягар». Одним із елементів дотримання принципу «пропорційності» при втручанні в право особи на мирне володіння майном є надання їй справедливої та обґрунтованої компенсації.

У рішенні ЄСПЛ від 24.06.2003 «Стретч проти Сполученого Королівства» визначено, що майном у статті 1 Першого протоколу до Конвенції, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Пайн Велі Девелопмент Лтд та інші проти Ірландії» від 23.10.1991 ЄСПЛ зазначив, що статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосувати до захисту «правомірних очікувань» щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності. «Правомірні очікування» виникають у особи, якщо нею було дотримано всіх вимог законодавства для отримання відповідного рішення уповноваженого органу, а тому вона мала усі підстави вважати, що таке рішення є дійсним та розраховувати на певний стан речей.

Крім того, за змістом рішення ЄСПЛ у справі «Рисовський проти України» Суд підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.

Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що відповідач 2, здійснюючи правомірну поведінку щодо отримання спірного нерухомого майна у власність, має «законні очікування» на відповідну добросовісну поведінку контрагента, уповноваженого органу, та застосування до нього тих процедур, що є передбачуваними і очікуваними для нього.

Таким чином, застосовуючи практику Європейського суду з прав людини до спірних правовідносин колегія суддів вважає, що саме по собі недотримання порядку приватизації при проведенні спірного аукціону, яке полягало у відсутності окремого рішення Київської обласної ради щодо приватизації спірного майна, не можуть бути безумовною підставою для задоволення позовних вимог у цій справі та позбавлення відповідача 2 власності на спірне майно.

При цьому окремо слід відзначити і те, що позивач, як особа, яка і мала прийняти відповідне рішення та фактично допустила вказане порушення, не висловив жодних заперечень проти продажу відповідачу 1 спірного майна та заперечує проти задоволення позовних вимог у цій справі.

Отже, враховуючи недоведеність прокурором обставин, наявність яких необхідна для визнання недійсним укладеного за результатами проведеного аукціону договору купівлі-продажу, суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні вимоги про визнання недійсним договору купівлі-продажу групи інвентарних об`єктів, які піддягали продажу на аукціоні (мала приватизація) від 20.11.2020, зареєстрованого в реєстрі за №2948, укладеного між Комунальною установою Київської обласної ради «Фонд комунального майна» та Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма Світанок» на підставі протоколу про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-10-31-000009-2, затвердженого наказом в.о. голови КУ КОР «Фонд комунального майна» №38 від 20.11.2020. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

З огляду на встановлені вище обставини, а також враховуючи те, що якщо торги завершуються оформленням договору купівлі-продажу, то оскаржити можна договір, а вимоги про визнання недійсними торгів (аукціону) та протоколу електронного аукціону не є належними та ефективними способами захисту (схожі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10.05.2023 у справі №918/792/21), суд першої інстанції цілком вірно, встановивши, що не є належним та ефективним способом захисту та, відповідно, не підлягає задоволенню і з цих підстав вимога прокурора про визнання недійсними результатів електронного аукціону від 19.11.2020 щодо об`єкта малої приватизації - групи інвентарних об`єктів загальною площею 2946,20 кв.м: а саме: адміністративного корпусу загальною площею 3369,7 кв.м (частка комунальної власності 73,87% - площа 2489,2 кв.м), гаражів загальною площею 279,5 кв.м (частка комунальної власності 100%), митного складу загальною площею 149,3 кв.м (частка комунальної власності 49% - площа 73,2 кв.м), складу конфіскату загальною площею 126,6 кв.м (частка комунальної власності 49% - площа 62,0 кв.м), котельні загальною площею 49,6 кв.м (частка комунальної власності 49% - площа 24,3 кв.м), КПП загальною площею 18,0 кв.м (частка комунальної власності 100%) по вул. Мала Кільцева, 10/1а, село Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область, оформлені протоколом про результати електронного аукціону №UA-PS-2020-10-31-000009-2, затверджені наказом в.о. голови КУ КОР «Фонд комунального майна» №38 від 20.11.2020. Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Крім того, враховуючи зазначену вище відмову у задоволенні вимог про визнання недійсними результатів електронного аукціону та договору суд першої інстанції цілком вірно відмовив у задоволенні заявленої прокурором, як похідної, вимоги про скасування державної реєстрації за Приватним сільськогосподарським підприємством «Агрофірма Світанок» права власності на нежитлові будівлі - групу інвентарних об`єктів загальною площею 2 946,20 кв.м.: адміністративного корпусу з часткою комунальної власності 73,87% (2 489,2 кв.м.), гаражів загальною площею 279,5 кв.м., митного складу з часткою комунальної власності 49% (73,2 кв.м), складу конфіскату з часткою комунальної власності 49% (62,0 кв.м.), котельні з часткою комунальної власності 49% (4,3 кв.м.), КПП загальною площею 18,0 кв.м по вул. Мала Кільцева, 10/1а, село Софіївська Борщагівка, Києво-Святошинський район, Київська область (номер запису про право власності 395305058, рішення від 20.11.2020 №55269948). Рішення суду першої інстанції в цій частині залишається без змін.

Щодо заяви відповідача 2 про застосування до позовних вимог наслідків спливу строку позовної давності для звернення до суду з даним позовом, колегія суддів зазначає, що:

- за змістом положень чинного законодавства, суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовної вимоги;

- перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушено право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду;

- якщо таке право чи інтерес не порушено, суд відмовляє у задоволенні позову через його необґрунтованість, а лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зробила заяву інша сторона спору, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності за відсутності поважних причин її пропуску, наведених позивачем;

- враховуючи, що підстави для задоволення позову відсутні, відсутні і правові підстави для застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Щодо інших аргументів сторін колегія суддів зазначає, що вони були досліджені та не наводяться у судовому рішенні, позаяк не покладаються в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа Серявін проти України, § 58, рішення від 10.02.2010). Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод (рішення Європейського суду з прав людини у справі Трофимчук проти України).

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване судове рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду з огляду на вищевикладене.

При таких обставинах, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, апеляційний суд погоджується із рішенням Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 911/549/21, отже підстав для його скасування або зміни в межах доводів та вимог апеляційної скарги не вбачається.

Враховуючи вимоги та доводи апеляційної скарги, апеляційна скарга заступника керівника Київської обласної прокуратури задоволенню не підлягає.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору за звернення з цією апеляційною скаргою покладаються на апелянта.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 129, 252, 263, 267-271, 273, 275, 276, 281-285, 287 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 911/549/21 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 18.07.2023 у справі № 911/549/21 залишити без змін.

3. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта.

4. Матеріали справи № 911/549/21 повернути до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст судового рішення складено 11.06.2024

Головуючий суддя М.Л. Яковлєв

Судді С.А. Гончаров

Є.Ю. Шаптала


Суд	Північний апеляційний господарський суд
Дата ухвалення рішення	11.06.2024
Оприлюднено	13.06.2024
Номер документу	119676517
Судочинство	Господарське
Категорія	Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі) про комунальну власність щодо визнання незаконним акта, що порушує право власності

Яковлєв М.Л.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

Телеграм Вайбер

Опендатабот для телефону

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

🇺🇦 Зроблено в Україні

Постановавід 11.06.2024 по справі 911/549/21ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Судовий реєстр по справі —911/549/21

Постанова від 11.06.2024

Постанова
від 11.06.2024 по справі 911/549/21
ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД